Форум села Сакуниха Сумської області: новини

Більше двох тижнів тому ДП «Недригайлівський агролісгосп» подав заяву до недригайлівської поліції про те, що на території Сакунихської сільської ради виявили поруб 1100 (одної тисячі ста) дерев.

Лісовий масив, в якому невідомі крали ліс, належить «Недригайлівському агролісгоспу», тому збитки були нанесені саме цьому комунальному підприємству.

Працівники недригайлівської поліції невідкладно виїхали на місце незаконного порубу і зупинили кілька автомашин, навантажених деревиною. Біля пеньків пильщики покидали вісім бензопил, свій одяг і кинулися навтьоки.

Як було з’ясовано, у водіїв найнятого вантажного транспорту були дозволи від сільради, але, на переконання наших правоохоронців, ці документи незаконні, бо видані поза межами компетенції керівництва сільської ради.

Фахівці «Агролісгоспу» збитки від цього самовільного порубу оцінюють у 1,9 мільйони гривень.

Але це суто фінансово-економічні втирати підприємства, а ось екологи суму збитків, в тому числі, нанесених природньому середовищу, нараховують удвічі більшу. По цьому факту відкрите кримінальне провадження.

А днями в приміщенні адмінбудинку Сакунихської сільської ради правоохоронці провели обшук. Приводом для цього стала заява ряду депутатів сільської ради про начебто підробку рішень сільської ради про преміювання.

По цьому факту теж відкрито кримінальне провадження, і справи про поруб лісу та підробку рішень сільради були об’єднані в одну кримінальну справу, яку розслідує слідчий Недригайлівського відділення поліції під процесуальним керівництвом Недригайлівського відділення Роменської місцевої прокуратури.

Наразі проводяться слідчі дії на встановлення обставин правопорушень.

За ухвалою слідчого судді Недригайлівського районного суду в приміщенні Сакунихської сільської ради на минулому тижні було проведено обшук, вилучено бухгалтерську документацію, рішення сільської ради та комп’ютерну техніку.

Микола Сова ВИБОРИ\n Проснувся…..Лежу….Думаю…\n ВИБОРИ!!!\n Питання стоїть не в тому за кого голосувати. Питання в другому: іти чи йти.\n Ну піду я в клуб ЦРЛ. Заходиш, тихо і спокійно. Не чути музики і, саме головне : немає буфета.\n Дадуть мені бюлетень з метр довжиною і голосуй. За кого?\nДекілька років тому знаменитий лікар Миколо Касьян на це питання відповів так:\n Цитую, але не ручаюся за точність.\n За те віддаю я свій голос,\n Кидаючи ці бюлетні,\n Щоб цвів, розцвітав в полі колос,\n Щоб хрен не висів у мотні.\n\n \n От раніше були вибори!\n В нашому селі вибори відбувалися зимою.\nВиборча дільниця знаходилася в школі. Працювала вона з 6 год. ранку і \n до 24 год. Люди йшли як на свято.\n Але перед виборами проводилася широка агітаційна робота\nНа дверях сільради, школи, магазинів, на парканах, стовпах висіли плакати:\n«Голосуємо за єдиний блок комуністів і безпартійних!»\n Село було розділено на так звані « десятихатки» .\n На кожні 10 хат призначався агітатор.\n За звичай, це були вчителі.\n І от мій тато 1-2 рази на тиждень йшов на свою «десятихатку» і агітував голосувати «За єдиний блок…….»\n І нарешті ВИБОРИ!\n Виборча дільниця була в школі. В коридорі грали музики. Це були гармошка, бубін і скрипки. Хто грав на гармошці і хто бив в бубін – не пам»ятаю, а на скрипках грали Сашко Лазарєвич і діди Микиші- Петро і Грицько.\n Дядько Сашко не просто грав. Він підспівував, підтанцьовував, жартував з молодицями.\nА діди Микиші мовчки сиділи з закритими очима і пиляли, навіть не перебираючи лади.\n\nПарубки підколювали дідів: « А чому ви граєте, не перебіраючи лади?\nОт дядько Сашко грає! Діди в один голос відповідали: « А ми вторим»\n Зал для голосування розміщувався в самому великому класі.\n\nЛюди проголосували, але не це було головне.\nГоловне це БУФЕТ!\nДо середини 50-х років в селі не було буфета. І чи була в магазині ковбаса, риба- я не знаю. Консерви, печиво, цукерки-це було.\n В сусідньому класі був буфет. Привозили ковбасу, шинку, рибу, оселедці, солодке.\nНа розлив можна було випити 100-300 грам «Московської».\nАле саме головне те, що в цей день завозили ПИВО.\n В той час в село пиво завозили дуже рідко. \nІ народ після голосування поспішав до буфету.\nПотім люди поверталися в коридор, де грали музики і танцювали\n І після прийняття дози оковитої інколи відбувалися маленькі «мордобітія»,\nале це дуже рідко.\n\n Оце були вибори!\nВ 24 год. дільниця закривалася і документи везли в район.\nА у вівторок в газетах було надруковано;\n«Проголосувало 99.99%. \nЗа блок комуністів і безпартійних 99.99%»\n\nА нині що?

Микола Сова Після 9 місяців виношування, у четвер, 27 вересня, на сесії Сакунихської сільської ради депутати ухвалили рішення про зетвердження бюджету сільської ради.
До цього протягом 9 місяців депутати так і не змогли з’явитися в достатній кількості, щоб сесія була правомочною. Раз у раз не було кворуму, тобто з 12 обраних депутатів 6 не з’являлися, а по закону про місцеве самоврядування сесія вважається правомочною, якщо участь в її роботі бере більше половини загального складу сільської ради. 6 депутатів - це рівно половина, тробто для роботи необхідно щонайменше 7.
27 вересня участь у роботі сесії взяли 7 депутатів, 6 з яких проголосували за бюджет, плюс додався один голос сілського голови. Це мінімально достатня кількість голосів для ухвалення рішення, що і було зроблено.
Таким чином починаючи з IV кварталу Сакунихська сільська рада матиме свій бюджет, який апарат ради і буде виконувати до нового року.

Микола Сова

https://ndr.sm.gov.u... class='PostHeader' style='margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; color: rgb(128, 128, 128);'>РОБОЧА ПОЇЗДКА ОЧІЛЬНИКА РАЙОНУ ДО САКУНИХСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

Створено: Вівторок, 31 липня 2018, 13:06 | Перегляди: 2

https://ndr.sm.gov.u... border='0' alt='' style='border: 1px solid rgb(204, 204, 204); margin: 0px 10px 10px 0px; background: none 0px 0px repeat scroll rgb(255, 255, 255); padding: 5px;'>

31 липня голова райдержадміністрації Сергій ПАНЧЕНКО здійснив робочу поїздку до Сакунихської сільських ради, зустрівся із директором місцевого підприємства ТОВ «Агробізнес-ТСК» Анатолієм ТКАЛЕНКОМ та Сакунихським сільським головою Ларисою ОСІННЬОЮ

Під час представлення на посаді голови Недригайлівської РДА, 23 липня, Сергій Михайлович зазначив, що з метою ознайомлення із інфраструктурою району та роботою місцевих агропідприємств найближчим часом здійснить робочі поїздки до сільських та селищних рад району, зустрінеться із керівниками агропідприємств для налагодження плідної ефективної співпраці на благо району.

В рамках візиту до Сакунихської сільської ради очільник району цікавився роботою місцевого агропідприємства, яке відоме далеко за межами нашого району та області, видами на майбутній врожай, зайнятістю населення на території сільської ради. В ході зустрічі було прийнято рішення найближчим часом відвідати землі агропідприємства та детально ознайомитися із технологію виробництва і структурою посівних площ.

Микола Сова

На апаратній нараді при голові Недригайлівської райдержадміністрації, 27 березня Сакунихський сільський голова Лариса Осіння проінформувала присутніх, про стан виконання розпорядження голови Недригайлівської райдержадміністрації від 15.11.2017 №786-ОД «Про роботу виконкому Сакунихської сільської ради по виконанню делегованих повноважень органів виконавчої влади»

Дане питання було розглянуто на засіданні виконавчого комітету сільської ради та прийняті відповідні рішення.

Відповідальній особі за ведення діловодства, вказано на дотримання вимог інструкцій з ведення діловодства, при роботі з документами. Покращити та забезпечити дієвий контроль за виконанням розпорядчих документів вищих державних органів та власних рішень. Вказано на недолік, щодо ненадання секретарем виконавчого комітету протоколів виконавчого комітету до райдержадміністрації.

Проводиться іформаційно-роз’яснювальна робота серед жителів Сакунихської сільської ради, щодо механізму призначення субсидій.

Питання про придбання медикаментів для невідкладної медичної допомоги в фельдшерських пунктах вирішено в повній мірі за рахунок місцевого бюджету.

Питання заключення колективних договорів розглянуто на засіданні виконавчого комітету сільської ради.

Налагоджено роботу з навчальними закладами району в питанні проведення профілактичних правопорушень .

Облащтовано пандусом приміщення сільської ради в селі Сакуниха.

Сакунихський сільський голова зазначила, що при плануванні бюджету на 2018 рік планувалися кошти на оновлення містобудівної документації, ремонт приміщення сільського клубу в селі Сакуниха, для забезпечення належної роботи сайту Сакунихської сільської ради, для виготовлення документації для складування твердих побутових відходів, але на превеликий жаль бюджет сільської ради не прийнятий і дані питання будуть вирішуватись в процесі роботи виконавчого комітету.

Вживаються заходи по недопущенню використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, розсилаються листи про недопустимість використання земельних ділянок.

На даний час картки первинного обліку ведення військового обліку призовників та військовослужбовців приведені у відповідність.

Микола Сова

СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ

Тато, мама, я - спортивна сім'я

26 січня в спортивному залі Недригайлівськоі ДЮСШ відбулися відкриті районні змагання Тато, мама, я - спортивна сім'я' участь в яких взяли пред ставники п'яти рад - Коро винськоі, Засульськоі, Тер нівськоі, Недригайлівсь коі й Сакунихськоі.

Усі учасники отримали
дипломи та призи від секто-
ру в справах молоді та
спорту райдержадміністрації,
солодкий подарунок від ди-
ректора Недригайлівськоі
ДЮСШ отримала наймолод-
ша учасниця від Коровинсь-
коі сільської ради.

Оксана КУЧЕРЕНКО,
завідувач сектору в справах
молоді та спорту РДА

СЛОВО ПРО
ПЕРЕМОЖЦІВ

Як і обіцяли, заохочуваль-
ною нагородою для пере-
можців змагань стала роз-

повідь про них на сторінках газети “Голос Посулля'.

Честь збірної команди Сакунихськоі сільської ради за-
хищав найменший учасник Арсен Мартинець, учень 5 класу
Недригайлівськоі школи. Артем хоч і живе у Недригайлові,
але його мама працює у Сакунихській сільській раді, тому
він залюбки погодився взяти участь у змаганнях. Арсен лю-
бить спорт із дитинства, тому це не перше в його житті
протиборство, він завжди в лідерах у спортивному житті
школи.

Місце мами у 'Тато, мама, я - спортивна сім'я' пред-

Зі словами привітання до учасниюв звернувся заступник голови Недригай- лівської РДА І.П.Борисовський, який зазначив, що метою даних змагань є підвищення ролі сім'ї в системі фізичного виховання населення, організація активного сімейного дозвілля, популяризація здорового способу життя в колі сім'ї та родини.

Команди змагалися в семи естафетах: комбінована з м'ячами, пролізь крізь обруч, сімейний обруч, стрибунець, хокеїсти, збери врожай, біг і стрибки зі скакалкою

Протягом змагань впевнено лідирувала збірна команда Сакунихськоі сільської ради, яка перемогла в чотирьох естафетах і в результаті посіла перше місце, на другому була команда Засульськоі сільської ради, третє виборола команда Недригайлівськоі селищної ради.

Відмінне суддівство та проведення змагань забезпечили тренери Недригайлівськоі ДЮСШ ВА Єлец. Р.В.Коте- ленець, Л.М.Колот, В.В.Савісько, ЮА Шаповалов під керівництвом директора С.О. Нємцова.

ставляла Н.6.Кушнір, бібліотекар Сакунихськоі сільської бібліотеки Наталія Євгеніївна має своїх двох діток, але вони ще не досягли того віку, щоб мірятися силами із суперниками, маленькі ще. В.АЧерниш був у змаганнях у ролі тата, хоч сам ще ним і не став. Віталій Анатолійович теж працює в Сакунихській сільраді. У вільний час захоплюється спортом, полюбляє риболовлю.

Ось з таких чудових людей і вийшла сильна збірна команда. яка й стала переможницею районних змагань.

Ласа ВОЛОШКО

Микола Сова

10:26

ЧОМУ У САКУНИСІ НЕ МОЖУТЬ ПРИЙНЯТИ БЮДЖЕТ?

15 січня 2018 року

Цьогоріч у нашому районі стався безпрецедентний випадок, коли в Сакунихській сільській раді і досі не спромоглися прийняти бюджет на 2018 рік. Чому так трапилося? З цим запитанням ми звернулися до керівництва Сакунихської громади.

- Бюджет Сакунихської сільської ради не прийнятий по тій причині, що частина депутатів не з’являється на сесійне засідання, пояснює на запит нашої редакції Сакунихський сільський голова Лариса Осіння. - П’ять разів протягом грудня-січня скликалася сесія сільської ради, але кворуму (достатньої кількості депутатів для проведення пленарного засідання) так і не зібрали.

Очільник громади пояснила, що до сільської ради обрано всього 12 депутатів, 6 із них на сесію не з’являються.

– Всі вони працюють в ТОВ «Агробізнес ТСК», - говорить Лариса Петрівна, - практично до кожного я їздила особисто запрошувала на сесію, але вони на засідання так і не з’являлися.

- Головне питання, яке мають розглянути наші депутати – це прийняття бюджету Сакунихської сільської ради на 2018 рік, наголошує сільський голова, - питання про приєднання до Недригайлівської ОТГ до проекту порядку денного сесії взагалі не включалося. Наслідки такого пасивного блокування роботи сільської ради невтішні – неприйняття бюджету загальмовує роботу сільської ради в цілому, під загрозою опиняється підвезення дітей до школи, на що наш бюджет виділяє субвенцію, зупиняються роботи по благоустрою сіл і т. д.

На завтра, вівторок 16 січня, заплановано сесію сільської ради. Будемо сподіватися, що вона таки відбудеться і бюджет депутати приймуть.

Микола Сова

НАВІКИ СПОЧИЛИ У БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ

10 жовтня 2017 року

https://golnedr.at.u... style='float: left; width: 500px; height: 382px;'> У п'ятницю, 6 жовтня, на центральному майдані Сакунихи, біля братської могили та меморіалу загиблим воїнам відбувся мітинг-реквієм по перепохованню 28 воїнів Радянської армії, які загинули тут у вересні 1941 року.

Вдруге, через 76 років сакунихська земля прийняла на вічний покій воїнів Воронезького полку.

Цього дня, провести в останню путь та віддати належну шану червоноармійцям, які поклали свої голови за нашу свободу, біля меморіалу зібралися жителі Сакунихи та Недригайлова, представники районної та місцевої влади, духовенство єпархії, військовики з Сумської військової частини.

***

4-й Воронезький стрілецький полк, сформований у серпні 1941 року з добровольців, здебільшого з робітників заводів і фабрик, викладачів та студентів м. Вороніж, налічував у своєму складі 3045 бійців.

Частини Червоної армії у вересні 1941 року на ділянці фронту від нашого с. Засулля і до Липової Долини відступали під натиском гітлерівців.

Воронезькому полку було наказано діяти в ар'єргарді, прикривати відхід, зупинити ворога, щоб дати змогу відступити іншим військовим частинам.

https://golnedr.at.u... style='float: left; width: 500px; height: 425px;'> Три батальйони полку 21 вересня зайняли оборону від Недригайлова і до Липової Долини.

Розпочалися запеклі оборонні бої з переважаючими силами противника.

На світанку 23 вересня почався бій за хутір Шевченко і село Сакуниху, який тривав до 22 години. Тут на смерть стояли бійці 1-го батальйону Воронезького полку.

Увесь день по єдиній не перерізаній ворогом дорозі відходили наші частини - артилерія, кіннота, танки, піхота, автомашини. Відходили майже на очах у німців, і ті не могли нічого зробити, оскільки воронезьці скували їх під Сакунихою.

Під час цього бою до 1-го батальйону приєднався 2-й, який бився в районі с. Коровинці і з великими втратами вийшов з оточення. В ніч на 24 вересня обидва батальйони, залишивши 1114 вбитих на полі бою, відійшли до Лебедина. Майже кожен третій боєць з Воронезького полку загинув під час тих оборонних боїв.

Сакуниха та її околиці були всіяні тілами. Поскільки цей Воронезький полк формувався як особливо ідеологічний - переважно з комуністів та комсомольців, німецьке командування заборонило місцевому населенню проводити поховання і сакунихці потай вночі закопували тіла красноармійців. До нашого часу багато подібних поховань, відомих і невідомих, ще залишається у сакунихській землі.

***

У Радянському Союзі до 1965 року День Перемоги на широкому офіційному рівні не відзначався, і лише, починаючи з 20-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною, це свято стало державним.

https://golnedr.at.u... style='float: left; width: 500px; height: 375px;'> З 1964 року у Сакунисі розпочалися пошукові роботи, організовано гурток 'червоних слідопитів', створено куточок бойової слави, який згодом переріс у музейну кімнату.

У витоків заснування музею стояв вчитель Іван Васильович Сова, а стараннями вчителя історії Петра Михайловича Коцура було створено музей-кімнату бойової слави, в основу експозиції якого було покладено подвиг воронежців.

Після закриття Сакунихської школи у 2011 році експонати музею були передані до Недригайлівського краєзнавчого музею та музею Вільшанської школи.

У 1965 році до Сакунихи вперше приїхали з Воронежа родичі загиблих у 1941 році бійців.

***

У травні 2016 року група краєзнавців з Тернів, Недригайлова та Сакунихи - Володимир Богатир, Іван Абаровський, Микола Дядченко та Сергій Коцур, виїхала на західну околицю села до колишніх хуторів, де зараз урочища Коцурове, Шевченкове, Верба, оглянула територію колишніх боїв, побувала на місці, де в 41-му простягалися траншеї та окопи. Також краєзнавці побували в оселі, де на городі з 1941 року покоїлися останки радянських бійців.

25 червня 2016 року зранку в Сакуниху прибули представники пошукової організації з Києва 'Київ-Дніпро', які у присутності сільського голови Лариси Осінньої, директора краєзнавчого музею Івана Абаровського, краєзнавця з Тернів Володимира Богатиря та господарів садиби зробили розкоп на місці, де, за свідченням старожилів, знаходилися поховання офіцерів та бійців 4-го Воронезького добровольчого полку, які загинули у запеклих боях під Сакунихою 21-22 вересня 1941 року.

На городі господарства Олександра Панасенка, що по вулиці Вишневій (колишня Жовтневої революції), на глибині 2,5 м було знайдено останки 21 червоноармійця. До цього вважалося, що там поховано 17 осіб. За свідченням старожилів Сакунихи, поховання було здійснено у вересні 1941 року вночі трьома жінками.

Всі останки скелетів воїнів разом з їхніми речами, були складені у спеціальні поліетиленові мішки, опечатані та передані до Митрофанівського храму на зберігання до перепоховання. Більше року ці останки лежали в усипальниці засновниці будівництва церкви Марії Калугіної.

Також було знайдено 5 капсул з записками, з яких вдалося ідентифікувати особи трьох воїнів.

Під час першого дня розкопок, які проводилися дотемна, знайдено залишки зброї, амуніції, особистих речей військовослужбовців та інші різні речі.

Практично всі воїни були в армійських стальних шоломах (касках). Німці забороняли ховати загиблих солдатів і офіцерів, тому селяни потайки вночі їх закопували в наспіх вириті ями.

26 червня розкопки продовжили на цвинтарі Сакунихи, де на рівному місці, без могилки і хреста, викопали загалом останки ще 7 бійців. Капсул з індивідуальною інформацією про загиблих раніше знайшли 5, а потім ще 4.

***

Більше року пройшло з часу підняття останків воїнів і ось нарешті були вирішені всі правові питання, щоб провести перепоховання згідно з чинним законодавством та християнськими традиціями.

Особи трьох воїнів вдалося встановити за записками, що збереглися у солдатських капсулах. Це воронежці - Гуров Олексій Іванович, Кряквін Федір Пилипович та Чекмарьов Леонтій Олексійович. Вони поховані в одній труні. Останки решти невпізнаних бійців поховані у трьох трунах.

На мітингу-реквіємі виступили представники влади, військкомату та ветеранської організації.

Заступник голови райдержадміністрації Ігор Борисовський, зокрема зазначив:

- Знайдені останки воїнів, повинні бути перепоховані за християнським звичаєм та з військовими почестями. Нехай вони спочивають у спокої. Нині ми є свідками скорботи за тими воїнами, завдяки яким зараз ходимо по цій землі. Вони ціною власного життя поплатилися за свободу нашого рідного краю. Серце і душу переповнюють почуття вдячності та поваги.

- Давно заросли вже травою окопи, давно сіють пшеницю на землі, яка горіла і стогнала в ті найстрашніші роки трагедії Другої світової війни, але, на жаль, відлуння тієї війни звучать і нині, - наголосив у своєму виступі заступник голови районної ради Анатолій Кужель. - Нехай відсьогодні це святе місце стане для кожного з нас і для прийдешніх поколінь осередком пам'яті, нашої трагічної і водночас героїчної історії, бо допоки жива пам'ять, жива і наша духовність, в якій сила, слава, велич і світле майбутнє України.

Сакунихський сільський голова Лариса Осіння, звертаючись до земляків, підкреслила:

- Сьогодні ми вшановуємо пам'ять 28 воїнів, які у вересні 1941 року героїчно загинули, захищаючи нашу сакунихську землю. Наш обов'язок - навіки зберегти у пам'яті їх героїзм, їх мужність, ціну, якою їм дісталася перемога, нині, як ніколи. Ми усвідомлюємо значимість миру і це перепоховання має високу місію - сприяти становленню миру. Слава і вічна пам'ять вам, відомі і безіменні герої, сини різних народів, що віддали своє життя за нашу свободу.

Про немеркнучий подвиг та героїзм воїнів Воронезького полку говорили у свої виступах також районний військовий комісар Олексій Нестеренко та голова селищної ветеранської організації Василь Власенко.

Війна не закінчується, допоки не буде поховано останнього солдата - ці слова звучали майже в усіх виступах на перепохованні.

Під постріли військового салюту чотири труни були опущені в сакунихську землю, яка навічно поховала захисників Вітчизни.

Службу поховання провели благочинний, настоятель Свято-Митрофанівського храму отець Андрій разом зі священиками єпархії.

У клубі, що поруч з меморіалом, були накриті столи, за якими сільчани за народним звичаєм пом'янули захисників своєї землі.

Перегорнута ще одна сторінка нашої історії, на закарбовані героїзм і відвага народів, які захищали свою Вітчизну, горе мійльйонів, які втратили своїх рідних. Знайомі і незнайомі - всі вони залишаться в наших серцях, в пам'яті майбутніх поколінь.

Ігор СКРИПЧЕНКО

Микола Сова

Важке повоєнне життя... Вдови, осиротілі діти. Розруха. Масовий голод 1946-1947 рр. Босоніж жінки самотужки тягнуть плуга. Деінде орють корівчиною.

На цей час припадає дитинство мого дідуся, який проживав у селі Сакуниха. Вкотре переглядаю його записи, до рук потрапляють фотографії тих років. Так з'являється думка: написати, розповісти людям. Це все у минулому. Те лихоліття не повинно повторитися.

... Війна знищила красу- ню-школу у дітей. Навчались у 1944 році у дві зміни в тісних, напівтемних хатах у різних кінцях села, які пристосували для занять. Уроки у молодших класах проводила молода вчителька Марія Семенівна Гонтаровська. Парт і дерев'яних лав не було. Сиділи на долівці. Всі були босі, бо взутися не було в що. Вчителька дістала газету, порізала її на кусочки й роздала замість зошитів. Про чорнило годі було й думати. Школярі отримали олівчики-огризки і ними писали по черзі. Через місяць занять учителька принесла до класу 'хімічний' олівець. Ото була радість.

Мерзли і терпли ноги. Одяг був полотняний, пофарбований бузиною. Замість ґудзиків - якісь чудернацькі палички. Все пошито вручну, сировими нитками.

Марія Семенівна цікаво, в дохідливій формі, розповідала кожен новий матеріал. її очі іскрились, а голос ніжно дзвенів. Біленькою хустиною витирала сльози в дітей, коли вони починали плакати, отримавши вдома похоронки. Намагалася втішити вбитих горем маленьких школяриків.

Улюблениця учнів була для них мамою, вірною розрадницею, посланою Богом... Як записано у мого дідуся: 'Єдиною у світі, найкращою, найкрасивішою, наймудрішою, найулюбленішою Марією Семенівною'. Вона вміла прекрасно навчати, любити, прощати і ніколи-ніколи не мати ні на кого зла.

Під час голоду Марія Се- менівна, проводячи уроки, неодноразово мліла й падала. Дітлахи могли хіба що подати водички, адже й самі голодували. Плакали усім класом, адже боялись втратити свою дорогу вчительку.

...Урок продовжувався. Марія Семенівна стояла

бліда, але усміхнена. І далі вела своїх учнів у чарівний світ людської краси та доброти.

Щосуботи М.С. Гонта- ровська пішки долала 30- кілометрову відстань, щоб побачити своїх рідних, а заодно взяти хоча б якусь їжу на цілий тиждень і знову повернутись на квартиру, в гли

няну хатчину під солом'яною стріхою, діда Луки і баби Марфи.

Вона до півночі, при світлі каганця, перевіряла дитяче письмо на шматочках газети. Разом із господарями ділила голод і холод.

Назавжди моєму дідусеві, а тоді сільському школяри

ку, запам'яталась перша повоєнна новорічна ялинка. У колгоспі ім. Громова директор школи П.М. Осадча виписала пуд пшениці. Але змолоти не було де. Вона звернулась до односельчан. Маленький Петрусь зі своєю мамою Уляною Павлівною та старшим братом Іваном також узялися допомогти. У хаті стояли жорна, по жменьці почали сипати зерна та крутити невеликий камінь. Побігло тоненьким струмочком гаряче біле борошно. Майже всю ніч гуркотіли жорна у хаті. Зразу ж почали готувати тісто та виготовляти маленькі коржики.

Ранок. Посередині 'зали' уцілілої найбільшої хати села стояла лісова красуня-ялин- ка. Топилась грубка. Але чомусь було холодно й морозно. Новорічна ялинка прикрашена 'цукерками' з червоного буряка, висіло декілька яблук, морковок, горіхів і шишок. У важких батьківських чоботях та піджаках діти співали й водили хороводи. Дід Мороз був у білому кожусі та величезній порваній шапці, а Снігуронька - у ва

тянці. Обличчя підфарбували червоним квасом, сажею. Пізнати учнів-старшоклас- ників було важко.

Затихають пісні. Настає урочиста хвилина. Директор - Пріся Митрофанівна привітала всіх присутніх з Новим роком. Сказала, що це буде перший Новий рік на визволеній, мирній землі.

Наступав 1946 рік. Що він принесе згорьованому народу? Кругом руїни, холод, незорані поля, босі й голі люди. Все це було видно по дітях.

... А поки що... Директор вручає нагороди учням- відмінникам, називає імена другокласників: 'Дужак Галина, Никоненко Василь, Коцур

Петро'. Жінка хвалить школярів, проводить теплою рукою по голівці та вручає два зошити по 12 аркушів і два коржики - маленькі, рум'яні. Петро тоді сказав: 'Одержуючи ось цю премію, я й надалі обіцяю вчитися на '5'. (Пізніше пригадував, чомусь назвав подарунок премією). Пролунали оплески. Директор і вчителі плакали. Вони прекрасно розуміли, яка тяжка повоєнна ноша лягла на дітей, вчителів, батьків. Відсутність приміщення. Із 256 учнів більшість сироти та напівсироти. В школі не було ні зошитів, ні підручників. Директор сама залишилась з двома дітками, чоловік загинув на війні.

... Новорічне свято закінчувалось. Усі діти отримали по 2 коржики. Збуджені, радісні повертались додому. В повітрі кружляли легенькі сніжинки.

Надзвичайно важким видався 1947 рік. У колгоспі ім. Громова отримали врожай по 9 ц на круг. Частина дітей приходила в школу пухла. Тодішня їжа складалася з ліпасиків (їх ще називали 'га

летами', 'макоржениками'), з листя конюшини, кропиви, липи і т.п. 'Поснідавши' такого 'хліба', діти йшли до школи. Педагогам школи колгосп виділив по 0,15 га пісної, запущеної в роки війни, землі. Знаходилася вона між урочищем Величкі- вщина та північною стороною Мелешок.

У вільний від уроків час (переважно вночі) щоденно, а також у вихідні дні, вчителі скиртували солому, заготовляли силос, косили траву, вивозили гній на поля. Допомагали разом із школярами проривати, а потім збирати цукровий буряк, трудились на плантаціях з картоплею, кабачками, огірками, морквою. Після 'інтелігентної' школи йшов процес трудового виховання.

У школі приділялась особлива увага фізичній підготовці вчителів та учнів. Так, діяли осередки спортивних товариств, Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Товариства сприяння обороні, авіації і протихімічному захисту країни (ТСОАВІАХІМ). Із них найбільш масовим був ТСОАВІАХІМ. Молодші школярі мріяли швидко подорослішати, щоб потрапити у створені гуртки по вивченню матеріальної частини стрілецької зброї (наган, гвинтівка, ручний і станковий кулемети), бойових отруйних речовин і засобів захисту від них.

Старшокласники (переважно продовжували навчання у Недригайлівській та Ко- ровинській школах) виконували нормативи практичної стрільби та інші вправи на значки 'Ворошиловский стрелок', 'Ворошиловский пулеметчик', 'Готов к про- тивоздушной и противохи- мической обороне (ПВХО)', 'Готов к санитарной обороне (ГСО)'. Члени спортивних товариств по здачі відповідних норм нагороджувалися значками 'Готов к труду и обороне' (ГТО) першого і другого ступенів. Ці значки прикрашали лацкани піджаків абсолютної більшості тогочасної молоді.

У семирічній школі Саку- нихи на уроках фізкультури (у залежності від віку та статі) поширеними були біг від 1 до 10 км, зимовий крос на лижах, віджимання, вправи на турніку, метання 'гранати' тощо. Школярам подобався волейбол, баскетбол, футбол, взимку - хокей.

На одній із світлин з домашнього архіву Петра Михайловича Коцура зафіксована така мить гри у волейбол. На її звороті підпис: '1948 рік. Сакуниха, центр, біля школи та магазину. Забиває м'яча Володя Терещенко. По центру, другий план - Петро Коцур'.

На іншому фото ми бачимо урок з фізкультури взимку. Ще зберігся вітряк біля старої дороги на Недри- гайлів. Підпис до світлини: 'Попереду 5 км на лижах у дівчат'.

Повоєнні діти безмежно любили свою школу, вчителів. У записах дідуся читаю: 'Я ніколи не забуду своїх чудових вчителів: М.С. Гонта- ровську, С.М. Жовтневого, П.М. Осадчу, Н.В. Тєвикову, О.Ю. Дудченко, М.Г. Очко- лас, К.Т. Семешка, О.В. Сто- ляревську. Вони найкращі!'.

Віта КОЦУР,

м. Київ

Микола Сова

? НАШІ СВЯТА І ТРАДИЦІЇ

Святкували в Сакунисі

2 серпня в День Пророка Божого Іллі в Сакунисі відсвяткували день села. Всіх бажаючих шанували смачною кашею. З привітальними словами до присутніх звернулася господиня свята Я.П.Осіння. Лариса Петрівна подякувала всім за самовіддану працю, за любов до рідної землі.

згадала наших славних

і видатних земляків Анатолія
і Віктора Коцурів, які пере-
давали всім наищиріші вітан-
ня зі святом. Подякувала

всім тим, хто не тільки на словах, а
й конкретними справами розбудо-
вує та прикрашає свій будинок, свій
двір, вулицю, все село.

Л.П.Осіння вручила пам’ятні
подарунки найстарішій жительці
Є.П.Бабак, наймолодшому жителю
села - Д.А.Скепському, учасникам
бойових дій і ліквідаторам аварії на

- День села - це свято, яке єднає нас усіх, пов'язуючи минуле, сьогодення та майбутнє, - сказала вона. - Історія кожного села є часткою історії нашої держави. А її, як відомо, творять люди. Бережімо ж славні звичаї та традиції, примножуймо здобутки кожного села на радість нашим дітям та внукам, бо село - невичерпна криниця нашого родоводу.

Від всього серця сільський голова подякувала директору ТОВ 'Агробізнес ТСК' М.І.Ткаленку, підприємцю А.О.Коваленку за підтримку і великий внесок у розвиток сіл. Щира вдячність також підприємцям О.І.Рогулі, А.В.Савта- лян, В.С.Анцибору, всім працівникам аграрного сектору, працівникам культури, медичним працівникам, працівникам сільської ради і кожному, що зібралися в залі.

Теплими словами Лариса Пет-

Чорнобильській АЕС В.М.Безсмертному та С.А.Кушніру, В.П.Нико- ненко, М.М.Савчуку, В.І.Кушніру, М.П.Омесю. Не залишилися без уваги і видатні жителі села: Л. І. Курило - пенсіонерка, яка пропрацювала все життя медичним працівником; П.К.Химченко - пенсіонерка, яка пропрацювала все життя свинаркою в колгоспі 'Дружба'. Відзначив працівників аграрного сектору ФОГІ А.О.Коваленко.

Після урочистої частини був концерт артистів з міста Сум, де бути пісні, танці і фокуси. Чудово співав ансамбль 'Берегиня'. Клоун 'ФІксік 'Сімка’ розважав дітлахів, поки батьки слухали концерт. Прекрасним видовищем і новим для сакунівців став показ 'Фаєр-шоу', феєрверк та святкова дискотека.

Ірина ТОКАРЕНКО, завідуюча Сакунихським сільським клубом

...

Закрити