І педагоги-«дошкільники», і батьки повинні знати, як сформувати ціннісне ставлення дитини до навколишнього світу, до оточуючих її людей через ознайомлення з дитячою книгою. «Книга — шлях до серця дитини» — тема конференції, яка відбулася в ДНЗ №1 «Ялинка» в рамках Тижня рідної мови, що проходив нещодавно. У її роботі взяли участь вихователі, спеціалісти ДНЗ, родини вихованців, працівник районної бібліотеки та вихованці ДНЗ.

Зустріч учасників конференції була насиченою і різноманітною. Із вступним словом до присутніх звернулась завідувачка ДНЗ Юлія Кравченко, яка наголосила на важливості ролі книги в морально-духовному розвитку дошкільника.

Бібліотекар районної бібліотеки Надія Акацат розповіла присутнім про переваги родинного читання над переглядом відеофільмів та мультфільмів. Надія Вікторівна запросила батьків разом з дітьми відвідувати районну бібліотеку та поринути у світ прекрасного.

Практичний психолог Оксана Кунець поділилась своїми міркуваннями щодо особливостей емоційного спілкування в родинному колі та надала поради, як за допомогою книги знайти шлях до серця дитини.

Палітру позитивних емоцій викликало у присутніх виконання мамою Оксаною Скляр авторської пісні «Колискова для Назарчика», яку створив тато Юрій Присяжний.

Учасники конференції активно долучилися до інтелектуальної розминки «З народних джерел», яку провела у вигляді презентації вихователь Тетяна Леляк Також із захопленням та теплотою у серці учасники пригадали першу книгу в своєму житті.

Не менш цікавим було ознайомлення із змістовними, різноманітними формами, традиційними та іннова-ційними методами та прийомами освітньо-виховної діяльності педагогів ДНЗ щодо прищеплення дітям інтересу та любові до книги із набутого досвіду колег.

Зацікавив гостей досвід роботи вихователя Галини Слюсар з використання творів Василя Сухомлинського в морально-духовному розвитку дошкільників. Галина Петрівна презентувала творчі доробки вихованців групи «Чомусики» зі складання авторських казок та виготовлення книжечок-саморобок.

Вихованці середньої групи «Малятко», члени літературно-творчого гуртка «Дивосвіт», разом з вихователями Лесею Васильченко та Наталією Глинкою інсценували твір В.Сухомлинського «Сьома дочка», які вразили присутніх своєю емоційністю.
Неабияку активність і творчість у підготовці та проведенні заходу виявили батьки вихованців.

Родзинкою зустрічі стали відеоперегляди досвіду родинного виховання з прищеплення дітям інтересу та любові до казки. Сім’я Бебешко презентувала казку «Колобок» через використання пластилінового театру, сім’я Карбівничих — театралізацію казки «Курочка ряба», родина Сіваків — переказ авторської казки за допомогою картинок.

Наприкінці зустрічі учасники конференції мали змогу поділитись враженнями від проведеного заходу та переглянули організовану виставку дитячих книг найкращих українських авторів та книжок-саморобок.

«Такі зустрічі згуртовують педагогів, вихованців та батьків», — звернулася до присутніх голова ради закладу Анна Бебешко та підсумувала роботу конференції словами Василя Сухомлинського: «Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною».

Людмила ДЕРИШ, вихователь-методист ДНЗ №1 «Ялинка».

ЖІНКИ-ВОЛОНТЕРИ

Лілія Усик — жителька Шполи, мати трьох малих діток, педагог за освітою, та її мамаГалина Лоцман — художній керівник Сигнаївського будинку культури, мати чотирьох доньок та чотирьох прийомних синів, — першими розпочали волонтерську діяльність на Шполянщині. Початком всього став дзвінок знайомої з Києва, котра просила допомогти з придбанням необхідних речей солдатам. Так, різна допомога у вигляді продуктів харчування, засобів гігієни, військового спорядження, одягу та взуття почала збиратися в Сигнаївському будинку культури. У Лілії виникла ідея дізнатися про всіх хлопців з району, які вже знаходяться в гарячих точках, та забезпечити їх всім необхідним. Спочатку їх налічувалося трохи більше десятка, котрі були призвані з райвійськкомату. Разом з тим воювали добровольці, котрі пішли на Схід самостійно і вступили у добровольчі батальйони Нацгвардії.

Шлях до самої зони АТО пані Лілія торувала вже в липні 2014 року — мікроавтобуси з причепами поспішали в Чернігівську, Київську, Луганську і Донецьку області. ВідвідувалиАнатолія Головкіна, Віталія Павлова, Василя Сорокіна, Олександра Савінова, Олександра Іщенка, Олега Слободяника, Олега Вихренка, Юрія Косована, Сергія Педченка, Олега Гаращенка, Тараса Дашка, Ігоря Ворожбицького та багато інших. Згодом їх число збільшувалося, але всі не залишались поза увагою волонтера Лілії Усик. Їхати зголошувалися водії-добровольці, власники мікроавтобусів Микола Павловський, Микола Савченко, Олександр Ткалич.

Усі потреби наших воїнів у бронежилетах, кевларових шоломах, формах, взутті, біноклях, раціях та іншому вдавалося задовольняти.

Тендітна і вольова жінка згодом вже орієнтувалася в цінах та назвах речей, про які досі нічого не знала, — спальні мішки з карематами, рукавиці, балаклави, наколінники і налокітники, портупеї, захисні окуляри і маски-окуляри, біноклі, форма «британка», ліхтарики з зарядним пристроєм, рації, кросівки, берци, генератори та багато іншого Почала шукати допомогу серед жителів району, підприємців, депутатів. Першим відгукнувся і надав допомогу Дмитро Кравченко (ГК «ЛНЗ»), який став основним спонсором поїздок волонтерів у зону АТО. Його вклад становить навіть не тисячі, а сотні тисяч гривень.

«Складними були останні місяці для нас. Тяжка хвороба дитини, довгі тижні лікування в обласній лікарні. А там, за кілька тисяч кілометрів, на передовій, твоєї допомоги і підтримки чекають мужні земляки, які стали на захист рідної землі, — це один з останніх звітів у соцмережах про недавню подорож на Схід Лілії Усик та Галини Лоцман. — Перша поїздка в цьому році не забудеться ніколи, адже вона стала найдовшою за подоланими кілометрами, і найтривалішою за кількістю днів. Цілий тиждень! Висловлюю подяку за наданий автомобіль військовому комісару і всім, хто подарував цей автомобіль. Напис «Черкащани — воїнам АТО» мали можливість бачити у кожній точці АТО, на всіх передових позиціях і блокпостах. Слова вдячності висловлюю нашим справжнім друзям, героїчним учасникам АТО, двом Тарасам зі Скотаревого — Дашку і Невідомому, які, відвоювавши рік, продовжують допомагати тим, хто тепер захищає Україну. До речі, зі слів хлопців, їздити в АТО дуже важко. І як ми це робимо вже близько двох років! Головним GPS-навігатором була моя мама — волонтер мама Галя.

Ця поїздка була особливою. Вперше була така велика перерва між поїздками. Вона заздалегідь планувалася довготривалою, адже і відстані між земляками, і кількість їх замовлень та прогнозованих зустрічей були великі. Тиждень в АТО...».

За цим пані Лілія дуже детально розповідає про кожного воїна, якого відвідали в зоні АТО, висловлює вдячність всім, хто долучається до організації поїздок, закликає до співпраці.

Все для фронту і перемоги! Ми не знаємо, коли настане той довгожданий день, коли звідусіль лунатиме: «Перемога!». Тож поки що наші волонтери, які вміють управляти часом, встигають охопити увагою чи не всіх наших земляків, які боронять нині нашу державу.

Теплий одяг, маскувальні сітки, передачі від рідних, буржуйки, матраци, «добреники» — все це та багато іншого прямує на лінію фронту у вщент завантаженому автомобілі. Щоразу вони відвідують по декілька десятків наших воїнів, детально вивчають їх потреби і по дорозі додому вже планують наступний маршрут і придбання необхідного вантажу. В цьому їм постійно допомагає велика кількість жителів Шполянщини, підприємців, керівників підприємств, сільгоспвиробників, школярів. Список всіх, хто допомагає, — надзвичайно довгий.

«Ці прекрасні люди постійно допомагають нам збирати допомогу для захисників. Ми продовжуємо допомагати захисникам і готуємось до наступної поїздки. Долучайтесь і ви! З повагою, волонтер Лілія Усик (098)225-75-12 (м. Шпола), координатор Галина Лоцман(096)296-00-47 (волонтерський центр в Сигнаївському СБК)», — на такій ноті завжди завершують свої звіти шполянські волонтерки. І всі небайдужі до майбутнього України шполяни, попри всі кризові явища, що супроводжують нині нашу дійсність, докладають всіх зусиль для того, аби наблизити Перемогу і зустріти з нею своїх захисників на рідній землі.

Наталія ДАВИДЕНКО.