|
| У пожежі, яку гасили дві години, загинув 30-річний мешканець Стецівки - читати далі... |
10 січня 2019
Човен зі скарбами у Стецівці досі не знайшли
Кожне українське село вражає чимось своїм, особливим. Те чепурними хатами, інше – лісами, левадами, людьми, що в ньому живуть.
Село Стецівка Звенигородського району вражає всім: широкі дороги з добротним асфальтним покриттям (так-так, саме з добротним, як це не дивно для наших доріг), мальовнича природа, душевні мешканці. У центрі – величезний ставок, чималий магазин, височенний меморіал загиблим, схожий на київську Батьківщину-Матір, розлогі пагорби, старезні дуби, стрімкі ялини. Окрім того, Стецівка вражає своєю історією та легендами. ? Шкода, тільки молодь у нашому селі не дуже затримується. Втім, як і в багатьох інших. Немає роботи. Радіємо, добились, щоб два поїзди в селі зупинялись 'Черкаси ? Христинівка' та 'Черкаси – Умань'. І то вже велике полегшення. Можна поїхати в місто, вирішити назрілі проблеми і назад повернутись. Жінки наші не нарадуються. Та й студентам зручно на навчання добиратись, ? розповідає касир сільради Тетяна Брусліновська.
Поміж місцевими мешканцями – переконані патріоти. Майже всі вважають, що їхнє село найкраще. ? Гарне, гарне в нас село. І дуже велике, ? тішиться одна з бабусь, яку запитали про дорогу. ? Ви такого ніде не знайдете, куди там містам! Свіже повітря, а скільки зелені, річка! Одна біда – запаскудили її. Не ми, звичайно. Зливають у цю Шполку, хто на що гаразд. Хіба це мислимо, щоб вода така чорна стояла. Нема де людям покупатися. Річка є, а доводиться на моря їздити, час та гроші витрачати. Дожилися. ? Я сюди з Кобринового приїхав, з Тальнівщини ставки охороняти, ? хвалиться Павло Став’янко. ? Так і осів. Працюю, в самодіяльності беру участь. Назад мене вже не затягнуть. Тут мені найкраще! Хвалить Стецівку і Валентина Сиплива ? директор Будинку культури. ? Я сама ватутінська, але вийшла сюди заміж і страшенно полюбила це село, ? каже жінка. ? Воно в нас дуже красиве. І люди тут надзвичайні – добрі, працьовиті. Зайдіть у любу хату, вас там з радістю зустрінуть, нагодують. Голова сільради – Інна Стеценко ? керівник на своєму місці. З нею легко працювати, за все береться з дорогою душею, заохочує, допомагає. Ось приїжджайте до нас на День села. Будуть конкурси, столи достатку, юшка, каша, козацькі забави. Раніше ми його проводили на Дмитра, коли храм у селі. А це вирішили розділити, щоб було два свята. Адже господиням важко готуватись і до конкурсів, і до прийому гостей вдома. Валентина Юр’ївна вважає, що останнім часом село розцвіло. Заслуги покладає на керівництво та щедрих місцевих підприємців: ? Цвинтарі окультурили. Розчистили від зарослів, неподалік поставили туалети, ящики для сміття. Щовівторка трактор їздить, збирає сміттєві відходи. Усі вулиці освітлені. Облагородили нашу Дубину ? зону відпочинку, що в діброві за селом: впорядкували криничку, поставили мангали, лавки, столи з накриттям, знову ж ? туалети, пісочниці для дітей. Там можна і шашлик посмажити, і юшку приготувати. На свята важко місце захопити. Навіть і з навколишніх сіл приїжджають відпочивальники. А ми можемо і в будній день, ввечері, зібратися, як є настрій, посидіти на лоні природи, поспілкуватися з родиною або друзями. Мала СофіївкаОкрім Дубини, як з’ясувалося, була у Стецівці ще одна місцина для відпочинку – Критський сад (в інших джерелах – Крицький, 'НД') або, як тут про нього відгукуються, ? Мала Софіївка.
? Це парк колишніх поміщиків, ? розповідає Сиплива. ? Колись там були альтанки, квітучі кущі та дерева, ставочки, цілюще джерело, тераси. У радянський період його оздобили статуями персонажів з казок та мультфільмів (русалками, героями з 'Ну, постривай'), встановили гойдалки, тож там дуже любили гратися діти. Зараз, на жаль, від цієї розкоші мало що залишилось. Сад заріс. Казкових персонажів давно здали на брухт. Довгий час нашим малюкам не було де бавитися. І ось врешті сільські підприємці зробили дитячий майданчик неподалік центру, в берізках. Обгородили його старими шинами, пофарбували в яскраві кольори. Тепер там щовечора півсела збирається – і мамки, й діти. Як і в кожному селі, у Стецівці є легенди про закопані скарби. За переказами в Критському саду закопаний човен із коштовностями. ? Ходили тут різні шукачі скарбів, копали. Але нічого, окрім металобрухту, вони там не знайшли, ? розповідають місцеві. Чому пан закопав золото в човні, а не, скажімо, в підводі селяни не знають. Віджартовуються: ? А хто зна, їх багатих не зрозуміти. Школа – осередок етнографіїУ Стецівську школу, на жаль, через брак часу ми не потрапили, але з офіційного сайту дізналися, що з 1988 року при ній працює Мала академія народних мистецтв, а також діє 23 гуртки, якими охоплено 100% учнів. У школі є два музеї – етнографічний та 'Кобзарева світлиця'. Як результат роботи фольклорно-пошукової експедиції учнів 10-11 класів (під керівництвом учителів Тетяни Шинкаренко та Клавдії Шпак ) з’явилася розвідка 'На цій землі я народився' (2013 рік) ? одне з найповніших інформаційних джерел з історії села. ? Це безцінний досвід, коли діти збирають історію рідного краю,? зауважує черкаський історик Марина Шевченко. ? Вважаю, до таких досліджень треба залучити усі школи, оскільки ми можемо повністю втратити нашу минувшину. Багато що забувається, старожили вимирають. А не в кожному селі живе ентузіаст-краєзнавець, що по крупині збирає народні перекази. І вже точно – не кожне село ґрунтовно описане. Відкрийте інтернет. Про деякі населені пункти все що можна знайти – це географічні координати, телефонний код і місцезнаходження сільради. На жаль, така наша реальність. Тому уклін стецівським вчителям і школярам, що добру справу зробили. Про козака Стеця та його родину
Стецівка заснована десь у другій половині XVI століття. За переказами жив тут колись козак Стець. Від нього й пішло поселення. А в Киселівці Катеринопілського району – козак Кисіль. Стецева донька була заручена з Киселевим сином. Одного разу брати Киселі вирішили пограбувати оселю Стеця, коли того не було вдома, але молода Стецівна відрубала одному з них голову. 'Родина Стеця почула, що до них лізуть грабіжники і як тільки в коморі з’явилася голова, старша дочка, тобто наречена, в темряві вдарила шаблею по голові і убила свого нареченого. Зачувши біду, менший брат витягнув того за ноги, ? йдеться у шкільній розвідці. ? Після похорону Киселі вирішили помститися дочці Стеця страшною карою, зварити її заживо в котлі. Для здійснення цього задуму сказали їй, що жених пішов у військо, а згодом і про те, що він загинув. Після цього її засватав менший Кисіль, відбулося весілля. Свекруха, відчувши щиру вдачу невістки, розповіла їй про задум її синів, та непомітно зникла та прийшла до батьків'. Кажуть, що родина першопоселення нараховувала 9 осіб: двох дочок, чотирьох синів, господаря, його матір та дружину. Історія кохання пана Критського
У краєзнавчому музеї ми дізналися також, що є ще одна трагічно-романтична сторінка в історії Стецівки. Це історія кохання пана Критського, який жив тут у другій половині ХІХ сторіччя. ? Микита Критський був управителем маєтностей князя Михайла Воронцова в Городищі, ? розповідає музейний наглядач Микола Постоян. ? Він був одружений на Катерині Гірс – одній із трьох доньок стецівського поміщика – Миколи Гірса. Дружині Критського більше подобалось світське життя, тому вона здебільшого жила у Києві, а от Микита захоплювався полюванням, відтак більше часу проводив у своєму маєтку, в селі, де утримував багато коней і близько 200 мисливських собак. Перебуваючи на відстані від дружини, незабаром закохався у молоду гувернантку, англійку, що працювала на Воронцова. На жаль, дівчина захворіла на сухоти й померла. Не витримавши випробування долі, Критський теж відійшов у інший світ. Він доручив, щоб прах коханої привезли у Стецівку. Однак поховати її сам уже не зміг ? за одними даними – отруївся, за іншими – помер від інфаркту якраз перед похороном. ? Історію нашого села досліджували двоє ? Василь Бородій та Петро Задорожній. Один із них розповідав, ніби бачив довідку, що поміщик помер від інфаркту, ? зауважує Микола Остапович. ? Можливо її виписали спеціально, адже самовбивць не дозволяли ховати на цвинтарі. Економія занепала. Ніхто там більше не міг господарювати. Люди кажуть, що її прокляла Катерина Критська. Хто зна... Трагічною була й доля стецівської церкви. Вітчизняний історик Лаврентій Похилевич у книзі 1864 згадував, що в селі була дерев’яна Свято-Дмитрівська церква, збудована 1770 року. Пізніше Микола Гірс взявся за будівництво нового храму, на що виділив 32 тисячі карбованців, сільська громада додала ще 10 тисяч. Сільська церква'Відомі були дзвони церкви – їх було десять, найбільший – масою до тонни. Капітальні ремонти проводилися в 1905 році та напередодні Першої світової війни. Під час першого ремонту було відлито новий постовий (дзвонили ним тільки в піст) дзвін. Звук його був відмінний від інших. Розповідають, що для відлиття цього дзвону по всьому селу збирали мідні гроші, ? пише ватутінський краєзнавець Валерій Бурій. (Церква Свято-Дмитрівська. Зведена на честь Святого великомученика Димитрія Солунського).
На жаль, храм цей розібрали в радянські часи. 'Під час більшовицького терору у 1939 році храм розібрали. Священика репресували, церковні книги, ікони, метрики, які люди не встигли розібрати по домівках, спалили. Попову хату із залізною покрівлею розграбували, а будматеріал використали при спорудженні дитячого садка. І лише у 2005 році за участі місцевих жителів та меценатів побудували нову церкву, ? читаємо на сайті Педагогічне краєзнавство . Музейні перлиниЄ в стецівському музеї кілька раритетів – церковна чаша, посуд часів черняхівської культури, перша німецька кравчучка – візок для багажу часів Другої світової війни, переклад Євангелія від Іоанна українською мовою 1911 року, уламок могильної плити, що вийняли з лежанки підприємливих односельців, а ще – неймовірно красиві полотна – вишита ікона Богоматері ? робота Ніни Брусліновської та картини Віталія Постояна – племінників наглядача музею.
? Це Віталій малював нашу церкву, ? розповідає дядько талановитих митців. ?А це млин – будівля 1910 року. Лілії. Саме такі колись цвіли в Критському саду. Я тоді бригадиром робив. Сказав знайомим, що добре було б розвести білі лілії ставкові. Так сказав, без умислу. А вони знайшли, привезли. Усі прижилися. На жаль, зараз від них там і сліду немає. От тільки картина, як спогад. Хочете побачити квіти, їдьте в Дубину, там усе літо щось цвіте – дзвіночки, шавлія, ромашки… |
![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338197_ste-1.jpg "Село Стецівка Звенигородського району вражає всім: широкі дороги з добротним асфальтним покриттям (так-так, саме з добротним, як це не дивно для наших доріг), мальовнича природа, душевні мешканці. У центрі – величезний ставок, чималий магазин, височенний меморіал загиблим, схожий на київську Батьківщину-Матір, розлогі пагорби, старезні дуби, стрімкі ялини. Окрім того, Стецівка вражає своєю історією та легендами.")
https://cherkasy24.i... alt='Село Стецівка Звенигородського району вражає всім: широкі дороги з добротним асфальтним покриттям (так-так, саме з добротним, як це не дивно для наших доріг), мальовнича природа, душевні мешканці. У центрі – величезний ставок, чималий магазин, височенний меморіал загиблим, схожий на київську Батьківщину-Матір, розлогі пагорби, старезні дуби, стрімкі ялини. Окрім того, Стецівка вражає своєю історією та легендами.' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338147_ste-2.jpg "Село Стецівка Звенигородського району. У центрі – величезний ставок")
https://cherkasy24.i... alt='Село Стецівка Звенигородського району. У центрі – величезний ставок' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338154_ste-3.jpg "Окрім Дубини, як з’ясувалося, була у Стецівці ще одна місцина для відпочинку – Критський сад (в інших джерелах – Крицький,")
https://cherkasy24.i... alt='Окрім Дубини, як з’ясувалося, була у Стецівці ще одна місцина для відпочинку – Критський сад (в інших джерелах – Крицький, ' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338176_ste-4.jpg "Стецівка заснована десь у другій половині XVI століття. За переказами жив тут колись козак Стець. Від нього й пішло поселення")
https://cherkasy24.i... alt='Стецівка заснована десь у другій половині XVI століття. За переказами жив тут колись козак Стець. Від нього й пішло поселення' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338192_ste-5.jpg "Стецівка")
https://cherkasy24.i... alt='Стецівка' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338177_ste-6.jpg "Церква Свято-Дмитрівська. Зведена на честь Святого великомученика Димитрія Солунського")
https://cherkasy24.i... alt='Церква Свято-Дмитрівська. Зведена на честь Святого великомученика Димитрія Солунського' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>![](<a target=_blank href="https://cherkasy24.info/uploads/posts/2017-07/1501338163_ste-7.jpg "Є в стецівському музеї кілька раритетів – церковна чаша, посуд часів черняхівської культури, перша німецька кравчучка – візок для багажу часів Другої світової війни, переклад Євангелія від Іоанна українською мовою 1911 року, уламок могильної плити, що вийняли з лежанки підприємливих односельців, а ще – неймовірно красиві полотна – вишита ікона Богоматері ? робота Ніни Брусліновської та картини Віталія Постояна – племінників наглядача музею.")
https://cherkasy24.i... alt='Є в стецівському музеї кілька раритетів – церковна чаша, посуд часів черняхівської культури, перша німецька кравчучка – візок для багажу часів Другої світової війни, переклад Євангелія від Іоанна українською мовою 1911 року, уламок могильної плити, що вийняли з лежанки підприємливих односельців, а ще – неймовірно красиві полотна – вишита ікона Богоматері ? робота Ніни Брусліновської та картини Віталія Постояна – племінників наглядача музею.' style='margin: 5px 10px 0px 0px; padding: 0px; border: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 99%;'>30 липня 2017
|
ПАМ'ЯТІ ЛЮБОВІ МИХАЙЛІВНИ БІЛОЗЕРСЬКОЇ (1942-2016) 2 ЛИПНЯ 2016 РОКУ ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬ ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА БІЛОЗЕРСЬКА З дитинства її душа черпала мудрість з батьківських долонь, заряджалась енергетикою священної землі, купалася в суцвітті рідної мови. Залюблена у своє рідне село Стецівку, у його людей, у задушевну пісню, у красу мальовничої природи, у все суще навколишнього світу – вона ставала окриленою до творчих злетів, духовного самоствердження, до благих діянь. Любов Михайлівна понад 40 років працювала в Стецівській школі вчителем української мови та літератури, заступником директора з виховної роботи, а з 1992 по 2013 рік директором закладу. Л.М. Білозерська викладала так, щоб навчальний предмет сприймався учнями як хвилюючі сторінки людських діянь, набутки розуму, щоб хвилювала і викликала гордість історія Батьківщини. Забезпечуючи високий рівень навчання і виховання, вона завжди була в пошуках нових засобів і прийомів прищеплення школярам любові до навчання. Її учні-активісти і переможці районних та обласних олімпіад, чимало з них, маючи відмінні знання з української мови та літератури, стали студентами філологічних факультетів вузів України, чимало її колишніх учнів працюють викладачами, журналістами, займають керівні посади. Заснована Любов Михайлівною у 1988 році Мала академія народних мистецтв стала універсальним інструментом, який сприяв відновленню втрачених зв'язків між поколіннями, золотими ниточками мудрості народної зшивав колись обрубані національні корені, кожен захід або урок перетворювався в захоплюючий пошук істини. Любов Михайлівна, як працьовита, творча, неординарна людина об'єднала навколо себе багато помічників та однодумців і створила систему виховання підростаючого покоління на засадах етнопедагогіки, через відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, опанування видами народних ремесел, духовне забезпечення особистості. За наукою до Малої академії приїздили художники і поети, науковці і вчителі шкіл району, області, країни. Про Стецівську Малу академію писала районна, обласна та центральна преса. Тарасова світлиця, етнографічний музей, з любов'ю створеній учителями, учнями та їхніми батьками стали справжніми осередками народознавчої культури, центрами виховної роботи для школи та села. Любов Михайлівна була активним учасником фольклорного колективу «Співуча левада» та хору «Родина», які є дипломантами та лауреатами численних Міжнародних та Всеукраїнських фольклорних фестивалів, свят рідної мови, конкурсів кобзарського мистецтва, фестивалів дитячих ігор та забав, їх виступи відзнято на відео- та кіноплівку, «Укркінохронікою» створено кінофільм «Українське весілля за стецівським звичаєм». Вона кохалася в народній пісні, віршах, і, керуючи гуртком «Пролісок», прищеплювала своїм вихованцям уміння серцем відчувати мелодійність нашої мови. Дякуючи її поетичному таланту у світ вийшло три збірки поезій авторки: «Хвала сонцю», «З молитвою про Україну», «Пора розплаканих дощів». Любов Михайлівна неодноразово обиралася депутатом районної ради, заступником голови депутатської комісії з питань освіти, молоді і спорту, членом Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки України За сумлінну працю була нагороджена чисельними відзнаками, стала заслуженим учителем України, відмінником освіти України, лауреатом премії Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України імені Народного Учителя Олександра Антоновича Захаренка. Двічі була делегована на з'їзди освітян України. Її ім'я занесено в Золоту Книгу історії України. Народилася 28 серпня 1942 року в с. Стецівка Звенигородського району Черкаської області. Закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1969). Трудову діяльність розпочала в 1962 році на посаді старшої піонервожатої Стецівської середньої школи Звенигородського району Черкаської області. З 1966 по 1977 рік працювала вчителем української мови та літератури, з 1977 по 1992 рік – заступником директора з виховної роботи, а з 1992 року директором Стецівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів – малої академії народних мистецтв Звенигородської районної ради. Л.М. Білозерська зарекомендувала себе висококваліфікованим педагогом, умілим організатором педагогічного та учнівського колективів. Мала високу науково-теоретичну підготовку, досконало володіла методикою викладання української мови і літератури. Працювала над вдосконаленням фахової майстерності педагогічного колективу. Щедро ділилася досвідом з педагогами району та області, була наставником молодих учителів. З ініціативи педагога в 1986 році в школі було відкрито етнографічний музей та Кобзареву світлицю, 1988 року створено Малу академію народних мистецтв, у якій відроджено прадавні народні ремесла та звичаї, обряди й традиції. На замовлення Міністерства освіти і науки України школою-академією відзнято фільм «Українське весілля», який успішно використовується на уроках народознавства. Керувала шкільним літературним відділенням юних поетів «Пролісок», сприяла випуску дитячого колективного збірника «Вічні барви». Свої поетичні твори друкувала в альманахах «Самоцвіти», «Надвисся», у журналі «Українська мова та література». Автор багатьох художньо-документальних нарисів і повістей, зокрема «Накуй, зозуле, йому літ», «Лаврінове поле», «Мотря Командирка», книги поезій «Хвала сонцю» (1994), «З молитвою про Україну» (2013), «Пора розплаканих дощів» (2015). Учитель брала активну участь у педагогічних читаннях, присвячених О.А. Захаренку та В.О. Сухомлинському, її статті друкувалися в «Педагогічному віснику», фахових журналах. Була делегатом Всесвітнього форуму українців (1997, 2001), І з'їзду педагогічних працівників України (1992). Переможець обласного конкурсу «Учитель року Черкащини» (1992). Неодноразово обиралася членом Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки, депутатом Звенигородської районної ради. Переможець обласного конкурсу «Жінка року Черкащини – 2000» у номінації «Жінка – берегиня народних традицій». Спеціаліст вищої категорії. Учитель-методист. Заслужений вчитель України (1992). Відмінник освіти України (2006). Нагороджена Почесною грамотою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2003). Лауреат Премії ім. О.А. Захаренка (2007). З метою вшанування пам'яті Л. М. Білозерської встановлено на Стецівській загальноосвітній школі меморіальну дошку, у вересні 2016 року запроваджено премію райкому Профспілки імені заслуженого учителя України Любові Михайлівни Білозерської. Першу премію та диплом лауреата вручено М. П. Лисенку – ветерану педагогічної праці Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю. ПІДГОТУВАВ: В.М. БУРІЙ, член НСКУ та НСЖУ пам'яті л.м. білозерської — 30.06.2017 05:42 208 Валерій Бурій НОТАТНИК ПРОСВІТЯНИНА 1 коментар Валерій Бурій 30.06.2017 09:47 # Валерій Бурій З МОЄЇ КНИГОЗБІРНІ Білозерська Л.М. Пора розплаканих дощів: поезії / Л.М. Білозерська. – Черкаси: ІнтролігаТОР, 2015. – 87 с. Білозерська Любов. «Іди між люди, Слово…» // Радянська освіта. – 1990. – 6 березня. — С.4. Білозерська Любов. Дівчина з Хрещатика: уривки з документальної повісті // Шевченків край: газета (Звенигородка). – 1990. – 1 вересня. — С.3. Білозерська Любов. Нагірнюки: документальна повість // Катеринопільський вісник. – 1995. – 30 жовтня; 2, 16, 23 листопада. – С.4. *** Співуча левада: Мала Академія Народних Мистецтв Стецівської середньої школи святкує свій день народження // Шевченків край: газета (Звенигородка). – 1990. — 24 травня. – С.3. *** ДЯКУЮ ТОБІ, ДОЛЕ Я щаслива, хоч важка моя дорога По життю у тернях від порога… Дякую тобі, Доле, Що засіяла воріженьками моє поле. З ними маю щодня боріння і перемовини: Як та риба, гублю баговиння обмовини… Дякую тобі, Доле примхлива, Що ти мене заздрісними не обділила, Я нап’юся водиці свяченої, Щоб іти по коханій Землі незнищенною! (Білозерська Л.М. Пора розплаканих дощів: поезії / Л.М. Білозерська. – Черкаси: ІнтролігаТОР, 2015. – С.52) |
1 липня 2017
|
Ось вже рік, як відійшла у вічність відмінник народної освіти, заслужений учитель України, жінка року Черкащини 2000 р., учитель року 2002 р., українська Мадонна 2003р., лауреат премії імені О.А. Захаренка і просто чудова жінка. Це сталося 2 липня 2016року. Усе село зібралося віддати належну шану, прощання було таким важким, умитим сльозами щирих, совісних людей, справжніх цілителів її життя – подвигу. І як зболено з уст вдячного випускника прозвучало: «А тепер, друзі, нам треба навчитися жити без Любові Михайлівни». Скільки гіркоти і скільки бажання віддячити улюбленому вчителю за її високу науку жити, бути людьми. Учіться ж, діти, будьте такими, як вона… Я торкнуся лиш маленької сторінки життя поета, у віршах якого доброта, любов і несправедливо завдані болі. Коли простежити родовідне древо, розумієш, що такий рід породжує справжніх патріотів, мислителів, філософів. Згадка про діда – свідчення того. За любов до України 1921 р. його убили в рівчаку. Востаннє землю він обняв, що вік леліяв і плекав, обняв він землю на всі руки, і серце вмерло від розпуки («Мій дід») Любов Михайлівна – це, насамперед, вдячна донька. Ми з тобою, ненечко, одне ціле, Я – частинка тебе змаліла. Як нам гарно у світі жити, Землю ласкаву удвох любити («Люба ненечко») Тож понад усе хотілось не опечалити матусю: … благатиму долю, ще й зозулі вклонюся, щоб не ти наді мною, як плакуча верба, голосила в журбі, а я над тобою тополиною стелила жалі І сталося. Провела за межу матусю. Прощально оплакала брата. Думала – рвала серце, чи все віддала рідним сторицею, чи може… І від серця полилась молитва: Молюся до неба пречистого, до сонечка променистого. молюся за рідну родину. за матір свою – Україну. молюся за кожен листочок, за розум тверезий в синочків і дочок, молюся за кожну пташину за кожну вкраїнську дитину («Молюся») І за власного сина з невісткою, і за внучка Назарика, щоб міцнів дубочок, синів синочок. Коли ти народився – світ розповився весен – надіями, квітами– мріями, сонечко мамине, радосте мила, сила й підмога для тата і його крила, Бабусям рідненьким – щодення утіха, молимо Бога: хай не торкнеться біда тебе й лихо! Виростай дужим, онучку, й здоровим, Красунчику, наш чорнобровий! («Назарику, мій любий внучку») Отаке на добрі і любові засноване родовідне дерево Білозерських. У такого роду не могло бути покручів. Тож і її пагінець проріс, заврунився і став окрасою для всіх живущих на Землі. З Божого благословення вона ввібрала в себе вроду незрівнянну, совість незаплямовану, чесність непозичену, слово незрадливе, талант жити, дерзати, творити і вести за собою, удосконалюючись самій і удосконалювати світ навколо себе. Спиваю нектар її поезії, п`янію від досконалості слова, тематичного різноманіття, художньої довершеності і притаманного тільки їй бачення природи і людей, святого всепрощенства гріховного в них і гімну Людині в людині. Прости мені, дорога подруженько, що не з твоїх рук отримала твої збірки. Запізнилась, не добігла, не дійшла, не сказала доброго слова. А воно так потрібне було при житті, бо, на жаль, світ лукавий, заздрісний, жорстокий і кусаючий. Не можу і не хочу повірити, що за все добро, яке вона зробила для рідного села, для людей, для школи, яке облагороджувало її, підносило до справжньої досконалості підростаюче покоління, учило творчо підходити до всякої роботи, возвеличувало людей, міг вирости чортополох заздрості, зрадливості, облудства й огиди. Життя моє – то груддя з битим склом У парі з лютим злом («Мій храм – життя») Та й груддя з битим склом обминала і, незважаючи на люте зло, жила, творила добро, прощала. Але важко було усвідомлювати, що не завжди виходила переможцем, бо Зрада в хустині ходила чорній, Чигала під вікнами вороном, Біду в пелені носила, Косою страшною косила. Точила кров – не скрикнула, Не ойкнула, не зойкнула. («Зрада») Яка доречна метафоричність, яка стійкість ліричного героя (чи автора?). Але зрада завжди ходить у парі із заздрістю, яких підганяє ненависть. І вони впивалися смертельними жалами у чисту, виболену, але сонячно осяйно, люблячу душу, залишаючи в ній невигойні рани, її пекучі шрами. А вона повторяла: іду, долаючи із побратимами духовні руїни, і піднімаю з забуття перлини - дорогі во славу України! («Мій храм- життя») І, переборюючи страждання, долала щоденно дорогу до своєї школи, де її чекали, як вона підкреслювала, розумні синочки і дочки – підростаюче покоління, яке робила духовно досконалим. До школи дорога- щоденна подячна молитва до Бога за подаровані блага життя, за вистраждане майбуття, за неба блакитний огром, за верб кучерявих над ставом полон, за подорожніх приязне і дружнє вітання, здоров’я й утіх побажання («Щоденна дорога») І додавала із вдячністю: Посміхнись мені, юначе! Посміхнись, малий козаче, Подаруй усмішку, юнко, Задзвони, дівчатко, У дзвіночки сміху лунко! Не прожить мені ні днини без любові вашої, ані хвилини! В щедрості вашій, дітоньки, скупаюся сяйливій, в доброті ласкавій і щасливій! («Посміхнись мені…») А яким же великим і чуйним було її серце, яке вміщало в собі їхні страждання і муки, коли вона сприймала життя односельчан, як власне! «Не стало тітки Оксани! – Болем упало зранку. Не стало вдови-горяниці І ненечки- жалібниці… На плечах війну зносила, Синочків п’ятьох без мужа ростила. Тепер ось не стало вдови-горяниці… І люди терпінню її прийшли поклониться І краялось серце в кожного – Далека війна тривожила. («Не стало тітки Оксани») Їй не хватало доби, бо до всього мала діло: чи не холодно в школі, чи не голодні старенькі бабусі і дідусі – сироти, чи не спекти хліба й пирогів та й не відвідати немічних. І пекла, і відвідувала… І серцю тісно від людей І боляче від їх печалей. Злітаються вони зблизька, й з далей… І не потовпляться у отворі дверей, І так болять клітини тіла…. А серце тягнеться одначе до людини, І прагне в ім’я неї муки – діла. («Щаслива я не в самотині») Ця жінка, народжена для життя вічного, свято вірила: … жити вічно буду На цій землі і серед вас, Мої кохані люди. Я вічна, як життя,- Його нічим не стерти. У пам’яті, у дітях, у внуках, У ділах безсмертних Пребуду я безсмертна («Про безсмертя») Спливатимуть роки, минатимуть десятиліття, Дзвенітиме Шполка Поміж берегів, Іскритимуть роси в серпанку лугів. А в казку, що я залишаю, Господарка – юнка заходить – У ній душа моя грає. («Що я залишаю») Вірю в безсмертя цієї Людини, Учителя, Поета, Мудреця, що так любовно висповідала власну душу в поезії, не нарікаючи на Долю: Мабуть, треба молитись щиріше, Буде Доля до мене щедріша («Заздрощів мечі») Мені б закінчити свій шлях у вінку поваги, Не здатись на улесливість солодкої зневаги. Мені б пожити й потрудитися Іще для сина й свого роду, Краплиною живою впасти На горем переоране чоло мого народу. («Краплиною живою») Це моя доля… боротися, терпіти і перемагати («Мій храм – життя») Бойко Р.М. Заслужений учитель України |
1 липня 2017
|
ПАМ'ЯТІ ЛЮБОВІ МИХАЙЛІВНИ БІЛОЗЕРСЬКОЇ (1942-2016) ПАМ'ЯТІ ЛЮБОВІ МИХАЙЛІВНИ БІЛОЗЕРСЬКОЇ (1942-2016) Білозерська Любов Михайлівна Народилася 28 серпня 1942 року в с. Стецівка Звенигородського району Черкаської області. Закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1969). Трудову діяльність розпочала в 1962 році на посаді старшої піонервожатої Стецівської середньої школи Звенигородського району Черкаської області. З 1966 по 1977 рік працювала вчителем української мови та літератури, з 1977 по 1992 рік – заступником директора з виховної роботи, а з 1992 року директором Стецівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів – малої академії народних мистецтв Звенигородської районної ради. Л.М. Білозерська зарекомендувала себе висококваліфікованим педагогом, умілим організатором педагогічного та учнівського колективів. Мала високу науково-теоретичну підготовку, досконало володіла методикою викладання української мови і літератури. Працювала над вдосконаленням фахової майстерності педагогічного колективу. Щедро ділилася досвідом з педагогами району та області, була наставником молодих учителів. З ініціативи педагога в 1986 році в школі було відкрито етнографічний музей та Кобзареву світлицю, 1988 року створено Малу академію народних мистецтв, у якій відроджено прадавні народні ремесла та звичаї, обряди й традиції. На замовлення Міністерства освіти і науки України школою-академією відзнято фільм «Українське весілля», який успішно використовується на уроках народознавства. Керувала шкільним літературним відділенням юних поетів «Пролісок», сприяла випуску дитячого колективного збірника «Вічні барви». Свої поетичні твори друкувала в альманахах «Самоцвіти», «Надвисся», у журналі «Українська мова та література». Автор багатьох художньо-документальних нарисів і повістей, зокрема «Накуй, зозуле, йому літ», «Лаврінове поле», «Мотря Командирка», книги поезій «Хвала сонцю» (1994), 'З молитвою про Україну' (2013), 'Пора розплаканих дощів' (2015). Учитель брала активну участь у педагогічних читаннях, присвячених О.А. Захаренку та В.О. Сухомлинському, її статті друкувалися в «Педагогічному віснику», фахових журналах. Була деелегатом Всесвітнього форуму українців (1997, 2001), І з'їзду педагогічних працівників України (1992). Переможець обласного конкурсу «Учитель року Черкащини» (1992). Неодноразово обиралася членом Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки, депутатом Звенигородської районної ради. Переможець обласного конкурсу «Жінка року Черкащини – 2000» у номінації «Жінка – берегиня народних традицій». Спеціаліст вищої категорії. Учитель-методист. Заслужений вчитель України (1992). Відмінник освіти України (2006). Нагороджена Почесною грамотою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2003). Лауреат Премії ім. О.А. Захаренка (2007). ПІДГОТУВАВ: В.М. БУРІЙ, член НСКУ та НСЖУ м. ВАТУТІНЕ |
10 вересня 2016
![](<a target=_blank href="http://old.nau.edu.ua/uploads/news_message/uk/0017/01/05_thumb.jpg) http://old.nau.edu.u...>орока М. О. народився 5 квітня 1935 р. на http://uk.wikipedia.... title='Черкащина' class='mw-redirect' style='line-height: 1.2em; orphans: 3; widows: 3; color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Черкащині. Після семирічки закінчив Київський Київський суднобудівельний технікум. Працював у Центральному конструкторському бюро київського заводу http://uk.wikipedia.... title='Ленінська кузня' class='mw-redirect' style='line-height: 1.2em; orphans: 3; widows: 3; color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>«Ленінська кузня». Служив на http://uk.wikipedia.... title='Чорноморський флот (СРСР)' style='line-height: 1.2em; orphans: 3; widows: 3; color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Чорноморському флоті. Закінчив http://uk.wikipedia.... title='Факультет' style='line-height: 1.2em; orphans: 3; widows: 3; color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>факультет журналістики Київського державного http://uk.wikipedia.... title='Університет' style='line-height: 1.2em; orphans: 3; widows: 3; color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>університету ім. Т. Г. Шевченка.З 1964 року на журналістській роботі. З 1964 по 1992 рр. — головний редактор науково-популярного http://uk.wikipedia.... title='Часопис' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>часопису «Наука-фантастика» («Знання та праця»). З 1992 по 1995 рр. — http://uk.wikipedia.... title='Директор' class='mw-disambig' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>директор видавничо — поліграфічного центру «Київський Університет». З 1995 по 2001 рр. — http://uk.wikipedia.... title='Доцент' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>доцент кафедри журналістської майстерності та редакційно- видавничої справи http://uk.wikipedia.... title='Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 2001 по 2002 рр. — оглядач http://uk.wikipedia.... title='Газета' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>газети http://uk.wikipedia.... title='Урядовий кур'єр' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>«Урядовий кур'єр». Сорока М. О. — кандидат філологічних наук, http://uk.wikipedia.... title='Доцент' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>доцент, член http://uk.wikipedia.... title='Національна спілка письменників України' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Національної спілки письменників України. Друковані твориУ доробку Сороки М. О. книжки нарисів «Поет німого числа» (1967), «Арабський триптих» (1970); художніх оповідей про математику (у співавторстві) «Дорогами Унікурсалії» (1977), «Кентаври України» (2003); біографічні романи: «Остроградський» (1980), «Михайло Кравчук» (1985), «Колимська теорема Кравчука» (1991). Сорока М. О. упорядкував антологію української поезії другої половини XX ст. — «Відлуння поколінь» (2001), «Віщий гомін» (2003). Він є автором художньо-документальних телефільмів: «Голгофа академіка Кравчука» (2007), «Архип Люлька» (2008). НагородиСорока М. О. — «Заслужений працівник культури України» (1969), нагороджений http://uk.wikipedia.... title='Орден «Дружби народів»' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>орденом «Дружби народів» (1981), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1979) та урядовими медалями. Колегія Держкомтелерадіо підтримала клопотання ТОВ 'Редакція журналу «Дивосвіт» щодо призначення довічної державної стипендії видатного діяча інформаційної галузі України Миколі Олексійовичу Сороці. |
5 січня 2015
http://eu.univ.kiev.... style='color: rgb(33, 33, 33); transition: color 0.2s linear; -webkit-transition: color 0.2s linear; text-decoration: none; -webkit-transform: translateZ(0px);'>Сорока Микола Олексійовичhttp://eu.univ.kiev.... class='itemImage modal' rel='{handler: 'image'}' style='color: rgb(54, 54, 54); transition: color 0.2s linear; -webkit-transition: color 0.2s linear; text-decoration: none; -webkit-transform: translateZ(0px); display: block; line-height: 0; margin: 0px 0px 20px; overflow: hidden; position: relative;'> 05.04.1935![](<a target=_blank href="http://eu.univ.kiev.ua.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/iblock/a19/soroka-mykola-oleksiyovych.jpg?138254575436104) http://eu.univ.kiev.... alt='Сорока Микола Олексійович' style='border: 0px; height: auto; max-width: 100%; width: 360px;'>Місце народження: с. Стецівка, Звенигородського р-ну Київ., тепер Черкас. обл.. Л-ра: Архів КНУ імені Тараса Шевченка, 1976, спр. 64-ПВС; 1986, спр. 77-ПВС; 1989, спр. 88-ПВС; 2001, спр.102-ПВС. |
10 липня 2014
Войтко Віталій ІвановичМатеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віталій Іванович Войтко (http://uk.wikipedia.... title='26 липня' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>26 липня http://uk.wikipedia.... title='1927' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1927, http://uk.wikipedia.... title='Стецівка (Звенигородський район)' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Стецівка — http://uk.wikipedia.... title='1 березня' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1 березня http://uk.wikipedia.... title='1989' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1989, http://uk.wikipedia.... title='Київ' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Київ) — доктор філософських наук, http://uk.wikipedia.... title='Член-кореспондент' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>член-кореспондент АПН СРСР (зhttp://uk.wikipedia.... title='1978' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1978 року), директор http://uk.wikipedia.... title='Інститут психології імені Григорія Костюка АПН України' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>НДІ психології Міністерства освіти Української РСР. БіографіяНародивс http://uk.wikipedia.... title='26 липня' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>26 липня http://uk.wikipedia.... title='1927' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1927 року у селі http://uk.wikipedia.... title='Стецівка (Звенигородський район)' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Стецівці (тепер http://uk.wikipedia.... title='Звенигородський район' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Звенигородського району http://uk.wikipedia.... title='Черкаська область' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Черкаської області). Після успішного закінчення http://uk.wikipedia.... title='Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Уманського учительського та http://uk.wikipedia.... title='Одеський педагогічний інститут' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Одеського педагогічного інститутів поступив в http://uk.wikipedia.... title='Аспірантура' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>аспірантуру по кафедрі філософії http://uk.wikipedia.... title='Київський педагогічний інститут' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Київського педагогічного інституту імені А. М. Горького. У http://uk.wikipedia.... title='1953' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1953 році захистив http://uk.wikipedia.... title='Дисертація' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, а в http://uk.wikipedia.... title='1966' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1966 році — доктора філософських наук. З http://uk.wikipedia.... title='1959' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1959 по http://uk.wikipedia.... title='1972' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1972 рік працював завідувачем кафедрою філософії http://uk.wikipedia.... title='КПІ' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Київського політехнічного інституту. З http://uk.wikipedia.... title='1972' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1972 по http://uk.wikipedia.... title='1983' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1983 рік працював директором Науково-дослідного інституту психології УРСР. За його активної підтримки[1] інститут виконував науково-дослідні роботи із космічної проблематики, зокрема на замовлення НВО 'Молния', яким керував Гліб Лозина-Лозинський Помер http://uk.wikipedia.... title='1 березня' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1 березня http://uk.wikipedia.... title='1989' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1989 року. Похований в Києві на http://uk.wikipedia.... title='Байкове кладовище' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Байковому кладовищі (ділянка № 52). Наукова діяльністьНаукові інтереси В. І. Войтка були спрямовані на вирішення психолого-педагогічних проблем безперервної і активної освіти дорослих, на здійснення принципу інтеграції http://uk.wikipedia.... title='Освіта' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>освіти, http://uk.wikipedia.... title='Наука' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>науки і http://uk.wikipedia.... title='Виробництво' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>виробництва. Реалізований їм особистісно-рольовий підхід до організації навчального процесу дорослих враховував психологічні особливості учнів, їх індивідуальні схильності та інтереси, дозволяє повніше реалізувати завдання підвищення кваліфікації вчителів через рольове професійне спілкування. Вів велику науково-педагогічну роботу. Їм підготовлено 41 кандидат наук — фахівці у галузі http://uk.wikipedia.... title='Філософія' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>філософії та http://uk.wikipedia.... title='Психологія' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>психології. Деякі його учні стали докторами наук. Підготував навчальну літературу з філософії для http://uk.wikipedia.... title='Студент' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>студентів технічних вузів:
Написав http://uk.wikipedia.... title='Монографія' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>монографії:
Ним опубліковано ряд оригінальних робіт з психології навчання і виховання, впровадження психологічних досліджень у практику, організований щорічний республіканський збірник «Психологія». Під його редакцією підготовлено два видання «Психологічного словника» (1978, 1982). Примітки
2. Бурій В. 'Я - філософ...' (Віталій Войтко) / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2002. - 26 лип. - С. 4. - (Постаті). Джерела
| ||||||||||||||||||||
![СРСР](<a target=_blank href="http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a9/Flag_of_the_Soviet_Union.svg/20px-Flag_of_the_Soviet_Union.svg.png)
http://upload.wikime... width='20' height='10' srcset='//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a9/Flag_of_the_Soviet_Union.svg/30px-Flag_of_the_Soviet_Union.svg.png 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a9/Flag_of_the_Soviet_Union.svg/40px-Flag_of_the_Soviet_Union.svg.png 2x' data-file-width='1200' data-file-height='600' style='page-break-inside: avoid; border: none; vertical-align: middle;'> ![](<a target=_blank href="http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/24/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg/200px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg)
http://upload.wikime... width='200' height='149' class='thumbimage' srcset='//upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/24/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg/300px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/24/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg/400px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg 2x' data-file-width='1200' data-file-height='891' style='page-break-inside: avoid; border: 1px solid rgb(204, 204, 204); vertical-align: middle;'>9 липня 2014
Історіяhttp://stetsovka.at.... target='_blank' title='Натисніть для перегляду в повному розмірі...' style='color: rgb(204, 204, 204);'> |
![](<a target=_blank href="http://stetsovka.at.ua/_si/0/s51832850.jpg)
http://stetsovka.at.... align='' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px;'>9 липня 2014
|
З історії села
| ||
![](<a target=_blank href="http://stetsovka.at.ua/_pu/0/s14454941.jpg)
http://stetsovka.at.... align='' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px;'>![http://uk.wikipedia....](<a target=_blank href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Flag_of_the_Soviet_Union.svg){kind=link}
![http://uk.wikipedia....](<a target=_blank href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_131.jpg){kind=link}
![http://stetsovka.at....](<a target=_blank href="http://stetsovka.at.ua/_si/0/51832850.jpg){kind=link}
![http://stetsovka.at....](<a target=_blank href="http://stetsovka.at.ua/_pu/0/14454941.jpg){kind=link}
9 липня 2014
|
| Закрити |
