Форум селища Терни Сумської області: новини

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ - ДО КИЄВА

http://terny.ucoz.ru... align=left> У нинішній час, важо уявити собі сучасного бізнесмена, який не користується для доставки свого краму , до місця призначення, чи то автівкою, чи то потягом, чи літаком. Тисячу років тому, - не було ні першого, ні другого, а ні третього.. І тодішні купці, вели свою справу користуючись більш прозаїчним транспортом, - по сухопутних артеріях - де кіньми, де верблюдами, де іншими тваринами. Маються на увазі 'міжнародні' перевезення. Були і тоді магістральні шляхи, котрими і користувалися 'караван -торгівельники'. Один із таких шляхів, у той далекий час, проходив і нашим краєм. Матеріал про це і подаєм до вашої уваги. Тернівці знають південну околицю селища, котру у народі називають 'Караван', і хто-зна, можливо ця назва, яким - то чином і пов'язана із ,як кажуть, з отим,- ген -ген минулим, коли тут проходили та зупинялись на відпочинок, та торгів ті давні ' бізнесмени'...

( на малюнку - торгова площа у середньовічному руському місті ХІІ ст.)

Нещодавно, було зроблено спробу встановити можливі переміщення тодішніх торгівельників , сухопутними і водними шляхами , часів Київської Русі. Про торгівлю в епоху середньовіччя відомо, що в давньоруські міські центри прибували купці майже зі всього євразійського світу. ' Про київську державу, про її багатство знали скрізь; від від далеких морських країн Півночі і до казкового сходу. Руські купці , теж мандрували у далекі краї.

На торговищах Києва можна було зустріти купців із різних країн Європи та Азії. Недарма батько Володимира Мономаха, князь Всеволод Ярославович, знав п'ять мов, не виїжджаючи на їх вивчення, до чужих країн.

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left> Яким чином відбувалося переміщення торговельних караванів на просторах Східної Європи і за її межі?. Було два варіанти маршрутів - водою та суходолом. Маршрут, котрий ми розглянемо (бо пролягав через наш край) був сухопутним. Зважаючи на це, за необхідності прорубували ліси, прокладали настили через болота, наводили мости або шукали броди через річки. Умови життя, у державі тих часів, вимагали прокладання доріг в окремі райони країни суходолом. Їх, вірогідно, повинні були утримувати члени найближчих громад. Але ці дороги не були 'прямими магістралями'.Наприклад, товари з Курська до Києва у ХІ ст. доходили аж за три тижні.Цей шлях був частиною трансєвропейської торгівельної магістралі. Маршрут був обраний з урахуванням тогочасних сухопутних доріг та географічних умов місцевості.Дивлячись на карту,можна помітити, що і військові походи давньоруських князів до Булгара, проходили тим же шляхом.

Взимку використовували сани, влітку - вози, в'ючні коні. Коні ж були основною тягловою силою. Процес торгівлі значною мірою впливав на сам процес розселення, та виникнення поселень на Русі.

Середньовічна мережа шляхів - це не лише наїжджені дороги, але й мости, станції відпочинку, фортеці і міста.

Б.А. Рибаков виділив 10 пунктів, котрі могли бути базами для купецьких караванів . Довжиною магістраль того часу, була (від Булгара до Києва) 2500 км.

Це зафіксовано ще у творах арабських мандрівників середньовіччя.

Щоденний перехід каравану складав,в середньому, -35 км.,а зупинки траплялися через два дні, і відпочинок з торгівлею тривав одну добу.

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left> Сучасні археологи, проводячи експедицією по цьому шляху, визначали маршрут та міста і городища , якими проходили давні торгівельники.

На схемі показано реконструкцію частини маршруту торгового шляху із Києва до Булгар ;-1 -Київ, 2 Баришівка, 3 - Прилуки, 4 - Липове, 5 - Терни або Городище, 6 - Зелений Гай, 7 - Білгородка, 8 - Гочево.

Вдалося встановити,що каравани проходили з днюваннями в селищах Курської області та Зелений Гай - під Сумами..Це були торгово - ремісничі поселення, із невеликими укріпленнями. Далі маршрут переходив до басейну Сули, де на її правих допливах Терн і Ромен днювання, найвірогідніше, влаштовули в районі сіл Городище і Терни ( де були відкриті два городища давньоруського часу)та Липове (Чернігівська обл.).У першому з цих пунктів середньовічні укріплення площею понад 2 га ототожнюють із залишками літописного В'єханя..До речі, частина дослідників вважає, що торгівельна магістраль Київ - Курськ також проходила через це місто.

http://terny.ucoz.ru... align=left> ( На фото - Городище з космосу, - коло посередині - залишки тогочасного насипу - фортеці).Життя на згаданих 'караван-сараях ' існувало близько півтора століття. Потім територія поселень зменшилась.

Літопис 1006 р. повідомляє про торгівельний договір київського князя Володимира Святославовича з волжськими булгарами, що стало причиною виникнення на початку ХІ ст. на шляху торгівельної магістралі стаціонарних поселень. Відмирання життя у них близько ХІІ ст. пояснюється політикою пануючих прошарків, котрі відокремились в той час від Києва, Володимир -Суздальського князівства.У зв'язку із торговим суперництвом ішли постійні війни із волжською Булгарією. В результаті цього, напевне і була зруйнована стара система трансєвропейського шляху. Перебої в налагодженій торгівлі і призвели до занепаду ' караван - сараїв' котрі були орієнтовані на 'зовнішню' торгівлю.

Їх чекала участь, що і аналогічні поселення як на Русі, так і у Європі.

Повертаючись до подальшого шляхуіз Булгар, то дорога до Києва проходила через нинішні Прилуки, і до столиці.

Купці з обох столиць могли щороку протягом теплого сезону за чотири місяці 'обернутися' зі своїми товарами та виміняними , з одного названого пункту до іншого і назад, ддодому.

Інші шляхи нас оминали, то ж залишаться темою для інших краєзнавців.

Микола Лісний

11:23

http://s44.ucoz.net/... width=6 align=absMiddle border=0>

'ПОХИЛИЛАСЬ ХАТА КРАЙ СЕЛА...'

ІЗ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ НАТАЛІ

*************************************************************

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left>

Де ви, діти? Де ви, діти..

Приїздіть на материн поріг.

Минула та зима, минуло й літо...

І нині сніг, на землю знову ліг.

Де ви, діти? Гірко жити...

У відрі замерзає вода.

Шибка у вікні давно розбита.

...Мати ваша ще жива...

Де ви діти? На дамерзлу шибку

Дихає старенька, - ледь жива.

А вуста шепочуть не молитву,

А дітей невдячних імена...

**************************************************

ПОХИЛИЛАСЬ ХАТА КРАЙ СЕЛА

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left>

Похилилась хата край села...

Наче свіжі рани - чорні вікна .

Бабця вчора ще була жива,

Ще горіло на порозі світло...

Покосилась хата край села,

Наче все в душі перевернулось:

Бабця вчора ще була жива,

А сьогодні вранці не проснулаь...

Покосилась хата край села...

Ніби свіжі рани - чорні вікна.

Біля неї яблуня стара

Похилила почорніле віття...

Не протоптані у дворі стежки,

З димаря димок не простягає...

Хата без жіночої руки -

Душу, як людина утрачає...

***************************************************

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

Вистукує тихо годинник,

Пливе, наче річка, - життя.

Іде по дорозі людина -

Не думає про майбуття...

Думки її зовсім про інше; -

Про щастя, любов про весну.

І йтиме вона веселіше,

Як знатиме; - десь її ждуть.

Тоді і дорога коротша,

Й гора не така вже й крута .

Людина немовби - молодша,

Немовби на крилах літа .

Іде по дорозі людина.

Всміхається власним думкам.

Закохана і щаслива,

На зло пересудам й рокам...

**********************************************************

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

Білий голуб на вікні,

Білий голуб.

Сірі тіні на стіні,

В серці - холод...

Білий голуб полетів -

Тінь зосталась.

Від шалених почуттів -

Тільки жалість...

Білий голуб полетів -

Не вернетья.

В серці смутком ця любов

Озоветься...

Білий голуб до вікна

Не літає.

Вітер тіні на стіні-

Колихає...

****************************************************

Микола Лісний

03:36

ІСТОРИЧНІ ЗНАХІДКИ

НЕВІДОМІ ЗЕМЛЯКИ

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left> В нинішній час поблукавши всесвітньою павутиною, при бажанні, знайти можна багато чого. Кого , що цікавить. Ось трапилась якось біографічна довідка про нашого, як виявляється земляка, уродженця Тернів. Чи чув хто про нього? Дуже сумнівно... А особистість цікава. То ж - до вашої уваги. (Нижче ,- окремий матеріал до теми ...)

Рейхель Михайло Йосипович -

Народився 2.11.1880р. в с. Терни Лебединського повіту (нині Недригайлівського району Сумської області), Харківської

губернії. Закінчив гімназію в Харкові із золотою медаллю та філологічний

факультет Харківського університету. У 1910-х намагався покінчити життя

самогубством через нерозділене кохання, прострелив собі легені, лікувався

на курортах Франції . Там одружився, народився син.

В 1915 - присяжний повірений у Харкові. Член РСДРП з 1903 р., примикав до

меншовиків. Після революції працював у Харкові - головою комісії по

розгляду законодавчих пропозицій, народним комісаром праці, заступником

народного комісара юстиції України, у 1926 р. переїхав до Москви, працював

заст. голови Головконцескома (голова Л. Троцький) ,у Малому Раднаркомі

(Управління справами РНК СРСР) ,Одночасно викладав юристпруденцію у

Тимірязівській сільськогосподарській академії.

У 1929-30 -генеральний консул СРСР у Франції. По поверненню з Парижа -

начальник валютного відділу Наркомфіну СРСР, потім (1934-1938) -голова

цивільної колегії Верховного Суду СРСР. Порівняно легко 'відбувся' в ті -

часи , коли був репресований син ( справа 'Осколки', відбув 10 років

у таборах), був звільнений з роботи, виключений з

партії (поновлений у 1956р.). Викладав у Московському юридичному

інституті.Автор низки книг по юристпруденції. Помер у Москві 1954р.,

захоронений на кладовищі Донського крематорія.

Основні праці

Автор кількох монографій і багатьох статей у правничих журналах. Серед монографій:

«Нарис конституційних відносин радянських республік» (1925),
«Селянські товариства взаємодопомоги й юридична допомога населенню» (1925),
«Радянський федералізм» (1930),
«Цивільне право» (1938),
«Справи про аліменти» (1939),
«Цивільне законодавство французької буржуазної революції 1789—1794 (до 9 термидора)» (1940),
«Радянське сімейне право» (1942),
«Розвиток радянського законодавства про сім'ю» (1948).

Микола Лісний

20:36

http://s44.ucoz.net/... width=6 align=absMiddle border=0>

ОУН - УПА У НАШОМУ КРАї ?

що ми про це знаємо ?

Найбільш замовчувана і сфальсифікована сторінка нашої історії, - про ОУН- УПА потребує документального наповнення з різних причин. Адже за кожним актом українського підпілля, за кожним вчинком стоять долі сотень людей.

http://terny.ucoz.ru...>

Незаслужено засуджені учасники боротьби та їх родини, які все життя ходили з тавром «ворога народу», просто мають право сказати слово на свій захист. Практично нікого з колишніх підпільників Сумщини уже немає на цьому світі. Тому документальне відтворення умов їхньої діяльності безумовно матиме і наукове, і суспільне, і моральне значення.

До речі, у книзі документів та матеріалів, історика В. Сергійчука 'ОУН-УПА в роки війни', на стор. 435 - маємо згадку про нашого земляка - ТУПОТІЛОВА Тимофія (під псевдо - Роман), котрий воював в одному з відділів УПА. Під № 70 він записаний у переліку вояків , цієї армії, з уродженців Сумщини, а саме із с. Терни Улянівського ( на той час) району. На жаль іншої інформації про нього не маємо. Там же наводяться прізвища упівців з навколишніх сіл - Володимирівки, Успенки, Бобрика, Жуківки, Сагарівки.

Актуальність цієї теми зумовлена не тільки бажанням побачити обставини роботи українських підпільників у нових і більш жорстоких історичних обставинах Другої світової війни, а й тим, що ідеї українського націоналізму в цей час проходили випробування на життєздатність в різних куточках України, в тому числі і на Сумщині.

Тож, поява нових збірників документів про визвольний рух на сході України дає можливість деталізувати обставини виникнення структур ОУН, уточнити роль та місце учасників боротьби в становленні підпілля і, можливо, переглянути деякі помилкові висновки, зроблені раніше за відсутності належної джерельної бази.

Важливою темою для розуміння обставин виникнення націоналістичного підпілля на Сумщині є діяльність похідних груп ОУН.В міру поступу фронтових ліній перейшли Похідні Групи на лівобережну Україну й покрили своєю організаторською працею всі терени від Сум, Харкова, Донбасу, Криму аж по Краснодар.Хоч були дуже переслідувані німецькою поліцією й жандармерією, які, спираючись на большевицьку агентурну сітку і на різного роду донощиків, дуже багато з них арештували й посадили до тюрм і концентраційних таборів, а багато теж і порозстрілювали.

Такі групи діяли на всій території області,- Конотопі, Лебедині, КраснопіллІ, Шостці, Ромнах , Сумах та інших містах та районах.

Цікаво, що відомості про окремих страчених підпільників свого часу потрапили і до обласного тому Книги Скорботи України, але без зазначення їхньої належності до ОУН.

Як свідчать документи, діяльність ОУН на Сумщині не припинилася з поверненням радянської влади. Навпаки, подекуди вона навіть переходила в партизанську форму боротьби.

На той час ' Органи Недригайлівської міліції після визволення від окупаційно - німецьких загарбників не тільки боротьбою проти представників кримінального світу, але й вели «зачистки» окремих районів області та населених пунктів і лісових масивів від українських повстанських загонів:

'Проведенные агентурно-следственные мероприятия в Октябре месяце в основном были направлены на очищение района от бандитско-дезертирского и проч. антисоветского элемента, как базы для к/р повстанческой деятельности, бандитизма, дезертирства и сознательного уклонения от призыва в Красную Армию”

Слід зазначити, що в цей час на території області діяли також і окремі загони Української Повстанської Армії, які боролися проти радянської влади за незалежність України.

http://terny.ucoz.ru...> http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...> Іван Литвиненко 'Євшан - начальник розвідки Крайового військового штабу УПА-Північ,полковник Армії УНР. Уродженець с. Хоружівка.

Найбільшого розголосу в Сумській області набула невелика групка УПА, яка оформилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. ЇЇ очолював уродженець с.Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав постійний зв`язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани наступних дій. Сама група була невеликою – всього 6 чоловік і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких являв собою основну базу повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на х.Широкий Яр Роменського району.

Завдання цього загону полягало в проведенні збройних акцій проти установ та представників радянської влади. При цьому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих колгоспних активістів, які були відомі своїм жорстоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів повстанці вели роз`яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби.

В ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомляли своє начальство агенти НКВС: 'все награбоване майно і продукти харчування бандою було роздано населенню, яке співчувало їй і надавало всіляку підтримку.”83
Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попрохали допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу 'Автоматчики”.

Оперативну групу ББ (відділ по боротьбі з бандитизмом) по виявленню і знищенню загону УПА очолив підполковник держбезпеки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с.Вільшана Недригайлівського району, який став 'учасником ” загону. Крім того, колишній ватажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС одержав агентурну кличку 'Гром” і був закинутий в район дій загону Цуба.

16 листопада 1944 року він зустрівся з загоном Миколи Цуба біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського району і з того часу регулярно повідомляв міліцію про чисельність, місце перебування та плани партизанів.

В ніч з 12 на 13 грудня 1944 року повстанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється міліцейською агентурою. Коли 'Гром”, повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників – було здійснено операцію відділу ББ по знищенню загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в х.Широкий Яр Роменського району командир загону загинув, учасники були схоплені. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Української Повстанської Армії.

Про подальшу долю арештованих нічого не відомо.'

*********

Джерела інформації; В. Сергійчук 'ОУН -УПА

в роки війни.Нові документи та матеріали',

Державний архів Сумської області.,

Микола Лісний

01:01

МАХНО У НАШИХ КРАЯХ

ВИРІШАЛЬНИЙ БІЙ

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=lef> Літньої пори майже 90 років т ому на наших

теренах вирувало горнило

громадянської війни.Декількома

матеріалами нижче ми розповідали

про бої Дроздовців із 'червоними', а

тут мова піде про боротьбу з Махном.

В першій половині 1921р. на Терни тричі нападали загони махновців. З ними вели боротьбу місцевий загін самооборони та продовольча червоноармійська рота. В боях із ними загинули тернівчани — секретар повітвиконкому О. В. Докторов, член КНС начальник міліції Л. Н. Руденко (брав участь у барикадних боях в Москві,- був нагороджений Московською Радою рабітників та солдатських депутатів іменним золотым годинником) та інші, а також 17 червоноармійців.. 30 червня 1921 р. Тернівський загін самооборони, діючи згідно з частинами Червоної Армії, прийняв участь, у багато в чому вирішальному бою, для війська Махна між Хоружівкою та Беседівкою. Всією операцією керував М. В. Фрунзе. Цього дня зранку, група 'червоних ' під командуванням П. Григор'єва, відновила переслідування і коли Махно витіснений із заходу,підійшов до Деркачівки,то із Смілого був кинений полк для зустрічного удару під Хоружівку.

... На той час, в умовах розрухи і голоду селяни вже не так охоче ділилися з Махном усім необхідним. Тому він вдався до чергової хитрості: почав нападати на цукроварні і вимінювати цукор на продовольство, коней, приховану зброю. 1921 року до рук махновців потрапило більше мільйона пудів цукру. На солодкий продукт обмінювали свій товар і робітники міст. Так, колектив Луганського патронного заводу передав за цукор Махнові півтора мільйона набоїв.
З іншого боку, така тактика мала для махновців й негативні наслідки. Р. П. Ейдеман дав команду залишати у засідках біля цукроварень червоноармійські частини. Так, наприкінці червня посилений загін Червоного козацтва під командуванням П. П. Григор'єва, що діяв у районі Недригайлів — Терни — Ромни, задав нищівної поразки махновцям.

В цих та інших боях рідшали ряди найближчих соратників Махна.

Про ці події розповідається у книзі В. Коміна 'Нестор Махно; міфи та реальність', фрагмент якої (що стосується нашого краю ) ми і подаєм до вашої уваги , ( Мовою оригіналу).

******

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

' Начало окончательному разгрому Махно положила полтавская операция, которая проводилась под руководством М.Ф. Фрунзе и Р.П. Эйдемана. Им удалось разгадать замысел Махно, намеревавшегося проникнуть к сахарным заводам в район Недригайлов–Терны-Ромны. Командование Красной Армии сконцентрировало силы для встречного удара по махновцам. Одновременно были приняты меры для того, чтобы получать полную информацию о передвижении банд. Из сел, где, по предположениям, смогли оказаться махновцы, угоняли лошадей, дабы лишить противника возможности быстро передвигаться. Отряд П. П. Григорьева и 60-й стрелковый полк приготовились возле села Недригайлов нанести удар по махновцам с севера, а 487-й стрелковый полк – с юга.

Когда показались махновские тачанки, красные конники решительно атаковали их. В этом бою махновцы потеряли убитыми 56 человек и избежали полного разгрома лишь потому, что 487-й стрелковый полк действовал весьма нерешительно. Группе П.П. Григорьева был отдан приказ преследовать Махно. Одновременно красное командование сформировало в Ромнах дополнительный отряд из подразделений местного гарнизона и перебросило в Гадяч 400 всадников под началом Федченко.

30 июня махновцы вошли в село Хоружевка, где попали под удар 488-го и 60-го полков. Не выдержав натиска, банда разделилась на две группы: большая бежала на север, а меньшая – на юг. Большую часть группы махновцев преследовала конница Григорьева. У села Луценкова бандиты были вновь атакованы и оставили на поле боя 110 убитых, шесть пулеметов и весь обоз. Меньшая часть банды сумела сломить сопротивление преследовавшего его отряда, посаженного на грузовики, и, разбившись на группки по 10–20 человек, прорвалась в район южного берега реки Сулы.'

Микола Лісний

У ВИРІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

ПРО ТЕРНИ У СПОГАДАХ

Туркул Антон Васильович (1892-1957)

Гhttp://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left>    Генерал-майор (1920).

         Народився в 1892 р. в Тирасполі. Із дворян Бессарабської губ. Тираспольске військове училище. Прапорщик запасу. Штабс-капітан 75-го піхотного полку. Участник походу Ясси-Дон, з 1918 г. командир офицерської роти. В Добровольчій армії і Збройних Силах Півдня Россії; З 1919 р.. командир офіцерського батальону 2-го (Дроздовського) стрілкового полку., В Російській Армії з 6 серпня 1920 р. начальник Дроздовської дивізії. Генерал-майор .

              Галліполієць. В еміграції видавець  та редактор журналу «Доброволець», з 1935 р.. організатор і глава Російського Національного Союзу участників війни, в 1945 р. начальник управління формування частин РОА і командир добровольчої бригади в Австрії. Післе 1945 р. в Німеччині, голова Комитету російських неповерненців. Помер 20 серпня 1957 г. в Мюнхені.

***
Дроздовці, дрозди — назва військових частин Добровольчої армії (пізніше Збройних сил Півдня Россії та Російської Армії), отримавших іменне шефство одного из основоположників Белого руху на Півдні Россії — генерал-майора М. Г. Дроздовського. Спершу дроздовцями називали бійців Першої Окремої бригади Російських добровольців, яка зробила 26 лютого 1918 — 24 квітня 1918 р. 1200-верстний перехід под командуванням тоді ще пілковника М. Г. Дроздовского.

***********

                                                                        Атаки
          После Харькова наступление разрасталось. Мой батальон шел на Сумы. Мы заняли станцию Смородино, село Тростинец. Там, на сахарном заводе, я соблазнился ночью горячей ванной. В это время красные как раз налетели на сторожевое охранение. Я выскочил из ванной комнаты в одной гимнастерке на голые плечи. Сторожевое охранение и резервная рота налет отбили.
         С утра батальон двинулся левее железной дороги к Сумам. По рельсам наступал 2-й Дроздовский офицерский стрелковый полк, сформированный после Харькова. Его наступление задерживали красные бронепоезда, а мы до вечера натыкались на одни разъезды.
         На ночлег я стал на холмах, над железной дорогой. В ясном вечернем воздухе хорошо был виден, верстах в трех от нас, наступающий 2-й полк, перед ним бронепоезд красных. Мы оказались у него в тылу. Подрывники изорвали полотно. Бронепоезд полным ходом стал отступать от нас, но он должен был остановиться у взорванной стрелки. Наша первая батарея открыла беглый огонь, а мы пошли на него в атаку. Под огнем красные выскакивали под откос; многих перебили, кое-кому удалось бежать.

http://terny.ucoz.ru...>  Ілюстрація до книги.Худ. Марк Шуб.                                                                                                                    Мы подошли к бронепоезду. Его стенки были нагреты выстрелами, над железными площадками волоклась гарь. Помятые фуражки с красными звездами, тряпье, патронные гильзы были разбросаны по железному полу. Желтый мертвец, перегнувшись надвое, закостенел у пушки.
       Патронами мы завалили наши патронные двуколки. Я распорядился снять с бронепоезда пулеметы и замки с пушек, а командиру 2-го полка послать донесение с просьбой вывезти взятый трофей. От 2-го полка подошли разъезды и я ушел к себе на холмы.
       На рассвете, проснувшись, я первым делом посмотрел в окно откуда были видны рельсы и станция. Курился низкий пар. Опрокинутая броневая площадка, румяная от пара, торчала у рельс. А бронепоезд исчез! Как наваждение: был и нет. Я даже протер глаза.
        Вскоре у нас стояло свирепое цуканье. Оказывается, разъезды 2-го полка отошли ночью со станции, а туда с погашенными огнями бесшумно подошел вспомогательный поезд красных. Кое-как они починили стрелку, вывели бронепоезд, а нам на разбитой броневой площадке оставили на память размашистую надпись мелом:
Москва - Воронеж - чорт догонишь.
     Только вместо 'чорт' словечко было покороче и покрепче.
Так мы прозевали целый бронепоезд. Зато на наши сторожевые охранения, занявшие оба моста перед Сумами, наехал в ту ночь чуть ли не со всем штабом командир батальона красных курсантов.
Он со звоном катил на тройке. Наш часовой окликнул:
     - Стой! Кто идет?
'Комбат', не вовсе трезвый, ответил бранью. На мост высыпал караул, тройку окружили. 'Комбат', как и я на рассвете, долго протирал глаза: никак не верил, что на мосту белые. Там должны были стоять сумские красные курсанты.
        Утром красные курсанты довольно слабо отбивали нашу атаку. Мы обошли Сумы на подводах, ударили с подвод на подходивший красный полк, и Сумы были взяты. Батальон переночевал в городе. Туда стянулся 2-й полк.
       Мой батальон снова перешел в наступление. Мы заняли станцию Ворожбу, село Искровщину. У села Терны, 6-го сентября, красные прорвали фронт левее нас. Наш отряд с кавалерией остановил прорыв. В отряде был первый батальон, дивизион 2-го гусарского Изюмского полка, взвод 1-ой батареи под командой капитана Гулевича и одна гаубица. Ударом в тыл мы захватили село, обоз, пленных и под Чемодановской уничтожили отряд красной конницы. Я получил приказ наступать на Севск.

*****************

Цю ж подію описує у своїх спогадах ще один учасник Білого руху Микола Ребіков у книзі 'На московському напрямку'.

http://terny.ucoz.ru...>

7. Получено приказание спешно приготовиться к выступлению, так как отряд красных прорвался через Михайловку в южном направлении. Отряд немедленно выступил под командой полковника Туркула в прежнем составе с присоединением еще гаубицы тяжелого дивизиона полковника Де Полини под командой капитана Тидемана. По дороге колонна встретила дивизион 11-го гусарского Изюмского полка. Люди этого дивизиона были хорошо одеты в английское обмундирование. Гусары уже имели небольшие стычки с красными. В 16 часов отряд подошел к селу Терны. В Тернах только что перед этим были красные, причем в селе удалось захватить хвост красного обоза. Разведчику гаубицы удалось захватить подводу с шинелями. При захвате обоза некоторые красные пытались оказывать сопротивление. В это время в направлении на Чемодановку послышалась ружейная перестрелка. Гаубица рысью пошла по дороге на Чемодановку. Пройдя около версты, гаубица стала на открытую позицию вблизи цепей своей пехоты. Красные в большом количестве и в беспорядке выходили из Чемодановки. Наши стрелки энергично шли в наступление. Гаубица открыла огонь на прицеле 25. Для наблюдения служил зарядный ящик. Красные, опасаясь быть отрезанными, начали обтекать нас справа и слева. Гаубица перенесла огонь по обозам вправо. От батальона в боевую линию были влиты две роты, третью роту направили влево, откуда красные пытались перейти в наступление. Красные были рассеяны, причем большие потери понес конный отряд красных, пытавшийся проскочить мимо наших цепей. Уже начало темнеть. В Чемодановку послали квартирьеров. Было приказано 'для морали” выпустить несколько снарядов по хуторам на запад от Чемодановки. Выполнив эту задачу, гаубица разместилась по квартирам. По всем признакам красные в этом бою были совершенно деморализованы: на поле валялось много имущества. Разведчиками орудия (в Сумах был посажен на коня ординарец Жувак, так что орудие имело двух разведчиков) были взяты две верховые лошади, из которых одна была ранена. Вследствие темноты и большого утомления людей преследование было отложено до рассвета. Чемодановка была маленьким хутором, и поэтому разместились тесно и неудобно. 8. На рассвете отряд выступил для преследования красных. Двинулись через Терны, причем под Тернами обстреляли артиллерийским огнем отходившую колонну красных. Пошли на Череповку. Красные так быстро отступали, что мы потеряли с ними всякое соприкосновение. На ночь остановились в небольшой немецкой колонии. Красные, по имевшимся сведениям, остановились в Троицком.'

Микола Лісний

БІЛЯ РІЧКИ НА РОЗДОЛЛІ...

ТВОРЧІСТЬ ЗЕМЛЯКІВ

Подаємо декілька віршів,про селище, нашого земляка - Івана Сургуча. Він є військовослужбовцем в одній із частин м. Феодосія.Великий ентузіаст художньої самодіяльності, соліст хору, лауреат телевізійних фестивалів 'Червона калина' та 'Крила України'. Автор багатьох чудових пісень. Друкувався в українській періодиці. Видав декілька збірок поезії.

Майже щороку приїжджає на святкування дня Тернів.

************************************************************

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

***********************************************************

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

НА СВЯТІ

У верболозах Терн гуляє

В сріблястих хвилях виграє.

Тернами тихо протікає,

Неначе вдаль життя моє.

Вдивляюсь я в його безодню,

У калинові береги,

У красу живу, природну,

Яку так люди зберегли.

І біля річки, на роздоллі

Лунає музика і спів.

То свято зиче людям долю -

Іде відродження Тернів.

1998 р.

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

ТЕРНОВИЙ КУЩ

Терновий кущ гіллям хлюпоче воду,

І бавиться ,немов мале дитя.

Він знає,що від його Роду

Бере початок тернівське життя

'Тернами' селище і річку 'Терн' назвали

Й тернистий шлях прокладений в краю.

А ми із юностідорогу обирали.

Шукали долю кращую свою...

Лиш кущ стоїть,над ним безвладний час.

І терном наші душі зігріває

Із радістю він зустрічає нас,

Та кожен раз із жалем проводжає.

1993 р.

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

ЗУСТРІЧ ІЗ СОНЦЕМ

Рано вранці на Горянці

Сонце підіймалось.

Освітило Терни милі,

Людям посміхалось.

Сонце- сонечко веселе

Світи на всі села,

Нагадай про щастя людям,

Про життя веселе.

І руки трудівничі,

За невтомну працю,

Засипай в коші пшениці

Й принесу удачу.

1999 р.

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru...>

ПІСНЯ ПРО ТЕРНИ

Де яблуні цвітуть розкішними садами,

Де річка Терн тече у рідному селі,

Там пісня чарівна лунає над Тернами.

ЇЇ співають в тихім гаї солов'ї.

Іду стежками я до юності своєї

І згадую роки яких не повернуть.

Мов журавлі,летять мої думки до неї -

До рідної землі хмаринками пливуть.

Хай мила сторона про долю не питає,

Бо щастя тільки є на батьківській землі.

Хто трудиться на ній - той разом розквітає

І як в одній сім'ї з людьми живе в селі.

Терни мої, Терни. там батьківська дорога.

Терни мої, Терни,. Там шлях із давнини.

Лишилась назавжди там мамина тривога

І знов приходить в сни село моє, Терни.

2001 р.

Микола Лісний

19:43 http://s44.ucoz.net/...='Закрити';}else{document.getElementById('mn175').style.display='none';this.src='http://s44.ucoz.net/...='Відкрити';}' height=16 src='http://s44.ucoz.net/... width=6 align=absMiddle border=0>

А Я ІДУ, КРОКУЮ ПО СЕЛУ...

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left>

http://terny.ucoz.ru... align=left> Матеріали, на зразок цього, колись у журналах та газетах подавались у рубриках, на кшалт - 'для допитливих'. Тобто , цікавинки, котрі були відомі не всім, але той хто хотів, якось їх знаходив , чи випадково натрапляв на них. Так і тут.

Тема - з місцево-географічно-відстаннєвим ухилом. Цю інформацію, за бажанням можна отримати в інтернеті, на певних ресурсах. Отож досліджуючи Терни (не з метровкою в руках) , а сидячи за монітором комп'ютера ( віртуально - з висоти пташиного лету), дещо підрахувавши, проаналізувавши та співставивши. можна ці дані видати, як факт місцевого значення. А саме...

*** Наше селище має протяжність із півдня на північ, -(тобто, від кінця вулиці Сільської до кінця СХТ), по прямій лінії - 6 кілометрів 960 метрів. Коли ви захочете пройти, чи проїхати цей шлях сухопутно, по вулицях, то відстань складе 8 050 метрів .

*** Зі сходу на захід ( від РЕМу до виїзду на Конотоп) маємо 4 кілометри 260 метрів, або дорогою 4 780 метрів.

Це найбільш протяжні відстані заселеної частини. Тобто землі навколо ( тернівські поля) не враховуються. Відстані від найбільш віддалених околиць селища , до центру ( ним будемо вважати автобусну зупинку, по наземному шляху) є наступними -

*** Сільгосптехніка - центр -- 2 980 м.

*** вул . Сільська - центр -- 4 840 м.

*** Погранична - центр -- 5 560 м.

*** вул. Новий Виселок - центр -- 5 020 м.

*** Перехрестя до Недригайлова - центр -- 2 430 м.

*** РЕМ - центр -- 1 760 м.

Найдовшими вулицями селища є -

*** Жовтнева (з розгалудженнями ) -- 2 390 м

*** Будьонного -- 2 280 м

*** Шкільна -- 1 940 м

*** Заводська (з розгалудженнями ) -- 1 915 м

*** Погранична -- 1 830 м

*** Сільська -- 1690 м

*** Кооперативна -- 1 645 м

*** Комсомольська -- 1 620 м

*** Фрунзе, Чапаєва -- 1 470 м

*** Коли ж всі наші вулиці вставити одна за одною , то матимем таку собі супервулицю , завдовжки 46 кілометрів 8зо метрів.

Цієї цифри ви напевне не знали.

*** А ще, коли обійти Терни по периметру - будемо мати величину у майже 26 кілометрів.

Інша позиція - висота над рівнем моря. Терни розміщені , як у долині, так і на узвишші.

*** Найнижчою географічною точкою є місцина на лузі , між вулицями Щорса (Кут) та Комсомольська (ближче до Торохтяни). - 129 метрів.

Коли уявити, і поставити на це місце, будинок висотою у 22 поверхи - ото й буде такою найвища наша точка над рівнем моря , котра знаходиться у лісі Семичасний, між колишньою бригадою ' 1 Травня' та селом Долина. Тут показник сягає 188 метрів, тобто різниця , майже 60 метрів.

*** У межах селища , несе свої води річка Терн протягом 9 кілометрів 150 метрів, та р. Бобрик, котра внеї впадає - 2890 метрів. Найширше місце Терн має на 'Широкому', - 223 метри.

Ставок ' Синій' має довжину 2 905 метрів. Ширина - від 130 зо 270 метрів.

Микола Лісний

12:42 http://s44.ucoz.net/...='Закрити';}else{document.getElementById('mn21').style.display='none';this.src='http://s44.ucoz.net/...='Відкрити';}' height=16 src='http://s44.ucoz.net/... width=6 align=absMiddle border=0>

ВАЖКА ДОРОГА З ДОМУ

ТЕРНИ - КИЇВ - БРЮСЕЛЬ

http://terny.ucoz.ru... target=_blank>

http://terny.ucoz.ru... align=left> Шукаючи,щось новеньке з історії,знаходимо у тих таки мемуарах князя О. Щербатова,про долю Бориса Щербатова та його доньки Марії (Мері),котрі жили в Тернах на час жовтневого перевороту 1917 року.Тим,хто цікавиться місцевою історією,гадаємо буде цікаво почитати цей епізод зі згадкою про селище.

На фото; Марія Щербатова.

(Мовою оригіналу);

***

'Тетю Мэри я встречал в последний раз в Зальцбурге летом 1945 года. Узнав, что тетушка живет в Австрии, в доме кузена графа Франца фон Ревертера, я решил сделать ей сюрприз, навестить. Прихватив продукты из 22-го корпуса, я сел в «джип» и через три часа постучал в ее дверь. Не знаю, кто из нас больше испугался: она или я от ее испуга, случившегося при виде меня в форме. Тетя решила, что за ней пришли из НКВД или СМЕРШа и спросила: 'Кто вы такой? Вы за мной?' От страха и за давностью времени она меня не узнала. Неудивительно: последняя наша встреча состоялась в Петербурге в 1917 году в доме дедушки на Сергиевской улице. Столько лет прошло. Я растерялся и почти закричал: 'Тетя Мэри, я твой племянник Алексей, сын Анны и Павла'. Она резко затихла, недоверчиво всмотрелась в лицо, наконец, обняла меня и заплакала. Через несколько минут моя милая родственница успокоилась, мы вошли в комнату, поставили чайник, и сразу возникла атмосфера домашнего уюта. Тетя по моей просьбе начала рассказывать о своих скитаниях. Младшая сестра отца, замуж она не вышла и в послереволюционный период жила в Тернах, в имении моего деда, князя Бориса Сергеевича Щербатова. Он уехал на Кавказ, в Ессентуки, где, по всей вероятности, в 23-24-м годах умер. Когда дом его в 1919 году большевики сожгли, тетя Мэри переехала в Киев, сумев спасти единственный предмет из уничтоженного дома — икону Казанской Божьей Матери. В столице Украины она провела все годы Гражданской войны и НЭПа. В 37-м тетю неожиданно арестовали. Она навсегда запомнила имя главного чекиста, допрашивавшего ее — Мануильский. Был он из города Сумы Харьковской области. Диалог тетя Мэри воспроизводила, волнуясь и заикаясь:

— Как вас зовут?

— Княжна Щербатова.

— Вы дочь Бориса Щербатова, предводителя дворянства Харьковской губернии?

—Да.

— Не понимаю, почему вы еще не арестованы? Я позабочусь, чтобы ошибку исправили. Пока идите.

В полушоковом состоянии тетя Мэри отправилась домой. Единственное, на что она была способна — помолиться иконе Казанской Божией Матери, которая переходила в нашей семье по наследству, начиная с 16 века. Так и просидела всю ночь, а утром, готовая к худшему, случайно узнала, что Мануильский умер этой же ночью от инфаркта. Тогда смерть чекиста показалось ей Божьим знамением. А теперь мы оба подумали, что он мог бы не отпускать ее, посадить, расстрелять. А вдруг дал шанс скрыться? Может быть, как Леон Дуй, старался помочь, кому был в силах, и сердце не выдержало? Хотелось верить в хорошее и ей, и мне. Мы некоторое время постояли возле нашей иконы, я коснулся рукой красивой ризы. Ее изготовили позднее, в эпоху Екатерины Великой. Хорошо, что тетя Мэри взяла ее с собой в 1942 году, когда переезжала в Австрию после оккупации Киева немцами. Я, тем не менее, посоветовал ей выбираться из Зальцбурга, лучше всего к своей сестре Анюте в Канны: в Австрии стало неспокойно, шла активная охота за эмигрантами, а советская разведка, надо отдать должное, делала свое дело быстро и эффективно. К сожалению, денег при мне практически не было, лишь двадцать долларов, выигранные накануне в покер. У меня в это время вообще наличных почти не водилось: ежемесячную зарплату, что-то около двухсот долларов, большинство военнослужащих, и я в том числе, отсылали домой. И все-таки,для тети на тот момент это было неплохим подспорьем. Мы расстались, вскоре мне стало известно, что тетя Мэри, вняв моим советам, уехала к сестре Анюте, после смерти которой в 60-х годах, поселилась в Брюсселе у моей сестры Елены Виттук.
Когда весной 1979 года Елена умерла, я получил простую бандероль из Брюсселя и не сразу открыл, уверенный, что там какие-нибудь старые бумаги. Каково же было мое удивление, когда в полуразвалившейся коробке я увидел дорогую семейную икону, с которой попрощался в Зальцбурге в 45-м году. Никто не украл ее, по-видимому, оттого, что она никак не была оценена. Я люблю эту икону, что всегда стоит в моем изголовье, как память о моей дорогой тете.'

Микола Лісний

'...ПОВІТ БАНДИТСЬКИЙ...'

http://terny.ucoz.ru... width=274> НЕВІДОМИЙ ПОГЛЯД

Можливо, хтось прочитавши заголовок, гадав почитати тут про бандитські розбірки, і розчарувався.., та пропонуємо таки дочитати цю невелику заміточку з поетичним ухилом.

Випадково знайдений текст вірша з назвою 'Слобода Терни', був написаний 1923 року , 27 - річним Михайлом Доленго (Клоков), котрий пізніше був удостоєний Державної премії СРСР, став всесвітньо визнаним вченим ботаніком (знайшов і описав понад 380 нових видів рослин.) Писав чудові вірші. Опублікував більше 10 збірок поезії.Також були видані філологічні дослідження. Народився у Лебедині.

На фото - портрет М.Доленго роботи А. Петрицького.1929р.

Подія описана у вірші ,- досить цікава. Тернівський повіт було створено саме тоді коли написано вірша (тому і згадка про повіт). Приїхали до слободи біолог та збирач податків. Останнього селяни вбивають...Мабуть не вигадка, і такий факт напевне мав місце.

СЛОБОДА ТЕРНИ

Вдвох їхали; я - по квітки,

А він - збирати продподаток.

Буденний день був та палкий,-

Блакить без білохмарних латок.

Село звичайне; церква, піп,

Побіля церкви є сільрада,

Але селяни - мов окріп...

Загаряче пішла нарада.

Не дипломат він - військов?й.

Стріл, друг?й.

Хтось на гвалт ударив.

Нов?й, червоний блиск трави.

Останні серця вдари.

Повіт бандитський, не наосліп

Йшли серед п'яної юрби...

Скінчив я свій тодішній дослід,

А й?го справу інші доробили...

1923р.

Опубліковано у журналі 'Вітчизна' № 3-4, 2004 р.

Форум Тернів

Теми для публікацій та розмов