Запитання

Сторінка Розробників Чи задоволені Ви місцевою владою?

Відповідь
Святослав Подольський не визначився з відповіддю

Височанський Павло (* 1890 ?), кооп. діяч, працював спершу на Полтавщині, згодом чл. правління Дніпросоюзу (1919 — 21) і Вукопспілки (1922 — 23); з 1927 керівник кредитового відділу Н.-Д. Катедри Кооперації при Кооп. Ін-ті в Києві; автор ряду праць, м. ін. «Коротка історія кооп. руху на Україні» (1925), «Начерк розвитку укр. споживчої кооперації на Україні» (1925), «Кооп. продаж» (1928), «Кооп. кредит» (1929). В 1930-их pp. був репресований.

[Височанський Павло (1892, Вікнине, Київщина — ?). — Виправлення. Т. 11.]

Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1

Валерій Бурій

http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО ВІКНИНЕ'>

Валерій Бурій

Село Вікнине

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Село з поетичною гарною назвою Вікнине — то маленька часточка Черкащини, краю, який дав світові великого Пророка — Тараса Григоровича Шевченка. І річечка, що бере початок з джерела Вікно, несе кришталеві вікнинські краплі аж у широкий та дужий Дніпро.

Скільки поетичних легенд, пісень присвячено цій могутній річці слов’ян. І здається, що в пінистих гребенях Славути діамантовою блискіткою струмує через віки легенда про моє село.

То було в ті часи, коли половецькі коні топтали степи Гуляйполя. Люди, ховаючись від набігів чужинців, натрапили на місцевість з крутими горбами та глибокими ярами.

Змучені спрагою, вони шукали води. Густі золоті верби підказали, що вода близько. Як тільки втікачі підійшли близько до води, то побачили, що озерце, утворене великими та потужними чотирма джерелами — як вікно. Тут і оселились втікачі.

Джерело отримало назву Вікно, а місцевість — Вікнине. Це було в середині 50-х років 18 ст.

Валерій Бурій Микола Дзюнь, учитель німецької мови у Вікнинській школі Катеринопільського району
Уже 15 років діє в селі Вікниному Катеринопільського району дитячий козацький осередок. Приймають сюди хлопців, починаючи з 8 класу. Головні вимоги до майбутніх козачат, про які вони попереджаються відразу, – розмовляти щирою українською мовою, захищати слабких, допомагати тим, хто цього потребує, працювати в осередку по 5 днів на тиждень.

Створив дитячу організацію вчитель німецької мови, на той час директор Вікнинської школи Микола Дзюнь.
– Після того, як розпався Союз, не стало піонерської організації, комсомолу, потрібно було на щось спиратися, тож вирішив звернутися до козацької педагогіки, – розповідає Микола Григорович. – Ми вивчаємо історію козаччини, багато подорожуємо. Цього року організували похід на велосипедах до Чигирина, раніше їздили в Переяслав – 8 днів були в поході. Важкувато для хлопців, але у випробуваннях загартовується характер. Щороку до Покрови ми відвідуємо храми.

Займаються хлопці й суспільно корисною роботою. Кожної весни вони організовують у селі екологічний суботник: вивозять сміття, висаджують дерева. На місці колишнього пустиря, куди раніше скидали сміття, тепер розростається гай. Його так і назвали – Козацький. Вже стало традицією щороку висаджувати тут нові дерева.

– Завдяки роботі Миколи Григоровича відроджуються козацькі традиції не лише в школі, а й на селі, – зауважив директор Вікнинської школи Василь Кураж. – Хлопці як заспівають на весіллі козацьких пісень – заслухаєшся.

Про Миколу Дзюня у селі відгукуються як про порядну, чесну, працьовиту людину, справжнього ентузіаста своєї справи. Він 26 років був незмінним директором школи.

– Діти його дуже люблять і поважають, – каже Іван Сьомак, син якого три роки тому закінчив школу, – бігали до нього із задоволенням. А побачили стільки… і на Говерлі були, і на Хортиці. Микола Григорович і мою дитину навчив прищеплювати дерева, тепер він порядкує у садку.

Наталія БАКАЛОВА

Валерій Бурій Авраменко Наталія Володимирівна народилася в 1980 році в селі Вікнине Катеринопільського району Черкаської області.Навчалася в Вікнинській школі.Потім продовжила навчання в Корсунь-Шевченківському педагогічному училищі та Уманському педагогічному університеті ім.П.Тичини.Ще з дитинства щось прагнула створювати своїми руками. Працюючи в рідній школі вчителем,навчає дітей народного мистецтва.Свої роботи з природного матеріалу представляє на виставках. Нещодавно провела персональну виставку в Катеринопільській центральній районній бібліотеці.

Валерій Бурій Філіпов Михайло Михайлович (1858 - 1903) - російський вчений-енциклопедист, письменник і журналіст. Народився 12 липня 1858 р. в с. Вікнине Катеринопільського району. У 1892 р. здобув ступінь доктора філософії Гейдельберзькому університеті. У філософії стояв на позиціях позитивізму. Був засновником і редактором (1894-1903) журналу «Научное обозрение», редагував виданий П.П. Сойкіним «Енциклопедичний словник» (Т. 1-3, 1901). Основні праці: «Філософія дійсності».Великі заслуги М.М. Філіпова у популяризації видатних діячів світової науки й суспільної думки. Як письменник М.М. Філіпов подарував читачам історичні повісті «Остап» (1887), «Дворянська честь»(1890), та «Обложений Севастополь», (т. 1-2,0 1888-1889), присвячений головній події Кримської війни 1853-1856 років, героїчній обороні Севастополя. Останні роки свого життя Михайло Михайлович присвятив проблемі електропересилання вибухової на великі відстані. Глибоко ерудований учений, він вважав, що розв'язання цієї проблеми стане перешкодою для паліїв нових воєн.12 червня 1903 року М.М. Філіпов раптово помер. Миттю набігли представники охранки. Вони захопили все його листування, документи, записи дослідів і прилади. Причини загибелі так і не було встановлено. (Та існує друга версія за якою Філіпов трагічно загинув при випробуванні в лабораторії власного винаходу).

Валерій Бурій Височанський Павло Федорович(1892-1940) - відомий український кооперативний діяч - народився 1892 року в с. Вікнине Катеринопільського району. Нащадок Семена Височана - полковника за гетьмана Богдана Хмельницького. Закінчив із золотою медаллю Звенигородську комерційну школу (1912), Київський комерційний інститут (1918). Працював у різних кооперативних установах, Кооперативному інституті в Києві. Після Лютневої революції 1917 р. перебував у Звенигородці. Друкував статті в газеті ''Звенигородська зоря'', видав брошури ''Чи варто нам жаліти за царями?'' (Звенигородка, 1917), ''Як жив український народ'' (Полтава, 1917). Репресований 1930 р. Після в'язниці Височанського вислали в Саратов, потім на мідні копальні Корсак-Пай Карагандинської області, де й загубився його слід на початку сорокових років XX століття. Автор дев'яти книжок, серед яких - ''Коротка історія кооперативного руху на Україні'', ''Начерк розвитку української споживчої кооперації'' (обидві - 1925), ''Кооперативний кредит'' (1928).

Валерій Бурій Административно-территориальное деление

Викнино (укр. Вікнине)— cело, центр сельского совета района Черкасской области. В ХІХ столетии село Стецовской волости Звенигородского уезда Киевской губернии.

Викнинскому сельскому совету подчинено село Грушковка.

Ружковка— cело, Стецовской волости Звенигородского уезда Киевской губ. В 1958 г. присоеденено к селу Викнино Катеринопольского района Черкасской области.
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии

Окнина, село между местечками: Екатеринополем и Шполой, при соединении 5-ти ручьев в один, под именем Вербовца, впадающий в Тикич. Жителей обоего пола 662; земли 2290 десятин. Принадлежит генерал- лейтенантше Розалии Васильковской (православ. испов.). Северная оконечность села называется Рушковкою. Она составляет отдельную собственность полковника Люценка и его супруги Настасий Акимовны, по купчей крепости 21-го марта 1842 года. Но по уставной грамоте крестьяне приобрели в собственность 208 десятин за 10109 рублей. Жителей в этой части села 236. До 1842 года Окнина с Рушковкою и Каменоваткой составляла собственность Владислава Ивановича Монастырского, по покупке от Лопухиных, который вскоре продал Окнину генерал-лейтенанту Васильковскому. С 1860 года, на основании раздельного акта, утвержденного гражданской палатой, имение разделено на две части, из коих первая отошла к сыну покойного генерала, корнету Степану Васильковскому, а другая меньшей дочери Анне Филипповой, под условием выплат матери. По выкупному же договору 1863 года, крестьяне первой части, при содействии правительства приобрели в собственность 347 десятин за 16002 рубля.
Церковь Николаевская, деревянная, 6-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена в 1784 году, недавно возобновлена помещицей Васильковской.
Метрические книги по селу Викнино находящиеся на хранении в ГАЧО

1. Київська губернія
2. Київська єпархія
3. Миколаївська церква, с.Вікнине Звенигородського повіту Стецівської волості
4. с.Ружківка
5. Народження: 1833: ф.445, оп.1, спр.3; 1875-1884: ф.931, оп.1, спр.103; 1885-1893: ф.931, оп.1, спр.337; 03.1887-1904: ф.931, оп.1, спр.363а; 1894-1900: ф.931, оп.1, спр.502; 1901-1904: ф.931, оп.1, спр.627
6. Шлюб: 1833: ф.445, оп.1, спр.3; 1877-1884: ф.931, оп.1, спр.103; 1885-1893: ф.931, оп.1, спр.337; 1894-1900: ф.931, оп.1, спр.502; 1901-1904: ф.931, оп.1, спр.627
8. Смерть: 1833: ф.445, оп.1, спр.3; 1876-02.1877: ф.931, оп.1, спр.103; 1878-1884: ф.931, оп.1, спр.103; 1885-1893: ф.931, оп.1, спр.337; 1894-1900: ф.931, оп.1, спр.502; 1901-1904: ф.931, оп.1, спр.627

1. Київська губернія
2. Київська єпархія
3. Покровська церква, с.Вікнине Звенигородського повіту Стецівської волості
4.
5. Народження: 1905-1907: ф.931, оп.1, спр.627; 1905-01.1921: ф.931, оп.1, спр.697; 1908: ф.931, оп.1, спр.697; 1909- 1915: ф.931, оп.1, спр.773; 1916: ф.931, оп.1, спр.697
6. Шлюб: 1905-1907: ф.931, оп.1, спр.627; 1908: ф.931, оп.1, спр.697; 1909- 1915: ф.931, оп.1, спр.773; 1916: ф.931, оп.1, спр.697
8. Смерть: 1905-1907: ф.931, оп.1, спр.627; 1908: ф.931, оп.1, спр.697; 1909-1915: ф.931, оп.1, спр.773; 1909-11.1918: ф.931, оп.1, спр.787; 1916: ф.931, оп.1, спр.697; 1919-01.1921: ф.931, оп.1, спр.787

Валерій Бурій

Михаил Михайлович Филиппов (30 июня (12 июля) 1858, село Окнино, Звенигородский уезд, Киевская губерния — 12 июня 1903, Санкт-Петербург) — русский писатель, философ, журналист, физик, химик, экономист и математик, популяризатор науки и энциклопедист.
Биография

Родился в селе Окнино, ныне Катеринопольского района Черкасской области. Имение принадлежало его деду Лаврентию Васильковскому, родословная которого велась от Хмельницкого.

Подростком изучил французский, немецкий и английский языки, а готовясь к поступлению в университет, изучил латинский и греческий языки. Образование получил на юридическом факультете Петербургского университета, а затем на физико-математическом факультете Новороссийского университета в Одессе. В 1892 получил степень доктора «натуральной философии» в Гейдельбергском университете (тема диссертации — «Инварианты линейных однородных дифференциальных уравнений»). Стажировался у Бертло и Мейера.

Филиппов был основателем, издателем и редактором журнала «Научное обозрение». Автор 300 научных работ.

В 1889 году он издал роман «Осаждённый Севастополь», отмеченный Толстым. Автор и редактор трехтомного «Энциклопедического словаря» (Спб., 1901 г., издательство Сойкина). Выступал переводчиком трудов Дарвина и других зарубежных учёных на русский язык, также трудов Менделеева на французский; являлся автором-биографом в серии ЖЗЛ.

Придерживался марксистско-левых взглядов, в связи с чем находился под полицейским надзором с 1881 года, высылался в Териоки (1901—1902 гг). Явился автором первой в России рецензии на 2-й том «Капитала». В 1895—1897 гг. Филиппов издал труд «Философия действительности», где с материалистических позиций оценил основные этапы развития европейской философии. В очерках «Судьбы русской философии» (опубликованы в 1898 году в журнале «Русское богатство») Филиппов выделил две тенденции в истории русской мысли, которые были связаны с влиянием английского эмпиризма и немецкого идеализма.

Занимался исследованиями миллиметровых электромагнитных волн и экспериментами по передаче энергии взрыва на расстояние (гипотетический луч Филиппова). Известно письмо учёного в редакцию газеты «Санкт-Петербургские ведомости», написанное накануне гибели:
«В ранней юности я прочёл у Бокля, что изобретение пороха сделало войны менее кровопролитными. С тех пор меня преследовала мысль о возможности такого изобретения, которое сделало бы войны почти невозможными. Как это ни удивительно, но на днях мною сделано открытие, практическая разработка которого фактически упразднит войну. Речь идет об изобретенном мною способе электрической передачи на расстояние волны взрыва, причем, судя по примененному методу, передача эта возможна и на расстояние тысяч километров, так что, сделав взрыв в Петербурге, можно будет передать его действие в Константинополь. Способ изумительно прост и дешев. Но при таком ведении войны на расстояниях, мною указанных, война фактически становится безумием и должна быть упразднена. Подробности я опубликую осенью в мемуарах Академии наук. Опыты замедляются необычайною опасностью применяемых веществ, частью весьма взрывчатых, как треххлористый азот, частью крайне ядовитых».

Умер при невыясненных обстоятельствах в Петербурге. 12 июня 1903 Филиппова нашли мёртвым в его собственной домашней лаборатории на 5 этаже дома по ул. Жуковского, 37 (принадлежавшего вдове Салтыкова-Щедрина, Елизавете). Документы и приборы Филиппова были изъяты полицией и считаются утраченными. Погребен 25 июня на Литераторских мостках.

Бурій В. Учений-енциклопедист, письменник і журналіст / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 1998. - 5 верес. - С. 2. (укр.).

Форум Вікниного

Теми для публікацій та розмов

Село Вікнине