|
19:12 14 листопада 2015 | СВІТ фото Twitter / France Bleu Alsace Кількість жертв у швидкісному потязі, що зійшов з рейок неподалік Страсбурга, збільшилася, очевидці повідомляють про вибух. Кількість загиблих внаслідок аварії швидкісного поїзда TGV на сході Франції зросла до 10 людей. Про це в мікроблозі Twitter поінформувала радіостанція France Bleu Alsace із посиланням на дані з префектури поліції, пише 'Радіо Свобода'. Також у повідомленні згадуються слова очевидця трагедії про 'великий вибух, гриб диму, крики людей, великий хаос'. Зазначається, що на місце аварії вирушає міністр екології, стійкого розвитку та енергетики Франції Сеґолен Руаяль. Поки що жодних офіційних повідомлень про теракт не надходило. Як писав 5.ua, французький потяг зійшов з рейок і загорівся. Локомотив впав у канал Марна-Рейн. Раніше повідомлялося про п'ятеро загиблих внаслідок аварії. Нагадаємо, увечері 13 листопада в столиці Франції було здійснено низку терактів. Кількість жертв унаслідок трагедії становить 153 особи. Утім офіційно тамтешня прокуратура підтверджує загибель лише 128 осіб. Госпіталізовано 300 осіб, з них 80 перебувають у вкрай важкому стані. 'Ісламська держава' уже заявила про свою причетність до вибухів і розстрілів у столиці Франції. ІД повідомила, що мститься за Сирію. 'Ісламську державу' також звинуватив у злочинах французький президент Франсуа Олланд. Поділитися Теги: потяг, Франція, жертви Останнє редагування: 19:45 14 листопада 2015 Теракти в Парижі Місцеві вибори-2015 топ відео 10 хвилин з Прем'єр-міністром 1 2 3 4 останні новини Французька поліція опублікувала фотографію терориста, оголошеного в розшук У Павлограді за даними екзит-полу лідирує кандидат від 'Опозиційного блоку' Вершина Другий тур виборів міських голів: голосування в регіонах Порошенко: На Донбасі відбувається ескалація ситуації, днями бійці АТО ліквідували 4 ДРГ окупантів У Львові за результатами екзит-полу перемагає Садовий Вибори в Запоріжжі: за даними екзит-полу Буряк випереджає Фролова Визволені з неволі терористів заручники прибули до Краматорська Вибори в Дніпропетровську: за даними екзит-полу лідирує Філатов Чемпіонат світу з тімберспорту у Польщі Мосійчука звільнили з-під варти Усi новини |
15 листопада 2015
Нещодавно в Дніпропетровському обласному політичному щотижневику «ЛИЦА» від 02.12ю2011 р. №96 (896) прочитав статейку з інтригуючим заголовком «То, чего не следует находить. Меч Святослава». Привожу нижче (вище) переклад українською. Мешканець Запоріжжя Сергій Пьянков під час рибалки на Дніпрі виловив з води старовинний меч, який імовірно міг належати князю Святославу. Як розповів сам рибак, він вивудив меч випадково, підчепивши його спінінгом на 22-метровій глибині. Дніпровську знахідку рибак передав музею-заповіднику Хортиця. Учені відразу заявили: цій зброї не менше тисячі років і належати вона могла якійсь вельможній людині. Ймовірно, що і самому князю Святославу. Такий попередній висновок історики зробили з насічок на рукояті меча. Адже саме поблизу Хортиці Святослав, за переказами, загинув. Про те, що навколо відбувається щось дивне, спостережливі люди помітили давно, а на ряд неординарних подій ми визнали своїм боргом звернути увагу максимальної кількості читачів. Так, недавно був абсолютно несподівано знайдений слов'янський Кумир, а в серпні цього року в Естонії знайшли поховання корабля з воїнами VIII століття в найнесподіванішому для археологів місці. Неначе дружина стародавніх воїнів підійнялася з минулого. І це відбулося в ареалі нашого егрегора, бо стародавні дружини, що зупинялися там, пов'язані з Руссю. Тепер раптом знаходиться меч Святослава (на думку експертів вірогідність, що меч належав саме Святославу, наближається до 100%). Причому, що дивно: в кінці сорокових минулого століття це місце прочісували водолази, які підняли на поверхню багато стародавніх знахідок. (Цікаво, що всі вони дивним чином кудись поділися). І до цього там тисячу років упірнали, бо всі знали, що в цьому місці закінчився останній похід Святослава і на дні напевно можна знайти щось з його трофеїв. Але меч так ніхто і не виявив, поки він немов сам не піймався на спінінг. У християнстві подібні випадки називаються словом отримання (обрєтєніє) - коли щось, що вважалося загубленим, раптом несподівано для всіх знаходиться. Містики і окультисти до подібного роду подіям відносяться дуже серйозно, бо меч - це не просто елемент доспіха або вид зброї. Меч - це, в першу чергу, - символ енергії. Багатьом ця сенсаційна знахідка представляється однією з тих знакових подій - символів, якими знаменуються переломні моменти історії. Отримання меча князя Святослава (якщо це він) зовсім не випадкова подія. У нашому світі абсолютно нічого не відбувається випадково і будь-яка подія, крім очевидних «поверхневих» причин ними не обмежується. Князь Святослав - гідний і характерний представник «вічного списку» тих, пам'ять про кого проходить через тисячоліття. Від народження і до смерті все його життя наповнене неугамованою спрагою бою, ненаситним прагненням до війни ради війни. Немало цьому потурала і його язичницька віра - вона найорганічніше відповідала його войовничій життєвій доктрині. Його велика мати - княгиня Ольга, прийняла хрещення вже будучи старезною, і наполягала на тому, щоб Святослав хрестився. Але той уперся, як бик, відговорившись від прийняття нового духовного закону тим, що його дружина засміє. Звичайно, хлопці, що складали його дружину, були ще ті «фрукти» - чубаті північні багатирі з дивними іменами - Асмуди, Свінельди, Добрині та інші Трувори, - кращі воїни в світі на той момент. Але не їх насмішки лякали Святослава: його страховища нез'ясовна сила нової віри - сила Любові і Добра. Адже він звик довіряти силі власного тіла, гостроті власного меча і непохитній силі своєї дружини. І до пори ця віра його не підводила. Хозари сповна покуштували молодецької силушки дружини Святослава, і яси, і за ними косоги, і багато інших народів, назви яких вже ніколи нам не дізнатися. І незабаром одним ім'ям своїм Святослав примушував ворогів просити миру, як було з печенегс- ким князем Претічем під Києвом. Безліч кривавих битв і сутичок, нескінченна війна ради війни, війни без ясних політичних цілей, суперечливі союзи і дивні державні рішення - таким було правління князя Святослава. Нічим особливим, окрім княжої слави не приростала земля руська, але лише терпіла розорення від різноманітних сусідів, які лізли на неї з усіх боків, поки князь ходив за славою в далекі землі. І справив там незабутні враження. Греки, що призвали його дружину як союзника в утихомиренні болгар, врешті-решт зрозуміли, що Святослав і його головорізи на порядок страшніше за непокірних болгар. Мудрі греки побачили в Святославі реальну загрозу існуванню Візантійської Імперії. Після перемоги над болгарами вони вирішили покінчити з своїми вчорашніми союзниками. У битві, що вибухнула на березі Дунаю, русичі отримали перемогу. Ватажок греків - імператор Цимісхий запропонував Святославу щедрі відступні. Святослав прийняв дари байдуже - велів роздати все своїм воїнам. Тоді Цимісхий послав йому в дар зброю і (УВАГА!) меч. Захопленням Святослава не було межі, він лагіднів до греків і погодився забратися до скореної Болгарії. Цимісхий підтяг могутні підкріплення і рушив слідом за тією, що пішла на турі по Дунаю дружині Святослава, Греки і росичі зійшлися у Доростола - невеликої фортеці на Дунаї. Росичі билися славно, але греків було більше і Святославу довелося відступити під захист кріпосних стін. Потім була довга облога, нелюдський холод, знаменита конина, підсмажена на вугіллі, і тому подібна краса ратного життя. І знов греки поступилися - особиста зустріч Цимісхия і Святослава посеред Дунаю закінчилася укладенням миру. Росіяни пообіцяли грекам повернутися до Києва. Весною 972 р. Святослав відправився на лодії до Києва. Росичів залишилося мало, вони слабшали. На переволоці через Дніпро їх атакували печенізькі загони «князя» Кури. Святослав загинув разом з більшістю своїх дружинників. За переказами, «князь» Куря велів зробити з черепа Святослава чашу і пив з цієї чаші на своїх бенкетах. Схоже, що це трапилося саме в тому місці, де вдалий рибак виловив меч. Залишається тільки здогадуватися, чому печеніги упустили такий дорогоцінний трофей справжній предмет сили, що належав одному з найбільших воїнів в історії світу. Його смерть стала знаковою подією, що сповістила про початок кінця язичницької віри на Русі. Його син - князь Володимир Святославович - хрестив Русь. Навіщо ж нам тепер, після десятивікового забуття, раптом знов явився меч Святослава - символ війни ради війни? Святослав був не просто правителем стародавніх наших предків, але ще і жерцем, що представляв на землі направляючий розвиток Русі - її Віщі Сили. В його особі була сконцентрована певна енергія, як така ж енергія стояла і за символами військової і жрецької влади. Тому повернувся не меч, за великим рахунком - повертається якась енергія, що наповнювала Святослава, повертаються сили, що стояли за Святославом. І прихід цих сил підтверджують і інші знамення. Такі значущі знахідки приблизно однієї епохи протягом року - це безперечний доказ священного отримання. Коли цих енергій буде досить, щоб народ прокинувся і знов знайшов сили - сказати точно важко. Проте, щось на зразок розрядів особливої електрики вже витає в повітрі, і багато хто цю напругу відчуває. |
12 квітня 2012
|
Сергій Глущенко, Запоріжжя. МЕР Так сьогодні називають найбільше міське начальство. Враховуючи той факт, що основні фінансові потоки нині йдуть саме через нього, запоріжці на нинішніх місцевих виборах вирішили, що нехай уже тепер покерує ними «сильний» саме в даного штибу питаннях... Олександр Сін на запорізьких фінансах буквально посивів, при всіх владах незалежної України. Він — від «Батьківщини», а все оточення (і в місті, і в області) — «регіональне». Тому відразу ж запитання виникає: як не потонути в болоті? Відповідь прозора — або стати тим же болотом, або... все ж таки спробувати тягнути самого себе з цього болота за волосся щодня. Що для Олександра Сіна буде прийнятніше? Побачимо... МОСТИ Найбільший робітничий запорізький район — Бабурка. Він лежить за двома мостами Преображенського (був такий будівничий мостів за радянських часів) через Дніпро і (найголовніше!) через Хортицю... До речі, на правий наш берег, з Хортиці, є ще один — арочний міст. Якщо не рахувати ще й Дніпрогесу. Всі вони мають дуже й дуже маленьку автомобільну пропускну спроможність. Ось і виходить, що в ранішні та вечірні пікові години, тут «сто машин стоять-гудять», ось тільки рушити нікуди не можуть, хоча й дуже-дуже хочуть... Для мостів же нових, було вибрано варіант (як і за «добрих» радянських часів) природно «найдешевший» — через нашу вічну Хортицю. Якби в свідомості наших можновладців вона (тобто Хортиця) щось і колись та означала (окрім, природно, як місця забудови «євро-хатинками» немісцевого масштабу), то навряд цей варіант виявився таким би вже «дешевим»... А так — мільйон за мільйоном держкоштів (які, за походженням, народні) справно (і вже котрий рік поспіль!) вкладаються в основу цих «суперспоруд нашої з вами сучасності»... А, можливо, ще кудись там? ПАМ’ЯТНИКИ Їх, ще радянських часів, тут безліч (Леніну, Дзержинському, першим комсомольцям — «Тривожна молодість» і подібне). І ніхто їх нікуди прибирати зовсім не збирається. До них ще нещодавно додався пам’ятник «кремлівському горцеві» (Сталінові). До того ж, безліч вулиць ще носить все ті ж імена. Часом страшно навіть стає: ЖИВІ люди потихеньку йдуть у Вічність, все ж таки, а ці кам’яні МЕРЦІ-ідоли — чому ж... залишаються? До речі, пам’ятника видатному нашому запорізькому краєзнавцеві Якову Новицькому, який був старшим другом і навіть учителем Дмитрові Яворницькому, і якому він завше посилав свої, ще неопубліковані, роботи на рецензію, тут так досі й нема. «Власть советская-соловецкая» знищила навіть будинок цього запорізького достойника! Але й нова, начебто, «українська» влада нічого так і не спромоглася відновити — на місці цього будинку красується тепер якийсь «генделик-кав’ярня», а на дубок, посаджений руками самого Я. Новицького (єдине, що знищити не змогли), відомому нашому канадському українцеві — історикові Оресту Субтельному, не так давно, дозволили глянути лише через грати огорожі... КРАМНИЦІ У Запоріжжі до них заходиш — очі розбігаються... Ковбаси, молоко, масло — дніпропетровські, донецькі, сімферопольські, київські, навіть — хмельницькі. Немає лише своїх — рідних, запорізьких. Останній молокозавод №1 у Запоріжжі «пішов у небуття» понад 15 років тому, а ось м’ясокомбінат розтаскали тут по цеглині геть зовсім нещодавно. Зате скрізь і всюди тут красуються нові корпуси супер-горілочки «Хортиця» та маленьких і величеньких броварень... РОЗВАГИ Цього «добра» скрізь — хоч греблю гати... На всю силу діють різноманітні ігрові клуби. Фешенебельні казино приваблюють своєю неоновою рекламою на головному міському проспекті. Заборона ігрового бізнесу всюди скасовується просто: під вивіскою інтернет-клубів нещастя багатьох родин наших городян відновилися з новою силою. Молодь знову стала старанно зносити сюди не свої, а батьківські гроші, позбавляючи себе майбутнього, а своїх батьків — минулого і сьогодення ... ЕКОЛОГІЯ Екологічний стан — страхітливий! У районі 6-го селища (колишнього соцміста) вікна на провітрювання НІКОЛИ Й НІКИМ не розчиняються... В інших районах — не краще. Наприклад, у районі абразивного комбінату відпрацьована у наших «промисловцiв-пiдприємцiв», уже давно, така тактика. Захисні агрегати — заслінки перекриваються тут вночі. Раптом прокидаєшся посеред ночі від неможливого смороду, коли ще вітер дме в район житлових будинків (а він тут туди завжди дме — навкруги людське житло!) А якщо не прокидаєшся, насняться тобі такі кошмари, що вранці довго не можеш натішитись своєму вивільненню — порятунку... Виявляється, вже давненько, директор нашого абразивного комбінату А. Береза (у київської влади) виклопотав ТАКУ «залізну бомагу», яка назавжди дозволила наповнювати цими кошмарами свідомість і несвідомість своїх же робітників. Скоро, мабуть, з’ясується, що ми їм (примарам цим), а не вони нам — жити не дають... «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» Підприємство це, здебільшого, завжди насичувало міський бюджет. Ось лишень, нещодавно сталася «епохальна подія»: контрольний пакет його акцій перейшов російським власникам... Тепер — запитання перше: а чи дадуть вони (ці ж власники) бюджет наш поповнити? Запитання друге: мартени та домни цього первістка радянської металургії давно вже на ладан дихають, та й енергоємні-затратні неймовірно. Так от: чи збираються тепер росіяни переоснащувати — модернізувати це основне запорізьке підприємство? Наразі щось нічого не чути про це... ТРАНСПОРТ У Запоріжжі існує НАЙДОВШИЙ проспект у Європі (проспект Леніна). Колись, ще за радянських часів, я хлопчаком-школярем проходив його весь — прагнучи купити щороку шкільні підручники. Зараз проблем з підручниками немає, існує проблема лише ЯКОСТІ цих підручників... Через це, тепер усю цю дорогу пішки ніхто не долає. Загальноукраїнське «ноу-хау» тут стало у пригоді: повсюдний демонтаж трамвайних колій і впровадження маршруток. «Ноу-хау» ж чисто запорізьке — ремонт тих трамваїв, які ще залишилися, способом абсолютно ніде небаченим: заклеюванням дірок-дефектів на цих-таки трамваях, всілякими черговими... передвиборними гаслами! «Потьомкінські села», виявляється, знову живуть і процвітають... Загалом, як можна і пільги на проїзд (для незліченої кількості категорій громадян) зберегти, і при цьому ніякої дотації за перевезення нікому не давати й рухомий склад у рейс відправляти щоденно — запитайте про це наших запорізьких «можновладцiв»... А тим часом, доїхати від пункту «А» до пункту «Б» у запорізькому трамваї стало схожим на виграш у безпрограшну лотерею: якщо не задихнешся тут від довготривалої поїздки, так уже точно «з тим самим квитком» утомишся пересідати з одного вагону до іншого... ХОРТИЦЯ Скільки вже вона витерпіла — вистраждала за час свого буття! Раніше, всі ДО НЕЇ саме свої мости (і духовні, і душевні, і матеріальні!) будували. Тепер же всі прагнуть ЧЕРЕЗ НЕЇ прокласти свої дороги... Новий історичний комплекс «Запорізька Січ» уже на всю силу приймає своїх відвідувачів. Проте, якісь реліквії, цінні експонати ніхто не квапиться сюди зносити — якось ще дуже окремо існує ВОНА і їхні «насущні» проблеми-надії в свідомості наших городян... До речі, нещодавно, на свято Покрови, все наше місто було обклеєне величезними плакатами-нісенітницями: «Запоріжжю — 240 років. Вітаємо!» А куди подівся тоді Байда-Вишневецький, який ЗАСНУВАВ ТУТ «МІСТО ТА ФОРТЕЦЮ» (Д. ЯВОРНИЦЬКИЙ) НАБАГАТО РАНІШЕ??? |
8 квітня 2012
|
10 липня 2011
| Ip: 92.112.120.174
(бывш. Апександровск. 1770 г. основания, 810 тыс. жителей) Город расположен на Днепре на Иерусалимском меридиане (долгота между 35° 13.5' и 35 14') вместе с Храмовой Горой в Иерусалиме, мусульманским 'Храмом скалы', Карадагом и Кижами РФ). На территории города находятся курганы (ул. Брянская. Бородинская. Истомина и др.), а на, л. Немировича-Данченко, 46а, были обнаружены антропоморфные стрелы (III-II тыс. до н.э.). В середине XVI в. здесь возникли казачьи зимовники. На их месте 17 августа 1770г. начала строиться Александровская крепость Днепровской линии. Ее строила инженерная команда полковника Фредерсдорфа и казенные крестьяне из России. Крепость представляла 15-конечную звезду площадью 105 десятин. К ней прилегал форштадт - поселок с военными, местными казаками, казенными крестьянами из российских губерний, строителями и их семьями. Строительство закончили в 1775г. В 1798г. крепость ликвидировали, а ее собственность была передана местной власти. После отмены крепостного права (1861) местные немцы-менониты организовали ряд предприятий по выпуску сельскохозяйственных машин разного назначения, а удобное расположение города способствовало его быстрому развитию. В конце XIX в. становится одним из основных центров с/х машиностроения в Украине. С 1921г. Александровск переименовывают в Запорожье. В 1927г. по ленинскому плану ГОЭЛРО (Государственная комиссия по электрификации России) начинается сооружение крупнейшей и самой современной в Европе Днепровской ГЭС. Проект акад. И. Александрова и арх. В.А. Веснина, строительством руководил академик А. Винтер, при участии американских и немецких специалистов. Использовались американские технологии и техника. Благодаря героическому труду запорожцев и пролетаризировавшихся в результате коллективизации крестьян она была запущена в 1932г. и стала основой индустриализации Украины. На станции есть музей 'Днепрогэса', а через плотину можно проехаться на троллейбусе. Плотина представляет собой дугу длиной 760 м и высотой 42 м. На ее территории находится памятник неизвестному солдату, спасшему плотину от уничтожения фашистами. Образовавшееся водохранилище затопило пороги на Днепре, что открыло по реке сквозное пароходство. Днепрогэс дал толчок развитию запорожского промышленного комплекса, в состав которого входит свыше 300 предприятий. Однако это значительно ухудшило экологию города, часто бывают смоги. Одно из самых известных предприятий - завод АвтоЗАЗ, на котором выпускался знаменитый 'Запорожец'. Благодаря Запорожью в 1932г. СССР вышел на первое место в Европе по уровню промышленного производства. Тогда же центральная часть города подверглась полной реконструкции и старые здания практически не сохранились. Был разработан генеральный план Соцгорода на 500 тыс. жителей –«идеального социалистического города будущего». Он состоял из семи районов, связанных двухъярусными мостами (1953, инж. Б - Преображенский, верхний мост - ж.д.) через Новый и Старый Днепр, Среди них следует выделить 6-й поселок Днепростроя, признанный на Всемирной выставке в Париже (1937) выдающимся архитектурным комплексом. Здесь в наилучшей мере отразились идеи конструктивизма. Особенно ярко этот стиль воплощен в здании больницы с аптекой (1931-33, арх. Л.И. Юровский) и Инженерной академии (1930). а также ансамбле жилых домов с домом-вставкой (1936, арх. В.А. Лавров). Центральная улица Соцгорода - ул. 40-летия Советской Украины, где можно увидеть прекрасные образцы конструктивизма - больница (№9), дом в форме буквы 'С' (№31), а рядом - 'Т'. Это не законченное воплощение имени 'Сталин'. Вторая ось - пр. Ленина, который протянулся на 12 км (!) от плотины к старому Александровску (до вокзала Залорожье-1). Здесь на участие пл. Ленина - пл. Маяковского также много оригинальных домов. А пл. Ленина украшает памятник Ленину (1956). идею которого подсказал выдающийся кинорежиссер А. Довженко, который отснял много хроники про Днепрогэс и собирался снять о нем фильм. Обязательно вечером прогуляйтесь по пр. Металлургов, ул. 12 апреля и пр. Ленина и полюбуйтесь подсветкой с изменяющимися цветами. Также посетите бульвар Шевченко с каскадом водопадов (возле ДК «Днепро-спецсталь»), фонтанами и участком горной реки с озером. На пл. Октябрьской днем можно посетить вернисаж и пообщаться с местными художниками. Кафедральный Свято-Андреевский собор (кон. XX в.. ул. 8 Марта, 50). Свято-Николаевский кафедральный собор (1886. ул. Песчаная) в пос. Верхняя Хортица. Рядом с ним - храм св. Дмитрия Донского (2001). В Верхней Хортице сохранились здания (кон. XIX в.. ул. Коминтерна. 1 - 7) поселка немцев-менонитов, построенные в югенд-стиле - немецком варианте модерна. Это больница, школа (ул. Истомина. 16). детский садик (замок Вальмана) и др. Менониты - религиозные эмигранты из Пруссии и Баварии впервые появились здесь в 1789г. В менонитской школе П. Бузуком в 1910г. было создано первое в России. Хортицкое общество oxpaны природы. А в перестроенном здании (ул. Истомина, 14) находила первая менонитская церковь. На Верхней Хортице растет 700-летний дуб-великан (диметр ствола – 6,5 м). Из желудей ЭТОГО Дуба В менонитском университете К. Гребеля (Канада Онтарио) растет дубовая роща. Рядом с дубом построен храм Покровы-Пресвятой Богородицы (2004). Могила кошевого атамана О. Гладкого (1866,1992. ул. Жуковского, 55. возле университета). Осип Гладкой (1789-1866) - последний кошевой атаман Задунайской Сечи, наказа атаман Азовского казацкого войска, генерал-майор российских войск. Мемориальный комплекс честь советских воинов, погибших во время форсирована Днепра (ул. Плотинная). Детская железная дорога - (Южный микрорайон, длина 9 км) проходит по живописны плавням. При ней есть зоосад богатой коллекцией тропически рыб и серпентарием. |
17 березня 2008
| Ip: 92.112.120.174
Хортица, остров В районе г. Запорожье располагается группа островов. Среди них самый большой - Хортица простирается вдоль Днепра на 12,5 км. Его площадь составляет 2334 га. Скальные породы островов образовались 2.5 млн. лет тому назад. Они возвышаютсг над Днепром на 40-50 м и придают островам живописные очертания. На Хортице представлены все ландшафтные зоны Украины, в т.ч. 1052 вида высших растений, и 245 видов позвоночных 11 из них занесены в Красную книгу Европы. Здесь создан Историко-культурный национальный заповедник 'Хортица' т. (0612) 52-72-34). Но Хортица славиться не только удивительной природой Здесь обнаружены стоянки людей III-IV тыс. до н.э.. а в средние века возле могучих священных дубов языческие жрецы приносили жертвы своим богам. Но европейскую известность она обрела благодаря казакам. Между Хортицей и правым берегом Днепра лежит небольшой остров Байда (Малая Хортица). С ним легенда связывает имя князя Дмитрия Вишневецкого (Байду), построившего здесь в 1553-1556гг. земляной городок - прообраз Запорожской Сечи. Его упоминает Эрих Лясота — посол императора Священной Римской империи, совершивший в 1594г. поездку в Запорожскую Сечь. Первым остров Байда начал изучать академик Д.И. Яворницкий. Оказалось, что скалистая верхняя часть острова Байда была защищена мощной системой валов с частоколами на вершинах, деревянными башнями, стены которых для защиты от пожаров были обмазаны на пядь глиной. Между валами были глубокие рвы. В качестве передовых укреплений использовались отдельно стоящие Деревянные городни. Находившиеся на них казаки при нападении вели фланкирующий огонь. В результате раскопок выяснилось, что Вишневецкий выстроил свой городок на развалинах первой в Украине каменной крепости (XX -XVIII вв. до н.э.). Всего же в слоеном пироге культурных напластований острова Байда обнаружены остатки четырех крепостей. Во время раскопок найдено множество оружия и принадлежностей к нему. Из четырех известных в мире солнечных часов очень редкой конструкции двое найдены во время раскопок на о. Байда – это самая большая жемчужина в этой короне. Когда Сечь стала разрастаться, казаки начали возводить укрепления и на самой Хортице. В XVII-XVlll вв., во время войн с Турцией, здесь располагались казацко-российские войска. О насыщенной истории острова можно узнать, посетив в самой северной части острова Музей истории запорожского казачества (т. (0612) 52-51-88, экскурсии -52-73-17)). Отсюда открывается чудесная панорама на плотину Днепрогэса. Среди множества достопримечательностей Хортицы / следует также отметить Змеиную ( пещеру (высотой 4 м и шириной 1 м) на северном краю острова под Черной скалой. Доступ к ней со скалы затруднен, но она хорошо видна со стороны реки. На скале находится памятник на месте предполагаемой гибели киевского кн. Святослава Игоревича в 972г. Напротив нее - скалы Кресло Екатерины II. Два Брата и др. Ниже между скалами Большая Голова и Совутина находится впадина Сечевые ворота, куда причаливали казачьи чайки. Рядом реконструирована Казачья Сечь XVIII Мегалитическое святилище эпохи бронзы (II тыс. до н.э.) находится между балками Молоднягой и Совутиной (Высокая Брогарня возле линий ЛЭП). Со дна Днепра поднята казацкая чайка (1736-39). Ведь на Малой Хортице в то время находилась верфь. А на Хортице сохранились валы ретраншемента периода русско-турецкой войны 1735-39 гг.. возведенного командующим русской армией графом Минихом. Возле музея можно увидеть и остатки валов гетмана Сагайдачного (нач. XVII в.). Севернее моста Преображенского также находятся святилища эпохи ранней бронзы. Напротив Хортицы обязательно посетите урочище Вырва (пл. 15,8 га), где сохранились остатки укреплений (1735-39) и др. памятники истории и природы. Здесь со скалы Канцеровской или Гадючей открывается изумительный вид на Хортицу и о. Байда. |
17 березня 2008
| Ip: 92.112.120.174
Днепровская линия Во время русско-турецкой войны (1768-74) Екатерина II указом от 2 мая 1770г. повелела сенату устроить новую оборонную линию вдоль южных границ Российской империи, определенных в 1742г. согласно Белградскому мирному договору (1739), и отделяющую Новороссийскую губернию от татарских владений. Она начиналась от Азовского моря и проходила вдоль рек Берда и Конские Воды до Днепра в месте впадения в него р. Мокрая Московка. Здесь в 1770-75гг. построили Александровскую крепость, названную в честь командующего 1-й русской армией кн. Александра Голицына. Вокруг нее и вырос город Александровск (Запорожье). Строительство началось в августе 1770г. на землях Вольностей Войска Запорожского низового. Днепровская линия протянулась на 180 км. Состояла из 7 расположенных в 30 верстах друг от друга крепостей и сплошной укрепленной линии между верховьями рек Конские Воды и Берда длинной около 9 км. Проектирование и закладка крепостей осуществлялась под руководством фортификатора М. Л. Деденева. Крепости в форме звезд занимали различную площадь и имели бастионы и траверсы. В основании земляных валов находился песчаник или известняк. Перед валами располагался глубокий ров. Казармы и помещения строились из дерева и камня. Кроме Александровской в Днепровскую линию входили Никитинская, Григорьевская, Кирилловская, Алексеевская. Захарьевская и Св. Петра. Линия предназначалась для защиты и освоения целинных плодородных земель. Первоначально было основано 3 селения: Конская, Жеребец и Камышеватая. Первыми поселенцами были отставные солдаты с их семьями. Охранять линию должны были 3 казачьих полка. Земли, отграниченные Днепровской линией, были окончательно закреплены за Россией по Кючук-Кайнарджийскому мирному договору с Турцией (1774). После присоединения Крымского ханства (1783) потеряла свое значение. |
17 березня 2008
| Ip: 92.112.120.174
Мосты Мост Б.Н. Преображенского через Новый Днепр (1952).Состоит из 2 ярусов - железнодорожного и автомобильного. Длина 560 м, высота 54 м. Мост Б.Н. Преображенского через Старый Днепр (1952). Шенвизский мост через Малую Московку (1913-52). Назван по имени немецкой колонии Шенвизе (на месте автозавода). Мост через Старый Днепр (1974). Длина моста составила 320 м, высота 40 м. Театры • Филармония (им. М.И. Глинки пр. Ленина, 183, т. (0612) 15-44- 50, 15-44-46). • Украинский музыкально-драматический театр им. Магара (пр. Ленина 41 т. (0612) 64-42-87). • Театр кукол (ул. Гоголя 60 т. (0612) 64-23-64, 64-27-67). • Конный театр 'Запорожские казаки', который дает выступления на острове Хортица (ул. Сергея Тюленина 23 т. (0612) 24-67-79, 34-82-41). Театр огнедействий Сварожичи (.3 т. (0612) 17-71-92, 49-99-41). Театр огней Юрак (ул. Горького 38 тел: т. (061) 289-22-44). Театр юного зрителя (ул. 40-летия Сов. Украины, 59 т. (06224-27-80, 224-27-85). Музеи Художественный музей (ул. 40-летия Советской Украины, 766 т. (0612) 33-40-63, 33-61-93). Краеведческий музей (ул. Чекистов, 31а т. (0612) 64-55-35. 64-34-76). Музей истории оружия (пр. Ленина, 189 т. (0612) 12-54-31. 32-15-55). Музей запорожского аэроклуба (пр. Ленина, 158 т. (0612) 39-51-55). Вокзалы Ж/д вокзал, пр. Ленина, 2 т. (0612) 005, 224-40-60, 69-14-44, 69-14-42 Ж/д вокзал «Запорожье-2» т. (0612) 69-21-61. Автовокзал, пр. Ленина, 22 т. (061) 224-40-46. т. (0612) 64-26-57, 64-30-03 Автовокзал №2, ул. Рекордная, 37 т. (0612) 34-57-36 Автовокзал №3, ул. Жуковского, 15 т. (0612)64-39-90. Речной вокзал, ул. Леонова, 12 т. (0612) 15-93-80, т. (061) 283-02-10. Аэропорт т. (0612) 60-46-09 (справка), 62-90-43, 60-43-47, 64- 25-65. |
17 березня 2008
| Ip: 77.222.153.212 Розвинена індустрія, є привабливість для туристів |
14 лютого 2008
Ip: 89.21.81.253  Запоріжжя саме краще місто в світі!!!! |
28 травня 2007
|
| Закрити |
