Форум селища Зарічне Рівненської області

позивний БАТЯ Тема: Історія

ЗАРІЧНЕ

(до 1946 — Погост Зарічний) — селище міського типу Ровен. обл. УРСР, райцентр, пристань на р. Стирі (бас. Дніпра), за 65 км від залізний, ст. Домбровиця. 5,2 тис. ж. (1978). Відоме з 1480 як Погост, Погост Зарічний. Входило до складу феод. Литви, з 1569 — шляхет. Польщі. Після 3-го поділу Польщі (1795) 3. возз'єднано в складі Зх. Волині з Росією. В 1920—39 — під владою бурж.-поміщицької Польщі. В 1939 разом із всією Зх. Україною возз'єднане з УРСР. В роки Великої Вітчизн. війни в період тимчасової нім.-фашист. окупації 3. (серпень 1941 — З.ІІІ 1944) в селі діяла підпільна група, а більшість населення перебувала в партизан. загонах. 3-ди прод.товарів і маслоробний, хлібокомбінат, лісгоспзаг, побутового обслуговування і комунальних підприємств комбінати, міжколг. буд. орг-ція. 4 заг.-осв. і муз. школи, 3 лік. заклади, в т. ч. лікарня. Будинок культури, 4 клуби, кінотеатр, 4 бібліотеки

позивний БАТЯ Тема: Історія
Про селище

Зарічне це селище міського типу центр селищної та районної рад, центр Зарічненського району Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Стиру, за 190 км від обласного центру і за 65 км від залізничної станції Домбровиця на лінії Сарни—Лунинець. Назва селища походить від старослов'янського апелятива погост — «поселення». До 1946 року селище мало назву Погост-Зарічний. Перша згадка про поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казиміра про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост «торгівлю водою і сушею» без сплати мита. Чисельність населення за 2007 рік складало 6912 чоловік. Селищній раді підпорядковані села Іванчиці та Чернин.
Територія селища була заселена ще в давні часи. Тут виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури. На правому березі Стиру проти Зарічного збереглись рештки давньоруських поселень та городища.
Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла й торгівлі. З 1545 року містечко належало литовській королеві Боні. У другій половині XVI століття Погост належав князям Збаразьким — пізніше Нелюбовичам. Після 1795 року Волинське Полісся було возз'єднане з Росією, а Погост Зарічний включено до складу Пінського повіту Мінської губернії.
За першим всеросійським переписом 1807 року в Погості Зарічному нараховувалось 108 дворів 647 жителів, православна церква і синагога, декілька млинів і винокурний завод. На початку 1919 року Погост Зарічний захопили петлюрівці, а згодом польські війська. Віддалене від міст, відрізане від інших населених пунктів бездоріжжям, село не мало найпотрібнішого — солі, борошна, взуття, одягу. Починався голод. Поширювались епідемії, зокрема чорна віспа. Медичної допомоги майже не було ніякої. Школи не працювали.
З 1921 року Погост Зарічний увійшов до складу Пінського повіту Поліського воєводства Польщі.17 вересня 1939 року у Погост Зарічний входить Червона Армія. Після Німецько-радянської війни Погост Зарічний перейменований на селище Зарічне, а Морочнівський район — у Зарічненський, райцентр із Морочного перенесений до Зарічного.
В селищі є станція вузькоколійної залізниці, маслоробний завод, лісозаготівля.

позивний БАТЯ Тема: Історія
Зарічне перетворюється на найдорожчий райцентр області
Перейнявши досвід у чужих краях, куди зарічненці виїздять на заробітки цілими сім’ями і привозять за місяць по 2-3 тисячі доларів США на кожного, вони, як мовиться, за ціною і у себе вдома не постоять.
Так, якщо ще рік-два тому якійсь бабусі з поля чи з лісу підводою привозили вантаж за десятку гривень, то нині менше, ніж за 50, ніхто не захоче й коня запрягати. А коли за 20 гривень відпасували стадо приватних корів, то нині ця цифра сягнула 200 і більше гривень, плюс добрячий обід десь на сотню гривень. Відерце ожин коштує на ринку 60 гривень, відро ж лисичок чи красноголовців — до сотні.
Продовжує бити рекорди ціна молочних поросят — вона вже досягла тисячі гривень за пару, що на 200-300 дорожче, ніж у сусідніх райцентрах. А якщо ви захочете посмакувати пахучим прив’яленим і підсушеним м’ясом, яке господині напихають у випорожнений свинячий шлунок і підвішують на горищі під очеретяним дахом (так званий в народі богучок), то за 1 кг такого делікатесу треба викласти аж 500 гривень!

Закрити