Сьогодні в Черкасах нагороджували лауреатів Усеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка.

Симоненківська премія цьогоріч відзначає свій ювілей. Рівно 20 років тому, у січні 1995 року, були відзначені перші лауреати тоді ще обласної літерної премії “Берег надії” ім. Василя Симоненка. Цього року Симоненківська премія вийшла на всеукраїнський рівень. За сприяння обласної ради її фінансова складова зросла до 15 тис. грн.

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51567' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='DSC03287+' width='600' height='595' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>

Як повідомив голова конкурсної комісії із присудження премії Володимир Поліщук, цього року на здобуття претендувало багато талановитих митців. Зокрема, в номінації за кращу першу поетичну збірку було 7 лауреатів, в номінації за кращий художній трій претендувало 12 авторів. Ще 5 митців комісія до допустила до конкурсу.

Отже, в номінації “За кращу першу поетичну збірку” перемогу отримала автор збірки поезій “Привези мені сонце” Ольга Прохорчук (м. Київ), а в номінації “За кращий художній твір” за збірку поезій “Мовизна” та роман “Війна і ми” переміг Сергій Пантюк (м. Київ). Обидва переможці – уродженці Хмельницької області. Тому, як влучно висловився Поліщук, сьогодні на врученні премії був бенефіс Хмельниччини.

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51567' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='DSC03295+' width='600' height='513' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>

“Мені лячно говорити про таких людей як Василь Симоненко. Завжди спокуса скотитися в пафос, вдатися до затертих високопарних слів про геніальність, внесок… За цим муром зі слів для мене завжди втрачається людина: жива, щира, справжня, – сказала Ольга Прохорчук. – Симоненко був справжньою людиною, яка вміла помилятися, страждати, любити, була неідеальною, але в своїй недосконалості була прекрасною”.

Сергій Пантюк зауважив, що поезію Симоненка відкрив ще дитиною, коли у рідному Кам’янці-Подільському відвідував літературну студію.

“Хтось приніс роздруковані листки (тоді Симоненко був під забороною) і після першого вірша, який я прочитав” “Світ який, мереживо казкове…”, зрозумів, що слова можуть литися, їх не треба складати, припасовувати. Симоненко перевернув мою уяву”, – зізнався Пантюк.

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51567' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='DSC03302+' width='600' height='470' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>

Переможці віддали данину пам’яті Василеві Симоненку, зачитавши його вірш1

Обласні і міські очільники сьогодні поклали квіти до могили Василя Андрійовича Симоненка.

Захід відбувся за гарними радянськими традиціями. Чиновники збиралися по принципу старшинства в ієрархії. Спочатку приїхали чиновники рангом по менше, потім з’явилися останнім “губернатор”. Якщо б він запізнився на декілька годин, впевнений, що ніхто б вшанування не починав, всі б чекали “вождя” на морозі скільки треба. Слуги чиновників запопадливо підготували їм квіти, і після того як Юрій Ткаченко приїхали останнім на Лексусі , помічники всучили парну кількість квітів керманичам, щоб ті виконали прортокольну частину вшанувань перед відеокамерами.

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51496' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='влада' width='600' height='338' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>

Жоден з керманичей міста чи області не купував квітів особисто, все куплено з бюджету.  Проте, високопарні слова про любов до поета, його значимість, говорили всі з великим натяком, що це від щирого серця. Сергій Олегович Одарич, вирішив і на цвинтар приїхати під пильним прикриттям спецпризначенців. Чоловіки з шевронами батальону “Донбасс” “хвостиком” бігали за міським головою. Хто мав скоїти замах на “мера” біля могили Василя Андрійовича наразі не відомо.

Для того, щоб усі почули “про любов до України і Симоненка”, запопадливо міська влада підготувала на цвинтарі звукопідсилювалну техніку. Тому серед могил гучно звучала Мелодія Мирослава Скорика, а потім і палкі промови “губернатора”, замміністра та інших важливих персон. Звичайно, варто відзначити, що ювілей “на щастя” припав на робочий день, адже коли подібні пам’тні дати відзначаються у вихідні дні, то влада взагалі переносить відзначення, як то було з Днем пам’яті жертв Голодоморів, коли народ скорбив у суботу за мільйонами невинно загиблих українців, а чиновники усе швиденько, для “галочки” відзначили у п’ятницю, адже в суботу у всіх заслужений вихідний і ніхто з номенклатури не мав бажання підганяти свій життєвий графік під такі “умовності” .

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51496' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='S1360006' width='600' height='374' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>

Багато промовців в черговий раз згадували про наших солдат на передовій, про їх героїзм. Але знаючи, що черкаські хлопці мерзнуть в окопах під Луганськом і Донецьком, не маючи подекуди елементарних теплих речей, це не завадило “губернатору” показати розкішний стиль життя. Приїхав на цвинтар Юрій Олегович на автомобілі Lexus LS 600 HL , що http://avtosale.ua/n... target='_blank' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>коштує близько двох мільйонів гривень, скромність у важкі часи для країни не його життєве кредо. Очевидно і аварійні вимкнення світла у палаці на березі Дніпра “губернатор” не відчув.

Тож очікуємо і далі величні промови чиновників вищої касти сьогодні о 16-00 у Драматичному театрі, промови про героїв, про народ і те як треба любити Україну. Чи то як любити себе в Україні.

А Василь Андрійович колись написав…

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза…

Ігор Сичов

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='51544' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='7b' width='300' height='225' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; float: left; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin: 0px 1.5em 20px 0px; outline: transparent solid 1px;'>Вулиці Фрунзе в Черкасах присвоять ім’я поета й журналіста Василя Симоненка. Про це під час урочистостей у драмтеатрі до 80-річчя поета повідомила голова облради Валентина Коваленко.

За словами Коваленко, те, що вулиця Фрунзе незабаром буде перейменована на вулицю Симоненка, підтвердив міський голова Черкас Сергій Одарич.

Нагадаємо, що по вулиці Фрунзе у сквері за Палацом одружень розміщено пам’ятник Василеві Симоненку (на фото).Його встановили у 2010 році.

Є у місті й вулиця Симоненка. Напевне, це одна з найкоротших вулиць обласного центру. Вона починається від бульвару Шевченка і тягнеться на південний захід до вулиці Гоголя 220 метрів.

http://ridna.ua/wp-c... style='outline: none; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold; padding: 0px; display: block; margin: 0px 17px 0px 0px; border: 1px solid rgb(227, 193, 104); border-radius: 3px;'>http://ridna.ua/wp-c... alt='' width='220' style='border: 5px solid rgb(255, 255, 255); padding: 0px; border-radius: 3px; background-image: initial; background-attachment: initial; background-size: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-position: initial; background-repeat: initial;'>

Унікальний світогляд та безкомпромісна любов до Батьківщини молодого чоловіка, який прожив усього 28 років, знайшли своє відображення у багатьох його життєствердних та мудрих творах.

Тож нехай у школах та вузах не просто прозвучать рядки цього геніального письменника, а й він сам крізь роки звертається до молоді зі своїми думками, почуттями та намірами. Це аудіовидання — спільна робота Фонду Миколи Томенка та Національної радіокомпанії України.

До компакт-диску увійшли 17 унікальних записів авторського виконання поетом своїх творів, а також кращі фонограми поезій Василя Симоненка та музичні твори на його вірші з фондів Українського радіо.

Зміст диску:

1. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Що я можу сказати про себе?»
2. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Світ який — мереживо казкове...»
3. «Україні» (Задивляюсь у твої зіниці)
4. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Лебеді материнства»
5. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Суд»
6. «Злодій»
7. «Некролог кукурудзяному качанові»
8. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Гранітні обеліски, як медузи»
9. «Балада про зайшлого чоловіка»
10. «Перехожий»
11. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Я»
12. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Одинока матір»
13. «http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Може так і треба неодмінно»
14. «Де зараз ви, кати мого народу?»
15. «Монархи»
16. «Ти знаєш, що ти — людина»
17. http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>«Щасливе нещастя моє». Виконує Андрій Циганок.
18. Ганна Гаврилець, Василь Симоненко — «Україні»
19. Віктор Морозов, Василь Симоненко — «Ти на землі людина»
20. http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Платон майборода, Василь Симоненко — «Як мені даровано багато»
21. Борис Буєвський, Василь Симоненко — «Ми думаєм про вас»
22. http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Платон Майборода, Василь Симоненко — «Виростеш ти, сину»
23. http://ridna.ua/medi... style='outline: 0px; color: rgb(135, 97, 11); font-weight: bold;'>Анатолій Пашкевич, Василь Симоненко — «Синові»

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='50628' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='сим1' width='300' height='199' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; float: left; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin: 0px 1.5em 20px 0px; outline: transparent solid 1px;'>«Якби Василь Симоненко був живий, він зі своїм записником і фотоапаратом був би зараз на передовій», – Валентина Коваленко

Черкащанам показали відеоматеріали про життя Василя Симоненка. У Черкаському обласному краєзнавчому музеї відбувся обласний кінофестиваль «Я безмежно закоханий в тебе, земле Черкаська моя». Захід був присвячений 80-річчю від дня народження Василя Симоненка. Його організували працівники краєзнавчого музею спільно з КП «Черкасиоблкіно».

Спочатку учасники заходу мали можливість оглянути виставкові комплекси, на яких були представлені матеріали про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка. Потім усіх запросили до кінозалу. Обласний кінофестиваль відкрив директор КП «Черкасиоблкіно» Сергій Белих. Він зазначив, що 2015 рік на Черкащині оголошений роком Василя Симоненка. Тож цей кінофестиваль відкриває низку заходів з ушанування поета. Потім до слова запросили голову обласної ради Валентину Коваленко:

- Сьогоднішнє відкриття кінофестивалю і оголошення роком Симоненка 2015 року – це дуже символічно. Я впевнена, що якби Василь Симоненко сьогодні жив, він зі своїм фотоапаратом, зі своїм записником, був на передовій на Сході країни, у вирі подій. Ми часто до Шевченкових і Симоненкових слів зверталися під час Революції гідності. Звертаємося і нині, коли триває війна із російським агресором. Бо саме ці слова глибинно відтворюють нашу ментальність, нашу душу, наші почування. Приміром, ось ці рядки: «Україно, ти моя молитво,/ Ти моя розпуко вікова/ Гримотить над світом люта битва/За твоє життя, твої права»… Це є правдою сьогоднішньою, вчорашньою і завтрашньою. Тому що Україна завжди відстоює свої права сотнями літ, і вона їх відстоїть.

Гостями та учасниками кінофестивалю були студенти Черкаського національного університету ім..Б.Хмельницького, Черкаського державного технологічного університету, педагоги та учні Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №33 ім.В.Симоненка, бібліотекарі. Вони мали змогу побачити уривки з кількох теленарисів про біографію і творчість поета.
Також під час заходу лунали вірші Василя Симоненка у виконанні учасників літературного театру ЧНУ ім. Б.Хмельницького та іноземних студентів ЧДТУ.

http://ukrpohliad.or... style='border: 0px; font-family: inherit; font-style: inherit; font-weight: inherit; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 0, 255); text-decoration: none;'>http://ukrpohliad.or... width='640' height='416' style='border: 1px solid rgb(228, 228, 228); margin-bottom: 0.5em; clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; background-color: rgb(239, 239, 239); padding: 4px; max-width: 100%; height: auto;'>Видатному українському поету, журналісту, шістдесятнику Василю Симоненку 8 січня 2014 року мало б виповнитися 78 літ. Та він пішов із життя ще 13 грудня 1963 року, невдовзі після жорстокого побиття кадебістами на залізничній станції у місті Смілі. Його вважають «своїм» у Лубенському районі на Полтавщині, де він народився і виріс, у столиці, де під час навчання на факультеті журналістики Київського університету почав писати вірші, у Черкасах, де працював газетярем і знайшов свій вічний спочинок. З нагоди вшанування пам’яті Василя Симоненка у ці дні відбулося чимало заходів.

Делегація творчої інтелігенції міста Лубни побувала у селі Біївці, де поклала квіти до пам’ятника поету та відвідала хату-музей В.Симоненка у місцевій початковій школі. Заходи на честь дня народження свого земляка Василя Симоненка були влаштовані також у Тараднинцівська школі, де є свій музей поета. У Черкасах 8 січня відбулося покладання квітів до пам’ятника В.Симоненку та до його могили. Цього ж дня у Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Тараса Шевченка пройшов вечір ушанування пам’яті Василя Симоненка. Він розпочався із прослуховування запису голосу Василя Симоненка та його найвідомішого вірша «Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні». Отак і по смерті поет звертається до українців із вічності, він такий само молодий, яким його пам’ятають Черкаси.

У рамках святкування відбулася і церемонія вручення обласної літературної премії імені Василя Симоненка. Вона була започаткована у 1993 році облдержадміністрацією й обласної радою для відзначення талановитих літераторів. У цьому році перемогу отримав Юрій Тупицький за роман «Заговорений: хроніка одного життя». Це перший роман автора, досі він писав здебільшого поезію. Відповідаючи на привітання, Юрій Тупицькийпроцитував слова Симоненка «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» і звернувся до Черкаської міської ради з проханням, щоб на в’їзді до Черкас цю пророчу фразу було написано золотими літерами. Адже такий заповіт залишив незламний український патріот нащадкам. Присутній на урочистостях в. о. міського голови Віктор Білоусов пообіцяв донести це прохання лауреата обласної літературної премії імені Василя Симоненка до депутатів міської ради.

Але це не єдина Симоненківська премія, адже існує ще й альтернативна всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка. Вона встановлена Черкаською обласною письменницькою організацією спільно з Національною спілкою письменників України за підтримки Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка та Ліги українських меценатів з метою вшанування пам’яті поета-гуманіста Василя Симоненка, популяризації його імені й творчості, для заохочення професійних і непрофесійних літераторів до творчих пошуків у галузі літератури, до написання високохудожніх літературних творів громадянського звучання, спрямованих на побудову незалежної демократичної України.

Установлена ця премія на знак протесту проти репресій місцевої влади щодо конкурсної комісії. Справа в тім, що керівництво області вкрай агресивно сприйняло той факт, що позаминулого року конкурсна комісія літературної премії імені Василя Симоненка визнала найдостойнішим письменником координатора Ради опозиційних сил Черкащини, по суті, головного політичного опонента губернатора Сергія Тулуба – Леоніда Даценка. Коли в кабінетах ОДА стало відомо про це рішення комісії, влада спробувала натиснути на письменників та літературознавців, що складали більшість комісії, однак марно. Премію Даценку вручили, хоч уперше за історію її існування на церемонію не прийшов ані губернатор, ані голова обласної ради, ані мер Черкас. А вже за якийсь місяць обласна рада вирішила перекроїти склад конкурсної комісії та умови нагородження. Само собою зрозуміло, що від попереднього професійного складу залишилось всього кілька осіб, та й ті відмовились від такої «почесної» участі, коли побачили, що роль поціновувачів художньої якості творів влада поклала на чиновників.

Цьогоріч альтернативну письменницьку Симоненківську премію присуджено у номінації «За кращу першу поетичну збірку» черкащанці Олені Железняк. Перемогу їй принесла збірка віршів “Шукаючи ключі до світла”. В номінації «За кращий художній твір» конкурсна комісія відзначила киянина Олександр Климчука за книги прози «Я єсьм…» (Іван Марчук) та «Факторія Завойка».

Ще одна щорічна Симоненківська премія заснована у 2000 році Лубенською районною радою Вона присуджується письменникам, літераторам, науковцям, працівникам освіти й культури, журналістам, митцям за кращі літературно-мистецькі твори, які утверджують ідеали гуманізму, духовні цінності українського народу, відстоюють права людини і є вагомим внеском у соціально-культурне відродження Української держави. Цього року в номінації «Література й публіцистика» перемогу здобула письменниця Раїса Плотникова за книгу поезій «Без фіранок», а у номінації «Мистецтво і монументальна скульптура» — Володимир Семенюта за цикл полотен краєвидів Лубенщини. Вручення дипломів переможцям відбулося 8 січня в рамках районного свята «Виростеш ти, сину» у музеї імені Василя Симоненка у Тарандинцівській школі.

Свою Симоненківську премію заснували рік тому й журналісти Лубенського медіа-клубу. 14 грудня 2013 року, в День пам’яті Василя Симоненка, було оприлюдннено ім’я першого лауреата. Ним стала молода лубенська журналістка, член медіа-клубу Олена Сатдарова. А після того, як лубенські журналісти провели акцію протесту біля міського відділу міліції й засудили звіряче побиття журналістки «Української правди» Тетяни Чорновол, було внесено пропозицію визнати лауреатом Симоненківської відзнаки також і її. Ідея була підтримана членами медіа-клубу одноголосно. За словами його голови Володимира Безчасного, в такий спосіб було визнано особисті заслуги Тетяни Чорновол у розвитку української журналістики та виявлені при цьому мужність і патріотизм.

Не зважаючи на те, який підтекст вкладають ініціатори Симоненківських премій у свої нагороди, поет і нині залишається в рядах будівничих вільної, соборної і демократичної України. Життєвим кредо Василя Симоненка були слова: «Живе той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя». Нехай вони стануть дороговказом і для нових лауреатів премій його імені.

Сергій Горицвіт

http://ukrpohliad.or... style='border: 0px; font-family: inherit; font-style: inherit; font-weight: inherit; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 0, 255); text-decoration: none;'>http://ukrpohliad.or... width='640' height='425' style='border: 1px solid rgb(228, 228, 228); margin-bottom: 0.5em; clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; background-color: rgb(239, 239, 239); padding: 4px; max-width: 100%; height: auto;'>

http://ukrpohliad.or... style='border: 0px; font-family: inherit; font-style: inherit; font-weight: inherit; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 0, 255); text-decoration: none;'>http://ukrpohliad.or... width='640' height='901' style='border: 1px solid rgb(228, 228, 228); margin-bottom: 0.5em; clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; background-color: rgb(239, 239, 239); padding: 4px; max-width: 100%; height: auto;'>

На світлинах: Василь Симоненко, робочий кабінет журналіста В.Симоненка в Черкаському музеї, пам’ятник поету в Черкасах.