https://shpola.gov.u... alt='IMG 3042 один ' width='300' height='225' style='margin: 5px; float: left;'> Видатному поету Василю Симоненку цьогоріч виповнилося б 82. Сьогоднішнього вечора його згадували в обласній філармонії. – Важко переоцінити значний літературний спадок, який встиг залишити нам Василь Симоненко, – сказав перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль, – його роль для відродження новітньої української культури. Такими, як він, були і Василь Стус, і Володимир Івасюк і ще десятки талановитих та відчайдушних людей. Їх намагалась знищити тоталітарна система. Однак злісні методи й чинники не могли вбити незнищенне століттями – а саме волю української нації до життя у власному домі на своїй Богом даній землі. Це пропагував свого часу Василь Симоненко. А сьогодні наша духовність повертається. І дуже добре, що ми відроджуємо нині нашу правдиву українську історію, силу поетичного слова, славні традиції.
У вечір пам’яті традиційно відзначили лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка. Голова конкурсної комісії, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук нагадав про те, що переможців конкурсу визначають вже в 22-ге. Ще в 90-их роках започаткували цю премію обласна адміністрація та обласна рада.
– Престиж Премії зростає, – наголосив Володимир Поліщук. – І приємно, що кожного року збільшується кількість учасників. Так, цьогоріч на премію за кращу поезію претендували семеро осіб, за прозу – сімнадцятеро. У результаті, в номінації «За кращу першу поетичну збірку» перемогла полтавчанка Олена Задорожна, в номінації «За кращий художній твір» – Наталія Доляк з Вінниці. Олена Задорожна сказала, що їй надзвичайно приємно отримати премію ще й тому, що вперше за скільки років вона відправиться саме на Полтавщину. А це так символічно: – Василь Симоненко – неначе той місточок, який з’єднує Черкащину й Полтавщину. Ваш край для мене – особливий, близький серцю, бо насправді я дуже люблю Холодний Яр, а ще маю тут багато друзів. Причиною ж появи збірки стала теперішня війна на Сході. У ній описані співпереживання бійців. До речі, в збірці в одній з поезій я згадую вашого земляка – Максима Преснякова, командира розвідроти 93-ї бригади. На жаль, ось вже 2 роки, як він загинув в АТО під Донецьким аеропортом. Отож, ця нагорода – це посвята і йому зокрема. Пані Олена каже, що для неї Василь Симоненко – це постать вічно молодого шукача: – Мені б хотілося, аби жилка поетової незламності була в кожному з нас, адже, пручаючись та опираючись обставинам, ми все ж досягаємо результатів. Тому маємо продовжувати його справу, якщо хочемо утвердити те, що він відстоював. Натомість Наталія Доляк розповіла, що для неї Василь Симоненко насамперед людина, котра не мислила життя без рідного краю, Батьківщини. – Мені ця тема надзвичайно близька, – сказала Наталка Доляк. – Сама ж я мешкала за кордоном певний час, але потім зрозуміла, що довго без рідної землі жити не можу. Власне цьому й присвячений мій роман. Зауважимо, переможиці отримали почесні відзнаки та грошові премії.
Конкурсна комісія з присудження Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, встановленої Черкаською обласною радою та облдержадміністрацією за підтримки Національної спілки письменників України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка та Ліги українських меценатів з метою вшанування пам’яті поета-гуманіста Василя Симоненка, популяризації його імені й творчості, для заохочення професійних і непрофесійних літераторів до творчих пошуків у галузі літератури, до написання високохудожніх літературних творів громадянського звучання, спрямованих на побудову незалежної демократичної України, підбила підсумки конкурсу на здобуття премії у 2016 році.
Про це повідомив голова конкурсної комісії Володимир Поліщук.
Отож, лауреатами премії імені Василя Симоненка визнано у номінації „За кращу першу поетичну збірку”
Вечір Симоненка у Черкасах пройшов без анонсів, без перших осіб області і без аншлагу (фото, відео)
Дата публікації: У: http://dzvin.org/cat... title='Показати усі статті у Топ-тема' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Топ-тема, http://dzvin.org/cat... title='Показати усі статті у Актуально' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Актуально, http://dzvin.org/cat... title='Показати усі статті у Культура' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Культураhttp://dzvin.org/vec... style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Немає коментарів
http://dzvin.org/wp-... rel='attachment wp-att-81222' data-slb-active='1' data-slb-asset='1146828556' data-slb-internal='0' data-slb-group='slb' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0002' width='600' height='400' srcset='http://dzvin.org/wp-... 300w, http://dzvin.org/wp-... 768w, http://dzvin.org/wp-... 600w, http://dzvin.org/wp-... 90w, http://dzvin.org/wp-... 180w, http://dzvin.org/wp-... 800w' sizes='(max-width: 600px) 100vw, 600px' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>Без особливих анонсів, без аншлагу і присутності перших осіб Черкащини та міста 12 січня відбувся літературно-мистецький вечір з нагоди 81-ї річниці від дня народження Василя Симоненка. Зібралися у обласній філармонії, бо традиційне місце – драматичний театр – після масштабної пожежі нині більш придатне для http://dzvin.org/ole... target='_blank' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>зйомок фантастичних жахістиків про Снігову королеву, аніж для проведення концертів.
На захід, який обласна влада не популяризувала і поставила в один ряд із прийомом громадян замгубернатором, перші особи області не прийшли, відрядивши до культурної еліти своїх заступників: першого заступника голови обласної ради Валентина Тарасенка та заступника голови облдержадміністрації Віталія Коваля. Мер Черкас Анатолій Бондаренко, який цілком поринув у боротьбу із снігом у місті, також не прийшов, в очевидь, через те, що просто не знав про захід.
Простора зала філармонії так і залишилась незаповненою, бо організувати хоча б студентів (не кажемо вже про школи, учительські і трудові колективи підприємств) також ніхто не взявся. Тож традиційно зійшлися письменники, громадсько-політичні діячі – екс-голова облради, лауреат Симоненківської премії Валентина Коваленко, народний депутат VII скликання, також лауреат премії Леонід Даценко, депутат облради Микола Булатецький, представники творчої інтелігенції Черкащини, шанувальники творчості поета.
У фойє філармонії силами бібліотеки ім. В. Симоненка та обласної Спілки письменників було організовано тематичну книжкову виставку, присвячену життю та творчості митця.
На початку літературно-мистецького вечора на екрані, встановленому в залі, присутнім продемонстрували фільм про Василя Симоненка. У залі лунали вірші поета у виконанні автора.
Голова конкурсної комісії Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка Володимир Поліщук вручив двом переможцям Літературну премію імені Василя Симоненка, засновану Черкаською облрадою, яка сьогодні складає по 15 тисяч гривень кожному лауреату.
Поліщук зауважив:
“Одним із виразників нашого пошанівного ставлення до великого поета і громадянина є Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка, започаткована Черкаською обласною радою і облдержадміністрацією для заохочення професійних і непрофесійних літераторів до створення високохудожніх творів, у яких відстоюється демократична українська державність. Цьогоріч, як і в попередні роки, конкурс на здобуття цієї премії був дуже достойним, представницьким і конкуренція була гострою. За здобуття премії боролося зо два десятки літераторів”.
Цього року лауреатами стали Олександр Кучеренко (Олександр Обрій) з Миколаївщини у номінації «За кращу першу поетичну збірку» за збірку поезій «Абетка юності» та Микола Шамрай з с. Пекарі Канівського району у номінації «За кращий художній твір» за збірку поезій «Клятва грому». Їм вручили дипломи лауреатів та сертифікати на отримання грошової премії.
Також Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка нагородило самого Володимира Поліщука дипломом лауреата Всеукраїнської премії ім.Б.Грінченка.
На святковому концерті цьогорічні лауреати зачитали присутнім свою поезію, також зі сцени лунало ще багато поетичних творів, як з доробку Василя Симоненка, так і сучасних авторів. Яскраві і патріотичні музичні композиції присутнім подарували черкаські колективи.
Утім, від вечора складався настрій якогось вселенського плачу – за Симоненком, за Україною. Хоч поезія Василя Симоненка завжди кликала до боротьби, його громадянська лірика сильна, запальна і оптимістична. Із загального мінору практично вирвав залу Юрій Прокопчук, який виконав власну композицію на слова Василя Симоненка і Леоніда Даценка “Де ви тепер, кати мого народу”…
Якби Василь Симоненко був живий, то зараз він зі своїм записником і фотоапаратом був би на передовій, на Сході України. Так вважає екс-голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко. Саме з її ініціативи 2015 рік на Черкащині був проголошений Роком Василя Симоненка. За фахом Валентина Михайлівна — викладач української мови та літератури. Тому з творчістю видатного поета знайома дуже добре. Про те, яке місце посідає творчість і особистість Василя Симоненка в її житті, рік тому Валентина Коваленко розповіла http://www.kray.ck.u... target='_blank' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>газеті «Черкаський край»http://www.kray.ck.u... target='_blank' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>.
Жовтенька книжечка з блакитною мережкою
— Валентино Михайлівно, де і при яких обставинах ви вперше познайомилися з творчістю Василя Симоненка?
— Перше моє знайомство з Василем Симоненком відбулося у смілянській книгарні, куди я приїхала з села Самгородок, де я жила. Мені страшенно хотілося почитати справжньої поезії. Тоді я себе шукала як творча особистість, бо в селі не було можливості спілкування з творчими професійними людьми, які могли б підказати чи дати мені якісь поради. Тому я сама підчитувала літературу, сама доглядала, як хто пише. Чому одних у пресі, наприклад «Червоному стязі» (тодішня смілянська районка), друкують, а інших — ні. І чому мої поезії не друкувалися на той час. І коли я у продавчині спитала — чи є якась гарна поезія для душі, вона, не задумуючись, мені з полички дістала жовтеньку книжечку з блакитною мережкою. Це було ювілейне видання поезій Василя Симоненка до 50-річчя з дня його народження. Поки я доїхала до села, не раз щасливо зронювала сльози, коли читала Василя Симоненка. І про його бабу Онисю, і про його діда-конюха Федора, який прощався зі своєю хатою, і про діда, який умер. Все це було близьке мені. У сьомому класі я пережила трагедію, коли помер мій дід. Тоді я думала, що горя найбільшого в світі немає, коли хоронила вперше таку дорогу мені людину. Коли ж прочитала ці поезії Василя, мене осяяла така енергія! Тоді зрозуміла, що Симоненко пише геніально і просто про ті речі, про які пишу я: про бабу Варку, яка була позбавлена можливості жити в центрі села й її переселили на хутір, і мені нагадується той Симоненковий конюх. І про бабу Олену, в якої гніздяться лелеки щороку, але не повертаються її вбиті на війні сини і чоловік. Він просту людину змальовує такими точними словами. Для мене стало осяянням — ясно, де треба шукати те, що робить нашу поезію глибокою, почуттєвою.
Ниточка, яка пов’язувала нас на цьому світі з Василем
— У свій час вам довелося попрацювати вчителькою української літератури в школі. Тоді, мабуть, ви познайомилися з творчістю Симоненка на більш професійному рівні?
— Так, я викладала українську мову та літературу в Черкаській загальноосвітній школі №5, яка розташована в районі «Сєдова». Тоді я організувала своїм учням зустріч із Ганною Федорівною Щербань — матір’ю Василя Симоненка. Ми провідали її, розмовляли про Василя. В мене тоді не було ще такого досвіду, щоб я поставила ті питання, які поставила б зараз. У тій маленькій кімнаті, де жила його мати, я відчула духовну енергетику Василя. Коли ж вона померла, я написала коротку поезію у пам’ять про матір поета. Тоді для мене обірвалася ниточка, яка нас пов’язувала з Василем на цьому світі. Я плакала. Людина нібито незнайома і нерідна, але я відчула непоправну втрату.
«Тут усіма фібрами Симоненко нагадується»
— Пані Валентино, вас можна назвати творчою особистістю. Ви є автором багатьох поезій, очолювали в Черкаській області осередок Національної спілки письменників. Чи мала вплив творчість Василя Симоненка на вашу творчість?
— Безперечно, поезія Симоненка мене так захопила, що я не могла не потрапити під її вплив, і не тільки я. У свій час я спробувала написати казку, яка називалася «Колядчина казка». Там все відбувалося з точністю до навпаки. Діти стали батьками, а батьки — дітьми, і граючи оті ролі, кожен мав відчути себе на місці іншого. І коли я дала цю казку покійному Костю Кириловичу Світличному, гумористу, який вів на той час студію «Ровесник», він прочитав і каже: «Тут усіма фібрами Симоненко нагадується». Я заперечила, що «Подорож в країну Навпаки» Симоненка — це зовсім інша казка. Але після тої розмови я зрозуміла, що це є своєрідне підсвідоме наслідування поета.
Шевченко, Франко і Симоненко — духовні мірники нації
— Наскільки актуальна нині творчість Василя Симоненка?
— Безсумнівно, багато рядків Василя Симоненка суголосні нашому часові. Він був молодий, у нього було дуже мало досвіду, але він добре відчував час, був справжнім медіумом. Читаючи Шевченка, Франка і Симоненка, ми знаходимо паралелі з сучасністю, з тим, що переживаємо зараз. Без таких, як вони, ми не могли б себе повноцінно почувати. Вони є своєрідними духовними лідерами, духовними мірниками. Через глиб їхнього слова ми відчуваємо себе. Вони нам не дають заснути, приколихати свою пильність. Вони нас будять саме тоді, коли країна стоїть над прірвою. З одного боку вони попереджують своїм словом, щоби ми не впали в ту прірву. З іншого — дають енергію основ, які закладені були в дідах, прадідах, енергію свободи. Симоненко для мене — людина, яка творила світ у собі й світ навколо себе. Він був скромним, але потужним українцем. Якщо б він був живий зараз, то, напевно, зі своїм блокнотом і фотоапаратом перебував у гущі подій на Сході, на передовій. Симоненко для мене є прикладом глибинної архетипної українськості, прикладом духовної мужності, тим громом, який пробуджує нас самих, пробуджує націю.
Відбулося відкриття оновленого музейного комплексу Василя Симоненка. Про це повідомили у прес-службі Черкаської ОДА.
В сучасній експозиції представлені фотографії, документи та особисті речі поета, а в музейній кімнаті розміщений екран, завдяки якому можна прослухати аудіо-записи поетичних творів Симоненка у виконанні автора.
Біля входу встановили погруддя поета, яке виконав відомий скульптор Іван Фізер.
В січні планують провести черговий літературно-мистецький вечір Василя Симоненка, на якому планують вручити премії лауреатам.
Черкаські громадські активісти «перевідали» Василя Симоненка (фото, відео)
Дата публікації: У: http://dzvin.org/cat... title='Показати усі статті у Суспільство' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Суспільство, http://dzvin.org/cat... title='Показати усі статті у Топ-тема' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Топ-темаhttp://dzvin.org/che... style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(198, 198, 198); outline: none 0px; text-decoration: none; background: transparent;'>Немає коментарів
http://dzvin.org/wp-... data-slb-active='1' data-slb-asset='1175452982' data-slb-internal='0' data-slb-group='slb' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0009' width='600' height='400' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>14 грудня громадські активісти Черкас «перевідали» на цвинтарі Василя Симоненка, якого радянський режим убив 13 грудня 1963 року.
УНСОвець Леонід Зелененко, депутати Черкаської облради від «УКРОПу» Андрій Сегеда та Олександр Рибалка, народний депутат України VII скликання Леонід Даценко, заслужена артистка України Наталя Мамалига, в. о. ректора ЧДТУ Сергій Назаренко поклали до могили Василя та його матері квіти та грона калини і заспівали пісню на слова відомого Симоненкового вірша «Лебеді материнства».
«У тяжкі часи українці завжди згадують пророчі слова Тараса Шевченка і Василя Симоненка, бо вони стали більше, ніж мистецтвом, – оберегами України. Ці поети – не лауреати усіляких премій, а пророки від землі – є справді народними речниками, які з’явились в українства у найтемніші періоди нашої непростої історії. Тому із їхніми словами на устах йшли у бій, повставали під час Помаранчевої революції, Революції Гідності. І сьогодні ми також маємо пам’ятати, що Шевченко і Симоненко учили нас любити Україну, якщо треба – віддати за неї життя, бо вона – буде завжди», – зазначили присутні.
19 листопада, о 12.00, в обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка відбудеться презентація збірки поезій Василя Симоненка “Провесінь надій” (видавець Олександр Третяков), пише “http://www.kray.ck.u... target='_blank' style='transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>Черкаський край“.
Книга видана за підтримки програми виділення грантів у галузі культури міста Черкаси. А розпочиналося втілення задуму в березні 2015 року, коли керівник арт-студії «Глорія» Ганна Чуприна виборола грант в галузі культури міста Черкаси на реалізацію проекту «Видання збірки творів Василя Симоненка «Провесінь надій» на суму 39 500, 00 грн.
Експертна рада з виділення грантів у галузі культури належно оцінила та одноголосно підтримала ідею створення унікальної книги Василя Симоненка, ілюстрованої роботами учнів Черкаської дитячої школи мистецтв, Черкаської дитячої художньої школи ім. Данила Нарбута, арт-студії «Глорія», спеціалізованої школи №20, Черкаського художньо-технічного коледжу Черкаського державного бізнес-коледжу, Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, Черкаського державного технологічного університету, в якій тісно переплелися оригінальність мислення, мистецьке сприйняття віршів та тонке образне відчуття поезії Василя Симоненка.
Для втілення проекту відбувались лекції, майстер-класи, зустрічі з письменниками та художниками й декілька творчих конкурсів. Серед яких був і мистецький конкурс «Я – ілюстратор», який проводили в межах літературно-мистецької програми «Двома шляхами до єдиного образу». До участі в конкурсі запросили учнів та студентів мистецьких навчальних закладів Черкас віком від 14 до 18 років. На розгляд професійної комісії надійшло 93 роботи від 77 учасників. До книги ж увійшло – 49
Оновлене звучання. Черкаський рок-гурт вдихнув нове життя у симоненківський текст. Хлопці з гурту 'Сонце в кишені' записали пісню на ранній вірш Василя Симоненка. Що з цього вийшло бачила наша Катерина Ковбій.
Цей вірш Василь Симоненко написав ще у студентські роки. Тоді авторові було приблизно стільки ж, скільки зараз музиканту Олександру Дубині. Тому за свою нову пісенну роботу Сашко відчуває особливу відповідальність.
Олександр Дубина, музикант: 'Вірш один із його ранніх. Я переглянув, взяв гітару. І, як у мене зазвичай це буває, у мене все вийшло. Ми провели одну репетицію і записали на наступний день. Провели п’ять годин на студії, зробили шість дублів, бо вони потрібні були для монтажу. І у нас вийшло це'.
Над симоненківською піснею черкаські музиканти працювали лише добу. Кажуть: часу вистачило і на репетицію, і на запис відеокліпу.
Дарина Марчук, клавішниця: 'Попри те, що ми були дуже втомлені і було дуже багато нюансів по ходу роботи, ми дуже швидко зробили все, змонтували і насолоджувались уже роботою. Нам досить легко було працювати разом. Попри те, що я декількох хлопців бачила перший раз, музикантам було дуже легко спрацюватись. І ми дуже швидко зробили музичний матеріал. Він вийшов досить цікавий. Нам сподобалось працювати разом'.
Разом із музикантами сумлінно працював і власник студії звукозапису – Сашко. Він ділиться: Симоненком зачитувався не раз. Тому зробив все можливе, аби музиканти мали найкращі умови для роботи над піснею.
Олександр Пономарьов, власник студії звукозапису: 'Я цього року собі таку ціль поставив, щоб сприяти максимально творчим людям. А те, що вони зробили до річниці Симоненка – це дуже круто, як на мене. Тому що видатних земляків треба прославляти'.
Музиканти діляться: на цьому зупинятись не збираються. І обіцяють шанувальникам записати ще кілька пісень на слова Симоненка.
Двадцять вісім років за півтори години. Черкаський драматичний показав цінителям високого виставу про видатного земляка-поета – Василя Симоненка. В її основі – факти, документи та свідчення про його життя. Побачити основні віхи долі Симоненка вже змогла наша Катерина Ковбій.
У Черкаському драматичному – аншлаг. Цінителі високого з’їхались звідусіль, аби вшанувати пам’ять видатного поета Василя Симоненка.
Василь Пахаренко, літературознавець: 'В цьому залі з великою кількістю людей, які прийшли. Ніхто нікого не запрошував, не зганяв. Усі люди прийшли за покликом серця. Я боюся, що ще люди залишаться там. І все-таки це ознака того, що черкасці шанують Симоненка'.
Український поет Петро Засенко про Симоненка знає не з розповідей. Разом із Василем він провів свої студентські роки.
Петро Засенко, товариш Василя Симоненка: 'Я відчуваю, що ви, і ми всі не байдужі до такої постаті в нашій історії, в нашій літературі як Василь Симоненко'.
Черкаський режисер Сергій Проскурня сьогодні відчуває особливу відповідальність. На загал він вперше показує свою виставу 'Серед грому і тиші'.
Сергій Проскурня, автор вистави: 'Я хвилююсь, тому що сьогодні така публіка вибаглива. Тут є люди, які пам’ятають Василя Андрійовича Симоненка живим. І прекрасні літератори з Києва. Є делегація з Полтавщини. Так що для мене це дуже важливий такий момент. Ну і наша черкаська публіка. Сьогодні справжня театральна публіка'.
В основі вистави – найяскравіші події з життя Василя Симоненка. За півтори години на сцені театру минають всі 28 років життя поета.
Аби занурити поціновувачів високого у життя видатного земляка над виставою у Черкаському драматичному працювали кілька місяців. До неї залучили весь акторський склад і балет театру.
Вся вистава складається із віршів, листів та спогадів поета. У Черкаському драматичному впевнені: тільки так можна краще і глибше зрозуміти Василя Симоненка.
Ті, хто не втрапив на прем’єру вистави зможуть побачити 'Серед грому і тиші' вже за два тижні – 22 січня.
Сьогодні пошановувачі творчості Василя Симоненка відзначають його 80-ті роковини. До ювілею поета запланували низку заходів. Ще й увесь 2015-ий присвятили цій даті. Як стартував рік Симоненка у Черкасах розкажуть наші журналісти.
Вшанувати пам'ять улюбленого поета Валерії і сильний мороз не завадив. Говорить, вірші Симоненка їй близькі по духу.
Валерія, жителька м. Черкаси: 'Мені в його віршах подобається проста лірика, те, що вона близька кожній людині. Він знайшов ключ до сердець мільйонів українців у своїй поезії. На жаль, він помер досить рано, не малу роль в цьому зіграв той комуністичний режим, який був раніше'.
Аби покласти квіти на могилу поета, на кладовище прийшли владці, знайомі Симоненка та поціновувачі його творчості із різних областей. Усі натхненні його творчістю.
Володимир Поліщук, філолог: 'Дуже часто згадуємо його оті пророчі рядки: 'Україно, ти моя молитва. Ти моя розпука вікова. Гримотить над світом люта битва за твоє життя, твої права'.
Із цвинтаря численна делегація рушила до краєзнавчого музею. В кімнату пам’яті письменника. Там унікальні експонати – все чого торкалася рука Симоненка. Окуляри поета, радіоприймачі, друкарські машинки та навіть вишиванка. У Черкасах уродженець Полтавщини Симоненко прожив і пропрацював 7 років.
Тетяна Кайдалова, заступник директора Черкаського обласного краєзнавчого музею:'Ось це перший номер 'Молодйожкі'. ЇЇ закрили цю 'Молодіжку'. Чого він в 63 році пішов у робітничу газету – спецкором по Черкаській і Кіровоградській області. Тому, що її закрили, вона була популярніша чим 'Черкаська правда' Там молодь зібралася така і вони ж такі зубаті. І їх прикрили'.
Саме на Черкащині письменник написав більшість своїх творів. Усі – з любов’ю до країни. Тому владці 2015 рік оголосили роком Василя Симоненка. Бо переконані – він має стати переломним в боротьбі за Україну. У цьому впевнена й Валерія.
Валерія, жителька м. Черкаси: 'І в сіру ніч, коли мене не стане, коли востаннє римою зітхну, я не помру, лиш серце в грудях стане, схолоне кров, а я навік засну'.
![](<a target=_blank href="https://shpola.gov.ua/images/M_images/pdf_button.png)
https://shpola.gov.u... alt='PDF' style='border: none;'>![](<a target=_blank href="https://shpola.gov.ua/images/M_images/printButton.png)
https://shpola.gov.u...![](<a target=_blank href="https://shpola.gov.ua/images/IMG_3042___%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD_.jpg)
https://shpola.gov.u... alt='IMG 3042 один ' width='300' height='225' style='margin: 5px; float: left;'> 
![](<a target=_blank href="http://dzvin.news/wp-content/uploads/2016/12/14simonenko-232x300.jpg)
http://dzvin.news/wp... alt='bp.blogspot.com' width='232' height='300' srcset='http://dzvin.news/wp... 232w, http://dzvin.news/wp... 464w, http://dzvin.news/wp... 500w' sizes='(max-width: 232px) 100vw, 232px' style='border: 0px; vertical-align: middle; height: auto; max-width: 100%; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin-bottom: 20px; outline: transparent solid 1px;'>![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0002-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0002' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0024-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0024' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0006-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0006' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0008-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0008' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0011-1-400x600.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0011' width='400' height='600' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0014-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='Олександр Кучеренко та Микола Шамрай' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0021-1-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0021' width='600' height='400' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3959-600x450.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='IMG_3959' width='600' height='450' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3964-450x600.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='IMG_3964' width='450' height='600' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3967-600x450.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='IMG_3967' width='600' height='450' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/%D0%A8%D0%B0%D0%BC%D1%80%D0%B0%D0%B9-600x392.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='Шамрай' width='600' height='392' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0049-600x405.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0049' width='600' height='405' srcset='![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/160516732e2f800791b791bb5f58147c_XL-240x300.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='Жовтенька книжечка з блакитною мережкою' width='240' height='300' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin-bottom: 20px; outline: transparent solid 1px;'>![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/aecab7eda19ffff7031e0312b6940bb0d65772ad-300x225.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='' width='300' height='225' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; float: right; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin: 0px 0px 20px 1.5em; outline: transparent solid 1px;'>![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/DSC_0009-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0009' width='600' height='400' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>14 грудня громадські активісти Черкас «перевідали» на цвинтарі Василя Симоненка, якого радянський режим убив 13 грудня 1963 року.![](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/DSC_0019-600x400.jpg)
http://dzvin.org/wp-... alt='DSC_0019' width='600' height='400' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; margin: auto auto 20px; float: none; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; display: block; outline: transparent solid 1px;'>
![http://dzvin.news/wp...](<a target=_blank href="http://dzvin.news/wp-content/uploads/2016/12/14simonenko.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0002.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0024.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0006.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0008.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0011-1.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0014.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0021-1.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3959.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3964.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/IMG_3967.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/%D0%A8%D0%B0%D0%BC%D1%80%D0%B0%D0%B9.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/DSC_0049.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2016/01/160516732e2f800791b791bb5f58147c_XL.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/aecab7eda19ffff7031e0312b6940bb0d65772ad.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/DSC_0009.jpg){kind=link}
![http://dzvin.org/wp-...](<a target=_blank href="http://dzvin.org/wp-content/uploads/2015/12/DSC_0019.jpg){kind=link}