Роль Степана Бандери у національно-визвольному русі XX століття

12 Грудня 2008, 9:40, Суспільство, Переглядів: 79

11 грудня в Прикарпатському національному університеті ім.Василя Стефаника відбулася Міжнародна наукова конференція “Степан Бандера в українському національно-визвольному русі XX століття”. Конференція проходила напередодні святкування 100-літнього ювілею з дня народження Провідника ОУН, повідомляє прес-служба ОДА.

Науковці доповідали про постать Степана Бандери в контексті офіційної політики пам’яті; про полеміку навколо особи Степана Бандери і процес формування нової історичної свідомості в Україні; про ОУН і УПА в сучасних соціологічних дослідженнях США; про розвідувальну і контррозвідувальну діяльність як важливу складову українського національно-визвольного руху 40-50-х років XXст.

Співорганізаторами Міжнародної наукової конференції виступили: Міністерство науки і освіти України, Науково-дослідний інститут історії, етнології і археології Карпат; науковий центр дослідження українського національно-визвольного руху Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника та інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Івана Кураса НАН України, Всеукраїнське Братство ОУН-УПА імені Романа Шухевича.

Бандера повернувся додому

У селищі Дубляни споруджено пам’ятник Степанові Бандері. Він зведений на території Львівського державного аграрного університету невипадково. На рільничо-лісовому факультеті колишньої Львівської політехніки Степан Бандера вчився з 1928 по 1933 рік. Правда, диплома так і не отримав: його заарештували за підпільну діяльність і на кілька місяців відправили до в’язниці. А коли вийшов з неї, то на науку вже не мав часу, бо, як мовиться, з головою занурився в підпільну роботу. До речі, про студентські роки Бандери розповідає експозиція в музеї його імені, в тому ж таки аграрному університеті. Інші документи, а також його особисті речі, зберігаються в Лондоні. У селі Воля Задеревацька Стрийського району, де розташований музей-садиба Степана Бандери, не з меншими урочистостями було відкрито та освячено барельєфи Симонові Петлюрі, Євгенові Коновальцю, Романові Шухевичу, Ярославу Стецьку, Олексі Гасину. Цей захід теж було присвячено відзначенню 60-ї річниці з часу заснування УПА. До цієї дати Львівська облдержадміністрація виготовила пам’ятні медалі. Медаллю за номером один посмертно удостоєно головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, за номером два — останнього головного командира УПА Василя Кука, який нині проживає в Києві.. Пам’ятну медаль вручено також синові Романа Шухевича — Юрію. Всього ж у планах обладміністрації нагородити такими ювілейними медалями близько тисячі колишніх вояків ОУН-УПА, які мешкають на Львівщині, та 200, що проживають у Києві, повідомляє Юрій КРІЛЬ , «День».

У  Верховній Раді зареєстровано проект Постанови (№2111) “Про відзначення 100-річчя з дня народження Степана Бандери”

Співавтори проекту Постанови народні депутати фракції Блоку “Наша Україна – Народна Самооборона” Роман Ткач, Іван Стойко, Ярослав Кендзьор.
Проектом Постанови передбачається у 2009 році відзначити на державному рівні 100-річчя з дня народження Степана Бандери; рекомендувати Кабінету Міністрів:
1. У двотижневий термін з дня прийняття Постанови утворити організаційний комітет з підготовки і проведення заходів щодо відзначення 100-річчя з дня народження Степана Бандери.
2. У місячний термін після утворення організаційного комітету розробити і затвердити план заходів з підготовки, проведення та фінансування відзначення 100-річчя з дня народження Степана Бандери;
Доручити Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення у ЗМІ заходів, що проводитимуться у зв’язку із відзначенням 100-річчя з дня народження Степана Бандери, організувати тематичні радіо- та телепередачі, присвячені цій річниці; рекомендувати Національному банку здійснити випуск ювілейної монети до 100-ї річниці з дня народження Степана Бандери; запропонувати Президенту України:
1. Оголосити 2009 рік – “Роком Степана Бандери в Україні”;
2. Присвоїти Степану Бандері звання “Герой України”.

Степан Бандера-молодший: “Для мене дід є символом цілого покоління революціонерів, готових віддати за Україну життя...”

Напередодні президентських виборів в Україні до нас дедалі частіше приїжджають знані іноземці. Днями до Києва з Канади завітав онук Степана Бандери, який волею долі й батьків носить таке саме ім’я та прізвище, як його відомий дід. За словами молодого Бандери, він прибув на батьківщину славного предка, щоб зібрати матеріал для книги про нинішні перегони. Агітувати за когось із кандидатів, порушуючи тим самим законодавство, Степан не збирається. Проте з часом планує офіційно стати громадянином нашої держави (жартує, що до пенсії обов’язково це зробить) та одружитися з українкою.

— Пане Степане, як ви вважаєте, чи змінилося ставлення до вашого діда Степана Бандери в Україні за часів її незалежності?

— Змінилося. Про Степана Бандеру, який очолював провід ОУН, нині відомо більше правди. Зокрема, архіви як у Києві, так і в Москві стали відкритими. Тож охочі мають змогу дізнатися про мого діда не лише як про політичного діяча, а й як про просту людину, сім’янина. Скажімо, двох його рідних братів закатували у німецькому концтаборі Освенцим. Про це раніше мало хто знав. На жаль, багатьох ще й досі лякають розмови про бандерівців. Тому потрібно надавати людям доступ до правдивої інформації, а висновки народ зробить сам.

— Ким ви вважаєте Степана Бандеру: відомим родичем, національним героєм?

— Мені не довелося спізнати його особисто, адже я народився аж у 1970-му. Для мене дід є символом цілого покоління революціонерів, готових віддати за Україну життя.

— Нині про лідера Організації Українських Націоналістів видають багато книжок, знімають фільми. Скажіть, будь ласка, чи звертаються до вас автори за коментарями та оповідками?

— Скоріше, я сам збираю розповіді, аби більше довідатись про життя Степана Андрійовича. Ось, скажімо, Володимир Бандера, професор економіки, котрий нині викладає у Філадельфії, розповів таку історію. Якось на весіллі сидів він поруч зі Степаном. Коли виголосили тост за майбутнього президента України, мій дід подивився на дванадцятирічного хлопця і сказав: це, мабуть, про тебе, Володю.

А в мене зазвичай просять дідові особисті речі. Наприклад, у музей Степана Бандери, що неподалік Калуша на Івано-Франківщині, ми дали сімейні світлини, водійські права, посвідчення журналіста. А нещодавно мене попросили допомогти у створенні фотоальбому про складну історію оунівського руху.

— Як відомо, в Мюнхені могила вашого дідуся. Чи планує родина перепоховати його тіло в Україні?

— Перепоховувати ще трохи зарано. Родина за те, щоб він покоївся у рідній державі, адже думаємо, що німецька земля, де він нині лежить, йому чужа і холодна. Але нині в Україні з цього приводу багато дискусій...

— Я знаю, що ви хотіли стати громадянином України. Чи вдалося вам це?

— На жаль, ні. Я поки що громадянин Канади. Народився у Вінніпегу, зростав і навчався у Торонто. Та з часом, думаю, візьму українське громадянство. Знаєте, як на мене, українець — це стан душі...

— Чим займаєтеся у Канаді?

— Я журналіст, перекладач. Редагую англомовні сторінки діаспорської газети “Національна трибуна”. Щоправда, виходить вона у Нью-Йорку.

— Певний час ваші статті друкували в нашій країні. Можете сказати, чим відрізняється канадська журналістика від української?

— Передусім у Канаді влада виявляє більше поваги до преси. Отож вони спокійно й легально можуть дістати потрібну інформацію. До того ж там не вбивають журналістів. Ще в українських засобах масової інформації є багато суб’єктивних думок, немає чіткої межі між, приміром, репортажами й коментарями.

— Подейкують, що ви прибули в Україну, аби підтримати одного з кандидатів у президенти...

— Оскільки я громадянин іншої держави, то не маю права агітувати за когось. Мене цікавить лише сам процес виборів, їхні технології.

— Деякі українські політики вважають, що багато кандидатів — ознака демократичності. Ви погоджуєтесь?

— Можливо. Чим більший вибір, тим краще, але ж треба й міру знати: у вас кандидатів аж двадцять шість!

— Як ви оцінюєте рішення Київського міського голови Олександра Омельченка балотуватися в президенти?

— Позитивно. Добре, що ваш мер, який багато зробив для Києва, бере участь у виборах. До того ж він очолює Асоціацію міст України. Олександр Олександрович представляє тих політиків, котрі вимагають надати більше прав територіальним громадам, самоврядуванню. Він має великий досвід захисту реальної демократії.

З паном Омельченком ми особисто познайомились 2003-го у Нью-Йорку, коли йому там вручали диплом “Українець року” Українського Інституту Америки, де я тоді працював.

— Ходять чутки, що ви хочете одружитися тільки з дівчиною з України. Чи маєте вже когось на прикметі?

— На жаль, поки що ні. Втім, мене не покидає мрія створити справжню українську сім’ю, щоб моя дружина знала національну культуру, мову, традиції. А ще так, як наші жінки, своїх чоловіків не любить ніхто.

                                                                                                                                    Олена КУЗЬМЕНКО “Хрещатик”

[10.02.2008 13:16]  

Степан Бандера стане героєм України?

На Тернопільщині Конгрес українських націоналістів розпочав збір підписів за присвоєння провіднику ОУН Степану Бандері звання героя України.

Як повідомив кореспонденту УНІАН голова міського осередку КУН Богдан ДРИГУШ, наразі члени організації збирають підписи лише щонеділі.

“Ми ставимо намет біля кафедрального собору: після богослужіння люди підходять, підписуються. Уже зібрали тисячу підписів”, - сказав Б.ДРИГУШ і додав, що підписні листки отримали й усі керівники районних осередків КУН, а тому вже розпочато збір підписів у районах.

“Зараз плануємо залучити більше молоді до цього процесу. Тоді підписи збиратимемо не раз на тиждень, а через день і по цілому місту”, – поділився планами Б.ДРИГУШ.

За його словами, “кунівці” планують зібрати на Тернопільщині як мінімум 15 тис підписів. Після цього через керівництво своєї організації передадуть їх до Секретаріату Президента України.

“Маючи стільки підписів Віктор ЮЩЕНКО (Президент України – УНІАН) матиме підстави підписати указ про присвоєння Бандері звання героя”, – пояснює мету акції голова тернопільського КУНу.

Він повідомив, що наразі підписи збирають лише на Тернопільщині, однак невдовзі аналогічні акції будуть проводити й інші обласні осередки КУН. Орієнтовно підписи збиратимуть до червня.

“Ми хочемо встигнути, щоб звання героя Степану Бандері присвоїли ще цього року, адже 1 січня 2009 року минає 100 років від його народження. Вже дали звання героя провіднику УПА Роману Шухевичу - це добре, але Бандера так само заслуговує на це звання. В свідомості жителів нашого краю він є навіть більш значима постать”, – зауважив Б.ДРИГУШ.

На його думку, присвоєння С.Бандері звання героя стане визнанням всього бандерівського руху, який чинив супротив більшовизму і завдяки цьому зменшиться негативне ставлення до бандерівців у жителів Східної України.

                                                                                                                                                                             УНІАН

Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах

Музей Степана Бандери в Дублянах – явище небуденне і не рядове. І не лише для аграрного університету, при якому він діє, а й для всієї України. Маючи у своєму підґрунті той історичний факт, що Степан Бандера навчався у нас на агронома, ректор університету, академій УААН, професор Володимир Снітинський доклав усіх зусиль, аби музей став реальністю.
У 1999 році було створено творчу групу, яку очолив тодішній проректор з навчально-виховної роботи Петро Чайковський. До неї увійшли завідувач кафедри українознавства, професор Василь Плисюк, ст. викладач цієї кафедри Микола Чоповський, вчений, учасник визвольних змагань Григорій Дем'ян, художник Микола Шпак, викладачі і студенти університету. За короткий термін музей набрав чіткого образу установи пропагандистсько-виховного характеру з укомплектованими необхідними матеріалами у вигляді книг, періодичних видань, фотоілюстрацій, макетів, оригінальних предметних експонатів. Художникові Миколі Шпаку, при розробці дизайну музею, вдалося створити високоестетичний просторово-візуальний образ музею, починаючи від центрального акценту у формі латинської літери Вікторія – Перемога – символу і повстанської боротьби, і самого музею – до кольорового вирішення рам стендів і столиків-вітрин, їх форми і розміру, функціональної доцільності.
Матеріали збиралися з різних джерел. Директорові Державного архіву Львівської області В'ячеславові Куцинді вдалося відшукати кілька листів особової справи і фото Степана Бендери – студента. Портрет Степана, писаний художником П.Зайченком у 1945 році (можливо, з натури) 'викопав' на Яворівщині сам фундатор музею академік В.Снітинський. Інші портрети Степана Бендери створили співробітники університету: заслужений художник України Станіслав Серветник та випускник архітектурного відділення ЛДАУ Степан Пісьо. Є й два скульптурні зображення Степана – студента: погруддя і скульптура в повен зріст роботи Львівського скульптура Ярослава Лози (до речі, останню взято за основу при створенні пам'ятника, що будується у Дублянах біля академічного корпусу, в якому С.Бандера навчався). Ще одне цінне іконографічне зображення Степана Бандери-студента поступило в музей від доктора Володимира Леника з Українського Вільного Університету в Мюнхені /Німеччина/: він подарував марку підпільної пошти України. Звідти ж поступив і останній прижиттєвий фотопортрет Степана. Інші ілюстративні матеріали із зображенням Степана Бендери – у копіях.
Надзвичайно цінний фотознімок родини Білецьких-Бандерів подарував музеєві випускник нашого університету Ігор Друль з Луцька: на ньому брат Степанової матері м.Мирослави о.Микола Білецький з дружиною Єфросинією, батько Степана о.Андрій Бандера, його брат Осип та сестра Клементина Бандери, інша родина. Не менш цінну світлину вдалося виготовити фотографу ЛДАУ Степанові Гуку під час наших відвідин у Стрию сестер Степана Бандери – сл.п.Володимири Бандера-Давидюк і Оксани Бандери. В цьому ряду й фотоматеріали фотокора 'ЗВУ' Володимира Саквука, С.Гука і мої власні, на яких зафіксовано внуків С.Бендери – Степана, Олену, Тетяну Бандерів /Канада/, Ореста Куцана /Німеччина/, двоюрідного брата Володимира Бандеру /США/, племінників Зеновія і Миколу Давидюків, племінницю Мирославу Давидюк /Україна/, інших представників славетного роду, який з'їхався до Стрия на урочистості 10-річчя незалежності України та відкриття садиби Бандерівського роду, де він мешкав з 1797 року. Внука – Степана Бандеру вдалося зазняти й під час виступу на відкритті пам'ятника його славетному дідові в Дрогобичі. А ще – світлини з рідного Степанового села Старого Угринова – з залишками рідного дому, пам'ятником, могилами матері Мирослави, сестри Марти, нової будівлі музею провідника ОУН, з музею у с.Воля Задеревацька. Цей список можна продовжувати і продовжувати.
Музей скрупульозно збирає й літературу, присвячену Провідникові і визвольній боротьбі. У першу чергу, це твори самого С.Бендери: 'Перспективи української революції' (три видання), праця '3 невичерпного джерела', збірник 'Большевизм і визвольна боротьба', автобіографія 'Мої життєписні дані', двотомний біографічний нарис Петра Дужого 'Степан Бандера – символ нації', нариси життя 'Степан Бандера – символ революційної безкомпромісовости ' Петра Мірчука, 'Спогади про Степана Бандеру' Степана Мудрика-Мечника, '...

Пам'ятник Степану Бандері в Коломиї 

Пам»ячник  визначному українському політичному і військовому діячу, ідеологу, натхненнику національно-визвольної боротьби ОУН і УПА.

Відкритий 18 серпня 1991 у дні відзначення 750-річчя Коломиї, на день до початку державного перевороту в СРСР, на розі вулиць Степана Бандери та Івана Крип'якевича, біля вокзалу.

Складається з бюста і постаменту, які виготовлені зі штучного світлого каменя. На постаменті вимуровапа табличка з чорного граніту з написом «Степан Бандера».

Автор — скульптор Віталій Рожик. Постамент робив кооператив «Пам'ять» з міста Галича. Реконструкцію прилеглої території проведено за проектом архітектора Віктора Мицая, 1992 позаду пам'ятника встановлено металеву огорожу.

Пам'ятник Степанові Бандеру у Коломиї — точна копія пам'ятника, встановленого у рідному селі Степана Бандери — Старому Угринові Калуського району Івано-Франківської обл., що його руйнували невідомі диверсанти (очевид

Черкащина відзначила 100-річчя Степана Бандери

Не лише багато літніх людей, а й молодь зібралася в залі Черкаського обласного краєзнавчого музею на честь 100-річного ювілею з дня народження Степана Бандери. Організатором заходу виступила ще не зареєстрована обласна громадська організація “Воля”, до якої, за словами заступника голови обласного братства ОУН-УПА Олени Шубінової, входять представники різних партій, що є поміркованими націоналістами. Націоналістами учасники заходу вважають тих, хто любить свою землю, свій народ, свою мову і свої традиції. Так розумів слово “націоналіст” і Бандера.

– Ця людина в 1930-ті роки стала на вістрі українського руху. Такі як Бандера засвідчували, що українців не можна просто розтоптати і знищити як народ, – говорить настоятель церкви священномучеників Купріяна і Юстини УАПЦ отець Андрій Буць. – До речі, прізвище Бандера з іспанської перекладається як військовий стяг. Отже, він став військовим стягом українського націоналізму. І коли в Черкасах я чую за спиною слово “бандерівець”, то люди не розуміють, що це для мене комплімент, а не зневага. Адже Бандера віддав своє життя служінню українському народові.

В той же час, сьогодні з Угринова, що на Івано- Франківщині, дійшла сумна звістка: тут сьогодні, 25 грудня ховають сестру провідника ОУН, Оксану Бандеру. В сотанню путь проваджають рідні та друзі пані Бандери, а також керівництво міста Стрий. Старий Угринанжів – рідне село родини. О 14.00 розпочався останній молебень…

В останні дні доглядала за Оксаною Бандерою доглядала донька племінниці Мирослави – Оксана.

Почесна громадянка Стрия спочине поряд із своєю сестрою Володимирою. 22 грудня Оксані Бандері виповнився 91 рік. До останнього лише з вуст саме її, а менше інших представників родини, записували спомини про Степана Бандеру. Адже могла до останньої миті чітко висловлюватися і мала чудову пам’ять , згадуючи навіть зовсім несуттєві на перший погляд дрібниці.

Родина Бандер часто поневірялася. Її було репресовано. Батька сімейства, отця Андрія Бандеру розстріляли радянські солдати, а троє рідних братів загинули від рук фашистів. Оунівці Василь та Олександр свою останню мить провели в «Освєнцімі» 1942 року, а Богдана убили на Херсонщині у 1943 році. Сам Степан Бандера загинув у Мюнхені. Сестри Бандери поневірялися по таборах та у засланні.

Оксана - наймолодша із сестер,через майже 50 років поневірянь повернулася на батьківщину лише 5 серпня 1989–го. Після клопотання Стрийської організації КУН тодішній голова Стрийської об’єднаної ради Роман Шрамов’ят (нині голова міста) виділив у 1996 році сестрам Провідника ОУН Оксані й Володимирі (померла у 2001 р.) трикімнатну квартиру.

Віче до 100-річчя Бандери відбулося в його рідному селі