|
| Ip: 93.170.64.101 Тема: туризм Створюється ТІКЦ «Батьківщина Бандери» Визначено результати щорічного обласного конкурсу проектів з розвитку туризму. Серед шести переможців – ГО «Бандерівське земляцтво», що реалізуватиме свій проект, у співпраці із Середньоугринівською сільською радою. Як повідомив сільський голова, керівник районного осередку Єдиного Центру Тарас Федорів практичну допомогу надаватимуть також деякі працівники історико-меморіального музею Степана Бандери, учні та дирекція Староугринівської школи, громадсько-політичний актив рідного села Провідника ОУН та навколишніх населених пунктів. Хоч розмір гранту незначний (9 тис. грн.) та це тільки один із перших кроків до подальшого залучення інвестицій та пожвавлення туристичної діяльності на теренах унікальної території, яка охоплює родинні місця Бандерів, повстанські пам»ятки «Чорного Лісу», колишні соляні джерела , неповторні Лімницю, Бережничку, Лукву, Угнів та інші річки, чудову природу передгір»я, збережені бойківські традиції, живописні прикарпатські краєвиди. Програмою заходів передбачається формування групи волонтерів з числа молоді, облік, дослідження та впорядкування історико-туристичних об»єктів, проведення семінарів для власників потенційних зелених осель, гідів, краєзнавча конференція та «пробний тур» для ЗМІ. Розробляється туристичний маршрут «Бандерія», що охоплюватиме визначні місця Угриновів, Бережниці, Завою, Грабівки, Петранки. Він матиме кілька різновидів: піший, кінний, «тур вихідного дня» тощо. Ініціатори проекту сподіваються, що впровадження проекту дасть можливість активізувати розвиток специфічного мікрорегіону, сприятиме становленню туристичної галузі як бюджетоутворюючого фактору для, поки-що, депресивних громад. Єдиний Центр і надалі підтримуватиме зусилля небайдужих краян щодо пошуку шляхів відродження Калущини, пошуку необхідних для цього ресурсів з альтернативних джерел, адже сподіватись виключно на бюджетні кошти не доводиться - район є дотаційним майже на 95 відсотків. |
18 червня 2009
| Ip: 93.170.64.101 Тема: туризм «Б А Н Д Е Р І Я» Фестиваль з такою назвою планують вперше провести земляки Степана Бандери Степан Бандера народився в благословенній богом місцині на околиці «Чорного Лісу». На протязі десятиліть тут сформувався свій мікроменталітет, тут добре збережені барвисті обряди й традиції. Зокрема, для мешканців Бандерівського краю притаманне надзвичайне свободолюбство, адже ще в часи Хмельниччини тут діяли проти поляків загони на чолі зі священиком з Грабівки о. Іваном. Стати ще однією цеглиною у величний символічний монумент пам»яті Національного Героя України – Степана Бандери, відкрити Україні і світові цей край – Бандерію, за задумом ініціаторів, має новий фестиваль, в ході якого відбудуться концерти патріотичної пісні, виставки, презентації, конкурси та інші численні атракції, найцікавішою серед яких має стати кінна «бандерія». Старий Угринів Калуського району – це своєрідний заповідник бандерівського руху, історією звитяги дихає кожна вулиця, кожний закуток села. Вже майже двадцять років функціонує історико-меморіальний музей С.Бандери, який напередодні збагатився родинним будинком Бандерів, новими експозиціями. Вагому інформацію для роздумів несуть відвідини пам'ятних місць села: церкви В'їзду Господа в Єрусалим (де служив о.Андрій Бандера), стара сільська школа (місце народження Миколи Саєвича, пам'ятний знак у 'Медвіцькому'- тут відбувся останній нерівний бій повстанського проводу Калущини у листопаді 1950р., братська могила жертв 'Червоної мітли' 1944р. на сільському цвинтарі, тут же знаходяться поховання матері, сестри, діда Провідника Бандери. Багатими на історичні місця є й сусідні села. В Бережницi народився ще один вiдомий учасник визвольного руху – провідник ОУН -УПА Карпатського краю 'Роберт' (Ярослав Мельник), кілька років тому йому встановлено пам»ячник, поряд церква, в якій служив о. Андрій – на ній меморіальна дошка, також у селі діє громадський музей «Бойківська хата». Завій та Грабівка – були тереном активних дій ОУН-УПА: на місці загибелі повстанців (лікар «Берест» з побратимами) побудовано капличку, ряд пам»ятних знаків встановлено у Грабівці, тут розгортає свою діяльність музей УПА «Чорний ліс». Добре збережені бойківські традиції в Петранці Рожнятівського району (колишній Угринів- Слобода), зацікавити туристів можуть і тутешні соляні джерела. Середній Угринів може похвалитись старовинною церквою Архистратига Михаїла, вишиваним іконостасом і внутрішнім оформленням храму УГКЦ, музеєм ім. родини Марчаків. Та й природа тут просто казкова: лiси, ставки, річки Луква, Бережничка, неподалік - найчистiша в Європi рiчка Лiмниця! Саме вказаними населеними пунктами пролягатиме маршрут основного дійства майбутнього фестивалю – кінної бандерії. Історична довідка: БАНДЕРІЯ (від лат. banderium - знамя). Кінний загін, що виставлявся в Угорщині дворянами, при чому кожен дворянин йшов під власним прапором за своїм керівником. (Джерело: Словник іншомовних слів. Чудінов А.Н., 1910р.) Військовий устав Стефана Святого зобов»язував усіх великих землевласників, включаючи духовних, виставляти відповідні їхнім володінням бандерії.Розрізняли бандерії: королівську,банів угорської корони (вищих чинів королівства, напр. палатина, бана Кроації, воевод, прелатів, світських вельмож, комітатів и королівських вільних міст. Турецьке панування турків знищило такий порядок, але й надалі в урочистих випадках (напр., при коронації, прийомі високих осіб и т. д.) з комітатів депутації вершників носили назву Бандерій. (Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона). Аналогічні бандерії існували і в середньовічних Франції та Англії, але там їх формувало купецтво. У 1930 році в Калуші його в черговий раз заарештувала польська поліція. Можна сказати, що причиною стало дотримання саме цієї точки Закону. Підставою була організація бандерії - несподівано оригінальної (кінної) зустрічі-вітання з нагоди відвідин міста митрополитом Андреєм Шептицьким...Польська поліція володіла певною оперативною інформацією про наміри кіннотників на чолі з Степаном організувати таку акцію. Тому перед Калушем було зібрано досить велике число озброєної польської поліції, щоб не допустити до місця Богослуження зорганізованих вершників. У вирішальний момент протистояння С. Бандера дає чіткий наказ: «ґалопом!», - і його група прорвала польську заставу та вчасно з'явились біля трибуни для привітання Митрополита. За точність сина поплатився і батько, о. Андрій (виступав на трибуні після завершення масової Служби Божої), - після його промови «гуманна» окупаційна поліція заарештувала |
2 березня 2009
| Ip: 93.170.64.101 Тема: туризм Громадська організація 'Бандерівське земляцтво' та СТ 'Угринів' пропонують тур вихідних днів до БАНДЕРІВСЬКОГО КРАЮ малої батьківщини Національного героя України– Степана Бандери Субота 8.00 - приїзд до Івано-Франківська (з/д вокзал) 8.30 - сніданок у кафе 'Бункер' 10.00 - прибуття до родинного села Бандерів - Старого Угринова, знайомство із селом, господарями агросадиб, розміщення у сільських зелених оселях (індивідуально, сім'ями, групами тощо) 12.00 - обід у музейному кафе 'Червона Калина' 13.00 - вітання від молоді села, екскурсія музеєм Степана Бандери, придбання сувенірів 15.00 - прогулянка селом (як варіант - кінна, зимою - сани), відвідання пам'ятних і визначни х місць: -церква В'їзду Господа в Єрусалим, -Сільське кладовище (меморіал Бандерів, братська могила вояків ОУН-УПА) -початкова сільська школа (родинна хата Миколи Саєвича), -капличка святих Петра і Павла -капличка Покрови Пресвятої Богородиці 15.45 - поштове відділення (вітання з села Бандери: відправлення поштівки) 17.00 - перерва на каву (чай) 18.00 - зустріч із ветеранами бандерівського руху, старожилами 19.00 - вечеря 19.45 - літературно-музична композиція 'Степан Бандера - символ волі' (драмгурток Народного Дому Старого Угринова), підведення підсумків дня (конференц - зал музею), перегляд відеофільму 21.00 - 'Українська Дискотека' Народному Домі неділя 9.00 - сніданок (за місцем проживання) 9.30 - похід на природу: на вибір: -до бункера надрайонного проводу ОУН-УПА в ур. 'Медвіцьке', -лижний похід, велосипедна прогулянка, кінний переїзд... -'Чорний Ліс', - 'Лімниця'- найчистіша річка Європи... 10.30 - перекуска біля ватри 11.45 - участь у Службі Божій у 'бандерівській' церкві 13.00 - обід (музейне кафе 'Червона Калина') 14.00 - екскурсія до Середнього Угринова (музей ім. родини Марчаків, 'вишивана церква', парох-цілитель, пасіка 'Карпатська бджола'), інші варіанти: Бережниця (музей 'Бойківська хата', пам'ятник Ярославу Мельнику 'Роберту' - провіднику ОУН-УПА Карпатського краю), Грабівка (музей УПА 'Чорний Ліс'), Петранка (колишній Угринів Слобода - народні умільці бойківського краю, соляні джерела)... 16. 00 - перерва на каву (чай) 16.30 - виїзд до Івано-Франківська, або (для бажаючих) участь у культурно-масовій програмі в Народному Домі Індивідуальні, або групові (10-15 чол.) тури. Вартість проїзду з м. Києва: 120 грн., з Івано-Франківська 10 грн. Проживання з харчуванням (два дні)від 140 грн. з одного туриста. Повний супровід (гід, екскурсоводи, транспорт по селу...). Замовлення, довідкова інформація : 8 0342 72 05 11, 8 03472 97 510, 8 067 339 74 03, 8 067 343 03 97. |
1 березня 2009
Ip: 93.175.192.9 Тема: туризмЗ криниці Бандери13 Лютого 2009, 11:16, Суспільство, Переглядів: 49 Іноді буває так, що місто характеризує людину вже самим фактом народження в ньому. Такими є, зокрема, старі міста-конкуренти Донецьк чи Дніпропетровськ. Або навпаки: якась помітна постать прославляє свій хутір, про який не згадували з часів укладання «Історії міст і сіл України». Наприклад, узагальнювальним поняттям в українській фразеології стала Хоружівка. А ось хто б що чув про село Старий Угринів, якби в ньому свого часу не народився провідник ОУН Степан Бандера? Село невелике, непоказне, не надто благополучне, словом, еталонне для півночі Івано-Франківської області. Якщо ви хочете поєднати зелений туризм, величезну музейну експозицію про УПА і просто народну архітектуру, їдьте саме сюди.
Орієнтир – «Грушки»
– Тут-тук тук!
Тут живе Степан Бандера? – Так-так-так! – відповів кулемет.
Антирадянський анекдот
Із Калуша до Старого Угринова трясемося стареньким автобусом «Львів», під саму зав’язку напханим людьми, якимись величезними клунками і гулом розмов. У ньому, здається, мовчати не заведено. Селяни перебувають у постійній гучній комунікації між собою, з розмахування руками час від часу переходять на крик. Лише коли «Львів» минає якусь невидиму мені з вікна церкву, селяни несподівано для стороннього замовкають і починають побожно хреститися, щоб потім, ніби за командою, знову ввімкнути свої гучномовці на повну силу.
Зупинки тут називаються «Криниця» і «Грушка» – настільки у Старому Угринові бракує якихось вартих уваги прикмет на місцевості. На «Грушці» справді видно пеньок від дерева. Ще тут є кіоск із продажу жуйок, мінеральної води і карток столичного мобільного оператора. Від зупинки «Грушка» – пряма дорога до меморіального комплексу Степана Андрійовича Бандери, а автобус повертає на сусіднє село Середній Угринів.
– А ось Нового Угринова у нас і не було ніколи, – запевняє продавщиця кіоску.
Найпоширеніша версія походження назви цих двох сіл пов’язана з тим, що їх заснували переселенці із Закарпаття (тоді – Угорщина).
На «Грушці» холодно, темно і марно сподіватися на те, що звідкись з’явиться добрий самарянин у мазепинці й зі «шмайсером», який тут-таки широко відкриє обійми і, поправляючи автомат, вигукне щось на кшталт: «Щиро просимо до нашої криївки, друже Костянтине! Там зараз із акції ся вернуть наш кущовий і надрайонний провідники, а шефи дефензиви та екзекутиви принесуть свіжі новини і таке ж сало…». Нічого такого не спостерігається і близько.
 Ще один бренд – калій
Люди Старого Угринова дещо замкнені, на розпитування не ведуться, поглядають на чужу в селі людину не без підозри. Поведінка аборигенів рідного села Бандери починає трохи насторожувати. Навколо мене збирається колектив молодих людей у ватянках, які нічого агресивного, в принципі, не роблять і не кажуть... Але настільки мовчки і прискіпливо роздивляються мене, що стає навіть трохи моторошно.
– Хлопці певні? – пошепки запитую я у продавщиці, показуючи пальцем на угринівську юнь.
– Так є, – пошепки, мов зв’язкова, відповідає вона, – хлопці чекають, поки батюшка благословить до танців. А про кімнату можна домовитися в кафе.
Сільське кафе теж нагадує якийсь схрон, бо на дверях висить табличка «Зачинено», але якщо добре попросити продавця, то можна зайти всередину з чорного входу. І побачити, що воно працює, а за міцним дерев’яним столом двоє місцевих водіїв Михайло та Павло ведуть такі самі дискусії, як, мабуть, усі водії по всіх генделиках України.
– Колись тут був яблуневий сад, а тепер… – Павло, відкорковуючи пляшку польського пива, вживає непристойний вираз на адресу керівництва держави.
Не виглядає, що угринівці якось надто заангажовані на своєму землякові Степані Бандері. Поза сумнівом, такий односелець піднімає їхню самооцінку порівняно з мешканцями сусідніх сіл (наприклад, того самого Середнього Угринова), але не більше. Політичне життя тут практично нікого не цікавить, зате економічна ситуація в селі змальовується в усій її непроглядності: роботи немає, активна частина сельчан працюють на заробітках за кордоном, а ті, хто залишився, переважно їздять на роботу до Калуша.
У радянські часи там для потреб промисловості звели цехи, що активно використовували працю ув’язнених, яких відсилали до Калуша на так звану хімію – вона й була тут хімією в усіх значеннях цього слова – виробництво добрив. Збудували й технікум з унікальним табло при вході, на якому, крім точного часу і температури повітря, вказувалася концентрація хлору в місті.
Зараз «хімії» практично немає, а вода потроху розмиває калійні виробітки під містом, так що воно може в якийсь нещасливий день піти під землю на кшталт Атлантиди. Про хімічне минуле нагадує також не зовсім доречний на Галичині бюст Дмитра Менделєєва.
Конфлікт конфесій на тлі ідилії
Дивно, але великий за статистикою відсоток безробітних зовсім не позначається на якості капітальних будинків угринівців. Кожен із них нагадує невеличкий палац-фортецю і цілком міг би конкурувати з елітною забудовою в тому самому Козині чи Нових Безрадичах. До речі, впадає в око, що порожніх будинків, попри глуху провінційність села, тут немає. Хати часто двоповерхові, цегляні, капітальні. Будинок тут – питання сімейного престижу, і легковажити цим не прийнято. Навіть з огляду на те, що гігантське приміщення взимку фізично важко обігріти, та й непотрібно – сім’я займає лише кілька кімнат. А для теплопостачання використовуються як електричні спіралі-«козлики», так і капітальні газові печі, які місцевою говіркою називаються «п’єч».
В одному з таких будинків Старого Угринова вдається поселитися й мені. Шевченківські пасторальні мотиви тут-таки присутні: хата, сім’я, що вечеря біля неї, ґазда, який щойно повернувся з панщини (у нашому випадку – з Калуша, де він працює кранівником), вечірня зіронька... Хіба що хрущі не гудуть, на що є об’єктивна причина – зима. Говоримо про господарство, гроші й на вічні теми. Характерно, що на батьківщині Бандери кожна сім’я тримає корову і кілька свиней, причому господарі мені на пальцях доводять, наскільки це вигідно.
– А національності інші тут просто не виживають, – раптом каже мій господар. – Поляки і євреї, тільки-но з’явилася нагода, просто виїхали звідси. Забродять, буває, чужі люди, але, поживши у нас деякий час, виїжджають назад.
– А якщо дівка вийде заміж за чорношкірого? – запитую я, і мені чомусь згадуються «певні хлопці» з-під дискотеки.
– А ми на того чорношкірого ще подивимося, – каже мій квартирний господар. І щось напружене чується мені в його голосі.
Старий Угринів засинає рано. Як і всі прикарпатські села, він розташований на нерівному ландшафті. Дивлюся у сутінках на нерівні дахи будинків. Село розкидане, як і всі прикарпатські села, по горах, понад ярами, над потічком – кругом. І над усім цим нависає церква, що наприкінці 1980-х років виявилася ареною внутрішньосільського протистояння. Коли почалася перебудова, про свої права на храм, де служив на той час православний священик, заявила греко-католицька громада. Однак певна «партія» православних селян із цим не змирилася, що й призвело до конфліктів у самому селі. Протистояння закінчилося перемогою греко-католиків, але багато хто із селян відтоді не розмовляють один з одним.
 Унікальний телефон-автомат
І ось, нарешті, музей Степана Андрійовича, побудований на околиці села в модерному стилі. Тут останніми роками відновили плебанію (обійстя священика), дім батька Бандери, встановили великий виставковий комплекс, а також заасфальтували великий майдан, де на сторіччя Степана Бандери проходило народне віче, і поставили ліхтарі, які, втім, навіть на сторіччя провідника ОУН не ввімкнули. Цікаво, що населення і сьогодні активно бере воду з криниці на подвір’ї Бандер. Поза сумнівом, буває так, що музей, присвячений якійсь видатній особистості, стає окрасою села, але тільки в Угринові це місце масового працевлаштування селян.
Штат музею від науковців до технічного персоналу налічує близько ста осіб, тобто забезпечує більше робочих місць, ніж усі інші підприємства Угринова разом узяті. Музей своїми модерними формами явно контрастує з прагматичним консервативним житлом угринівців: цей комплекс водночас схожий на космодром і якусь сучасну фармацевтичну лабораторію. Новітні корпуси вражають своїм розмахом і стерильністю. А ще тут є великі ліхтарі на кованих чавунних стовпах, які зовні нагадують великі виноградні грона.
Директор музею Степан Лесів, професійний «бандерознавець», шкодує про те, що Степанові Андрійовичу так і не присвоїли звання Героя України:
– І вже навіть Верховна Рада прийняла рішення про відзначення століття провідника на державному рівні, і чиновники з президентського апарату приїхали до Угринова, і писали ж ми листи до адміністрації – й жодного відгуку!
Зараз у музейній експозиції можна побачити унікальні матеріали, серед яких речі, що належали сім’ї Андрія Бандери: синьо-жовте знамено, знайдене під час руйнування священицької резиденції, старовинні ікони та культові церковні речі, оригінальні документи періоду діяльності ОУН – УПА, посвідчення та документи на ім’я Стефана Попеля, під яким жив Степан Бандера останні роки у Європі.
А ще тут є специфічний артефакт: єдиний на два села вуличний таксофон. Хоча хто ним користується, важко сказати: картки до телефонних автоматів у селі купити неможливо. А, якщо пощастить, дістанете мрію філателіста – конверт до дня народження Степана Бандери. 1 січня під час святкування 100-річчя провідника націоналізму в селі відбулося спецпогашення марки з його портретом.
Я повертався тим самим стареньким автобусом «Львів», так само капітально заповненим людьми і гулом розмов. Такий він, Старий Угринів – село модернового музею, прикарпатської романтики і певних хлопців.
|
14 лютого 2009
| Ip: 194.44.114.51 Тема: туризм Запрошуємо відвідати родинне село Провідника ОУН Степана Бандери. Відвідувачам пропонується цікава й різноманітна програма (за змістовним навантаженням та тривалістю перебування), сувеніри та інші додаткові послуги. контакт. тел. 8 (03472) 97 5 10 8 (0342) 72 05 11 8 067 343 03 97 |
26 листопада 2008
|
| Закрити |
