Форум Ватутино

Найцінніша прикмета людської душі, якою Всевишній наповнює наші серця – любов до Батьківщини, історії рідного краю, свого народу. Чим величніша й благородніша душа людини, тим більша, палкіша й міцніша ця любов. Відрадно, коли втіленням у життя таких незаперечних істин є вчинки наших друзів, близьких, знайомих.

Мало любити свій край, його треба ще й знати. І за цим правилом живе краєзнавець Валерій Михайлович Бурій.

Днями в Ватутінській міській бібліотеці для дорослих відбулась зустріч членів клубу «Надвечір’я» з Валерієм Михайловичем.

Бурій Валерій Михайлович - педагог, краєзнавець, журналіст, релігіє знавець. Народився Валерій Михайлович Бурій 15 лютого 1957 року в мальовничому селі Лисича Балка Катеринопільського району на Черкащині в родині колгоспників. У 1972 році він із Похвальною грамотою закінчив сільську восьмирічну школу, про яку зберіг найтепліші спогади та про вчителів К. М. Добровольську, Л. Ф. Олійник, В. І. Григор'єву, М. І. Пересунька, С. М. Рейдало, Л. М. Домніцьку та інших. У 1976 році закінчив з відзнакою агрономічне відділення Звенигородського сільськогосподарського технікуму. У 1984 році Валерій Бурій успішно закінчив природничий факультет Черкаського державного педагогічного інституту, де здобув професію учителя біології і хімії; протягом 1988–1989 рр. студіював релігієзнавство у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, після чого став лектором-методистом обласної категорії з проблем релігієзнавства. Перебуваючи у війську, В. М. Бурій 1976–1978 рр. навчався в Новосибірському вищому військово-політичному училищі. З 1984 по 2009 рік В. М. Бурій працював учителем хімії і протягом 10 років був лектором-методистом обласної категорії Звенигородської районної організації товариства «Знання», а протягом 1996–2004 рр. очолював методичне об'єднання учителів хімії Ватутінського міського відділу освіти, входив до складу атестаційної комісії педагогічних працівників Ватутінської ЗОШ № 6 (2000–2009 рр.) та обласної акредитаційної комісії профтехосвіти (1998, 2006 р.). У 2000 році В. М. Бурію присвоєно звання «Старший учитель», він нагороджений Почесною грамотою управління освіти Черкаського облвиконкому. А ще В. М. Бурій закінчив дистанційний курс Міжнародної Біблійної школи (Австрія, Відень, 1991 р.), Біблійний курс Євро-Азійського дивізіону АСД (Росія, Тула, 1992 р.), Біблійний кореспондентський курс (США, 1994 р.),

Всеросійську заочну Біблійну школу «Нове життя» російсько-норвезької християнської місії світового євангелізму (Росія. Сочі, 1994 р.), Біблійний курс братства незалежних місіонерських громад «Сім'я» (Польща, 1995 р.), заочний курс вивчення Біблії (Житомир, 1999 р.). В. М. Бурій — конфесієзнавець, викладав курс «Історія християнської церкви» Біблійної школи (1997 р.), релігієзнавства Уманської філії приватного навчального закладу, «Європейський університет» (2004–2005 рр.), виконував обов'язки експерта-релігієзнавця комісії з альтернативної служби Ватутінського міськвиконкому (1999–2009 рр); читав курс медичної хімії для студентів Ватутінської філії Черкаського медичного коледжу (2007–2009 рр.), був директором приватного підприємства «Сплайн» (2008–2011 рр.). У 1975 році газета «Шевченків край» (Звенигородка) опублікувала першу замітку В. Бурія «Декабристам присвячено», а в 1987 році він закінчив школу громадських кореспондентів при редакції цієї газети, а в 1997 році став громадським кореспондентом газети «Місто робітниче», членом редакційної ради, літературним співробітником (2006–2009 рр.). В. М. Бурій — член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, Клубу незалежних українських письменників «Оратанія», був одним із ініціаторів створення Ватутінської міської організації НСЖУ. У 2007 році нагороджений Почесною грамотою Національної спілки журналістів України та Почесною грамотою Черкаської обласної ради: першою — за вагомий внесок в українську журналістику, другою — за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та багаторічну краєзнавчу роботу.

Нині Валерій Бурій перебуває на творчій роботі, входить до складу громадської організації — спілки «Земляцтво Катеринопільщини». Він автор понад 1000 науково-популярних нарисів, публіцистичних статей, заміток, короткого словника-довідника «Твоє Ватутіне від А до Я» (2003), книг «Вибрані розвідки, статті та замітки» (2008), «Лисича Балка: відома та невідома» (2009), «Народно-православний календар» (2009), «Штрихи до біографій» (2014), співавтор альманахів «Плуг», «Надвисся», всеукраїнських науково-методичних часописів «Хімія», ювілейного збірника «Ватутіне: вчора і сьогодні» (2007) та ін.

Валерій Бурій листується з відомими людьми, земляками, героями його публікацій.

Цікавими та зворушливими були і спогади Валерія Михайловича про своє дитинство, юність, зрілу пору свого життя.

Про життя Валерія Михайловича і людей, які йому траплялися, «розповіла» також виставка, представлена в читальній залі бібліотеки. Це – фотознімки, праці краєзнавця, книги наших відомих земляків.

Валерій Бурій

Нашу землячку призначили Радником Міністра

http://novadoba.com.... alt='Нашу землячку призначили Радником Міністра' title='Нашу землячку призначили Радником Міністра' style='margin: 10px 15px 10px 0px; padding: 0px; border: 3px solid rgb(206, 206, 206); width: 300px; float: left;'>Наприкінці вересня 2014 року, нашу землячку, Аврамченко Крістіну Володимирівну призначили Радником Міністра Економіки (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України). Про це 'Нова Доба' дізналася на сайті 'http://nashemisto.co... target='_blank' style='margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(37, 105, 217); text-decoration: none; outline: none;'>Наше місто'.

З 1-го по 7-й клас Крістіна відмінно навчалася в Ватутінській середній школі № 5, що на Черкащині. Класний керівник – Письменна Лариса Олексіївна, директор школи – Пишинський Анатолій Васильович, перша вчителька – Короленко Людмила Григорівна. Не вдарила Крістіна лицем в грязь і в столиці, куди згодом переїхала сім’я, з відзнакою закінчила Київську школу № 101. Вищу освіту здобувала в Севільському університеті в Іспанії, та в Яґеллонському університеті в Польщі на факультеті міжнародної економіки.

Після закінчення навчання повернулася до України, працювала аналітиком у Міжнародному Центрі Перспективних Досліджень (ICPS), займалась питаннями відносин України та Європейського Союзу, зокрема вплив асоціації з ЄС на економіку України. До роботи в уряді, Крістіна Володимирівна працювала аналітиком в економічному департаменті міжнародного фонду «Відкритий діалог» (The Open Dialog Foundation).

Валерій Бурій

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ У ВАТУТІНОМУ

http://upload.wikime... alt='Yuriy Syrotyuk3.jpg'>

5 ЖОВТНЯ у Ватутінському ПК відбулася зустріч з народним депутатом України Юрієм Сиротюком. Свого часу він уже зустрічався з ватутінцями. Цей чоловік справив на мене гарне враження. Таких би побільше у ВР. Людина освічена: має три вищі освіти - юридичну, філософську, педагогічну. Слухати його було дуже приємно - рівень! На превеликий жаль він не балотується до ВРУ по нашому округу. А ще вразила мене байдужість моїх земляків - велика зала ПК була заповнена менше, ніж на третину... Напередодні зустрічі було розповсюджено понад 8 тисяч запрошень, а на зустріч прийшло, можливо, до сотні небайдужих, переважно чоловіків третього віку...

Народився Ю. Сиротюк 10 квітня 1976 року у сім'ї репресованих. Двох дідів Юрія вбили прислужники радянської влади, а дев'ятирічного батька у 1946 році вивезли на Урал - він повернувся в Україну тільки в 60 роках - вже дорослим. 1993 року вступає на навчання до державного педагогічного університету і з головою поринає в студентський націоналістичний рух. Попри завантаженість громадською роботою - не забуває про навчання. Юрій Сиротюк - один з кращих університетських студентів. 1998-го закінчує з відзнакою вуз і здобуває спеціальність вчителя історії. Попри блискучий диплом йому не дають скерування до аспірантури - студентське революційне життя дається взнаки. Юрій з труднощами знаходить роботу вчителя історії в одній з віддалених шкіл.

1999-го таки вступає до аспірантури. Паралельно починає працювати у тижневику 'Українське слово', який поширюється в Україні та в українській діаспорі - загалом у 15 країнах світу. З того часу - нерозлучний з журналістикою. Видрукував понад 1000 статей в українських та міжнародних аналітичних виданнях. Експерт з питань парламентаризму і місцевого самоврядування. Сфера компетенції Юрія Сиротюка - участь громади у місцевому самоврядуванні. Зокрема проведення місцевих референдумів, створення органів громадського контролю за роботою рад тощо. Юрій вважає, що влада має враховувати думку громади, коли ухвалює важливі рішення... Одружений. Виховує двох синів — Романа і Святослава.

Валерій Бурій

Письменник Володимир Кисельов роздавав друзям коньяк в обмін на самогон

'Це все дорослі вигадали про щасливе дитинство. Щоб їм було не так соромно. Є лише щаслива дорослість. А щасливого дитинства нема й бути не може. Запитайте будь-яку дитину'. Так письменник Володимир Кисельов розпочав свій роман для підлітків 'Дівчинка і птахоліт', що вийшов 1966-го. А в іншому — 'Тільки для дівчат' — поділився: 'Треба відповідати за тих, хто поруч. Не за все людство. Треба відповідати за Юльку. Але це єдиний спосіб допомогти всьому людству'.

У його квартирі на столичній вул. Червоноармійській у 1960-х збиралися письменники, журналісти й дисиденти. Зокрема гостювали Віктор Некрасов, Анатолій Шевченко, Віталій Коротич, Микола Вінграновський. Ці зібрання публіцист і критик Михайло Слабошпицький, 65 років, називає 'літературно-кулінарним салоном'. Бо господар мав пристрасть — куховарити.

— Зустрічає вас у тенісці з папугами, крокодилами — щось явно капіталістичне, буржуазне та здалеку, — згадує Кисельова. — На шиї — фулярова хустка. Унизу те, що він називав шортами, а ми сміялися — що звичайні сімейки. Ви могли сказати, що його роман 'Любов і картопля' чи 'Дівчинка і птахоліт' вам не сподобався. Він це прощав — його твір ви могли критикувати. Але якщо ти казав, що його страва тобі не до смаку, — виганяв.

Готував качку по-ґасконськи, кролика по-ланґедокськи, фондю, знав національні кухні екзотичних країн.

— Письменник має бути видатним кулінаром, — повчав літераторів-початківців.

Просив Слабошпицького привозити самогон із Черкащини, звідки той родом, а письменника Анатолія Шевченка — з Кривого Рогу. Міняв на коньяк:

— Беріть цю хімію, цю отруту.

Самогони очищав від сивушних масел та робив свої фірмові настоянки.

— Настоював на всьому, там хіба крокодилів не було і зміючок, — усміхається Михайло Слабошпицький.

Типове застілля в Кисельових письменник Гелій Снєгірьов описав у документальному романі 'Портрет, 66': 'Ты чувствуешь, что в этом доме дают? — Володимир Кисельов частує колегу. — А, не распробовал, подожди-подожди, не закусывай, после первой не закусывают, распробуй еще раз. Ну как? То-то, светик мой, такую сам царь-батюшка не всегда пивали-с. Ну, милый друг, ну какие корочки! Правильно, это вы верно изволили заметить, двойной перегонки, плюс, добавлю от себя, сударь, то, чего вы не заметили — со специальной очисткой с помощью бентонита и активированного угля. Зубровочка имеется, верно, зеленоватый оттенок от смородиновой почки, правильно, кориандр — вот, гад, всё знает! Да не лимонная корочка, болван, а лимонник, есть такое растение, из Сибири товарищ привез, вот зёрнышки, видишь?'

Володимир Кисельов із синами Леонідом і Сергієм. Одеса, 1961 рік

Якось Михайло Слабошпицький з Анатолієм Шевченком прийшли в гості до Кисельова. Під його будинком стояв автобус. У квартирі з господарем через перекладача спілкувалися нетверезі японські школярки. Виявилося, в Японії саме вийшов переклад 'Дівчинки і птахольота' Кисельова. Із туристичною групою авторові передали сигнальний примірник.

— І він їм набрехав, що в українського народу випить — це священний обов'язок, як-от на Сході, — згадує Слабошпицький. — І вони бідні вихилили по 30 чи 50 грамів його настоянки. Як випили, то не могли йти донизу. Ми їх виводили, майже витягували.

Під час застіль у Володимира Кисельова, російськомовного українського письменника, говорили на найрізноманітніші теми. 'Він вражав нас знаннями в найнесподіваніших сферах людської діяльності, — пише журналіст Григорій Кіпніс. — Знав, наприклад, тонкощі ковальського ремесла й секрети вирощування картоплі на Чернігівщині. Міг розібрати і зібрати будь-який пістолет, добре знав східних класиків та західноєвропейських романістів'. Не оминали й 'дисидентських' тем — про владу, Брежнєва.

— У родині панувала колосальна толерантність — до татар, до євреїв, до вірменів, до українського питання, — розповідає Михайло Слабошпицький. — Його син Льоня Кисельов розпочав як сильний російський поет. Але мав українську свідомість. Він пройшов еволюцію і за півроку перед смертю заговорив українською — блискучою, дуже чистою.

Для своїх творів Володимир Кисельов ніколи не 'пробивав' рецензій та перекладів. Натомість завжди роздавав 'домашні завдання' друзям-журналістам:

— От, є така молода поетеса, книжечку видала. То ти або в себе надрукуй відгук, або ще кудись напиши.

1922, 3 травня — Володимир Кисельов народився в Києві у родині вчителів. 1935-го в театральній студії познайомився з майбутньою дружиною Зоєю Генкіною. 'Зоя Юхимівна, — згадує Михайло Слабошпицький, — була жінка лагідна й тактовна, мовчазна. Дітей своїх дуже любила і не ризикувала їх навіть сварити'. Після школи Кисельов вступив на акторський факультет Київського театрального інституту. Навчався там до початку радянсько-німецької війни.

1941 — почав працювати в газеті 'Сталінське плем'я' в Харкові. Там машина, у якій їхав, потрапила під бомбування, був контужений та отримав відстрочку на рік від армії. Виїхав із родиною дружини до Середньої Азії. Працював у школі. Пішов на фронт. Під Сталінградом командував артилерійсько-мінометною батареєю. Був важко поранений. Після того якийсь час служив у Таджикистані.

1946 — народився син Леонід. Невдовзі родина перебралася до Києва. Володимир Кисельов працював у газетах 'На будові газопроводу', 'Радянська Україна'.

1954 — народився син Сергій. Того ж року Кисельов-старший очолив кореспондентський пункт 'Литературной газеты' в Україні й видав першу книжку — повість 'Великі клопоти'. За чотири роки надрукував наступну — збірку нарисів 'Хороший настрій', а за два — роман 'Людина може'.

1963 — написав роман 'Злодії в домі'. За три роки видав роман для підлітків 'Дівчинка і птахоліт'. Вірші, які пише головна героїня твору 13-річна киянка Оля, насправді належать старшому сину письменника Леонідові. 1966-го став головним редактором щорічника 'Україна. Наука і культура'.

1968 — Леонід помер від лейкемії. Кисельов-старший звільнився з роботи. У подальші роки писав оповідання.

1995, 26 лютого — Володимир Кисельов помер, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Валерій Бурій

Звенигородщина провела до Збройних сил України своїх кращих синів

15 Серпень 2014 14:53

http://ck.ridna.ua/w... style='box-sizing: border-box; outline: none; color: rgb(69, 51, 38);'>

http://ck.ridna.ua/w... alt='zvenrada.gov.ua' width='300' height='224' style='box-sizing: border-box; border: 0px; vertical-align: middle; height: auto;'>

zvenrada.gov.ua

У ході здійснення заходів по виконанню указу Президента України щодо проведення в державі третьої хвилі мобілізації, Звенигородщина проводжала до лав Збройних сил України своїх кращих синів.

21 мобілізований вишикувались на центральній площі міста під державним прапором та прапором Звенигородського району. Бійці різного віку — від зовсім юних до дорослих чоловіків, інформують на http://zvenrada.gov.... target='_blank' style='box-sizing: border-box; outline: none; color: rgb(69, 51, 38);'>сайтіРДА. До цього загону увійшли жителі Звенигородки та сіл району, а також міста Ватутіного.

http://ck.ridna.ua/w... style='box-sizing: border-box; outline: none; color: rgb(69, 51, 38);'>

http://ck.ridna.ua/w... alt='zvenrada.gov.ua' width='300' height='224' style='box-sizing: border-box; border: 0px; vertical-align: middle; height: auto;'>

zvenrada.gov.ua

Звенигородчани, місцеві самооборонівці та підприємці, які пришли провести земляків у нелегку дорогу, приносили з собою прапори, жовто-блакитні стрічки, цукерки, воду, продовольство, воду, хрестики, іконки, військову амуніцію. Діти дарували захисникам свої малюнки. Вони бажали, щоб ті скоріше повернулись додому, та, неодмінно, живими.

Священник Української православної церкви Київського патріархату отець Віктор благословив солдат на захист Вітчизни, побажав щоб бог завжди був поряд із ними і подарував кожному символи православної віри та окропив свяченою водою.

Валерій Бурій У Ватутінській школі №6 навчалися такі відомі особистості: народний депутат України, колишній міністр оборони Анатолій Гриценко, доктор технічних наук, професор Григорій Іванченко, заслужений діяч мистецтв України, хореограф, професор Володимир Годовський, народний артист Росії Віталій Шаповалов, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України,генерал армії України, колишній Радник Президента України Микола Маломуж та інші.

Валерій Бурій Центр Отчий Дім - це благодійна організація, яка була створена в серпні 2003року в м.Ватутіне Черкаської області, і є однією з філій Міжнародної Благодійної Фундації “Отчий Дім”.

Сьогодні Отчий Дім – це структура, яка складається з таких напрямків: Дитячого Будинку Сімейного Типу, Молодіжного Центру Адаптації з соціальним гуртожитком “Крок до самостійності”, Центру Матері і Дитини та Дому милосердя.
Якщо ви людина похилого віку, дитина, чи самотня мама з дитиною (дітьми), якщо ви опинилися в скрутному становищі – наш центр “Отчий Дім” завжди радий надати Вам допомогу та підтримати. Двері “Отчого Дому” завжди відкриті для Вас!

У нас на меті – соціальна адаптація та соціальний захист осіб, які опинились у скрутних життєвих умовах:

· надання безпосередньої допомоги дитині, шляхом організації для неї необхідних житлових умов, здорового оточення, медичного обслуговування, навчання, залучення до суспільно-корисної праці, тощо;

· створення для знедолених людей похилого віку гідних та необхідних умов для проживання, забезпечення їх харчуванням, одягом, натільною та постільною білизною, меблями, та засобами особистої гігієни;

· забезпечення медичного нагляду консультативною медичною допомогою у тісній взаємодії із закладами охорони здоров’я;

· при можливості, забезпечення спеціальними засобами для людей з особливими потребами (окулярами, слуховими апаратами, ортопедичними виробами, протезами, спеціальними засобами для пересування, тощо);

· агітаційна та соціально-практична діяльність щодо запобігання абортам та відмовам матерями від новонароджених дітей;

· надання безоплатних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, інформаційних та юридичних послуг самотнім матерям та вагітним жінкам, які опинились у складних життєвих обставинах;

· надання житла молоді після інтернату, та людям похилого віку, які опинилися в кризовій ситуації на умовах оплати ними спожитої теплової та електричної енергії, послуг з водопостачання та водовідведення і інших комунальних послуг, без стягнення плати за житло.

Принципи

Головним принципом нашої праці є спільність дотримання загальних християнських цінностей, та відчуття сімейної підтримки. З людьми, які проживають в «Отчому Домі»,а також з тими, хто вже покинув його стіни, ми будуємо й підтримуємо родинні стосунки.

Завжди в центрі нашої уваги знаходиться конкретна доля конкретної людини, і ми шукаємо найкращі шляхи для допомоги їй.

Валерій Бурій

Прапор міста Ватутіне

http://www.vatytino.... border='0' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; outline: 0px; background: transparent;'>

Історично місто закладалося в мальовничій долині річки Шполка в лісостеповій зоні Правобережної України, де було виявлено поклади бурого вугілля. Перед першопрохідниками відкрилися безмежні поля і лісостеп цього краю. Тому низ прапора вирішено зробити жовтого кольору, що символізувало би поле зрілої пшениці, осяяне золотим сонцем.

Прапор міста Ватутіне являє собою прямокутне полотнище з двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня – зеленого, нижня – жовтого кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Жовтий колір – є колір оптимізму, відкритості, рухливості, свободи: в музичному ладу відповідає ноті 'мі', дню тижня – Неділі. Жовтим кольором позначається планета Сонце.

Молодь на часі з досвідченими спеціалістами з різних куточків країни приїхали будувати нове місто. Озеленялися вулиці, висаджували дерева, кущі, лісом обсаджували колишні сухі відвали – в мріях і юнацьких захопленнях місто повинно було стати містом-садом. Тому верхній колір прапора – зелений. Це колір – життя, надії, відродження, молодості і радості, в музичному ладу відповідає ноті 'фа', дню тижня – Понеділку. Зеленим кольором позначається планета Місяць.

Зелений колір є результатом злиття духовного синього кольору і матеріального жовтого, тобто поєднання земного і небесного. В спектральному крузі жовтий і зелений кольори стоять поруч.

Прапор міста Ватутіне символізує прагнення громади міста до багатства рідного краю, краси, праці, миру і розвитку.

Прапор міста використовується під час засідань сесії міської ради, виконавчого комітету міської ради, проведення загальноміських урочистих заходів.

В центрі прапора розміщено герб міста.

Герб міста

Герб міста Ватутіного – це його офіційна емблема, яка в символічній формі відображає минуле і сучасне молодого робітничого міста.

http://www.vatytino.... border='0' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; outline: 0px; background: transparent;'>

Малий герб міста

В основі герба щит прямокутної форми, внизу заокруглений. Щит червоний символізує хоробрість, мужність, безстрашність воїнів Радянської Армії, які під керівництвом полководця, Героя Радянського Союзу, генерала армії М.Ф. Ватутіна, взимку 1944 року в цих степах, де зараз стоїть місто, назване ім’ям полководця, громили німецько-фашистських загарбників у ході Корсунь-Шевченківської битви.

На щиті срібний силует шахти, який символізує шахтарську історію міста, яке починалось і розвивалось насамперед, як місто гірників, брикетувальників, енергетиків.

Нижня частина емблеми теж срібного кольору. В ній зображення шестерні, як символу праці металообробних підприємств міста.

Півкругла викладка символізує працю вогнетривників і працівників підприємств будівельної індустрії. В центрі півкруга символ вогню.

Срібний колір цих зображень символізує чистоту і чесність.

Великий герб міста

Зображення малого герба міста Ватутіного (власне герба міста) накладено на щит державного герба України блакитного кольору. Вгорі щита – опуклими золотими літерами напис 'Ватутіне'.

Малий герб міста зображений у вінку з дубового і лаврового листя, які символізують міць, силу і славу. Вінок перевитий стрічкою зеленого кольору. Цей колір символізує свободу, радість, надію і здоров’я – все те, що так потрібно нашому народові, жителям міста.

Стрічка скріплена традиційною емблемою шахтарів і залізничників, нагадуючи про те, що місто Ватутіне започатковане в степу біля полустанку Богачеве.

Емоційна дія кольору має два аспекти: фізіологічний і асоціативний (як колір діє на людину – збуджуючи чи заспокійливо, з чим його можна пов’язати, що він символізує).

Валерій Бурій

Попович Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Попович Сергій Іванович
http://uk.wikipedia.... class='image' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>http://upload.wikime... width='200' height='283' data-file-width='195' data-file-height='276' style='page-break-inside: avoid; border: none; vertical-align: middle;'>
Народився	http://uk.wikipedia.... title='9 липня' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>9 липня http://uk.wikipedia.... title='1959' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>1959 (55 років) м. http://uk.wikipedia.... title='Ватутіне' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Ватутіне, http://uk.wikipedia.... title='Черкаська область' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Черкаська область
Громадянство	http://uk.wikipedia.... class='image' title='Україна' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>http://upload.wikime... width='20' height='13' srcset='//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/49/Flag_of_Ukraine.svg/30px-Flag_of_Ukraine.svg.png 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/49/Flag_of_Ukraine.svg/39px-Flag_of_Ukraine.svg.png 2x' data-file-width='1200' data-file-height='800' style='page-break-inside: avoid; border: none; vertical-align: middle;'> http://uk.wikipedia.... title='Україна' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Україна
Національність	http://uk.wikipedia.... title='Українці' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>українець

Сергій Іванович Попович (*9 липня 1959, м. http://uk.wikipedia.... title='Ватутіне' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Ватутіне Черкаської області) — український науковець, педагог, історик, краєзнавець, громадський діяч. Перший проректор http://uk.wikipedia.... title='Інститут туризму Федерації профспілок України' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Інституту туризму Федерації профспілок України, кандидат історичних наук, Почесний працівник туристичної галузі України, заступник голови http://uk.wikipedia.... title='Національна спілка краєзнавців України' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Національної спілки краєзнавців України (до 2012 року). 23 січня 2012 року V (позачерговим) з’їздом НСКУ обраний головою Ревізійної комісії http://uk.wikipedia.... title='Національна спілка краєзнавців України' style='color: rgb(85, 34, 0); padding: 0px !important; background: transparent;'>Національної спілки краєзнавців України^[1].

Освіта

Закінчив історичний факультет Київського університету (1981).

Наукові інтереси

До кола наукових інтересів входять питання історії вітчизняного туризму, методики та практики екскурсійної справи, взаємодії туризму та краєзнавства, популяризації історико-культурної спадщини засобами туризму та екскурсій. Автор понад 30 наукових публікацій.

Примітки

Вгору? Керівні органи Національної спілки краєзнавців України, обрані V (позачерговим) з’їздом

Посилання

http://www.nsku.org.... style='padding: 0px !important; text-decoration: inherit !important; background: transparent;'>Сайт Національної спілки краєзнавців України
http://kraeznavstvo.... style='padding: 0px !important; text-decoration: inherit !important; background: transparent;'>Краєзнавці Черкащини
Бурій В. Земляк-краєзнавець (Сергій Іванович Попович). Вип. 1 / Валерій Бурій // Бурій В.М. Вибрані розвідки, статті та замітки. - Черкаси : Вертикаль, 2008. - С. 28; Те саме // Місто робітниче (Ватутіне). - 2004. - 16 липня.

Валерій Бурій

http://www.vip-ua.or... alt='Попович Сергій Іванович'>

Попович

Сергій Іванович

Місце праці, служби:

Інститут туризму Федерації професійних спілок України

Посада:

Перший проректор інституту туризму Федерації професійних спілок України

Регіон:	м.Київ
Населений пункт:	м Київ
Дата народження:	9 липня 1959 р.
Освіта:	1981 р. Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка (історичний факультет)
Науковий ступінь, вчене звання, спеціальне звання, ранг:	кандидат історичних наук
Державні нагороди України:	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Поштова адреса:	04074, Київ, вул. Вишгородська, 12
Телефон:	(044) 432-58-00
Факс:	(044) 432-58-00
E-mail:	instur@gu.kiev.ua
Додаткова інформація в інтернеті:	http://www.itfpu.kie... style='margin: 0px; padding: 0px; outline: none; color: rgb(82, 2, 4); border: none; text-decoration: none;'>http://www.itfpu.kie...

Попович Сергій Іванович – перший проректор інституту туризму Федерації професійних спілок України, кандидат історичних наук.

Народився 9 липня 1959 р. У 1981 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Працює в Інституті туризму ФПУ з 1984 р. За цій період обіймав посади лаборанта, методиста, ст. викладача, заступника декана, зав. навчальним відділом, зав. кафедри, проректора, першого проректора.

У 1994 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток туристського краєзнавства в Україні в 60-80-х рр. ХХ ст.». Автор понад 30 наукових публікацій.

Бере активну участь у підготовці Державних і регіональних програм розвитку туризму в Україні, створенні законодавчої та інструктивно-нормативної бази вітчизняної туристичної сфери.

Заступник Голови Національної спілки краєзнавців України, Голова правління Асоціації екскурсоводів України, член виконкому Туристичної асоціації України, член Правління Ліги екскурсоводів м. Києва.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

...

Закрыть