|
"Європа платить за те, щоб Україна себе захищала, ми підтримуємо українську державу - і це питання екзистенційних безпекових інтересів Європи", - зазначив Сікорський. На запитання щодо того, що США можуть вимагати від України піти на територіальні поступки заради укладення миру, хоча самі українці цю ідею відкидають, Сікорський відповів: "Я впевнений, що президент Трамп розуміє, що Україні не потрібна нічия допомога, щоб капітулювати перед Росією - Україні потрібна допомога, щоб досягти справедливого миру та мати кордони, які вона зможе захищати". Він також додав, що не вважає за доречне обговорювати публічно, чим готова пожертвувати Україна задля досягнення миру - і що в будь-якому разі ці рішення має ухвалювати саме вона. "Як іноземці ми не маємо казати жертві агресії, як замирювати агресора - тому що з наслідками цього житиме саме Україна", - заявив Сікорський. Очільник польського МЗС також зазначив, що просте перемирʼя не вирішить проблему. "Насправді, я навіть погоджуюся з росіянами у тому, що потрібно вирішувати глобальні причини цієї війни. І на мою думку, це - російський імперіалізм, те, що Володимир Путін наділив себе правом вирішувати, хто може, а хто не може бути нацією, і у яких кордонах", - сказав він. Сікорський також нагадав, що Путін уже підписував з Україною угоду, яка гарантувала міжнародно визнані кордони України і яку ратифікували обидві країни 2004 року. "Чому ви думаєте, що якщо він укладе нову угоду, він дотримається слова?" - запитав Сікорський. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський |
Ця гірська система поділена між сімома державами: Румунія — 50% Словаччина — 21% Польща — 10% Україна — 10% (22 500 км²) Сербія — 5% Чехія — 3% Австрія — 1% Масштаби Найбільша ширина Карпат сягає 430 км, а їхня загальна довжина разом із територіями в інших країнах — близько 1 500 км. Цікаві факти про українські Карпати: Лісовий край У Карпатах зосереджено близько 20% усіх лісів України. Тут ростуть і праліси, і рідкісні види рослин, а також мешкають унікальні тварини. Молоді, але величні Карпатські гори сформувалися понад 25 мільйонів років тому в альпійську епоху горотворення. Найвищі вершини • Найвища точка всіх Карпат — Герлаховскі Штіт (Словаччина), 2 655 м • Найвища вершина Українських Карпат — Говерла, 2 061 м • Інші «двотисячники» України: Бребенескул (2 032 м), Піп-Іван Чорногірський (2 028 м), Петрос (2 020 м), Гутин Томнатик (2 016 м), Ребра (2 010 м) Перлина Карпат — Синевір Найбільше озеро Карпат, розташоване на висоті 989 м, утворилося приблизно 10 тис. років тому. Площа — до 5 га, максимальна глибина — 22 м. Історична спадщина На місці погаслого вулкана збудовано Мукачівський замок — одну з найвідоміших фортець Закарпаття. Рекордсмен Рахів Найвисокогірніше місто України (820 м над рівнем моря) та місто з найбільшим перепадом висот між вулицями — 600 м. Міст-гігант У смт Ворохта з 1895 року стоїть найбільший кам’яний залізничний міст України (довжина — 130 м, проліт — 65 м) — один із найбільших у світі. Долина нарцисів Поблизу Хуста — єдине місце в Україні, де в природних умовах ростуть нарциси вузьколисті. Площа — близько 80 га. Навесні долина вкривається білим квітковим морем. ✨ Карпати — це гори, природа, історія, легенди та неймовірна енергетика. Хто був — повертається знову. А хто не був — обов’язково мріє побачити! |
У найбільшому місті Аляски - Анкорідж - готуються протести через можливу зустріч президента США Дональда Трампа та Володимира Путіна. Політична організація Stand Up Alaska призначила акцію на четвер, 14 серпня, за день до саміту. Захід пройде під гаслом «Аляска з Україною». "З схвалення губернатора президент Дональд Трамп запросив Володимира Путіна. "Ми відправимо чіткий сигнал і Трампу, і Путіну: Аляска рішуче проти авторитаризму", - йдеться в заяві організаторів на своєму сайті. |
Імена трьох інженерів, які в водолазних костюмах спустилися під розпечений ядерний реактор Чорнобиля і врятували всю Європу: Герої України Олексій Ананенко, Валерій Беспалов, Борис Баранов. Ці троє людей врятували мільйони жителів планети. Чорнобиль міг обернутися ще страшнішою катастрофою, якби не самопожертва цих героїв, про яких більшість із нас навіть не чула. Лише через п’ять днів після вибуху, 1 травня 1986 року, радянська влада в Чорнобилі зробила страшне відкриття: активна зона зруйнованого реактора продовжувала плавитися. У ядрі містилося 185 тонн ядерного палива, і ядерна реакція тривала з жахливою швидкістю. Під цими 185 тоннами розплавленого ядерного матеріалу знаходилася ємність із п’ятьма мільйонами галонів води. Вода використовувалася на електростанції як теплоносій, і єдиним, що відокремлювало розпечене ядро реактора від води, була товста бетонна плита. Плавлячись, активна зона поступово проїдала плиту, повільно спускаючись у воду у вигляді потоку розплавленого радіоактивного металу. Якби це розпечене ядро досягло води, стався б масивний, забруднений радіацією паровий вибух. Результат міг бути катастрофічним: масштабне радіоактивне зараження більшої частини Європи. Порівняно з цим можливим вибухом перший вибух у Чорнобилі виглядав би дрібною аварією. Як писав журналіст Стівен Макгінті: «Це спричинило б ядерний вибух, який, за підрахунками радянських фізиків, випарував би паливо в трьох інших реакторах, зруйнував би 200 квадратних кілометрів землі, знищив би Київ, забруднив би водопровід, який обслуговував 30 мільйонів людей, і зробив би північну Україну непридатною для життя на понад століття» (The Scotsman, 16 березня 2011 року). Школа російських та азійських досліджень у 2009 році навела ще похмурішу оцінку: якщо б ядро досягло води, вибух «знищив би половину Європи і зробив би Україну, Європу та частину Росії непридатними для життя приблизно на 500 тисяч років». Експерти, що працювали на місці, побачили, що розпечене ядро невпинно проїдало бетонну плиту й невпинно наближалося до води. Інженери негайно розробили план порятунку: потрібно було, щоби троє людей у водолазних костюмах проникли у затоплені камери четвертого реактора і знайшли кілька запірних клапанів, які потрібно було відкрити, щоб випустити всю воду, перш ніж до неї доторкнеться активна зона. Для мільйонів жителів СРСР та Європи це був план порятунку. Але для самих водолазів це був вирок. Тоді не було гіршого місця на планеті, ніж резервуар під четвертим реактором. Усі прекрасно розуміли, що кожен, хто туди спуститься, зможе прожити рівно стільки, щоб виконати завдання, але, ймовірно, не більше. Радянська влада чесно пояснила обставини: якщо не осушити резервуар — буде другий вибух із катастрофічними наслідками. Якщо піти на завдання — майже неминуча смерть від радіаційного ураження. Троє чоловіків добровільно зголосилися. Це були старший інженер, інженер середньої ланки і начальник зміни. Завдання начальника зміни полягало в тому, щоб тримати підводний ліхтар, аби інженери могли знайти потрібні клапани. Наступного дня чорнобильська трійця одягла спорядження і занурилася в смертельно небезпечний резервуар. У басейні панувала непроглядна темрява, а світло водонепроникного ліхтаря, який тримав начальник зміни, було слабким і періодично згасало. Вони просувалися у каламутній темряві, марно шукаючи клапани. Із кожною хвилиною перебування під водою радіоактивні ізотопи руйнували їхні тіла. Але вони продовжували пошук, навіть попри те, що ліхтар міг згаснути в будь-який момент, а темрява поглинути їх назавжди. Фонарь дійсно згас, але лише після того, як його промінь вихопив у темряві трубу. Інженери помітили її. Вони знали: труба веде до потрібних задвижок. Вони попливли до труби, намацали її руками й почали підніматися вгору. Світла вже не було. Не було жодного захисту від згубної для людини радіації. Але там, у темряві, були дві задвижки, які могли врятувати мільйони. Вони відкрили їх. Вода почала стрімко витікати. Коли троє героїв повернулися на поверхню, їхня місія була виконана. Їх зустрічали як справжніх героїв — такими вони і були. Кажуть, що люди буквально стрибали від радості. Наступного дня всі п’ять мільйонів галонів радіоактивної води витекли з-під реактора. Коли розпечене ядро остаточно пропалило бетон і дісталося резервуару — води там уже не було. Другого вибуху вдалося уникнути. За результатами аналізів після інциденту вчені дійшли висновку: якби не дії трійці водолазів, другий вибух убив би та скалічив сотні тисяч, а можливо, й мільйони людей. Життя сотень тисяч людей врятували три людини. Багато героїв ішли на подвиги, маючи хоча б невеликий шанс на виживання. Але ці троє знали: шансу немає. Вони дивилися у морок смерті — і все одно зробили крок уперед. Борис Баранов помер у 2005 році. Олексій Ананенко і Валерій Беспалов досі живі! Світлана Підпоріна |
|
| Закрити |