|
|
14 серпня 2025
|
Нема такого поняття, як закрита зустріч у публічного посадовця. Особливо коли сидить повен зал студентів, ніде грушці впасти, оформлена сцена, встановлена мікрофонна озвучка, афіші про здибанку висіли на всіх коридорах. Оцей весь двіж про «ви не мали права публікувати уривки розмови зі студентами» - це клініка, симптоми якої вказують на психопатійний комплекс сірого кардинала. У певної категорії «видатних діячів» є хворобливий пунктик на тему кулуарності, конфіденційності й таємності, які в свою чергу мали би демонструвати надважливість персони, її втягнутість у найпотаємніші справи галактики. Це все від нерозуміння суті публічної політики. Одноосібна влада, межована з гібридною неомонархією, розсвинячує топ-посадовців настільки абсолютно, наскільки абсолютною є їхня влада і впливовість. Вони вже не мислять себе публічними політиками в цивілізованому розумінні цього слова. Вони – утаємничені, напівміфічні, демонізовані, аватароподібні сірі кардинали, і все, що злинює з їхніх уст, має бути запечатано суперсекретністю і втаємниченістю. Це навіть не профдеформація. Це в чистому вигляді профнепридатність. А також – повна руйнація всього функціоналу публічної політики, яка їм очі виїдає і нерви псує. Вони, як акула в воді, почуваються найкомфортніше яксамраз у заплаві мутної води, де все найважливіше робиться на дні без стороннього ока. Їм дай волю – вони б узагалі ліквідували публічність як таку і керували в ручному режимі, не виходячи з бункера. Що сталося. Після вуличних протестів, які були пов'язані з епопею з позбавленням незалежності НАБУ і САП, в ОПі вирішили хоч трохи виправити комунікації і Єрмак вирішив зустрітися з студентами. Організувати цю зустріч доручили придворному халдею Милованову. Ну, бо той повинен відпрацьовувати свої призначення у Наглядові ради. Той організував. І це стало комунікаційною катастрофою для Завгоспа. Він намагався брехати та маніпулювати. Було і про право президента не підписувати закони. І це брехня. І про 80% військових за телеграм. Це теж брехня. І про те, що він не знав, що було в законі 12414. А от це еталонна брехня. Було і інше. Але ця зустріч показала, що Єрмак, як і Зеленський відірвані від реальності. Вони живуть в своєму уявному вимірі, де всі, хто з ними не згодні - це порохоботи, а всі хто готові вказувати на корупцію - це агенти Кремля. Студенти показали, що не вдасться їх годувати лайном, яким наповнюють ОПешні канали. В цій історії Єрмаку було боляче, вазелин він не заслужив і це було добре. Для України. І так, закрита зустріч Єрмака зі студентами Київської школи економіки (KSE), Українського католицького університету та Київо-Могилянської академії пішла геть не за планом. Питання були настільки дратівливі, що Єрмак почав відверто психувати. Шедевр пролунав у середині зустрічі, коли гарний хлопчик із КМА ввічливо запитав «якого х…а» Єрмак тут виступає, а не захищає Україну зі зброєю в руках. Єрмак, який заїкнувся про державну службу отримав юридично точну тираду про «ніхто і звати їх ніяк» щодо працівників «грізного» ОПУ Зеленського, які справді не є держслужбовцями і за статусом не вищі за вахтерів у їхньої «хазі». Під час зустрічі з студентами главі ОП Андрію Єрмаку вказали на те, що він намагається уникнути прямої відповіді на питання: «Насправді вразило. Дуже талановито, Андрію Борисовичу. Ви відповіли на три питання і я не почув відповіді майже на жодне», - зауважив один з учасників зустрічі. Було видно, що ця лінійність вразила голову ОП. Та важливіше – вона підкреслила прірву між світами, у яких живуть студенти та Єрмак. Як можна допускати до міжнародних перемовин людину, яку студенти розмазали по підлозі, як пролитий суп, елементарними питаннями на предмет закону і права? Це ж до якого плінтуса треба було клавішам опустити власну країну навіть не за ради ковбаси, а лише за обіцянку ковбаси? І оцей от ломом підпоясаний переросток «півтори Івана» Єрмак у нас вершитель доль, це, курва мать, радник і соратник найвеличнішого лідера сучасності, це, сцуко, регент! Тобто, у дофіна в треніках розумовий рівень ще нижче, ніж можна було собі уявити, якщо воно без отакенного радника кроку не робить. І ви хочете з оцим всім недорозвиненим дебілятником перемоги у війні? Та вони в шашки не виграють! Дошку з шашками спи-здити прилюдно можуть на раз-два, і навіть оком не кліпнуть, отут вони профі, а от перемогти ні, це не про них. Як Єрмак не був здатний відповісти на запитання студентів – так само він веде переговори від імені України, на які його український народ не вповноважував, і які він не має права вести, навіть згідно з указом президента і згідно зі своєю посадою. І в результаті оцей рівень дна – це рівень дипломатії сучасної України. І саме тому у нас на багатьох міжнародних фронтах суцільні програші. «Стало очевидним, що влада активно дискредитує неугодні ЗМІ, але, водночас, гостро реагує, коли чує критику від студентів». Це саме зараз стало очевидним? Довго ж наші «неупереджені» ЗМІ роздупляються, перепрошую. Стало очевидним на самому старті їхньої карʼєри «ефективних менеджерів» - це лапті за світоглядом і биті валянки з точки зору інтелекту. Просто настільки попухші від всевладності, безкарності і самонавіювання відсутності відповідальності у майбутньому, що вважають, ніби люди чують не бараняче бекання в купі з нездатністю звʼязати кілька слів, а лекцію людини з найвищим коефіцієнтом інтелекту за шкалою Стенфорд. До речі, по суті пробеканого: Володимире Олександровичу, ви поняли? Пан Єрмак дав зрозуміти: якщо що, то він нічого не знає, ні в чому не заляпаний і взагалі вирваний з контексту. Це щодо майбутньої відповідальності. Бо ж колись вам обом не на питання студентів відповідати. А на питання слідчих. Остап Дроздов Борислав Береза tZE inform Олена Яблунька Софія Федина Svitlana Samarska |
14 серпня 2025
|
Загалом таких людей у світі — не більше сотні. Гонорари деяких сягають $100 000 за годину, а графік розписаний на місяці вперед. Для траблшутерів головне — ділова репутація. Замовники буквально передають їх із рук у руки, приховуючи від конкурентів. Реклама у них лише одна — стовідсотковий результат. Помилка виключена. Щоб краще зрозуміти суть їхньої роботи, наведу кілька прикладів. Приклад перший В Америці були дві великі компанії, які видавали щомісячні довідники «жовті сторінки». Ринок був тісним: чорний піар, демпінг, переманювання працівників один в одного. Нічого не допомагало — вони йшли нога в ногу. Офісні працівники зазвичай купували обидва довідники по долару, не замислюючись, який кращий, адже інформація в них була однакова. Одна з компаній запросила траблшутера. Він вивчив ситуацію, подумав і сказав: — Наступного місяця випустіть довідник меншого формату, але щоб інформації було стільки ж — він має бути маленьким, але товстеньким. Отримав гонорар і поїхав, а конкурент збанкрутував за два місяці. В чому фішка? Коли обидва довідники були одного формату, вони лежали на столах як карти, впереміш. Але коли один великий і плаский, а другий — маленький і товстий, маленький завжди опиниться зверху. До кінця місяця люди розуміли, що користувалися лише верхнім, а великий не відкривали жодного разу. Тож навіщо платити ще долар за нього, якщо в маленькому є все? Приклад другий У головному офісі компанії Nike тисяча людей ламала голову над нерозв’язною проблемою. Запросили траблшутера й пояснили: — Ми почали виробляти кросівки в деяких найбідніших країнах Африки. Побудували фабрики, навчили персонал, собівартість мала бути низькою. Але зіткнулися з проблемою: місцеві працівники масово крадуть готову продукцію. Цілі села — від малого до великого — ходять у кросівках, вартість яких дорівнює їхньому річному доходу. Ми пробували наймати більше охоронців із місцевих, але стало ще гірше — вони теж люблять кросівки. Якщо привезти охорону зі США, собівартість злетить до небес. Траблшутер: — І що ви від мене хочете? Nike: — Придумайте, як знизити крадіжки до нуля, не витрачаючи грошей на охорону. Траблшутер, звісно, нічого не тямив у технології виробництва взуття, але, на відміну від тисячі топменеджерів, умів дивитися на проблему під зовсім іншим кутом. Посидів трохи в темній прохолодній кімнаті й видав відповідь: — Вам потрібно в різних країнах випускати окремо ліві та праві кросівки. |
13 серпня 2025
|
Останній дарунок матері — Львівське ґетто, зима 1943 Серед лютої зими, в самому серці замерзлого й виснаженого голодом Львівського ґетто, молода єврейська мати зробила вибір, що назавжди змінив долю її дитини. Їжі не залишилося. Вулиці просякли хворобами й страхом. Депортації відбувались за розкладом — кожен поїзд був квитком в один кінець. Стіни змикалися. Та навіть у цій задушливій темряві вона знайшла останній вихід — не для себе, а для свого немовляти. Вона встановила зв’язок із польськими каналізаційниками — чоловіками, які ризикували всім, щоб провести єврейські сім’ї крізь підземні тунелі міста. У ніч таку холодну, що тріскали камені, вона загорнула малюка в усе тепло, що мала: тонку хустку — і материнську надію. Обережно поклала його в металеве відро. Її руки тремтіли не від морозу, а від ваги неминучого. Коли відро повільно опускали в непроглядну темряву каналізації, вона схилилась ближче й прошепотіла свою останню молитву: «Рости там, де я не зможу бути». Вона не пішла за ним. І не мала наміру. Вона залишилась — прийнявши кінець, що на неї чекав, але знаючи: її синові даровано шанс. Хай і крихітний. Її ім’я невідоме. Немає могили, немає фотографії, немає жодного запису про її обличчя — лише живе дихання хлопчика, якого вона віддала у темряву. Каналізаційник, який прийняв відро, ніс немовля крізь тунелі смороду й тіней, вивівши за межі ґетто — у світ, де виживання ще було можливим. Ця дитина вижила. Через десятиліття, вже старим чоловіком з руками, зітертими часом, він повернувся до Львова. Стоячи мовчки над іржавим люком — брамою до свого початку і до останнього прихистку матері — він поклав одну червону троянду на метал і прошепотів: «Тут було моє народження». На потрісканому асфальті він вшанував жінку, яку так і не зміг запам’ятати — ту, що віддала йому все, віддавши його світові. Її любов не потребувала імені, щоб стати вічною. Вона мовчала — і лунала крізь покоління. Єврейська громада (с) |
13 серпня 2025
|
|
13 серпня 2025
|
|
13 серпня 2025
|
Ще зовсім недавно, у часи нашого дорослішання, авторитети були частиною ландшафту. Ми, міленіали, могли з ними сперечатися, могли протестувати, але робили це в межах певних правил. Ми визнавали ієрархії, навіть якщо вони нам не подобалися. Зумери ж виросли в іншій реальності. Для них світ — це нескінченна множина варіантів і стратегій життя. Авторитети зникли як клас. Залишилися лише ті, хто може бути корисним тут і зараз, а не «за посадою» чи віком. Вони не звикли мовчати і не бачать сенсу у формальних компліментах. Нещодавня зустріч у KSE це підтвердила: жодного запитання з ввічливою «передмовою». Лише прямі формулювання та прагнення отримати конкретну відповідь. Така зміна ставлення — виклик для політичних систем. Або молодь буде приборкана через страх і контроль, перетворивши світ на цифровий концтабір, або ми навчимося будувати горизонтальні суспільства, де влада — це не джерело привілеїв, а просто сервіс управління. Я за другий варіант. Люблю agile. Можливо, це і є головний вибір, який стоїть перед нами сьогодні. |
13 серпня 2025
|
видатні особистості України та світу, які пишуть лівою рукою Що це за день? 13 серпня у всьому світі відзначається Всесвітній день шульги, або його ще називають Міжнародний день шульг (International Lefthanders Day). Шульга – це людина, яка замість правої руки активно використовує ліву руку. Саме такі люди ініціювали впровадження цього свята, щоб привернути увагу інших людей до своєї особливості. Ще одна мета свята – спонукати виробників товарів створювати товари, які б були зручними у використанні для шульг. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день шульги? Вперше цей день був відзначений засновником Міжнародного клубу шульг (Lefthanders International, Inc.) – Діном Р. Кемпбеллом у 1976 році. А з 1992 року ця дата щороку відзначається у всьому світі. Починаючи з 1600-х років, коли шульг вважали дітьми диявола (інквізиція їх карала) , і донині вони продовжують стикатися з труднощами та проблемами у виконанні завдань. Цікаво про ліворукість Згідно до статистичних даних 10% – 15% мешканців нашої планети є шульгами, якщо говорити в числах це близько 800 000 000 людей. Погодьтеся, величезна чисельність. Одні вчені припускають, що подібне співвідношення існувало протягом всієї історії людства, інші – вважають що відсоток шульг раніше був значно більшим – до 50%. Причини ліворукості Найголовніші причини – генетичні. У 2019 році вчені-генетики почали мову про так звані ДНК маркери, які впливають на домінуючу сторону людини. Вважається, що гени на 20-25% відповідають за активну руку. Решта 75-80% – це цілий комплекс різноманітних факторів, які нас оточують. До них відносяться: країна народження, вага при народженні, вживання материнського молока, стать тощо. Наприклад, статистично досліджено, що шульги серед чоловіків зустрічаються набагато частіше. Ліворукі vs Праворукі Багато досліджень свідчать про те, що шульги не тільки працюють лівою рукою, у них взагалі ліва сторона є активнішою. Так само як для праворуких – права. Проводили один експеримент, коли людей попросили намалювати дві рамочки, а потім в одній з них зобразити хижих та домашніх тварин. Виявилося, що шульги намалювали добрих домашніх тварин у лівих рамочках, а люди, що з народження більше користуються правою рукою, розмістили улюблену тварину до правої рамочки. Ліворукість не означає якісь відхилення. Шульги – це нормальні здорові люди. Психологи стверджують, що єдина проблема, з якою стикаються такі особи – це необхідність підлаштовуватися під світ, де все зроблено для праворуких. Переваги та недоліки ліворукості Раніше у СРСР дітей перенавчали писати з лівої руки на праву, подібна практика і в наші дні підтримується в таких країнах як Китай та Японія. Вважається, що навчити ліваків користуватися правою рукою набагато простіше, аніж пристосовуватися під їхні нагальні потреби. Шульги рідко стають великими музикантами, оскільки навчитися грати на музичному інструменті «не тими руками» не так просто. Хоча і тут є виключення, наприклад мало хто знає, що видатний американський гітарист Джиммі Хендрікс був шульгою. Для гри він використовував звичайнісінькі моделі гітар, проте перед тим як приступити до гри, він перевертав їх та міняв всі струни в протилежному порядку. Сьогодні для шульг з’являються спеціальні лівосторонні музичні інструменти. Нелегко приходиться лівакам-піаністам, адже головну партію необхідно грати правою рукою, тоді як лівою програються лише акорди. Хоча Людвіг Ван Бетховен, Амадей Моцарт, Ніколо Паганіні були ліворукими. Проблеми супроводжують і тих шульг, які перебувають на військовій службі. Треба навчитися тримати зброю. Проте є і певні переваги, наприклад в різних видах боротьби: карате, бокс, фехтування. Якщо ви шульга, то для вашого суперника це може стати справжньою несподіванкою. Дуже часто в єдиноборствах переможцями стають шульги. Ось знамениті шульги: Альберт Ейнштейн, Гай Юлій Цезар, Людвіг ван Бетховен, Ніколо Паганіні, Вольфганг Амадей Моцарт, Олександр Македонський, Наполеон Бонапарт, Рафаель, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Ганс Христиан Андерсен, Пол Маккартні, Барак Обама, Білл Клінтон, Марк Цукерберг, Білл Гейтс, Чарлі Чаплін, Мерилін Монро, Грета Гарбо, Бред Пітт, Г'ю Джекман, Опра Вінфрі, Міккі Рурк, Гаспар Ульель, Леді Гага, Дженніфер Лоуренс, Роберт Де Ніро, Голді Хоун, Джастін Бібер, Емінем, Мері-Кейт Олсен (її сестра Ешлі - правша), Пеле, Деніз Річардс, Білл Мюррей, Морган Фрімен, Джуліанна Мур, Демі Мур, Меттью Перрі, Кіану Рівз, Він Дізель, Анжеліна Джолі, Джулія Робертс, Брюс Уілліс, Скарлет Йохансон, Сара Джесіка Паркер, Ніколь Кідман, Міла Йовович, Дієго Марадона, Селін Діон, Пабло Пікассо, українці – Степан Бендера, Андре Тан, Святослав Вакарчук, Марія Матіос та інші. |
13 серпня 2025
|
29 березня 1933 року, повернувшись з подорожі по СРСР, Ґарет Джонс зробив відомий прес-реліз про Великий Голод в Україні, надрукований багатьма газетами, зокрема «New York Evening Post» та Манчестер Гардіан: "Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо!» Цей плач лунає по всій Росії; на Волзі; в Сибіру; в Білорусі; в Центральній Азії та Україні — «Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду.» Більшість офіційних осіб заперечують існування будь-якого голоду, але через кілька хвилин після одного такого заперечення в потязі, я насмілився кинути на підлогу шматок зчерствілого хліба. Наче куля селянин кинувся на підлогу та поглинув його. Те саме повторилось зі шкіркою апельсина. Навіть чиновники з транспорту та офіцери ОДПУ попередили мене про небезпеку подорожей селом вночі через велику кількість відчайдушних через голод людей..." Невдовзі прокремлівські сили на чолі з сумнозвісним лауреатом Пулітцерівської премії В.Дюранті розгорнулася цілу інформаційну кампанію проти Ґ.Джонса, щоб спростувати його заяви про штучний характер Голоду. 12 серпня 1935 року напередодні свого 30-річчя під час подорожі до Внутрішньої Монголії Ґарет Джонс був убитий. В травні 2006 року на території Валлійського університету, alma mater журналіста, було встановлено пам'ятну дошку на його честь з написами трьома мовами - англійською, валлійською та українською. У листопаді 2008 року Президент України В.Ющенко посмертно нагородив Ґарета Джонса орденом «За заслуги». У 2019 р. Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка заснував почесну відзнаку «Медаль Ґарета Джонса» для гідного вшанування та нагородження журналістів, видавців, науковців, меценатів за вагомий внесок у дослідження українських Голодоморів, високу професійну майстерність, сприяння відновленню історичної правди про трагічні сторінки минулого України. У липні 2020 р. було прийнято рішення назвати на честь Ґарета Джонса провулок у Києві. А 2019 року відбулася прем'єра художнього фільму про сміливого валлійського журналіста "Гарет Джонс" спільного виробництва Польщі, України і Великої Британії. "Ми хотіли розповісти про ті кола пекла, з якими зіткнувся Джонс, протидіючи суворій реальності своїм ідеалізмом, молодістю і мужністю, просто і прямолінійно. Знімаючи фільм, ми розуміли, що розповідаємо важливу історію, яка поза часом. Але тільки зараз ми зрозуміли, наскільки актуальна сьогодні ця розповідь про фейкові новини, альтернативну реальність, корупцію в ЗМІ і байдужість людей. Сьогодні не бракує корумпованих конформістів і егоїстів; нам не вистачає таких, як Оруелл і Джонс. Ось чому ми повернули їх до життя", - зазначила в коментарі режисерка стрічки Агнешка Холланд. ©️ Diaspora.ua 2019 Текст підготовлено для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук і використання - ЛИШЕ за умови активного посилання на Diaspora.ua. #УД_Гарет_Джонс #УД_Гаретт_Джоунс #УД_Голодомор #УД_13_серпня |
13 серпня 2025
|
Навчи її бути вдячною за мале, бо той, хто вміє цінувати дрібниці, завжди матиме велике серце. Навчи її не ганятися за марнотою, а шукати Божого миру у серці, бо він найбільший дар. І тоді вона виросте такою, що зможе пройти будь-які бурі життя, тримаючи в руках не багатство цього світу, а справжній скарб, спокій і любов. |
13 серпня 2025
|
| Закрити |
