|
Ми зворушені та натхненні отримати його з Угорщини та від угорців. Особливо в цей момент. Ми дякуємо за ці слова підтримки. Вони безцінні та історичні. Сказати їх публічно у, мабуть, найскладніший період сучасних українсько-угорських відносин означає бути на правильному боці історії та відстоювати правду. Ми знаємо й ніколи не сумнівалися, що є Угорщина, яка не прагне зиску шляхом зради та служіння чужим інтересам, як ви написали у своєму листі. Що є Угорщина, яка солідарна з Україною, підтримує нас та вшановує воїнів Збройних Сил України в нашій боротьбі проти російського імперіалізму. Ми знаємо, що саме це і є справжня, а не інша Угорщина. Угорщина Шандора Петефі та Імре Надя. Історична боротьба проти імперій та брехні, за свободу, незалежність та суверенітет – це те, що обʼєднує наші народи й нації, всю Центральну Європу. Обʼєднує крізь століття – від 1956-го до 2014-го і 2022 років. Об'єднує досі. У нас навіть гасло спільне: "Героям Слава". Ми впевнені, що цю єдність не можуть зруйнувати політики, дезінформація та російська пропаганда, хай би якими потужними вони не були. Ми з вами сильніші. Ми усвідомлюємо, як багато ще нам треба пояснити одне одному про одне одного. Ми дуже жалкуємо, що в Угорщині та серед угорців переважає думка, що Україна коли-небудь прагнула чи прагне досі обмежити права угорської нацменшини. Це не так. Ми в Україні ніколи не прагнули обмежувати права етнічних угорців, лише хотіли створити кращі умови для вивчення державної мови, щоб сприяти самореалізації угорців в Україні. Ми відчуваємо відповідальність за це непорозуміння та прагнемо це виправити. Як і угорська, так і українська історія – це постійна боротьба за власну ідентичність, за нашу мову, культуру та права. Тому ми, українці, не можемо світоглядно прагнути того, від чого століттями страждали самі. Наш опір путінському імперіалізму зараз – саме про цю боротьбу. Тим паче, що Росія цинічно використала як прикриття для своєї геноцидальної агресії проти України саме питання ідентичності та прав російськомовних в Україні. Захищати російськомовних, вбиваючи їх, що робить Росія уже понад 11 років в Україні, – це справді диявольський план. Диявол має бути зупинений. І зробити це ми можемо лише разом. Україна ніколи не прагнула цієї війни. Нікому іншому не бажає цієї війни. Ми прагнемо зупинити Росію в Україні, на наших кордонах. Хоча путінський режим відверто каже, що не планує на Україні зупинятися. Як і в 1956 році. Україна прагне миру, безпеки та добробуту. Для себе та Європи, яка є нашим справжнім історичним домом, на відміну від російської імперії. Тому ми прагнемо в ЄС і НАТО. Так само, як свого часу Угорщина. Ми, українська нація, яку ділили століттями, також розуміємо, наскільки важливо для вас, угорської нації, розділеної історією, знову бути обʼєднаною в Європі. Це ще одне світоглядне прагнення, яке нас обʼєднує. Політичні доктрини, які намагаються обґрунтувати, що Україна не має бути членом ЄС та НАТО, є не тільки антиукраїнськими, вони є антиугорськими та антиєвропейськими. І ми впевнені, що мудра угорська нація це розуміє сьогодні. Ми це бачимо. Ми це відчуваємо. І ми неймовірно тішимося, що з боку угорської народу нині отримуємо такий потужний сигнал солідарності та підтримки. Щиро дякуємо вам за нього. Hajrá Magyarország! Слава Україні! Лист підписали (імена наведені в алфавітному порядку): Алім Алієв, засновник літературного проєкту "Кримський інжир" Станіслав Асєєв, журналіст, колишній в’язень катівні "Ізоляція" в Донецьку, військовослужбовець ЗСУ Олександр Алфьоров, історик, майор запасу Юрій Андрухович, письменник Максим Буткевич, БФ "Принцип надії", офіцер ЗСУ, колишній військовополонений Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ярослав Грицак, історик Володимир Єрмоленко, український філософ, президент Українського ПЕН Йосиф Зісельс, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, виконавчий віцепрезидент Конгресу національних общин України Павло Казарін, журналіст, військовослужбовець ЗСУ, лауреат Шевченківської премії Євген Клопотенко, шеф-кухар, ресторатор Андрій Курков, письменник, президент Українського ПЕН 2018-2022 Андрій Любка, письменник, волонтер, директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики "Українська призма" Мирослав Маринович, публіцист, колишній політв’язень (1977-1987) Олександра Матвійчук, правозахисниця і голова Центру громадянських свобод, нагородженого Нобелівською премією миру 2022 року Юрій Назарук, співзасновник Холдингу емоцій "!FEST", підприємець Юрій Панченко, редактор онлайн-видання "Європейська правда" Віталій Портников, політичний оглядач, журналіст, телеведучий, лауреат Шевченківської премії Сергій Притула, волонтер, засновник Благодійного Фонду Сергія Притули Олег Сенцов, український режисер і військовий, колишній політв’язень Кремля Сергій Сидоренко, редактор онлайн-видання "Європейська правда" Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" в Україні. Лист відкритий до підписання. Щоб зробити це, напишіть на office@ices.org.ua |
27 червня 2025
|
На передовиці авторитетної американської газети вийшла велика стаття про битву за Київ. Одна з її складових - оборона Чернігова займає значне місце в матеріалі. Розпочинається частина про Чернігів Гончарівськом. Полковник Леонід Хода був готовий до найгіршого та заздалегідь переніс пальне та їжу в замасковані безпечні райони та розсердив свої війська подалі від бази в полі. Він приготувався востаннє попрощатися з дружиною, але став однією з ключових фігур оборони Чернігова. Російські війська, чисельність яких наближалася до 30 тис. осіб перетнули кордон з трьох напрямків до Чернігова. Вони планували захопити місто за 3 дні та створити потужний тиск на столицю з сіверського боку та разом із військами, що висадилися в Гостомелі захопити столицю. Поставити маріонетковий уряд, який би проголосив капітуляцію України. Такий був план. Натомість, протягом наступних 5 тижнів вони таки не змогли захопити місто та змушені були відступити. Це зіграло ще одну вирішальну роль у провалі «бліцкригу» москви. Між цими 30 000 росіян та столицею України стояла 1-ша Танкова бригада з приблизно 2000 військових. Керівник бригади прийняв рішення покинути базу в Гончарівську та помчав до Чернігова. Тут створили передовий командний пункт. Чекаючи біля шосе на північ від міста, його роти влаштували засідку та знищили першу російську колону, обстрілявши формування з артилерії з такої короткої відстані, що росіяни не встигли зреагувати. Так само була знищена і друга російська колона. Атака зупинила наступаючі сили та дала можливість виграти критичний час для зведення оборони міста та збору власних військ. росіяни намагалися взяти місто «масою». ЗСУ витісняли цю «масу» на вузькі ділянки місцевості - грунтові дороги, які були непрохідними, талі поля чи болота, які затримували б транспортні засоби та споживали більше пального. Мости та переправи були заміновані та заблоковані. «Ми змушували їх пройти певними маршрутами, де потім підірвали б їх і відрізали», — каже генерал-майор Віктор Ніколюк, головнокомандувач ОК «ПІвніч». Ця стратегія викликала захоплення в Пентагоні. «На цьому напрямі було близько 30 бойових груп росіян. Їх зупинила лише одна українська бригада. Я не знаю, ким був цей командувач, але він зупинив їх на шляху», - цитує газета генерала Марка А. Міллі, голову Об’єднаного комітету начальників штабів (аналог нашого Залужного). За словами Ніколюка, старий радянський спосіб ведення війни, коли командири надавали офіцерам мало свободи для прийняття рішень і намагалися здолати ворога, надсилаючи величезні маси сил, залишався характерним для Росії. «Ми вбивали двох-трьох людей, а на їх місці з’являлися інші. Перші ще лежать, а ці хлопці наступають. Просто 1941 рік, коли для командирів життя особового складу нічого не означає». Віктор Ніколюк вказує на ще одну причину поразки росіян «Вони впевнені в собі та вважають, що Україна маленька. Росіяни вважають, що просто можуть передавити нас, просто проїхати танками і все». Як це сталося на захід від Києва, росіяни повністю заглушили зв’язок і супутникові мережі українців, залишивши Ходу та інших без зв’язку з солдатами на передовій. Українські командири розійшлися по позиціях своїх військ, щоб спілкуватися та віддавати накази. Тут відіграла свою роль навики, які ще з 2014 року ЗСУ перейняли у західних партнерів - офіцери нижчого рівня знали, що повинні діяти відповідно до ситуації, а не чекати команд від штабу. Ця ініціатива - ключова відмінність двох армій. Офіцерам у будь-якому разі довелося взяти ініціативу на себе. Комунікації були повністю паралізовані, і тут свою величезну роль зіграли місцеві мешканці. «Доводилося працювати через інформаторів. Я не збираюся викладати всі карти на стіл, але ми з 95-відсотковою точністю знали навіть їхні найменші рухи іншими способами. Це все були місцеві», - каже Леонід Хода. Газета наводить бої за пагорб в Новоселівці, як приклад українських волі боротися всупереч всьому. «Тримайте цей пагорб, інакше Чернігів буде у росіян на долоні», - наказав Хода. Протягом кількох днів наші бійці захищали його, незважаючи на жорстоке російське бомбардування з танків, реактивних систем залпового вогню та, зрештою, фугасних бомб FAB-500, які знищили більшу частину самого пагорбу. Майже всі причетні загинули та були знайдені в імпровізованій могилі на вершині. Але вони не здалися… Також в статті відзначається роль Територіальної оборони в захисті Чернігова. В перші дні війни до її складу записалися тисячі добровольців. Хоча більшість з них були недосвідченими бійцями, вони взяли на себе вирішальну й небезпечну роль, забезпечуючи критично важливу додаткову живу силу. Про авіацію. В перші дні росіяни домінували в небі над Черніговом. Пам’ятаєте, як на початку березня літаки тероризували наше місто, щодня скидаючи бомби на цивільні об‘єкти. Лише в середині березня 1-ша Танкова отримала переносні ЗРК «Містраль» і «Стінгер» від США та союзників. Леонід Хода з гордістю розказує, що над Чернігівщиною вдалося збити 10 російських літаків (щоправда, більшість без допомоги західної зброї). За допомогою грубої сили та великої чисельності росіянам вдалося майже оточити місто, обійшовши його з південного боку. Кульмінацією стали бої за Лукашівку. Росіяни зібрали тут цілу батальйонну тактичну групу чисельністю 750 військовослужбовців і склали боєприпаси між білими стінами старої православної церкви. Село наводнила російська бронетехніка. Якби ЗСУ відстояли Лукашівку, ми ризикували втратити«дорогу життя». Але рішення росії сформувати тут війська було помилкою. Лукашівку відокремлювали відкриті поля та клаптики крихітних струмочків від сіл, які утримували ЗСУ. Це робило росіян відкритими.«Невеликими групами ми вийшли і знищили один-два танки, одну БМП, частину особового складу - і просто потроху почали відрізати їх матеріально-технічне забезпечення», — сказав Ніколюк. Решту зробила артилерія. Велика частина російської техніки була спалена. «У той момент я зрозумів, що росіяни зазнають поразки. Вони втратили надто багато людей, танків і бойових машин - і вже не мали достатніх сил, щоб просунутися до Чернігова. Їх логістика була перенапружена контратаками, часом і відстанню», - розказує керівник 1-ї танкової бригади Леонід Хода. А згадайте, як всі цивільні, які лишалися в місті і чим могли допомагали військовим та один одному, видихнули в перших числах квітня, коли місто перестали обстрілювати та наступила тиша. Особисто я кілька тижнів просто не міг звикнути до неї. А потім з‘явилися новини про Бучу, Ягідне та інші території, що були в окупації та про звірства росіян там. І усвідомлення масштабу звірст, які теоретично міг побачити обласний центр, що так довго тримав оборону… Прочитавши статтю та оновивши для себе події лютого-березня хочеться лише ще раз подякувати керівництву, офіцерам та особовому складу ОК «Північ», 1-ї Танкової бригади, воїнам Територіальної оборони Чернігова, 58-й мотопіхотній бригаді та всім воїнам, які захистили Чернігів від російської навали. Герої! Слава ЗСУ! Вікторія Колчина |
27 червня 2025
|
Тепер статус киргизької мови буде вищим за російську. До слів спікера парламенту доєднався речник законодавчого органу: "Якщо ми будемо байдужі до киргизької мови, то перестанемо бути нацією найближчими роками". Згідно з новим законом, не менше 60% контенту на радіо і телебаченні мають бути киргизькою мовою, нею мають бути написані назви місць, а текст киргизькою мовою в рекламі має бути більшим за російську. Усі держслужбовці, включаючи суддів, прокурорів, посадових осіб, депутатів, міністрів, що призначаються, повинні володіти киргизькою мовою. Норма стосується і правоохоронців. Крім того, неволодіння киргизькою мовою тепер може спричинити відмову у наданні статусу виду на проживання і випроторенню з країни. Киргизстан є важливий союзник росії, який допомагає їй обходити західні санкції. Сотні тисяч киргизів працюють в росії і близько 80% із семи мільйонів жителів Киргизстану розмовляють російською мовою, яка широко використовується у повсякденному спілкуванні. Отже це вже п'ята пострадянська країна у регіоні, яка почала просувати національну ідентичність після початку російської повномасштабної агресії щодо України. Раніше у Киргизстані також вирішили змінити гімн, щоб він не нагадував про радянський період. Наразі триває конкурс на новий текст та музику гімну. Бандерівське гасло "Геть від Москви!" стає дедалі популярнішим і актуальним у країнах, які були близькі і дружні до росіян. Воно набуває практичного змісту. Національні лідери розуміють, що без зростання національної свідомості неможливо побудувати повноцінну незалежну державу. |
26 червня 2025
|
Трохи історії: На відміну від сунізму (релігії більшості мусульман — їх близько 85%), шиїзм народився з почуття історичної несправедливості й трагедії. Після смерті пророка Мухаммеда виникла суперечка про те, хто має стати його наступником. Шиїти (від ши‘ат Алі — «партія Алі») вважали, що влада мала перейти до зятя пророка, Алі, та його нащадків. Але владу захопили інші. І це стало причиною для кровної образи. Я навіть не знаю, з чим це порівняти. Ну, уявіть, що в 1613 році на Земському соборі обрали б не Михайла Романова, а, скажімо, польського королевича Владислава, або шведського принца Карла Філіпа, або Годунова чи Голіцина — всі вони претендували на російський трон. І ось у сучасній Росії з’явилася б партія Романових, яка прийшла б до влади й вирішила «виправити несправедливість». Маячня, правда? Але тільки не для релігійного світогляду. Ключова подія для шиїтів — мученицька смерть імама Хусейна. Хусейн був убитий і обезголовлений у битві при Кербелі 12 жовтня 680 року військом Убайдуллаха ібн Зіяда разом із більшістю своїх родичів і соратників. Їхні голови насадили на списи, а потім армія Ібн Зіяда, сівши на коней, потоптала їхні тіла. Це сталося 1345 років тому (!), але ця подія й досі символізує для шиїтів вічну боротьбу добра (в особі нащадків пророка) проти зла й тиранії узурпаторів. Шиїти вірять, що дванадцятий імам — Мухаммад аль-Махді, який зник у 941 році, насправді не помер, а був «прихований» Богом і повернеться наприкінці часів, щоб установити на Землі царство справедливості й перемогти зло. Його титули — праведний, довгоочікуваний, правитель віку, прихований, володар справ, володар істини, доказ Бога. З цієї історії народжується особлива шиїтська стражденна психологія, якій притаманні: • Почуття обраності й правоти у світі, яким керують неправедні; • Готовність до мучеництва і боротьби з несправедливістю; • Есхатологічне очікування — віра в майбутню фінальну битву добра зі злом. Саме на цьому фундаменті аятола Хомейні та його послідовники побудували свою революційну ідеологію, яка й пояснює ненависть до Ізраїлю. Хомейні розглядав світ не просто крізь призму ісламу, а крізь антиколоніальну й антиімперіалістичну оптику. Для нього головними проблемами світу були дві наддержави-«гнобителі»: — «Великий Сатана» (аш-Шайтан аль-Акбар) — США, — «Малий Сатана» (аш-Шайтан аль-Асгар) — Радянський Союз. Впевнений, що розпад СРСР аятоли пояснили своїми благочестивими молитвами й вірою в Аллаха. У цій ідеологічній картині світу Ізраїлю відведена демонічна роль. Ізраїль — це не просто держава. В ідеології Хомейні — це штучне утворення, «ракова пухлина», створена західним імперіалізмом (передусім США та Великою Британією) й імплантована в саме серце ісламського світу, щоб контролювати його, принижувати та не дати йому об’єднатися. Крім того, існування Ізраїлю — це найстрашніша релігійна образа. Захоплення Єрусалима (Аль-Кудс) — третьої святині Ісламу — сприймається як величезне приниження для всіх мусульман. Звільнення Єрусалима стає священним обов’язком. І йдеться тут не про кордони Ізраїлю, а лише про повне його знищення. Тому знищення Ізраїлю — це не просто зовнішньополітична мета. Це — центральний міф, на якому тримається легітимність Ісламської Республіки. Якщо зробити найпростіше — примиритися з Ізраїлем, то постане запитання: «А навіщо тоді все це було?» Навіщо Іран, який давно міг би стати найбагатшою країною регіону, десятиліттями сидить під санкціями? Навіщо країна зупинилася у своєму розвитку? Для іранського режиму відмова від мети знищення Ізраїлю — рівнозначна ідеологічному самогубству. Це означало б визнання того, що вся їхня революційна риторика останніх 45 років була помилкою — так, ми клінічні ідіоти. Це позбавить аятол головного виправдання свого існування. Тому — тільки війна. Пиляй, Шуро, пиляй |
26 червня 2025
|
Його склад, глибини та розподіл життя настільки своєрідні, що не мають аналогів серед інших морів Землі. Це — унікальна природна система, якою не може похвалитися жоден інший морський басейн. • Чорне море — одне з найбільш малонаселених морів у світі. На кожен кубічний кілометр його води припадає лише 37 кг біомаси. Для порівняння: у більшості інших морів цей показник значно вищий. • Приблизно 90% усього живого у Чорному морі — це медузи. • За глибиною життя Чорне море поділяється на дві зони: – киснева (до 150–200 м), де мешкають морські організми – сірководнева, нижче 200 м, де життя практично відсутнє Ця глибока частина займає понад 87% усієї водної маси. • Жодне інше море не має такої структури — це виняткове явище в природі. • Походження самої назви «Чорне море» досі лишається невідомим і не має єдиного пояснення. • На дні Чорного моря виявлено родовища нафти та газу. • У морі водяться тюлені та невеликі види акул — вони не є небезпечними для людини, але засвідчують багатство видового складу. • У серпневі ночі поверхня моря може світитися. Це явище створюють особливі мікроскопічні водорості — нічосвітки. Видовище виглядає магічно і спостерігається лише в сприятливих природних умовах. Чорне море — не лише курорт і хвилі. Це складна, тиха, виняткова система. Жива пам’ять геологічного минулого. І водночас — один із найрідкісніших морських феноменів на нашій планеті. Цікаві історії |
26 червня 2025
|
|
26 червня 2025
|
За те, що підтримав українську державність та відроджував усну народну творчість був застрелений чекістом у батьківському домі. «В ніч на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем) Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича», — зазначається у рапорті по справі вбивства композитора. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК. 5 жовтня 1921 – «Щедрик» Леонтовича вперше презентований за кордоном на концерті в Карнегі Холлі у Нью-Йорку. Виконала Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця. This early 1900s photo shows the famous Ukrainian composer Mykola Leontovych with his wife Klavdiia Zhovtkevych and daughter Halyna. His world-renowned melody Shchedryk, based on a Ukrainian folk chant, became a global Christmas symbol. Its English version, Carol of the Bells, was featured in Home Alone, Die Hard 2, and Harry Potter. Leontovych was assassinated in 1921 by a Cheka agent while visiting his father’s home, targeted for supporting Ukrainian statehood and preserving folk traditions. Shchedryk had its international debut on October 5, 1921, at Carnegie Hall, performed by the Ukrainian Republic Capella under Oleksandr Koshyts. |
26 червня 2025
|
не кричить, та зрощує життя. Серце вкладає в добрі справи без нагород, без зайвих слів для майбуття! Без шуму й сцен,без гучних прикрас - Людина творить щиро кожен день! Її рукам уклін і шана на повсякчас! |
26 червня 2025
|
Цей літак надаватиме важливу інформацію про російські військові цілі. Разом з літаком прибудуть близько 100 австралійських військовослужбовців. "Ми у серпні направимо до Польщі літак E-7 Wedgetail на тримісячну ротацію, який допоможе підтримати Україну в її боротьбі проти Росії", - Річард Марлес. Літак і команда базуватимуться на військовій базі в Польщі, взаємодіючи з союзниками. Австралія, хоча і зосереджена на Індо-Тихоокеанському регіоні, вважає важливим слідкувати за подіями в Європі, адже вони впливають на глобальний стратегічний ландшафт. |
26 червня 2025
|
На цьому в інтерв’ю «Главкому» наголосив посол України у Польщі Василь Боднар. На запитання журналіста про те, чого зараз очікує польська сторона, український посол відповів, що йдеться передусім про ексгумації загиблих у 1939 році польських військових, похованих в межах Львова. За його словами, цей процес уже триває: перші ексгумації відбулися, а на проведення наступних вже надано дозвіл. https://glavcom.ua/world/world-poli... |
26 червня 2025
|
| Закрити |
