|
Передплатити на сайті: https://gazeta.ua/subscription Придбати попередні примірники журналу можна тут: https://rozetka.com.ua/ua/seller/re... |
2 липня 2025
|
Цигани — давній народ без держави та офіційної релігії, проте з багатою культурною спадщиною. Їхнє точне походження досі залишається загадкою для істориків. Кочовий спосіб життя — це часто не примха, а необхідність. Така мобільність була зумовлена тим, що циган насильно виганяли з країн, де вони намагалися осісти. Точна кількість циган у світі невідома. Через те, що проблема дискримінації циган досі актуальна, багато представників цього народу не реєструються і не ідентифікують себе як цигани, навіть маючи циганське походження. Крім того, у багатьох країнах цигани перебувають у сфері так званої «юридичної невидимості», через що не можуть отримати громадянство, оформити документи новонародженим дітям і залишаються непоміченими в офіційній статистиці. Геноцид європейських циган у 1939–1945 роках. За різними оцінками, кількість жертв геноциду циган під час Другої світової війни становить від 500 000 до 1 500 000 осіб. Циганських дітей використовували для расових досліджень... Цигани не мають жодних магічних здібностей. Більшість стереотипів виникла завдяки мистецтву: художній літературі, фільмам та картинам, у яких циган часто зображують як носіїв надприродних дарів. У циган немає офіційної релігії. Проте вони подарували світові величезну культурну спадщину. Недаремно цей народ асоціюється з веселими піснями, танцями, харизмою й артистизмом. Наприклад, циганського походження були англійський письменник Джон Беньян, танцівниця й співачка Кармен Амайя та американський співак Джеррі Мейсон. |
1 липня 2025
|
Впоратись з агресією й дорослому не завжди до снаги. Дітям й годі. Для того, щоб тримати свою поведінку під контролем, треба мати вже сформовані лобні ділянки мозку. Зазвичай вони стають зрілими до 20-21 року. Але маючи краще уявлення про природу дитячої агресії, батьки зможуть допомогти дитині пройти крізь неї більш екологічно. Агресія може ховати за собою безсилля, почуття провини, сором, страх, образу. Маленька дитина, скоріш за все, не буде розуміти, чому розлютилась, але відчувати справедливість власних дій. Це захисний механізм для дитячої психіки. Сильні емоції можуть бути потрібні для скидання напруги, яка має токсичну дію. Не завжди агресія спрямована на того, хто став причиною її появи. Скоріш за все, дитина обере безпечний об'єкт для поганої поведінки. Якщо в сім'ї дитина може легально проявити агресію, це означає, що вона сприймає рідних, як своє безпечне коло. Агресія може проявлятись у злих словах, різких криках, псуванні речей, фізичному спричиненні болю, штовханні, дряпанні, кусанні тощо. Звісно, дитина має знати, що не можна порушувати межі дозволеного, дошкуляти оточуючим. Треба назвати вголос те, до вона відчуває: сум, лють, образу, страх тощо. Якщо дитина згодна розповісти більше, обов'язково вислухати та вказати свою підтримку. Після цього запропонувати дитині одну або кілька ігор. Їх можна використовувати також для профілактики, якщо дитина часто перебуває в напрузі. Торбинка для крику Голосний крик добре допомагає зняти психологічну напругу. Можна мати вдома окрему торбинку, в яку дитина за потреби зможе покричати. Нехай дитина прикрасить її за власним бажанням, та тримає у зручному для себе місці. Потрібно кожного разу “висипати” з торбинки погані емоції, наприклад, в смітник. Гра з тістом Замісіть густе тісто лише з води та муки, зачекайте, доки воно стане пластичним. Дайте дитині тісто для гри. Покажіть, як його можна кидати із силою об стіл, рвати на шматки, з'єднувати в одну кучу та занурювати руки. Догонялки Гра в звичайні догонялки допоможе виразити купу емоцій. Дайте дитині можливість тікати від вас. Активні рухи, азарт втечі сприяють виробленню ендорфінів, знімають напругу м'язів. Занадто збудлива дитина потребує додатково підтримки нервової системи. Педіатри радять в такому випадку сироп Сілента. Він має в своєму складі амінокислоту триптофан, магній, екстракти заспокійливих трав. Курс Сіленти допоможе залучити природні механізми регуляції для зменшення неприємних для дитини переживань. |
1 липня 2025
|
Тому Путіну і на думку не спадає вибачатися за знищення азербайджанського літака. Перед ким? Перед сином колишнього першого секретаря республіканської компартії? Перед якимись там «чорними»? Тому російські поліцейські і не вважають якоюсь проблемою вбити азербайджанців під час свого рейду. Бо чому ні? Проблеми насправді починаються не тоді, коли росіяни демонструють свою зверхність, свою неповагу, своє презирство і свою тупість, а тоді коли люди, народи і держави починають захищати свою власну гідність. У українців це почалося раніше просто тому, що як мешканці колишньої другої республіки СРСР українці не хотіли вірити, що росіяни ставляться до них як до людей третього сорту і вірили, що до них ставляться як до рівних (росіянам таке і на думку не спадало, хай танцюють гопака, село воно і є село). А азербайджанці це завжди знали, як і всі інші, окрім українців і може ще білорусів. І думали, що з цим просто треба миритися. Бо так влаштований світ. Те, що зараз відбувається в Баку, демонструє, що азербайджанці побачили, що світ влаштований інакше і з приниженням миритися не варто. А росіяни так і залишились у світі, де вони мають право принижувати всіх інших. Те, що єдині друзі росіян це армія, флот і балістична ракета - не тому, що всі народи якісь не такі. А тому, що не можна вічно жити в світі, де ти - раб своєї влади і єдина можливість довести, що ти людина - це відірватися на тому, хто не хоче бути рабом. |
1 липня 2025
|
Після шквалу звернень, заголовок змінили. Це добре, звісно. Але називати Ющенка невдахою? Серйозно? Це ми невдахи, які після Ющенка обрали кримінального Януковича, а після Порошенка – паяца на літеру З. Казала тоді, коли це було немодним, кажу і зараз: Ющенко - це краще, що з нами усіма сталось. Це потім ми все просрали. Дуже гарно написав про це Oleksandr Zinchenkо. Ось його пост. Він вартий бути прочитаним. Я прибрала про заголовок. Повторююсь, помилку виправили. І, сподіваюсь, зробили висновки. "...Існують журналістські стандарти: достовірність інформації, точність, повнота фактів, неупередженість, етичність та баланс. Деякі експерти також пропонують уникати мови ворожнечі та клікбейту. Що з цього не порушено у заголовку «Ющенко - невдаха»?Тобто «вдахами» були Кучма і Янукович? На сьогоднішній момент Ющенко - це найбільш успішний поезидент України. Невдахами є більшість українців, які проголосували у 2010 році за Януковича, а у 2019 році - за Зеленського. У 2010 році 12,5 мільйонів виборців у нашій країні проголосували за Януковича. Він їм пообіцяв "подолати Помаранчеву Руїну". Зараз вже ніхто з тих виборців не хоче пам'ятати, що замість "покращення життя вже сьогодні" вони отримали злидні і війну. Насамперед - в регіонах, які найбільше проклинали президента Ющенка і найбільше підтримували Януковича. Мене це дратувало і тоді, і сьогодні. Можна було скільки завгодно кпинити над ним, але що ми маємо у сухому залишку. За перші два роки президентської каденції Ющенка доходи громадян виросли у два рази за їх власним твердженням - з 44 у 2004 до 100 у 2006 (данні Інституту Соціології НАНУ). ВВП України за перші 4 роки каденції Ющенка виріс майже в три рази. Рекордні прямі іноземні інвестиції. Більших не було ані до, ані після. Протягом першого терміну Кучми в Україну прийшло 2 млрд 810 млн інвестицій, протягом другого - 23 млрд 978 млн. За Ющенка - 39 млрд 32 млн. За Януковича - 26 млрд 602 млн. За Порошенка - 14 млрд 839 млн. За Зеленського - 15 млрд 986 млн. Тобто за часів Ющенка у економіку України прийшов той обсяг інвестицій, який був за трьох президентських каденцій разом - першу каденцію Кучми, Порошенка та Зеленського. Перші два роки Януковича - це зростання доходів громадян лише на третину, а не в рази, як було за Ющенка. Але результатом правління Януковича стало те, що ми в наших доходах відкотилися далеко назад. Порошенко стартував у ситуації війни, анексії частини наших земель та дуже несприятливої кон'юктури світових ринків. Тому про динаміку доходів "як за Ющенка" навіть мріяти не можна було. Про "Кінець епохи бідності" можна я цього разу промовчу? Тобто, в економічній складовій Ющенко - є найбільш успішним президентом з усіх п'яти з половиною. Зростало усе: макроекономічні показники, доходи громадян, соціальні виплати, золотовалютні резерви. Геополітика. Він вас попереджав у 2008 році, що наступними після Грузії будемо ми, що Росія - ворог? Хто там хихотів в унісон Путіну? Що йому тоді більшість казала? Хто був правий? Більшість, чи він? На жаль, 2014 рік показав, що більшість не мала рації. Росія - ворог. НАТО. Він казав, що наш вектор - у цьому напрямку. Нагадати, який спротив це мало у суспільстві? У 2006 році - майже 65% українців казали, що нам НАТО нє нада. Круто, що Путін вправив мозок більшості. Але Ющенко їм це казав раніше. Чути ж не хотіли! Єдина помісна церква. Він почав робити ті кроки, які ніхто до нього не робив. Згадайте, який спротив був і ззовні, і в українському суспільстві! Чи й це вже забули? Національна пам'ять. Він є засновником Українського інституту національної пам'яті. Відкриття правди про тоталітарне минуле, визнання Голодомору - геноцидом заклали фундамент новітньої ідентичності. В результаті у рф Сталін - найбільш популярний діяч минулого, а в нас - найбільш проклинаємий. Між нами і ними - прірва. І це було закладено його політикою. Культура. "Думай по-українськи!" Пам'ятаєте як глузували над цим гаслом? То хто був правий? Ті, хто глузували? Чи президент Ющенко? Мистецький Арсенал, Музей Голодомору, Музей у Батурині, Музей у Чигирині, Музей Української революції, Музей Грушевського. А тепер назвіть мені прізвище президента України, який заснував більше музеїв, ніж Ющенко? Усі з якоюсь легкістю забули, що він як голова Нацбанку був одним з батьків макроекономічної стабілізації у 1990-ті. У 1993 році інфляція була 10 256%. У 1996 році - 10%. Усі з якоюсь легкістю забули, що дії його уряду дозволили розрахувалися по багатолітнім боргам по пенсіям, не стало бартерних розрахунків і віялових відключень електрики, врожай хліба виріс майже у два рази за один лише рік. Тоді це виглядало як політ у космос. З перспективи сьогоднішнього дня - це державний діяч, який створив не тільки візіонерську рамку, а й ціннісний та інституційний фундамент, які дозволили нам вистояти у 2013-2014 та після 2022 року". PS. Ми маємо одні огидну рису - невдячність. На жаль .. PPS. Чекаю тепер, як прийде в коментарі хтось, хто проілюструє собою мою передостанню фразу. © Zoya Kazanzhy |
30 червня 2025
|
Союзник Гітлера, якого не можна забути Друга світова війна принесла Україні нечувані втрати — мільйони життів було знищено, тисячі сіл стерто з лиця землі, а духовна та культурна спадщина — пограбована. Одним із забутих злочинців цієї війни залишається Королівство Угорщина — союзник нацистської Німеччини, чия участь в геноциді українського населення досі майже не осмислена на загальноєвропейському рівні. Початок кривавого шляху: Закарпаття, 1939 Першим актом угорської агресії проти українського народу стало вторгнення в Карпатську Україну в березні 1939 року. Цей крок не був раптовим — він став результатом тісної співпраці Будапешта з нацистським Берліном. Після Мюнхенської угоди 1938 року та Першого Віденського арбітражу, Угорщина отримала значну частину Підкарпатської Русі, однак повного контролю добилася лише військовим шляхом. 15 березня 1939 року проголошено незалежність Карпатської України на чолі з президентом Августином Волошином, але вже наступного дня угорські війська на чолі з генералом Белою Міклошем перейшли в наступ. Режим Міклоша Горті — регента Королівства Угорщина — прагнув повної асиміляції цього регіону, ліквідації української ідентичності та жорсткого контролю над населенням. Окупація супроводжувалася: Розстрілами оборонців з Карпатської Січі (сотні вбитих, зокрема в урочищі Красне Поле); Арештами українських священників, вчителів, діячів "Просвіти"; Закриттям українських шкіл та культурних інституцій; Введенням угорської адміністрації та поліції — жандармерії — що відразу запровадила репресивний режим. Заслуговує згадки жорстока діяльність угорських офіцерів, таких як майор Дежьо Пап, що керував масовими арештами українців у Мукачеві та Хусті. Угорщина як надійний союзник Гітлера З початком радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року Королівство Угорщина офіційно долучається до Антикомінтернівського пакту й розпочинає повномасштабну участь у бойових діях на території СРСР. Вже 27 червня угорські війська перетинають кордон із Закарпаття в напрямку Галичини та Поділля. На той час у Будапешті зберігалася авторитарна модель влади: регентом залишався Міклош Горті, прем’єр-міністром був Ласло Бардоші, який активно співпрацював з нацистами та підтримував участь угорських сил у геноциді слов’янських народів. Саме за їхнього керівництва Угорщина стала співорганізатором Голокосту, антипартизанських акцій та етнічних чисток. Україна стала одним з основних театрів цих злочинів. Злочини угорських військ: від Чернігівщини до Одещини Корюківка: трагедія світового масштабу 1–2 березня 1943 року — дати, які назавжди мають залишитися в українській та європейській пам’яті. У невеликому селищі Корюківка, що на Чернігівщині, угорські частини 2-го корпусу, разом із німецькою поліцією, здійснили масове знищення понад 6 700 осіб — мирних жителів, більшість з яких були жінки, діти, старі люди. Командувач каральної операції — генерал Імре Міклош, безпосереднє керівництво на місцях здійснював капітан Арпад Надь. Людей заганяли до хат, підпалювали або розстрілювали на вулицях. Село було стерте з лиця землі — згоріло понад 1 300 будівель. Цей злочин залишається найбільшою масовою каральною акцією в Європі часів Другої світової війни, навіть масштабнішою за сумнозвісну трагедію в Орадура (Франція). Терор півдня: Херсонщина, Миколаївщина, Одещина У 1942–1943 роках каральні угорські підрозділи діяли на південному заході України — на Одещині та в Херсонській області. Найбільш відомі акти насильства включають: Село Сухий Став (Херсонщина): після атаки партизанів угорці під проводом генерал-майора Габора Віхера стратили понад 4 000 цивільних; Греківка (Миколаївщина): 1942 рік, понад 1 500 осіб розстріляно й спалено; Серогози, Березівка, Любашівка: депортації мирного населення до таборів на території Угорщини, масові страти за підозрою у зв’язках із радянськими партизанами. У багатьох місцях діяв угорський батальйон "Végher", відомий своєю жорстокістю, очолюваний майором Ерне Сабо. Репресії проти цивільного населення Окрім страт, угорці активно вдавалися до: Депортацій українців на примусові роботи до Угорщини та Німеччини. Особливо масово це проводилося на Одещині та в Чернігівській області. У 1943 році лише з одного округу Березівки було вивезено понад 8 000 осіб. Етнічних чисток — знищення українських, єврейських і ромських громад; Культурного грабунку — вивозили церковні ікони, стародруки, архіви з бібліотек, музеїв, монастирів. Частину з них досі можна виявити в фондах бібліотек Будапешта та Дебрецена. Хто ніс відповідальність? На жаль, більшість угорських воєнних злочинців уникли покарання. Ключові фігури: Міклош Горті — хоча був тимчасово заарештований союзниками, у 1948 році емігрував до Португалії, де дожив до 1957 року. Його роль у геноциді українців ніколи не була розслідувана; Ласло Бардоші — екстрадований до Югославії, суджений і страчений у 1946 році, однак за злочини на території України не відповідав; Генерал Імре Міклош — емігрував до США, помер у 1977 році в Клівленді; Габор Віхер — загинув у бою в 1945 році, його особисту відповідальність ніколи не встановлено; Полковник Пал Туснік — заарештований радянськими військами, зник безвісти в таборах ГУЛАГу; Сандор Шимон — командир жандармерії на півдні України, помер у 1947 році в Харкові під час слідства. Забутий геноцид На відміну від злочинів нацистської Німеччини, які були досліджені та засуджені Нюрнберзьким трибуналом, участь Угорщини у масових знищеннях українського населення досі залишається маловідомою. Ані міжнародні суди, ані європейські наукові інституції не приділили належної уваги цим подіям. Україна має історичне, моральне і політичне право на: Визнання цих подій як акту геноциду проти українського народу; Міжнародне розслідування злочинів угорських військ та жандармерії; Репарації та повернення викрадених культурних цінностей; Офіційні вибачення від угорської держави. Ось завершальний розділ, який підсумовує участь Угорщини у злочинах проти України та аналізує її сучасне ставлення до історії, на відміну від прикладу пост-нацистської Німеччини: Післямова: що винесла Угорщина з цього періоду? Понад 80 років минуло з моменту, коли угорські війська ступили на українську землю як окупанти й кати. Але чи стала Угорщина на шлях покаяння? Чи пережила вона моральну трансформацію, подібну до тієї, яку пройшла післявоєнна Німеччина? На жаль, відповідь — ні,ні і ще раз ні. Після 1945 року Угорщина опинилася в радянському блоці, що обмежило можливість осмислення власних злочинів. Більшість винних уникли справедливості, а історична відповідальність за участь у геноциді українців так і не була визнана. Навпаки — впродовж десятиліть в угорській історіографії події на Закарпатті та участь в "східному поході" часто романтизувалися, а дії війська представлялися як "визволення етнічних угорців". Після 1989 року, попри падіння комунізму, Угорщина не продемонструвала глибинної переоцінки своєї участі у злочинах Другої світової війни. Більше того, в останні роки ми спостерігаємо тривожні тенденції: Режим Віктора Орбана, що перебуває при владі з 2010 року, активно відбілює історію періоду Горті, зводить йому пам’ятники та називає вулиці його іменем; Уряд і провладні медіа дискредитують Україну, транслюють російські наративи про "штучність української нації", "утиски угорської меншини" й підтримують антиукраїнську пропаганду в ЄС; Угорщина блокує постачання озброєння Україні, протидіє вступу України до НАТО та ЄС, фактично діючи як посібник Кремля в європейській політиці; |
30 червня 2025
|
Подібний відбиток на тілі матері залишить кожна дитина. Навіть якщо вагітність не завершилась або якщо стався викидень, ці клітини потраплять у вашу кров. Дослідження показали, що коли у матері пошкоджене серце, клітини плода мобілізуються на місці пошкодження, де вони перетворюються на відповідні типи клітин, що спеціалізуються на «ремонті» серця. Поки організм дитини росте в тілі матері, дитина допомагає відновлювати організм матері. Хіба це не диво? В результаті під час вагітності часто зникають різні захворювання. Неймовірно, як організм матері за будь-яку ціну захищає тіло дитини, і як воно відповідно захищає дитину та допомагає відновити організм матері – щоб дитина могла вижити й безпечно розвиватися. Зупинимося на мить на нестримних смаках вагітних мам. Чого бажала мати і бажання того, що викликала в ній дитина? Крім того, дослідження показали наявність клітин з тіла плода в мозку матері протягом 18 років після народження. Захоплююче, вам не здається? Якщо ви мама, ви знаєте, що можете інтуїтивно відчувати свою дитину, навіть якщо вона не в вас. Тож тепер ми маємо наукові докази того, що матері все ще мають дитину в організмі протягом багатьох років після того, як вони народили. Мені це здається надзвичайно красивим. [Переклад з чеської тексту Ренати Каменіцької] #вагітність #материнство #материнстводар #оберижиття |
30 червня 2025
|
Українська діаспора вшановує його як одного з чільних борців за незалежність України у XX ст. поряд з Симоном Петлюрою, Степаном Бандерою, Євгеном Коновальцем. Це серед іншого засвідчують і меморіали героям, збудовані діаспорою в різних країнах. Перший пантеон героїв з погруддями цих чотирьох діячів роботи геніального скульптора Михайла Черешньовського з'явився в оселі Спілки української молоді у США в Елленвілі в 1962 р. (згодом - і в оселі "Бескид" у Вісконсіні). Є їх погруддя і на Площі Слави у Буенос-Айресі (Аргентина, 1979 р.). В Римі у крипті українського Собору Св.Софії є пропам'ятна таблиця "На вічну славу Роману Шухевичу і воїнам УПА-ОУН", встановлена в 1982 р. А найгарнішим, на нашу думку, зарубіжним пам'ятником Роману Шухевичу - легендарному Тарасу Чупринці - є величний пам'ятник воїнам УПА на цвинтарі св.Володимира в м.Оквілі неподалік від Торонто. Ззаду напис: "Вічна слава воїнам Української повстанської армії (УПА), які під командуванням генерала Романа Шухевича - Тараса Чупринки, воювали проти німецько-фашистські і радянсько-російських окупантів за вільну і незалежну Україну. 1942-1952". ©️ Diaspora.ua 2020 Передрук - ЛИШЕ за умови згадки сторінки ПЕРЕД початком тексту та активного посилання на оригінальний допис. Фото: Хав'єр Апонюк Савич, Олександр Алваев, УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenaction. Підписи - під кожним фото. #УД_Роман_Шухевич #УД_УПА #УД_памятник #УД_30_червня |
30 червня 2025
|
У День Конституції України, коли до Києва приїхав Анджей Дуда з прощальним візитом, в об’єктив камери потрапив охоронець. На бронежилеті — шеврон із польським прапором і символом Армії Крайової. Символ боротьби за свободу Польщі, але й символ болю для частини українців, особливо на заході. Жодної офіційної реакції з українського боку не було. І не буде. Бо ми, здається, навчилися стриманості — особливо там, де йдеться про історію. Ми терпимо згадки про Армію Крайову, навіть коли знаємо, що це не лише спротив нацизму, а й криваві зачистки українських сіл. Ми не псуємо дипломатію заради історичних каменів. Ми мовчимо — не тому, що забули, а тому, що хочемо кращого майбутнього. Ми ведемо себе так, як хотіли б, щоб вели себе з нами. І в цьому — наша наївність. Бо варто уявити дзеркальну ситуацію: офіційний візит президента Зеленського до Варшави. Поруч охоронець з шевроном УПА. Та ж сама функція — знак пам’яті. Та ж сама мотивація — боротьба за незалежність. Але у відповідь не буде мовчання. Буде скандал. Буде заява МЗС. Буде публічне обурення: як посміли? що це за провокація? Україна, мовляв, має поважати польську чутливість. Але чи поважає хтось нашу? Ми навчилися дипломатії пам’яті. Але це дипломатія в один бік. Ми пробачили — чи принаймні навчилися не тикати в рани. А от нам — рани нагадують. Щоб не забували, хто був добрий, а хто злий. Позиція, зрештою, дуже зручна: своїх героїв — святити, чужих — маргіналізувати. І коли охоронець з шевроном АК проходить повз українських політиків у Києві, ніхто не каже ні слова. Це не слабкість. Це вибір. Але вибір, який щоразу залишає присмак: ми знову поводимось краще, ніж із нами. І знову це нічого не змінює. Можливо, коли-небудь у Варшаві зрозуміють, що пам’ять — це не монополія. Що не буває односторонніх трагедій. Що в кожному героїчному строю — тіні. І що УПА — не карикатура з радянських фільмів, а частина нашого болючого, але справжнього шляху. І тоді, може, ми зможемо пройти одне повз одного — в однакових шевронах пам’яті. Не з мовчанням, а з розумінням. Хоча б на рівні погляду |
30 червня 2025
|
У цьому проєкті бере участь російська державна корпорація «Росатом». Санкції, про які йдеться, були запроваджені проти Росії через її вторгнення в Україну попередньою адміністрацією на чолі з Байденом — який, до речі, зробив чимало важливого, про що часто замовчують ті, хто критикує його «погану» допомогу… Міністр закордонних справ подякував Трампу — від себе та Орбана. Угорщина та Словаччина, яких Трамп тепер назвав друзями й союзниками, останні роки дедалі більше схиляються до авторитаризму (Угорщина — ще раніше). У червні Угорщина та Словаччина заблокували 18-й пакет санкцій ЄС, який включав обмеження на постачання російської нафти й газу. Санкції Байдена призупинили як будівництво, так і банківські фінансові зв’язки між Росією та Угорщиною, але тепер усе це буде відновлено завдяки вірному другу Путіна та васалу. Як я вже писала раніше — всі політичні рішення Трампа завжди збігаються зі стратегічними інтересами Росії. Перекладаю, що відбувається: Трамп легалізує Росію. Легалізує — роблячи все, щоб її економіка продовжувала працювати, а тиск Заходу послаблювався. І з кожним його лагідним жестом чи словом — по Україні летять нові ракети. Як справжній диктатор і гопник, Трамп поважає тільки силу — тому дружить з такими ж гопниками й поважає лише тих, хто сильніший за нього. Як на звичайному гопницькому дворі, де повага — це хто кого принизить, поб’є, зламає. Жодного разу Трамп не сказав жодного доброго слова про жодного лідера демократичної європейської країни — лише про Сі, Орбана, Кіма… і, звісно, Путіна. Скасування цих санкцій — ще один крок у реалізації плану легалізації Росії. Недаремно останнім часом він неодноразово згадував, що нібито Америку знову «поважають» Сі Цзіньпін, Кім Чен Ин та Путін — бо йому не потрібно визнання цивілізованого світу. Немає сумнівів, що Трамп надалі зміцнюватиме це «визнання» своїми принизливими для Америки діями… І все це — на тлі нової атаки на Україну: 500 російських дронів знову атакували міста. А від нього — жодного слова. Ще раз пишу для всіх: ТРАМП МІГ І МОЖЕ ЗУПИНИТИ ЦЮ ВІЙНУ. Боляче й гидко усвідомлювати, що він чинить цей злочин — дозволяючи Росії коїти все це зі свого мовчазного погодження й схвалення. Увесь народ втягується в це. Усю країну. И.Заубер |
30 червня 2025
|
| Закрити |
