Форум Валерій Бурій

Теми для публікацій та розмов


Біографія
1 травня 2020 Валерій Бурій

Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

... 2

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
КОРНІЄНКО Ярослав Микитович - доктор технічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.

 Випускник КПІ 1972 року. Працював на посадах інженера, молодшого та старшого наукового співробітника. В 1979 році захистив кандидатську, а в 2003 році захистив докторську дисертації. Протягом 13 років працював на керівних посадах в громадських студентських організаціях та ректораті університету. Працював на посаді доцента з 1981 року. Наукові інтереси: дослідження процесів тепло-масообміну в дисперсних системах, на прикладі зневоднення та грануляції гомо- та гетерогенних систем у псевдозрідженому шарі, є розробником нової технології виробництва нового покоління гранульованих органо-мінеральних добрив із змінним відношенням поживних і стимулюючих речовин, як спосіб знешкодження екобезпечного землеробства. Автор навчального посібника “Технічні способи грануляції” та монографії “Управление качеством гранулированных удобрений” і більше 130 друкованих праць і 12 винаходів. Ініціатор сворення і директор Науково-інженерного центру “Хімічна інженерія”, на базі якого успішно працює філія доуніверситетської освіти.

Більше 200 наукових праць, в тому числі 6 монографій і 2 підручники

5 вересня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
КОРНІЄНКО Ярослав Микитович (06. 09. 1949, с. Верхнячка Христинів. р-ну, нині Черкас. обл.) – фахівець у галузі хімічних технологій. Д-р тех. н. (2003), проф. (2005). Закін. Київ. політех. ін-т (1972), де відтоді й працює (нині Нац. тех. ун-т України «Київ. політех. ін-т»): від 1999 – зав. каф. машин та апаратів хім. і нафтоперероб. вироб-в, водночас 1996–2009 – проректор з адм.-госп. роботи. Наук. дослідж.: тепломасообмінні процеси у дис­­перс. системах. Розробив технол. засади процесів та обладнання для одержання нового покоління органо-мінерал. гранульов. добрив зі змінним співвідношенням мінерал., поживних та гумінових речовин.

Пр.: Дифузія в неоднорідних середовищах. К., 2009 (спів­авт.); Mo­­del­­ling of multifactor processes while ob­­taining multilayer humic-mineral solid com­­posites // Chemistry. 2011. Vol. 20, Issue 3; Процеси переносу в дисперсних системах: Навч. посіб. К., 2011; Процеси та обладнання хімічної технології: Підруч. у 2 ч. К., 2011 (спів­авт.)

5 вересня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

ЧЕРКАЩИНА – ЦЕ СЕРЦЕ УКРАЇНИ (1954 – 2019)

до 65-річчя утворення Черкаської області

https://library.udau... width="250" height="350" class="justifyleft" style="margin: 0px 15px 10px 0px; padding: 0px; outline: 0px; border: 2px solid rgb(0, 106, 179); text-align: left; float: left;">https://library.udau... width="444" height="350" class="justifyleft" style="margin: 0px 15px 10px 0px; padding: 0px; outline: 0px; border: 2px solid rgb(0, 106, 179); text-align: left; float: left;">

України рідної окраса
Край пісень і золота-зерна.
Ти колиска нашого Тараса –
Чарівна Черкаська сторона.

П. Власюк

На середній Наддніпрянщині у самому центрі України, по обидва береги Дніпра, розкинувся Черкаський край, який має славну історію і вона невіддільна від історії України.

65 років минуло з того часу, коли відповідно Указу Президії Верховної Ради УРСР, на карті України з’явилася Черкаська область. Ідея утворення нової області у складі Української РСР на офіційному рівні вперше була обговорена 28 грудня 1953 року на засіданні президії ЦК КПУ. Головним мотивом доцільності утворення Черкаської області було «розукрупнення Київської області, наближення керівництва і обслуговування віддалених районів». Дійсно, Київська область на той час була найбільшою в Україні. Протяжність її з півночі на південь складала 350 км. До її складу входило 53 райони.

Тому було вирішено найбільш віддалені 20 районів Київщини виділити в окрему область – Черкаську, доповнивши її 6 районами Полтавської, 2 – Кіровоградської і 1 – Вінницької області. Пропоновані райони за своїми економічними, природними і кліматичними умовами були однорідними, з провідною культурою в сільському господарстві – цукровим буряком і наявністю розвиненої цукрової промисловості.

Наймолодша донька України була утворена 7 січня 1954 року, відтоді й веде вона свій відлік.

У березні 47-річний Б.І. Вольтовський очолив обком партії і став першим керівником області. Він добре знав сільськогосподарське виробництво і мав значний управлінський досвід обласного масштабу.

Наступного місяця, 16 квітня, на першій сесії обласної Ради депутатів трудящих було завершене формування державного апарату. Головою облвиконкому обрано 35-річного І.К. Лутака – фахівця сільськогосподарської галузі, добре обізнаного з Черкащиною по роботі на посаді керівника Христинівського райкому партії і завідувача сільгоспвідділу Київського обкому КПУ. Як і Б.І. Вольтовський – фронтовик.

Утворення нової області засвідчило економічну і культурну значимість нашого краю.

Черкащина межує з тими областями, з території яких була утворена. На півночі сусідкою є Київська область, на сході – Полтавська, Кіровоградська – на півдні, Вінницька – на заході.

Черкаська область відповідно до адміністративно-територіального поділу складається з 20 районів, 26 об’єднаних територіальних громад, 6 міст обласного підпорядкування ( Черкаси, Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань ), 10 селищ районного, 14 селищ міського типу та 825 сільських населених пунктів.

Площа її становить 20,9 тис. км? , що складає 3,5 % території держави, це 18 місце в Україні.

Обласний центр – місто Черкаси, її адміністративний, промисловий і культурний центр. Знаходиться на правому березі Дніпра, у верхній частині Кременчуцького водосховища – найбільшого на всьому дніпровському водному каскаді, поділений на 2 райони – Соснівський і Придніпровський.

Чисельність населення Черкаської області на 1 січня 2018 року становила 1 млн.220,363 тисячі осіб, у тому числі міського 690,072 тисячі осіб, сільського –530,291тисяча осіб.

Черкащина має свою символіку – Прапор Черкаської області та Герб Черкаської області, затверджені рішенням обласної ради від 29 січня 1998 року № 15-3.

Авторами герба і прапора є заслужені художники України Олександра і Микола Теліженки.

В перші і наступні десятиріччя існування області відбулися структурні зміни в економіці – з переважно аграрної вона перетворилася в індустріально-аграрну. З’явилися і набули розвитку нові галузі промисловості – хімічна, легка промисловість, радіоелектронна, машино- та приладобудівного профілю, продукція яких експортується до багатьох країн світу.

Помітні зміни відбулися в соціальній сфері – розширювалося житлове будівництво, введено в дію значну кількість закладів освіти, охорони здоров’я та побуту.

Область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали: граніти, бентонітові і палигорськітові глини, лабрадорити, каоліни, піски. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф.

Клімат регіону помірно континентальний.

Невимовно гарна, чарівна природа Черкащини, багата на яскраві барви і пишну зелень. Мальовничі ландшафти, могутній Дніпро-Славута, красуні-річки. Всього в області 1037 річок. Основні річки басейну Дніпра в межах області – Рось, Тясмин, Вільшанка, Супій, Золотоношка, Чумгак.

В області налічується 40 водосховищ, найбільшими є Канівське і Кременчуцьке, 2,3 тисячі озер, ставків та водоймищ.

Черкаська область має славне минуле, витоки якого губляться у далеких віках. У західній частині регіону близько шести тисяч років тому набула поширення всесвітньо відома трипільська культура – одне з найбільш яскравих явищ стародавньої історії Європи. На території області відкрито понад 100 поселень трипільської культури, близько сотні городищ.

Черкащина – край нескорених козаків та отаманів Холодного Яру. Тут зародилося славне козацьке лицарство – послідовний виразник і захисник інтересів усього українського народу і його демократична республіка Запорізька Січ. На цій землі розгорнулась під проводом Богдана Хмельницького найбільша національно-визвольна війна українського народу і було утворено Українську козацьку державу, а Чигирин набув слави козацької столиці.

У XVIII столітті Черкащина стала епіцентром гайдамацького руху, відоме в історії, як Коліївщина. Його ватажками були уродженці краю – Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест.

Черкаська земля, яку ще називають Шевченковим краєм, стала нащадком і хранителем духовної спадщини провісника незалежності нашої держави –Тараса Григоровича Шевченка, який народився в мальовничому селі Моринці Звенигородського району і похований на Чернечій горі у Каневі.

Друга світова війна 1941-1945 років жорстоко прокотилася Черкаською землею, на різних фронтах з гітлерівцями воювало майже 300 тисяч черкащан. За проявлену мужність і героїзм понад 160 земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Черкащина була і залишається історико-культурним центром України. Тут є заповідні місця, де на кожному кроці оживають давні звичаї і традиції українського народу. Серед них – 29 державних музеїв, 228 архітектурно-історичних пам’яток, 56 пам’яток архітектури національного значення, 7169 археологічних пам’яток ,78 музеїв на громадських засадах, 141 музей при закладах освіти та 7 історико-культурних заповідників.

В області діє широка мережа установ культури і мистецтва: 2 театри, Черкаська обласна філармонія, 2 музичні училища, 39 шкіл естетичного виховання, 730 будинків культури і клубів, 725 бібліотек. Із них 3 мають статус обласних. Фонд бібліотек становить 9285,3 тисяч примірників.

Найбільшою гордістю Черкаського краю були і залишаються талановиті, щирі, добрі, працьовиті та мудрі люди. Кому невідомі імена видатних організаторів сільськогосподарського виробництва Г.Є. Буркацької і М.С. Васильченка, вчених-лікарів братів Олексія і Михайла Коломійченків, народної артистки України О.П. Павловської, олімпійського чемпіона А.І. Хіміча, політика В.М. Чорновола та багатьох інших відомих людей, які жили і творили на черкаській землі, зробили вагомий внесок в становлення і розвиток Черкаської області.

Серед уродженців краю – відомі українські письменники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, М. Драй-Хмара, Т. Осьмачка, Іван Ле, О. Корнійчук, С. Скляренко, Ю. Смолич, В. Симоненко, М. Негода, композитори С. Гулак-Артемовський, К. Стеценко, О. Кошиць, художник І. Їжакевич, народні артисти Гнат Юра і Наталя Ужвій, великий промисловець і меценат П. Симиренко, вчені: природознавець, філолог, історик, археолог – М. Максимович, відомий помолог Л. Симиренко; воєначальники І. Черняховський, К. Дерев’янко.

Неповторна природа краю, пісенні, фольклорні традиції давали творчу наснагу закоханим у цю землю О. Пушкіну, П. Чайковському, М. Лисенку, М. Вовчку, М. Гоголю, І. Котляревському, Г. Сковороді, А. Міцкевичу.

Багаті традиції має художня школа митців Черкащини: Данило Норбут – народний художник України. Поряд з роботами корифея, які вже стали класикою, не менш яскраво виступають талановиті твори В. Клименка, І. Фізера, І. Бондаря, Миколи та Олександри Теліженків, І. Лаврененка, Т. Гордової та багатьох інших художників, які щедро передають молоді мистецькі традиції. Тисячі юнаків і дівчат навчаються в музичних школах, художніх студіях, школах мистецтв.

Висококваліфікованих спеціалістів готують у 16 вищих навчальних закладах, серед яких 10 – ВНЗ I-II рівнів акредитації та 6 – ВНЗ III-IV рівнів акредитації. У регіоні вищу освіту здобувають 37 035 тис. молодих людей, з них 637 студентів – іноземних громадян. Налагоджено міжнародне освітньо-наукове співробітництво та євроінтеграція ВНЗ області. Студенти та викладачі постійно приймають участь у проектах міжнародних організацій та співпраці з ВНЗ Польщі, Чехії, Болгарії, Вірменії, Греції, Іспанії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Франції та інших країн. Щорічно зі стін ВНЗ області випускається більше 12 тисяч дипломованих спеціалістів.

Черкаський край – це не тільки славне, величне минуле, а й гідне уваги сьогодення. «Земля Богдана і Тараса » дала Україні багато відомих і публічних сучасників, які досягають успіхів у своїх сферах діяльності, відомих за межами нашого регіону і за кордоном. Ось тільки деякі з них: Андрій Хливнюк – співак, лідер групи «Бумбокс»; Ірена Карпа – сучасна постмодерністська письменниця, займається журналістикою, музикою; Айна Гассе – відома українська дизайнер одягу. Серед її постійних клієнток Ю. Тимошенко, О. Кужель, В. Прокаєва, а також члени сімей відомих українських політиків; Олег Винник – український співак, автор пісень та композитор, випустив 3 альбоми; Артем Чех – сучасний український письменник і блогер, написав книгу «Цього ви не знайдете в Яндексі», яка у 2007 році стала переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу «Молодіжний міський роман» видавництва «Фоліо»; Тарас Шпіра – шоумен і конферансьє, працює ведучим в проекті «Все буде добре » на телеканалі СТБ; Василь Шкляр – письменник, «батько» українського бестселеру, автор відомого історичного роману «Чорний ворон», політичний діяч; Сашко Лірник – відомий український казкар-лірник та заслужений діяч культури, народився в Умані. Видав книгу «Казки Сашка Лірника», яку визнали однією з найпопулярніших українських книжок; Микола Томенко – політик, громадський діяч; Святослав Михайлюк – баскетболіст; Тетяна Богдан, Катерина Ніконова – відомі українські моделі та ін.

В області створено всі умови для подальшого розвитку малого та середнього бізнесу, що має вирішальний вплив на процеси оптимізації структури регіональної економіки.

65-річний період існування області став невід’ємною частиною життя черкащан, більшість з яких народилися в цей час і своїми справами продовжують славні традиції рідного краю. Вони по праву гордяться областю – своєю «малою» Батьківщиною, вкладаючи у це велике і світле поняття глибокий віковічний зміст. Адже на цій благословенній землі з давніх часів жили і трудилися мужні люди, захищаючи її від ворога і щиро вболіваючи за її долю.


2 вересня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Скороход Олександр Миколайович – народився в Казахстані. Після розпаду СРСР у 1991р. разом з батьками повертається на Україну. В 2001р. закінчив з відзнакою Смілянський природничо-математичний ліцей. Протягом 2001-2007 років навчався на природничому факультеті Національного Університету Києво-Могилянська Академія, отримав диплом з відзнакою за спеціальністю „Біохімя". Лауреат стипендій Київського Міського Голови (2004), Президента України (2007) та Академічного гранту братів Кличко (2007). З 2007 року – аспірант інституту Молекулярної біології та генетики НАНУ, з 2011 – голова Ради молодих дослідників інституту. Експерт з біотехнологій та консультант в компаніях “BirchBob” та “Intellecttechnologies” 2007-2008р.
Автор повісті „Чаша” (збірка „Клекіт”), та трьох романів, два з яких було опубліковано у журналі „Дніпро” (№1-2, 2009р. та № 1-3, 2010р.), а також ряду статей опублікованих в українських та зарубіжних виданнях. Фрілансер громадського об’єднання журналістів „ХайВей”, член спілки журналістів України.
До сфери інтересів автора також входять – карате Кіокушінкай (чорний пояс), цигун, він-чунь, марафонський біг, альпінізм, туризм, розвиток інтуіції та творчих здібностей, інноватика, психологія, філософія, пізнання і розкриття людських можливостей.

2 вересня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
«Великий мудрець»

(до 250-річчя від дня народження Івана Петровича Котляревського (1769-1838), українського поета)

«Один з найбільших геніїв сучасності»

(до 125-річчя від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), українського прозаїка, кінодраматурга)

«Співець Полісся»

(до 155-річчя від дня народження Павла Арсеновича Грабовського (1864-1902), українського поета, публіциста, перекладача)

«Співець гуманізму і краси»

(до 155-річчя від дня народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), українського письменника і громадського діяча)

«Майстер різбленного стилоса, або кольори  опришкової душі» (до 90-річчя від дня народження Дмитра Васильовича Павличка (1929), українського поета, громадського діяча)


3.                 

Виставка-підбірка листівок

«Подорож до Алупки.  Воронцовський палац»



4.                 

Виставка-дозвілля

«Спорт – це рух, спорт – це сила, спорт – це дружба,  спорт – це мир»


5.                 

Урок-міркування

«Чи бувають права без обов’язків»


6.                 

До дня партизанської слави

Виставка-шана

«…йшли у похід партизани»


7.                 

Розважальна година


8.                 

До дня партизанської слави

Відео-урок

«Крізь дим і біль і біди…»


9.                 

До Всеукраїнського Дня бібліотек

Виставка-порада

«В книгах мудрість всіх наук, то ж читай і пізнавай»


10.             

До Всеукраїнського Дня бібліотек

Година цікавих повідомлень

«Бібліотеки світу»

30 серпня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Народна артистка України, лауреат багатьох мистецьких премій, престижних конкурсів і фестивалів Ольга Іванівна Калина. Їй дуже личить прізвище Калина. Вона схожа на свою розкішну тезку спокійною красою, задумливістю, глибоким корінням роду. Народилася Ольга Іванівна в Семенівці 28 серпня 1960 року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, або Пречисту. Ще навчаючись у Семенівській середній школі №1, Оля була активною учасницею художньої самодіяльності. Закінчила дитячу музичну школу по класу бандури у педагога Валентини Саражин. За чотири роки блискуче опанувала п’ятирічний курс навчання. Валентина Степанівна вже тоді бачила в Олі велике артистичне майбутнє.

Після закінчення Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка Ольга Калина приїздить у Семенівку і працює вчителем по класу бандури в музичній школі. Успішно складає екзамени і стає студенткою Київської державної консерваторії. Під час навчання Ольга познайомилася з однокурсницями, теж бандуристами, Людмилою Ларіковою та Лідією Зайнчківською.

Так виникло відоме на весь світ тріо бандуристок «Вербена», один із найкращих колективів бандуристок України Черкаської обласної філармонії. Пісня не знає кордонів. Тріо чарівних україночок об’їздили з гастролями майже весь світ, маючи шалений успіх. Найпопулярніші видання планети вміщували на перших сторінках їх фото і не скупилися на слова, розповідаючи читачам про тріумфальний успіх «Вербени».

Нині Ольга Іванівна Калина із сім’єю проживає в Черкасах. За вислугою років  пенсіонер, але не сидить вдома, а продовжує активно працювати разом із чоловіком Олександром Сухановим, заслуженим артистом України, в минулому відомим солістом ансамблю пісні і танцю Київського військового округу, солістами і ведучими концертних програм Черкаського народного хору. Пісні у їх виконанні захоплюють і полонять сотні сердець вдячних слухачів різного віку і характерів, єднаючи їх серця в одне ціле, пройняте світлом благородства.

29 серпня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
ТабачковськийВіталій Георгійович (1944ХристинівкаЧеркаська обл.) - укр. філософЗакінчивфілософський ф-т КНУ імТШевченка (1968). У 1981 рзахистив докт. дис. Од 1968 рпрацює в Ін-ті філософії імГСковороди НАНУУ 1972 - 1983 рр., од 2001 р. - заступник головного редактораж. "Філософська думка". Од 1997 р. - голова Антропологічного відділення Укрфілософського фондуІніціатор і організатор щорічника "Філософсько-антропологічні читання", присвяченого видатним постатям вітчизняної тасвітової теоретико-антропологічної думкиЛауреат Держпремії України в галузі науки і техніки (1982). Колонаукових інтересів - екзистенційно-персоналістична антропологія; історична антропологіялюдинотворчий і культуротворчий потенціал практикиспіввідношення предметного змісту та форми людського світовідношення.
[br]
Оснтв.: "Криза буржуазного раціоналізму і проблема людської особистості" (1973); "Критика ідеалістичнихінтерпретацій практики" (1976); "Людина. - Екзистенція. - Історія" (1976); "Людське світовід ношення: даність чипроблема" (1993); "У пошуках невтраченого часу: Роздуми щодо інтелектуальної спадщини українськихфілософів-шістдесятників" (2002)

28 серпня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Андрій Ярмульський - поет. Автор  збірок : «Щедре джерело» (1958), «Зелені дороги» (1961), «Освідчення» (1966), «Октави грому» (1969), «Обличчям до весни» (1982), «Довір’я» (1985), «Поема душі» (1987) та інші. 
Народився Андрій Ярмульський  https://uk.wikipedia... title="29 серпня" style="text-decoration-line: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial; background-size: initial; background-repeat: initial; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; font-family: sans-serif; font-size: 17.5px;">29 серпня https://uk.wikipedia... title="1934" style="text-decoration-line: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial; background-size: initial; background-repeat: initial; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; font-family: sans-serif; font-size: 17.5px;">1934 року в селі Чаусове-2 https://uk.wikipedia... title="Первомайський район (Миколаївська область)" style="text-decoration-line: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial; background-size: initial; background-repeat: initial; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; font-family: sans-serif; font-size: 17.5px;">Первомайського району на https://uk.wikipedia... title="Миколаївська область" style="text-decoration-line: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial; background-size: initial; background-repeat: initial; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; font-family: sans-serif; font-size: 17.5px;">МиколаївщиніЗакінчивши Кримківську школу, подальшу освіту отримав в Одеському державному університеті. Вчителював на Житомирщині, працював журналістом на Черкащині, згодом – редактором видавництва «Промінь» у Києві.
Поезія Андрія Григоровича довірлива, щира, без манірна, справді була співом душі – відкритої, людяної, напрочуд тонкої і ніжної у своїх почуваннях. Немов жива, постає природа в ліриці Андрія Ярмульського. Вона – невичерпне джерело добра, любові – надихає людину на працю, робить її благородною,дає естетичну насолоду.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Ярмульський А. Г. Поезії./А. Ярмульський. - К.: Рад. письменник, 1987.- 158 с.
- Ярмульський А. Г. Довір’я: Поезії – К.:Дніпро, 1985.- 147 с.
- Ярмульський А. Г. Обличчям до весни: Поезії. – К.: Рад. письменник, 1982.- 102 с.
-Ярмульський А. Г. Освідчення: Поезії. – Дніпропетровськ: «Промінь», 1966.- 80 с.
- Ярмульський А. Г. Земні дороги: Поезії. – Одеса: Книжкове видавництво, 1961.-94 с.
- Ярмульський А. Г. Щедре джерело: Поезії.- Одеса: Книжкове видавництво, 1958.- 43 с.
- Кіт Д. Натхнення черпав він з .рідного краю. // Прибузький вісник.- 2014.-№66-67 (30 серпня) /Художньо-документальна сторінка «Слово».
- З поетичного зошита нашого земляка Андрія Ярмульського. // Прибузький вісник.- 1992.- 28 липня.
- Самолевська Н.С. Дефіцит доброти. /Зустріч з матір’ю поета А. Ярмульського. //Прибузький комунар.-1987.- 17 жовтня.
- Ярмульський А. Дорога катів і бандитів: Вірш. // Прибузький комунар.- 1973.- 13 жовтня.
- Ярмульський А. З циклу «Дороги минулого року». //Прибузький комунар.- 1975.- 30 серпня.
- Бойченко Л. Крила міцніють в польоті: Роздуми про поезію нашого земляка А. Ярмульського. //Прибузький комунар.- 1970.-18 лютого.
- Ярмульський А. Ювілейні вірші .//Прибузький комунар.-1970.- 18 квітня.
- Ярмульський А.Первомайщина рідна, привіт! Вірші. // Прибузький комунар.- 1964.- 15 серпня.
- Бойченко Л. Поет зустрівся з земляками. Зустріч А.Г. Ярмульського з земляками с. Чаусове). //Прибузький комунар.-1964.- 7 серпня.
- Ярмульський А. Ліричне. //Прибузький комунар.- 1963.-24 серпня.

28 серпня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
ГЕЛЕТКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

 

Народився 5 вересня 1958-го року в Латвії в місті Огре. Півторарічним мене привезли до Новоселиці, де оселились батьки. Мій тато Василь родом із цього села, тож і забрав сюди родину. (Мама Поліна з Івано-Франківщини). У Новоселиці я закінчив середню школу. З 4 по 10 клас ходив на гуртки до Федора Галана у Катеринопіль. Саме цей учитель пробудив у мені потяг до творчості. Він головна для мене людина. Коли я завершував у нього навчання, він сказав: "Оце ти, Васильович, уже закінчив інститут".
Після школи поїхав вступати до Ужгорода в училище прикладного мистецтва. Куди планував, не вступив. Але мене зарахували до іншого (подібного профілю) без іспитів, переглянувши екзаменаційні роботи. Згодом став студентом Московського університету живопису й графіки, у якому навчався спершу заочно, а потім на стаціонарі 6 років (з перервою на службу в армії). Здобув спеціальність – "станковий живопис і графіка". Ще рік учився на різьбяра. Потім працював у Будинку піонерів у Катеринополі, вів різноманітні гуртки по школах. Довго працював у Єрківській школі. Паралельно виконував різні замовлення як художник. Увесь час перебував у тісній співпраці зі своїм учителем Федором Ксенофонтовичем. Разом ми пропрацювали 15 років.
Доповнюючи біографію, згодом у інтерв’ю художник розповість, що у
Ватутіному мешкає з 1980-го року. 10 років працював за кордоном ? у Австрії, Югославії, Угорщині, Німеччині, де розписував храми, костьоли, писав портрети. У 90-х роках мав три виставки в Магдебурзі. 2013-го презентував свої роботи на персональній виставці у Парижі. Багато займався іконописом: виготовляв іконостаси для українських церков ? у Чичиркозівці (Звенигородщина), Терешках (Шполянщина), Черкасах (церква біля Пагорба Слави), писав ікони для храму Лоташевого. Створив барельєф гетьмана Івана Мазепи у Білій Церкві. Окрім того, виставки полотен Василя Васильовича з успіхом пройшли у Києві, Одесі, Черкасах, Каневі та інших містах.
Розповів майстер також про сім’ю:
? Свій дар, можливо, успадкував від матері, яка дуже гарно вишивала гладдю. Її вишивки зберігаю як реліквії. Дружина Надія в усьому мені допомагає, підтримує. Займається шиттям, дизайном. Маю сина Віталія, який зараз працює у Польщі. Він навчався Одеській духовній академії, отримав звання військового капелана, лейтенант, але за фахом не працює, пішов моєю дорогою – різьбяр, майстер по дереву. Донька Марина закінчила Одеську академію архітектури, служила в армії у військах ППО, зараз виховує маленького сина Іллю, якому 5 з половиною років.
На питання, скільки часу займає написання однієї картини, Гелетко відповів:
? Я працюю над полотнами лише ввечері по 3-5 годин. Можу водночас писати кілька. Пишу десь до третьої ночі. Загалом закінчую за 3-5 днів. Картину "Гонта й Залізняк" написав цієї ночі за 3 години. Удень займаюсь виробами з дерева, скульптурою.
Пізніше Василь Васильович уточнить, що менше часу займають полотна написані олівцем, вугіллям та пастеллю; олійними фарбами – залежно від складності: півмісяця, місяць.
    На сьогодні Василь Васильович має близько 800 полотен.
Полотна Гелетка художньо відтворюють усю біографію Кобзаря: ось малий Тарасик пасе ягнят, там мандрує з батьком у Крим по сіль, тут історія його кохання, злетів і поневірянь, ілюстрації до творів. Поруч – славетні постаті вітчизняної історії: отаман Іван Сірко, Максим Залізняк та Іван Гонта, Семен Гризло, Чорний Ворон, Нестор Махно, Симон Петлюра та ін. Увесь цвіт та гордість української нації оживає на картинах митця.

***
Художник Василь Васильович Гелетко, який в сучасній Україні один з небагатьох, що пише на історико-патріотичну тематику.
Народився Василь Гелетко 5 вересня 1958 року у місті Огри (Латвія). Згодом родина переїхала в Україну в село Новоселицю Катеринопільського району Черкаської області. З шкільних років Василь почав вивчати ази творчої майстерності. Здібний учень мав непереборне бажання навчатися малювати, що за рік освоїв техніку малювання олівцем а згодом завдяки наполегливій праці і акварелі. Закінчив Катеринопільську художню школу. Першим вчителем малювання Василя Гелетка був Федір Галан – професійний художник з великим досвідом і природним даром, що навчив його бачити і передавати в творах прекрасне.
У 1975-1984 роках навчався в Московському університеті імені Н.Крупської та в Ужгородському училищі прикладного мистецтва на відділенні станкового живопису і графіки. Під час проходження строкової служби у Німеччині він працював при мистецькому клубі разом з професійними художниками, а вільний час присвячував написанню пейзажів, портретів. Після служби в армії навчав талановитих дітей у художній школі села Єрки: вів гуртки малювання, різьблення по дереву, карбування по металу.
З середини 90-х років майстер звертається до теми «Шевченкіани», своїми творами майстер ще і ще раз привертає увагу сучасників до видатної постаті Тараса Шевченка.
Василь Васильович дуже цікавиться історією рідного краю, детально вивчає історичні думи, легенди і перекази українського народу. Стійкі, хоробрі, витривалі, мужні, вірні своїй ідеї – такими постають козаки на полотнах Василя Гелетка. Боротьба українського народу за визволення і незалежність знайшли відображення у творах художника «Іван Гонта», «Максим Залізняк», «Іван Сірко» та ін.
Василь Гелетко живе і творить на Черкащині, а тому художнику дуже близькі події, що відбувалися в Холодному яру сто років тому. Любов до України та її народу він передав у серії робіт «Холодний яр». Також на полотнах Василя Гелетка представлені портрети видатних діячів української історії: Симона Петлюри, Нестора Махна, Данила Терпила, отамана Марусі, отамана Орлика, Юрія та Василя Тютюнників, Євгена Коновальця, Павла Скоропадського, Євгена Маланюка, Петра Болбочана. На виставці також представлені роботи присвячені героям Небесної Сотні, що загинули одними з перших: Сергію Нігояну, Михайлу Жиздневському, Юрію Вербицькому. 
Сучасна Україна, яка сьогодні захищає свою територіальну цілісність від російської агресії також знайшла відображення в картині художника-графіка. З одного боку на ній портрет гайдамаки Максима Залізняка, а з іншого боку портрет ветерана АТО Аміни Окуєвої, так художник проводить паралель між сучасним і минулим, автор дивиться у майбутнє через призму минулого. 
За традицією що склалася автор передає до фондів обласного художнього музею свою портретну роботу «Симон Петлюра» (2017). 


23 серпня 2019

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
21 – 80 років від дня народження Валентина
Михайловича Луценка (1939), балетмейстера,
керівника народного ансамблю танцю «Черкащанка»
ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, заслуженого
працівника культури України.
24 – 110 років від дня народження Сусанни Василівни
Коваль (1909–1978), актриси, заслуженої артистки
України, уродженки с. Козацьке Звенигородського
району.
30 – 90 років від дня народження Ігоря Марковича
Росоховатського (1929–2015), письменника-фантаста,
сценариста, уродженця м. Шпола.
ВЕРЕСЕНЬ
– 90 років Державному підприємству «Черкаське
лісове господарство» (1929).
4 – 135 років Смілянському коледжу харчових
технологій Національного університету харчових
технологій (1884).
21
4 – 90 років від дня народження Василя Романовича
Назаренка (1929), вченого, винахідника, літератора,
уродженця с. Бойківщина Драбівського району.
6 – 70 років від дня народження Ярослава Микитовича
Корнієнка (1949), фахівця у галузі хімічних
технологій, доктора технічних наук, професора,
уродженця смт Верхнячка Христинівського району.
8 – 80 років від дня народження Вільяма Михайловича
Задорського (1939), хіміка-еколога, доктора
технічних наук, професора, уродженця м. Тальне.
9 – 250 років від дня народження Івана Петровича
Котляревського (1769–1838), письменника, поета,
драматурга, громадського діяча, ім’я якого пов’язане
з Черкащиною.
9 – 55 років від дня народження Валентини Михайлівни
Коваленко (1964), поетеси, прозаїка, літературознавця,
громадсько-політичного і державного діяча, уродженки
с. Самгородок Смілянського району, жительки
с. Білозір’я Черкаського району.
10 – 90 років від дня народження Олени Марківни
Годованюк (1929), архітектора, реставратора,
уродженки м. Умань.
13 – 60 років від дня народження Миколи Миколайовича
Щербини (1959–2016), педагога, історика, почесного
краєзнавця України, колишнього жителя м. Черкаси.
22
14 – 160 років від дня народження Тадеуша-Стефана
Францовича Зєлінського (псевд. – Тадей; 1859–
1944), польського філолога-мовознавця, історика
античності, уродженця с. Скрипчинці КорсуньШевченківського району.
15 – 215 років від дня народження Михайла
Олександровича Максимовича (1804–1873),
історика, філолога, етнографа, уродженця хутора
Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського
району. У 1841–1873 рр. жив на хуторі Михайлова
Гора, тепер с. Прохорівка Канівського району.
21 – 330 років з часу першої письмової згадки про
смт Драбів (1689).
22 – 110 років від дня народження Іллі Марковича
Кружкова (1909–1974), живописця, графіка,
заслуженого діяча мистецтв України, уродженця
м. Умань.
23 – 100 років від дня народження Семена Васильовича
Савченка (1919–2010), поета, гумориста, уродженця
і колишнього жителя с. Вереміївка Чорнобаївського
району.
23 – 45 років від дня народження Олексія Анатолійовича
Панченка (1974–2015), солдата АТО, який загинув,
захищаючи Донецький аеропорт, уродженця
м. Черкаси. В м. Черкаси його ім’ям названо вулицю.
23
25 – 215 років від дня народження Міхала Грабовського
(псевд. – Едвард Тарша; 1804–1863), польського
письменника, публіциста, який навчався в м. Умань.
26 – 110 років від дня народження Івана Павловича
Шаповала (1909–рік смерті невідомий), скульптора,
уродженця с. Павлівщина Драбівського району.
29 – 145 років від дня народження Володимира
Федоровича Дурдуківського (1874–1938), педагога,
публіциста, критика, уродженця с. Пединівка
Звенигородського району. Був репресований.
ЖОВТЕНЬ
– 235 років від дня народження Павла Петровича
Канівецького (1784–рік смерті невідомий), доктора
філософії, педагога, уродженця с. Деньги
Золотоніського району.
1 – 125 років від дня народження Романа Андрійовича
Гуцала (1894–1938), прозаїка, громадського діяча,
який працював у м. Монастирище та на Уманщині.
Був репресований.
1 – 75 років від дня народження Івана Івановича
Бондаря (1944), народного художника України,
професора кафедри образотворчого та декоративноприкладного мистецтва ЧНУ ім. Богдана
Хмельницького, жителя с. Мошни Черкаського
району.
24
4 – 80 років від дня народження Станіслава Сергійовича
Зінчука (1939–2010), поета, перекладача, лауреата премії
ім. І. Огієнка, уродженця с. Орадівка Христинівського
району.
7 – 150 років від дня народження Григорія Кононовича
Дядченка (1869–1921), художника, уродженця
с. Шевченкове Звенигородського району.
7 – 90 років від дня народження Бориса Андрійовича
Деркача (1929–2007), літературознавця, лауреата
Національної премії України імені Тараса Шевченка,
уродженця с. Нехайки Драбівського району.
8 – 75 років від дня народження Миколи Полікарповича
Куліша (1944), вченого-фізика, доктора фізикоматематичних наук, професора, лауреата Державної
премії України в галузі науки і техніки, уродженця
с. Іваньки Маньківського району.
10 – 130 років від дня народження Михайла Опанасовича
Драй-Хмари (справжнє прізвище – Драй; 1889–1939),
поета, літературознавця, перекладача, уродженця
с. Малі Канівці Чорнобаївського району. Був
репресований.
10 – 100 років від дня народження Василя
Сильвестровича Царенка (1919–2006), педагога,
краєзнавця, організатора Народного краєзнавчого
музею у с. Сагунівка Черкаського району.
2
26
30 – 110 років від дня народження Раїси Львівни
Троянкер (1909–1945), поетеси, уродженки м. Умань.
ЛИСТОПАД
– 130 років від дня народження Станіслави КорвінШимановської (1889–1938), співачки, педагога,
сестри К. Шимановського, уродженки с. Тимошівка
Кам’янського району.
1 – 80 років від дня народження Федора Миколайовича
Стригуна (1939), актора, режисера, народного
артиста України, лауреата Національної премії
України імені Тараса Шевченка, уродженця
с. Томашівка Уманського району.
1 – 60 років з часу затоплення сіл Черкащини водами
Кременчуцького водосховища (1959).
1 – 40 років Черкаському Будинку торгівлі (1979).
5 – 90 років від дня народження Ігоря Олександровича
Дзеверіна (1929–2001), літературознавця, академіка
НАН України, уродженця смт Драбів.
7 – 120 років від дня народження Миколи Федоровича
Комарницького (1899–1984), педагога, журналіста,
краєзнавця, бібліографа, колишнього жителя
м. Умань.
27
7 – 110 років від дня народження Івана Кириловича
Маловічка (1909–1937), поета, прозаїка, уродженця
с. Верещаки Лисянського району. Був репресований.
10 – 110 років від дня народження Івана Терентійовича
Семиволоса (1909–1943), поета, уродженця с. Квітки
Корсунь-Шевченківського району. Був репресований.
11 – 100 років від дня народження Ольги Яківни Кусенко
(1919–1997), актриси, народної артистки України,
уродженки м. Канів.
11 – 90 років від дня народження Василя Дем’яновича
Шпака (1929–2012), майстра декоративного
мистецтва, уродженця с. Чеснівка Лисянського
району.
16 – 80 років від дня народження Анатолія Трохимовича
Барчука (1939–2015), кіноактора, народного артиста
України, уродженця с. Бабанка Уманського району.
17 – 75 років від дня народження Михайла Тадейовича
Мартинюка (1944), вченого-фізика, професора,
колишнього ректора Уманського державного
педагогічного університету імені Павла Тичини.
20 – 150 років від дня народження Михайла Миколайовича
Марковського (1869–1947), літературознавця, уродженця
с. Ксаверове Городищенського району.
28
21 – 50 років від дня народження Віталія Миколайовича
Вергая (1969–2015), солдата АТО, який загинув на
Донбасі. В м. Черкаси його ім’ям названо вулицю.
22 – 80 років від дня народження Григорія Павловича
Білоуса (1939–2011), письменника, заслуженого
працівника культури України, колишнього жителя
м. Черкаси.
24 – 100 років від дня народження Петра Логвиновича
Варгатюка (1919–2000), вченого-історика, доктора
історичних наук, професора, уродженця
с. Берестівець Уманського району.
26 – 110 років від дня народження Олександра
Степановича Левади (справжнє прізвище – КосякЛевада; 1909–1995), письменника, сценариста,
лауреата Національної премії України імені Тараса
Шевченка, уродженця с. Кривчунка Жашківського
району.
27 – 135 років від дня народження Миколи Івановича
Радзієвського (1884–1965), композитора, заслуженого
артиста України, уродженця смт Єрки Катеринопільського
району.
27 – 125 років від дня народження Івана Івановича
Падалки (1894–1937), художника, уродженця
с. Жорнокльови Драбівського району. Був
репресований.
29
29 – 120 років від дня народження Езри Йосиповича
Фінінберга (1899–1946), єврейського поета,
перекладача, уродженця м. Умань.
ГРУДЕНЬ
1 – 120 років від дня народження Василя Івановича
Овчаренка (1899–1978), актора і режисера,
народного артиста України, уродженця с. Драбівці
Золотоніського району.
1 – 70 років від дня народження Віктора Григоровича
Лисанюка (1949), фахівця в галузі плодівництва,
доктора сільськогосподарських наук, уродженця
с. Сабадаш Жашківського району.
4 – 80 років від дня народження Антанаса
Аугустиновича Петраускаса (1939), колишнього
директора Черкаської обласної філармонії,
заслуженого працівника культури України.
6 – 100 років з початку Першого Зимового походу Армії
УНР, який охопив майже всі райони сучасної
Черкаської області (1919).
8 – 100 років від дня народження Катерини Логвинівни
Ющенко (дівоче прізвище – Рвачова; 1919–2001),
вченого-математика, заслуженого діяча науки
України, уродженки м. Чигирин.
9 – 30 років з часу утворення Черкаського обласного
краєзнавчого товариства (1989). Від 2008 р. –
30
Черкаська обласна організація Національної спілки
краєзнавців України.
9 – 70 років від дня народження Михайла Степановича
Панзюка (1949), композитора, заслуженого працівника
культури України, почесного громадянина м. Ватутіне
Звенигородського району.
13 – 155 років від дня народження Віктора Петровича
Зелінського (1864–1940), генерал-полковника Армії
УНР, уродженця с. Петраківка Катеринопільського
району.
18 – 60 років від дня народження Наталії Володимирівни
Горішної (1959), поетеси, перекладача, жительки
м. Черкаси.
19 – 100 років від дня народження Миколи Васильовича
Затовського (1919), вченого-електроенергетика,
уродженця с. Паланка Уманського району.
20 – 120 років від дня народження Євгена Антоновича
Слабченка (псевд. – Ежен Деслав; 1899–1966),
кінорежисера, сценариста, уродженця с. Таганча
Канівського району.
20 – 90 років від дня народження Павла Петровича Соси
(1929–2000), краєзнавця, заслуженого працівника
культури України, колишнього жителя м. Черкаси,
уродженця с. Жовнине Чорнобаївського району.
31
21 – 150 років від дня народження Василя Григоровича
Петрушевського (1869–рік смерті невідомий),
науковця, композитора, хормейстера, уродженця
с. Косарі Кам’янського району.
28 – 125 років від дня народження Іллі Львовича
Майзеліса (1894–1978), шахіста, перекладача,
уродженця м. Умань.

21 серпня 2019


... 2




  Закрити  
  Закрити