Бурій В. Байкар І.А. Крилов у Козацькому / Валерій Бурій // Місто робітниче : Ватутінська міська громадсько-політична газета. - 2017. - 18 серпня. - С. 4. - (Це цікаво).

***
Образи «Слона і Моськи» та «Лебедя, Рака і Щуки» міцно увійшли в наше життя. Цікаво, що великий байкар Іван Андрійович Крилов майже чотири роки (1797-1801) прожив в Україні, у селі Козацькому, що на Звенигородщині.

Покинувши Петербург, Крилов щез з очей імператора Павла, що опікав його персональною ненавистю. Поїхав у Козацьке, в помістя свого друга, генерала і князя Сергія Голіцина, що так само був у немилості самодержця.

Тут, у велетенському палаці, збудованому у стилі псевдоготики, байкар учив дітей князя російської мови. Тут написав і п'єсу «Підщипа» та комедію «Пиріг».

Місцеві легенди переповідають, що й байку «Свиня під дубом» він задумав, удосталь намилувавшись сільською сценою під дубом у Козацькому… Саме тут Крилов здобув репутацію лінивця-добряка і любителя смачно попоїсти. А ще - змінив свій настрій із дещо трагічного на гумористичний.

Історія фіксує, що із собою Крилов привіз тільки улюблені речі - Біблію (возив усюди, навіть коли її сторінки розкисли від вологи), старий диван (бо тільки він міг витримати чималу вагу байкаря), скриньку з червоного дерева (у ній замість коштовностей зберігав сигари), старі черевики (про них казав: «Старий черевик - це старий друг, його не міняють»)… А ще - орден Святого Володимира, який, за спогадами сучасників, вдягав на сюртук - вдень, на халат - ввечері і на піжаму - вночі.

Веселий вдачею і гострий на язик митець організував князеві в Козацькому справжні гумористичні вечори і став серйознішим лише тоді, коли Голіцина призначили губернатором Риги, а той узяв друга до себе в помічники. У витриманій по-європейськи Ризі Крилов став іншим зовні, але про Козацьке не забував ніколи.

Але веселий норов і меткий на гостре слівце язик не підвели його і в старості. Художниця Варвара Оленіна якось стала свідком випадкової зустрічі в Петербурзі Крилова і царя Миколи І, що дуже любив творчість байкаря. Цар здалеку вигукнув: «Ба, ба, ба! Іване Андрійовичу, що ж ми так давно з тобою не бачилися?». Крилов, що надихався вільного повітря Козацького, весело відповів: «Я й сам, государю, так само думаю - здавалося б, поруч живемо, а так рідко бачимося».

Валерій БУРІЙ