Ввійти

Форум Козацького

Теми для публікацій та розмов


Комп'ютер та інтернет
25 грудня 2009 kozatske (kozatske)

Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

4

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

http://terioshkola.o... style='font-size: 10pt; text-decoration: none;'>http://terioshkola.o... border='1' height='170' width='150' alt='проф. Іван Підоплічко'>

професор Іван ПІДОПЛІЧКО

Підоплічко Іван Григорович — провідний фахівець в галузі палеотеріології та історії фауни. Автор численних праць, у т.ч.'Про льодовиковий період', двох випусків 'Фауни України', розробник низки нових підходів в теріології, зокрема вивчення пелеток хижих птахів, визначення історичного віку викопних зразків тощо. Одна з ключових постатей в історії теріології в Україні з низкою визнань вищого рангу: директор Інституту зоології НАНУ, академік НАНУ, головний редактор журналу 'Вісник зоології'. Текст наводиться за публікацією в журналі 'Вісник зоології' (2005, Том 39, № 6, с. 83-85).

 

ИВАН ГРИГОРЬЕВИЧ ПИДОПЛИЧКО (к 100-летию со дня рождения)

В августе 2005 г. исполнилось 100 лет со дня рождения Ивана Григорьевича Пидопличко - заслуженного деятеля науки УССР, известного зоолога и палеонтолога, талантливого педагога, организатора и популяризатора науки. Впечатляющая работоспособность, глубокая эрудиция, широта интересов, умение не отступать перед трудностями и природный талант позволили ученому внести весомый вклад в развитие не только биологии, но и геологии, палеогеографии, археологии, антропологии, охраны природы, музееведения. Многогранная и плодотворная творческая деятельность зоолога-энциклопедиста делает его ярким представителем украинской и мировой науки ХХ века.

Иван Григорьевич Пидопличко родился 2 августа 1905 г. в с. Казацком Звенигородского р-на Черкасской обл. Его отец, Григорий Аврамович, был столяром, мать, Феодосия Порфирьевна, занималась домашним хозяйством, а потом работала в колхозе. После окончания Высших педагогических курсов в г. Корсунь-Шевченковском (1924 г.) И. Г. Пидопличко некоторое время работал в этом городе учителем, но вскоре получил место инструктора в Губернском земельном управлении г. Киева. Научная деятельность девятнадцатилетнего юноши началась с изучения вредителей сельского хозяйства, и его первая публикация была посвящена жукам - вредителям картофеля.

В 1925-1931 гг. молодой исследователь продолжает работать в этом направлении, а также учиться в Ленинградском институте прикладной зоологии и фитопатологии, после окончания которого в 1927 г. ему присваивают звание специалиста высшей квалификации по защите растений. Именно на это время приходится разработка И. Г. Пидопличко и широкое внедрение в научную практику оригинального метода изучения мелких млекопитающих по их костным остаткам в погадках сов и других хищных птиц. Этот метод по сей день применяют орнитологи и специалисты по грызунам, он используется также в прикладной сельскохозяйственной науке.

Иван Григорьевич, интенсивно изучавший систематику, распространение и экологию грызунов Украины, постепенно перешел к исследованию всей фауны млекопитающих данного региона, заинтересовавшись ее историей и развитием в минувшие геологические эпохи. В связи с необходимостью углубить свои знания по этим вопросам в 1931-1935 гг. И. Г. Пидопличко заканчивает две аспирантуры - при Украинском научно-исследовательском институте геологии ВУАН (специальность - палеонтология и стратиграфия) и Институте зоологии и биологии ВУАН (специальность - палеонтология).

В 1935 г. И. Г. Пидопличко защитил кандидатскую диссертацию по теме 'Происхождение современной фауны млекопитающих УССР' и возглавил созданную им группу палеозоологии в Институте зоологии и биологии ВУАН, позднее преобразованную в отдел, которым он руководил до 1973 г. Одновременно он работал в Институте археологии и Киевском университете.

Во время Великой Отечественной войны (с 1941 г. по 1945 г.) И. Г. Пидопличко добровольцем ушел на фронт. Вначале был рядовым, а потом строевым и штабным офицером. Он прошел славный боевой путь от Сталинграда до Берлина. Родина высоко оценила боевые заслуги И. Г. Пидопличко, наградив его орденом Красной Звезды, медалями 'За оборону Сталинграда', 'За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.' и другими боевыми наградами.

После войны И. Г. Пидопличко активно включается в научную и педагогическую деятельность: возглавляет Отдел палеозоологии в Институте зоологии АН УССР, работает в Институте археологии АН УССР, преподает в Киевском университете и уже в 1950 г. защищает докторскую диссертацию по теме 'Основные черты четвертичной фауны Европейской части СССР'. С 1952 по 1959 г. Иван Григорьевич - профессор кафедры исторической геологии Киевского государственного университета. Достойной оценкой напряженной работы стало избрание его в 1961 г. членом-корреспондентом Академии наук УССР. Многогранная деятельность продолжалась и дальше, и уже в скором времени, в 1967 г., И. Г. Пидопличко становится академиком АН УССР. Несколько раньше, в 1965 г., ученому присвоили звание заслуженного деятеля науки УССР.

Ивана Григорьевича по праву можно назвать основоположником археозоологических исследований на Украине. Он участвовал и нередко руководил раскопками ряда палеолитических памятников (Чулатов, Гонцы, Новгород-Северский, Ильинка, Амвросиевка, Добраничевка и др.), ставших впоследствии всемирно известными. Имея такой серьезный задел, на основе тщательного изучения культурных остатков на стоянках человека в Мезине и Межиричах академик И. Г. Пидопличко впервые в науке реконструировал позднепалеолитические жилища (или культовые сооружения), при строительстве которых были использованы кости крупных животных, прежде всего мамонта. Эти жилища приобрели мировую известность и побывали на выставках в Японии, Швеции и Германии. Изучая остеологические материалы как из позднего палеолита, так и костные остатки голоценового возраста, ученый много внимания уделял вопросам происхождения домашних животных.

Установление смешанного состава фауны плейстоцена и некоторые другие данные привели И. Г. Пидопличко к выводу об отсутствии ледникового периода в историческом прошлом и создании им теории антигляциализма, которая и ныне является предметом научных дискуссий (4 выпуска 'О ледниковом периоде', 1946-1956; 3 выпуска в соавторстве с П. С. Макеевым 'О климатах и ландшафтах прошлого', 1952-1959).

Академик И. Г. Пидопличко был не согласен с тем, что вымирание таких крупных животных четвертичного периода, как мамонт, шерстистый носорог, гигантский олень и др., было обусловлено только действием природных факторов. На основе многочисленных данных он доказывал, что влияние человека могло быть едва ли не главнейшим в этих процессах. Спорными являются взгляды Ивана Григорьевича относительно прародины человечества, тем не менее, он совершенно верно представлял себе те природные условия, в которых происходила эволюция человека.

Значительное внимание Иван Григорьевич уделял вопросам относительной и абсолютной геохронологии плейстоцена. Он детально разработал и обосновал коллагеновый метод определения геологического возраста костей плейстоценовых животных, основанный на учете постепенного уменьшения в них органического вещества. Данный метод не утратил своей актуальности и в наше время.

Как биолог и гражданин И. Г. Пидопличко много сделал для охраны природы Украины, всегда отстаивая свою принципиальную позицию. Длительное время он возглавлял Комиссию по охране природы АН УССР (1955-1964) и был заместителем председателя президиума Республиканского совета Общества охраны природы (1953-1961).

И. Г. Пидопличко - ученый широкого профиля и глубокой эрудиции постоянно совмещал активную разностороннюю научную деятельность со значительной организационной работой. Возглавляя с 1965 по 1973 гг. Институт зоологии АН УССР, он также исполнял обязанности академика-секретаря Отделения общей биологии АН УССР (1966-1970), члена Президиума АН УССР, вице-президента Всесоюзного териологического общества (1973-1975). Как заместитель главного редактора с 1958 по 1967 гг. он был среди тех, кто заложил научно-методические основы Украинской Советской Энциклопедии. Иван Григорьевич принимал непосредственное участие в редактировании рукописей и сам написал немало оригинальных статей для этого издания.

Первые находки некоторых видов грызунов на территории Украины, создание каталога местонахождений вымерших фаун УССР, палеоландшафтные реконструкции, происхождение янтаря, открытие тундро-степной 'смешанной фауны' Новгород-Северской позднепалеолитической стоянки, происхождение лессов, причины вымирания мамонтовой фауны, изучение позднемиоценовой и плиоценовой фаун Украины и новые описания отдельных их представителей, уточнение научной терминологии и номенклатуры - это далеко не полный перечень того, что было сделано Иваном Григорьевичем, помимо уже упомянутых выше разработок и исследований.

За 50 лет, отданных любимому делу - науке, И. Г. Пидопличко опубликовал свыше 900 работ (среди них 18 научных и научно-популярных книг), посвященных изучению современной и вымершей фауны разных геологических эпох, природной обстановки и геохронологии четвертичного периода, происхождению жизни на Земле, а также появлению рода Homo и его истории, вопросам охраны природы и роли человека в биосфере, исследованию археологических памятников, атеистической пропаганде и популяризации научных знаний.

И. Г. Пидопличко немало сделал для подготовки новых обобщающих зоологических изданий. Так, ему принадлежала инициатива создания 40-томной серии 'Фауна Украины' (с 1956 г. уже вышло 68 выпусков в 28 томах), сборников 'Ископаемые фауны Украины и сопредельных территорий' и 'Природная обстановка и фауны прошлого'. Научный журнал 'Вестник зоологии' был основан благодаря усилиям Ивана Григорьевича в 1967 г., ответственным редактором журнала он оставался до конца своих дней. Сейчас 'Вестник зоологии' - ведущее зоологическое издание в Украине и реферируется многими зарубежными журналами. Не считаясь с постоянной загруженностью собственными научными исследованиями и научно-организационными делами, Иван Григорьевич много сил отдавал работе с молодыми кадрами. Всего за свою жизнь академик И. Г. Пидопличко подготовил свыше 30 кандидатов и докторов наук разных специальностей. За выдающиеся заслуги в научной и научно-организационной работе И. Г. Пидопличко удостоен высоких правительственных наград - ордена Трудового Красного Знамени, медали 'За доблестный труд', 'В честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина' и Почетной Грамоты Президиума Верховного Совета Украинской ССР. Однако наибольшим достижением Ивана Григорьевича было создание единого музейного комплекса, в котором представлены все естественные науки. Эту идею ученый вынашивал всю свою жизнь. По инициативе И. Г. Пидопличко, поддержанной Президиумом АН УССР и одобренной правительством республики (Постановление Совета Министров УССР № 440 от 8 июня 1966 г.), был организован уникальный для стран Восточной Европы Центральный (с 1996 г. Национальный) научно-природоведческий музей АН УССР, включающий в себя Археологический, Геологический, Палеонтологический, Зоологический и Ботанический музеи. С 1965 г. по 1975 г. Иван Григорьевич возглавлял Научный совет ЦНПМ, а в 1973-1975 гг. был его директором. Много времени и внимания он уделял и другим музеям, а также развитию музейного дела в Украине в целом, будучи на протяжении 10 лет председателем Музейного совета при АН УССР. За научную разработку и создание ЦНПМ АН УССР - одного из крупнейших естественноисторических музеев СССР - в 1975 г. академику И. Г. Пидопличко присуждена Государственная премия Украинской ССР.

Особое место в жизни и деятельности И. Г. Пидопличко заняло создание Палеонтологического музея, отразившего его научные интересы и взгляды. Так, воззрения Ивана Григорьевича на развитие органического мира на Земле представляет и экспозиция музея в целом, и историко-геологическая концепция построения последней. Его исследования в области археологии и этнографии воплотились в реконструкциях Мезинской и Межиричской позднепалеолитических стоянок, а взгляды на происхождение и расселение человека - в соответствующей экспозиции и диораме 'Археантропы'. Значительное внимание уделено археозоологии, проблемам одомашнивания животных и роли человека в исчезновении крупных травоядных. Пожалуй, только антигляциалистическая теория ученого не нашла отражения в этом музее.

Иван Григорьевич Пидопличко ушел из жизни 20 июня 1975 г., не реализовав полностью свой огромный научный потенциал, не осуществив многих планов и замыслов. Талантливый исследователь был чутким, доброжелательным человеком, искренним, бескорыстным наставником. Еще не одно поколение будет изучать труды Ивана Григорьевича, развивать его идеи, пользоваться собранными им материалами, а признательные жители Киева и гости столицы Украины всегда будут посещать созданный им музей, любуясь его экспозициями, уникальными экспонатами, познавая флору и фауну разных геологических эпох, современную природу, себя и свое прошлое. Уже 70 лет существует основанный И. Г. Пидопличко отдел палеозоологии и почти 40 лет - Научно-природоведческий музей, сотрудники которых хранят традиции, заложенные выдающимся ученым и организатором.

30 жовтня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Описание Усадьба Голицына: В селе Казацкоерасположен памятник архитектуры - усадьба княгини В.В.Голицыной с большим парком, а также профессионально-техническое училище. Оказалось, что ПТУ разместилось в зданиях княжеской усадьбы, от которой остались лишь хозяйственные помещения, дом управляющего и эффектные въездные ворота. Влево от въездных ворот, над которыми находится вывеска 'ПТУ № 37', расположен длиннющий одноэтажный хозяйственный блок. В этом, на удивление хорошо сохраненном, сооружении в настоящее время разместились: церковь, мастерские техучилища, мельница и прочие несовместимые на первый взгляд по роду деятельности объекты. Рядом с хозяйственным блоком, напротив въездных ворот, стоит двухэтажный дом управляющего, слева от которого располагается довольно большой флигель. Есть в усадьбе еще один хозяйственный блок, хотя возможно когда-то он был постоялым двором. Это длинное одноэтажное прямоугольное сооружение с колоннами, проваленной крышей и трубой 'буржуйки', торчащей из окна. В целом усадьба сохранилась относительно хорошо, и если привести в порядок окружающий ее парк, то к Казацкому потянулись бы туристы. Дендропарк в Казацком является памятником садово-паркового искусства государственного значения. Его площадь 51 га (это немало), а заложен он был в конце ХVIII века. Парк очень вытянут. В его северной части есть каскад прудов, к которым ведет длиннющая, прямая как стрела, аллея. Аллея эта могла бы служить прекрасной декорацией для любого исторического, а еще лучше мистического фильма. Вдоль нее стоят древние мрачные деревья, а мостовая во многих местах укрыта от глаз слоем почвы. Именно эта аллея является композиционным ядром парка. Когда-то по ней осуществляли конные прогулки Голицыны, которые и основали парк, а теперь ходят обитатели Казацкого и немногочисленные туристы. Казачанское имение во время приезда Голицыных было в запущенном состоянии и почти не приносило доходов. Вот как писал о нем известный российский литератор Филипп Вигель, год проживший в имении: 'Село Казацкое было из числа тех имений, которые польские короли раздавали магнатам в Украине после ее деления на польскую и российскую. Магнаты никогда в них не приезжали, жили в Варшаве или Вильно и получали от них лишь доходы'. Вот каким, по описанию Вигеля, было имение в 1798 году: 'Бесконечный двор, обнесенный плетнем, в глубине которого открывались деревянные барские хоромы, построенные на скорою руку, а по бокам находились шесть довольно просторных мазанок, вместо флигелей, и сад, разведенный лишь осенью и бывший лишь рядами прутьев'. Хозяйством в семье Голицыных занималась княгиня. Именно она обустраивала имение в Зубриловке, и она же начала обустройство имения в Казацком. Княгиня хотела увеличить прибыли от имений в Украине и потому переселилась в Казацкое. Здесь она, используя труд крепостных, заложила парк и построила усадьбу, остатки которой стоят в селе и в настоящее время. Умерла В.В.Голицына в 1815 году. Большой хозяйственный блок, расположенный слева от въездных ворот, был построен уже в первое десятилетие ХХ века новыми владельцами имения, а от княжеского дворца не осталось и следа. В настоящий момент Казацкое живет спокойной провинциальной жизнью. Кое-как функционируют колхоз (КСП) и ПТУ, понемногу разрушаются сооружения усадьбы Голицыных, захламляется дендропарк. 'Усадьба Голицына' находится по адресу: Звенигородка, с. Казацкое, ул. Ленина, 57. На этой странице Вы можете посмотреть контакты (телефон) компании 'Усадьба Голицына', оставить свой отзыв, посмотреть карту проезда к улице 'Звенигородка, с. Казацкое, ул. Ленина, 57'! Если Вам нравится 'Усадьба Голицына' Вы можете поделиться ссылкой с друзьями, а также добавить в свой справочник!
Источник: http://zvenigorodka....http://img1.globalin... alt='Усадьба Голицына'>http://img1.globalin... alt='Logo Усадьба Голицына'>

2 вересня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій Ця людина самовіддано служила українській культурі, була великим патріотом рідного народу. Його подвижницькій праці належить значний доробок. Він усе своє життя виявляв обдарованих носіїв фольклору, самовіддано збирав і зберігав ці дивовижні скарби народної творчості. У доробку фольклориста понад три тисячі тільки самих пісень, а крім цього, він записав тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів’їв та приказок. Усі ці матеріали зберігаються в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України. Цей подвижник української мовознавчої науки та культури усе своє життя плідно працював над укладанням словників. Про діапазон роботи вченого свідчать назви лексикографічних праць, до яких він збирав (а до деяких повністю зібрав) матеріали: Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка, а крім цього є автором багатьох неопублікованих лексикографічних праць, а саме: Словник рим Т.Шевченка; Словники рим Лесі Українки, І.Котляревського, М.Шашкевича, П.Гулака-Артемовського, Л.Глібова та багатьох інших. 

Заслуги Івана Гурина перед миргородською громадою іще значиміші. Він стояв біля витоків відкриття Миргородського літературно-меморіального музею Давида Гурамішілі та був його першим громадським директором. Іван Гурин - великий учений і трудівник у повному розумінні цього слова. Про його сподвижництво чудово сказала у своїх спогадах заступник директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Л.О.Розсоха: «Праця й українське слово – то була його стихія, його втіха, радість і щастя». 

Нині Івану Гурину виповнилося б 105 років. Із цієї нагоди у приміщенні краєзнавчого музею відбулася презентація книги спогадів миргородців, які знали, любили і гідно поцінували його титанічну працю. Це належна шана пам’яті великого вченого і патріота. Назва книги – «Іван Гурин». 

За життя І.І.Гурин, сумлінна у праці і надзвичайно скромна людина, так і не отримав належного визнання від своїх сучасників. Лише після смерті до нього прийшла заслужена шана. Того дня про його життєвий подвиг схвильовано говорили директор Миргородського краєзнавчого музею А.М.Фесенко (на знімку); начальник відділу культури і туризму Миргородської міської ради Т.М.Колибельнік; заступник директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею Л.О.Розсоха; завідувачка Миргородською міською бібліотекою ім.Д.Гурамішвілі С.О.Сікорська; родичка фольклориста, працівник краєнавчого музею О.К. Олійник-Локай, секретар творчої ради Миргородського мистецького братства О.Д.Гринь; голова творчої ради Миргородського мистецького братства М.М.Касьяненко; учителька-пенсіонерка Л.Б.Підручна; науковий працівник літературно-меморіального музею Давида Гурамішвілі Н.В.Годун та ін. 

До речі, видання книги «Іван Гурин» здійснене за сприяння завідувачки Миргородської міської бібліотеки ім.Д.Гурамішвілі С.О.Сікорської. Зібрала й упорядкувала збірку заступник директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Л.О.Розсоха. До книги спогадів увійшли цінні свідчення про Івана Гурина багатьох відомих на Миргородщині людей. 

Кожному, кому не байдужа культурна слава нашого міста, буде цікаво познайомитися з матеріалами книги «Іван Гурин». 

Ольга ЧЕРКАСЬКА

19 червня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

На Черкащині відкрили новий медзаклад


http://www.pres-cent... width='250' alt='Іллюстрація до новини "Святкове відкриття"' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; font-size: 9px; clear: both;'>
Святкове відкриття
Фото: http://www.oda.ck.ua... title='' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; color: rgb(102, 102, 102);'>http://www.oda.ck.ua
На День медичного працівника люди в білих халатах у селі Козацькому Звенигородського району отримали подарунок – нову амбулаторію.

Від усієї громади медичний колектив села Козацького отримав неоціненний подарунок – нову амбулаторію сімейної медицини. Її відкриття, якого чекали з нетерпінням жителі села, стало знаменною подією для всього району.

Тож на свято, яке організувала директор сільського Будинку Культури Віра Солом'яна, завітало багато гостей. Всі щиро вітали медичних працівників зі святом та з входинами, багатьох відзначили грамотами та подяками, зичили усіляких життєвих гараздів та гарного починання в комфортних, сучасних умовах, дарували подарунки.

Господар села щиро привітав колектив зі святом, а односельцям побажав не хворіти і приходити сюди лише на профілактичні огляди. І головне – передав завідувачу Миколі Дащенку ключ від вхідних дверей амбулаторії.

А після традиційного перерізання стрічечки, під гучні оплески селян і гостей медичні працівники з помітним хвилюванням переступили поріг сучасної, у два поверхи, з низкою затишних і охайних кабінетів, єдиної такої у районі амбулаторії.

За ними увійшли й жителі, з подивом оглядаючи приміщення, де ще пахло фарбою, клеєм і мастикою. Декілька кімнат лікарі вже облаштували, перенісши стареньке обладнання з колишнього приміщення. Тепер сподіваються, що все ж знайдуться небайдужі благодійники та придбають у довершення необхідні меблі й обладнання.

19 червня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
http://img.kakdela.k... class='img' style='border: 1px solid rgb(67, 63, 63);'>http://kakdela.kiev.... width='10' height='10'>Володар мікросвіту
http://www1.nas.gov....>
http://kakdela.kiev.... width='5' height='5'>

Квітує весна столітнього ювілею українського ботаніка-міколога, члена-кореспондента Академії наук України, доктора біологічних наук, професора Миколи Макаровича Підоплічка... 3 квітня виповнюється 100 років з дня народження вченого.

Вивченню велетенського загадкового і водночас мікроскопічного світу грибів і присвятив півстоліття свого життя видатний учений. Його праця супроводжувалася такими відкриттями і глибокими фундаментальними дослідженнями, що Київ за його життя був «мікологічною Меккою», а він мав багато учнів і послідовників.

– Не згасає інтерес до наукової спадщини М.Підоплічка серед мікологів різних країн світу, – говорить завідувачка відділу Інституту мікробіології і вірусології НАНУ ім. Д.К.Заболотного професор, доктор біологічних наук Неллі Миколаївна Жданова. – Частина нових видів, котрі він описав, увійшла до Міжнародної колекції мікроорганізмів (Голландія), його праці цитували на XIV Європейському конгресі мікологів, який відбувся торік у Криму. Серед видатних мікологів ХХ століття він посідає одне з чільних місць, насамперед тому, що його відкриття залишаються актуальними й нині.

Загадкові гриби

...Цей випадок стався після війни у Києві. Для шоколадної фабрики з-за кордону привезли стручки какао. Частина партії викликала сумнів щодо якості. Звернулися за консультацією до Миколи Підоплічка. Відповідь була точна і правдива: сировина непридатна...

На кондитерській фабриці виготовили кілька тонн мармеладу, щоб відправити на північ. Але вже на складі через два дні вся продукція вкрилася цвіллю, мов білим мохом. Що це? Відповідь вченого ґрунтувалася на основі найретельніших наукових досліджень, і була точною, вивіреною. Виявилося, що до ласощів недодали два відсотки цукру, і мармелад в теплі зіпсувався.
Надзвичайна ситуація на взуттєвій фабриці у Львові: на задниках нових білих парусинових черевиків одночасно з’явилися чорні смуги, ніби від сажі. Микола Макарович з’ясував причину: в умовах підвищеної вологості на клейовій основі розмножилися мікроскопічні гриби.

Командування Чорноморського флоту просить установити, чому відбувається збій у роботі приладів на суднах? Може, знову загадкові гриби? Цього разу відповідь була іншою. Ні, це не гриби! Найдрібніший соляний пил осідав на приладах і порушував їхню роботу.

Зцілення... фрески

У доробку видатного вченого подібних справ було багато. Але чи не найдивовижнішою з них стало успішне зцілення фрески із зображенням Ісуса Христа у Володимирському соборі Києва. На великому настінному розписі в соборі роботи видатних майстрів XIX століття раптом контури почали збільшуватися у розмірах. Не тільки деформувалося зображення, а була небезпека повного знищення живописного шедевра... До Миколи Макаровича прийшла делегація з проханням з’ясувати причини. Дослідивши зразки фарби і штукатурки, він виявив, що там розвинувся гриб, який, як правило, розмножується на стінах старих будівель. Підібравши речовини, які згубно діяли саме на цей вид, учений рекомендував змащувати «хворе» місце. Ікону було врятовано.

Невідоме захворювання

Незаперечний авторитет ученого особливо зріс під час гучної справи про страшну хворобу коней, коли Микола Макарович дослідив і відкрив надзвичайно токсичний гриб, досі невідомий науці... У передвоєнні роки на півдні України спалахнуло невідоме захворювання («НЗ») коней, що призводило тварин до блискавичної загибелі. Почався масовий падіж тварин у Запорізькій, Дніпропетровській та інших областях. Це загрожувало арештами ветеринарам та іншим господарникам, оскільки НКВС почав розшукувати винуватців – ворогів народу, багато з них потрапили до в’язниці.

Микола Макарович разом з мікологами, фітопатологами, ветеринарами та іншими спеціалістами виявив причини цього лиха. Для цього треба було виділити збудник, заразити ним піддослідних тварин і лише тоді визначити методи лікування. Микола Підоплічко через низку експериментів виявив причину «НЗ». Його спричиняв мікроскопічний гриб – дендродохіум токсикум. Він розвивається на сіні, соломі, полові в умовах підвищеної вологості. Цей вид отруйного гриба й відкрив учений. За це досягнення Миколу Макаровича було нагороджено орденом «Знак Пошани».

Як дихає кожна травинка!

Численні відкриття, авторські свідоцтва й книги ніколи не заспокоювали науковця, перед ним відкривалися все нові й нові незвідані горизонти мікології... Таємничий світ паразитів ніби змагався з ним, посилаючи на культурні рослини нові і нові небезпечні хвороби. Як вилікувати рак картоплі? Як попередити отруєння кормів грибами?.. Велику увагу він приділяв проблемі мікозів і мікотоксикозів.

Племінниця ученого, Галина Макарівна Гнатюк, розповідає, що під час гостини у дядька бачила на його столі книгу-покажчик з безліччю кольорових смужок... Микола Макарович повідав їй, що під мікроскопом гриби різняться тисячами відтінків. Він змішував акварельні фарби і на смужках паперу відтворював колір нових видів грибів.

Навіть єдину дочку Валентину Миколаївну, завдяки якій і підготовлено цю публікацію, він переконав стати біологом. Найкращим переконанням були його слова:

– Ти ж будеш знати, як дихає кожна травинка!

Запишемо його Підоплічком

Звідки пішло прізвище? Предки видатного українського вченого були кріпаками, а після скасування кріпаччини чумакували і наймитували. Під час перепису населення, коли дійшла черга до прапрадіда Миколи, один з переписувачів зауважив, що сорочка парубка трималася тільки на підо-плічці. Він сказав:

– Запишемо його Підоплічком!

Від того парубка пішов великий рід. Три брати Підоплічки (двоюрідні і троюрідний) у часи першої Світової війни пасли корів біля рідного села Козацького Звенигородського повіту, що на Черкащині. Вони були майже однакові за віком, і усі троє стали видатними вченими: Іван Григорович – зоолог і палеонтолог, академік АН УРСР, заснував Національний науково-природничий музей; Микола Макарович – ботанік-міколог, член-кореспондент АН УРСР, завідував відділом експериментальної мікології Інституту мікробіології і вірусології імені Д.К.Заболотного НАНУ; Олександр Павлович – доктор біологічних наук, вивчав мохи у Мінському науково-дослідному інституті.

Мішок гречки

Микола босим вирушив до Києва вступати до Інституту народної освіти (нині Національний університет імені Т.Г.Шевченка). Босим, у благенькому одязі ходив на лекції і семінари. Щоб якось прогодуватися, працював опалювачем у оранжереї Ботанічного саду. Батько привозив йому з села мішок гречки на зиму. Ото й була його головна їжа «на перше, на друге й на третє». Але після того вже до кінця свого життя він не їв страв із гречки...

Гербарій... на возі

Якось на літні канікули студентам дали завдання зібрати гербарій своєї місцевості. Хто ледве зібрав альбом, хто тоненьку папку, а Микола завантажив пакетами із засушеними рослинами цілий віз, запряг пару коней і так приїхав до Києва... Його гербарії зберігаються ще й досі в музеї Інституту ботаніки... Такий він був старанний і запальний до науки. Про це свідчить і перша його друкована праця, датована 1926 роком: «Матеріяли до флори Звенигородщини».

Винайдено мікроцид!

Після Великої Вітчизняної війни на підставі детального вивчення антибіотичних властивостей низки мікроорганізмів, М.Підоплічко, В.Білай з двома співавторами винайшли новий лікувальний препарат мікроцид, завдяки якому десятки тисяч хворих, зокрема з хірургічними гнійними інфекціями та опіками, одужали. У 40 – 50-ті роки було проведено масштабні випробування дії мікроциду в багатьох провідних клініках Москви, Києва та промислових центрів України, і всюди відзначали високу терапевтичну ефективність лікування мікроцидом, особливо при хронічних запальних процесах – трофічних виразках, пролежнях, дерматитах, остеомієлітах. За цей винахід 1952 року учений був удостоєний Державної премії СРСР.

Волошкова любов

– Так сталося, що батько навчався в університеті разом з моєю бабусею, яка, незважаючи на вік, прагнула до світла науки, – розповідає донька Валентина Миколаївна. – Саме тоді він і познайомився з моєю мамою, коли прийшов до них додому по конспекти. Мамі було тоді 14 років, а татові 21. Це було велике кохання з першого погляду. Через три роки вони одружилися. Мама вступила до університету, теж на біологічний факультет. Після навчання Валентина Андріївна все життя (за винятком пройдених аж до Берліна доріг війни) працювала асистентом на кафедрі мікробіології у медичному інституті.

І дружина, і донька, яку на честь мами назвали Валентиною, а батько за голубі очі з любов’ю називав Волошкою, захистили кандидатські дисертації в галузі біологічних наук. Вони стали продовжувачами справи Миколи Макаровича.

На державний іспит... не з’явився

Інтерес до дослідницької діяльності у молодого вченого був такий великий, що напередодні останнього державного іспиту він вирушив у... захопливу ботанічну експедицію. Відтак на екзамен  не з’явився і диплом про вищу освіту так і не одержав. Це спричинилося навіть до курйозу під час захисту докторської дисертації у 1954 році. До вищої атестаційної комісії надійшла анонімка про те, що майбутній професор не має закінченої вищої освіти… Це було насправді так, але заслуги його перед наукою вже на той час були такі значні, що цей факт проігнорували.

Батьків сад

Батьки Миколи Макаровича були простими селянами, мали великий сад і баштан за селом. Від зорі і до зорі трудилися на землі, яка віддячувала їм високими врожаями. У 1937 році багатьох кращих господарів села, серед них і Підоплічка, заарештували. Ходили чутки, що їх невдовзі розстріляли без суду і слідства біля Уманської тюрми. Де їхні могили, й досі невідомо. До Козацького ніхто з них більше ніколи не повернувся... Мабуть, через те Микола Макарович ніколи не прагнув вступити до партії.

Хата, у якій народився і виріс великий учений, збереглася до наших днів, а великий фруктовий сад, закладений батьком, квітував до 1956 року, поки була жива і доглядала його мама Улита Вакулівна.

Микола Макарович був неординарною людиною у всьому... І зовсім не схожим на стандартного кабінетного ученого. Розмовляв завжди українською мовою, його народний гумор був невичерпний... Дуже любив слухати ліричні пісні, а особливо класичну музику.

Такі смачненькі булочки!

Микола Підоплічко весь час був у пошуках. Досліджував нові види грибів. Траплялися й курйози. Одного разу, коли Микола Макарович від’їжджав до Москви, його племінниця Галина Макарівна Гнатюк, тоді студентка Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, запропонувала наглядати за його кімнатою. Дівчина почала залюбки прибирати і порядкувати. На підвіконні, етажерці і столі побачила розрізані вздовж булочки. Деякі вкрилися цвіллю, і вона їх викинула, а свіжі з’їла. Вони були дуже смачненькі! Коли Микола Макарович повернувся, то одразу ж запитав, де ж булочки? У племінниці майнула думка: «Невже мій дядько такий жадібний?» «Я їх з’їла», – зніяковіла дівчина. «От шкода, я ж висіяв на них такі цінні гриби»... «Добре, що хоч не отруйні», – спантеличено подумала дівчина.

«Я все зробив…»

Кілька останніх років життя він, такий замолоду ставний, показний, висох і був прикутий до інвалідного візка. Але розпорядок дня його і у 70 років майже не змінився: зранку до півночі сидів за мікроскопом і своїм чітким почерком робив записи. Гангрена спалювала його могутнє тіло, один за одним ампутовували пальці ніг... А він спішив закінчити працю усього свого життя: «Гриби – паразити культурних рослин» у трьох томах. Вона побачила світ у 1977-78 роки – уже після його смерті, завдяки самовідданій праці доньки. За тиждень до смерті він зробив останні записи у рукописах, завершив дослідження і сказав:
– Я вже все зробив... – і після цього вже не підводився з ліжка...

Ніка Крижанівська 

9 квітня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Козачанський парк
http://uk.wikipedia.... class='image' title='ворота парку' style='color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; margin-left: auto; margin-right: auto;'>ворота паркуhttp://upload.wikime... width='296' height='222' srcset='//upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/c/c9/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_018.jpg/444px-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_018.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/c/c9/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_018.jpg/592px-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_018.jpg 2x' style='border: none; vertical-align: middle; margin-left: auto; margin-right: auto;'>
ворота парку
Відкритийhttp://uk.wikipedia.... title='17 століття' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>17 століття
Розмір51 http://uk.wikipedia.... title='Га' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>га
Керуюча установаКозачанське СПТУ № 37




Козачанський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в селі http://uk.wikipedia.... title='Козацьке (Звенигородський район)' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>с. Козацьке http://uk.wikipedia.... title='Звенигородський район' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>Звенигородського району http://uk.wikipedia.... title='Черкаська область' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>Черкаської області.

Охоронний режим встановлено як об'єктові природно заповідного фонду Постановою http://uk.wikipedia.... title='Рада Міністрів УРСР' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>Ради Міністрів УРСР від 29.01.60 р. № 105. Установа, землекористувач або землевласник у віданні якої знаходиться заповідний об'єкт ? Козачанське СПТУ № 37. Площа 51 га.

Історія

Закладений у http://uk.wikipedia.... title='17 століття' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>XVII ст. (один з найстаріших парків України). У http://uk.wikipedia.... title='18 століття' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>XVIII ст. садиба належала князям http://uk.wikipedia.... title='Голіцини' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>Голіциним. Спочатку це був http://uk.wikipedia.... title='Ботанічний сад' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>ботанічний сад з розсадником екзотичних рослин, http://uk.wikipedia.... title='Оранжерея' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>оранжереями декоративних рослин, гідротехнічними спорудами для розведення риби. Починаючи з 80-х рр. http://uk.wikipedia.... title='19 століття' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>XIX ст. було створено другу частину парку, завезено близько 80 видів дерев, споруджено ставки, штучні острови. У центральній частині парку був збудований http://uk.wikipedia.... title='Палац' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>палац у псевдоготичному стилі, поряд з яким був фонтан, неподалік фонтану на насипному пагорбі — парнас, була альтанка, а в глибині парку — фамільний склеп. Територія парку та двору була оточена цегляним парканом. У цьому маєтку князя Голіцина з 1797 по 1801 жив і навчав чисельних дітей родини відомий поет-байкар http://uk.wikipedia.... title='Крилов Іван Андрійович' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>І. А. Крилов. Тут він писав байки, займався перекладами грецьких байок. Після приїзду з Козацького та публікації першої збірки він став відомим та шанованим письменником. У 1829 році князь Григорій Олександрович Голіцин, продав резиденцію таємному раднику Івану Івановичу Фундуклею з селами Княжею та Топильною. Згодом маєтності перейшли у власність онуки Голіцина, княгині Т. Г. Куракіної, вона була останньою власницею маєтку.

Нині ні палацу, ні альтанки з фамільним склепом не існує. Зараз залишились будинок управляючого, збудований у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури, будинок канцелярії, збудований у псевдоготичному стилі та інші господарські споруди.[2]

Характеристика парку

http://uk.wikipedia.... class='image' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>http://upload.wikime... width='200' height='150' class='thumbimage' srcset='//upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/a/ae/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_014.jpg/300px-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_014.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/a/ae/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_014.jpg/400px-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_014.jpg 2x' style='border: 1px solid rgb(204, 204, 204); vertical-align: middle; page-break-inside: avoid;'>
один з будинків княгині Куракіної

Сучасний парк розташований на схилах http://uk.wikipedia.... title='Балка' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>балок, перепад висот до 22 м. У парку є два ставки. Налічується 45 http://uk.wikipedia.... title='Вид (біологія)' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>видів деревних рослин. Переважає http://uk.wikipedia.... title='Ясен звичайний' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>ясен звичайний. Частину площ займають плодові сади. Є ясенево-кленова алея та захисна смуга з http://uk.wikipedia.... title='Сосна звичайна' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>сосни звичайної. Збереглися вікові дерева http://uk.wikipedia.... title='Ялина європейська' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>ялини звичайної, http://uk.wikipedia.... title='Сосна чорна' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>сосни чорної, http://uk.wikipedia.... title='Липа серцелиста' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>липи серцелистої, http://uk.wikipedia.... title='Тополя біла' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>тополі білої, дуб Крилова віком до 200 років. Парк умовно можна поділити на 2 частини — південно-західний (регулярний напрям паркового будівництва) та північно-східний (ландшафтний). Високі естетичні якості парку зумовлені віковими насадженнями листяних і хвойних порід, а також особливим плануванням http://uk.wikipedia.... title='Рельєф' class='mw-redirect' style='color: rgb(85, 34, 0); background-color: transparent; padding: 0px !important;'>рельєфу, наявністю ставків. Парк поєднує європейські класичні та національні традиції.[3]

Посилання

  1. Вгору? Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. ? Черкаси: Вертикаль, 2006. ? 196 с.
  2. Вгору? http://www.landarchi... style='background-image: linear-gradient(transparent, transparent), url(); background-color: transparent; padding-right: 13px; padding-top: 0px !important; padding-bottom: 0px !important; padding-left: 0px !important; text-decoration: inherit !important; background-position: 0% 0%; background-repeat: no-repeat no-repeat;'>Садово-паркова архітектура Черкащини
  3. Вгору? Клименко Ю. О. Козачанський парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. — Т. 2. — С. 183.

Джерела

  • Бурій В. Парк села Козацького раніше називали другою «Софіївкою» / Валерій Бурій // Нова Доба (Черкаси). — 2007. — 4 груд. — С. 6. — (7 чудес Черкащини).
  • Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Провінційна хроніка (Чигирин). — 2005. — 27 трав. — С. 3.
  • Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 11 черв. — С. 4.
  • Бурій В. Козацький парк / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1986. — 26 липня.
  • Бурій В. Допомогти парку / Валерій Бурій // Черкаська правда. — 1986. — 29 жовтня

2 квітня 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО КОЗАЦЬКЕ'>

13 лютого 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Козацьке. Садиба Голіциних та дендропарк

Сіл із назвою 'Козацьке' в Україні дуже багато. Наша розповідь піде про Козацьке Звенигородського району Черкаської області. Розташовується воно неподалік від села Шевченкове - відомого туристичного осередку, батьківщини Тараса Шевченка. Від Шевченкового до Козацького веде стара добротна дорога. Кам'яна бруківка. Точніше 'соша'. В Черкаській області ще часто зустрічаються подібні раритети, але їздити ними не дуже приємно. Якщо любите екстрім - їдьте бруківкою, але краще зробіть гак через Тарасівку. А ще краще добиратись до Козацького із Звенигородки. Ми коли їхали - порад не питали. Вирішили прямувати найкоротшим шляхом, який за нашою картою був звичайною дорогою з асфальтним покриттям. Потрясло нас гарно, наковтались пилу, але до Козацького дістались.

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Маєток Голіциних' title='Маєток Голіциних' border='0' height='356' width='550' style='border: 0px;'>

Маєток Голіциних в селі Козацьке

Єдине, що ми тоді знали про Козацьке - це те, що в цьому селі розташована пам'ятка архітектури - садиба княгині В.В.Голіциної з великим парком, а також професійно-технічне училище. Виявилось, що ПТУ розмістилось у будівлях князівської садиби, від якої залишились лише господарські приміщення, будинок управляючого та ефектні в'їзні ворота. Ліворуч від в'їзних воріт, над якими міститься вивіска 'ПТУ № 37', розташований довжелезний одноповерховий господарський блок. В цій, на диво гарно збереженій, споруді зараз розмістились різноманітні об'єкти: церква, майстерні техучилища, млин і багато чого ще. Поряд із господарським блоком, навпроти в'їзних воріт, розташований двоповерховий будинок управляючого, ліворуч від якого стоїть досить великий флігель. Є у садибі ще один господарський блок, хоча можливо колись він був заїжджим двором. Це довга одноповерхова прямокутна споруда із колонами, проваленим дахом та трубою 'буржуйки', що стирчить з вікна. В цілому садиба збереглась відносно добре, і якби привести до ладу парк, що її оточує, то до Козацького потяглися б туристи.

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Брама маєтку-техучилища' title='Брама маєтку-техучилища' border='0' height='181' width='280' style='border: 0px;'>
Брама маєтку-техучилища

Дендропарк у Козацькому є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га (це немало), а закладений він був наприкінці ХVIII століття. Парк дуже витягнутий. В його північній частині є каскад ставків, до яких веде довжелезна, пряма як стріла, алея. Алея ця могла б слугувати чудовою декорацією для будь якого історичного, а ще краще містичного фільму. Вона викладена бруківкою, що за століття вкрилась шаром грунту, та оточена похмурими старезними деревами. Саме ця алея є композиційним ядром парку. Колись нею здійснювали кінні прогулянки Голіцини, які й заснували парк, а зараз ходять мешканці Козацького та нечисленні туристи.

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Ставок у старовинному парку' title='Ставок у старовинному парку' border='0' height='181' width='280' style='border: 0px;'>
Ставок у старовинному парку

Село Козацьке відоме з початку XVIII століття. До 1791 року село належало Григорію Потьомкіну, а після його смерті - дісталось у спадок Варварі Василівні Енгельгард (Голіциній), племінниці Потьомкіна та рідній сестрі Олександри Енгельгард (Браницької). Варвара Василівна у 1779 році вийшла заміж за князя Сергія Федоровича Голіцина (1748-1810). Ця гілка Голіциних була не дуже відома й не дуже багата. Сергій Федорович був генералом, георгіївським кавалером та відомим воєначальником. Він мав великий маєток в селі Зубрилівка, який зараз є одним з кращих зразків поміщицьких садиб у Росії. Але після смерті Катерини ІІ він потрапив у немилість до імператора Павла І. Його, разом з усією родиною (Голіцини мали дев'ятьох синів), в 1797 році відправили у Козацьке. З Голіциними до Козацького приїхав і особистий секретар князя та вчитель його двох синів - Іван Андрійович Крилов, який ще не був відомим байкарем. Крилов пробув у Козацькому чотири роки. Тут він написав шуто-трагедію 'Трумф' та комедію 'Пиріг'.

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Будинок управляючого' title='Будинок управляючого' border='0' height='181' width='280' style='border: 0px;'>
Будинок управляючого

Маєток у Козацькому в час приїзду до нього Голіциних був у запущеному стані й майже не приносив прибутків. Ось як писав про нього відомий російський літератор Філіпп Вігель, який рік прожив у маєтку: 'Село Козацьке було з числа тих маєтків, які польські королі роздавали магнатам в Україні після її поділу на польську та російську. Магнати ніколи в них не приїжджали, жили у Варшаві або Вільні й отримували з них лише доходи'. Ось яким, за описом Вігеля, був маєток в 1798 році: 'Безкінечний двір, обнесений тином, в глибині якого відкривались дерев'яні барські хороми, збудовані нашвидкуруч, а по бокам знаходились шість доволі просторих мазанок, замість флігелів, і сад, розведений лише восени, що був лише рядками прутків'.

Господарством у родині Голіциних займалась княгиня. Саме вона облаштовувала маєток у Зубрилівці, і вона ж почала облаштування маєтку у Козацькому. Княгиня хотіла примножити прибутки від маєтків в Україні й тому переселилась у Козацьке. Тут вона, використовуючи працю кріпаків, заклала парк та збудувала садибу, залишки якої стоять у селі й зараз. Померла В.В.Голіцина в 1815 році. Великий господарський блок, розташований ліворуч від в'їзних воріт, було збудовано вже у перше десятиліття ХХ століття новими власниками маєтку, а від князівського палацу не залишилось і сліду.

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Млин' title='Млин' border='0' height='327' width='550' style='border: 0px;'>

Господарська будівля маєтку. Нині млин

Зараз Козацьке живе спокійним провінційним життям. Якось функціонують колгосп (КСП) та ПТУ, потихеньку руйнуються споруди садиби Голіциних, захаращується дендропарк. Вихідцями з Козацького є відомі радянські науковці: І.Г. Підоплічко - зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР, М.М. Підоплічко - ботанік-міколог, член-кореспондент АН УРСР, О.П. Підоплічко - професор, а також відомий радянський художник М.С. Погрібняк. Довідники повідомляють, що в Козацькому є народний самодіяльний хор, заснований ще у 1918 році, але наскільки він дієздатний зараз нам довідатись не вдалось.

Автор Роман Маленков

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>СХЕМА КОЗАЧАНСЬКОГО ДЕНДРОПАРКУ

http://ukrainaincogn... rel='lightbox[field_page_images][Козацьке. Садиба Голіциних та дендропарк<br /><br /><a href="http://ukrainaincogn... target="_blank" id="lightbox2-download-link-text">Download Original</a>]' class='imagefield imagefield-lightbox2 imagefield-lightbox2-my_medium imagefield-field_page_images imagecache imagecache-field_page_images imagecache-my_medium imagecache-field_page_images-my_medium lightbox-processed' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Козацьке. Садиба Голіциних та дендропарк' title='' width='165' height='140' style='border: 0px;'>

10 лютого 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Казачанська волость — https://uk.wikipedia... title='Адміністративно-територіальна одиниця' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>адміністративно-територіальна одиниця https://uk.wikipedia... title='Звенигородський повіт' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Звенигородського повіту https://uk.wikipedia... title='Київська губернія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Київської губернії з центром у селі https://uk.wikipedia... title='Козацьке (Звенигородський район)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Козацьке.

Станом на https://uk.wikipedia... title='1886' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1886 рік складалася з 6 поселень, 4 сільських громад. Населення — 7347 осіб (3598 чоловічої статі та 3749 — жіночої), 893 дворових господарстваhttps://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[1].

Земля волості
Площа, десятинУ тому числі орної, https://uk.wikipedia... title='Десятина (одиниця площі)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>дес.
Сільських громад49823763
Приватної власності55944088
Іншої власності179168
Загалом107558019

Поселення волості:

  • https://uk.wikipedia... title='Козацьке (Звенигородський район)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Козача Долина (Козацьке) — колишнє власницьке село за 12 https://uk.wikipedia... title='Верста' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>верст від повітового міста, 2930 осіб, 361 двір, 2 православні церкви, школа, постоялий двір, 2 лавки, базари, водяний і вітряний млини, пивоварний і винокурний заводи.
  • https://uk.wikipedia... title='Зелена Діброва (Городищенський район)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Зелена Діброва — колишнє власницьке село, 1399 осіб, 172 двори, православна церква, школа.
  • https://uk.wikipedia... title='Княжа (Звенигородський район)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Княжа — колишнє власницьке село, 2216 осіб, 392 двори, православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 2 постоялий будинки, вітряний млин.

Старшинами волості були:

  • https://uk.wikipedia... title='1909' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1909, https://uk.wikipedia... title='1912' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1912—https://uk.wikipedia... title='1913' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1913 роках — Євген Микитович Нехаєнкоhttps://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[2],https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[3],https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[4];
  • https://uk.wikipedia... title='1910' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1910 року — Феодор Михайлович Роскопенськийhttps://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[5];
  • https://uk.wikipedia... title='1915' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1915 року — Назар Кушнірhttps://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>[6].

Джерела[ред. • ред. код]

  • https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Волости и важн?йшія селенія Европейской Россіи. По данным обсл?дованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Д?л, по порученію Статистическаго Сов?та. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.

Посилання[ред. • ред. код]

  1. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Волости и важн?йшія селенія Европейской Россіи. По данным обсл?дованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Д?л, по порученію Статистическаго Сов?та. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  2. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 год?. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  3. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  4. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 год?. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. м?стъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  5. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 год?. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  6. https://uk.wikipedia... style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Вгору? https://uk.wikipedia... title='Російська дореформена орфографія' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 год?. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. м?стъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.

14 листопада 2013

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій Біографія уродженця села генерал-майора Каравана Олександра

Наші земляки

Пропоную Вашій увазі біографію нашого земляка генерал-майора Каравана Олександра Пилиповича.

Стаття любязно надана дочкою Олександра Пилиповича, Галиною Олександрівною Сорокіною. (публікується мовою оригіналу)

КАРАВАН АЛЕКСАНДР ФИЛИППОВИЧ

Родился 30 августа 1902 г. в с.Козацкое Звенигородского уезда Киевской губернии.


Oтец Филипп Варфоломеевич, мать Олимпиада Григорьевна.

Родители до 1917 г. жили в Киеве, отец работал продавцом, а с 1914 по 1917 гг содержал меблированные комнаты в г. Киев. После 1917 г. работал в с. Козацком в собственном хозяйстве, а в последующем -в колхозе в с.Козацкое. Скончался в 1931 г.
Мать-Олимпиада Григорьевна (девичья фамилия Стеценко) после смерти мужа также работала в колхозе.

На фотографии Олимпиада с отцом -Григорием Михайловичем Стеценко и братом Кириллом.
Кирил Григорьевич Стеценко (1882-1922 гг) — в последующем известный украинский композитор.
Отец- Григорий Михайлович-художник-самоучка. В селе его называли «богомазом», потому что он расписывал церкви в соседних селах. Мать-Мария Ивановна-дочка дьякона из села Квитки. Семья у них была большой-одиннадцать детей.

На фотографии Олимпиада Григорьевна с дочкой Антонидой и сыном Александром . Несколько позже у них появится братик Павел
Общее образование Александр получил в Лесной гимназии в Пуща Водица Киевской области. Закончил 6 классов этой гимназии в 1918 г.

С 1918 г. по 1922 г. жил с родителями в с. Козацкое, где работал в хозяйстве отца.
В июне 1922 г. добровольно вступает в РККА курсантом 4-й Киевской Артиллерийской школы, которую закончил в августе 1925 г.

С августа 1925 г. по февраль 1926 г работал в 30-м артиллерийском полку в г. Днепропетровске в должности командира взвода.
В 1925 г. Александр Филиппович женится на Марии Кононовне Кочерга (в замужестве Караван) 1904 г. рождения из с.Козацкое. Родители Марии Кононовны были крестьяне — середняки, жили в селе Козацькое и занимались сельским хозяйством. До 1920 г они умерли.У Марии Кононовны были братья- Яков, Михаил, Сергей, Василий, сестры- Юлия (Гупало), Марфа (Козаченко), Александра (Высоколян). Мария Кононовна скончалась в 1946 г. и похоронена в г. Пскове.
У Александра Филипповича и Марии Кононовны были две дочери: Лидия (1926-14.02.1992 г. похоронена в г..Москве) и Галина ( 10.02.1938 г.р.)- проживает в г. Санкт-Петербурге.
В феврале 1926 г. Александра Филипповича переводят в г. Севастополь во 2-й полк зенитной артиллерии.

В сентябре 1927 г. он командируется на курсы усовершенствования комсостава зенитной артиллерии.
После окончания курсов с осени 1928 г. по 1929 г. работал командиром взвода учебной батареи в 121-м артполку в г. Севастополе.
В октябре 1929 г. назначается курсовым командиром в школе зенитной артиллерии в г. Севастополе.
В июне 1931 г. поступает в Военно-Техническую Академию в г. Ленинграде на факультет механизации и моторизации РККА.
В мае 1932 г. вместе с факультетом переводится в г. Москву в Военную Академию Механизации и Моторизации РККА им. И.В.Сталина на командный факультет, который успешно заканчивает в конце 1936 г.
С января 1937 г. по август 1938 г. работает помощником командира танкового батальона по учебной части в 3-й запасной танковой бригаде в г. Рязань.
В августе 1938 г. его переводят в г. Москву в Военную Академию Механизации и Моторизации РККА им. И.В.Сталина ассистентом кафедры тактики. Через полгода он становится младшим преподавателем этой кафедры.
В мае 1942 г. майор Караван подает рапорт и направляется в действующую армию.
С июня 1942 г по май 1945 г. находился в действующей армии.
Июнь 1942 г -начальник штаба 116 отдельной танковой бригады, Воронежский фронт.
Август 1942 г. — начальник оперативного отдела, а затем начальник штаба 25 танкового корпуса, Воронежский фронт.
Декабрь 1942 г. -командир 262-го отдельного танкового полка прорыва, Воронежский фронт.
Апрель 1943 г.- командир 192-й отдельной танковой бригады , Воронежский фронт.
В июле 1943 г. 192-я отбр участвовала в боях на «Курской дуге», обороняя направление вдоль шоссе Белгород-Обоянь, оперативно подчиняясь командующему 1-й ТА. За бои на «Курской дуге» бригаде присвоено звание «Гвардейская» и она стала 39-й гвардейской танковой бригадой
В августе 1943 г. полковник Караван А.Ф. назначается начальником штаба 2-го гвардейского танкового Тацинского корпуса, с которым прошел до мая 1945 года.
2-й гв. ттк участвовал в следующих основных операциях Западного и 3-го Белорусского фронтов:
Ельнинско-Смоленская операция (с 28 августа по 1 октября 1943 г.).
Боевые действия осенью 1943 г. и зимой 1944 г. под Оршей и Витебском.
Белорусская операция и освобождение г. Минска (с 23.06.1944 г.).
Форсирование р. Неман и освобождение гг. Вильнюса, Августова, Каунаса (с 28.07.1944 г.).
1-я Восточно-Прусская операция , переход госграницы и бои за г. Гумбиннен (с 15.10.1944 г.).
2-я Восточно-Прусская операция и овладение г. Кенигсберг (с 13.01.1945 г.).
За участие в операциях А.Ф.Караван награжден правительственными наградами:
Орден Отечественной войны 1 ст (за Смоленскую и Ельнинскую операции).
Орден «Красная Звезда» (за Белорусскую операцию).
Орден «Красное Знамя» (за 1-ю Восточно-Прусскую операцию).
Орден Кутузова 2 ст. (за 2-ю Восточно-Прусскую операцию)
Кроме того А.Ф.Караван за годы войны был награжден орденом Ленина, орденом «Красная Звезда» и многими медалями

На фотографии полковник Караван А.Ф.
начальник штаба 2-го гвардейского танкового Тацинского корпуса, Фото 1944 г
11 июля 1945 г Постановлением СНК СССР Караван А.Ф.присваевается звание «генерал-майор танковых войск»
После окончания войны и переходе на мирное положение 2 гв ттк переформировывается во 2-ю гв танковую Тацинскую дивизию и с 28 мая 1946 г. А.Ф. Караван назначается ее командиром.
В дальнейшем служба генерал-майора Караван А.Ф. проходила:
1948 г- г. Ленинград, заместитель начальника Высшей Офицерской школы самоходной артиллерии.БТ и МВ.
1949 г.- г. Москва, заместительначальника кафедры штабной службы Военной академии БТ и МВ им. И.В.Сталина.
1950 г.-г. Москва, заместитель начальника кафедры тактики высших соединений Военой академии БТ и МВ им.И.В.Сталина.
1950 г.-г. Москва, начальник кафедры БТ и МВ, Военной академии им. М.В.Фрунзе.
1951 г.-г. Москва, начальник кафедры тактики, Военной академии БТ и МВ им. И.В.Сталина.
1952 г.-командующий БТ и МВ 8-й гв. А в ГСВГ (Германия)
1954 г.-пом. командующего по танковому вооружению 8-й гв.А ГСВГ (Германия).
В 1955 г генерал-майор Караван Александр Филиппович уволняется в запас (по болезни)-приказ Министра Обороны от 19.2.1955 г. №0990
Умер генерал-майор Караван А.Ф. после тяжелой болезни 30 декабря 1974 г. и похоронен в г. Москве на Никольском кладбище.

Галина Александровна Сорокина

6 жовтня 2013


4


  Закрити  
  Закрити