Форум Козацького

Теми для публікацій та розмов


Комп'ютер та інтернет
25 грудня 2009 kozatske (kozatske)

Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

6 ...

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Козачанський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в селі с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області.

Охоронний режим встановлено як об'єктові природно заповідного фонду Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.60 р. № 105. Установа, землекористувач або землевласник у віданні якої знаходиться заповідний об'єкт ? Козачанське СПТУ № 37. Площа 51 га.

Історія
Закладений у XVII ст. (один з найстаріших парків України). У XVIII ст. садиба належала князям Голіциним. Спочатку це був ботанічний сад з розсадником екзотичних рослин, оранжереями декоративних рослин, гідротехнічними спорудами для розведення риби. Починаючи з 80-х рр. XIX ст. було створено другу частину парку, завезено близько 80 видів дерев, споруджено ставки, штучні острови. У центральній частині парку був збудований палац у псевдоготичному стилі, поряд з яким був фонтан, неподалік фонтану на насипному пагорбі — парнас, була альтанка, а в глибині парку — фамільний склеп. Територія парку та двору була оточена цегляним парканом. У цьому маєтку князя Голіцина з 1797 по 1801 жив і навчав чисельних дітей родини відомий поет-байкар І. А. Крилов. Тут він писав байки, займався перекладами грецьких байок. Після приїзду з Козацького та публікації першої збірки він став відомим та шанованим письменником. У 1829 році князь Григорій Олександрович Голіцин, продав резиденцію таємному раднику Івану Івановичу Фундуклею з селами Княжею та Топильною. Згодом маєтності перейшли у власність онуки Голіцина, княгині Т. Г. Куракіної, вона була останньою власницею маєтку.

Нині ні палацу, ні альтанки з фамільним склепом не існує. Зараз залишились будинок управляючого, збудований у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури, будинок канцелярії, збудований у псевдоготичному стилі та інші господарські споруди.[2]

Характеристика парку

один з будинків княгині Куракіної
Сучасний парк розташований на схилах балок, перепад висот до 22 м. У парку є два ставки. Налічується 45 видів деревних рослин. Переважає ясен звичайний. Частину площ займають плодові сади. Є ясенево-кленова алея та захисна смуга з сосни звичайної. Збереглися вікові дерева ялини звичайної, сосни чорної, липи серцелистої, тополі білої, дуб Крилова віком до 200 років. Парк умовно можна поділити на 2 частини — південно-західний (регулярний напрям паркового будівництва) та північно-східний (ландшафтний). Високі естетичні якості парку зумовлені віковими насадженнями листяних і хвойних порід, а також особливим плануванням рельєфу, наявністю ставків. Парк поєднує європейські класичні та національні традиції.[3]

Посилання
Вгору? Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. ? Черкаси: Вертикаль, 2006. ? 196 с.
Вгору? Садово-паркова архітектура Черкащини
Вгору? Клименко Ю. О. Козачанський парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. — Т. 2. — С. 183.
Джерела
Бурій В. Парк села Козацького раніше називали другою «Софіївкою» / Валерій Бурій // Нова Доба (Черкаси). — 2007. — 4 груд. — С. 6. — (7 чудес Черкащини).
Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Провінційна хроніка (Чигирин). — 2005. — 27 трав. — С. 3.
Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 11 черв. — С. 4.
Бурій В. Козацький парк / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1986. — 26 липня.
Бурій В. Допомогти парку / Валерій Бурій // Черкаська правда. — 1986. — 29 жовтня

14 березня 2016

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Козацьке

Козацьке — село в Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Перші поселення на його території відносять до 8-9 ст., а поблизу виявлено залишки трипільської культури. Село спочатку мало назву Козача Сторожа, тому що людям першого козацького поселення в урочищі Попове необхідно було оборонятися від ворогів, а з 16-17 ст. – Козача Долина, оскільки село було розташоване в долині Іськів ярПісля чергових нападів степовиків, село пересувалося на північний схід, що сприяло зміні назви до Козача, Козаче, а з поч. 18 ст. офіційно занесене в державні документи під назвою Козацьке.

Залишилась пам’ятка про те, що в 1674 р. на Козачу Долину здійснив напад великий загін турків і татар,що ,як не парадоксально, були “союзниками” П. Дорошенка у боротьбі за визволення цієї території від Польщі і зупинилися табором за 2 км від поселення. Оскільки майже всі чоловіки з села були в той час у війську, старі люди, жінки та діти сховалися від нападників в церкві, яку турки спалили так і не змігши взяти штурмом. Є дані, що тоді загинуло 300 осіб. Дізнавшись про загибель рідних та близьких людей, частина війська, де перебували на службі козачани, знищила повністю турецький табір. З того часу ліс називають Турським.

Землі Козацького належали князю Ксаверію Любомирському, потім Г.О. Потьомкіну, а з 1791 р. переходить у спадок Варварі Василівні Енгельгард (Голіциній)(1752-1815), племінниці Потьомкіна та рідній сестрі Олександри Енгельгард (Браницькій).
Чоловік Варвари Василівни Сергій Федоровича Голіцин (1748-1810), після смерті Катерини ІІ потрапив у немилість до імператора Павла І і в 1797 р. подружжя Голіциних та їхні дев’ятеро синів відправили уКозацьке.
З 1797 р. до 1801 р. в маєтку Голіциних жив І.А. Крилов, на правах секретаря і вчителя. Тривалий час зберігався і дуб, біля якого він любив відпочивати. В свій час був проект благоустрою села, що включав реконструкцію парку та встановлення погруддя великого байкаря, але, як не прикро, так і залишився лише проектом.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='580' height='244' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Маєток у Козацькому був у занедбаний і неприбутковий. Його вигляд у 1798 р. можна чітко уявити за описом відомого російського літератора Філіпа Вігеля, який прожив там рік: “Безкінечний двір, обнесений тином, в глибині якого відкривались дерев’яні барські хороми, збудовані нашвидкуруч, а по бокам знаходились шість доволі просторих мазанок, замість флігелів, і сад, розведений лише восени, що був лише рядками прутків”.
Господарськими справами у родині Голіциних займалась княгиня. Використовуючи працю кріпаків, вона збудувала двоповерховий маєток, будинок управляючого, двірський дім та було насаджено новийпарк (кін. 18 ст.). Згодом парк називали другою “Софіївкою”. В наш час він є пам’яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Двірський дім зі зводами над перекриттям , високим ґаноком та чотирма колонами тосканского ордену був справжнім боярським будинком. Планування споруди запозичене iз традицiйної української “хати на двi половини”. Будинок досить добре зберігся до наших днів, завдяки тому, що вчасно був перекритий шифером.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Будинок управляючого був побудований трохи раніше з дерева з 10 колонами у у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури. Розповідають, що саме в цьому будинку проходили домашні спектаклі Голіциних.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Останнім нащадком Голіциних по чоловічій лінії в Козацькому був Григорій Голіцин, який продав значну частину маєтку таємному раднику І.І. Фундуклею (1804-1880 рр.). Новий власник скасував кріпацтво в 1861 р., віддав частину землі селянам та збудував спиртовий завод. З 1872 р. маєток перейшов його онуці Варварі Григорівні Голіциній (1851-1908), доньці Григорія Голіцина, що в 1872 р. вийшла заміж за барона Георгія Єгоровича Врангеля (1842-1901 рр.). За часи правління Баронеси виросли нові підприємства.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='192' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

У 1885 р. побудовано поміщицький палац – велику двоповерхову будівлю в готичному стилі з баштами, галереями та залами. Палац оточував розкішний ландшафтний парк з штучним острівцем і фонтаном, з багаторівневою системою водойм, з альтанкою та сімейним склепом. На жаль, у вересні 1918 р. палац було спалено загоном під командуванням Котовского і зараз можна знайти лише залишки мармурових надгробків тай то десь в яру.
З 1908р. і за час господарювання останньої власниці княгині Тетяни Георгіївни Врангель (Куракіної)(1879-1970 рр.) в селі побудовано цілу низку житлових будинків для працівників маєтку, що збереглися донині. Село на той час мало телеграфний та телефонний зв’язок.

В перше десятиріччя 20 ст. було збудовано великий господарський блок, розташований ліворуч від в’їзних воріт та флігель, розташований праворуч від воріт. Вони мають ступiнчастi трикутнi фронтони з датами “1909?, “1910? та неоготичнi вiкна. Особливо вражає господарський блок, де збереглися ще слухові вiконечка в дахах, над кожним iз яких стирчить маленький шпиль.
На базі куракінських приміщень організовано агрошколу, реорганізовану в агротехнікум, зоотехнікум і врешті в ПТУ-37. В довжелезному одноповерховому господарському блоці розмістились різноманітні об’єкти: церква, майстерні техучилища, млин тощо.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Біля флігеля встановлено погруддя Т.Г. Шевченку скульптора Я. Красножина. Виявляється, воно стоїть на могилах князю Голіцину та священику. Надгробки в свій час були розорені мародерами, а імена збиті зубилом і для прочитання потрібна експертиза.
В Козацькому до революції было дві старовинні церкви – на честь Святої великомучениці Варвари та Покрови Божої Матері. Варваринську церкву жителі села побудували на власний кошт в 1781 р. з надією на покоращення життя після приходу до влади Катерини ІІ. На жаль, довгоочікуваного покращення умов життя так і не дочекались, а радянська влада спочатку зруйнувала Покровську церкву, а Варваринську переобладнали на клуб, а потім на спортзал.
24 листопада 2002 р. було освячено відновлений храм Св. вмч. Варвари.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='270' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='147' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='147' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Довідка:
Андрій Михайлович Куракін (1903-1983 рр.) син останніх власників маєтку в Козацькому під час Другої Світової війни приїздив до села. На ньому був німецький мундир. Князь щось шукав, можливо, сімейні коштовності і не виключено, що його пошуки були вдалими.
Старі люди розповідали, що Андрій Михайлович покликав в ліс двох чоловіків та попросив яму викопати, а через деякий час запропонував їм випити та перепочити. Чоловіки випили та й заснули, а коли прокинулись князя не було. Заглянули в яму і зрозуміли, що князь сам заглибився в грунт на штик і щось там знайшов.
Є інша історія про “скарби Куракіних“, що були виявлені чекістами під підлогою однієї з будівель в 1937-38 рр..
Однак, не виключено, що деякі цінності залишились в Козацкому і після війни. Вже в наші дні в село час від часу навідувються гості зі Швейцарії, Канади, до того ж ці візити часто нелегальні.
В лісі, там, де до 1918-го знаходився палац нещодавно помітили “археологів” з сучасним комп’ютерним обладнанням. Після них в лісі залишились лише вертикальні заглиблення від 1,5 до 7-8 метрів, якщо впадеш, то можна й не вибратись.

24 березня 2015

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Козацьке

Козацьке — село в Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Перші поселення на його території відносять до 8-9 ст., а поблизу виявлено залишки трипільської культури. Село спочатку мало назву Козача Сторожа, тому що людям першого козацького поселення в урочищі Попове необхідно було оборонятися від ворогів, а з 16-17 ст. – Козача Долина, оскільки село було розташоване в долині Іськів ярПісля чергових нападів степовиків, село пересувалося на північний схід, що сприяло зміні назви до Козача, Козаче, а з поч. 18 ст. офіційно занесене в державні документи під назвою Козацьке.

Залишилась пам’ятка про те, що в 1674 р. на Козачу Долину здійснив напад великий загін турків і татар,що ,як не парадоксально, були “союзниками” П. Дорошенка у боротьбі за визволення цієї території від Польщі і зупинилися табором за 2 км від поселення. Оскільки майже всі чоловіки з села були в той час у війську, старі люди, жінки та діти сховалися від нападників в церкві, яку турки спалили так і не змігши взяти штурмом. Є дані, що тоді загинуло 300 осіб. Дізнавшись про загибель рідних та близьких людей, частина війська, де перебували на службі козачани, знищила повністю турецький табір. З того часу ліс називають Турським.

Землі Козацького належали князю Ксаверію Любомирському, потім Г.О. Потьомкіну, а з 1791 р. переходить у спадок Варварі Василівні Енгельгард (Голіциній)(1752-1815), племінниці Потьомкіна та рідній сестрі Олександри Енгельгард (Браницькій).
Чоловік Варвари Василівни Сергій Федоровича Голіцин (1748-1810), після смерті Катерини ІІ потрапив у немилість до імператора Павла І і в 1797 р. подружжя Голіциних та їхні дев’ятеро синів відправили уКозацьке.
З 1797 р. до 1801 р. в маєтку Голіциних жив І.А. Крилов, на правах секретаря і вчителя. Тривалий час зберігався і дуб, біля якого він любив відпочивати. В свій час був проект благоустрою села, що включав реконструкцію парку та встановлення погруддя великого байкаря, але, як не прикро, так і залишився лише проектом.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='580' height='244' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Маєток у Козацькому був у занедбаний і неприбутковий. Його вигляд у 1798 р. можна чітко уявити за описом відомого російського літератора Філіпа Вігеля, який прожив там рік: “Безкінечний двір, обнесений тином, в глибині якого відкривались дерев’яні барські хороми, збудовані нашвидкуруч, а по бокам знаходились шість доволі просторих мазанок, замість флігелів, і сад, розведений лише восени, що був лише рядками прутків”.
Господарськими справами у родині Голіциних займалась княгиня. Використовуючи працю кріпаків, вона збудувала двоповерховий маєток, будинок управляючого, двірський дім та було насаджено новийпарк (кін. 18 ст.). Згодом парк називали другою “Софіївкою”. В наш час він є пам’яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Двірський дім зі зводами над перекриттям , високим ґаноком та чотирма колонами тосканского ордену був справжнім боярським будинком. Планування споруди запозичене iз традицiйної української “хати на двi половини”. Будинок досить добре зберігся до наших днів, завдяки тому, що вчасно був перекритий шифером.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Будинок управляючого був побудований трохи раніше з дерева з 10 колонами у у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури. Розповідають, що саме в цьому будинку проходили домашні спектаклі Голіциних.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Останнім нащадком Голіциних по чоловічій лінії в Козацькому був Григорій Голіцин, який продав значну частину маєтку таємному раднику І.І. Фундуклею (1804-1880 рр.). Новий власник скасував кріпацтво в 1861 р., віддав частину землі селянам та збудував спиртовий завод. З 1872 р. маєток перейшов його онуці Варварі Григорівні Голіциній (1851-1908), доньці Григорія Голіцина, що в 1872 р. вийшла заміж за барона Георгія Єгоровича Врангеля (1842-1901 рр.). За часи правління Баронеси виросли нові підприємства.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='192' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

У 1885 р. побудовано поміщицький палац – велику двоповерхову будівлю в готичному стилі з баштами, галереями та залами. Палац оточував розкішний ландшафтний парк з штучним острівцем і фонтаном, з багаторівневою системою водойм, з альтанкою та сімейним склепом. На жаль, у вересні 1918 р. палац було спалено загоном під командуванням Котовского і зараз можна знайти лише залишки мармурових надгробків тай то десь в яру.
З 1908р. і за час господарювання останньої власниці княгині Тетяни Георгіївни Врангель (Куракіної)(1879-1970 рр.) в селі побудовано цілу низку житлових будинків для працівників маєтку, що збереглися донині. Село на той час мало телеграфний та телефонний зв’язок.

В перше десятиріччя 20 ст. було збудовано великий господарський блок, розташований ліворуч від в’їзних воріт та флігель, розташований праворуч від воріт. Вони мають ступiнчастi трикутнi фронтони з датами “1909?, “1910? та неоготичнi вiкна. Особливо вражає господарський блок, де збереглися ще слухові вiконечка в дахах, над кожним iз яких стирчить маленький шпиль.
На базі куракінських приміщень організовано агрошколу, реорганізовану в агротехнікум, зоотехнікум і врешті в ПТУ-37. В довжелезному одноповерховому господарському блоці розмістились різноманітні об’єкти: церква, майстерні техучилища, млин тощо.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='280' height='210' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Біля флігеля встановлено погруддя Т.Г. Шевченку скульптора Я. Красножина. Виявляється, воно стоїть на могилах князю Голіцину та священику. Надгробки в свій час були розорені мародерами, а імена збиті зубилом і для прочитання потрібна експертиза.
В Козацькому до революції было дві старовинні церкви – на честь Святої великомучениці Варвари та Покрови Божої Матері. Варваринську церкву жителі села побудували на власний кошт в 1781 р. з надією на покоращення життя після приходу до влади Катерини ІІ. На жаль, довгоочікуваного покращення умов життя так і не дочекались, а радянська влада спочатку зруйнувала Покровську церкву, а Варваринську переобладнали на клуб, а потім на спортзал.
24 листопада 2002 р. було освячено відновлений храм Св. вмч. Варвари.

http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='270' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='147' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... rel='lightbox[6730]' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px none; outline: none 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(0, 42, 112); background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>http://www.travelua.... alt='Козацьке' width='147' height='200' style='margin: 0px; padding: 4px; border: 1px solid rgb(244, 242, 242); outline: none 0px; vertical-align: baseline; background: none 0px 0px repeat scroll transparent;'>

Довідка:
Андрій Михайлович Куракін (1903-1983 рр.) син останніх власників маєтку в Козацькому під час Другої Світової війни приїздив до села. На ньому був німецький мундир. Князь щось шукав, можливо, сімейні коштовності і не виключено, що його пошуки були вдалими.
Старі люди розповідали, що Андрій Михайлович покликав в ліс двох чоловіків та попросив яму викопати, а через деякий час запропонував їм випити та перепочити. Чоловіки випили та й заснули, а коли прокинулись князя не було. Заглянули в яму і зрозуміли, що князь сам заглибився в грунт на штик і щось там знайшов.
Є інша історія про “скарби Куракіних“, що були виявлені чекістами під підлогою однієї з будівель в 1937-38 рр..
Однак, не виключено, що деякі цінності залишились в Козацкому і після війни. Вже в наші дні в село час від часу навідувються гості зі Швейцарії, Канади, до того ж ці візити часто нелегальні.
В лісі, там, де до 1918-го знаходився палац нещодавно помітили “археологів” з сучасним комп’ютерним обладнанням. Після них в лісі залишились лише вертикальні заглиблення від 1,5 до 7-8 метрів, якщо впадеш, то можна й не вибратись.

24 березня 2015

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Ім’я Івана Григоровича Підоплічка, заслуженого діяча науки України, академіка АН України, доктора біологічних наук, професора, добре відоме широким колам вітчизняних та зарубіжних вчених, що працюють у різних галузях науки – зоології і палеонтології, геології і палеографії, археології і антропології, охорони природи і музеєзнавства, в кожній з яких йому належить вагомий і оригінальний внесок.

І.Г. Підоплічко народився 2 серпня 1905 року в с. Козацькому Звенигородського району. Після закінчення сільської школи вчився в учительській семінарії (1918 - 1921) та на Вищих педагогічних курсах в м. Корсунь-Шевченківському (1922 - 1924), працював вчителем.


http://lit.govuadocs... name='pidoplichkoig' align='left' hspace='12' width='143' height='189' border='0'>


У 1925 – 1927 роках Підоплічко навчався в Ленінградському інституті прикладної зоології та фітопатології, після закінчення якого працював у відділі ентомології Київської сільськогосподарської дослідної станції та Українському НДІ цукрової промисловості. Саме на цей час припадає розробка вченим і широке впровадження у наукову практику нового, так званого погадкового методу вивчення дрібних ссавців. Результати цих досліджень мали не лише важливе наукове, але й досить значне народногосподарське значення, сприяючи піднесенню продуктивності землеробства та охороні корисних птахів.

У 1931 – 1935 роках І.Г. Підоплічко закінчив дві аспірантури. Завдяки невтомній праці, помноженій на природний талант, Підоплічко став висококваліфікованим науковцем, а з часом і одним із визначних вчених нашої країни.

У 1935 році І.Г. Підоплічко очолив створену ним групу палеозоології Інституту зоології та біології ВУАН, пізніше перетворену в окремий відділ, яким він керував до 1973 року. Одночасно протягом 1934 – 1941 років працював старшим науковим співробітником Інституту археології ВУАН, доцентом Київського університету.

Під час Великої Вітчизняної війни Підоплічко на фронті – рядовий боєць-доброволець, потім стройовий і штабний офіцер. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Повернувшись з війни, Іван Григорович включився в наукову та педагогічну роботу. В 1945 – 1947 роках він – старший науковий співробітник Інституту археології, з 1945 року – доцент, в 1952 – 1959 роках – професор Київського університету, в 1965 – 1973 роках – директор Інституту зоології.

Велике значення мають дослідження вченого у галузі зоології та палеонтології. Він здійснив понад 40 експедицій, результати яких узагальнено у двох випусках “Матеріалів до вивчення минулих фаун УРСР” (1938, 1956). Ця праця разом з багатьма іншими є найповнішим зведенням відомостей про давні фауністичні залишки, знайдені в Україні. Йому належала ініціатива створення та керівництво виданням 40-томної серії “Фауна України”.

І.Г. Підоплічко – автор теорії антигляціалізму, обгрунтуванню якої присвячена чотиритомна праця “О ледниковом периоде” (1946 - 1956). Йому належить ініціатива відновлення антропологічних досліджень на Україні у післявоєнний період.

Результати досліджень археологічних пам’яток України, приведені вченим, дозволили започаткувати розвиток археозоології як самостійного наукового напрямку. Він вивчив пізньопалеолітичні стоянки в Мизині і Межиріччі, створив предметні реконструкції жител з кісток мамонтів, які мають вагому наукову цінність і світове визнання.


http://lit.govuadocs... name='graphics1' align='bottom' width='257' height='187' border='0'>


^ Житло первісного мисливця на мамонтів зi стоянки в Межирічi на Канівщині. Реконструкцію здійснив Іван Пiдоплiчко


Вчений з широким діапазоном наукових інтересів, глибокими знаннями у багатьох галузях науки, І.Г Підоплічко відіграв важливу роль у розробці методичних засад першої в Україні 17-томної Української Радянської Енциклопедії. У 1958 – 1967 роках – він заступник головного редактора УРЕ.

І.Г. Підоплічко одним з перших науковців розпочав дослідження проблем охорони природи. Довгий час він очолював Комісію по охороні природи АН України та був заступником голови президії Республіканської ради Товариства охорони природи. За його сприяння в Україні було організовано чотири заповідники: Поліський, Канівський, Карпатський, Луганський. Він був одним із авторів багатьох природоохоронних постанов і законів. За 50 років наукової діяльності академік Підоплічко видав понад 900 наукових і науково-популярних праць. Але найбільшим досягненням Івана Григоровича було створення у Києві унікального на території колишнього СРСР музейного комплексу, який включає в себе археологічний, геологічний, палеонтологічний, зоологічний і ботанічний музеї. За наукову розробку та створення цього музею Підоплічку була присуджена Державна премія УРСР 1975 року.

Помер вчений 20 червня 1975 року.

Результати творчої звитяги І.Г. Підоплічка – у численних публікаціях, непересічних наукових теоріях, нових методах досліджень, енциклопедичних виданнях, музеї, колекціях – добре знані не лише у нашій країні, а й за її межами.


За матеріалами: 

Іван Григорович Підоплічко: Бібліографія вчених Української РСР. – К.: Наук. думка, 1976. – 74 с.


Пидопличко И.Г. // Биологи: Биогр. справ. – К., 1984. – С. 495 – 496.

24 березня 2015

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
Підоплічко Іван Григорович (1905–1975) — провідний фахівець в галузі палеотеріології та історії фауни. Директор Інституту зоології НАНУ, академік НАНУ, фундатор серії 'Фауна України' та журналу 'Вісник зоології'. Автор численних праць, у тім числі 'Про льодовиковий період', розробник низки нових підходів в теріології, у тім числі щодо аналізу пелеток.

15 січня 2015

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
«Искореняя смехом зло»
(13 лютого 2014 року – 245 років
з дня народження  І.А.Крилова)

http://3.bp.blogspot... imageanchor='1' style='text-decoration: none; color: rgb(203, 115, 208); clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;'>http://3.bp.blogspot... height='400' width='310' style='border: none; position: relative;'>
Іван Андрійович Крилов народився в 1769 році в Москві. Батько Крилова був бідним капітаном, що служив в драгунському полку і вийшли у відставку в 1774 році, зайнявши пост голови губернського магістрату в Твері. Через чотири роки батько помер, залишивши матір з двома дітьми. Дитинство майбутнього письменника минуло в Твері. Утворення його було досить мізерним, але звичка багато читати і наполегливо займатися дозволили Крилову стати освіченим і освіченою людиною.
Коли хлопчику було десять років, мати попросила прийняти сина на службу підканцеляристом, хоча в дійсності він майже не працював, будучи у відпустці до закінчення навчання. У 1782 році Крилов з матір'ю вирушив до Санкт-Петербурга, де йому вдалося влаштуватися в казенну палату на місце канцеляриста. У цей час Іван Андрійович почав свою літературну діяльність, написавши оперу у віршах «Кофейница», трагедії «Филомела» і «Клеопатра», які не мали особливого успіху.
У 1788 році померла мати Крилова, і письменник взяв на виховання молодшого брата. У тому ж році Крилов почав писати байки, опублікувавши їх у журналі «Ранкові години». У 1789 році Іван Андрійович вирішив видавати свій сатиричний журнал «Пошта духів», що проіснував кілька місяців через радикальні статей. Крилов не здавався і почав випускати новий журнал, «Глядач», що став популярним, але теж недовговічним.
http://3.bp.blogspot... imageanchor='1' style='text-decoration: none; color: rgb(203, 115, 208); clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;'>http://3.bp.blogspot... height='400' width='298' style='border: none; position: relative;'>
Після цього Крилов залишив журналістику, продовжуючи писати. Художній талант письменника значно зріс, що було видно вже за статтями в його журналах. Про його діяльність у1793-1796року відомо мало - письменник виїхав зі столиці і подорожував по Росії. У 1797 році Крилов познайомився з князем Голіциним, який взяв його в свій маєток вчителем дітей і секретарем. Крилов виявився хорошим викладачем іноземних мов і російської словесності. У маєтку Голіцина для домашнього спектаклю він написав шутотрагедію «Трумф або Подщіпа», надруковану в 1871 році в «Руській старине».
У 1806 році Крилов повернувся до Петербурга, де були написані його комедії «Модна лавка» та «Урок дочкам». У 1809 році вийшла збірка байок, які давалися письменнику особливо добре. Крилов продовжив писати в цьому жанрі, випустивши в 1811 році книгу «Нові байки Крилова», в 1815 «Байки Крилова» в 3 частинах, а в1830 році у 8 частинах.
У 1812 році Крилов влаштувався бібліотекарем в нову Публічну бібліотеку, прослуживши там 30 років. У бібліотеці Іван Андрійович займався складанням бібліографічних покажчиків, слов'яно-російського словника, збирав і збільшував кількість книг.
У 1844 році Крилов помер від нетравлення шлунка і похований у Санкт-Петербурзі.

26 листопада 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
1861. Пидопличко И. Г. Из зоологических комментариев к «Слову о полку Игореве»: Что значит название «зегзица» // Вестн. зоологии. Киев, 1971. № 5. С. 70—73.

16 листопада 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Пидопличко Иван

http://rbcu.ru/uploa... width='150' height='150' alt='Пидопличко Иван ' title='Пидопличко Иван ' style='float: left; margin: 0px 8px 6px 1px;'>

Пидопличко Иван Григорьевич (1905-1975) — заслуженый деятель науки УССР, известный зоолог и палеонтолог, талантливый педагог, организатор и популяризатор науки. Впечатляющая работоспособность, глубокая эрудиция, широта интересов, умение не отступать перед трудностями и природный талант позволили ученому внести весомый вклад в развитие не только биологии, но и геологии, палеогеографии, археологии, антропологии, охраны природы, музееведения. Многогранная и плодотворная творческая деятельность зоолога-энциклопедиста делает его ярким представителем украинской и мировой науки ХХ века.

И.Г. Пидопличко родился 2 августа 1905 г. в с. Казацком Звенигородского района Черкасской области. Его отец, Григорий Аврамович, был столяром, мать, Феодосия Порфирьевна, занималась домашним хозяйством, а потом работала в колхозе.

После окончания Высших педагогических курсов в г. Корсунь-Шевченковском (1924 г.) И.Г. Пидопличко некоторое время работал в этом городе учителем, но вскоре получил место инструктора в Губернском земельном управлении г. Киева. Научная деятельность девятнадцатилетнего юноши началась с изучения вредителей сельского хозяйства, и его первая публикация была посвящена жукам - вредителям картофеля. В 1925–1931 гг. молодой исследователь продолжает работать в этом направлении, а также учиться в Ленинградском институте прикладной зоологии и фитопатологии, после окончания которого в 1927 г. ему присваивают звание специалиста высшей квалификации по защите растений. Именно на это время приходится разработка И.Г. Пидопличко и широкое внедрение в научную практику оригинального метода изучения мелких млекопитающих по их костным остаткам в погадках сов и других хищных птиц. Этот метод по сей день применяют орнитологи и специалисты по грызунам, он используется также в прикладной сельскохозяйственной науке.

Иван Григорьевич, интенсивно изучавший систематику, распространение и экологию грызунов Украины, постепенно перешел к исследованию всей фауны млекопитающих данного региона, заинтересовавшись ее историей и развитием в минувшие геологические эпохи. В связи с необходимостью углубить свои знания по этим вопросам в 1931–1935 гг. И.Г. Пидопличко заканчивает две аспирантуры — при Украинском научно-исследовательском институте геологии ВУАН (специальность — палеонтология и стратиграфия) и Институте зоологии и биологии ВУАН (специальность — палеонтология).

В 1935 г. И.Г. Пидопличко защитил кандидатскую диссертацию по теме «Происхождение современной фауны млекопитающих УССР» и возглавил созданную им группу палеозоологии в Институте зоологии и биологии ВУАН, позднее преобразованную в отдел, которым он руководил до 1973 г. Одновременно он работал в Институте археологии и Киевском университете.

Во время Великой Отечественной войны (с 1941 г. по 1945 г.) И.Г. Пидопличко добровольцем ушел на фронт. Вначале был рядовым, а потом строевым и штабным офицером. Он прошел славный боевой путь от Сталинграда до Берлина. Родина высоко оценила боевые заслуги И.Г. Пидопличко, наградив его орденом Красной Звезды, медалями «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» и другими боевыми наградами.

После войны И.Г. Пидопличко активно включается в научную и педагогическую деятельность: возглавляет Отдел палеозоологии в Институте зоологии АН УССР, работает в Институте археологии АН УССР, преподает в Киевском университете и уже в 1950 г. защищает докторскую диссертацию по теме «Основные черты четвертичной фауны Европейской части СССР». С 1952 по 1959 гг. Иван Григорьевич — профессор кафедры исторической геологии Киевского государственного университета. Достойной оценкой напряженной работы стало избрание его в 1961 г. членом-корреспондентом Академии наук УССР. Многогранная деятельность продолжалась и дальше, и уже в скором времени, в 1967 г., И.Г. Пидопличко становится академиком АН УССР. Несколько раньше, в 1965 г., ученому присвоили звание заслуженного деятеля науки УССР.

Ивана Григорьевича по праву можно назвать основоположником археозоологических исследований на Украине. Он участвовал и нередко руководил раскопками ряда палеолитических памятников (Чулатов, Гонцы, Новгород-Северский, Ильинка, Амвросиевка, Добраничевка и др.), ставших впоследствии всемирно известными. Имея такой серьезный задел, на основе тщательного изучения культурных остатков на стоянках человека в Мезине и Межиричах академик И.Г. Пидопличко впервые в науке реконструировал позднепалеолитические жилища (или культовые сооружения), при строительстве которых были использованы кости крупных животных, прежде всего мамонта. Эти жилища приобрели мировую известность и побывали на выставках в Японии, Швеции и Германии. 
Реконструкция жилища из костей мамонта с позднепалнолитической стоянки Межиричи (по И. Г. Пидопличко)

Реконструкция жилища из костей мамонта с позднепалеолитической стоянки Межиричи (по И.Г. Пидопличко)

Изучая остеологические материалы как из позднего палеолита, так и костные остатки голоценового возраста, ученый много внимания уделял вопросам происхождения домашних животных.

Установление смешанного состава фауны плейстоцена и некоторые другие данные привели И.Г. Пидопличко к выводу об отсутствии ледникового периода в историческом прошлом и создании им теории антигляциализма, которая и ныне является предметом научных дискуссий (4 выпуска «О ледниковом периоде», 1946–1956; 3 выпуска в соавторстве с П.С. Макеевым «О климатах и ландшафтах прошлого», 1952–1959).

Академик И.Г. Пидопличко был не согласен с тем, что вымирание таких крупных животных четвертичного периода, как мамонт, шерстистый носорог, гигантский олень и др., было обусловлено только действием природных факторов. На основе многочисленных данных он доказывал, что влияние человека могло быть едва ли не главнейшим в этих процессах. Спорными являются взгляды Ивана Григорьевича относительно прародины человечества, тем не менее, он совершенно верно представлял себе те природные условия, в которых происходила эволюция человека.

Значительное внимание Иван Григорьевич уделял вопросам относительной и абсолютной геохронологии плейстоцена. Он детально разработал и обосновал коллагеновый метод определения геологического возраста костей плейстоценовых животных, основанный на учете постепенного уменьшения в них органического вещества. Данный метод не утратил своей актуальности и в наше время.

Как биолог и гражданин И.Г. Пидопличко много сделал для охраны природы Украины, всегда отстаивая свою принципиальную позицию. Длительное время он возглавлял Комиссию по охране природы АН УССР (1955–1964) и был заместителем председателя президиума Республиканского совета Общества охраны природы (1953–1961).

И.Г. Пидопличко — ученый широкого профиля и глубокой эрудиции постоянно совмещал активную разностороннюю научную деятельность со значительной организационной работой. Возглавляя с 1965 по 1973 гг. Институт зоологии АН УССР, он также исполнял обязанности академика-секретаря Отделения общей биологии АН УССР (1966–1970), члена Президиума АН УССР, вице-президента Всесоюзного териологического общества (1973–1975). Как заместитель главного редактора с 1958 по 1967 гг. он был среди тех, кто заложил научно-методические основы Украинской Советской Энциклопедии. Иван Григорьевич принимал непосредственное участие в редактировании рукописей и сам написал немало оригинальных статей для этого издания.

Первые находки некоторых видов грызунов на территории Украины, создание каталога местонахождений вымерших фаун УССР, палеоландшафтные реконструкции, происхождение янтаря, открытие тундро-степной «смешанной фауны» Новгород-Северской позднепалеолитической стоянки, происхождение лессов, причины вымирания мамонтовой фауны, изучение позднемиоценовой и плиоценовой фаун Украины и новые описания отдельных их представителей, уточнение научной терминологии и номенклатуры — это далеко не полный перечень того, что было сделано Иваном Григорьевичем, помимо уже упомянутых выше разработок и исследований.

За 50 лет, отданных любимому делу — науке, И. Г. Пидопличко опубликовал свыше 900 работ (среди них 18 научных и научно-популярных книг), посвященных изучению современной и вымершей фауны разных геологических эпох, природной обстановки и геохронологии четвертичного периода, происхождению жизни на Земле, а также появлению рода Homo и его истории, вопросам охраны природы и роли человека в биосфере, исследованию археологических памятников, атеистической пропаганде и популяризации научных знаний.

И.Г. Пидопличко немало сделал для подготовки новых обобщающих зоологических изданий. Так, ему принадлежала инициатива создания 40-томной серии «Фауна Украины» (с 1956 г. уже вышло 68 выпусков в 28 томах), сборников «Ископаемые фауны Украины и сопредельных территорий» и «Природная обстановка и фауны прошлого». Научный журнал «Вестник зоологии» был основан благодаря усилиям Ивана Григорьевича в 1967 г., ответственным редактором журнала он оставался до конца своих дней. Сейчас «Вестник зоологии» — ведущее зоологическое издание в Украине и реферируется многими зарубежными журналами.

Не считаясь с постоянной загруженностью собственными научными исследованиями и научно-организационными делами, Иван Григорьевич много сил отдавал работе с молодыми кадрами. Всего за свою жизнь академик И. Г. Пидопличко подготовил свыше 30 кандидатов и докторов наук разных специальностей.

За выдающиеся заслуги в научной и научно-организационной работе И. Г. Пидопличко удостоен высоких правительственных наград — ордена Трудового Красного Знамени, медали «За доблестный труд», «В честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина» и Почетной Грамоты Президиума Верховного Совета Украинской ССР.

Однако наибольшим достижением Ивана Григорьевича было создание единого музейного комплекса, в котором представлены все естественные науки. Эту идею ученый вынашивал всю свою жизнь. По инициативе И.Г. Пидопличко, поддержанной Президиумом АН УССР и одобренной правительством республики (Постановление Совета Министров УССР №440 от 8 июня 1966 г.), был организован уникальный для стран Восточной Европы Центральный (с 1996 г. Национальный) научно-природоведческий музей АН УССР, включающий в себя Археологический, Геологический, Палеонтологический, Зоологический и Ботанический музеи. С 1965 г. по 1975 г. Иван Григорьевич возглавлял Научный совет ЦНПМ, а в 1973–1975 гг. был его директором. Много времени и внимания он уделял и другим музеям, а также развитию музейного дела в Украине в целом, будучи на протяжении 10 лет председателем Музейного совета при АН УССР. За научную разработку и создание ЦНПМ АН УССР — одного из крупнейших естественноисторических музеев СССР — в 1975 г. академику И.Г. Пидопличко присуждена Государственная премия Украинской ССР.

Особое место в жизни и деятельности И.Г. Пидопличко заняло создание Палеонтологического музея, отразившего его научные интересы и взгляды. Так, воззрения Ивана Григорьевича на развитие органического мира на Земле представляет и экспозиция музея в целом, и историко-геологическая концепция построения последней. Его исследования в области археологии и этнографии воплотились в реконструкциях Мезинской и Межиричской позднепалеолитических стоянок, а взгляды на происхождение и расселение человека — в соответствующей экспозиции и диораме «Археантропы». Значительное внимание уделено археозоологии, проблемам одомашнивания животных и роли человека в исчезновении крупных травоядных. Пожалуй, только антигляциалистическая теория ученого не нашла отражения в этом музее.

Иван Григорьевич Пидопличко ушел из жизни 20 июня 1975 г., не реализовав полностью свой огромный научный потенциал, не осуществив многих планов и замыслов. Талантливый исследователь был чутким, доброжелательным человеком, искренним, бескорыстным наставником. Еще не одно поколение будет изучать труды Ивана Григорьевича, развивать его идеи, пользоваться собранными им материалами, а признательные жители Киева и гости столицы Украины всегда будут посещать созданный им музей, любуясь его экспозициями, уникальными экспонатами, познавая флору и фауну разных геологических эпох, современную природу, себя и свое прошлое. Уже 70 лет существует основанный И. Г. Пидопличко отдел палеозоологии и почти 40 лет — Научно-природоведческий музей, сотрудники которых хранят традиции, заложенные выдающимся ученым и организатором.

Крахмальная Т.В., Михалевич О.А., Cеменов Ю.А. Иван Григорьевич Пидопличко (к 100-летию со дня рождения) // Вісник зоології. - 2005. - № 6. - С. 83-86. 

16 листопада 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій

Дата Автор Заглавие
  1961 Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957) Торфяные месторождения Белоруссии : (генезис, стратиграфия и районирование) / Акад. наук БССР, Ин-т торфа
  1975 Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957) Озерные отложения Белорусской ССР : (генезис, стратиграфия и некоторые качеств. особенности) / АН БССР, Ин-т торфа
  1948 Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957) Флора сфагновых (торфяных) мхов Белорусской ССР / Акад. наук БССР, Ин-т ботаники
  1936 Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957) Определитель остатков травянистых растений и зеленых мхов (Bryales) в торфе / Акад. наук БССР, Центр. ботанический сад
ДатаАвторЗаглавие
  1961Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957)Торфяные месторождения Белоруссии : (генезис, стратиграфия и районирование) / Акад. наук БССР, Ин-т торфа
  1975Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957)Озерные отложения Белорусской ССР : (генезис, стратиграфия и некоторые качеств. особенности) / АН БССР, Ин-т торфа
  1948Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957)Флора сфагновых (торфяных) мхов Белорусской ССР / Акад. наук БССР, Ин-т ботаники
  1936Пидопличко, Александр Павлович (кандидат биологических наук ; 1907—1957)Определитель остатков травянистых растений и зеленых мхов (Bryales) в торфе / Акад. наук БССР, Центр. ботанический сад

16 листопада 2014

Бурій Валерій, користувач 1ua
Валерій Бурій
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Біологічний словник / І.Г. Підоплічко. – Київ, 1974. – 552 с.
2
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко М.М. Визначник грибів, шкідників культурних рослин / М.М. Підоплічко; АН УССР, Ін-т мікробіології та епідеміології. – К, 1938. – 597с.
3
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Викопні фауни України і суміжних територій / Відп. ред. Підоплічко І.Г. – Київ : Вид-во АН УРСР
Вип. 1. – 1962. – 171с.
4
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Безуглий А.М. Геологія = Університет на дому / А.М. Безуглий, О.М. Маринич, І.Г. Підоплічко; під ред.Бондарчука В.Г. – Київ : Радянська школа
Вип.2. – 1950. – 190 с.
5
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Заповідні скарби УРСР / І.Г. Підоплічко, О.К. Ющенко. – Київ, 1976. – 142с.
6
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Комахи Українських Карпат / Підоплічко І.Г. – К., 1966. – 175с.
7
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Коротка історія Землі / І.Г. Підоплічко. – К, 1958. – 172с.
8
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Людина і біосфера / І.Г. Підоплічко, І.Т. Сокур. – Київ : Радянська школа, 1973. – 133с.
9
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР / І.Г. Підоплічко; Відп. ред. Маркевич О.П. – Вип. 2. – Київ : АН УРСР, 1956. – 236с.
10
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Мікробіологія для народного господарства і медицини / Підоплічко М.М. – К., 1966. – 304с.
11
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Наземні хребетні України. (Екологія, поширення, історія фауни) / Підоплічко І.Г. – Київ, 1965. – 124 с.
12
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Охорона природи на Україні / І.Г. Підоплічко. – К, 1958. – 56с.
13
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Походження і розвиток життя на Землі / І.Г. Підоплічко, О.Я. Рашба. – К, 1951. – 48с.
14
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Походження і розвиток життя на Землі / І.Г. Підоплічко, О.Я. Рашба. – Київ, 1964. – 76с.
15
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Походження людини / І.Г. Підоплічко. – Київ, 1954. – 56с.
16
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Бачинський Г.О. Тафономія антропогенових і неогенових місцезнаходжень наземних хребетних України / Г.О. Бачинський; Відпов. ред. Підоплічко І. Г. – Київ : Наукова думка, 1967. – 131с.
17
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г. – К.
1, в. 3. – 1968. – 280с.
18
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Савченко Є.М. – К.
21, в. 3. – 1969. – 388с.
19
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Пучков В.Г. – К.
20, в. 7. – 1972. – 228с.
20
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України : В 40-ка т. / Ред. кол.: І.Р. Підоплічко та ін.; АН УРСР. Інст. зоології. – К.
Том 13. Вип. 4 : Гедзі. Diptera, Tabanidae/ Г.В. Бошко. – 1973. – 208с. : іл. – Бібліогр.: с.1886-198
Переглянути складові частини документа...
21
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Пучков В.Г. – К.
19, в. 17. – 1973. – 194с.
22
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Пучков В.Г. – К.
15, в. 6. – 1974. – 132с.
23
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Савченко Є.М. – К.
21, в. 4. – 1974. – 332с.
24
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г. – К.
22, в. 3. – 1974. – 112с.
25
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г. – К.
Т. 27, вып. 3. – 1974. – 452с.

  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Савченко Є.М. – К.
28
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г. – К.
29
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України / Підоплічко І.Г., Пучков В.Г. – К.
30
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Фауна України в сорока томах / Підоплічко І.Г. – Киев : Наукова думка
31
[Книга]
  + до замовлення    + до списку  
Підоплічко І.Г. Як пізнається історія Землі : (Лекція) / І.Г. Підоплічко. – Київ : АН УРСР, 1947. – 24с.

16 листопада 2014


6 ...


  Закрити  
  Закрити