Форум Козацького

Теми для публікацій та розмов

Комп'ютер та інтернет

25 грудня 2009

kozatske (kozatske)

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Валерій Бурій

Галерея

http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Микола Макарович Підоплічко.
[1970-ті рр.]
Фотопортрет.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 30, арк. 4)]' title='Микола Макарович Підоплічко. [1970-ті рр.] Фотопортрет. (Ф. 140, оп. 2, спр. 30, арк. 4)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Витяг з метричної книги про народження М. М. Підоплічка.
1904 р.
Оригінал.
Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 1, арк. 1)]' title='Витяг з метричної книги про народження М. М. Підоплічка. 1904 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 1, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Будинок в с. Козацьке, Звенигородського району, Київської області України, в якому народився М. М. Підоплічко.
Б/д.
Фотознімок.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 62, арк. 1)]' title='Будинок в с. Козацьке, Звенигородського району, Київської області України, в якому народився М. М. Підоплічко. Б/д. Фотознімок. (Ф. 140, оп. 2, спр. 62, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Облікова книжка (матрикул) М. М. Підоплічка – студента Київського ветеринарно-зоологічного інституту.
1 грудня 1922 р.
Оригінал.
Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 2, арк. 13)]' title='Облікова книжка (матрикул) М. М. Підоплічка – студента Київського ветеринарно-зоологічного інституту. 1 грудня 1922 р. Оригінал. Рукопис.(Ф. 140, оп. 2, спр. 2, арк. 13)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Облікова книжка М. М. Підоплічка – студента Київського інституту народної освіти.
1924 р.
Оригінал.
Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 2, арк. 1)]' title='Облікова книжка М. М. Підоплічка – студента Київського інституту народної освіти. 1924 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 2, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Автобіографія М. М. Підоплічка.
7 червня 1947 р.
Оригінал. Автограф.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 29, арк. 3, 3зв.)]' title='Автобіографія М. М. Підоплічка. 7 червня 1947 р. Оригінал. Автограф. (Ф. 140, оп. 2, спр. 29, арк. 3, 3зв.)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Дипломи М. М. Підоплічка про присвоєння йому вчених ступенів кандидата біологічних наук та доктора біологічних наук.
30 березня 1946 р., 10 червня 1955 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 6, арк. 16, 18)]' title='Дипломи М. М. Підоплічка про присвоєння йому вчених ступенів кандидата біологічних наук та доктора біологічних наук. 30 березня 1946 р., 10 червня 1955 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 6, арк. 16, 18)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Атестати М. М. Підоплічка про затвердження його у вчених званнях старшого наукового співробітника та професора за спеціальністю «мікологія».
30 березня 1946 р., 10 листопада 1956 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 16, арк. 12, 14)]' title='Атестати М. М. Підоплічка про затвердження його у вчених званнях старшого наукового співробітника та професора за спеціальністю «мікологія». 30 березня 1946 р., 10 листопада 1956 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 16, арк. 12, 14)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Диплом М. М. Підоплічка про обрання його членом-кореспондентом АН УРСР.
23 січня 1957 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 17, арк. 5)]' title='Диплом М. М. Підоплічка про обрання його членом-кореспондентом АН УРСР. 23 січня 1957 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 17, арк. 5)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Посвідчення члена-кореспондента АН УРСР, видане М. М. Підоплічку.
1957 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 39, арк. 2)]' title='Посвідчення члена-кореспондента АН УРСР, видане М. М. Підоплічку. 1957 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 39, арк. 2)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Диплом М. М. Підоплічка про обрання його почесним членом Українського ботанічного товариства.
6 червня 1968 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 52, арк. 2)]' title='Диплом М. М. Підоплічка про обрання його почесним членом Українського ботанічного товариства. 6 червня 1968 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 52, арк. 2)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Диплом М. М. Підоплічка про присудження йому Державної премії СРСР третього ступеня за створення і впровадження в медичну практику нового лікарського препарату «мікроцид».
27 грудня 1969 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 34, арк. 4)]' title='Диплом М. М. Підоплічка про присудження йому Державної премії СРСР третього ступеня за створення і впровадження в медичну практику нового лікарського препарату «мікроцид». 27 грудня 1969 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 34, арк. 4)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Диплом про присудження премії імені Д. К. Заболотного АН УРСР членам-кореспондентам АН УРСР М. М. Підоплічку та В. Й. Білай за їх спільну монографію «Токсинообразующие микроскопические грибы».
17 грудня 1970 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 54, арк. 2)]' title='Диплом про присудження премії імені Д. К. Заболотного АН УРСР членам-кореспондентам АН УРСР М. М. Підоплічку та В. Й. Білай за їх спільну монографію «Токсинообразующие микроскопические грибы». 17 грудня 1970 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 54, арк. 2)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

М. М. Підоплічко (третій ряд, перший справа) серед нагороджених орденом «Знак Пошани» у Кремлі.
1939 р.
Фотознімок.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 8, арк. 1)]' title='М. М. Підоплічко (третій ряд, перший справа) серед нагороджених орденом «Знак Пошани» у Кремлі. 1939 р. Фотознімок. (Ф. 140, оп. 2, спр. 8, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

М. М. Підоплічко (перший ряд, третій справа) серед учасників наради з проблеми мікотоксикозів, проведеної Інститутом мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного АН УРСР спільно з Інститутом харчування Академії медичних наук СРСР та Міністерством сільського господарства УРСР.
29 жовтня – 1 листопада 1956 р.
Фотознімок.
http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

М. М. Підоплічко (в центрі) з завідувачем кафедри нижчих рослин Московського державного університету М. В. Горленком (справа).
[1960-ті рр.]
Фотознімок.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 27, арк. 1)]' title='М. М. Підоплічко (в центрі) з завідувачем кафедри нижчих рослин Московського державного університету М. В. Горленком (справа). [1960-ті рр.] Фотознімок. (Ф. 140, оп. 2, спр. 27, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

«Лечебный антибиотический препарат микроцид». Стаття М. М. Підоплічка у співавторстві з В. Й. Білай.
11 листопада 1951 р.
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 2а, арк. 3)]' title='«Лечебный антибиотический препарат микроцид». Стаття М. М. Підоплічка у співавторстві з В. Й. Білай. 11 листопада 1951 р. Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 2а, арк. 3)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Рецензія кандидата біологічних наук М. М. Підоплічка на статтю дійсного члена АН УРСР В. Г. Дроботька «Служіння народові (до 25-х роковин з дня смерті академіка Д. К. Заболотного».
17 листопада 1954 р.
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 28, арк. 1)]' title='Рецензія кандидата біологічних наук М. М. Підоплічка на статтю дійсного члена АН УРСР В. Г. Дроботька «Служіння народові (до 25-х роковин з дня смерті академіка Д. К. Заболотного». 17 листопада 1954 р. Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 28, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

«Мікроскопічні отруйні гриби». Доповідь М. М. Підоплічка, підготовлена для участі в конференції з питань мікотоксинів людей і сільськогосподарських тварин.
[Не раніше 1 листопада 1956 р.]
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 10, арк. 1)]' title='«Мікроскопічні отруйні гриби». Доповідь М. М. Підоплічка, підготовлена для участі в конференції з питань мікотоксинів людей і сільськогосподарських тварин. [Не раніше 1 листопада 1956 р.] Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 10, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Відгук М. М. Підоплічка на наукові праці члена-кореспондента АН Білоруської РСР М. О. Дорожкіна.
25 червня 1957 р.
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 30, арк. 1, 1зв.)]' title='Відгук М. М. Підоплічка на наукові праці члена-кореспондента АН Білоруської РСР М. О. Дорожкіна. 25 червня 1957 р. Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 30, арк. 1, 1зв.)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Рецензія М. М. Підоплічка на статтю В. Й. Білай, В. Ю. Занєвич, Ю. Р. Малашенка «Порівняльне вивчення різних штамів Fusarium moniliforme Sheld продуцентів стимуляторів росту рослин».
18 квітня 1960 р.
Оригінал. Автограф.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 20, арк. 9)]' title='Рецензія М. М. Підоплічка на статтю В. Й. Білай, В. Ю. Занєвич, Ю. Р. Малашенка «Порівняльне вивчення різних штамів Fusarium moniliforme Sheld продуцентів стимуляторів росту рослин». 18 квітня 1960 р. Оригінал. Автограф. (Ф. 140, оп. 1, спр. 20, арк. 9)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Лист заступника начальника Управління у справах науково-технічної співпраці Державного комітету з координації науково-дослідних робіт СРСР Д. Проніна до М. М. Підоплічка з проханням повідомити про можливість надання технічної документації з питань методики виробництва мікроцидів і штамів Penicillium vitale.
Квітень 1963 р.
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 6, арк. 21)]' title='Лист заступника начальника Управління у справах науково-технічної співпраці Державного комітету з координації науково-дослідних робіт СРСР Д. Проніна до М. М. Підоплічка з проханням повідомити про можливість надання технічної документації з питань методики виробництва мікроцидів і штамів Penicillium vitale. Квітень 1963 р. Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 6, арк. 21)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Лист-відповідь М. М. Підоплічка та В. Й. Білай до заступника начальника Управління у справах науково-технічної співпраці Державного комітету з координації науково-дослідних робіт СРСР Д. Проніна щодо методики виробництва мікроцидів і штамів Penicillium vitale, його застосування та місця виготовлення, наявності авторського свідоцтва.
20 травня 1963 р.
Оригінал. Машинопис.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 6, арк. 23, 24, 25)]' title='Лист-відповідь М. М. Підоплічка та В. Й. Білай до заступника начальника Управління у справах науково-технічної співпраці Державного комітету з координації науково-дослідних робіт СРСР Д. Проніна щодо методики виробництва мікроцидів і штамів Penicillium vitale, його застосування та місця виготовлення, наявності авторського свідоцтва. 20 травня 1963 р. Оригінал. Машинопис. (Ф. 140, оп. 1, спр. 6, арк. 23, 24, 25)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Авторське свідоцтво на винахід «Способ культивирования мукоровых и грифальных грибов» по заявці № 1106997 з пріоритетом від 10 жовтня 1966 р., видане М. М. Підоплічку, В. Й. Білай і Е. З. Коваль Комітетом у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР.
18 квітня 1968 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 1, спр. 2, арк. 73)]' title='Авторське свідоцтво на винахід «Способ культивирования мукоровых и грифальных грибов» по заявці № 1106997 з пріоритетом від 10 жовтня 1966 р., видане М. М. Підоплічку, В. Й. Білай і Е. З. Коваль Комітетом у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР. 18 квітня 1968 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 1, спр. 2, арк. 73)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Лист члена-кореспондента АН СРСР О. О. Імшенецького до М. М. Підоплічка з проханням написати рецензію на книгу В. І. Кудрявцева «Определитель дрожжей».
29 липня 1955 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 3, спр. 30, арк. 4) ]' title='Лист члена-кореспондента АН СРСР О. О. Імшенецького до М. М. Підоплічка з проханням написати рецензію на книгу В. І. Кудрявцева «Определитель дрожжей». 29 липня 1955 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 3, спр. 30, арк. 4) ' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Лист від академіка АН УРСР Д. К. Зерова та його дружини М. Я. Зерової з привітаннями до М. М. Підоплічка з нагоди 60-річчя від його дня народження.
3 квітня 1964 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 48, арк. 116)]' title='Лист від академіка АН УРСР Д. К. Зерова та його дружини М. Я. Зерової з привітаннями до М. М. Підоплічка з нагоди 60-річчя від його дня народження. 3 квітня 1964 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 48, арк. 116)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

«Воспоминания об отце». Спогади про батька доньки М. М. Підоплічка Валентини Миколаївни Підоплічко.
17 листопада 1976 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 60, арк. 1)]' title='«Воспоминания об отце». Спогади про батька доньки М. М. Підоплічка Валентини Миколаївни Підоплічко. 17 листопада 1976 р. Оригінал. Рукопис.(Ф. 140, оп. 2, спр. 60, арк. 1)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Лист онука Сергія до дідуся – М. М. Підоплічка.
Б/д.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 3, спр. 54, арк. 5)]' title='Лист онука Сергія до дідуся – М. М. Підоплічка. Б/д. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 3, спр. 54, арк. 5)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Вітальна адреса від колективу Інституту ботаніки АН УРСР з нагоди 60-річчя від дня народження М. М. Підоплічка та 40-річчя його наукової діяльності.
3 квітня 1964 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 49, арк. 33)]' title='Вітальна адреса від колективу Інституту ботаніки АН УРСР з нагоди 60-річчя від дня народження М. М. Підоплічка та 40-річчя його наукової діяльності. 3 квітня 1964 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 49, арк. 33)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Вітальна адреса від бюро Відділу біохімії, біофізики та фізіології АН УРСР з нагоди 60-річчя від дня народження М. М. Підоплічка.
3 квітня 1964 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 49, арк. 29)]' title='Вітальна адреса від бюро Відділу біохімії, біофізики та фізіології АН УРСР з нагоди 60-річчя від дня народження М. М. Підоплічка. 3 квітня 1964 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 49, арк. 29)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Вітальна адреса від колективу співробітників Лабораторії нижчих рослин Інституту експериментальної ботаніки АН Білоруської РСР з нагоди 70-річчя від дня народження М. М. Підоплічка.
1974 р.
Оригінал. Друкарський відбиток.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 58, арк. 5)]' title='Вітальна адреса від колективу співробітників Лабораторії нижчих рослин Інституту експериментальної ботаніки АН Білоруської РСР з нагоди 70-річчя від дня народження М. М. Підоплічка. 1974 р. Оригінал. Друкарський відбиток. (Ф. 140, оп. 2, спр. 58, арк. 5)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Вітальна адреса від учнів та колег М. М. Підоплічка з нагоди 70-річчя від дня його народження.
1974 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 59, арк. 21, 22зв.)]' title='Вітальна адреса від учнів та колег М. М. Підоплічка з нагоди 70-річчя від дня його народження. 1974 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 59, арк. 21, 22зв.)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>http://www.nbuv.gov.... rel='lightbox[field_ex_gallery][

Вітальна адреса від Президії Українського ботанічного товариства з нагоди 70-річчя від дня народження М. М. Підоплічка.
1974 р.
Оригінал. Рукопис.
(Ф. 140, оп. 2, спр. 59, арк. 9)]' title='Вітальна адреса від Президії Українського ботанічного товариства з нагоди 70-річчя від дня народження М. М. Підоплічка. 1974 р. Оригінал. Рукопис. (Ф. 140, оп. 2, спр. 59, арк. 9)' class='lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(139, 71, 38); text-align: center;'>

Підоплічко Микола Макарович (03.04.1904–27.03.1975) – вчений-бота

Валерій Бурій

Підоплічко Микола Макарович (03.04.1904–27.03.1975) – вчений-ботанік, член-кореспондент АН УРСР. До 110-річчя від дня народження

Микола Макарович Підоплічко – видатний вчений у галузі ботаніки, міколог, старший науковий співробітник (1946), доктор біологічних наук (1955), професор (1956), член-кореспондент АН УРСР (1957) народився 3 квітня 1904 р. у с. Козацьке Звенигородського повіту Київської губернії (нині – Звенигородський район, Черкаська область, Україна).

Навчався в Київському ветеринарному зоотехнічному інституті (1922–1924) та у Київському інституті народної освіти (нині – Київський національний університет імені Т. Шевченка), де навчався стаціонарно до 1929 р., потім був переведений до екстернатури.

Працював позаштатним науковим співробітником Ботанічного кабінету та Гербарію ВУАН (1924–1929), асистентом кафедри ботаніки Київського ветеринарного зоотехнічного інституту (1926–1928) (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України). Упродовж 1929–1933 рр. працював в Українському науково-дослідному інституті цукрової промисловості: молодшим та старшим асистентом лабораторії сировини (1928–1931), науковим співробітником, старшим фахівцем (1931–1933) завідувачем лабораторії загальної мікробіології (1932–1933). Водночас працював в Інституті мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України: науковим співробітником відділу загальної мікробіології (1931–1935), завідувачем мікологічної лабораторії (1933–1935) та відділу мікології (1935–1975). Також працював завідувачем відділу фітопатології та консультантом відділу (1933–1935) у Всесоюзному науково-дослідному інституті махорочної промисловості.

М. М. Підоплічко був головою комісії з вивчення раку картоплі і розробки заходів боротьби з ним Ради з вивчення виробничих сил при АН УРСР (1954–1957), головою секції мікології і фітопатології Українського ботанічного товариства (1960), Українського мікробіологічного товариства (1965–1971), членом бюро Відділення біологічних наук АН УРСР (1957–1963).

М. М. Підоплічко автор близько 100 наукових праць, присвячених вивченню систематики флори грибів: збудників різних захворювань людей, сільськогосподарських рослин і тварин, грибів – продуцентів антибіотиків. У результаті проведеної роботи з вивчення грибів, що вражають зерно хлібних злаків у зерносховищах УРСР М. М. Підоплічко розробив рекомендації щодо умов зберігання зернових культур країни.

За участь в роботі з вивчення токсичного гриба, що викликає отруєння коней – стахіботріотоксикоз, нагороджений орденом «Знак Пошани» (1939). За проведення робіт з вивчення токсичних грибів, що вражають зерно хлібних злаків в Башкирії і викликають захворювання коней септичною ангіною нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Башкирської АРСР (1943). За отримання і впровадження в медичну практику нового антибіотичного препарату «мікроцид» (у співавторстві з В. Й. Білай) нагороджений Державною премією СРСР (1952), за написання монографії «Токсинообразующие микроскопические грибы» – премією імені Д. К. Заболотного АН УРСР (1970).

Помер Микола Макарович Підоплічко 27 березня 1975 р.

Валерій Бурій

Пидопличко Николай Макарович

http://100v.com.ua/s... rel='lightbox[field_image_cache][Пидопличко Николай Макарович]' class='imagefield imagefield-lightbox2 imagefield-lightbox2-person_node imagefield-field_image_cache imagecache imagecache-field_image_cache imagecache-person_node imagecache-field_image_cache-person_node lightbox-processed' style='text-decoration: none; color: rgb(45, 118, 158);'>

http://100v.com.ua/s... alt='Пидопличко Николай Макарович' title='' width='100' height='142' style='border: 0px; margin: 0px 2px 2px 0px;'>

Born

1904-04-03

Died

1975-03-27

Советский миколог, член - корреспондент АН УССР (с 1957). Родился в с. Козацком ( Черкасской обл.). Окончил Киевский институт народного образования (1929). В 1924 - 1929 работал в Ботаническом кабинете и Гербарии АН УССР, где создал микотеку, в 1931 - 1975 заведовал отделом микологии института микробиологии и вирусологии АН УССР, одновременно в 1926 - 1928 преподавал в Киевском ветеринарно - зоотехническом институте.

Основные научные работы посвящены систематике, экологии и физиологии грибов. Изучал микофлору хлебных злаков, грубых кормов и почв Украины. Исследовал причины возникновения и распространения рака картофеля в УССР. Установил этиологию микотоксикозов человека и сельскохозяйственный животных в СССР. Наметил пути борьбы с этими заболеваниями. Создал (совместно с В. И. Билай) антибиотик микроцид и внедрил его в практику. Внес значительный вклад в разработку Онкологической терминологии. Автор определителя «Грибы - паразиты культурных растений» (т. 1 - 3, 1976 - 1977). Ответственный редактор сборника «Рак картофеля» (1955, 1957).

Государственная премия СССР (1952).

Валерій Бурій

Підоплічко Іван Григорович (1905—1975) Народився в с Козацьке (тепер — Черкаська обл ) Закінчив Інститут прикладної зоологи та фітопатологи Працював у Інституті археології, Інституті зоології АН України, Київському університеті, був директором Центрального науково-природничого музею АН України. Основні дослідження присвячено палеозоології, палеогеографії, фауні та охороні природи. Здійснив понад 40 зоологічних та палеонтологічних експедицій та археологічних досліджень. Академік АН України.

Валерій Бурій

Підоплічко Іван Григорович (1905–1975), зоолог, палеонтолог, геолог, археолог,

антрополог. Академік АН УРСР (1967). Закінчив Ленінградський інститут приклад-

ної зоології та фітопатології, аспірантуру Інституту геології ВУАН, аспірантуру при

Інституті зоології та біології ВУАН. Працював асистентом і спеціалістом відділу енто-

мології Київської сільськогосподарської станції. З 1935 р. старший науковий співробіт-

ник відділу фауністики Інституту зоології АН УРСР, у 1938–1973 рр. завідувач відділу

палеонтології цього інституту, а в 1965–1973 рр. директор. Одночасно в 1945–1947 рр.

старший науковий співробітник Інституту археології АН УРСР. З 1973 р. продовжив

кар’єру як директор Центрального науково-природничого музею АН УРСР (до 1975 р.).

Здійснив понад 100 експедицій, відкрив давні археологічні стоянки в різних регіонах

(Гінці, Добраничівка, Мізин, Межиріч). Засновник археозоологічних досліджень в Украї-

ні. Здійснив реконструкцію пізньопалеолітичного житла з кісток мамонта. Створив

теорію антигляціалізму, обґрунтував час появи людини на Землі. Розробив колагеновий

метод визначення геологічного віку кісток антропогенової епохи.

І.Г. Підоплічко був особисто знайомий з В.І. Вернадським. Під час навчання

в Ленінградському інституті прикладної зоології і фітопатології В.І. Вернадський його

матеріально підтримував. У 1935 р. І.Г. Підоплічко брав участь у розкопках Гінцівської

стоянки (що її у 1915 р. досліджував В.І.Вернадський), які проводилися Інститутом

історії матеріальної культури АН УРСР та Державним історичним музеєм у Москві.

Валерій Бурій

Крижанівський Микола

Співавтор

Ніка Крижанівська

Сторінки з життя видатного вченого Навколо квітує весна столітнього ювілею українського ботаніка-міколога, члена-кореспондента Академії наук України, доктора біологічних наук, професора Миколи Макаровича Підоплічка... 3 квітня виповнюється 100 років з дня народження вченого. Буяє молодою зеленню його рідний Київ...

Справа “НЗ”, або мікологічна сага про дендродохіум токсикум

Сторінки з життя видатного вченого

Навколо квітує весна столітнього ювілею українського ботаніка-міколога, члена-кореспондента Академії наук України, доктора біологічних наук, професора Миколи Макаровича Підоплічка... 3 квітня виповнюється 100 років з дня народження вченого. Буяє молодою зеленню його рідний Київ...

Ось на листочках дрібненькі коричневі цяточки, а ось ледь помітні ніби пухирці біленькі на листячку... Під мікроскопом вони виграють різнобарвними кольорами. Це особливий велетенський загадковий світ грибів, про який ми навіть не здогадуємось, але він існує у тисячі тисяч різних форм і може спричинитися до хвороб та загибелі рослин, тварин і навіть людей... Вивченню цього таємничого мікросвіту і присвятив півстоліття свого життя видатний учений... Його праця супроводжувалася такими відкриттями і глибокими фундаментальними дослідженнями, що Київ за його життя був вітчизняною “мікологічною Меккою”, а ще він мав багато учнів і послідовників, які й продовжують його справу.

У Києві минулого літа я побачила дивну картину.. На вулиці Олени Теліги серед літа цвіли каштани. Виявляється, каштани хворі, листя від цього засихає, знову з’являється квіт, а потому дерево гине? Не одне, а тисячі... Як встановити причини хвороби і як вилікувати рослини, які самі себе не можуть захистити від мікроскопічних збудників? Рослини гинуть мовчки від хвороб, від сокири, від пожеж... Тільки дуже чуйне і велике серце може почути цей німий крик, і все життя присвятити благородній меті – захисту рослин. Мабуть, саме тому від флористики молодий дослідник прийшов до мікології – науки про гриби, яка має велике прикладне значення для збільшення врожаїв і попередження хвороб культурних рослин, оскільки гриби є збудниками численних хвороб рослин...

Питання життя і смерті

...Голод повоєнних років. До Уфи, де перебував у той час Інститут мікробіології в евакуації, привезли багато вагонів проса, побитого дивними коричневими крапочками... Чи можна було його переробляти і вживати в їжу? Це було питання життя і смерті. Пробні партії з різних вагонів привезли до лабораторії вченого, щоб він дослідив зразки і дав свій висновок, причому у найкоротші строки. Легше всього було дати негативну відповідь, але ж люди голодують? Це може багатьох врятувати або, навпаки, отруїти? Відповідальність була величезна. Учений без сну просиджував за мікроскопом, і нарешті, дав позитивну відповідь, яка цілком підтвердилася.

...Інший випадок стався після війни у Києві. Для шоколадної фабрики з-за кордону привезли для переробки стручки какао, частина партії викликала сумнів щодо придатності, знову звернулися до вченого. І знову –абсолютно точна і правдива відповідь...

Для трудівників Півночі на кондитерській фабриці виготовили кілька тонн мармеладу, але вже на складі через два дні вся продукція вкрилася цвіллю, мовби білим мохом. Що це? Відповідь ґрунтувалась на підставі найретельніших наукових досліджень, і була точною, вивіреною. Виявилось, що до ласощів недодали два відсотки цукру, і мармелад в теплі зіпсувався.

Іншим разом – надзвичайна пригода на взуттєвій фабриці у Львові: на задниках нових білих парусинових туфель одночасно з’явилися чорні смуги, ніби від сажі. Микола Макарович дослідив причину: мікроскопічні гриби, які в умовах підвищеної вологості розмножилися на клейовій основі.

Командування Чорноморського флоту просить допомогти, чому “барахлять” прилади на суднах? Може, знов загадкові гриби? На цей раз відповідь була іншою. Ні, це не гриби! Найдрібніший соляний пил осідав на приладах і порушував їх роботу.

Зцілення… фрески

Подібних справ було багато. Але чи не найдивовижнішою з них стало успішне зцілення фрески із зображенням Ісуса Христа у Володимирському соборі Києва. На великому настінному розпису в соборі роботи видатних майстрів дев’ятнадцятого століття раптом почали роздуватися щоки і все збільшувалися в розмірах. Від цього не тільки деформувалося зображення, а була небезпека повного знищення живописного шедевру...До Миколи Макаровича прийшла делегація з проханням з’ясувати причини. Дослідивши зразки фарби і штукатурки, він виявив, що там розвинувся гриб, який звичайно розмножується на стінах старих будівель. Його бурхливий розвиток розсував фарбу і зображення збільшувалось. Підібравши речовини, які згубно діяли саме на цей вид, учений порекомендував змазувати “хворе” місце. Ікона була врятована.

Невідоме захворювання

Незаперечний авторитет ученого особливо зріс під час гучної справи про страшну хворобу коней, коли Микола Макарович дослідив і відкрив надзвичайно токсичний гриб, досі невідомий науці... У передвоєнні роки на півдні України виникло нове невідоме захворювання (“НЗ”) коней, що характеризувалося блискавичною загибеллю тварин. Почався масовий падіж тварин у Запорізькій, Дніпропетровській та інших областях. Це загрожувало арештами ветеринарам та іншим господарникам, оскільки НКВС почав розшукувати винуватців – ворогів народу, багато з них потрапили у тюрми. Шкідництво? Це були часи сталінських репресій, коли навіть одне необережно сказане слово могло стати причиною заслання у табори ГУЛАГУ, звідки майже не поверталися, або розстрілу. Микола Макарович разом з іншими мікологами, фітопатологами, ветеринарами та іншими спеціалістами виявив причини цього лиха. Для цього треба було провести “тріаду Коха”: виділити збудник, заразити ним піддослідних тварин і лише тоді визначити методи лікування. М.М.Підоплічко шляхом напружених експериментальних досліджень виявив причину “НЗ”, яке спричиняв мікроскопічний гриб – дендродохіум токсикум, що розвивається на сіні, соломі, полові в умовах підвищеної вологості. Цей вид отруйного гриба тоді вперше було відкрито ученим. Експеримент тривав, коли піддослідних коней почали годувати зараженим кормом, кілька коней одразу загинуло, а один тримався. Щодня удома Миколу Макаровича зустрічали запитанням: “Як же той кінь? Ще живий?” Було дуже шкода прекрасних тварин, але на карту було поставлено життя багатьох людей. Нарешті, кінь здох... Спалахи дендродохіотоксикозу коней ліквідували, а також, головне, – вийшли на свободу невинні люди. За це досягнення Миколу Макаровича було нагороджено орденом “Знак Пошани”. Нагороду в Кремлі вручав М.І.Калінін.

Як дихає кожна травинка!

Численні відкриття, авторські свідоцтва і книжки ніколи не заспокоювали науковця, перед ним відкривалися все нові й нові незвідані горизонти мікології...Таємничий світ паразитів ніби змагався з ним, посилаючи на культурні рослини нові небезпечні хвороби. Як вилікувати рак картоплі? Як попередити отруєння кормів грибами?.. Велику увагу він приділяв проблемі мікозів і мікотоксикозів. Практика сільського господарства країни ставила безліч таких важливих питань. Ріка життя ставала все ширшою і ширшою, праця – більш плідною і ґрунтовною. Ось лише назви кількох наукових праць: “Визначник грибів – шкідників культурних рослин”, 1938; “Грибкові хвороби польових та городніх сільськогосподарських рослин і засоби боротьби з ними”, 1937; “Грибна флора грубих кормів”, 1953; “Пеніцілії”, 1972; “Гриби – паразити культурних рослин”, 1977-78 та багато інших.

Племінниця вченого, Галина Макарівна Гнатюк розповідає, що під час гостин у дядька, бачила на його столі книгу-покажчик з безліччю кольорових смужок... Микола Макарович повідав їй, що під мікроскопом гриби розрізняються тисячами відтінків. Він змішував акварельні фарби і на смужках паперу відтворював колір нових видів грибів.

Навіть єдину дочку Валентину Миколаївну Підоплічко, завдяки якій і підготовлено цей матеріал, він переконав стати біологом, найкращим приводом були його слова, мовлені таким тоном, як говориться про найбільше щастя в житті:

– Ти ж будеш знати, як дихає кожна травинка! – під час спільних з дочкою прогулянок до лісу або біля Дніпра, він захоплено розповідав їй про вищі рослини і називав кожну рослину (сотні назв!) латиною так легко, ніби горіхи лузав... Це мимоволі ставало і доччиним світом...

Запишемо його Підоплічком!

Звідки пішло прізвище? Предки видатного українського вченого були кріпаками, а після скасування кріпаччини чумакували і були наймитами. Вони були дуже бідні. Під час перепису населення, коли дійшла черга до прапрадіда Миколи, один з переписувачів зауважив, поглянувши на зітлілу від поту латану-перелатану сорочку парубка, яка трималася тільки на плечах, на підоплічці, сказав: – Запишемо його Підоплічком! Від того парубка пішов великий рід. Три брати Підоплічки (двоюрідні і троюрідний) у часи Першої світової війни підлітками у благенькому одязі з улюбленими собачкою Сірком та конем Каштаном пасли корів біля рідного села Козацького Звенигородського повіту, що на Черкащині. Вони були майже однакові за віком і всі троє стали видатними вченими: Іван Григорович – зоолог і палеонтолог, академік АН УРСР, заснував Національний науково-природничий музей; Микола Макарович, ботанік-міколог, член-кореспондент АН УРСР, завідував відділом експериментальної мікології Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К.Заболотного НАНУ; Олександр Павлович, доктор біологічних наук, вивчав мохи у Мінському науково-дослідному інституті. Серед їхніх дітей і онуків також є вчені і навіть поети. Онуки Сергій і Віталій обрали свій шлях у житті, але дуже пишаються своїм дідом і бережуть його пам’ять.

Ще малим полюбив Миколка українські пісні та перекази, а найбільше – чарівний світ рідної природи, годинами міг роздивлятися будову квітки, листочка, відтак почав збирати гербарії... Матері майбутніх світил наук бідкались:

– Он людські діти дрова рубають, по господарству пораються, а наші листочки та жуків збирають...

Мішок гречки

Микола босим вирушив до Києва вступати до Інституту народної освіти (нині Національний університет імені Т.Г. Шевченка). Босим, у благенькому одязі ходив на лекції і семінари, сідав сором’язливо у куточку і не пропускав жодного слова. Щоб якось прогодуватися, працював опалювачем у оранжереї Ботанічного саду, кожну вільну хвилинку збирав гербарії. Батько привозив йому з села мішок гречки на зиму. Ото й була його головна їжа “на перше, на друге й на третє” протягом усього навчання. Але після того вже до кінця свого життя не їв гречаних страв...

Гербарій...на возі

Якось на літні канікули студентам дали завдання зібрати гербарій рослин своєї місцевості. Хто ледве зібрав альбом, хто тоненьку папку, а Микола завантажив пакетами із засушеним листям цілий віз, запряг пару коней і так приїхав до Києва... Його гербарії зберігаються ще й досі в музеї Інституту ботаніки...Такий він був старанний і запальний до науки. Про це свідчить і перша його друкована праця, датована 1926 роком: “Матеріали до флори Звенигородщини”. Гортаю пожовклі сторінки тоненької книжечки, і дивуюсь. 22-х річний голодний і босий юнак, майбутнє світило науки, у часи політичних потрясінь і змін влади в Україні вивчає рослинний світ Вітчизни зі спокоєм філософа і мудреця: політичні бої скороминущі, а природа вічна... Але саме завдяки своїй глибокій відданості справі йому в майбутньому довелось...вершити долі людські, іноді життя чи смерть приречених до розстрілу за шкідництво залежало саме від його наукових висновків. І навіть по лезу бритви (тільки так можна назвати часи сталінських репресій) він ходив зосереджено і без метушні...

У двобої з “чорною смертю”

Під час Другої світової війни у східних районах Європейської частини СРСР, а також у ряді районів Азії настала дуже рання зима. Наприклад, у Башкирії, де тоді перебували в евакуації співробітники Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, вже у вересні 1941 року випав ранній сніг на незібраний хліб. На тисячах гектарів льодяна крига вкрила валки і снопи пшениці, які почали обмолочувати тільки навесні 1942 року. Раптом повсюдно все почастішали випадки захворювання людей септичною ангіною, прозваною “чорною смертю”. Микола Макарович і у цьому випадку блискуче розв’язав чергову загадку. Дослідним шляхом було доведено, що це захворювання викликане вживанням продуктів із цвілого зерна, ураженого Фузаріумом споротрихіела, що є грибним отруєнням. Наскільки “невловимим” був збудник хвороби, свідчить лише такий факт – спори (зародки) мікроскопічних грибів за розміром не перевищують кілька мікронів (мікрон – одна тисячна міліметра). Головне ж – люди більше не гинули від цієї хвороби. Багатьма назвами відкритих грибів він увічнив пам’ять колег. Окрім власних спостережень, Микола Макарович постійно слідкував за новинами світової науки у своїй галузі – у нього була величезна наукова бібліотека, серед книг привертали увагу численні іншомовні словники, які допомагали йому читати фахові статті мовою оригіналу.

Винайдено мікроцид!

Після Великої Вітчизняної війни на підставі детального вивчення антибіотичних властивостей ряду мікроорганізмів, М. М. Підоплічко, В.І.Білай з двома співавторами винайшли новий лікувальний препарат мікроцид, завдяки чому десятки тисяч хворих, зокрема, з хірургічними гнійними інфекціями та опіками одужали. У сорокові-п’ятдесяті роки були проведено масштабні випробування дії мікроциду у багатьох провідних клініках Москви, Києва та промислових центрів України і скрізь відзначалася висока терапевтична ефективність лікування мікроцидом, особливо при хронічних запальних процесах – трофічних виразках, пролежнях, дерматитах, остеомієлітах. За цей винахід 1952 року учений був удостоєний Державної премії СРСР.

Волошкова любов

Згадує дочка Валентина Миколаївна Підоплічко:

– Так сталося, що батько навчався в університеті разом з моєю бабусею, яка, незважаючи на вік, прагнула до світла науки. Саме тоді він і познайомився з моєю мамою, коли прийшов до них додому за якимось конспектами. Мамі було тоді 14 років, а татові 21. Це був 1925 рік. Це було велике кохання з першого погляду. Дівчина йому так сподобалася, що він сказав, що буде чекати, поки вона трохи підросте. Через три роки вони одружилися. Валентина вступила до університету, теж на біологічний факультет. У 1930 народилася донечка. Після закінчення навчання Валентина Андріївна все життя (за винятком пройдених аж до Берліна доріг війни) працювала асистентом на кафедрі мікробіології у медичному інституті, вивчала вплив мікроциду на групи бактерій, який є збудниками хвороб людини. І дружина, і дочка, яку на честь мами назвали Валентиною, а батько за голубі очі з любов’ю називав Волошкою, захистили кандидатські дисертації в галузі біологічних наук і в повному розумінні стали продовжувачами справи Миколи Макаровича, кожна в свій час і у окремих напрямах біологічних наук. На превеликий жаль, цей шлюб тривав недовго... Однак він завжди щиро спілкувався з дочкою, племінниками, онуками...

Державний іспит, на який кращий студент... не з’явився

Інтерес до дослідницької діяльності у молодого вченого був такий великий, що напередодні останнього державного іспиту він поїхав у... захоплюючу ботанічну експедицію... Відтак на екзамен він не з’явився і диплом про вищу освіту так і не одержав. Але це здавалося йому такою формальністю поряд із захоплюючими пізнавальними горизонтами, які відкривала йому поїздка... Це спричинилося навіть до курйозу під час захисту докторської дисертації у 1954 році. До вищої атестаційної комісії надійшла анонімка, яка викликала вибух сміху у всіх, хто її прочитав, що професор... не має закінченої вищої освіти.. Це було насправді так, але заслуги його перед наукою вже на той час були такі значні, що цей факт проігнорували.

Батьків сад на кшталт мічурінського

Батьки Миколи Макаровича були простими селянами, мали великий сад і баштан за селом (такі рідкісні за врожайністю північноукраїнські баштани описані у Макаренка в “Педагогічній поемі”). Макар Євменович виписував рідкісні мічурінські сорти яблунь, груш, вишень, слив, прищеплював по кілька сортів яблунь на одному дереві. Від зорі і до зорі трудилися колгоспники на землі, яка віддячувала їм високими врожаями. У 1937 р. багатьох кращих господарів села, у якому було більше тисячі дворів, у тому числі і Підоплічка, заарештували. Ходили чутки, що їх невдовзі розстріляли без суду і слідства біля Уманської тюрми. Де їхні могили, й досі невідомо До Козацького ніхто з них більше ніколи не повернувся...Майже через два десятиліття прийшла ухвала про реабілітацію. Але ця рана кровоточила довго, як і загибель старшого брата Михайла після революції, як і варварське вирубання лісів...Через це Микола Макарович не вступив до партії.

Хата, у якій народився і виріс великий учений, зазнала перебудов, але збереглася до наших днів, а великий фруктовий сад, закладений батьком, квітував до 1956 року, поки була жива і доглядала його мама Улита Вакулівна. Багато праць і фотографій ученого зберігаються у Звенигородському краєзнавчому музеї.

“Мій тато теж сидів у тюрмі!”

Якось на уроці вчителька розповідала, що вождь Сталін сидів у царській тюрмі, тоді тікав з неї...Першокласниця Валюша не витримала припливу гордощів за батька, який своїм життям схожий на дідуся Сталіна і радісно загукала з першої парти:

– Мій тато теж сидів у тюрмі! – це був тридцять сьомий рік.

Так, це було зимою 32-33-го. Миколу близько трьох місяців тримали у Лук’янівській в’язниці, камера в окремі дні була так забита людьми, що ніде було не тільки лягти, а й сісти. Люди стояли впритул один до одного, чекали на вирок, їх не годували. А була страшенно холодна зима. Люті морози наче знущалися і над дружинами, що стояли у багатолюдному натовпі біля тюремної брами, чекаючи своєї черги віддати передачу, і над тими, хто замерзали, стоячи в камерах...Валентина Андріївна так застудилася в тих чергах, що їй навіть оперували середнє вухо...А передача у ті голодні й холодні роки була майже завжди однаково бідна – казан з пісним борщем, який і борщем можна було назвати умовно, але готувала його з великою любов’ю, відмовляючи собі у всьому і вже була така худенька, аж прозора, що вже й охоронцям стало жаль її і сказали, щоб підходила без черги. А звинувачення було таке, мовляв, він не той, за кого себе видає. Дружина добивалася звільнення, ходила кабінетами. Може, саме завдяки її клопотанням, так же несподівано, як і заарештували, Миколу Макаровича випустили...

Микола Макарович був неординарною людиною у всьому... І абсолютно не схожим на стандартного кабінетного ученого. Де б не з’являвся, він ставав душею товариства, жартував, розповідав цікаві історії, згадував цікаві моменти з творів світової класичної літератури, особливо любив цитувати Анатоля Франса... Розмовляв завжди українською мовою, його народний гумор був невичерпний... Дуже любив слухати ліричні пісні, а особливо класичну музику. Його інтелігентність і широта знань у різних галузях науки і культури вражали... Навіть за обсягом написаних праць можна говорити про титанічну роботу вченого в обраній галузі... Щодня, майже без вихідних, свят і відпусток він до півночі просиджував за мікроскопом у своїй лабораторії... Він був занурений у свої дослідження, кабінет його був завалений папками з науковими роботами, які чекали на його авторитетне слово...

Такі смачненькі булочки!

М.М.Підоплічко весь час був у пошуках. Досліджував все нові й нові види грибів. Траплялися й курйози. Одного разу, коли Микола Макарович від’їжджав до Москви, його племінниця Галина Макарівна Гнатюк, тоді студентка Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, запропонувала наглядати за його кімнатою. Прийшовши через декілька днів, дівчина почала залюбки прибирати і порядкувати. На підвіконні, етажерці й столі побачила розрізані уздовж булочки. Деякі вкрилися цвіллю, і вона їх викинула, а свіжі з’їла. Вони були дуже смачненькі! Коли Микола Макарович повернувся, то одразу ж запитав, де ж булочки? У племінниці майнула думка: “Невже мій дядько такий жадібний?” “Я їх з’їла “, – зніяковіла дівчина. “От шкода, я ж висіяв на них такі цінні гриби”...

Усьому, чим тільки займався, він віддавався палко, з усіма силами своєї глибокої цільної талановитої натури, щиро і завзято, абсолютно не дбаючи про матеріальні блага і відзнаки (досить сказати, що тривалий час професор Підоплічко жив у комунальній квартирі). Нагороди самі знаходили його. Найулюбленіше захоплення у вільний час – риболовля на Дніпрі зі спінінгом. Це було схоже на ілюзіон – щуки, роззявивши пащі, так і вистрибували з дніпровських глибин на живця... Рибу вудив він так азартно і енергійно, як і фотографував на дозвіллі своїх рідних і друзів, як робив усе в житті! Величезною енергією, повною відсутністю половинчастості і лицемірства він нагадує чомусь Ніагарський водоспад. За все життя тільки раз був у відпустці в Криму. На всі умовляння родичів поїхати на відпочинок, жартома відбувався афоризмом: “Творча праця продовжує життя”.

Кілька останніх років життя він, такий замолоду огрядний, ставний, показний, висох і був прикутий до інвалідного крісла, але розпорядок дня його і в 70 років при цьому майже не змінився: зранку до півночі він сидів за мікроскопом і своїм чітким почерком робив записи на білих аркушах. Гангрена спалювала його могутнє тіло, один по одному ампутували пальці ніг... А він спішив закінчити працю всього свого життя: “Гриби – паразити культурних рослин” у трьох томах, яка побачила світ у 1977-78 роках – вже після його смерті, завдяки самовідданій праці його дочки. За тиждень до смерті він зробив останні записи у рукописах, завершив дослідження і сказав:

–Я вже все зробив...– і після цього вже не піднімався з ліжка...

Валерій Бурій Підоплічко Іван Григорович (1905–1975) — провідний фахівець в галузі палеотеріології та історії фауни. Директор Інституту зоології НАНУ, академік НАНУ, фундатор серії 'Фауна України' та журналу 'Вісник зоології'. Автор численних праць, у тім числі 'Про льодовиковий період', розробник низки нових підходів в теріології, у тім числі щодо аналізу пелеток.

Валерій Бурій

Звенигородець Підоплічко знав про динозаврів більше, аніж наші сучасники – про корову…

http://www.pres-cent... width='250' alt='Іллюстрація до новини "Окрасою Палеонтологічного музею, створеного в українській столиці уродженцем Звенигородщини, стало знайдене в Межирічі на Канівщині житло первісних людей, зроблене з кісток мамонта"' style='margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; font-size: 8.80000019073486px; clear: both;'>
Окрасою Палеонтологічного музею, створеного в українській столиці уродженцем Звенигородщини, стало знайдене в Межирічі на Канівщині житло первісних людей, зроблене з кісток мамонта

Опинившись між експонатами воістину одного з найкращих музеїв України – Київського палеонтологічного, знайте, що створив його і першим очолив уродженець (1905 р.) звенигородського села Козацьке Іван Підоплічко.

Мало того – наш земляк, організатор найповнішого зібрання викопних решток тварин і рослин минулого, ретельно вивчивши їх, першим у науці прийшов до революційного висновку: так званого льодовикового періоду в історії Землі не було!

Розроблена ним теорія антигляціалізму – про те, що ніколи не було періодів та епох, коли льодових мас на Землі було б більше, аніж сьогодні, й нині здобуває все більше прихильників у наукових колах світу…

Після школи в рідному Козацькому син сільського столяра Іван Підоплічко продовжив навчання на педагогічних курсах у Корсуні-Шевченківському, а потім у цьому ж місті працював учителем. Першою його справою в науці стало вивчення комах-шкідників народного господарства і посада інспектора губземуправління в Києві. В 1930-х роках закінчує водночас дві аспірантури. Але коли розпочинається війна з фашистами, здавалось би, класичний інтелігент, який має військкоматівську 'бронь', проситься добровольцем на фронт. Той, хто ще вчора захищав кандидатську дисертацію, йде захищати Батьківщину звичайним рядовим. Ще вчора він приколював на шпильки комах-шкідників, а тепер йде у штикову атаку на набагато серйознішого ворога… У армії Підоплічко ріс так само швидко, як у науці: погони рядового на плечах змінили офіцерські, а на грудях заблищали медаль 'За оборону Сталінграда', орден Червоної Зірки та інші бойові відзнаки.

Після війни Іван Підоплічко повертається в науку, згодом стає професором Київського держуніверситету, академіком АН УРСР, заслуженим діячем науки, директором Інституту зоології та Палеонтологічного музею. Перу Підоплічка належить понад 900 наукових праць, присвячених вимерлим і сучасним тваринам, а його теорії, завершити дослідження яких він не встиг, досі стають предметом дослідження багатьох науковців по всій планеті…

Валерій Бурій

Іван Григорович Підоплічко народився в сім'ї сільського столяра. Початкову освіту отримав у сільській школі, де навчався до 1917 р. Після її закінчення вступає до учительської семінарії, де навчається впродовж трьох років (1918—1921), а далі відвідує заняття на Вищих педагогічних курсах у Корсунь-Шевченківському з 1922 по 1924 р. Згодом він починає свою педагогічну і наукову діяльність — працює вчителем середньої школи та інструктором з боротьби із шкідниками сільського господарства в губернському земельному управлінні м. Києва.

Вищу освіту І. Підоплічко отримує в Ленінградському інституті прикладної зоології та фітопатології, де навчається з 1925 по 1927 р. Після закінчення стає спеціалістом вищої кваліфікації із захисту рослин. Одночасно працює на посаді асистента і спеціаліста відділу ентомології Київської сільськогосподарської дослідної станції та старшого асистента Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості. Активно працює в галузі науки — проводить дослідження і впровадження у практику нового погадкового методу вивчення дрібних ссавців за їх кістковими залишками у погадках сов та інших хижих птахів. Як результат досліджень вчений отримує дані щодо поширення дрібних ссавців та їх екології на території України і виділення серед них шкідливих груп. Публікує кілька статей і книжок, присвячених цьому питанню: Захист корисних птахів. — К., 1925; Про погадки // Листок боротьби з шкідниками. — 1925. — Ч. 6; Дослідження фауни ссавців за погадками птахів // Захист рослин. — 1928. — Вип. 3—4; Шкідливі гризуни Правобережного Лісостепу та значення окремих груп у сільському господарстві. — К., 1930; До вивчення звірів-землериїв та їх кротовин // Четвертинний період. — 1931. — Вип. 3; Посібник з використання цукрорадгоспами і цукрозаводами боротьби з гризунами в приміщеннях, кагатах і скиртах. — X.; К., 1932 та ін.

У період з 1931 по 1935 р. І. Г. Підоплічко закінчує дві аспірантури — при Українському науково-дослідному інституті геології ВУАН (спеціальність — палеонтологія і стратиграфія) та при Інституті зоології і біології ВУАН (спеціальність — палеонтологія), після чого відразу захищає кандидатську дисертацію на тему 'Походження сучасної фауни ссавців УРСР'. Ступінь кандидата біологічних наук дав змогу Івану Григоровичу створити і очолити групу палеозоологів в Інституті зоології та біології ВУАН. Одночасно з 1934 по 1941 р. він працює на посаді старшого наукового співробітника Інституту археології АН УРСР. А в 1939 р. він стає доцентом кафедри палеонтології та кафедри історичної геології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Під час Великої Вітчизняної війни Іван Григорович зі зброєю в руках захищав рідну Батьківщину і пройшов важкий шлях до перемоги від Сталінграда до Берліна. Після закінчення війни І. Г. Підоплічко активно продовжує свою наукову діяльність в Інституті археології, у Київському університеті та в улюбленому відділі палеозоології.

У 1950 р. захистив докторську дисертацію на тему 'Загальні риси історії четвертинної фауни Європейської частини СРСР'. А вже через два роки стає проректором з наукової роботи в Київському університеті; з 1952 по 1959 р. — професор кафедри історичної геології.

Робота Івана Григоровича в Інституті зоології та біології ВУАН під час керування невеличкою групою палеозоологів з часом переросла в завідування відділом палеозоології (з 1947 р.). У 1955—1957 рр. учений займає посаду заступника директора з наукової частини, а з 1965 по 1973 р. — посаду директора Інституту зоології АН УРСР. З 1973 р. — завідуючий Палеонтологічним музеєм та директор Центрального науково-природничого музею АН УРСР.

Одночасно з 1966 по 1970 р. І. Підоплічко — академік-секретар Відділення загальної біології, член Президії АН УРСР, а з 1958 по 1967 р. — заступник головного редактора Української Радянської Енциклопедії.

Наукова спадщина І. Г. Підоплічка величезна і заслуговує на детальну увагу. Її можна поділити на кілька галузей, основною з яких, звичайно, є зоологія. Окрім вищезгаданих праць у цій галузі, вчений здійснив кілька важливих досліджень у галузі систематики окремих груп і всього класу ссавців загалом, а також походження свійських тварин. Під його керівництвом видавалась 40-томна серія 'Фауна України' (з 1956 p.); відбувалось редагування журналу 'Вісник зоології' (з 1967 р.) та збірників 'Викопні фауни України і суміжних територій' (1962) і 'Природна обстановка і фауни минулого' (1963—1975).

Дослідження у галузі викопної фауни були тісно пов'язані з вивченням кісткових залишків, які були знайдені в палеологічних та археологічних експедиціях. Тому з упевненістю можна сказати, що археологія — друга важлива галузь наукової діяльності вченого. За тривалий час своєї археологічної та палеонтологічної діяльності І. Г. Підоплічко дослідив понад 25 тис. кісток різних тварин, а відомості досліджень виклав у двотомній праці 'Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР' (1938, 1956). Утворення окремого напряму в науці — археологічної палеонтології почалося з першої праці І. Підоплічка 'Гризуни та хижаки з розкопин у с. Журавці Прилуцької округи', яку він написав у результаті досліджень матеріалів під час розкопок Журавської пізньопалеотичної стоянки на Чернігівщині. Пізніше І. Г. Підоплічко створить українську школу палеозоологів.

У 30-ті роки Іван Григорович бере участь у багатьох археологічних експедиціях, а з 1935 р. починає власні дослідження, які будує на комплексному підході до вивчення об'єктів. Окрім отриманих матеріалів вивчає геологічні умови залягання культурного прошарку і палеогеографію місцевості, склад і характер фауністичних рослинних залишків, знаряддя праці і техніку їх виготовлення, господарство і побут мешканців стародавніх поселень.

Післявоєнний період у дослідженнях палеолітичних пам'яток І. Г. Підоплічка увійшов до світової наукової історії представленням предметних реконструкцій таких пізньопалеотичних осель, що були збудовані з кісток великих тварин, зокрема мамонта. Це відкриття Івана Григоровича отримало всесвітнє визнання.

Ще одним важливим науковим напрямом у діяльності Підоплічка було створення теорії антигляціалізму — стверджування факту відсутності у минулому льодовикового періоду. Докази, які були представлені на основі глибоких археологічних досліджень знайдених фауністичних залишків, учений виклав у чотиритомній праці 'Про льодовиковий період' (К., 1946—1956). І. Г. Підоплічко стверджував, що в історії існування Землі ніколи не було періоду, коли Земля була б вкрита шаром льоду. Те, що вчені називали льодовиковим періодом, зводиться до широкого похолодання у Східній Європі в палеолітичному періоді. Звичайно, ця теорія не була одразу сприйнята вченим світом, хоча з часом отримала багато послідовників і посіла вже сьогодні певне місце серед основних теорій для пояснення змін природних умов в антропогені. З цього питання у науковій літературі відомі праці вченого 'Про клімати і ландшафти минулого' (3 томи, 1952—1959) та серія 'Природна обстановка і фауни минулого' (1963—1975).

Варто відзначити і таке надбання Івана Григоровича, як колагеновий метод визначення геологічного віку кісток антропогенової епохи, який вчений детально розробив і глибоко обґрунтував на врахування поступового зникнення залишків органічної речовини (колагену). Завдяки цьому методу можна досліджувати практично необмежену кількість зразків — викопних кісток різного віку, за рахунок чого стало можливим робити потрібну кількість аналізів для перевірки достовірності показників. З цього питання є така цікава праця вченого, як 'Новий метод визначення геологічного віку викопних кісток четвертинної системи' (К., 1952).

У процесі дослідження фауни минулого України І. Г. Підоплічко отримав змогу довести значну роль антропічних факторів у процесі зникнення великих тварин антропогену (мамонт, північний олень, волохатий носоріг).

Цікавило також ученого і питання походження тварин, а саме територія і природні умови виділення людини з тваринного світу. Він вважав, що цей процес відбувався на території Великого Середземномор'я. Також Івану Григоровичу належить кілька схем стосовно розвитку життя на землі та походження людини з реконструкціями давніх ландшафтів (див., наприклад: 'Коротка історія Землі', 1958).

З 1956 по 1964 р. Іван Григорович керує групою антропології Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одночасно очолює Комісію з охорони природи АН УРСР та обіймає посаду заступника голови президії Республіканської ради Товариства охорони природи. Як добрий історик науки він був одним із наукових керівників під час видання 'Історії Академії наук УРСР', яка побачила світ у 1967 р.

Він був також ініціатором створення і керівником (1964—1975) Центрального науково-природничого музею АН УРСР.

І. Г. Підоплічко помер 20 червня 1975 р. в Києві.

Валерій Бурій

професор Іван ПІДОПЛІЧКО

Підоплічко Іван Григорович — провідний фахівець в галузі палеотеріології та історії фауни. Автор численних праць, у т.ч.'Про льодовиковий період', двох випусків 'Фауни України', розробник низки нових підходів в теріології, зокрема вивчення пелеток хижих птахів, визначення історичного віку викопних зразків тощо. Одна з ключових постатей в історії теріології в Україні з низкою визнань вищого рангу: директор Інституту зоології НАНУ, академік НАНУ, головний редактор журналу 'Вісник зоології'. Текст наводиться за публікацією в журналі 'Вісник зоології' (2005, Том 39, № 6, с. 83-85).

ИВАН ГРИГОРЬЕВИЧ ПИДОПЛИЧКО (к 100-летию со дня рождения)

В августе 2005 г. исполнилось 100 лет со дня рождения Ивана Григорьевича Пидопличко - заслуженного деятеля науки УССР, известного зоолога и палеонтолога, талантливого педагога, организатора и популяризатора науки. Впечатляющая работоспособность, глубокая эрудиция, широта интересов, умение не отступать перед трудностями и природный талант позволили ученому внести весомый вклад в развитие не только биологии, но и геологии, палеогеографии, археологии, антропологии, охраны природы, музееведения. Многогранная и плодотворная творческая деятельность зоолога-энциклопедиста делает его ярким представителем украинской и мировой науки ХХ века.

Иван Григорьевич Пидопличко родился 2 августа 1905 г. в с. Казацком Звенигородского р-на Черкасской обл. Его отец, Григорий Аврамович, был столяром, мать, Феодосия Порфирьевна, занималась домашним хозяйством, а потом работала в колхозе. После окончания Высших педагогических курсов в г. Корсунь-Шевченковском (1924 г.) И. Г. Пидопличко некоторое время работал в этом городе учителем, но вскоре получил место инструктора в Губернском земельном управлении г. Киева. Научная деятельность девятнадцатилетнего юноши началась с изучения вредителей сельского хозяйства, и его первая публикация была посвящена жукам - вредителям картофеля.

В 1925-1931 гг. молодой исследователь продолжает работать в этом направлении, а также учиться в Ленинградском институте прикладной зоологии и фитопатологии, после окончания которого в 1927 г. ему присваивают звание специалиста высшей квалификации по защите растений. Именно на это время приходится разработка И. Г. Пидопличко и широкое внедрение в научную практику оригинального метода изучения мелких млекопитающих по их костным остаткам в погадках сов и других хищных птиц. Этот метод по сей день применяют орнитологи и специалисты по грызунам, он используется также в прикладной сельскохозяйственной науке.

Иван Григорьевич, интенсивно изучавший систематику, распространение и экологию грызунов Украины, постепенно перешел к исследованию всей фауны млекопитающих данного региона, заинтересовавшись ее историей и развитием в минувшие геологические эпохи. В связи с необходимостью углубить свои знания по этим вопросам в 1931-1935 гг. И. Г. Пидопличко заканчивает две аспирантуры - при Украинском научно-исследовательском институте геологии ВУАН (специальность - палеонтология и стратиграфия) и Институте зоологии и биологии ВУАН (специальность - палеонтология).

В 1935 г. И. Г. Пидопличко защитил кандидатскую диссертацию по теме 'Происхождение современной фауны млекопитающих УССР' и возглавил созданную им группу палеозоологии в Институте зоологии и биологии ВУАН, позднее преобразованную в отдел, которым он руководил до 1973 г. Одновременно он работал в Институте археологии и Киевском университете.

Во время Великой Отечественной войны (с 1941 г. по 1945 г.) И. Г. Пидопличко добровольцем ушел на фронт. Вначале был рядовым, а потом строевым и штабным офицером. Он прошел славный боевой путь от Сталинграда до Берлина. Родина высоко оценила боевые заслуги И. Г. Пидопличко, наградив его орденом Красной Звезды, медалями 'За оборону Сталинграда', 'За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.' и другими боевыми наградами.

После войны И. Г. Пидопличко активно включается в научную и педагогическую деятельность: возглавляет Отдел палеозоологии в Институте зоологии АН УССР, работает в Институте археологии АН УССР, преподает в Киевском университете и уже в 1950 г. защищает докторскую диссертацию по теме 'Основные черты четвертичной фауны Европейской части СССР'. С 1952 по 1959 г. Иван Григорьевич - профессор кафедры исторической геологии Киевского государственного университета. Достойной оценкой напряженной работы стало избрание его в 1961 г. членом-корреспондентом Академии наук УССР. Многогранная деятельность продолжалась и дальше, и уже в скором времени, в 1967 г., И. Г. Пидопличко становится академиком АН УССР. Несколько раньше, в 1965 г., ученому присвоили звание заслуженного деятеля науки УССР.

Ивана Григорьевича по праву можно назвать основоположником археозоологических исследований на Украине. Он участвовал и нередко руководил раскопками ряда палеолитических памятников (Чулатов, Гонцы, Новгород-Северский, Ильинка, Амвросиевка, Добраничевка и др.), ставших впоследствии всемирно известными. Имея такой серьезный задел, на основе тщательного изучения культурных остатков на стоянках человека в Мезине и Межиричах академик И. Г. Пидопличко впервые в науке реконструировал позднепалеолитические жилища (или культовые сооружения), при строительстве которых были использованы кости крупных животных, прежде всего мамонта. Эти жилища приобрели мировую известность и побывали на выставках в Японии, Швеции и Германии. Изучая остеологические материалы как из позднего палеолита, так и костные остатки голоценового возраста, ученый много внимания уделял вопросам происхождения домашних животных.

Установление смешанного состава фауны плейстоцена и некоторые другие данные привели И. Г. Пидопличко к выводу об отсутствии ледникового периода в историческом прошлом и создании им теории антигляциализма, которая и ныне является предметом научных дискуссий (4 выпуска 'О ледниковом периоде', 1946-1956; 3 выпуска в соавторстве с П. С. Макеевым 'О климатах и ландшафтах прошлого', 1952-1959).

Академик И. Г. Пидопличко был не согласен с тем, что вымирание таких крупных животных четвертичного периода, как мамонт, шерстистый носорог, гигантский олень и др., было обусловлено только действием природных факторов. На основе многочисленных данных он доказывал, что влияние человека могло быть едва ли не главнейшим в этих процессах. Спорными являются взгляды Ивана Григорьевича относительно прародины человечества, тем не менее, он совершенно верно представлял себе те природные условия, в которых происходила эволюция человека.

Значительное внимание Иван Григорьевич уделял вопросам относительной и абсолютной геохронологии плейстоцена. Он детально разработал и обосновал коллагеновый метод определения геологического возраста костей плейстоценовых животных, основанный на учете постепенного уменьшения в них органического вещества. Данный метод не утратил своей актуальности и в наше время.

Как биолог и гражданин И. Г. Пидопличко много сделал для охраны природы Украины, всегда отстаивая свою принципиальную позицию. Длительное время он возглавлял Комиссию по охране природы АН УССР (1955-1964) и был заместителем председателя президиума Республиканского совета Общества охраны природы (1953-1961).

И. Г. Пидопличко - ученый широкого профиля и глубокой эрудиции постоянно совмещал активную разностороннюю научную деятельность со значительной организационной работой. Возглавляя с 1965 по 1973 гг. Институт зоологии АН УССР, он также исполнял обязанности академика-секретаря Отделения общей биологии АН УССР (1966-1970), члена Президиума АН УССР, вице-президента Всесоюзного териологического общества (1973-1975). Как заместитель главного редактора с 1958 по 1967 гг. он был среди тех, кто заложил научно-методические основы Украинской Советской Энциклопедии. Иван Григорьевич принимал непосредственное участие в редактировании рукописей и сам написал немало оригинальных статей для этого издания.

Первые находки некоторых видов грызунов на территории Украины, создание каталога местонахождений вымерших фаун УССР, палеоландшафтные реконструкции, происхождение янтаря, открытие тундро-степной 'смешанной фауны' Новгород-Северской позднепалеолитической стоянки, происхождение лессов, причины вымирания мамонтовой фауны, изучение позднемиоценовой и плиоценовой фаун Украины и новые описания отдельных их представителей, уточнение научной терминологии и номенклатуры - это далеко не полный перечень того, что было сделано Иваном Григорьевичем, помимо уже упомянутых выше разработок и исследований.

За 50 лет, отданных любимому делу - науке, И. Г. Пидопличко опубликовал свыше 900 работ (среди них 18 научных и научно-популярных книг), посвященных изучению современной и вымершей фауны разных геологических эпох, природной обстановки и геохронологии четвертичного периода, происхождению жизни на Земле, а также появлению рода Homo и его истории, вопросам охраны природы и роли человека в биосфере, исследованию археологических памятников, атеистической пропаганде и популяризации научных знаний.

И. Г. Пидопличко немало сделал для подготовки новых обобщающих зоологических изданий. Так, ему принадлежала инициатива создания 40-томной серии 'Фауна Украины' (с 1956 г. уже вышло 68 выпусков в 28 томах), сборников 'Ископаемые фауны Украины и сопредельных территорий' и 'Природная обстановка и фауны прошлого'. Научный журнал 'Вестник зоологии' был основан благодаря усилиям Ивана Григорьевича в 1967 г., ответственным редактором журнала он оставался до конца своих дней. Сейчас 'Вестник зоологии' - ведущее зоологическое издание в Украине и реферируется многими зарубежными журналами. Не считаясь с постоянной загруженностью собственными научными исследованиями и научно-организационными делами, Иван Григорьевич много сил отдавал работе с молодыми кадрами. Всего за свою жизнь академик И. Г. Пидопличко подготовил свыше 30 кандидатов и докторов наук разных специальностей. За выдающиеся заслуги в научной и научно-организационной работе И. Г. Пидопличко удостоен высоких правительственных наград - ордена Трудового Красного Знамени, медали 'За доблестный труд', 'В честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина' и Почетной Грамоты Президиума Верховного Совета Украинской ССР. Однако наибольшим достижением Ивана Григорьевича было создание единого музейного комплекса, в котором представлены все естественные науки. Эту идею ученый вынашивал всю свою жизнь. По инициативе И. Г. Пидопличко, поддержанной Президиумом АН УССР и одобренной правительством республики (Постановление Совета Министров УССР № 440 от 8 июня 1966 г.), был организован уникальный для стран Восточной Европы Центральный (с 1996 г. Национальный) научно-природоведческий музей АН УССР, включающий в себя Археологический, Геологический, Палеонтологический, Зоологический и Ботанический музеи. С 1965 г. по 1975 г. Иван Григорьевич возглавлял Научный совет ЦНПМ, а в 1973-1975 гг. был его директором. Много времени и внимания он уделял и другим музеям, а также развитию музейного дела в Украине в целом, будучи на протяжении 10 лет председателем Музейного совета при АН УССР. За научную разработку и создание ЦНПМ АН УССР - одного из крупнейших естественноисторических музеев СССР - в 1975 г. академику И. Г. Пидопличко присуждена Государственная премия Украинской ССР.

Особое место в жизни и деятельности И. Г. Пидопличко заняло создание Палеонтологического музея, отразившего его научные интересы и взгляды. Так, воззрения Ивана Григорьевича на развитие органического мира на Земле представляет и экспозиция музея в целом, и историко-геологическая концепция построения последней. Его исследования в области археологии и этнографии воплотились в реконструкциях Мезинской и Межиричской позднепалеолитических стоянок, а взгляды на происхождение и расселение человека - в соответствующей экспозиции и диораме 'Археантропы'. Значительное внимание уделено археозоологии, проблемам одомашнивания животных и роли человека в исчезновении крупных травоядных. Пожалуй, только антигляциалистическая теория ученого не нашла отражения в этом музее.

Иван Григорьевич Пидопличко ушел из жизни 20 июня 1975 г., не реализовав полностью свой огромный научный потенциал, не осуществив многих планов и замыслов. Талантливый исследователь был чутким, доброжелательным человеком, искренним, бескорыстным наставником. Еще не одно поколение будет изучать труды Ивана Григорьевича, развивать его идеи, пользоваться собранными им материалами, а признательные жители Киева и гости столицы Украины всегда будут посещать созданный им музей, любуясь его экспозициями, уникальными экспонатами, познавая флору и фауну разных геологических эпох, современную природу, себя и свое прошлое. Уже 70 лет существует основанный И. Г. Пидопличко отдел палеозоологии и почти 40 лет - Научно-природоведческий музей, сотрудники которых хранят традиции, заложенные выдающимся ученым и организатором.

Закрити