|
У Рівному вчителька математики Шама Олена Олексіївна стала абсолютною рекордсменкою області за кількістю учнів, які здобули найвищий результат — 200 балів — на національному мультипредметному тесті 2025 року. Таких учнів у неї — десятеро. Абсолютне лідерство за кількістю 200-бальників нині на Рівненщині тримає Обласний науковий ліцей у Рівному. Одразу 14 випускників закладу отримали максимальні бали на національному мультипредметному тесті. Із них десять – учні однієї вчительки. Йдеться про Олену Шаму – досвідчену педагогиню, яка вже 16 років викладає в ліцеї. За словами директорки закладу Наталії Сосюк, пані Олена – вимоглива, креативна, ініціативна і водночас дуже уважна до кожного свого учня. Щороку вона має призерів олімпіад, конкурсів МАН та інших інтелектуальних змагань. Цьогорічні результати випускників вражають: десятеро з них набрали по 200 балів на НМТ, десятки інших – по 197–198. За успіхи у підготовці учнів обласна рада відзначила Олену Шаму цінним подарунком – наручним годинником. – Приємно було особисто подякувати їй за працю, – зазначив очільник обласної ради Андрій Карауш. – Ми поспілкувалися за кавою, і я ще раз переконався: ця людина справді любить свою справу. А ще вона каже: для хорошого результату потрібна не лише мотивація, а й належні умови. І в цьому ліцеї, за її словами, вони справді створені. До слова, Обласний науковий ліцей утримує цьогоріч першість серед усіх навчальних закладів області за кількістю учнів, які здобули максимальний результат на НМТ. Найближчий заклад-конкурент має удвічі менше 200-бальників. 07.2025 Наталія Ягущина |
9 липня 2025
|
5 липня у Хорватії, на Загребському іподромі, відбувся безпрецедентний концерт хорватського співака Марко Перковича Томпсона. За словами організаторів, захід зібрав 504 тисячі людей, що стало наймасовішим музичним концертом в історії Хорватії та одним із найбільших у світі. Концерт вирізнявся не лише масштабом, але й глибокою символічністю. У центрі шоу — християнські теми, які Томпсон послідовно просуває у своїй творчості. Під час концерту над натовпом з’явився гігантський сяючий хрест, створений із понад 1000 дронів, що також формували ікону Діви Марії, хорватський герб та національний прапор. Ці зображення супроводжували виступи Томпсона, який закликав до духовного відродження та повернення до християнських коренів. Хрест, що символізує християнську віру, особливо католицьку ідентичність Хорватії, мав на меті передати єдність, віру та національну гордість. Виходячи на сцену, Томпсон сказав натовпу, що «цим концертом ми покажемо нашу єдність». Він закликав решту Європи «повернутися до своїх традицій та християнського коріння». Впродовж вечора звучали пісні, що оспівують віру, сім’ю та гідність народу. Концерт Томпсона в Загребі став не лише рекордним з точки зору аудиторії, але й глибоко ідеологічним посланням, що поєднало шоу-бізнес, національну символіку та релігійний меседж. Подія вразила не тільки масштабом, а й здатністю звернути увагу суспільства на духовні цінності, що формують основу хорватської ідентичності. ✍️Всі разом |
8 липня 2025
|
Весь світ б’ється над дилемою: що зробити, щоби війну припинити? Кілька лайфхаків зісередини: 1. Рішуче заборонити всі концерти, гастролі й музично-естрадні дійства – і через певний час опечалене населення разом із безробітними артистами почнуть бити на сполох. Бо поки фронт стікає кровію, а вся країна нон-стоп концертує й двіжує – війна може тривати вічно. 2. Закрити на замок усі театри, музеї, фестивалі й культурні локації – і тоді шокована інтелігенція почне думати, як припиняти війну, а не як поминати загиблих перед кожним спектаклем. 3. Заморозити всю розважально-відпочинкову індустрію (буковелі, яблуниці, поляниці, клуби, басейни, тераси, паби, сауни, готелі, скансени, садиби, колиби, чани) – бо поки люди релаксують собі в задоволення під час війни, то війна може тривати вічно. 4. Замкнути кордон для жінок 18-60 років – бо поки половина населення за статевою ознакою не має ніяких обтяжень війни, вона може тривати вічно. Поки більша частина країни розважається, фестивалить і п’яно горланить на стадіонних концертах «Я не здамся без бою» - доти війна триватиме вічно. Щоб думати, як припиняти війну, вона має стати нестерпною для абсолютно всіх. Повнота життя під час війни робить її вічною. |
8 липня 2025
|
1887-го, через чотири роки після повернення із заслання, Яків Шульгин одружився з Любов’ю Устимович. Упродовж наступних років у пари народилося четверо дітей: Надія, Олександр, Володимир і Микола. Сільське походження Любові Шульгиної-Устимович означало, що її діти з раннього дитинства мали можливість добре ознайомитися з українським селянством. Любов Шульгина з дитинства знала українську мову — або, точніше, сільський діалект Полтавщини. Її володіння українською відігравало головну роль у самовизначенні сім’ї Шульгиних як родини «патріотичного духу». У спогадах, написаних через кілька десятиліть, Олександр Шульгин стверджував, що в дитинстві в їхньому домі «завжди панувала українська мова. […] за весь свій вік ні я, ні сестра, ні брати не сказали до мами чи до батька ні одного слова по-російскому». У публічній сфері поява українськомовної інтелігенції дивувала деяких спостерігачів: в Олександрових спогадах згадано, як російськомовні жінки в Єлисаветграді дивувалися його матері, цій «дивній дамі, яка вдягнена в малоросійський стрій, тримає своїх дітей за руку і розмовляє з ними малоросійською». Тим часом українофіли, такі як драматург Іван Карпенко-Карий, були вражені, коли почули дітей, які розмовляли українською. Щоб передати українофільські та народницькі погляди дітям, Любов Шульгина до приблизно чотирнадцяти років навчала їх вдома. Це давало їй змогу викладати деякі предмети українською та додавати специфічну українську складову до офіційної програми. Любов з дуже раннього віку читала своїм дітям вірші Шевченка; за свідченнями, Володимир 5-річним міг прочитати з пам’яті «Гайдамаків». У мемуарах, написаних наприкінці життя, Олександр Шульгин зазначав, що домашня освіта була основним чинником, який прищепив йому, братам і сестрі національний світогляд. У національному русі українська мова виконувала три функції. По-перше, це був бажаний засіб самовираження українського проєкту. Проте на практиці українофіли в Російській імперії зазвичай писали й часто розмовляли російською. По-друге, інституціоналізація української мови була однією з головних цілей руху. Після 1876 року активісти боролися за легалізацію українськомовних видань; після 1905-го — за українськомовні школи та суди. По-третє, використання української мови мало важливий символічний вимір. Поки більшість суспільства вважала «малоросійську» лише селянським діалектом, послуговування цією мовою в міському оточенні інтелігенції допомагало ідентифікувати себе українофілом. Це сигналізувало і прихильникам, і опонентам, що українська може стати відповідним засобом комунікації для всіх сфер життя. |
8 липня 2025
|
Батько подивився здивовано й уточнив: — Пʼять тисяч доларів? А скільки взагалі коштує весілля? —П’ятнадцять тисяч. Ми вже взяли кредит, використали всі наші заощадження, але все ще не вистачає. Ти ж казав, що якщо колись мені буде потрібна допомога, я можу звернутися до тебе… Батько на мить замовк, а потім сказав: — Приведи свою наречену. Я чекатиму вас у себе в кабінеті. За якийсь час наречені прийшли. Батько тепло їх привітав, пригостив напоями й запитав: — Ви сказали, що весілля коштує 15 тисяч доларів. Можна дізнатися, чому так багато? — Це ж наш великий день, — відповів син. — Ми хочемо гарне свято, з багатьма гостями. Вона завжди про це мріяла. Батько подивився на наречену й запитав: — Ти мріяла про розкішне свято чи про щасливий шлюб? Вона трохи задумалась, а потім відповіла: — Про щасливий шлюб, звісно. Тоді батько сказав спокійно: — Послухайте, весілля триває одну ніч. А шлюб — усе життя. Немає сенсу залазити в борги заради вечірки. Більшість гостей, можливо, вже за кілька років зникнуть з вашого життя. — Я теж колись влаштував велике весілля, — поділився він. — Уліз у борги, всі наїлися, натанцювались, повеселились. А коли свято закінчилося, залишились тільки ми з мамою… і борг. — Ніхто потім нам не допомагав. Ніхто не платив за оренду житла чи рахунки. Дехто навіть пліткував за спиною, коли стало важко. І я бачив багато пар, які починали сімейне життя з боргів, стресу, а іноді й сварок через гроші — все через одне свято. І це поганий початок. Сину стало незручно і він відповів: — Якщо не можеш допомогти — нічого. Але не обов’язково було читати нотацію… Наречена втрутилася: — Ні, зачекай. Мені здається, твій тато має рацію. Ми можемо зробити скромніше весілля, простіше, і зосередитися на справді важливому. Батько усміхнувся: — Ти ж не просиш гроші на надзвичайну ситуацію чи на відкриття бізнесу. Ти просиш гроші, щоби справити враження на інших. Але я тебе не засуджую. Я просто хочу, щоб ти думав про майбутнє. Він відкрив шухляду, дістав конверт і передав його синові. — Ось тут десять тисяч доларів. Вони — не на весілля. Вони — на ваше спільне життя. Використайте їх на щось, що має довготривалу цінність: дім, подорож, депозит на майбутнє… І додав: — Мудрий чоловік обирає собі супутницю життя, і разом вони створюють дім, а не лише фото. Важливо не як починається шлюб, а як він будується щодня. Вони мовчали. Але цього разу — з вдячністю. Мораль: Цінність шлюбу не вимірюється масштабністю весілля, а міцністю взаємної відданості. Починати подружнє життя з боргів, щоб щось довести іншим, — це ризик для найціннішого: вашого зв’язку. Вкладайте не у понти, а в реальне життя. |
8 липня 2025
|
|
8 липня 2025
|
Спочатку Микола вивчав медицину, потім — сільське господарство. Врешті, він обрав шлях винахідника, а не чиновника чи академіка. Не чекав, поки хтось оцінить його ідеї — сам їздив до Франції, Німеччини, Англії, шукав можливостей. А ще — лікував селян, відкрив аптеку, збудував школу. Бо наука, вважав він, має служити людям. Винахідницький дух Бенардоса не знав меж. Його ідеї стосувалися всього — від побутових дрібниць до промислових гігантів. Всього за життя він створив близько 120 винаходів. Але головним його відкриттям стало електричне дугове зварювання. У 1882 році він уперше запропонував використовувати дугу між вугільним електродом і металом для з’єднання деталей. Метод отримав назву «спосіб Бенардоса» — і став основою всієї сучасної зварювальної справи. Він не просто винайшов техніку — він передбачив майбутнє. Бенардос думав про автоматизацію, про зварювання під водою, про контактне з’єднання металів і навіть про те, як варити в струмені газу. Для кінця XIX століття — це звучало майже фантастично. Попри світову значущість його ідеї, у Російській імперії на Бенардоса довго не звертали уваги. Він сам просував свої розробки, брав участь у виставках, писав листи, шукав фінансування. Але грошей хронічно не вистачало, а тому йому доводилося знову і знову починати з нуля. Наприкінці життя він повернувся до України й оселився у Фастові. Тут і завершив свій шлях — без гучних почестей, але з незламною вірою в силу науки. |
8 липня 2025
|
1. Устриці. Це рулетка, але з морепродуктами. Я бачила, як їх зберігають. Якщо морепродукти не пахнуть океаном, а нічим – це трупний запах. 80% устриць у меню вже мертві до подачі. Хочете ризикнути? 2. Чорна ікра. Маркетинговий міф. 90% “елітної” ікри підфарбована дешева риба. Справжню добувають браконьєри. А те, що продають офіційно – це фермерський продукт зі смаком, як у звичайного оселедця. 3. Трюфельна олія. Повний обман. Справжній трюфель коштує, як золото. А у страви додають синтетичний ароматизатор, розчинений у дешевій оливковій олії. Навіть “краплі трюфеля” в соусі до лінгвіні – це не справжній трюфель, а вимочені в хімії ароматизовані залишки. 4. Стейк Medium Rare. Лотерея. Якщо м’ясо не пересушене, всередині можуть бути живі бактерії, які не знищує слабка прожарка. А повари не завжди миють руки після туалету. Хочете ризикнути? 5. Лобстери найбільш нещасні істоти на кухні. Їх варять живцем, а перед цим тижнями морять голодом у брудних акваріумах. Якщо бачите лобстера з млявими клешнями – це вже мертвий організм, що розкладається. 6. Золото на їжі – це плесінь для багатіїв. Їстівне золото не має жодної користі, просто проходить крізь організм. Але його додають, бо хтось хоче “з’їсти розкіш”. 7. Свіжа фуа-гра це катування. Гуся насильно годують через трубку, поки печінка не збільшиться вдесятеро. Якщо бачите “етичну фуа-гра” це підробка з курячої печінки з хімією. 8. Дороге вино – це психологія. У сліпих дегустаціях 99% людей не відрізняють вино за 500 гривень від пляшки за 50 тисяч. Але сомельє тримають міф, бо живуть із чаєвих. 9. Десерти з рідким азотом – це шоу з ризиком. Якщо помилитися навіть на секунду – можна отримати хімічний опік стравоходу. І такі випадки справді були. 10. Найнебезпечніший продукт – зелений салат. М’ясо перевіряють, а зелень миють поспіхом. На листках пестициди, кишкова паличка, сліди щурячого посліду. Вітаю в світі високої кухні. P.S. Якщо після цього вам більше смакує домашня їжа – я вас розумію. Антоніна Носова |
8 липня 2025
|
Але як би там не було, вартувало почути фахівців у цій царині та побачити розмаїття вишиванок зі всієї України. До речі, для Бойківщини такого заходу дуже бракувало! Також треба на перспективу створити умови для залучення більшої авдиторії. Адже зустріч із відомими брендами, майстринями, продукцією та її промоцією надзвичайно вражаючі і захоплюючі. Особливо цінними були розповіді директорки Інституту Франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка пані Наталії Тихолоз «Вишиванка як маркер національної ідентичності в родині Франків», про сімейні традиції та створення бренду «Svarga» від Наталії Яриш, про відновлення та популяризацію техніки вибійки від дослідниці бойківської ноші, мисткині, творця центру «Традиція» та «Школи вибійки», членкині Спілки дизайнерів України, голови ГО «Сила Жіночого Роду» Оксани Сокол, показ її моделей та від українського дизайнера Галини Шуневич, модного ательє Олесі Гринь та багато багато іншого, включаючи колекції місцевих закладів, зокрема Історико-краєзнавчого музею "Сколівщина", музею "Тустань", етно-комплексу "У Дворі"... Особисто для мене приємною несподіванкою стала зустріч з дослідницею та авторкою багатьох книг про українські вишиті сорочки Вірою Чипурко з Сокаля. Її книги, зокрема, "Чорноцвіт", "Білі, чорні, різнобарвні" повинні бути у кожній бібліотеці чи музеї! Виявилось, що п. Віра відвідувала і мою Тухольку. І на одній зі світлин задокументовано рідну вишиту сорочку. І ще. За твердженням фахівців не може бути жодного авторського права на музейну вишивану спадщину. Тому кожен має право їх відтворювати, робити репліки без жодного дозволу. Звичайно, з етичного боку слід вказувати джерело. Тому поширюйте, носіть, даруйте при нагоді наш безцінний скарб - українську вишиванку! Надіюсь, до нових яскравих зустрічей! |
8 липня 2025
|
а потім нам діти винні. Не живіть заради дітей! Так, звучить зухвало. Але правда в тому, що діти - це класний стимул, але не сенс вашого життя. Адже вони виростуть, підуть, почнуть будувати своє життя. А що тоді буде з вами? Наведу приклади, коли заради дітей: Ви будете контролювати дорослу дитину (20+, 30+, 40+ років) і розповідати їй, як треба жити, що робити, з ким зустрічатися, де працювати. І добре якщо доросла дитина ручна і їсть у вас з руки. Слухається, виконує всі команди і заглядає вам у рот. Тоді немає проблем, усе йде так, як вам хочеться. Але поставте собі запитання: А чиє життя живе ваша доросла дитина? А вона чого хоче? У неї є свої бажання? Чи це табу? Вона щаслива? Чи тільки ви? А що з вами буде, якщо вона раптом вирішить піти від вас? Якщо дитина чинить опір вашому контролю - ви лаєтеся, переживаєте, ображаєтеся, маніпулюєте своїм здоров'ям, щоб вона повернулася. А вона повертається - не з любові, а з почуття провини. Ви про це мріяли? Ви хочете щоб вас любили чи були вам винні? Яких стосунків із дітьми ви хочете? Я краще знаю, життя прожила - сьогодні не працює. Хочете взаєморозуміння зі своїми дітьми, не нав'язуйте їм свою думку, у них своє життя. У кожного є право вибору. І так, з вами можуть не погоджуватися. Це не означає, що вас не люблять, це означає, що в дитини є своя думка. Коли діти вилітають із гнізда, ви раптом відчуваєте порожнечу. Якщо все життя жили заради них - у вас немає досвіду жити для себе. І тоді приходить страх, хвороби, образа, старість. Але коли ви живете своїм життям - діти це бачать. Вони вчаться любити себе, обирати себе, бути щасливими. Ви даєте їм приклад. Ви не обрізаєте їм крила, а надихаєте їх літати. Ви хочете, щоб діти були вам винні чи щоб вони любили вас? Чи хочете ви, щоб вони боялися жити своїм життям через почуття провини перед вами? Ми всі хочемо, щоб наші діти були успішними, сильними, вільними. Тож давайте покажемо їм цей шлях своїм прикладом. Спочатку маску на себе - потім на дитину. Не живіть заради дітей. Живіть заради себе. А діти - це ваша радість, ваше продовження. Не якір. А крила. • Iryna Manokha • |
8 липня 2025
|
| Закрити |
