|
Шановний
читачу! Ця пам’ятка із серії «Краєзнавець року» продовжує
знайомство з відомими краєзнавцями черкаського краю. Список лауреатів премії імені
Михайла Максимовича у 2013 році поповнив Володимир Михайлович Хоменко – добре
знаний і шанований серед краєзнавців Черкащини історик, журналіст із Звенигородки. Народився Володимир Хоменко 28 вересня 1935 року в с. Заліське Тальнівського району на
Черкащині. Після служби в армії працював у
колгоспі. Професійну освіту здобув за
межами рідного краю. У 1960 році закінчив Дубнівський культосвітній технікум на
Рівненщині, а згодом історичний факультет Київського університету ім. Т.
Шевченка. Там же, на Рівненщині, розпочав
свою журналістську діяльність на посаді літпрацівника Дубровицької районної
газети «Червоний промінь». Повернувшись на Черкащину,
оселився у Звенигородці. З 1958 року зацікавився історичним і літературним
краєзнавством. Вивченню та популяризації історії Шевченкового краю Володимир Хоменко присвятив
усе своє подальше життя. У 1958-1968 рр. працював у
бібліотечних закладах Звенигородщини, у 1968-1979 рр. – науковим співробітником, директором
Звенигородського краєзнавчого музею, у 1979-1995 рр. – кореспондентом,
завідуючим відділом, відповідальним секретарем редакції газети «Шевченків край». На сторінках «Шевченкового краю» проводив краєзнавчі
вікторини: «Чи знаєте ви Звенигородщину?»,
«Моя Звенигородщина», готував до
друку краєзнавчі сторінки «Скарби
народу», «Звитяга»,
«Літературно-мистецька Звенигородщина». Любов до рідного краю, до його
історії привела В. Хоменка до Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК). В 1971-1982 рр. на
республіканських оглядах засобів масової інформації, ініційованих товариством,
краєзнавчі публікації Володимира Михайловича в газеті «Шевченків край» здобували перші премії серед районних газет. В. М. Хоменко обирався членом
правління Черкаської обласної та відповідальним секретарем Звенигородської
районної організації УТОПІК. У 1976 р. брав участь у краєзнавчій експедиції «Тікич». 1985 року нагороджений
пам’ятною медаллю УТОПІК. Також він є членом Національної Спілки журналістів
України. У творчому доробку Володимира Хоменка
близько двох десятків книг й понад 500 статей з історії Звенигородщини і
проблем охорони пам’яток історії та культури. Серед них: путівник «Звенигородщина» (1969), у співавторстві з Михайлом Іванченком;
словник-довідник «Звени-городщина» (2008),
книги «Звенигородка» (2012), «Звенигородщина» (2012) – про
історичні події на території Звенигородської землі з давніх часів до наших днів;
«Заліське.
Із джерел духовності Тальнівщини» (2013)
– своєрідний віддаток автора селу, звідки родом, де виріс, де його велика рідня. Це окремі сторінки
минувшини, дещиця спогадів з дитячих літ; «Кримський. Особистість і доба» (2013) – про життя і наукову діяльність видатного
звенигородця Агатангела Кримського, а також про його батьків, сестер, брата; «Час – газетним рядком» (2013) – розповідь
про пресу Звенигородщини – одну з малодосліджених сторінок історії краю,
незважаючи на той факт, що минулого століття тут виходило понад два десятки
періодичних видань; «Звенигородське краєзнавство» (2013, 2014) – це хроніка звенигородського краєзнавства, окремі сторінки його становлення, розповідь про відомих
літописців краю; «Не забудьте пом’янути…» (2013, 2014) – про дитячі роки
Тараса Шевченка, приїзди поета в рідний край, про вшанування пам’яті
геніального земляка на його малій батьківщині; «Звенигородщина на поштових картках» (2014) – розвідка про ілюстровані листівки, які є не лише засобом поштового
зв’язку і предметом колекціонування, а й джерелом пізнання історії та культури
рідного краю; «Церковне життя Звенигородщини» (2014) – розповідь про релігійне життя мирян, яке тривало попри те,
що століттями царська імперська влада мала церкву
за свою служницю, а безвірницький радянський режим нищив храми, незгодних
священиків розстрілював, засилав у концтабори…; «Козацьке» (2014) –
мозаїка окремих подій, короткі епізоди з історії Козацького, біографічні
довідки про відомих уродженців села. Збірник
«Пам’ять»
(2014) містить статті про відомих
земляків, рецензії, надруковані в різних періодичних виданнях, замітки з газети
«Літературна Україна», а також нотатки
із записника. У
додатках – літературний календар Звенигородщини, фрагменти з листів, адресованих
авторові. Нині готуються до
друку у київському видавництві «АртЕкономі»
ще дві книги Володимира Хоменка. Збірник «Земляки» є логічним
продовженням раніш виданої «Пам’яті». Це розповіді про відомих,
малознаних чи й призабутих земляків, відгуки на книжки сучасних авторів. Про
земляків-звенигородчан, які стали жертвами репресій радянської тоталітарної
системи розповідає автор у книзі «Зона». Усі вони написані на основі
досліджень маловідомих або й зовсім невідомих архівних джерел, публікацій у
давніх періодичних виданнях. До пропонованого списку, який має
рекомендаційний характер і побудований у зворотній хронології, включені книги
В. М. Хоменка з фондів обласної бібліотеки для юнацтва ім. В.
Симоненка, публікації про його життя і діяльність та окремі інтернет-джерела. __________________________
Хоменко В. Козацьке /
В. Хоменко. – К. : АртЕкономі, 2014. – 52 с. : іл. Хоменко В. Церковне життя
Звенигородщини / В. Хоменко. – К. : АртЕкономі, 2014. – 56 с. : іл. Хоменко В. Звенигородське
краєзнавство / В. Хоменко. – Черкаси : ІнтролігаТОР, 2013. – 48 с. Хоменко В. Кримський /
В. Хоменко. – К. : АртЕкономі, 2013. – 64 с. : іл. Хоменко В. «Не забудьте пом’янути…»:
до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка / В. Хоменко. – Черкаси :
ІнтролігаТОР, 2013. – 50 с. : іл. Хоменко В. Час – газетним
рядком / В. Хоменко. – К. : АртЕкономі, 2013. – 64 с. : іл. Хоменко В. Звенигородка :
іст. хроніка / В. Хоменко. – Черкаси: ІнтролігаТОР, 2012. – 68с. Хоменко В. Звенигородщина /
В. М. Хоменко. – Черкаси : ІнтролігаТОР, 2012. – 72 с. *** Володимир Хоменко : бібліогр. покажч. / [упоряд. І. Цикунова]. – К. : АртЕкономі, 2014.
– 32 с. : іл. Володимир Хоменко : [корот. біогр. довідка] // Церковне життя
Звенигородщини / В. Хоменко. – Черкаси, 2014. – С. 4 обкл. : фото. Володимир Хоменко : [корот. біогр. довідка] // Кримський / В.
Хоменко. – Черкаси, 2013. – С. 4 обкл. : фото. Володимир Хоменко : [корот. біогр. довідка] // Час – газетним
рядком / В. Хоменко. – Черкаси, 2013. – С. 4 обкл. : фото. Володимир Михайлович Хоменко : [біогр. довідка] // «Не забудьте пом’янути…» / В. Хоменко.
– Черкаси, 2013. – С. 4 обкл. : фото. Володимир Хоменко : [біогр. довідка] // Звенигородщина
/ В. Хоменко. – Черкаси, 2012. – С. 4 обкл. : фото. Володимир Хоменко : (лауреат Черкас.
краєзн. премії ім. М. Максимовича) : [персон. пам'ятка] / Звенигород. ЦРБ
ім. Ю. С. Кримського ; уклад.: О. Л. Гаркавенко,
Г. А. Сорока. – Звенигородка : [б. в.], 2014. –
Буклет. – (Їх іменами гордиться Звенигородщина). Бурій В.
Краєзнавець, журналіст : (слово про В. Хоменка) / В. Бурій // Вибрані
розвідки, статті та замітки. Вип. 1 / В. Бурій. – Черкаси, 2008. –
С. 26-27 : фото. Хоменко Володимир Михайлович : [біогр. довідка] // Журналісти Черкащини
(1954-2004) / упоряд.: С. А. Томіленко, Г. В. Суховершко. – Черкаси, 2003.
– С. 202 : фото. *** Хоменко Володимир Михайлович [Електронний ресурс] // Краєзнавство
Черкащини : сайт Черкас. обл. орг. НСКУ. – Текст. дані. – Режим
доступу : http://www. nsku.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=15:2010-12-19-20-31-18&catid=20:2010-12-19-20-27-58&Itemid=15
(дата звернення : 24.12.2014). – Назва з екрана. Бурій В. Книги Володимира Хоменка
[Електронний ресурс] / В. Бурій // Наше Місто : Черкаська обл., м. Ватутіне :
[сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://nashemisto.co...>http://nashemisto.co...
cherkaska/vatutine/page/10краєзнавство (дата звернення : 24.12.2014). – Назва з
екрана. Бурій В.
Хоменко Володимир Михайлович [Електронний ресурс] / В. Бурій // 1UA : Перший
Всеукр. інформ. портал. Місто Звенигородка. – Текст. дані. –
Режим доступу : http://1ua.com.ua/c7...>http://1ua.com.ua/c7... (дата звернення : 24.12.2014).
– Назва з екрана. Хоменко Володимир Михайлович.
Бібліографія [Електронний ресурс] // http://vatutine-bibl... title=' Ватутінська міська бібліотека для дорослих Ватутінської міської ради Черкаської області'>Ватутінська міська бібліотека для дорослих : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://vatutinebibl....>http://vatutinebibl.edukit. ck.ua/guest_book/ (дата звернення : 24.12.2014). – Назва з екрана. [Книги В. М. Хоменка] [Електронний
ресурс] // Сайт вид-ва «АртЕкономі». – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.knygar.co...
(дата звернення : 24.12.2014). – Назва з екрана. _______________________
Укладач Галина
Бондаренко Редактор Оксана
Забєліна Художнє оформлення
Ніна Іваницька Видавець: Комунальний заклад «Обласна бібліотека для юнацтва ім. В.
Симоненка» Черкаської
обласної ради Е-mail:oub_symonenko@ukr.net http://www.symonenko...>www.symonenkolib.ck.ua
|
5 лютого 2015
16 січня 2022 |
|
16 січня 2022 |
|
ВС54613 Палій, Олександр. Історія України [Текст] : [посіб. для студ. та викладачів загальноосвіт. шк.] / Олександр Палій. - К. : Стилос, 2010. - 579 с. : іл. - 2000 экз. - ISBN 978-966-8009-85-3 Рубрикатор НБУВ: Т3(4УКР) я7 Географічні рубрики: Україна Видання зберігається у : Основний фонд 16. ВА767896 Палій, Олександр. 25 перемог України [Текст] / Олександр Палій. - К. : К.І.С., 2013. - 83 с. - ISBN 978-617-684-050-3 Рубрикатор НБУВ: Т3(4УКР)0,02 Географічні рубрики: Україна Видання зберігається у : Основний фонд Універсальний підсобний фонд |
5 лютого 2015
|
![](<a target=_blank href="http://irbis-nbuv.gov.ua/irbis_nbuv/images/printer.jpg){kind=small}
http://irbis-nbuv.go...5 лютого 2015
|
Рубрикатор НБУВ:
Дод. точки доступу: Український центр культурних досліджень Видання зберігається у : Основний фонд |
4 лютого 2015
|
![](<a target=_blank href="http://znk.ucoz.com/Ivanchenko.jpg)
http://znk.ucoz.com/... style='float: left; width: 240px; height: 180px;'>Увечері 14 січня 2015 р., на 92-му році життя, помер український письменник, син сотника Вільного козацтва, багатолітній політв’язень Михайло Іванченко, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського та Літературної премії ім. Василя Симоненка1 лютого 2015
Палий Александр Андреевич
Александр Палий - украинский политический консультант, эксперт-политолог. https://www.facebook... title='Палий на facebook' target='_blank' style='color: rgb(162, 0, 65); outline: none;'>Палий на facebook Биография Палий родился на территории Черкасской области в городе Звенигородка, 7 октября 1974 года. После школы поступил на политологический и исторический факультеты в Киево-Могилянскую академию, которую окончил в 2001 году. В 2006 году Палий защитил в Национальном институте проблем международной безопасности дессертацию, кандидат политических наук. В период с 1997 по 1999 год работал журналистом международного отдела в газете 'День'. В 1999 году Александр Палий переходит в Национальную телекомпанию Украины, работал обозревателем международных программ до 2002 года. В период с 2002 по 2005 год был координатором общественного совета по вопросам свободы слова и информации. Политика В 2006 году Палий переходит в Институт внешней политики, где занимает должность ведущего эксперта. С 2010 года и по сей день работает как политический консультант. В 2012 году принимает участие в парламентских выборах в Украине, баллотировался по списку Украинской платформы 'Собор', где был четвертым в списке. Научная деятельность Александр Палий является автором около 150 видеосюжетов, около 700 журнальных и газетных публикаций, редактором 6 книг, около 70 научных публикаций, написал три книги. В 2012 году стал лауреатом премии имени Джеймса Мейса. Хобби Любит путешествовать, в том числе и по Украине, а еще обожает играть в шахматы. Семья Палий женат, воспитывает сына. |
![Палий Александр Андреевич](<a target=_blank href="http://www.facenews.ua/images/doc/2/1/21d3420-1396541835-1390400735-paliy.jpg)
http://www.facenews.... width='400' style='border-style: none; margin-bottom: 3px;'>29 січня 2015
|
Народився 7 жовтня 1974 року в місті Звенигородка Черкаської області. У 1991 році закінчив Звенигородську середню школу №3. Має дві вищі освіти – гуманітарну й технічну. 1995 року вступив до Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2001 року здобув ступінь магістра за спеціальністю «політологія», отримав диплом з відзнакою. У 2001-2003 роках навчався в аспірантурі Національного університету «Києво-Могилянська академія». Раніше у 1993 році вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», 1995 року перевівся на заочну форму й завершив навчання 1998 року, отримавши ступінь бакалавра. У 2006 році в Національному інституті проблем міжнародної безпеки захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Національна безпека держави».
У 1999 році працював в газеті «День» на посаді кореспондента міжнародного відділу. У 2000-2001 роках працював коментатором міжнародних програм у Національній телекомпанії України. Є автором низки книг, серед них «Історія України» (2010), «Ключ до Історії України» |
![](<a target=_blank href="http://ukrplat.org.ua/images/palij.jpg)
http://ukrplat.org.u... border='0' style='border: 0px; margin: 0px 10px 5px 5px; padding: 0px; outline: 0px; vertical-align: baseline; float: left; background: transparent;'> Олександр Палій - політолог, історик, кандидат політичних наук.29 січня 2015
![](<a target=_blank href="http://gorod.dp.ua/pic/news/newsimages/0813/84319_large.jpg) http://gorod.dp.ua/p...>У своєму щоденнику український кінорежисер Олександр Довженко писав: 'Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема… Ніхто не хотів вчитися на історичному факультеті. Посилали в примусовому плані. Професорів заарештовували майже щороку, і студенти знали, що таке історія, що історія — це паспорт на загибель. Але що ж таке історія? Історія є рівнодіюча всіх духовних сил і здібностей народу'. Виключення з історії важливих тем – випробуваний віками метод фальсифікації історії. Це робиться задля того, щоб підвищити вразливість України до зовнішніх впливів, зменшити готовність громадян захищати свою країну і цим підірвати її життєздатність у стратегічній перспективі. Метою є перетворення українців у безвільних 'хлопчиків для биття' для всіх, кому не лінь. В історії українського народу значно більше перемог, ніж поразок. Інакше й не могло бути для народу, який заселив і зберіг за собою найбільшу територію в Європі – і не де-небудь за полярним кругом чи в лісах і болотах, а на землі, яка своїми багатствами. величиною та розташуванням здавна приваблювала ворогів. Книга Олександра Палія '25 перемог України' популярно викладає історичні події, пов'язані з Україною, що справили найбільший вплив на світову, європейську та українську історію. Перелічені в книзі факти визнані й підтверджені академічною наукою. Книга стане у пригоді студентам, викладачам, учням загальноосвітніх шкіл та всім, хто цікавиться вітчизняною історією. ***
|
29 січня 2015
|
Історія без брому Олександр Палій «Історія України» – К: Стилос, 2015. – 596 с. У книзі викладено історію України з давнини до наших днів, включно з подіями Революції Гідності та Українсько-Російської війни. ![](<a target=_blank href="http://bukvoid.com.ua/img/094763659777_222.jpg) http://bukvoid.com.u...>Написати книжку під назвою «Історія України» для історика – все одно, що «Кобзар» для літератора. Бо це – заявка на «вищу лігу», на те, щоб твоє ім’я стояло в одному ряду з Грушевським, Аркасом, Яворницьким та іншими безсмертними вітчизняної науки. А для цього окрім фахової підготовки треба мати великі амбіції та достатньо зухвальства – втім, Олександрові Палію останніх двох якостей не доводиться позичати. Великий досвід публіциста, завсідника теле- та радіоефірів підбурює ставити собі масштабні задачі, а молодий вік живить впевненість у власних силах. – Навіщо нам іще одна «Історія України»? – запитає прискіпливий читач. – Скільки можна переписувати історію? – приєднається читач скептичний. А я лише скромно зауважу у відповідь: – А хіба у нас є що переписувати? Хіба є книга, яка зібрала воєдино історію українських земель та українських людей із кам’яної доби до кінця ХХ сторіччя? Коли хтось знає таку – несіть її сюди терміново. Шкільні підручники не зараховуються через цілком зрозумілі причини. Отже маємо чи не першу у ХХІ сторіччі спробу осягнути розумом і з’єднати воєдино усі часи, усі народи, усі війни, перемоги, поразки, держави, культурні та соціальні процеси, що мали відношення до нашої землі. Зізнаюся щиро – в моїй уяві історія України має клаптиковий характер як у часі: Київська Русь, потім Січ, Хмельниччина, Шевченко і одразу УНР, УРСР, Україна, так і у просторі: Галичина, Слобожанщина, Київ, Крим, Буковина ніяк не можуть зв’язатися в одне ціле. І мабуть, не в мене одного – адже саме цим, «зшиттям клаптиків» у суцільне полотно та заповненням лакун займається автор на 580-ти сторінках. Скіфи, сармати, греки, слов’яни – усі народи, що долили своєї крові та додали звичаю до казана, в якому варився український народ, припиняють бути ілюстрацією до світової історії, перетворюючись на галерею предків, і читач починає розуміти, чому козаки часто іменували себе сарматами, або ж чому скіфські традиції й досі живуть на півдні нашої країни. Треба зауважити, що книжка Палія не має відношення до творів на кшталт біликівського «Меча Арея» чи навіть канигінського «Шляху аріїв». Це – серйозна наукова праця, хоч і викладена вона доступною мовою і має статус «посібника». До речі, жанр «посібника», що його обрав Палій, дозволяє йому вести розмову про дуже складні історичні питання легкою мовою, в результаті чого книжку можна читати непідготованому читачеві – достатньо тільки мати цікавість до предмету. *** Палій Олександр Дата і місце народження: 7 жовтня 1974 року, Звенигородка Черкаської області. Освіта: у 2001 році закінчив Києво-Могилянську академію за фахом — політологія, історія. Кар’єра: З 1997 по 1999 рік — журналіст міжнародного відділу газети “День”. З 1999 по 2002 рік — оглядач міжнародної програми Національної телекомпанії України. З 2002 по 2005 рік — координатор Громадської ради з питань свободи слова та інформації. З 2006 по 2010 року — провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України. З 2010 року — політичний консультант. Під час виборів 2012 року увійшов до партії “Українська платформа “Собор” під № 4. Наукова діяльність: У 2006 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Соціальн безпека держави”, отримав звання кандидат політичних наук. Автор понад 70 наукових публікацій, 700 — газетних і журнальних публікацій, 150 — відео сюжетів, редактор 6 книг. Автор 3 книг ' Ключ до історії України” ( 2005), “Навіщо Україні НАТО” ( 2006), “Історія України” ( 2010). Нагороди: Лауреат премії імені Джеймса Мейса ( 2012). Сім’я: одружений. Захоплення: гра в шахи та подорожі. |
28 січня 2015
|
ЭСБЕ/Крымский, Агафангел Ефимович Материал из Викитеки — свободной библиотеки < ЭСБЕ ? Крымская рябина Крымский, Агафангел Ефимович Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона Крымский Вестник ? Brockhaus Lexikon.jpg Список статей ЭСБЕ: Крж—Кты. Источник: Fictional page.svg доп. т. II, с. 25—26 Википроекты: Wikisource-logo.svg Викитека Wikipedia-logo.png Википедия Commons-logo.svg Фото, аудио и видео Крымский (Агафангел Ефимович) — писатель. Род. в 1871 г. Среднее образование закончил в киевской «Коллегии Павла Галагана», где проникся малорусскими идеалами и, под влиянием П. И. Житецкого, решил посвятить себя научному изучению прошлого своей родины, в частности — истории её языка. С целью расширить круг своих филологических познаний, К. прошел сперва курс специальных классов Лазаревского института восточн. яз., потом поступил на историко-филологический факультет московского университета; ближайшими его руководителями были проф. Всев. Миллер и Р. Ф. Брандт. В 1896 г. совет спец. кл. Лазарев. инст., выслушав доклад акад. Ф. E. Корша о работе К «Философия аль-Ф?р?би», предложил К. готовиться к профессуре по арабской словесности. В том же году К. был командирован в Сирию, где работал два года в арабских рукописных книгохранилищах, усовершенствовался в живом араб. языке и араб. диалектологии и сделался сотрудником научных араб. журналов. Состоит профессором арабской словесности и истории мусульманского Востока в моск. унив., а также секретарем восточн. комиссии Имп. москов. археологич. общ-ва и редактором её трудов: «Древности Восточные». — Как малорусский писатель, К. является, главным образом, лирическим поэтом страдающей души; его «экзотичные поэзии» изданы под заглавием: «Пальмове гилля» (2-е изд., Звенигородка, 1902). Тот же лирич. субъективизм проникает его «Повистки i ескизи з украинського життя» (3-е изд., Звенигородка, 1904) и, в особенности, роман: «Андрий Логовський» (Львов, 1905). Большая часть беллетрист. произведений К. запрещена русской цензурой и издана в Австрии; обзор их дан у Б. Гринченко: «К., как украинский писатель» (Киев, 1903); образцы лирики К. см. в русском стихотворном переводе Л. Старицкой в «Рус. Мысли» (1902, окт.). Из ученых работ К. на русском языке важнейшие входят в серию «Трудов по востоковедению, изд. Лазар. инст. вост. яз.». Сюда относятся: «Семитские языки и народы», «История арабов», «Арабская поэзия в очерках и образцах», «Источники для истории Мохаммеда и литература о нем», «История мусульманства» (3-е изд., М., 1906), «Лекции по Корану» (2-е изд., М., 1905), «Аршакиды, Сасаниды и завоевание Ирана арабами» (2-е изд., М., 1905), «История Персии, её литературы и дервишеской теософии, с многочисленными литерат. образцами в русском переводе» (М., 1903—1906). Отдельно изданы след. работы К. по востоковедению, лишь по-малорусски: «Мусулманство и його будучнисть» (Львов, 1904, 2-е изд.; 1-е изд. есть в русск. переводе, М., 1899); «Шаг-наме», або иранська Книга царив' (Льв., 1896); «Народни казки и вигадки — за Клоустоном. Як вони блукают та перевертаються» (Льв., 1896). Из работ по истории малорусского языка отдельно изданы: «Критерии для диялектологичной классификации староруських рукописей» (Льв., 1905); «Филология и Погодинская гипотеза. Судьбы киевского малорусского наречия XI—XVI в.» (Киев, 1904); «О малорусских отглагольных существительных на еннье и иннье» (М., 1900); «Практический учебник для изучения малорусского языка» (печат.). Перечень статей К. по востоковедению, этнографии, малорусской филологии и литературе до 1902 г. см. в «Тридцатилетии специальных классов Лазар. инстит. вост. яз.» (М., 1903, стр. 133—137); там же указаны многие издания, редактированные К. Более 200 статей помещено К. в настоящем «Энцикл. Словаре». |
24 січня 2015
|
| Закрити |
