І знову в дорогу. Проїхали
Смілу, повернули на Кам'янку. По
цій трасі я ще ніколи не їздив А
ось і Кам'янка. Це
декабристи. Пушкін і
історія про батька мого колеги,
який ввечері заснув
перед закритим залізничним
переїздом і проспав
у машині до 3-х годин ночі.
Трохи історії.
Місто Кам'янка
Місто Кам'янка, що знаходиться недалеко від міста
Чигирина (за 62 км),
було засноване на початку XVII століття вихідцями з Поділля, Київщини та
Полтавщини. Волелюбні втікачі з цих регіонів почали селитись на кам'янистих
берегах річки Тясмину (звідси і назва міста).
Вперше
слобідка Кам'янка згадується в історичних документах періоду
Національно-визвольної війни 1648-1657 років. Відомо, що 1649 року вона була
передана у володіння Богдану Хмельницькому.
Після
Андрусівського перемир'я 1667 року землі Правобережної України ввійшли до
складу Речі Посполитої. Таким чином, у Кам'янки з'явився новий управитель,
котрий одразу заходився там «хазяйнувати». Почалось масове ополячення
населення, релігійні переслідування, нав'язування унії.
Тривалий
час у місті жила родина Давидових. Тут і досі знаходиться садиба ХУІІІ-ХІХ
століть, яка належала цій сім'ї.
У різні
часи у Кам'янці гостювали Олександр Пушкін і Петро Чайковський. Вдячні городяни
встановили пам'ятники на честь цих великих особистостей в парку над Тясмином.
В місті
діє історико-культурний заповідник, недалеко від нього знаходиться картинна
галерея. Встановлений меморіал жертвам Голодомору.
В'їхали в
Кам'янку і тут же
повертаємо наліво в сторону
Чигиринського району. За містом
починаються яри. Ярослав, який сидить біля водія,
весь час веде фотозйомку.
Біля мене вікно закрите, а в склі
віддзеркалюється широка спина
у вишиванці нашого козака і
зробити фото неможливо…Але
Ярослав люб'язно надав мені
декілька
http://content.foto.... width='600' height='400' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
http://content.foto.... width='600' height='400' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
Десь я
читав, що ці яри
тягнуться аж до нашого Лебедина
, а це більше 100 км. Місцями глибина
ярів досягає 200-х
метрів. Те що холодно ярці бували
в Лебедині. описано
в книзі Ю.Горліса-Горського.
В'їхали в с.Грушківку.. І почалося… Дорога покрита
жорствою. Машин море, чимало
з іноземними номерами.
Задраюємо вікна люки,
як на підводному човні перед
зануренням І повземо з швидкістю слимака.
Але пилу в машині
повно. За селом знову
нормальна дорога і ось Центр
Холодного Яру
http://content.foto.... width='600' height='400' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
http://content.foto.... width='600' height='400' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
. І
нарешті перша зупинка.
Тут стоїть гранітний
казан, а справній
знаходиться в Київському
Історичному музеї.
Машин
море. Діти забираються в
казан. Роблю фото.
В кадр попадає і моя сусідка з
доцею. Прошу Олю
увіковічити і мене. Може
хтось мене і впізнає
http://content.foto.... width='600' height='400' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
http://content.foto.... width='600' height='450' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
http://content.foto.... width='600' height='450' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '> І
знову в дорогу.
А так як писати мені надоїло – історія Холодного
Яру.
В центрі
Холодного Яру знаходиться плоскогір'я діаметром до трьох кілометрів. Висота
над рівнем моря - 224 метри. Колись, ще в часи Київської Русі, Дніпро (а за
іншими даними, один з його великих рукавів) омивав плоскогір'я з північної
сторони, а біля його підніжжя була пристань. В зв'язку з різними геологічними
катаклізмами, Дніпро змінив своє річище і
відступив
на значну відстань від Холодного Яру. Там, де колись знаходилось річище Дніпра,
протікає тепер річка Ірдинь і розташоване величезне Ірдинське болото.
Холодноярське
плоскогір'я і яри - це залишки древньої гірської системи. Геологи доводять, що
мільйон років тому територія Холодного Яру була північною стороною
п'ятдесяти-кілометро-вого кратера вулкану, в центрі якого тепер знаходиться
село Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області. Кажуть, що
Холодний Яр має зв'язок із космосом, що приваблює інтерес уфологів та
ізотериків.
Холодний
Яр багатий великою кількістю реліктових рослин. Загалом нараховується понад 140
видів різних дерев і чагарників. З них - 75 місцевих. Найкрасивіший елітний дуб
Холодного Яру росте біля Гайдамацького ставка. Серед лісових насаджень збереглися
залишки старих садів - яблуневих, грушевих, черешневих.
Реліктом
колишніх деревостанів є тисячолітній дуб-велетень, який зростає в центрі села
Буда. Народ називає його дубом Залізняка. Місцеві старожили кажуть, що пісня
«Ой, чого ти, дубе, на яр похилився?» оспівує саме це дерево. Тепер цей дуб
-ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб Максима Залізняка». Поруч з
ним росте дуб-онук, якому 680 років, а в інших місцях Холодного Яру збереглося
багато гіллястих дубів-ветеранів віком 300-500 років. За переказами, наші предки
в дубових дібровах Холодного Яру проводили обряди. Вважають, що дуб забирає
негативну енергію, а заряджає позитивною.
В кварталі
41-ого Креселецького лісництва ще й тепер можна побачити залишки пня
1000-річного дуба під назвою «Склик». За часів існування Холодноярської Січі та
під час повстання 1768 року на цьому дубі висів величезний кашоварний казан
діаметром до 1,5 м.
Скликали гайдамаків на раду чи в похід, б'ючи довбнею у казан, який називали
«Скликом», і його гудіння було чути до 10 км. Тепер цей казан зберігається в Національному
історичному музеї у Києві, а на його місці стоїть казан із граніту.
З
чотириногих і пернатих мешканців Холодного Яру найчастіше можна зустріти
косулю й лисицю, дятла та солов'я. Відомі також вовки, кабани, зайці та інші мешканці
черкаських лісів. Багато тут і різних джерел, які здавна нажили слави цілющих.
Найбільше в цих місцях радонових джерел. З переказів місцевих жителів відомо, що ще козаки й гайдамаки
лікували лікували рани джерельною водою.
Поблизу
села Сокирне Жаботинської сільради є джерело «Свята Криниця». Вода з нього
вибігає бурхливо, ніби кипить, і має домішки газу. Вода джерела «Живун», що в Отаманськомупарку біля села Головківка
Чигиринського району, ніколи не замерзає. Ще й тепер літні люди йдуть до цих
джерел пити воду, коли захворіють, і кажуть: «Від усіх хвороб». А до джерела
«Дзеркальце» на околиці с. Мельники та «Живун» їдуть навіть з сусідніх областей
.
|
|
Моим друзьям по
Интернету
Моим друзьям по Интернету
Я посвещаю этот опус...
Подумайте, мои родные,
Как сузил Интернет нам глобус!
Ну как ещё, скажите, можно,
Со всей планетой пообщаться,
Вот только жаль порой немного,
Что очень трудно повстречаться!
Зато теперь,во всём есть плюсы!,
Мы можем очень откровенно,
Поговорить о чём угодно!
Спросить о самом сокровенном!
Скажите, где ещё нам можно
Услышать столько мнений о себе,
Из тысяч уст...
Лишь тут возможно!
И это всё по нраву мне!
Порой ругают домочадцы,
Ворчат:
-'Что б сгинул твой компьютер!'
Но нам так хочется общаться,
Что засыпаем лишь под утро!
http://ira0611.mirte...>Наталья Мурадова
Світлий
Великдень
15 квітня
християни почнуть святкувати Великдень (Пасху або Паску) — Воскресіння Ісуса
Христа Це найважливіше християнське свято, коли відзначається перемога Сина
Божого над смертю та вічним забуттям. У Воскресінні християни бачать підтвердження
життя після смерті, що і є головним змістом святкування.
В Україні
святкувають на п родючість (з цими віруваннями були тісно пов'язані
весняні
поминальні обряди). Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також
загальне відродження та оновлення світу. Збереглося чимало звичаїв та
обрядів, що не мають прямого зв'язку з християнством. Однак християнські
богослови заперечують зв'язок Пасхи
вати Пасху почали наприкінці пер- з язичництвом і воліють спиратися
шого тисячоліття, з приходом хрис- тільки на євангельські джерела. Тим
тиянства. Відповідно до біблійного часом учені знаходять у великодніх
сюжету, Ісус Христос воскрес рано- звичаях сліди трьох різних, наша-
вранці. Саме тоді стався великий зем- рованих один на одний, культів —
летрус — це ангел небесний відвалив культу роду, культу весняного сонця
камінь від дверей гробу Господнього, і культу Христа, що приніс людству
І коли на світанку жінки-мироносиці ідею духовного й фізичного відро-
Марія
Магдалина, Діва Марія, мати дження.
Якова та Соломія принесли пахощі, До Великодня віруючі готують-
щоб покрити тіло Ісуса, вони побачи- ся впродовж семи тижнів (седмиць)
ли тільки відвалений камінь і порож- Великого посту — саме стільки про-
ню труну. Ангел, що з'явився перед вів Ісус Христос у пустелі. У цей час
ними, сповістив про Воскресіння душа віруючого має прислуховува-
Господнє. тися
до страждань, що їх Господь у
Дослідники
вбачають у свят- людській подобі пережив в останні
куванні Великодня давнє, до заро- дні. Останній тиждень перед Пасхою
дження християнства, язичницьке — Страсна Седмиця. Особливе зна-
коріння. Зокрема, в Україні тих часів чення має Великий (або Чистий)
землероби вірили, що померлі родичі Четвер — день, коли Ісус розділив
й надалі живуть під землею і впли- останню трапезу зі своїми учнями під
В
час
Таємної Вечері. Усі православні по можливості намагаються в цей день
причаститися. Увечері в церкві читають 12
Євангелій, де розповідається
історія Христових страждань.
У Страсну
П'ятницю з церкви виносять плащаницю, у яку після зняття з хреста було
загорнуто тіло Христа і на якій зображено його в труні. У цей день приписано не
вживати їжі (у давніші часи християни після суботньої літургії залишалися в
церкві до самої ночі, харчуючись хлібом і вином).
У ніч
Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння — Великодня Служба Божа.
Опівночі настає її найурочистіший момент — священик сповіщає: «Христос
воскрес!», а всі присутні відповідають: «Воістину воскрес!» По закінченні
служби процесія хресною ходою тричі обходить навколо церкви, а потім
починається процес освячення обрядових пасхальних страв. У такий спосіб церква
благословляє віру ючих після тривалого посту на вживання «скоромного»
(непіс-ного). Багатий великодній стіл символізує небесну радість і водночас є
символом вечері Господньої.
Страви до церкви
прино- ] сять у кошиках,
прикрашених вишиваними рушниками,
барвінком та свічками. Повернувшись
після
церковної служби додому, віруючі починають «розговлятися». Розговляються
насамперед освяченим яйцем. Окрім паски і яєць (крашанок та писанок), серед
освяченого можуть бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін,
сіль та вино, баранчик (символ Ісуса Христа, ягнятка Божого).
У
Великодній понеділок, що зветься Обливаним, хлопці обливають дівчат водою, а
ті віддячують їм тим самим у вівторок. Ще один великодній звичай — розкладання
вогнищ довкола церкви на всю Великодню ніч (вважається, що цей святий вогонь,
який мусить погаснути сам, очищує повітря і звільняє землю від усіляких
нечистот на добрий врожай).
Закінчуються
Великодні свята поминанням мертвих — молитвою і тризною «на горбках». У
могильні горбки закопують цілі яйця та шкаралупу від з'їдених, кості з освяченого
м'яса, освячену сіль та ін., а також виливають чарку горілки, мовляв: «їжте,
пийте й нас, грішних, поминайте». Інколи цокаються крашанками об могильний
хрест, надбиваючи їх, а потім віддають перехожим. ?
За
матеріалами Інтернету
ЧТО, ЖАЛКО ТРИ ТЫСЯЧИ?
Семён Битый
Товарищи, а вдруг Гарант помрёт?
Иль от забот - премьер протянет ноги?
На вскрытие родня не соберёт -
Так что ж – покойникам валяться на дороге?
Что ж - на помойку Хама и Пахло?
На живодёрню – поступить по-хамски?
Отец Кирилл учил: заведено
В тяжёлый час - помочь по-христиански!
Товарищи, да что же, звери мы,
Да что ж, у нас и совести – ни грамма?
Они ж - в ногах валялись у Москвы -
На наши социальные программы!
Они ж для нас – последний унитаз,
Последний вертолёт – берите, люди! –
А тут коньки откинули - и раз –
На свалку их, коль вскрытия не будет?!
А ну-ка, братцы, соберём деньжат
На вскрытие Гаранта и премьера –
Пусть поп Кирилл за паству будет рад -
Ведь мы ж Московской, христианской веры!
Голос крові
Микита Джигурда
написав у
стилі Тараса Шевченка оду Україні
В оді Джигурда підкреслює, що «не помре дух України».
Російський
актор Микита Джигурда, який народився в Києві, написав оду Україні. У відео
він сказав, що твір присвячується Україні і Тарасу Шевченку.
Читайте текст авторства Джигурда:
«Не помре
дух України, Бо безсмертя знає, бо душа її єдина білий світ плекає! Слава й
воля України від негод лікує, наче сонячна дитина в собі Бога чує. Від Карпат
до Сахаліна рідна Україна Не поставить на коліна ні дочки, ні сина. Розквітай
же, щира ненько,
у нашому
коханні, Хай прозріють вороженьки
у
Хрестовім храмі! Хай відкриють очі серцю та любов зазнають, Хай горілки вип'ють
з перцем і з нами заспівають! По всесвітній Божій волі вільна Україна,
Незалежна від недолі як творця перлина».
|
|
|
Закрыть |