Форум села Жупани Львівської області: новини

Василь Кубаш Дуже символічно, що саме сьогодні - в день, коли вже нікому не треба пояснювати (як у 2022-му), «чому я називаю цю війну Третьою світовою».

Не нагадую, а активно раджу тим, хто в Києві, — киньте все, заплановане на вечір, і приходьте на 18.00 в Дім Кіно, щоб побачити документальний фільм Матьє Шварца «Математики, які нагнули Кремль» (Франція). Це одноразовий показ, інших шансів побачити цей фільм в осяжному майбутньому у вас не буде: режисер спеціально привіз його «на українську прем'єру», один показ у Львові (вчора), один у Києві (сьогодні), просто тому, що хотів, аби його побачили на батьківщині героя.

Бо це не тільки французька, це й українська історія - той розділ нашої спільної з Францією історії ХХ ст., котрий ми за СРСР були «пропустили» і звідтоді дотепер так і не надолужили: історія звільнення в 1975-76 рр. лівими рухами Заходу українського (тоді) математика (пізніше - філософа й літературознавця), дисидента Леоніда Плюща з радянської психушки. Докладно відтворений головний політичний детектив 1970-х, з якого почалось падіння Берлінського муру, але також і урок сьогоднішньому людству, як можна - і треба! - спільним зусиллям рятуватися з психушки, в котру стрімголов затягують нашу цивілізацію слуги зла.

Знати цю історію конче треба. Пізнати її за неповну годину одним цільним, як блискавка, естетичним ударом (фільм М. Шварца - це ще й просто дуже добре кіно), а потім ще й поставити режисеру питання, - привілей, який дарується киянам один раз - сьогодні о 18.00, вхід вільний (фільм субтитровано українською).

(Випереджаючи питання: так, я теж там буду, і в дискусії після перегляду братиму участь.)

На фото: кадр із фільму - унікальне архівне фото: 10 січня 1976 р., учорашній в'язень Дніпропетровської психушки Леонід Плющ з родиною сходить з радянського поїзда в прикордонному Маршегу (Австрія) - просто «в руки» всього прогресивного людства.
https://www.facebook.com/events/700...

Василь Кубаш У Канаді придумали геніальну ідею - об'єднати Будинки для літніх людей з Дитячими притулками... Результат перевершив усі очікування!
Літні люди знайшли люблячих онуків, сироти вперше відчули, що таке батьківська любов та турбота.
Лікарі констатували поліпшення всіх життєвих функцій у людей похилого віку, палаючі очі та сильний інтерес до життя.
До появи дітей з притулку, люди похилого віку швидше були схожі на мумій з погаслими очима.
Діти ж уперше скинули затисненість, страх, невпевненість, смуток, і перетворилися на звичайних галасливих невгамовних дітей.
Одні здобули родину, якої у них ніколи не було, інші знову відчули тепло рідного дому, заповненого онуками.
Прекрасне рішення розумних людей, які розуміють, що потрібно дітям з притулку та одиноким старим людям...
Недарма кажуть:
"старий і малий", поєднання мудрості і простоти душі.
Вони як Ангели на землі.

Василь Кубаш Путін не зупиниться сам. Його може зупинити лише рішуча дія. Ракетний удар по Софії Київській — це не сигнал до миру, це демонстрація наміру продовжувати війну до капітуляції України та всього Заходу.

У Брюсселі відбулася зустріч Київського Безпекового Форуму з друзями України в Європарламенті — Пятрасом Ауштрявічюсом, Бернаром Геттою, Пеккою Товері, Мікою Аалтолою, Міхаелем Ґалером, Кшиштофом Брейзою, Себастьяном Бугальо. Вони розуміють масштаби загрози й вимагають рішень: більше зброї, санкцій, тиску на Китай, єдності США та ЄС.

Виграш України залежить від політичної волі дати зброю, збільшити санкції, єдності США та Європейського Союзу.

Василь Кубаш Проблемою Дональда Трампа є небажання визнавати те, що у війні проти України робить російський диктатор Путін, - заявив спецпредставник Держдепартаменту США з питань України у 2017-2019 роках Курт Волкер.
Він зазвав "жахливими" слова Трампа, про те, що Україна дала Путіну привід "розбомбити себе".
"Така заява президента США ігнорує той факт, що Росія бомбардує Україну кожного дня: майже 500 дронів на Київ та Харків. І це не нове. Такий коментар Трампа неправильно характеризує те, що відбувається в Україні. Путіну не потрібно приводу, щоб бомбардувати Україну. Він це робить постійно, оскільки це його вибір. Путін хоче бомбардувати Україну, відновити російську імперію, знищити Україну, національну ідентичність. І Путін не змінить своєї позиції, він є дуже чітким і послідовним щодо цього. Зі свого боку Трамп не хоче визнавати те, що Путін робить, і це проблема", – акцентував Волкер.
"Я думаю, що Трамп не розглядає цю війну як таку, яка входить в інтереси США, Він вважає, що це жахлива війна, яка завдає шкоди Україні, Росії, торгівлі. І тому він хоче покласти їй край.
І його не хвилюють умови її завершення", – сказав Курт Волкер.
.

Василь Кубаш «І візьму тебе на рамена Свої, і понесу тебе, як несе людина свого сина…»
(Повторення Закону 1:31).

Скільки разів у нашому житті ми зітхали з болем у серці:
«Господи, де Ти? Чому Ти мовчиш? Чому не відповідаєш на мої молитви?»
Ці питання звучать особливо гостро в часи страждання, втрат, розчарувань. Ми молимось — щиро, з надією, зі сльозами — але не чуємо відповіді. І тоді здається, що небо зачинене, а Бог — далекий. Та чи справді це так?

1. Бог мовчить — але не залишає.

Мовчання Боже — це не Його байдужість. Часто це Його спосіб діяти в нашому серці. У хвилини, коли ми не чуємо відповіді, Він працює глибше, ніж ми можемо уявити.
Іноді тиша з неба — це простір, в якому Бог готує нас до чогось більшого.
У книзі Йова ми читаємо про людину, яка втратила все — і при цьому Бога нібито не було поруч. Але саме в тій темряві Господь був ближче, ніж будь-коли, спостерігаючи, зміцнюючи, тримаючи.

2. Образ слідів на піску.

Відомий християнський образ — «Сліди на піску». Людина бачить своє життя як дорогу по піску, і весь час бачить два сліди — свої і Божі. Але в найважчі моменти залишається лише один слід. І вона каже Господу: «Чому Ти покинув мене тоді, коли я найбільше Тебе потребував?»
А Він відповідає:
«Це не твої сліди — це Я ніс тебе на руках».

Так і з нами: коли ми занепадаємо духом, коли не маємо сил — Бог не чекає, поки ми піднімемось. Він Сам піднімає нас. Ніжно, мов Батько. Вірно, мов Спаситель.

3. Довіра, яка не залежить від відчуттів.

Справжня віра — це довіра навіть тоді, коли немає емоцій, коли ми не відчуваємо Божої присутності. Бо Бог — це не почуття. Бог — це особистість, яка завжди поруч. І Його вірність не змінюється від того, наскільки сильно ми Його відчуваємо.

Заклик до молитви:

Коли вам здається, що Бог не чує — пам’ятайте:
Він не мовчить із байдужості, Він мовчить із любові.
І в той момент, коли вам найважче, — Він не залишає, а несе.

Тож молімось не лише з проханням, але й з довірою.
Нехай ця тиша стане не приводом до сумніву, а дверима до глибшої віри.

о. Лука Бендик

Василь Кубаш .
Єдина українка у "Мулен Руж"
.
Більше десяти років минуло відтоді, як відійшла у Вічність, душа Оксани Хожай - неймовірно гарної і всесторонньо обдарованої української співачки, актриси, поета і композитора.
.
Оксана була єдиною українкою у професійній французькій трупі світового вар'єте "Мулен Руж". Наприкінці 1980 - на початку 1990-х років концертувала з оркестром в Австрії, Німеччині, Угорщині та по інших країнах. Оксану Хожай мало показували по телебаченню, але обробку нею пісні "При долині кущ калини" - знала і співала тоді вся Україна.
.
Як написала свого часу Анжеліка Рудницька в річницю смерті Оксани: "...сподіваюся, що там у тебе не дощ, а сонячно... Люблю, пам’ятаю..."
.
.
.

Василь Кубаш Людина, без якої не було б ні Apple, ні Google — і це українець!

Любомир Романків народився в українській родині з Жовкви, а жив і працював у Канаді. Його ім’я мало хто знає, але без нього не було б сучасних комп’ютерів, телефонів чи інтернету.

Саме він придумав, як записувати інформацію на жорсткі диски. Технологію, яку він створив в IBM, використали всі: від Apple до Google.

Коли Стів Джобс запускав перші комп’ютери, інженери сказали:

«Це можливо тільки завдяки Романківу».

Він не виступав на сценах, не знімав презентацій. Просто робив свою справу. І змінив світ.

У нього понад 65 патентів. Його внесок відзначили у Залі слави винахідників США.
І до кінця життя він залишався вірним своїй мові, церкві й Україні.

Василь Кубаш Чи знаєте ви, що між 1957 і 1976 роками існувало регулярне автобусне сполучення між Лондоном і Калькуттою, Індія. Автобусний маршрут протяжністю 32 000 км, тривалістю 50 днів і в обидві сторони був і фактично залишився найдовшим у світі..

В автобусі були спальні місця і навіть кухня! Лише за 145 фунтів стерлінгів ви могли подорожувати з харчуванням і проживанням. Автобус зупинявся біля визначних пам'яток і для шоппінгу у Відні, Стамбулі та Ірані..

Автобус доставляв пасажирів з Англії до Бельгії, Західної Німеччини, Австрії, Югославії, Болгарії, Туреччини, Ірану, Афганістану, Пакистану та Північної Індії..

Форум Жупанів

Теми для публікацій та розмов