|
Відповідно, в Україні триватиме недобровільна мобілізація — і запеклі суперечки щодо неї. Нещодавній скандал із медиком Романом Замрієм, який сколихнув вітчизняні соцмережі, був далеко не першим і не останнім. Ще 2024-го стало зрозуміло, що ставлення до мобілізаційних заходів ділить наше суспільство на два умовні табори. А навесні в Україні відкрито заговорили про "партію ухилянтів": так охрестили людей, які заробляють соціальний капітал на критиці мобілізації та пов'язаних із нею ексцесів. Однак для балансу варто розглянути і протилежну позицію. Поговорити про людей, які публічно захищають найменш популярний захід воєнного часу. Про тих, хто беззастережно підтримує жорстку мобілізацію, виступає за її посилення та вважає, що війна має стати для України справді тотальною. За аналогією з "партією ухилянтів" цю частину суспільства можна назвати "партією ТЦК". Звісно, насамперед вона асоціюється з військовослужбовцями. Для багатьох із них примусове залучення цивільних до війни — це не лише запорука виживання країни, а й питання елементарної справедливості. Якщо одні українці вже четвертий рік захищають свою державу та вибиваються з сил, то чому інші продовжують ухилятися від служби в армії та насолоджуються тиловим життям? Хіба ця кричуща несправедливість не повинна бути усунена будь-якими засобами, навіть найсуворішими та найрадикальнішими?". Читайте колонку історика, політичного оглядача Михайла Дубинянського. |
14 червня 2025
|
|
14 червня 2025
|
|
14 червня 2025
|
Вона народилася 13 червня 2000 р. в Торонто, Канада, в родині спортсменів з українським та польським корінням. Цікаво, що її мати теж пловчиня. Старший брат Пенні Джеймі Олексяк грає в НХЛ за «Даллас Старс», також вона має старших сестер Гейлі та Клер. З дитинства Пенні займалася плаванням. Спеціалізується на плаванні вільним стилем та батерфляєм. Пенні - перша олімпійська чемпіонка серед спортсменів, які народилися після 2000 року. У своїй кар'єрі спортсменки Пенні здобула 7 олімпійських медалей (1 золота, 2 срібні, 4 бронзові), 17 медалей Чемпіонату світу (2 золоті, 4 срібні, 11 бронзових) та 11 медалей юніорського Чемпіонату світу. Вона стала першою канадкою, яка завоювала чотири медалі протягом одних літніх Олімпійських ігр. Вперше її ім'я стало відомим на весь світ у 2015 р., коли вона виграла 6 медалей на юніорському Чемпіонаті світу з плавання. Наступного року на Олімпіаді 2016 у Ріо вона здобула бронзову медаль в естафеті 4×100 м вільним стилем. На дистанції 100 м батерфляєм Пенні здобула срібну медаль, поновивши національний рекорд, а на дистанції 100 м вільним стилем - розділила перше місце з американкою Сімон Мануел; удвох вони встановили олімпійський рекорд та рекорд континенту. А Олімпіада 2024 року в Парижі стала для неї піком кар'єри і слави. Втім, напевне, ми ще не раз почуємо про її нові рекорди. ©️ Diaspora.ua Допис підготовлено спеціально для Diaspora.ua. При передруці згадка перед текстом є обов'язковою. #УД_Пенелопа_Олексяк #УД_Пенні_Олексяк #УД_спорт #УД_13_червня |
14 червня 2025
|
УСІ СЛОВА РОЗПОЧИНАЮТЬСЯ ЛІТЕРОЮ "В" ...... КАЗКА "ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ"...... Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет. В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала... Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками. Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла. Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”. - Все, вистачить, - вимовила вголос. Вдоволена вмостилась відпочивати. Влетів ворон. - Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув. - Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! - відповіла. Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, - виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати. Враз - випрямився, витріщився!!! Ворона викрикнула: - Вдавився?! Викликати ветеринара?! - Води, - вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво. Випив воду, відкашлявся. - Відпустило... - видихнула ворона. Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно. - Виїв все! - виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки. - Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати. Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини). Вдавано ввічливо вимовив: - Вдалась... Вражений... Ворона вийшла вимити ваганки . Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув: - Вмру... Вернувшись, ворона весело відрапортувала: - В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки! Ворон випив валер’янки... ______________________________ * Вагани — давгаста дерев’яна миска. Ваганки — зменш. до вагани СВІТЛАНА ЛУКАШОВА |
14 червня 2025
|
Марко ріс хворобливим, тому до шести років його виховували дід і баба з материного боку — Настя та Дмитро Олексюки. Саме через слабке здоров’я хлопця не схиляли до селянської праці, а вирішили дати освіту. Спочатку — сільська школа, далі — Коломийська гімназія. Там Іван, незважаючи на польську мову викладання та глузування з його «мужицького» походження, швидко став одним із найкращих учнів. По закінченні гімназії мріяв вивчати медицину, але родина не мала коштів, тож обрав юридичний факультет Віденського університету — найдешевший. Саме у Відні, в центрі громадського і літературного життя, він захопився культурою, мовами, приєднався до товариств «Січ», «Родина», «Поступ». Там сформувалася не лише його громадянська позиція, а й літературний стиль. Адвокатську практику Марко розпочав у Делятині, згодом відкрив власну контору в Снятині. Він захищав селян у суді, вірив у рівність усіх перед законом, брав активну участь у культурному житті краю: організовував товариства, займався просвітництвом. Його офіс був не просто місцем юридичних консультацій, а осередком думки й допомоги. Паралельно він творив літературу — глибоку, драматичну, насичену гуцульською мовою та настроями. Писав під псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт, а також під основним — Марко Черемшина. Його перша збірка новел «Карби» вийшла на початку ХХ століття й одразу поставила його в один ряд із Стефаником і Мартовичем. Згодом ці троє стали відомими як «Покутська трійця». Під час Першої світової війни Снятин перетворився на поле боїв. Марко із дружиною повернулися до рідного села. У 1919 році як представник ЗУНР очолював делегацію на переговори з румунами. Втім, переговори закінчилися провалом — румуни роззброїли делегатів, розпочався наступ. Письменник урятувався, сховавшись у холодному рівчаку. Ця пригода залишила слід: почалися проблеми з нирками, які згодом дали ускладнення на серце. 25 квітня 1927 року, після відвідин могили батька, Марко Черемшина раптово помер просто біля цвинтарної брами. Йому було лише 52 роки. Він залишив по собі глибокі твори — «Карби», «Село вигибає», «Верховина» — у яких вловив драму, біль і красу гуцульського села. Володів 13 мовами, перекладав без підрядника. Його проза — це поєднання поетичності, правдивості, соціальної критики та любові до свого народу. А його життя — приклад того, як велика внутрішня гідність і талант можуть прорости навіть у найскромнішій оселі. |
14 червня 2025
|
Він був одним із найталановитіших молодих українців і мріяв розбудовувати Україну. ІГОР КОСТЕНКО, Герой Небесної Сотні. Його визнали найкращим автором Вікіпедії у 2014-му році, і він став першим українцем, якому була присуджена ця нагорода. За два з половиною роки створив понад 280 статей , зробив понад 1600 редагувань. А ще він був одним із найкращих студентів географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Був хорошим товаришем, відкритою, життєрадісною, цілеспрямованою людиною. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію. У випускному альбомі він написав:" Будьмо українцями в душі і з Богом у серці". Він був саме таким і віддав життя за Україну. Його тіло, зі зламаними ногами, знайшли 20 лютого біля Жовтневого палацу на вулиці Інститутській. В Ігоря влучили 2 кулі: одна — в голову, а інша — в груди. Навічно 22-річний. Цвіт нації. Не забуваймо Героїв Небесної Сотні, що першими пішли в бій за правду й свободу! |
13 червня 2025
|
Саме вони змалку зацікавили сина інженерією і завдяки їм Мартін зрештою отримав диплом магістра Іллінойського інституту технологій. У 1954 р. йому вдалося влаштуватися на роботу у компанію Motorola - тоді малопомітну телекомунікаційну компанію. Монополістом у той час була фірма AT&T, яка повністю забезпечувала країну телефонним зв'язком. Саме їй вдалося зробити те, що здавалося неможливим – перенести телефони в автомобілі. Це устаткування важило 15 кг, однак сам факт того, що можна їхати в автівці і спілкуватися, вражала. Тим часом в маловідомій компанії Motorola розуміли, що такі телефони все-одно обмежують людину, прив'язуючи до певного місця. Одного дня керівництво фірми зібрало інженерів у своєму кабінеті і заявило, що чекає від них інноваційних рішень. Мартін Купер взявся за це завдання і менше, ніж за 2 місяці на столі його боса з'явився перший прототип мобілки - завдовжки 25 см і вагою понад кілограм, а заряду акумулятора вистачало аж на 20 хвилин. А головне - відтепер змінилася концепція телефонного дзвінка, адже можна було дзвонити конкретній людині, а не в конкретне місце. Тепер залишалось лише ефектно презентувати розробку, адже значення вдалої реклами вже тоді було величезним. І знову за це завдання взявся сам Купер. 3 квітня 1973 р., взявши свій мобільний, Мартін Купер вийшов у центр Мангеттена, запросивши туди журналістів та фотографів. Це була перша мобільна телефонна розмова. Диво-пристрій одразу захотіли побачити в Білому домі. Мартін Купер заснував власну компанію і став мільйонером. А звичайним людям довелося чекати ще 10 років, до 13 червня 1983 року, доки новинка стала доступною і їм. Хоча й тоді дозволити собі мобільний могли лише багатії. Він коштував 3500 доларів і за ці гроші можна було придбати автомобіль. Але на той час Motorola вже зменшила вагу телефона до 800 г. На історичній батьківщині винахідника мобільного мобільний зв'язок з'явився ще через десятиліття - 1 липня 1993 року, коли тодішній президент Леонід Кравчук поспілкувався з послом України в Німеччині. Сьогодні понад 90-річний Мартін Купер - член Національної інженерної академії США та співзасновник низки успішних компаній зв'язку разом зі своєю дружиною та діловим партнером Арлін Гарріс. Приємно, що він вболіває за Україну, землю своїх батьків та дідів, і навесні 2023 року під час онлайн спілкування з київськими студентами щиро бажав нам перемоги. ©️ Diaspora.ua Текст підготовлено спеціально для Diaspora.ua у 2019 р. на основі відкритих джерел, передрук - за умови згадки у першому реченні та посилання на Diaspora.ua. #УД_США #УД_наука_технології #УД_13_червня #УД_Мартін_Купер #УД_мобільний_телефон |
13 червня 2025
|
Ельвіро, вітаємо з візитом на Каннський кінофестиваль! Перше та найбільш інтригуюче для всіх питання: як вам вдалося відновити кар’єру Кевіна Спейсі у Голлівуді після 7 років забуття? Спрацювало бажання створити сильну історію з гідним акторським складом. Коли ми працювали над Holiguards, важливо було знайти людину, яка зможе передати складну внутрішню драму героя та якісно режисерувати. Ми поговорили з Кевіном — відверто, без прикрас. Його згода була не скільки про камбек, а про довіру до матеріалу та команди. І я вдячна, що саме наш проєкт став простором для цього діалогу та дверима до Голлівуду. Якою була ваша особиста мотивація та Elledgy Media Group працювати саме з Кевіном Спейсі, зважаючи на складну репутацію? По-перше, його виправдали. По-друге, йдеться про професіонала, якого не раз визнавали генієм. Кевін Спейсі — дворазовий лауреат Оскара! Його талант беззаперечний. Як продюсерка, я мала чітке бачення: дати акторові матеріал, у якому він розкриється і покаже нову глибину. Кевін не просто зіграв роль — він повернувся з сильним внутрішнім стрижнем. Та став режисером. Я шукала не «скандальне повернення», а виконавця, здатного тримати напругу. Якою була реакція публіки в Каннах? Емоційною. І, що важливо, — дуже чесною. Кевін отримав нагороду за життєві досягнення. У своїй промові натякнув, що готовий до нового етапу в кар’єрі. Приємно усвідомлювати, що цей етап розпочався саме з України, нашої команди Elledgy Media Group. Holiguards — це науково-фантастичний бойовик. Його вже називають гучним не лише через повернення Кевіна Спейсі, а й відкриттям нової продюсерської школи з України. Як ви бачите цю стрічку? Це дуже особистий проєкт. У ньому багато алюзій на боротьбу за баланс — між новим і старим, технологіями та людяністю. Це історія про вибір, розломи в системах і ціну миру. Я хотіла створити кіно, яке буде і видовищним, і глибоким. А той факт, що в ньому знялися Спейсі, Лундгрен, Гібсон, Робертс — ознака, що ідея близька людям. Які ваші враження від цьогорічного фестивалю — чи змінився він у порівнянні з попередніми роками? Канни завжди мають ауру магії, але цього року вона була особливо відчутною. Фестиваль став ще глибшим, ще сміливішим. Якщо раніше це була арена великих імен, то сьогодні — місце нових сенсів і голосів. Відчувається рух у бік відвертості, інтелектуальної провокації, емоційної щирості. Мені це дуже близько. Який фільм став для вас відкриттям Канн-2025? Є стрічка, яка зачепила на емоційному рівні? Особливо вразила стрічка La Terre Oubliée — французько-бразильська драма про жінок у постапокаліптичному світі. Там була така тиша в залі після фіналу, що я зрозуміла: ми щойно стали свідками чогось історичного. Були серед цьогорічних переможців ті, на кого ви ставили ще до оголошення результатів? Майже впевнено передбачила перемогу фільму Les Mains Vides. Це дуже витончене, глибоке кіно з естетикою, близькою до Бергмана, але з новим голосом. Його режисерка — молода, але неймовірно сильна. Відкрию таємницю: вже запросила її на розмову про спільний проєкт. Які меседжі стали домінуючими цього року в конкурсній програмі? Свобода — у всіх її проявах. Особиста, політична, гендерна. Багато фільмів говорили про жінок, які відвойовують своє «я». Бачу в цьому дзеркало часу — і як мати, і як продюсерка, і особливо як бізнесвумен, що побудувала з нуля Elledgy Media Group та «зовсім нежіночі» компанії з будівництва бункерів IHAVEN та супутників SpaceSat. Чи змістився фокус фестивалю — наприклад, у бік інклюзії, соціальної критики або ж експериментального кіно? Фестиваль стає більш чутливим до реальності. Але ця чутливість не заважає естетиці — навпаки, підсилює. Є місце і для соціального кіно, і для метафори, і для форми, яка дивує. Канни вміють тримати баланс — між правдою і красою. Яку роль відіграє Каннський кінофестиваль у роботі продюсера — це більше про нетворкінг, пошук нових імен чи натхнення? Усе водночас. Це лабораторія майбутнього. Так, натхнення, але дуже структуроване. Тут народжуються контракти, ідеї, союзи. Нетворкінг у Каннах — велика справа з відкладеним ефектом. На одному з подібних заходів народилась ідея стрічки Holiguards, заметчелись з Кевіном Спейсі. Безмежно вдячна, що проникся проєктом. І ось: прем’єра Holiguard на Каннському фестивалі, а Кевін Спейсі повернувся до Голлівуду. Диво від українки та команди Elledgy Media Group. (Сміється). Чи були у вас професійні зустрічі або домовленості на цьогорічному фестивалі, які можуть вилитись у нові проєкти? Авжеж, вірю, що деякі з них стануть гучними. Особливо тішить співпраця з європейськими фондами, які зацікавлені в копродукції з Україною. Також було кілька закритих зустрічей, де ми обговорювали Holiguards. Ельвіра Патерсон-Гаврилова відома тим, що поєднує продюсування з інвестиційними ініціативами. Це майже цитата. Наскільки активно зараз інвестують у кіно — чи помітно це на Каннах? Кіно нарешті стало не лише мистецтвом, а й активом. Я бачу, як великі фонди, навіть з tech-сектору, починають вкладатися в історії. Особливо — в ті, що мають соціальну або екологічну складову. Завжди кажу: фільм — це дзеркало часу, а інвестувати в нього — значить вкладати в майбутнє. Українські фільми або делегації були помітними на цьогорічному фестивалі? Гучним був фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» про завдання українських військових подолати добре укріплений кілометр лісу, щоб звільнити стратегічно важливе село від російських військ. Там глибокий сенс: чим далі вони просуваються зруйнованою батьківщиною — тим більше усвідомлюють, що ця війна може ніколи не закінчитися. Українські режисери стають сміливішими у своїх меседжах, а актори — дедалі впізнаванішими. Ми вже не периферія, а частина глобального кінодискурсу. Дуже гідна присутність у паралельних програмах, наприклад «Мілітантропос». Кіномедитація про вплив війни на буденність людей. Що потрібно українському кіно, аби бути більш впізнаваним на таких міжнародних платформах? Чіткий продюсерський підхід, з цим й допомагає Elledgy Media Group, амбітність і підтримка на рівні держави. Нам потрібно більше історій, які резонують у світі, але народжуються в нашій культурі. Ще — потрібен системний розвиток кіношкіл, копродукцій та участь у міжнародних кіноінкубаторах. У Каннах завжди багато уваги до образів. Хто займався стилізацією ваших виходів, які бренди обрали для червоної доріжки? Я вірна українським дизайнерам. Вкотре обираю луки від бренду Adamaris. Цього разу була елегантна чорна силуетна сукня, що символізує внутрішню силу жінки. Саме під тему цьогорічного фестивалю. https://elle.ua/ludi/interview/7-ro... |
13 червня 2025
|
Головне - бути вдячним, перестати оцінювати все, що ми маємо, і зрозуміти, що десь хтось віддав би все за те, що ти вже маєш, а ти цього не цінуєш». |
13 червня 2025
|
| Закрити |
