|
Деякі слова ми вживаємо ледь не щодня, навіть не замислюючись, що колись вони були… чиїмись іменами. • Хуліган - це прізвище ірландської родини, відомої своєю буйною поведінкою. Головним порушником був молодий Патрік Хуліган - його ім’я часто з’являлося в поліцейських звітах і газетних хроніках. • Шовінізм походить від імені французького солдата Ніколя Шовена, фанатичного прихильника Наполеона, який захоплено прославляв велич імператора та Франції у пафосних виступах перед простолюдом. • Саксофон. Адо́льф Сакс назвав своє нове музичне знаряддя «мундштучним офіклеїдом». Та саме композитор Гектор Берліоз запропонував назву «саксофон» у своїй статті, і вона швидко прижилася. • Сендвіч. Джон Монтегю, IV граф Сендвіч, був настільки захоплений підготовкою навколосвітньої експедиції Джеймса Кука, що не мав часу на повноцінні обіди - тож вигадав зручну їжу «на ходу». • Бойкот. Чарльз Бойкот, англієць, керував маєтком в Ірландії. Коли робітники влаштували страйк і почали ігнорувати його, британська преса розтиражувала цей випадок - і прізвище стало нарицательним. • Джакузі. Італієць Кандідо Якутці (Jacuzzi) створив першу гідромасажну ванну. Американці вимовляли його прізвище як «джакузі», і саме в такому вигляді слово розійшлося світом. • Олів’є. Люсьєн Олів’є, шеф-кухар французького походження, створив знамениту страву, рецепт якої так і не розкрив до смерті. • Бефстроганов. Страву придумав французький кухар графа Олександра Григоровича Строганова. У французькій мові вона відома як bœuf Stroganoff -«яловичина по-строганівськи». • Лодир. Німецький лікар Християн Іванович Лодер радив своїм пацієнтам тривалі прогулянки - по три години на день. Люди жартували, що в його закладі тільки «лодирів ганяють». • Шарлатан. За легендою, слово походить від імені французького лікаря Шарля Латена, який обіцяв чудодійне зцілення, але після операцій зникав, залишаючи пацієнтів у гіршому стані. • Галіматья. Французький знахар Галлі Матьє вірив у цілющу силу сміху. Він намагався лікувати людей анекдотами, абсурдом і «галіматьєю». • Пасквіль. В Римі жив дотепник на прізвище Пасквіно. Після його смерті неподалік встановили статую, яку так і прозвали - «Пасквіно». Люди почали вночі приклеювати до неї анонімні сатиричні листівки. • Меценат. Один із перших відомих покровителів мистецтва мав ім’я Гай Цільній Меценат. • Силует. Етьєн де Силует, французький міністр фінансів, після політичної поразки почав розважати гостей новим способом - обводити їхні тіні. Ідея сподобалась і стала модною. • Мансарда. Архітектор Франсуа Мансар уперше зробив житловим простір під дахом. Так народилася «мансарда». • Кардиган. Генерал Джеймс Томас Браднелл, 7-й граф Кардиган, став автором дизайну теплого вовняного светра на гудзиках, який і нині носить його ім’я. |
Стара валіза. Не глянцева скринька з лого Apple, а справжня — з драною підкладкою і запахом часу. Відкриваєш — а там фотографії. Пожовклі, подряпані, живі. Вони мовчки говорять про тих, кого вже нема. І навіть про тих, кого ти ніколи не знав, але тепер — зобов’язаний не забути. Бо тоді знімали не для лайків. Там не було п'яти однакових кадрів з різним фільтром. Було — одне фото. І все. Хто не вліз — той не в історії. А тепер? Фото тисячі. Обличчя — штучно усміхнені. Очі — без фокусу. Через 10 років їх не буде ніде. Телефон полетів у смітник — усе стерлось. Із тобою разом. Наче й не жив. Жодного реального сліду. Ностальгія — це не про «тепло в душі». Це про те, що ти — уже минуле. Поки живеш, ти ще щось значиш. А потім — навіть Google тебе не згадає, якщо не платив за хмару. Фотографії з валізи пережили війни, переселення, смерть і час. А твоя галерея зникне, коли згорить сервак. Бо вона нічого не варта. Бо цифрова пам’ять — це не пам’ять. Це ілюзія, яку хтось може видалити за 3 секунди. Тому ностальгія — це не солодкий біль. Це попередження. Живи так, щоб тебе було не стерти. І залишай по собі не «контент», а смисл. Бо все інше — тимчасове. Як спалах камери. Один раз — і темрява. І ще одне. Не насміхайтеся з тих, хто досі проявляє плівку, друкує фото й вкладає їх у альбоми. Це не ретроградність. Це — спротив знеособленню. Це — спроба зберегти себе у світі, який стирає обличчя швидше, ніж ми встигаємо постаріти. |
Інколи під час суперечки люди підвищують голос лише для того, щоб “перемогти”. Виснажливо, правда ж? Одного разу Сократа публічно образив грубий, невігласний чоловік — той, хто нападав словами, але не мав жодних реальних аргументів. Звучить знайомо? Навіть сьогодні, коли люди не можуть висловити свої ідеї, вони часто стають агресивними. А як відреагував Сократ? Ніяк. Без крику. Без образ. Без виправдань. Один із його учнів, спантеличений мовчанням учителя, запитав: — Чому ви нічого не відповіли? Сократ відповів: «Якщо мене вдарить осел, хіба я маю подавати на нього до суду?» Його послання було зрозумілим: Мудра людина ніколи не опускається до рівня дурня. Іноді мовчання — це найелегантніша відповідь. Адже слово елегантність походить із латинського "electro", що означає світло. Бути елегантним — це не про дизайнерський одяг. Це про вміння знати, коли варто говорити, а коли — просто піти з гідністю. |
У звичайній хрущовці, ріс хлопець на ім’я Ян Кум. Його дитинство проходило в умовах, далеких від мрій про технологічне майбутнє: нестача грошей, довгі зими без гарячої води, черги за хлібом і відсутність надії на зміни. У квартирі не завжди працювало опалення, а інтернет був лише фантазією із фільмів. Його мати була домогосподаркою, батько працював на будівництві. Сім’я була єврейською, і в 1992 році, коли Яну було 16, вони вирішили виїхати до США. Америка зустріла їх без рожевих обіцянок. Кум із мамою отримали соціальне житло у Маунтін-В’ю, неподалік від майбутнього серця IT-світу. Вони жили на соціальні допомоги. Щоб якось зводити кінці з кінцями, Ян мив підлоги в продуктовому магазині, а мати хворіла на рак і незабаром померла. Інтернет став його втечею. Він почав вивчати комп’ютерні системи самостійно, купуючи старі книги з техніки у вживаному магазині. Навчався не в університеті — вчився на практиці. За якийсь час його взяли працювати в Yahoo як інженера з безпеки. У 2009 році, коли Кум уже залишив Yahoo, його відмовили у прийомі на роботу в Facebook. Але він не зневірився. Замість того, щоб шукати нового роботодавця, він вирішив створити щось власне — простий, надійний і приватний месенджер. Так народився WhatsApp. Назва — гра слів “What’s up?”. Кум писав код у тісній квартирі разом зі своїм другом Браяном Ектоном. Вони не мали грошей на рекламу, не продавали дані користувачів, не показували банерів. Їхня місія була чітка: "Ні рекламі. Ні брехні. Просто спілкування між людьми." У 2014 році Facebook купує WhatsApp за $19 мільярдів. Це була одна з найбільших угод в історії Кремнієвої долини. Іронічно — та сама компанія, що не взяла його на роботу, стала його покупцем. У день підписання угоди Ян Кум пішов до соціального офісу, де колись стояв у черзі за талонами на їжу. Він залишив на дверях ініціали і дату, як пам’ять про шлях, який пройшов. З мережі |
Гвюдні Т. Йоуханнессон приєднався до команди з 30 сезонних працівників у національному парку Тінгветлір, повідомляє RÚV. Він працює рейнджером і жартує, що досвід президента йому згодився і на цій роботі. Робочий день рейнджера починається рано — як каже сам Гвюдні: «На світанку — тоді ми відкриваємо парк». А далі — чергування за стійкою інформації, відповіді на запитання і супровід туристів. Серед інших обов’язків — прибирання туалетів, догляд за територією і прийом груп. «Туалети ж самі себе не миють», — жартує Гвюдні. Головний рейнджер парку Тінгветлір Ейнар А. Е. Сеймюндсен радить усім брати на роботу колишніх президентів. «Він дуже сумлінний працівник», — сказав він у коментарі RÚV. Це не єдине місце роботи Гвюдні — він також викладає історію в Університеті Ісландії. Після восьми років на посаді Гвюдні оголосив про свою відставку у новорічному зверненні. Офіційно він залишив пост президента 1 серпня 2024 року, поступившись посадою Галлі Тоумасдоуттір. |
На зміну дню приходить надвечір'я... Мудрішають і мрії, і думки, Милішає, у спориші, подвір'я... Цвіте біленько в косах сивина, У голові барометр оселився, А тут ще клята бісова війна Марнує нерви й час, що залишився. Я Богу вдячна, що я ще живу, Збираю врожаї й слова у ві'рші... Топчу' стежину і на ній - траву, Шепочу: ,,Господи, аби не гірше". Мені себе не шкода і не жаль, Я за дітей Всевишнього благаю: ,,Пошли їм чисту й мирну синю даль, Вділи на долю хоч краєчок раю. Щоби зазнали щастя на землі І щоб любов постукала у серце... Щоб діточки родилися малі, Щоби достатком повнилось відерце... Дай миру, Боже, цій святій землі, Верни живим додому дітям тата, Всім матерям віддай живих синів, Що зараз обіймають автомата. Прости нас, милий Боже, за гріхи, Бо на землі святих давно немає, Пошли усім, хто сіє - колоски, Діждатись дай усім, хто десь чекає... Над людом зглянься, відведи біду, Дай злагоди і розуму народу, Дай плоду всім деревам у саду, Пошли всім - хліб, і сіль, і чисту воду..." Людмила Муріна |
ідіотам у нашому житті♥ Коли Ганді вивчав право в Лондонському університеті, у нього був професор Пітерс, який його терпіти не міг. Ганді не був тим хлопцем, щоб на ним можна було легко познущатися. Одного разу професор їв у їдальні, а Ганді сів поряд. Професор сказав: "Містер Ганді, ви знаєте, що свиня і пташка не можуть їсти разом? "" "Добре, професоре, я вилітаю... " , відповів Ганді, який сів за іншим столом. Глибоко роздратований професор вирішив помститися на наступному іспиті, але Ганді блискуче відповів на всі запитання. Тоді він вирішив поставити йому таке питання: "Пане Ганді, уявіть собі, що ви стоїте на дорозі і помічаєте мішок; ви відкриваєте його і знаходите мудрість і купу грошей. "Що з двох ви б обрали? " - "Звичайно, гроші. " - "Ах, я б вибрав мудрість. " - "Ви маєте рацію Професоре; по суті кожен обирає те, чого в нього НЕМАЄ! "" Професор написав слово ідіот у гніві і повернув тест. Ганді прочитав результат тесту і негайно повернувся. "Професоре, ви підписали іспит, але оцінити забули! " |
Поясніть як так співпадає, що в подоляка, гладких, бігуса є високопоставлені родичі в спецслужбах раші? А от ні в мене, ні в моїх знайомих, ні в кого нема родичів в фсб. Як так, що це настільки рідкісне явище в звичайному житті, і настільки закономірне в житті зє пропагандистів? КиївМіськБудда: Результатом правління Зеленського стала поява відповідей на запитання, які він у 2019 році ставив Порошенку: - Чому не покарані прибічники Януковича? - Тому що вони сидять в Офісі Президента! Headseller: Ми без кінця проклинаємо товариша Трампа, і, звісно, по справі. И все ж я хочу спитати — хто відписам йому наші надра у трьох засекречених резолюціях? Дмитро Чекалкин |
|
| Закрити |