|
Берізка польова (В'юнок польовий, лат:Convolvulus arvensis) — багаторічна трав'яниста рослина роду Берізка, родини березкових. Квітка берізки польової з оксамитовими кліщами (Trombidium sp.) Стебла довжиною 1-1,5 м, численні, тонкі, в'юнкі, скручені спіраллю, обплітають сусідні рослини. Корінь стрижневий, розгалужений, йде в грунт на глибину до 2 м. Листки чергові, яйцевидно-еліптичні або довгасті, розташовані на черешках. Квітки білі або рожеві, лійкоподібні, до 2-х см, з поздовжніми темними смужками, зі слабким, але приємним ароматом, розташовані в пазухах листя. Цвіте в квітні — жовтні. Квітки відкриваються залежно від часу доби і змін погоди. Плід — гладка коробочка яйцевидної форми з дрібним насінням. Рослина поширена від Біломор'я до Середньої Азії. Росте вздовж доріг, на полях і в городах як бур'ян. Господарського значення не має. Квітки рослини принаджують диких бджіл, жуків та метеликів, в тому числі Бражника в'юнкового (Agrius convolvuli). Берізка польова є лікарською сировиною — використовуються стебла і коріння, рідше квітки та насіння. Авіценна рекомендував його для лікування астми, захворювань легенів, печінки та селезінки. В експериментальних дослідженнях на тваринах доведено гіпотензивну, спазмолітичну, протизапальну, кровоспинну, місцево анестезуючу та подразнюючу слизові оболонки дію. Відвар трави приймають як проносний, діуретичний та рано загоювальний засіб, а також для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми і бронхітів (відвар квітів), безсоння (порошок кореня всередину) і як потогінний засіб (водний настій насіння). В складі сіна рослина придатна для годування скотини. |
24 мая 2013
|
Очерет звичайний Біологічна класифікація Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Однодольні (Liliopsida) Порядок: Poales Родина: Злакові (Poaceae) Рід: Phragmites Вид: Очерет звичайний (Phragmites australis L.) Загальний опис Очерет звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.) ( латинська назва Phragmites communis Trin., від грецького слова «Phragma» - тин, паркан). Місцеві назви — очерет. Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4 м заввишки), з довгим повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке. Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі. В місці переходу листкової пластинки в піхву замість язичка розміщений ряд волосків. Листя очерету повертаються ребром до вітру, а гнучка соломинка згинається, але не ламається. На вітрі все листя очерету виявляються на одній стороні, майорять, мов прапор, вказуючи напрям вітру, як флюгер. Квітки дрібні, непоказні, зібрані у крупне (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 37-квіткові, лінійно-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта — двостатеві. Квітки мають дві квіткові луски, три тичинки з фіолетовими пиляками і маточку з верхньою зав'яззю та двома короткоперистими темно-червоними приймочками. Нижня квіткова луска на верхівці витягнута в довге шилоподібне вістря, яке в 2-3 рази довше за луску. Верхня квіткова луска в кілька разів коротша від нижньої, вісь колоска майже на всій довжині вкрита волосками. Плід — довгаста зернівка. Росте у вільшняках, на лісових та низинних болотах, у плавнях. Часто утворює густі зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в липні — вересні. Поширений у всій Україні. Заготівля провадиться в районах поширення. Промислова заготівля можлива в дельтах рік Дніпра і Дунаю. Запаси сировини великі. Практичне використання Рослина, що дає будівельний матеріал, целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фітомеліоративна рослина. Очерет з давніх-давен використовується як будівельний матеріал. Нині з нього виготовляють чію, бердану, гідробердану, твердопресовані і волокнисті звуко- і термоізоляційні плити (комишит), дошки для підлоги, облицювальні панелі, диферент, гіпсоволокнисті плити, комишитобетон, пластики та інші будівельні матеріали. Очеретяні плити й мати широко використовують у цукровій промисловості (річна потреба республіканського цукротресту становить понад 40 тис. тонн). Очерет використовують як покрівельний матеріал, а також плетуть з нього стіни і перегородки в невеликих господарських будівлях, тини, плотики для переправи через тихі протони в дельтах річок і багато інших виробів. З нього виготовляють циновки для вигодовування червів шовкопряда, мати для парників, у степових районах використовують на паливо. Очерет є цілком задовільною сировиною для виробництва целюлози. Стебло містить 63,3, а листки 24,5% целюлози. Середній вихід небіленої целюлози в лабораторних умовах коливається від 33 до 41%. Шляхом хімічної та фізико-хімічної переробки з очерету можна одержувати високоякісні сорти паперу, текстильну віскозу, кормові білкові дріжджі, фурфурол, спирт, глюкозу та інші продукти гідролізу. Очерет — цінна кормова рослина. У молодих рослинах міститься 43% протеїну, 2,5 жиру, 36 клітковини, До 44% безазотистих екстрактивних речовин. Він є добрим кормом, особливо для коней і лошат, старий очерет непридатний на корм худобі, а тільним коровам навіть шкідливий. Сіно, заготовлене до колосіння очерету, має високу поживність; з 1 га за два укоси збирають до 40 т сухої маси. Прекрасна рослина для виготовлення силосу. У листках міститься чимало вітаміну С (300—500 мг%) і цукрів (18%), з них можна виготовляти вітамінний напій і спирт. Молоді кореневища досягають довжини 2,5 метра. Вони ніжні і солодкі; їх їдять сирими, печеними й вареними. Вживають кореневища і як лікарський, потогінний засіб. У сирих кореневищах очерету 5 відсотків цукру. З кореневищ очерету роблять муку і каву, так само як з рогозу. У народній медицині корені очерету використовують як потогінний і сечогінний засіб, а слизисті виділення із стебел використовують при укусах комах. Очерет звичайний добре витримує несприятливий газовий режим з підвищеним вмістом у воді та ґрунті сірководню, вуглекислоти, метану, а також стійкий проти дії таких отруйних для живих організмів хімічних речовин, як фенол, нафтенові кислоти, хлориди, ціаніди, закисні солі заліза та інші. Вважають, що на мілководних ділянках дніпровських водосховищ густі зарості очерету можуть виконувати роль біофільтра, що очищає воду від всілякого забруднення. Очерет придатний для закріплення вологих пісків. Збирання, переробка та зберігання Збирають очерет у повній біологічній стиглості пізно восени і взимку за допомогою спеціальних машин або скошують косами. Щоб не завдавати травм кореневищам і молодим пагонам, під час ручної і особливо механізованої заготівлі сировини з обвалованих територій спускають воду у річки і в такий спосіб просушують ґрунт перед збиранням урожаю. На ділянках, де очерет щороку не викошують, з часом нагромаджується багато відмерлих однорічних пагонів, так звані старники, що заважають розвитку молодих поколінь. Внаслідок цього різко знижується продуктивність очеретяних заростей. Щорічне скошування очерету Сприяє підвищенню його врожайності на 10-15%, а випалювання — на 20-60%, при цьому знищуються шкідники й хвороби. Кореневища очерету дістають граблями, баграми або «кішками», іноді з глибини 1 метра. Збирати їх слід навесні до цвітіння очерету, на початку літа або пізно восени. Цвіте очерет в червні - липні. Нині ключем до вирішення проблеми широкого й повного використання ресурсів очерету як промислової сировини є гідротехнічне впорядкування заплав річок, що передбачає обвалування території, штучне затоплення заростей очерету та осушення їх перед збиранням урожаю, а також конструювання високопродуктивних збиральних машин з питомим тиском на ґрунт 20-40 г/см?. Цікаві факти З давніх пір з очерету робили необхідну частину кларнетів і флейт - вібруючий «язик», так званий пищик. Перший ботанік Феофраст у своїй книзі «Дослідження про рослини» докладно описав, як вирізати з очерету пищик - «язик» для сопілки та флейти. |
23 мая 2013
|
Клен польовий Біологічна класифікація Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Streptophyta - Судинні (Tracheophyta) - Насінні (Spermatophyta) - Покритонасінні (Magnoliophyta) - Еудікоти (Eudicots) Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales) Родина: Сапіндові (Sapindaceae) Рід: Клен (Acer) Вид: Клен польовий Клен польовий, паклен (Acer campestre L.) — невисоке дерево родини кленових (4-15 м заввишки), рідше високий кущ з бурувато-сірою тріщинуватою корою і розлогою тінистою кроною. Пагони жовтувато-коричневі, інколи а крилоподібними пробковими наростами; бруньки невеликі. Листки пальчасто-п'ятилопатеві (5-10 см завдовжки, 3-7 см завширшки), лопаті листків тупі або тупозагострені, цілокраї, а верхні з одним-двома великими зубцями, виїмки між лопатями загострені. Квітки одностатеві, жовто-зелені, зібрані в кінцеві відстовбурчено-волохаті щитоподібні суцвіття. Оцвітина подвійна, чашечка п'ятироздільна (5-6 мм завдовжки), пелюсток п'ять. Тичинкові квітки з вісьмома тичинками, а маточкові — з стерильними тичинками і однією маточкою. Зав'язь верхня, прикрита нектарником, що має вигляд диска. Рослина однодомна. Плід — двокрилатка (6-8 см завдовжки), крила розходяться по прямій лінії. Росте в другому ярусі або підліску листяних лісів, на галявинах. Тіньо- і солевитривала, теплолюбна рослина. Цвіте у квітні -травні. Поширений майже на всій Україні, крім крайніх північних районів. У культурі часто трапляється у полезахисних смугах і парках. Практичне використання Медоносна, деревинна, харчова, кормова, олійна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Клен польовий прекрасний весняний медонос, який за наявності великих масивів забезпечує продуктивний взяток. Медопродуктивність близько 1000 кг з 1 га. Бджоли збирають з нього і пилок. Іноді на листі з'являється медяна роса. Деревина клена польового тверда, щільна, червонуватобілого кольору, гарно полірується. Колеться погано, використовується на дрібні токарні вироби. Дрова ї вугілля високої якості. З клена польового добувають весняний сік, який містить сахарозу (1- 2,5 %). його споживають у свіжому вигляді, з нього виготовляють безалкогольні напої, сироп. Насіння містить 29,5 % жирної олії. Листя придатне на корм домашнім тваринам, особливо охоче його поїдають кози; гілки з листками можна силосувати. Листки містять смолу (20,5 %) і каучук (0,22 %). Клен польовий використовують у зеленому будівництві для живоплотів, у вуличних насадженнях. Відомі такі декоративні форми його; біло-строкатолиста і кримська з опушеними знизу листками і плодами. Клен польовий як посухостійку й солевитривалу породу рекомендують висаджувати при залісенні посушливих схилів як супутню породу. |
23 мая 2013
|
АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ Glossularia reclinata - багаторічна рослина родини агрусових. Кущ заввишки 60-150 см з колючими пагонами. Ли-стки З-5-лопатеві, зубчасті. Квіт-ки сидячі, з зеленуватими, чер-вонуватими або пурпуровими пелюстками, одиничні або в 2— 3-квіткових'китицях. Плоди (не-справжня ягода) округлі або ви-довжені, забарвлені в білий, жов-тий, рожевий, червоний або чор-ний колір. Цвіте у травні — черв-ні. Поширення. Вирощують у садах в усіх районах України. Заготівля і зберігання. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти та варення, із стиглих — соки, вина, мармелад, начинку для цукерок тощо. Ягоди можна сушити або маринувати. Хімічний склад. Плоди аґрусу містять 6—10 % цукрів (фрукто-за, глюкоза, сахароза), до 2,3% органічних кислот (переважно лимонна і яблучна), близько 1 % пектинових речовин, близько 2 % клітковини, аскорбінову кис-лоту (25—ЗО мг%), каротин (0,2 мг%), вітамін Е (0,56 мг%), фолієву кислоту, фенольні спо-луки (катехіни, лейкоантоціани, антоціани, флавоноли, фенольні кислоти), сполуки калію, заліза, йоду, міді, марганцю, фтору та цинку. Фармакологічні властивості і ви-користання. В народній медицині аґрус використовують як віта-мінний, сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб, як засіб, що нормалізує артеріальний тиск, протидіє новоутворенням. Корисно вживати аґрус при ате-росклерозі, крововиливах, пов'я-заних із зниженням міцності кровоносних капілярів, при гіпер-тонії, анемії, послабленні діяль-ності шлунково-кишкового трак-ту, при хронічних запорах, захво-рюваннях нирок і сечового міхура. При порушенні обміну речовин і ожирінні рекомендується вжи-вати протягом 3—4 тижнів багато ягід аґрусу з одночасним обме-женням калорійності їжі. ПРОТИПОКАЗАНО вживати аґ-рус при виразковій хворобі шлун-ка і дванадцятипалої кишки в ста-дії загострення, при ентеритах і колітах, що супроводяться про-носом. ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ, гарбуз столовий, кабак, Cucurbilla pepo — однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузо-вих. Стебло шорсткоопушене, ши-пувате, лазяче, з розгалуженими вусиками, 3—10 м завдовжки. Ластки великі, серцевидні, піор-сткоопушені, 5-лопатеві, лопаті гострі, відокремлені одна від од-ної виразними тупими виїмками. Квітки одностатеві, одиничні, па-зушні, віночок п'ятирозділь-ний, жовтогарячий. Квітконіжки тичинкових квіток тупоп'яти-гранні. Плід ягодоподібний, вели-кий, кулястий або видовжений. Цвіте протягом червня — серпня. Поширення. Дико росте в тропіч-ній Америці. На Україні вирощу-ють як харчову та кормову куль-тури. Заготівля і зберігання. В науко-вій медицині використовують на-сіння, в народній — м'якуш плода і плодоніжки. Насіння відпускає-ться аптеками. Заготовляють йо-го із зрілих плодів. Строк при-датності насіння — один рік. Хімічний склад. Плоди містять цукри (глюкоза, фруктоза, са-хароза), органічні кислоти (пе-реважно яблучна), каротин (до 6 мг% ), аскорбінову (8—20 мг% ), фолієву (14 мкг/100 г), панто-тенову (0,4 мг% ) та нікотинову (0,5 мг% ) кислоти, вітамін В6 (0,13 мг%), рибофлавін, тіамін, значну кількість мінеральних речовин (калій -170 мг% , залізо — 100, мідь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор). До складу насіння входять жирна олія ній медицині при захворюваннях (близько20 % ), фітостерин кукурбітол, смолисті речовини, органічні кислоти, вітаміни групи В, а також при затримці сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння як сечогінний засіб (їдять 2—З склянки насіння за день). М'якуш використовується як засіб проти стьожкових і круглих глистів. За активністю воно поступається дріоптерісу чоловічому, але має перевагу в тому, що не виявляє токсичного впливу на організм, і тому його можна призначати дітям, хворим похилого віку і вагітним. Лікування гарбузовим насінням, щоб позбутися стьожкових глистів, має свої особливості. За 2 дні до його початку необхідно щоранку ставити клізму, а напередодні увечері прийняти сольове проносне. Наступного дня натщесерце вживають приготовлені з гарбузового насіння ліки. Перед вживанням насіння очищають від лушпиння, слідкуючи за тим, щоб сіро-зелена шкірочка залишалася на насінні, розтирають у ступці з водою або молоком до утворення кашки, додають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порціями. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами і конопляним сім’ям гарбузове насіння використовується в народній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема, при появі крові в сечі, а також при затримці сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2-3 склянки насіння за день). М’якуш гарбуза використовують як сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб. Вживання м’якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5-2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах серця, що супроводяться набряками, подагрі, хронічних формах пієлонефриту і холециститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нерізкого загострення. Сік з м’якуша гарбуза п’ють при блюванні у вагітних, він заспокоює, покращує сон. Зовнішньо м’якуш використовують при опіках, для лікування екзем та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гарбузових черешків (хвостиків) має діуретичну здатність і рекомендується при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, порушенні обміну речовин. Відваром гарбузових квіток лікують гнійні рани. |
22 мая 2013
|
АЙВА ДОВГАСТА Cydonia oblonga Невелике дерево родини розових, пiдродини яблуневих. Листки короткочерешковi, овальнi, темно-зеленi. Квiтки великi, двостатевi, п'ятипелюстковi, бiлi або блiдо-рожевi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - яблуко грушеподібної форми, лимонно-жовте, кисло-солодке, терпке. Вирощують як плодову культуру. Плоди вживають у свiжому i переробленому виглядi. Листя використовують у косметицi для зменшення зморщок. Плоди айви мiстять аскорбiнову кислоту, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, мiнеральнi речовини (залiзо, мiдь), ефiрну олiю. Плоди айви мають антиатеросклеротичну, в'яжучу, кровоспинну, сечогiнну, гiпотензивну, та антисептичну дiю. Застосовують плоди айви при анемiї, проносах із кровотечами, набряках, гiпертонiї, атеросклерозi, гепатитах, холангiтах, холециститах, маткових кровотечах, при вiдсутностi апетиту. Вiдвар насiння айви (1:20) вживати по 1 ст ложцi 4 рази на день при ентероколiтах. Зовнiшньо - вiдвар насiння i листя (1:20) для полоскання горла при ангiнi, примочок при опiках, потрiсканiй шкiрі. |
22 мая 2013
|
Талабан польовий (лат. Thlaspi arvense L.; рос. ярутка полевая) Назва роду походить від грецьких слів: «Тласпі» (Thlaspi) - означає «здавлений в щит», «тлао» (thlao) - «здавлювати», і пов'язана з формою плодів рослини, та «аспіс» (aspis) - «щит». Видова назва в перекладі з латинської мови — «польовий». Однорічна сиза рослина висотою 20—50 см з білими квіточками-хрестиками. Листки цілісні, сидячі, довгасто-ланцетні. Квітки білі; чашолистки відлеглі від пелюсток. Плоди округло-еліптичні, ширококрилаті, на верхівці глибоковиїмчасті, з дуже коротким стовпчиком між виїмками. Цвіте в квітні — липні. Одна рослина дає до 70 тисяч насінин. Талабан ж росте скрізь: від субтропіків до Крайньої Півночі. Росте на полях, городах, поблизу житла і вздовж доріг. Талабан засмічує посіви. Він зустрічається повсюдно. В Україні росте 7 видів талабану. Розмножується насінням. За літо дає 2—3 покоління; на кожній рослині утворюється до 60—80 тис. насінин. Недозріле насіння проростає майже так само швидко, як і дозріле. Проростає воно з глибини до 1 см, у глибших шарах ґрунту зберігає схожість протягом 9 років. Хімічний склад рослини майже не вивчений. Відомо, що в насінні талабану польового міститься близько 30% жирної олі[. В лисках знайдено аскорбінову кислоту (близько 200 мг/100 г), вуглеводи, глікозиди. Рослина гостра на смак, має запах часнику. У насінні міститься до 33 % жирної олії (на смак подібної до лляної), придатної для миловаріння і їжі[1]. З молодих листків талабану готують весняні салати. В листках міститься 200 мг% вітаміну С, вуглеводи, глікозиди; вони гострі на смак, із запахом часнику, мають в'яжучі протицинготні, дезинфікуючі властивості. Вирощується для біодизеля. Врожайність 1000 фунтів на акр. Талабан має в'яжучу, протицинготну, дезинфікуючу, сечогінну, потогінну та тонізуючу властивості. Для поліпшення травлення, при зниженій секреції шлунка, навесні вживають салат з молодих листків талабану (за 30 хв до їди). Препарати талабану польового прискорюють та активізують менструальний цикл, у чоловіків стимулюють статеву дію. Для лікування імпотенції вживають 0,5 чайної ложки сухого порошку талабану 4 рази на добу за 30 хв до їди. Курс лікування 15-20 днів. |
22 мая 2013
|
Редакція громадсько-політичного видання 'Прес-Центр' Україна, 18002, м. Черкаси, вул. Дахнівська, 50 тел. +38 (0472) 540-095 друкувати 21.05.2013 12:19 Топ–5 найбагатших міських голів Черкаської області П'ятірка мерів, які, згідно з декларацією про доходи за 2012 рік, заробили найбільше. 394 046 грн заробив за рік мер Кам'янки Володимир Тірон, 58 років. Отримував зарплату 17 785 грн. Міськраду очолює з 21 грудня 2012 року. До того працював директором ТОВ 'Інтербудтехсервіс'. Має будинок, дві 'Волги' та мікроавтобус 'Мерседес Спринтер'. Дружина Тамара заробила 263 189 грн. Міський голова Умані Юрій Бодров, 60 років, заробив 190 376 грн. На рахунках у банках є 5537 грн. Має земельну ділянку та дачу. Автомобіль ВАЗ–21063 1993 року випуску оформлений на жінку Світлану. Вона заробила торік 66 708 грн. Подружжя спільно володіє квартирою в Умані. Мер Ватутіного 56–річний Василь Гончаренко має будинок, земельну ділянку та гараж, автомобіль 'Мерседес'. За рік заробив 159 488 грн. На дружину зареєстрована земельна ділянка та машина 'Фольксваген'. Міський голова Тального Олександр Біленко, 61 рік, заробив 157 328 грн. З них зарплата — 92 356 грн. Разом із жінкою мають квартиру, земельну ділянку та гараж. Їздить 'Опелем Астра'. Володимир Мирошник, 52 роки, мер Городища, має автомобіль 'Форд Транзит'. Заробив 116 549 грн. Із них 71 152 грн — зарплата. Підготував: Сайт міста Умань - за матеріалами Gazeta.ua |
22 мая 2013
|
Конюшина лучна (Trifolium pratense) — багаторічна рослина роду конюшина родини бобових висотою 40—70 см — одна з кращих кормових трав. Видовий епітет біноміальної назви в перекладі з латинської мови означає «лучна». Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках в лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму. Багаторічна рослина висотою 4—70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття — головки. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня. Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку. Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5 % протеїну, 3,5 % жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка. Український селекціонер Лихацький Владислав Леонтійович (1926–2001) удосконалив технології вирощування насіння конюшини лучної і працював над впровадженням їх у виробництво. Виведені під його науковим керівництвом сорти конюшини лучної: «Носівська-4», «Носівська-5», «Атлас», «Агрос-12» широко розповсюджені в Україні та за кордоном Біологічна класифікація |
22 мая 2013
|
Основні дані Країна Україна Регіон Черкаська область Район/міськрада Ватутінська міська рада Код КОАТУУ 7110200000 Засноване 1947 року. Статус міста з 1952 року Населення 17 805 (2011)[1] Площа 10,89 км? Поштові індекси 20250 Телефонний код +380-4740 Координати 49°00?43? пн. ш. 31°04?17? сх. д.Координати: 49°00?43? пн. ш. 31°04?17? сх. д. Висота над рівнем моря 127 м Водойма Шполка День міста остання неділя серпня, день Шахтаря Відстань Найближча залізнична станція Багачеве До обл./респ. центру - фізична 86 км - залізницею 117 км - автошляхами 117 км До Києва - фізична 162 км Міська влада Адреса м.Ватутіне, проспект Дружби,8 Міський голова Василь Олександрович Гончаренко |
21 мая 2013
|
ДЕНДРОФЛОРА ВАТУТІНОГО ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ ПУЗЫРЕПЛОДНИК КАЛИНОЛИСТНЫЙ (спирея калинолистная) — Physocarpus opulifolia (L) Maxim. (Spiraea opulifolia L.). Род Пузыреплодник - Physocarpus Maxim. Листопадные кустарники. Листья очередные зубчатые, обычно трехлопастные, цветки обоеполые. Плоды — сильно вздутые листовки, открывающиеся сверху. Насчитывают 14 видов, из них 13 в Северной Америке и 1 в северо-восточной Азии. Декоративные кустарники с раскидистыми ветвями и ярко-зелеными листьями, которые у некоторых видов поздней осенью принимают ярко-красную окраску. Цветки мелкие, белые, невзрачные. Ниже описываются два вида, наиболее ценные для использования в зеленом строительстве СССР ПУЗЫРЕПЛОДНИК КАЛИНО-ЛИСТНЫЙ (спирея калинолистная) — Physocarpus opulifolia (L) Maxim. (Spiraea opulifolia L.). Листопадный густоветвистый кустарник высотой до 3 м; листья округлоовальные 3— 5-лопастные, длиной 2—7 см, по краю зубчатые. Цветки беловатые, диаметром до 1 см, собраны в зонтикообразные кисти диаметром 3—5 см. Цветет в июне — июле. Плоды — пузыревидные листовки, осенью краснеющие, созревают в сентябре — октябре. Быстрорастущий кустарник. Совершенно морозостоек, довольно теневынослив. К почвенным условиям неприхотлив, засухоустойчив, газоустойчив. Сохраняет темно-зеленую окраску листьев до поздней осени. Хорошо выносит стрижку. Размножается семенами, зрелыми и травянистыми черенками. Распространение. Родина — Северная Америка — Квебек до Виргинии, Теннесси и Мичигана. Широко распространен в культуре в европейской части СССР— от юга Украины до Ленинграда, Кировска и Архангельска. Культивируется на юге Западной Сибири, а также в Средней Азии. Формы: желтая — f. lutea Z a b е l — с листьями сначала ярко-желтыми, позже принимающими бронзово-желтую окраску; золотистоокаймленная — f. aureo-marginata hort.— с листьями, окаймленными золотисто-темной полоской; низкая — f. nana Z a b е l — карликовая форма с неглубоко лопастными темно-зелеными листьями. Применение. По своим декоративным качествам и особенно неприхотливости и стойкости в городских условиях находит широкое применение в зеленом строительстве. Используется для образования групп, опушек, под- леска в негустых группах деревьев и в виде солитеров на газоне. Образует прекрасные густые живые изгороди. Особенно пригоден для озеленения пустырей с бедными почвами, мало пригодными для других, более требовательных растений. Районы применения: вся европейская часть СССР, кроме субтропических районов и крайнего северо-востока (к северо-востоку от прямой линии: Пермь — Архангельск); в азиатской части: зона южной тайги, лесостепная и степная зоны, Средняя Азия (при поливе), Амурская область, Приморский край и южная часть Сахалина. А.И.Колесников. 'Декоративная дендрология'. |
21 мая 2013
|
| Закрыть |
