|
Валерій Бурій:
БІОБІБЛІОГРАФІЯ
Твоє Ватутіне від А до Я [Текст] : [корот. слов.-довід.] / [авт.-упоряд.] Валерій Бурій. - Ватутіне ; Черкаси : Витоки, 2003. - 20 с. - (Енциклопедія для наймолодших). - Бібліогр.: с. 16-18.
Вибрані розвідки, статті та замітки [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2008 . Вип. 1. - 2008. - 72 с. : іл.
Лисича Балка: відома та невідома [Текст] : іст.-краєзн. нарис / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2009. - 72 с.: іл., фотогр. - Бібліогр.: с. 71.
Народно-православний календар [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2009. - 95 с.: іл., фотогр. - Бібліогр.: с. 95.
Життєві істини Валерія Бурія [Текст] : зб. ст. і матеріалів. - Черкаси : Вертикаль, 2012. - 52 с.: фотогр. - (Подвижники краєзнавства Черкащини). До 55-річчя від народж.
Валерій Михайлович Бурій [Текст] : біобібліогр. покажч. : тексти. - Черкаси : Вертикаль, 2013. - 223 с.
Штрихи до біографій [Текст] : [зб. ст.] / [авт.-упоряд. В. М. Бурій]. - Черкаси : ІнтролігаТОР, 2014. - 99 с. : ил.
Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст]: [довідник] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2015. - 271 с.: іл. - Бібліогр.: с. 248-253.
Вибрані розвідки, статті та замітки [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2008 .
Вип. 2 : Катеринопільщина: події, факти, персоналії. - 2016. - 107 с. : іл.
Рослини-екзоти міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г. [вид.], 2017. - 30 с.: іл. - Бібліогр.: с. 26-28.
Дикорослі отруйні рослини міста Ватутіне та його околиць [Текст]: [довідник] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2017. - 29 с.: іл. - Бібліогр.: с. 16.
Вибрані розвідки, статті та замітки [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2008 .
Вип. 3: Вибрані тексти: статті, розвідки та замітки. - 2018. - 247 с.: фот. - Бібліогр. в кінці ст.
Вулиці міста Ватутіне та села Скаливатка [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси: Чабаненко Ю. А. [вид.], 2019. - 29, [1] с.: табл. - Бібліогр.: с. 24-[30] .
Календар-2020: природа м. Ватутіне та його околиць / Валерій Бурій та ін. – Львів, 2019. – 13 с.: фото.
Бурій, Валерій Михайлович. Інвазійні види у флорі міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Ю. Чабаненко [вид.], 2020. - 63 с. - Бібліогр.: с. 56-60.
14 квітня 2020
7 квітня (25 березня за ст. ст.) православні з IV ст. відзначають дванадесятий неперехідний празник Благовіщення, описаний серед усіх Євангелій тільки у св. Луки. Багато подробиць Благовіщення містяться в Священних Переказах, найдавніші з яких збереглися з ІІ ст.
За згаданим Євангелієм, коли Діві Марії було 14 років і Її вже передали з храму, де Вона жила за обітницею батьків — святих Йоакима й Анни, під опіку Йосифа-Обручника, Господь надіслав до Неї архангела Гавриїла. Той і провістив долю дівчини — стати матір’ю Сина Божого завдяки незримому сходженню Святого Духа. Тільки після Маріїної відповіді: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові», — непорочне зачаття відбулося. Отже, навіть усемогутній Всевишній запитав дозволу перед таким не бувалим доти втручанням у долю.
Те, що Богородиця виносила Немовля Ісуса й не була обпалена вогнем Його Божої сили, провістив іще пророк Мойсей у видінні «Неопалимої Купини». Тому відомі й ікони Пречистої виду «Неопалима Купина». Частина з них прославились чудотвореннями, як і образи власне Благовіщення, зокрема Корсунський (Устюзький), написаний близько 1022 р. в Корсуні чи Києві.
На празник священнослужителі (включно зі вселенськими патріархами) пускають у небо білих голубів, символів Святого Духа. Заупокійні служби не правлять.
На Русі Благовіщення почали відзначати відразу після хрещення, відтоді на честь празника освячені численні церкви. Одна з них була надбрамною на Золотих воротах Києва. Збудували її на замовлення Ярослава Мудрого близько 1037 р., проте вже 1240 р. храм було зруйновано під час Батиєвої навали.
Українські господарі з давніх-давен дотримуються звичаю цього дня не працювати, приказуючи, що навіть пташки заради свята не в’ють гнізд. Утім, пасічники виносять вулики на свіже повітря, а деякі жінки збирають цілющі трави. Яким буде врожай, намагаються дізнатись за мокрим рушником: якщо в ніч перед Благовіщенням він встигне висохнути надворі, то вродить щедро, якщо висохне наполовину — посередньо, якщо залишиться мокрим або замерзне — мало через часту негоду.
8 квітня 2020
5 квітня 2020
Вербна неділя
В ОСТАННЮ неділю Великого посту Церква наша спогадує урочистий день входу Ісуса Христа в Єрусалим, а напередодні, в суботу, велике диво, що сотворив Господь у Віфанії, — воскрешення Лазаря, котрий уже чотири доби лежав у труні. Багато з люду, хто були свідками того дива, увірували в Господа і чекали прибуття Його до Єрусалима на свято Пасхи. Чільники юдейських фарисеїв, керовані злістю й заздрістю, вирішили вбити Ісуса і звеліли негайно повідомити їх про Його прихід. Тим часом страждання Господа наближалися, і за шість днів до Пасхи Марія, сестра воскреслого Лазаря, вилила на ноги Ісуса скляночку дорогоцінного мира. Знаючи, яка доля чекала на Нього в Єрусалимі, Господь мовив учням Своїм, що цим виливанням вона приготувала тіло Його до поховання. І ще багато говорив їм про близькі муки Свої, а тоді вирушив з апостолами в дорогу. За Його велінням учні знайшли осля, на якого ще не сідала людина, і на тому осляті їхав Ісус. А багато людей простелили Христові путь своїми одежами, і вийшли назустріч із пальмовим віттям у руках, і вигукували: «Осанна синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!» І всі славили Його розчулено, як Царя і Господа. Коли ж ступив у Єрусалим, усе місто зворушилося, і говорив народ: «Це Ісус, Пророк із Назарета Галілейського». І ввійшов Ісус у храм, і вигнав звідти всіх торговців та покупців, мовлячи їм словами пророка: «Дім мій домом молитви назветься, а ви зробили його вертепом розбійників». І приступили до Нього сліпі й кульгаві, і Він зцілив усіх. А діти, котрі були у храмі, теж почали гукати: «Осанна синові Давидовому!» Тоді першосвященики та книжники розлютилися і кричали: «Чуєш, що вони верзуть?!» Але Ісус відповів: «Хіба не читали ви у Святому Письмі: з вуст дітей і немовлят улаштував Ти хвалу Собі». І ті повтікали слідом за фарисеями. А Ісус пішов з Єрусалима до Віфанії і пробув там ніч...
Так говорить Святе Євангеліє, а тропар співає: «Засвідчивши, що буде всезагальне воскресіння мертвих, Ти, Христе Боже, перед страстями Своїми воскресив Лазаря. Тож і ми, подібно до дітей, носячи знаки перемоги, гукаємо Тобі, переможцю смерті: Осанна у високості, благословен, Хто йде в ім'я Господа!»
Празник цей зветься ще неділею ваїй (цвітоносною), або Вербною неділею. У давнину із зеленим гіллям зустрічали царів, котрі поверталися врочисто після перемоги над ворогами. У нас пальму замінила верба — давній символ відродження й вічності буття. У храмах Божих під час всенічної (або утрені) вірні тримають у руках освячене віття вербове, яке є знаком перемоги Христа над смертю і має нагадувати нам про майбутнє воскресіння всіх нас із мертвих.
Колись господарі, повернувшися з церкви з освяченою вербою, не одразу заходили до хати, а спершу йшли на город і садили по кілька гілок або (якщо було близько) то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». А ще був звичай жартома бити того, хто проспав заутреню, (та й усіх зустрічних) свяченою вербою, примовляючи:
Не я б’ю — верба б’є,
За тиждень Великдень,
Уже недалечко
Червоне яєчко!
Крім того, хлопці та дівчата коло церкви чи дорогою додому теж били одні одних вербовим гіллям, приспівуючи:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
1 квітня 2020
Квітень
9 – 95 років від дня народження Гуртовенко Валерії Андріївни (1925 – 1997).
Народилася в с. Житники Жашківського району. Поетеса. Авторка збірок «Мирні дні», «Промені й тіні», «Відсвіти», «Соната», «Мрійниця», «Становлення», «День літнього сонцестояння», «Перетворення», «Поезії», «Марія».
Була членом Національної спілки письменників України.
9 – 85 років від дня народження Коломієць Тамари Опанасівни (1935).
Народилася у м. Корсунь-Шевченківський. Поетеса, перекладач. Закінчила Гельмязівську школу та факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Працювала в редакціях журналів «Україна», «Дніпро», видавництві «Веселка».
Автор збірок «Проліски», «Рідні обрії», «Червоні маки», «Під вітрилами хмар», «Поезії», «Рівнодення», «Колос літа мого», «Осіння борозна», «Багаття на межі», «Вибране». Але найбільше відома Тамара Опанасівна як дитяча письменниця. Для юних читачів вона написала понад два десятки віршованих книг: «Пастушок», «Хиталочка-гойдалочка», «Червоний пароплав», «Луговий аеродром», «Починаються дива», «Хто розсипав роси», «Жмурки», «Олівці», «Візьму вербову гілочку», «Звідки взявся коровай», «Я ходив сьогодні в ліс», «Пісенька про гнома», «Найперша стежечка», «Пісня джерельця», «Гарна хатка у курчатка», «Недобрий чоловік Нехай», «Веселе місто Алфавіт», «Хто нам літери приніс», «Отака азбука», «Абетка», «Зоопарк від А до Я», «Що вродило на городі», «Бринчики-мізинчики» та ін.
Тамара Коломієць не тільки талановито пише свої вірші, а й перекладає з інших мов: білоруської, словацької, монгольської, азербайджанської та ін.
Лауреат премій імені Павла Тичини, Наталі Забіли та Лесі Українки.
Член Національної спілки письменників України.
14 – 85 років від дня народження Тупицького Юрія Петровича (1935).
Народився в с. Воронинці Чорнобаївського району. Письменник, композитор, кінорежисер, музикант-віртуоз. Освіту здобув у Черкаському педагогічному інституті та Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Працював режисером на кіностудії імені О. Довженка.
Автор книг «Мелодія», «Білі мої лебеді», «Голос опівночі», «Семигори», «Гріхи наші», «Заговорений: хроніка одного життя», «Далекий поклик любові», «Семигори мої, Семигори», близько 70 текстів пісень, публікацій в періодиці.
Заслужений працівник культури України.
Лауреат літературно-мистецької премії імені Михайла Старицького та обласної літературної премії імені Василя Симоненка.
Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України.
26 – 180 років першому виданню «Кобзаря» Т.Г. Шевченка (1840).
Видання побачило світ у Петербурзі. Вийшло накладом 1000 примірників. До нього ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
31 березня 2020
1 – 70 років від дня народження Володимира
Петровича Мовчана (1950), економіста, мецената,
доктора економічних наук, жителя с. Криві Коліна
Тальнівського району.
5 – 130 років від дня народження Никона Івановича
Прудкого (1890–1982), бандуриста, уродженця
м. Канів.
6 – 100 років від дня народження Григора Гюмушевича
Акопяна (1920–1944), вірменського поета, який
загинув при визволенні м. Шпола, почесний
громадянин м. Шпола.
13 – 100 років від дня народження Івана Никифоровича
Степаненка (1920–2007), генерал-майора авіації,
двічі Героя Радянського Союзу, уродженця
с. Нехайки Драбівського району.
14 – 85 років від дня народження Юрія Петровича
Тупицького (1935), режисера, письменника, заслуженого діяча мистецтв України, жителя
с. Воронинці Чорнобаївського району.
17 – 70 років від дня народження Михайла
Костянтиновича Волкова (1950), заслуженого
працівника культури України, кандидата
мистецтвознавства, жителя м. КорсуньШевченківський.
20 – 120 років з часу відкриття у м. Тальне народної
бібліотеки (1900) та 90 років з часу організації
Тальнівської районної бібліотеки (1930).
21 – 120 років від дня народження Олександра
Назаровича Сороки (1900–1963), хорового
диригента, народного артиста України, уродженця
с. Хлипнівка Звенигородського району.
22 – 125 років від дня народження Лева Юстимовича
Биковського (псевд. і крипт. – Л. Б., Бібліографічний
мікроб. 1895–1992), бібліотекознавця, бібліографа,
журналіста, уродженця с. Вільховець Звенигородського
району.
26 – 180 років першому виданню «Кобзаря»
Т. Г. Шевченка (1840).
31 березня 2020
29 березня 2020 р., на 94-му році життя, відійшов у вічність ветеран праці, уродженець с. Неморож Звенигородського району (Черкащина), колишній мешканець с. Скаливатка Ватутінської міськради Михайло Омельянович ЩЕРБАК (1926-2020).
Вічна пам'ять і вічний спокій - в небесних оселях...
Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого МИХАЙЛА і, як Благий і Чоловіколюбець, що гріхи відпускаєш і неправду знищуєш, ослаб, відпусти і прости всі провини його вільні й невільні, визволи його від вічної муки і вогню геєнського і даруй йому причастя й насолоду вічних Твоїх благ, що Ти приготував для тих, хто любить Тебе. Бо він хоч і згрішив, але не відступив від Тебе, а несумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа вірував, у Тройці славимого Бога і Тройцю в Єдиниці православно до останнього подиху свого сповідував. Тому милостивим будь до нього, і віру в Тебе замість діл прийми, і зі святими Твоїми, як Щедрий, упокой, бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Бо Ти один без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна; і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
30 березня 2020
ЗАЯВКА
БУРІЙ Валерій Михайлович
Член НСКУ та НСЖУ
Релігієзнавець. Випускник Віденської (Австрія) Міжнародної Біблійної Школи
Пенсіонер
Поштова адреса:_вул.Ювілейна,11, кв.48,
м. ВАТУТІНЕ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
20251
Моб. тел.: 0967494246
E-mail : bvm1957@ukr.net
Форма участі у конференції (необхідне підкреслити): Заочна
ЛЕВ ЖАБКО-ПОТАПОВИЧ – ПАСТОР, БОГОСЛОВ, РЕДАКТОР
БУРІЙ В.М.
ЧЛЕН НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ
ВИПУСКНИК ВІДЕНСЬКОЇ (АВСТРІЯ) МІЖНАРОДНОЇ БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ
м. Ватутіне
Левко Жабко-Потапович народився 18 червня 1890 року в місті Чигирині, нині Черкаської області, в родині українського шляхтича Сави Васильовича Жабка-Потаповича та його дружини Ганни з аристократичного роду Корибутів. Левко з дитячих років виявив здібності до науки й батьки задовольнили цей його нахил і віддали в гімназію в Лубнах, а згодом він вступив до Київського педагогічного інституту. Після закінчення вишу (1913) педагог розпочав викладацьку діяльність в жіночій гімназії в Проскурові.
Під час Визвольних змагань 1917-21 рр. був полковником УНР, ад’ютантом генерала О. Пилькевича у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницька обл.). Тут він познайомився з дівчиною Наталкою Петрів і незабаром одружився з нею.
З 1930 р. в журналі «Післанець Правди» почав друкувати вірші й статті.
В 1931 р. Л. Жабко-Потапович переїздить до Рави-Руської, а вже у листопаді 1932 року стає редактором українського євангельсько-баптистського журналу «Післанець Правди» (м. Рава-Руська Жовківського району Львівської обл.) до серпня місяця 1939 року в Галичині, а потім – з липня 1947 по липень 1975 року в м. Честер, ПА, США, куди він з родиною прибув із Бельгії 6 березня 1947 року. У цьому ж році він відновив видання журналу «Післанець Правди».
Варто зазначити й таке: з 1935 року Л. Жабко-Потапович виконував обов’язки баптистського пастора у Львові. Очолював Об’єднання українських баптистів у Галичині (1935-39). Згодом навчався у Баптистській теологічній семінарії в м. Гамбург (Німеччина).
1947 року емігрував до США (м. Честер, штат Пенсильванія), де продовжив видавати «Післанця Правди», був секретарем і віце-президентом Об’єднання українських євангельсько-баптистських церков у США, президентом та ідейним провідником Всеукраїнського євангельсько-баптистського братства.
Ще в 1935 р. було створено Комісію по перекладу Біблії українською мовою, яку взявся перекладати професор Варшавського університету доктор Іван Огієнко, а пастор Л. Жабко-Потапович став секретарем цієї комісії. У 1937 році було видано окремим виданням чотири Євангелія в друкарні НТШ у Львові, накладом 5000 примірників, і ще до початку Другої світової війни ЗБТ видало Новий Заповіт з Псалтирем, тиражем 25000 примірників у друкарні Арцта у Варшаві. Після війни закінчено переклад Біблії українською мовою і доктор Л. Жабко-Потапович залишився єдиним членом комісії, який вичитував коректуру, правив помилки у текстах. Біблія рідною мовою в повному обсязі побачила світ лише у 1962 році.
Лев Жабко-Потапович – автор історичної розвідки про український баптистський рух «Христове світло в Україні» (Вінніпег, Честер, 1952; Чікаго, 1991), редактор пісенника «Відродження» (1954), автор історичного нарису «Життя Церкви» (Чікаго, 1977).
За свого життя доктор Левко Жабко- Потапович був полковником армії УНР, ад’ютантом гетьмана П. Скоропадського, орденоносцем Хреста Симона Петлюри, пастором церкви ЄХБ у Львові, почесним доктором Колумбійського університету, довічним членом Британського та Закордонного Біблійних товариств, автором низки наукових праць, визначним баптистським теологом, біографом Григорія Сковороди, пастором церкви в Честері.
Помер Левко Жабко-Потапович 8 листопада 1975 року на 86 році життя.
Список використаних джерел
1. Брехуненко В. Молімося, щоб «допоміг скончити велику справу…» : (Листування митрополита Іларіона (Огієнка) та пастора Жабка-Потаповича) // Пам’ятки. Археогр. щоріч. - К., 2007. - Вип.7.
2. Бурій В. Українські переклади Біблії / В. Бурій // Шевченків край (Звенигородка). - 1993. - 21 квітня.
3. Дудко В. Жабко-Потапович Лев // Енциклопедія української діаспори. – Нью-Йорк-Чикаго, 2009. – Кн.1.
4. Романюк І.М., Домашовець В.Г. Історія церкви ЄХБ м. Львова // Післанець Правди. – 2003. – Ч. 1-3 (січень-березень).
5. Українська діаспора: твори, бібліографічні відомості. – Донецьк, 2012.
30 березня 2020
Мастерс
У. Мастерс и Джонсон о любви и сексе. В 2 ч., ч.2 / У Мастерс, В. Джонсон, Р.
Колодны. – С.-Пб: СП «Ретур», 1991. – 295 с.: ил.
Мастерс
У. Мастерс и Джонсон о любви и сексе. В 2 ч., ч.1 / У Мастерс, В. Джонсон, Р.
Колодны. – С.-Пб: СП «Ретур», 1991. – 263 с.: ил.
Лаптев
Ю.П. Растения от «А» до «Я» / Ю.П. Лаптев. – М.: Колос, 351 с.: ил.
7 березня 2020
Бабусині пісні котлети! Інгредієнти Рис:100 г Картопля:150 г Капуста білокачанна:300 г Цибуля:100 г Морква:150 г Пшеничне борошно:70 г Соняшникова олія:3 ст. л. Відваріть до готовності рис. Очистіть картоплю, моркву і цибулю. Капусту промийте. Пропустіть картоплю, моркву, цибулю і капусту через м’ясорубку, додайте у фарш відварений рис, борошно, сіль і перець за смаком. Гарненько все перемішайте. Змочіть руки і сформуйте котлетки. Обсмажте в сковороді на рослинній олії з обох боків до золотистої скоринки. Якщо хочете, можете не обсмажувати котлети, а запекти їх в духовці. Подавайте блюдо теплим разом з салатом зі свіжих овочів.
5 березня 2020
|
| Закрити |
