НА ШПАЛЬТАХ МІСЦЕВОЇ ГАЗЕТИ:

Бурій, В. 15 лютого народився Олексій Филимонович Заїка (1926-2004) / Валерій Бурій // Місто робітниче: громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 12 лютого. - С. 4.: фото. - (Пам'ятаємо).

АНОНС: 

Бурій, В. Ватутінська ОТГ: Стецівка (продовження) / Валерій Бурій // Місто робітниче:  громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 12 лютого. - С. 2.: фото. (Вивчаючи громаду).

Вивчаючи громаду

ВАТУТІНСЬКА ОТГ: СТЕЦІВКА

С. 2              МІСТО РОБІТНИЧЕ                      12 лютого 2021 року

Початок у №8-9

ЗОЛОТИЙ ФОНД СЕЛА — ЙОГО ЛЮДИ!

У Стецівці народилася Любов Михайлівна БІЛОЗЕРСЬКА

(1942-2016 рр.). З дитинства її душа черпала мудрість з батьківських долонь, заряджалася енергетикою священної землі, купалася в суцвітті рідної мови. Залюблена у своє рідне село Стецівку, у його людей, у задушевну пісню, у красу мальовничої природи, у все суще навколишнього світу — вона ставала окриленою до творчих злетів, духовного самоствердження, до благих діянь.

Народилася 28 серпня 1942 року в с. Стецівка Звенигородського району Черкаської області. Закінчила Київський д е р ж а в н и й університет ім.Т.Г. Шевченка (1969).

Трудову діяльність розпочала в 1962 році на посаді старшої піонервожатої Стецівської середньої школи Звенигородського району Черкаської області. З 1966 по 1977 роки працювала вчителем української мови та літератури. Л.М. Білозерська викладала так, щоб навчальний предмет сприймався учнями як хвилюючі сторінки людських діянь, набутки розуму, щоб хвилювала і викликала гордість історія Батьківщини. Забезпечуючи високий рівень навчання і виховання, вона завжди була в пошуках нових засобів і прийомів прищеплення школярам любові до навчання. Її учні — активісти і переможці

районних та обласних олімпіад, чимало з них, маючи відмінні знання з української мови та літератури, стали студентами філологічних факультетів вузів України, чимало її колишніх учнів працюють викладачами, журналістами, займають керівні посади.

З 1977 по 1992 роки працювала заступником директора з виховної роботи. З ініціативи педагога у 1986 році в школі було відкрито етнографічний музей та Кобзареву світлицю. З 1992 року Л.М.Білозерська — директор Стецівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів — Малої академії народних мистецтв Звенигородської районної ради (заснована Любов’ю Михайлівною у 1988 році). У Малій академії народних мистецтв відроджено прадавні народні ремесла та звичаї, обряди й традиції.

Вона стала універсальним інструментом, який сприяв відновленню втрачених зв’язків між поколіннями.

Любов Михайлівна — працьовита, творча, неординарна людина, яка об’єднала навколо себе багато помічників та однодумців і створила систему виховання підростаючого покоління на засадах етнопедагогіки, через відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, опанування видами народних ремесел, духовне забезпечення особистості. За наукою до Малої академії приїздили художники і поети, науковці і вчителішкіл району, області, країни. Про Стецівську Малу академію писала районна, обласна та центральна преса. Тарасова світлиця, етнографічний музей, з любов’ю створені вчителями, учнями та їхніми батьками, стали справжніми осередками народознавчої культури, центрами виховної роботи для школи та села.

На замовлення Міністерства освіти і науки України школою-академією відзнято фільм “Українське весілля”, який успішно використовується на уроках народознавства.

Любов Білозерська керувала шкільним літературним відділенням юних поетів “Пролісок”, сприяла випуску дитячого колективного збірника “Вічні барви”. Свої поетичні твори друкувала в альманахах “Самоцвіти”, “Надвисся”, у журналі

“Українська мова та література”. Автор багатьох художньо-документальних нарисів і повістей, зокрема “Накуй, зозуле, йому літ”, “Лаврінове поле”, “Мотря Командирка”, книги поезій “Хвала сонцю” (1994), “З молитвою про Україну” (2013), “Пора розплаканих дощів” (2015).

Любов Михайлівна була активним учасником фольклорного колективу “Співуча левада” та хору “Родина”, які є дипломантами та лауреатами численних Міжнародних та Всеукраїнських фольклорних фестивалів, свят рідної мови, конкурсів кобзарського мистецтва, фестивалів дитячих ігор та забав, їх виступи відзнято на відео- та кіноплівку, “Укркінохронікою” створено кінофільм “Українське весілля за

стецівським звичаєм”.

Вчителька брала активну участь у педагогічних читаннях, присвячених О.А. Захаренку та В.О. Сухомлинському, її статті друкувалися в “Педагогічному віснику”, фахових

журналах. Любов Михайлівна неодноразово обиралася депутатом районної ради, заступником голови депутатської комісії з питань освіти, молоді і спорту, членом Черкаського

обкому Профспілки працівників освіти і науки України.

Була делегатом Всесвітнього форуму українців (1997, 2001), І з’їзду педагогічних працівників України (1992). Переможець обласного конкурсу “Учитель року Черкащини” (1992). Неодноразово обиралася членом Черкаського обкому

Профспілки працівників освіти і науки, депутатом Звенигородської районної ради. Переможець обласного конкурсу “Жінка року Черкащини — 2000” у номінації “Жінка —

берегиня народних традицій”.

Спеціаліст вищої категорії. Учитель-методист. Заслужений вчитель України (1992). Відмінник освіти України (2006). Нагороджена Почесною грамотою Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім.Т.Шевченка (2003). Лауреат Премії ім. О.А. Захаренка (2007). Її ім’я занесено в Золоту Книгу історії України.

З метою вшанування пам’яті Л.М. Білозерської встановлено на

Стецівській загальноосвітній школі меморіальну дошку.

Уродженцем села є Віталій Іванович ВОЙТКО (26 липня 1927,

Стецівка — 1 березня 1989, Київ) — доктор філософських наук, членкореспондент АПН СРСР (з1978 року), директор НДІ психології Міністерства освіти України.

Після успішного закінчення Уманського учительського та

Одеського педагогічного інститутів вступив в аспірантуру на кафедру філософії Київського педагогічного інституту імені А.М.Горького. У 1953 році захистив дисертацію на

здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, а в 1966 році — доктора філософських наук.

З 1959 по 1972 роки працював завідувачем кафедрою філософіКиївського політехнічного інституту. З 1972 по 1983 роки працював директором Науково-дослідного інституту психології УРСР. За його активної підтримки інститут виконував науково-дослідні роботи із космічної проблематики, зокрема на замовлення НВО “Молния”, яким керував Гліб Лозина-Лозинський. Наукові інтереси В.І.Войтка були спрямовані на вирішення психолого-педагогічних проблем безперервної і активної освіти дорослих, на здійснення принципу інтеграції освіти, науки і виробництва. Реалізований ним особистісно-рольовий підхід до організації навчального процесу дорослих враховував психологічні особливості учнів, їх індивідуальні схильності та інтереси, дозволяє повніше реалізувати завдання підвищення кваліфікації вчителів через рольове професійне спілкування.

Вів велику науково-педагогічну роботу. Ним підготовлено 41 кандидата наук — фахівці у галузі філософії та психології. Деякі його учні стали докторами наук.

Підготував навчальну літературу з філософії для студентів технічних вузів, зокрема “Соціальні та психологічні аспекти науково-технічної революції” (1976).

Ним опубліковано ряд оригінальних робіт з психології навчання і виховання, впровадження психологічних досліджень у практику, організований щорічний республіканський збірник “Психологія”. За його редакцією підготовлено два

видання “Психологічного словника” (1978, 1982).

Помер 1.03.1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

У Стецівці народився Микола Олексійович СОРОКА (5 квітня 1935-7 грудня 2017) — український журналіст, науковець і поет, кандидат філологічних наук, заслужений працівник культури України.

Після семирічки закінчив Київський суднобудівельний технікум.

Працював у Центральному конструкторському бюро київського заводу “Ленінська кузня”. Служив на Чорноморському флоті. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка.

З 1964 року — на журналістській роботі. З 1964 по 1992 рр. —

головний редактор науково-популярного часопису “Наука-фантастика” (“Знання та праця”). З 1992 по 1995 рр. — директор видавничо-поліграфічного центру “Київський Університет”. З 1995 по 2001 рр. — доцент кафедри журналістської

майстерності та редакційно-видавничої справи Інституту журналістики Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка. 2001 по 2002 рр. — оглядач газети

“Урядовий кур’єр”.

У доробку М.О. Сороки книжки нарисів “Поет німого числа”

(1967), “Арабський триптих” (1970); художніх оповідей про математику (у співавторстві) “Дорогами Унікурсалії” (1977), “Кентаври України” (2003); біографічні романи: “Остроградський” (1980), “Михайло Кравчук” (1985),

“Колимська теорема Кравчука” (1991), повість “Ще одна весна”

(опубл. 2016). М.О.Сорока упорядкував антологію української поезії другої половини XX ст. — “Відлуння поколінь” (2001), “Віщий гомін” (2003). В телевізійній документалістиці він є автором сценаріїв документальних фільмів: “Голгофа академіка Кравчука” (2004), “Архип Люлька” (2008); редактором “Соловки” (2005), “Сандармох” (2006); автором ідеї фільму “Григір Тютюнник. Доля” (2014).

Родом із Стецівки і Іван Степанович ЗАДОРОЖНИЙ (04.01.1938 р.) — фахівець у галузі інформаційних технологій. Доктор

технічних наук (2005), професор (2007). Закінчив Московське вище технічне училище (1964). Відтоді працював у науково-конструкторських установах оборонної промисловості; за сумісництвом — професор кафедри комп’ютеризованих й інформаційних технологій у приладобудуванні Черкаського технологічного університету; водночас, від 1995 р. — завідувач

кафедри управління та менеджменту організацій і проректор з

наукової роботи Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (Черкаси). Наукові дослідження: високоточні цифрові приводи, оптико-електронні комплекси і системи керування.

Валерій БУРІЙ, педагог, краєзнавець, журналіст,

автор книг, просвітянин, член Національної спілки

журналістів та Національної спілки краєзнавців

України. Дописувач газети “Місто робітниче”.

На фото:

Л.М. Білозерська, В.І. Войтко

* ''Бурій, В.'' Ватутінська ОТГ: Стецівка / Валерій Бурій // Місто робітниче: громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 5 лютого. - С. 6. - (Вивчаючи громаду).

* ''Бурій, В.'' Ватутінська ОТГ: Чичиркозівка / Валерій Бурій // Місто робітниче:  громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 15 січня. - С. 2.: фото. - (Вивчаючи громаду).

* ''Бурій, В.'' Ватутінська ОТГ: Юрківка / Валерій Бурій // Місто робітниче:  громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 29 січня. - С. 2.: фото. - (Вивчаючи громаду).

ШЕМЕНА МАРІЯ ІВАНІВНА

Заслужений вчитель України. Літератор.

Народилася 13 лютого 1927 року в м. Лиски Воронезької області (Росія) [1,34;2,13]. Батько – Петров Іван Митрофанович, закінчив два класи церковно-парафіяльної школи, працював машиністом потягу на залізниці. Загинув під час Великої Вітчизняної війни під Харковом.  Мати – Павлова Тетяна Павлівна, закінчила два класи лікнепу, домогосподарка.

М.І. Шемена закінчила у 1950 році Воронезький педагогічний інститут. Трудову діяльність розпочала вчителем російської мови, літератури і логіки у Ватутінській середній школі №1, дванадцять років працювала заступником директора школи.  Керувала шкільним літературно-естетичним клубом «Червоні вітрила».

Обиралася депутатом Ватутінської міськради чотирьох скликань.

Автор документальної автобіографічної книги «Краски жизни» (Черкаси, 2003), співавтор поетичної антології «Рідне місто моє: Ватутіне літературне» (Черкаси, 1997). Писала російською мовою.

Книга «Краски жизни» за характером викладу є споминально-сповідальною і охоплює в часі все двадцяте століття, трохи навіть оглядаючись в минувшину. Спочатку авторка, як і належить, іде до своїх родинних витоків: до діда-баби, до батька-матері. Ці сторінки оповиті рожево-блакитним серпанком замилування дитини оточуючим світом, що тільки-но починає нею пізнаватися нею через розповіді старших.

А далі мова вже «о времени и о себе»: і довоєнне школярство, і війна, і післявоєнне студентство з промовистими деталями  надзвичайно суворої епохи. А ще далі – вчителювання, якому віддала все життя. Це, звичайно, найбільша за обсягом і найвагоміша частина доробку.

Головна нитка, що тягнеться через увесь твір – це виховання людини, яка живе на фоні всіх життєвих барв. Ці барви різні, але автор  утверджує добро, справедливість, творчість, політ думки, почуття прекрасного, чутливе відчуття природи, навіть, на фоні темної життєвої фарби. Відчувається, що авторка прожила щасливе учительське життя.

Скільки краси й мудрості  відчуваєш, потрапивши в поетичну лабораторію Марії Іванівни Шемени! Її ліриці притаманні широта натури, оригінальність, образність, філософічність. Пошуки і знахідки у повсякденній педагогічній діяльності, задум і відкриття у творчості – смисл її невгамовної особистості.

Померла М.І. Шемена 2 серпня 2013 року. Вічна їй пам’ять.

                                                                                                                                                                                                                                                                                          

ЛІТЕРАТУРА

1.       Хто є хто на Черкащині: зб. – К., 2005. – Вип. 2. – С. 34.

2.       Бурій В.М. Твоє Ватутіне від А до Я / Валерій Бурій. – Черкаси, 2003. – С. 13.

3.       Кононенко Р.К. Вчитель, поет, громадянин / Раїса  Кононенко // Голос народу. – 2006. - 24 лютого.

4.       Шемена М.И. Краски жизни: литературная мозаика: главы из книги / Мария Шемена . – Черкассы: Выбор, 2003. – 200 с.

5.       Рідне місто моє: Ватутіне літературне: поетична антологія. – Черкаси, 1997. – С. 4-5; 79-84.

6.       Ватутіне: вчора і сьогодні: історія міста в нарисах і спогадах. – К.: Колорит, 2007. – С. 44 – 45; 121.

Валерій БУРІЙ

З МОЄЇ КНИГОЗБІРНІ:

5 НАЙЦІКАВІШИХ КНИГ З ГАСТРОНОМІЧНИХ УПОДОБАНЬ (КУЛІНАРІЇ) УКРАЇНЦІВ РІДНОЮ МОВОЮ...

Шалімов С.А. Сучасна українська кухня. Вид. 3-тє / С.А. Шалімов, О.А. Шадура. -  К.: Техніка, 1979. - 271 с.: іл.

В цьому виданні публікуються рецепти і технології приготування страв та виробів української кухні, розроблені на основі рецептів та способів приготування давніх українських страв. Подано біля 1000 рецептів нових страв з продуктів, які застосовуються у сучасному харчуванні. Заслуговують уваги характеристики харчової цінності окремих продуктів.

Закарпатські народні страви / упоряд. М. А. Мицько . - Ужгород.: Карпати, 1990. - 247 с.:  іл.

Закарпатська народна кулінарія багата на стародавні і сучасні оригінальні страви, різні кулінарні і кондитерські вироби. Вона пройшла довгий шлях свого формування і тісно пов’язана з національними кухнями багатьох народів. У книзі подано опис стародавніх народних закарпатських страв, які зберігають в собі кулінарні традиції краю.

Чабан, А. Ю. Щедрий стіл Середньої Наддніпрянщини : монографія / Анатолій Чабан. – Черкаси: Вертикаль, 2017. – 319 с.: іл. – Бібліогр.: с. 299–306.

У запропонованій монографії, на основі ґрунтовного дослідження джерел, дослідницької та художньої літератури, аналізу польових досліджень, висвітлено систему харчування населення Середньої Наддніпрянщини в історичній ретроспективі, становлення традицій приготування страв та етикету споживання. Проаналізовано як і з чого готували страви, кухню і кухонний інвентар, облаштування місць приготування їжі, систему обрядових, традиційних та, особливо, призабутих страв та напоїв. Значну увагу приділено вивченню особливостей життя, побуту, традицій мешканців Центральної України.

Кравець В.С. Страви з картоплі /  В.С.  Кравець. - К.: Час, 1991. - 294 с.: іл.

У практичному довідковому посібнику наведено рекомендації по приготуванню та зберіганню кулінарних виробів з картоплі. Представлені такі розділи, як сервіс в домашніх умовах, поради кулінарам. До книги увійшло понад 600 рецептів різноманітних картопляних страв. У додатку наведено рецепти соків та напоїв, які можна подавати до картопляних страв, та на десерт. Видання ілюстровано фото.

Степанович, Є. П. Страви української кухні в піст [Текст] / Є. П. Степанович. - К. ; Житомир : Книга Пам'яті України;Льонок, 1998. - 104 с.

Авторка цієї книги зібрала рецепти традиційної

української кухні та новітні рецепти, розробила

технологію приготування, яка допоможе всім, хто

бажає наблизити своє життя до ідеального стану,

дотримуватися постів. Страви з спаржі, селери,

перцю, кукурудзи, горошку, галушки, вареники (аж 23

рецепти), будуть дуже доречними під час посту.

Грабовий А.К. Методика і техніка демонстраційного хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах : посібник для вчителів / А.К. Грабовий. - Черкаси : Вертикаль, 2006. – 143 с.

Дудник О. Черкаська область Української РСР: історико-географічний нарис та економічна характеристика. – Черкаси, 1957.

Історія інституту сягає у 1921 рік, коли створено Черкаський інститут народної освіти з єдиним факультетом – соціального виховання, до складу якого увійшло природниче відділення. Внаслідок реорганізації інституту в 1930 році створено природничий факультет, який очолив П. П. Орлов. 

В той час, за участі П. П. Орлова, засновано зоологічний музей, який містив 2000 експонатів місцевої та світової фауни. Наукові співробітники кафедри ботаніки на чолі із завідувачем А. В. Коломійцем доклали зусиль для створення у 1936 році ботанічного саду площею 11,6 га. На жаль, значних збитків музею і саду завдала Велика Вітчизняна війна. Свою роботу під керівництвом доцента П. П. Орлова факультет відновив у 1944 р.

З 1947 до 1987 р. природничий факультет очолював доцент О. М. Дудник – його любили студенти та викладачі і цілком справедливо вважали «душею факультету». До початку 70-х років ХХ ст.. підготовка студентів на природничому факультеті велася за спеціальністю «біологія з основами сільського господарства», а згодом за спеціальністю «біологія та хімія».

Кафедру ботаніки очолювали: у 1946-1958 рр. – доцент Ю. В. Солодовник, у 1959-1961 рр. – доцент М. І. Петруня, у 1961-1968 рр. професор І. С. Сидорук, у 1968-1987 рр. – професор І. Г. Дерій.

Кафедру зоології довгий час очолював доцент Д. І. Кузнєцов, який вивчав фауну Черкащини. З 1961 року на кафедрі зоології працював професор С. Л. Самарський, який очолював її упродовж 1966-1977 рр. У 1963 році на кафедрі відкрито аспірантуру з зоології. Під керівництвом С.Л. Самарського навчалося понад 20 аспірантів, які успішно захистили дисертації. Понад 30 років на кафедрі зоології працювала Г. З. Козлова, активний громадський діяч та ініціатор заходів з охорони фауни Черкащини. З 1977 до 1987 р. кафедрою зоології завідувала доцент Н. Т. Нікітченко, яка проводила дослідження ектопаразитофауни ссавців і птахів Середнього Придніпров'я.

Підготовка фахівців-хіміків розпочалася ще в далекому 1921 році в Черкаському інституті народної освіти. Ще в довоєнні роки було створено кафедру хімії. У повоєнні роки кафедру очолювали професор В. Т. Чуйко, доцент П. І. Маркелов, професор В. М. Найдан.