Воскресіння Христове

ЗНОВУ лине до нас найбільше і найславніше християнське свято — Світле Воскресіння Христове, Пасха, Великдень. Знову невимовна радість огортає кожну вірну душу, і благоговійно промовляють вуста щиру молитву — слова безмежної вдячності та любові до Того, Хто прийняв мученицьку смерть задля спасіння світу і воскрес на третій по тому день, щоби принести всім нам і кожному з нас просвітління й порятунок у житті вічному.

Не переповідатимемо тут рядки Святого Письма (воно нині доступне всім, хто забажає), а поміркуймо за доброю традицією про зміст преславного й превеличного свята і про вселенську значущість події, котру воно увічнило.

Христос воскрес — і для всесвіту почалась істинна весна, світлий радісний ранок нового часу, Воскресіння Господа Ісуса Христа — перша справжня перемога життя над смертю. Якщо доти й бували подібні, то неповні й тимчасові, після них смерть знов утверджувала своє володарювання. Зі смертю боролася природа, викликаючи, за заповіддю Божою, на місце згаслого життя нове. Але й воно зникало, змінювалось іншим, а те — подальшим, і так тривало невпинно. Таке життя являло не більш ніж яскраве покривало на трупі, що безперестанно розкладається, виткане з безлічі швидкоплинних смертних існувань.

Справжню й беззастережну перемогу над смертю неможливо було здобути, допоки не знищено джерело смерті — гріх, який приніс у світ роздвоєння. Гріх ізв’язав пристрастями дух людини і тим порушив правильну взаємовідносність між ним і тілом: останнє зі слухняного знаряддя для діяльності богоподібного людського духу перетворилося через гріх на нездоланну перешкоду на шляху до моральної досконалости. Боротьба з гріхом без Ісуса Христа неможлива для людини і лише приводить до усвідомлення свого безсилля.

І от у світ, переможений, здавалося, гріхом і нерозривно пов’язаний зі смертю, явилася для спасіння світу Боголюдина — Ісус Христос, який повністю звершив у Своєму житті волю Божу. Все земне буття Його становило вільний і довільний подвиг самопожертви, Він узятий був для виконання дорученої Богом Отцем справи. Подібно до нас зазнав спокуси в усьому, крім гріха. Тому смерть, як і князь її, не мали в Ньому для себе нічого, Він переміг їх. А вони безсилі були перед безмежною морально вільною духовною силою у Христі, і Господь Ісус воскрес як дух, навіки втілений, що з’єднав із повнотою внутрішньої душевної істоти і всі позитивні сторони тілесного буття без його зовнішніх обмежень. Смерть не мала влади не тільки над духом, але й над тілом Христовим, — плоть Його не знала тліну. Як Син Людський, слухняний Отцеві Своєму до хресної смерти, Господь Ісус Христос воскрес славою Отця, дією Його всемогутности, і як Син Божий — вічне Слово — Сам повернув обожнену душу Свою у прославлене тіло. Воскресіння, вінчаючи життя Господа Ісуса як Боголюдини, вінчає і подвиг Його як Месії — Спасителя світу.

Не сама лише людина обтяжена гріхом і жадає безсмертя. Невиразне і неясне тяжіння до визволення від зла і прагнення до безсмертя закладено в усю природу. Вона, зваблена із правдивого шляху розвитку через гріхопадіння людини, страждає, чекаючи того великого дня, коли як останній ворог знищиться смерть, коли воскреслий Син Божий і Сам підкориться Тому, Хто підкорив усе Йому, щоби Бог був у всьому. Тоді настане Царство Слави, доступ куди Христос відкрив усьому світу.

Так навчає наша Церква за словом Святого Письма. А піснеспів на Світле Воскресіння Христове урочисто промовляє:

«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши і сущим у гробах життя дарувавши».

«Хоча і у гріб Ти, Безсмертний, зійшов, але пекельну зруйнував силу і воскрес як переможець, Христе Боже, сповістивши жон мироносиць: радуйтеся!, і Твоїм апостолам мир даруючи, грішним же подаючи воскресіння!»

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Безсумнівно воскрес! Але питання, коли: 4 квітня, як вважають християни західного обряду, чи 2 травня, як переконані православні?

Між різними течіями християн завжди йшли суперечки про визначення дати Великодня. У 325 році на Вселенському Соборі було вирішено святкувати Пасху у першу неділю після весняного повного місяця, але не раніше весняного дня рівнодення (21 березня). У 16 столітті католицька церква перейшла на новий григоріанський календар, а православна відмовилася від реформи і продовжила жити за юліанським календарем.

Відтоді дату Великодня католики (і деякі протестанти!) визначають за григоріанським календарем, а православні - за юліанським. Зазвичай різниця дат свята становить від 7 до 13 днів. Іноді свята збігаються, як у 2017 році. Цього року католики зустрічають Великдень майже на місяць раніше православних, що трапляється дуже рідко.

Але свято є свято! Тому вітаю усіх друзів, хто святкує Великодень сьогодні. Вірю, що колись настане той день (хотілося би, щоби ще за нашого життя), коли українські християни святкуватимуть це величне свято разом??

Бурій В. Відмовтеся від букету – збережіть первоцвіти / Валерій Бурій // Місто робітнче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2007. – 6 квітня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Бережіть ранньоцвіти / Валерій Бурій // Місто робітнче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 1999. – 20 березня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Бережіть ранньоцвіти / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. – 1999. – 3 квітня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Бережіть ранньоцвіти / Валерій Бурій // Авангард: районна газета (Катеринопіль). – 1988. – 16 квітня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Червона Книга Черкащини / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. – 2000. – 27 вересня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Червона Книга Черкащини / Валерій Бурій // Місто робітнче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2000. – 22 липня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Рослина з Червоної Книги: Цибуля ведмежа, левурда / Валерій Бурій // Місто робітнче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2002. – 26 квітня. – С. 4.: іл.

Бурій В. Сон-трава - рослина мелодійна/ Валерій Бурій // Місто робітнче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2008. – 11 квітня. – С. 4.: іл.

ЧЕРКАЩИНА: ЗАХОПЛЮЮЧЕ КРАЄЗНАВСТВО

Власне кажучи, ніякої історії немає, є лише біографії. 

Ральф Уолдо ЕМЕРСОН, американський есеїст, поет і філософ

***

Всяка особа, яка заслуговує на біографію, вже сама по собі є видатною.

Український історик Володимир Маслійчук

***

Квітень

ВІД зимової сплячки природа прокинулася ще у березні і тому у квітні, не гаючи ні хвилини, обіруч береться до роботи. Що стосується рослинного світу, то поряд із зеленими дедалі частіше з’являються інші кольори. Весна одягає землю у барвистий наряд квітів, чим і виправдовує назву місяця.

За те, що квітень виганяє з полів і косогорів залишки снігу, наші предки називали його ще снігогоном. А оскільки він причетний і до дзюрчання струмків, то отримав назву дзюрчальник. Дуже влучна і близька до сучасної української давньоруська назва цвітень. Величають його ще й «красенем», або «краснецем», «зеленграєм» і навіть «красним сонечком». Невипадково саме про квітень за століття і тисячоліття створено чи не найбільше прекрасних легенд, переказів, приказок, прислів’їв.

Одна із прикмет збереглася досі і передається із покоління в покоління. Це випікання різних коржиків у вигляді птахів. Або, побачивши першу ластівку, брали жменю землі і жбурляли їй услід, промовляючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям — на добро».

Зачувши перше привітання зозулі, починаємо рахувати її таємничо-пророчі «ку-ку». Таке враження, ніби вони призначені саме для нас. І рідко хто знає, що автором цих «ку-ку» є самець, тобто зозуль, і саме у його звуках зашифроване звертання до зозулі. Він ніби запитує у неї: «Де ти?».

І почувши у відповідь «вік, вік», летить на побачення. Тому й різними за тривалістю бувають розмови між зозулем і зозулею. Чим більша відстань, тим більше і «ку-ку» собі нарахуєте.

Перебуваючи у лісі, парку, серед дерев, кущів, придивіться до бруньок, прислухайтесь до шуму стовбурів, гілок. Там настільки нуртує життя, що часто кора не витримує натиску соків і тріскається. Цей сокогінний процес від коріння до крони триває уже майже місяць. Але у квітні він особливо потужний. Тому й бубнявіють бруньки, з’являються перші зелені листочки. Земля вкривається першими паростками трави. Досить кількох теплих сонячних днів і ще теплого весняного дощику, й рослинний світ стане довкола зелено-барвистим. Для матері весни квітень не шкодує ні вміння, ні сил для плетіння різних мережив.

Та не лише на землі квітень чарує і дивує красою. Він звеселяє її пташиним співом, який із кожним днем стає чарівнішим і потужнішим. Проте спів птахів у квітні — не основне їх заняття. За ним вони не забувають і про житло. До вибору місця для облаштування своїх осель ставляться дуже серйозно. Як щодо зручності, харчових ресурсів, так і щодо безпечності з боку тварин і хижих птахів. Не забувають також і про так званий людський фактор. Тому невипадково про поселення окремих видів птахів ми можемо лише здогадуватися, настільки вони тримають їх у таємниці.

А щодо своїх будівельних здібностей, майстерності і вигадок, віртуозності та спритності пернатих архітекторів можна лише позаздрити. Уявіть, що на нашій планеті проживає близько 90 тисяч видів птахів і у кожного із них свій типовий проект. Вони настільки глибоко освоїли будівельну та архітектурну справу, проникли у таємниці цього ремесла, що без усяких робочих інструментів, креслень, технічних засобів, а лише з допомогою дзьоба, лапок із найпростіших будівельних матеріалів споруджують оригінальної форми хатинки. Є, до речі, серед птахів і столяри. Це — дятли.

У звірів свої турботи. З’явилися уже малята, а корму не вистачає. Голодними і сердитими блукають по лісах вовки, лисиці. Їжаки, які прокинулися щойно від зимової сплячки, найчастіше стають їхніми жертвами, тому вони дуже обережно обстежують пріле листя, усякі купи землі, кущики, щоб не потрапити до лап своїх ворогів.

Оживає у квітні мурашиний світ. Жителі різних мурашників теж не гають часу. Їхні жителі беруться до своїх основних обов’язків — санітарів. Після зими роботи їм вистачає. Та й за насиченістю робочого дня праця мурашок прирівнюється до праці бджіл, які теж у квітні дуже заклопотані. І насамперед наведенням ладу і чистоти у вуликах і навколо них. Вони дорожать кожним сонячним днем. І тому за будь-якої нагоди поспішають до верб, які рясніють жовтими суцвіттями. Саме з них починається медозбір.

Утім, не лише бджоли є любителями солодощів і соків. До таких належать і метелики, які саме у квітні випробовують свої крила. Найбільше їм до вподоби березовий сік. Тому цілими зграйками обліплюють стовбури беріз. Земля у чеканні не тільки тепла, а й вологи, тобто дощів. І не обов’язково рясних. Як кажуть, досить кількох сонячних днів і пригорщі води — і бузково зацвіте ряст, потішать око тендітні фіалки, ніжно-блакитними квітками усміхнеться медунка, яскраво засвітяться золоті зірочки гусячої цибулі, а з-під бурого торішнього листя потягнуться вгору перші паростки папороті. Кожен клаптик землі квітень пофарбує у різні кольори. А фарб у весни багато. Бо природа — найголовніший і найталановитіший художник на землі, до творчості якого, на жаль, не всі ставляться з належною увагою, шаною і турботою. І початок цієї творчості, творення земної краси, припадає саме на квітень. Це справжня повінь, яку, на щастя, неможливо зупинити.

ПАВЛО КОРСУНСЬКИЙ – ЦЕРКОВНИЙ ДІЯЧ УАПЦ

БУРІЙ В. М,

член Національної спілки краєзнавців України

та Національної спілки журналістів України,

випускник Віденської міжнародної біблійної школи (Австрія),

м. Ватутіне

КОРСУНОВСЬКИЙ Павло-Григорій народився 17 березня 1884 року у м. Чигирин, нині Черкаської області. Церковний діяч УАПЦ у США. У 1894–1902 роках навчався у Києво-Софійському духовному училищі та семінарії. Служив дияконом у Софійському соборі Києва. 

З утворенням УНР 1917 р. був активним поборником руху за автономію, а потім – за автокефалію Православної Церкви в Україні. Член Всеукраїнської православославної церковної ради (ВПЦР, 1917–18 рр.). Після офіційного оголошен¬¬ня Акту злуки УНР і ЗУНР зачитував цей документ присутнім на Софійській площі в Києві.

Учасник дійства, тодішній священнослужитель Київського собору св. Софії о. Павло-Григорій Корсуновський згадував:

"Коли акт злуки був довершений, то з грудей 250-тисячної товпи вирвалося могутнє ,,Слава Україні!". 

А коли через два дні в залі купецького зібрання (тепер Національна філармонія) відбувся святковий концерт для вояцтва з нагоди соборності (виступав національний хор під керівництвом М. Леонтовича та капела бандуристів Ємця), то:

"Проголошення "слава" Україні, славному отаманові Петлюрі, всім проводирям і непереможному війську викликало ентузіазм".

На початку 1919 року гасло "Слава Україні!" стало настільки популярним, що на протиросійському фронті в складі Сарненської групи військ (дислокація: Дубровиця–Лунинець) один із двох бронепотягів Армії УНР так і був названий: "Слава Україні".

А в березні 1919 року у Львові, перед розстрілом поляками на Цитаделі, кричали "Слава Україні!" вже навіть не вояки української армії, а звичайні сільські юнаки із передмістя. 

Коли об’єднанні українські армії (Армія УНР і УГА), після довгих боїв з більшовикам і поляками, увійшли в Київ 31 серпня 1919 року, то святочно одягнені кияни вийшли на вулиці і закидували їх квітами;

"…а кличам "Слава Україні", "Слава Галичанам" чи "Слава Січовим Стрільцям" не було кінця".

Окрім квітів і цих вітань, на будинках маяли синьо-жовті прапори.

Як соліст (бас-профундо) Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця Павло-Григорій Корсуновський у 1920 році виїхав до США, де й зали¬шився. Від 1922 року – благовісник УАПЦ у США, згодом – протодиякон і священник. Засновник і диригент низки церковних хорів. На прохання Кошиця та інших перших православних священників у США (В. Каськова, Г. Хомицького та І. Гундяка) ВПЦР призначила очолити УАПЦ в США єпископа Іоанна (Теодоровича). 

У 1920–30-і рр. листувався з митрополитом Василем (Липківським). Публікував спогади у газеті «Свобода», зокрема про хор О. Кошиця (передруковано у книзі М. Головащенка «Феномен Олександра Кошиця», К., 2007) та релігійну ситуацію в Україні періоду Визвольних змагань 1917–21 рр. («Церковний рух на Україні в перші роки революції» // «Дніпро», 1925, червень–грудень), які широко використав І. Власовський у своєму «Нарисі історії Української Православної Церкви» (у 5-ти т., Нью-Йорк; Бавнд Брук, 1955–66). 

Помер 24 грудня 1949 року у м. Тафт, штат Каліфорнія, США).

__________________________________________________________

Список використаних джерел

1. Ємець В. Памяті о. Павла Корсуновського // Свобода. Джерзі Ситі; Ню Йорк, 1950, 18 січ.

2. Гуцал П.З. Корсуновський Павло-Григорій // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.... (дата звернення: 17.03.2021).

Тема конференції:

“ЧИГИРИНЩИНА: 30 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ”

На конференції планується розглянути широкий спектр проблем за такими напрямами.

На шляху до незалежності: чигиринський вимір

Чигиринщина – колиска української державності.

Розвиток краю у XVIII – на поч. XX  ст.

Боротьба за незалежність України  в роки Української революції 1917 – 1921 рр. на Чигиринщині.

Чигиринський край у 20 – 30-х роках XX ст.

Друга світова війна та повоєнний розвиток краю в долях чигиринців.

Чигиринщина в період суспільно-політичних трансформацій доби перебудови (1985 – 1991 рр.).

Чигиринщина  в роки незалежності  України

Соціально-економічний розвиток краю в роки незалежності України.

Суспільно-політичне життя Чигиринщини у 90-х рр. ХХ – на поч. ХХІ ст. (реформування органів влади, вибори, зростання суспільно-політичної активності чигиринців).

Культурний розвиток краю. Відродження та розвиток історичного  центру Української козацької держави – міста Чигирина.

Повсякденне життя чигиринців.

Релігійне життя Чигиринщини за роки незалежності.

Розвиток освіти на Чигиринщині за роки незалежності.

Чигиринщина в умовах сучасних викликів.

Видатні діячі сучасності – уродженці та мешканці Чигиринщини.

Актуальні проблеми історії України.

Конференція буде проводитись орієнтовно у травні 2021 р. в Чигиринському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1 ім. Б.Хмельницького Чигиринської міської ради Черкаської області (20901, Черкаська область, м. Чигирин,  вул. Б. Хмельницького, № 52 а).

Реєстрація – з 0900до 1000.

Початок конференції –  о 1000.

Мова конференції: українська

Вимоги до публікації:

1. Тези доповідей не повинні перевищувати 7 сторінок друкованого тексту на аркушах формату А4, набраного у редакторі MS Word.

2. Поля: верхнє, нижнє, праве, ліве – 2,5 см; Гарнітура: Times New Roman, кегль (розмір) 14, міжрядковий інтервал 1.

3. Назва статті друкується ПРОПИСНИМИ літерами, жирним шрифтом по центру сторінки, під нею, також по центру – прізвище та ініціали (жирним шрифтом), науковий ступінь і вчене звання, посада автора. Нижче друкується назва організації (закладу), де працює чи навчається автор (співавтор).

4. Формули, таблиці, рисунки виконуються за допомогою спеціальних редакторів MS Office.

Учасники конференції до 17 квітня 2020 р. включно мають відправити на адресу електронної пошти  dyachenko-28@ukr.net    

• заявку на участь у конференції з даними автора, обов’язково вказавши контактний телефон;

• відредаговані тези доповіді (електронний варіант).

До початку конференції планується видання збірника матеріалів конференції.

ОРГКОМІТЕТ: Дяченко Г.В. 066 50 94733

_____________________________________________________________________________________

Зразок оформлення заявки на участь у конференції

ЗАЯВКА 

Прізвище, ім’я, по батькові ___________________________________________________________

Науковий ступінь, вчене звання, посада (повністю)_________________________________________

Місце роботи (навчання)_______________________________________________________________

Поштова адреса, телефон (робочий, мобільний)__________________________________________

E-mail _____________________________________________________________________________________

Форма участі у конференції (необхідне підкреслити): Очна / Заочна

Микола Матвійович Теліженко – відомий український скульптор, графік – Заслужений художник України, народився 16 березня 1951 року в м. Звенигородка на Черкащині. Член Національної спілки художників України з 1987 року. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1998 року. Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва та Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Педагоги з фаху: В. Борисенко, В. Овсійчук, М. Курилич.

Працює в різних видах декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва: різьблення по дереву, графіка, монументальна скульптура, пластика малих форм, художня кераміка, витинанка. Учасник багатьох обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок, фестивалів, симпозіумів. Роботи зберігаються у Державних музеях та приватних колекціях Бельгії, Греції, Канади, Німеччини, Польщі, Швеції, США.

Живе і працює в Черкасах. Тут його мозаїчні панно прикрашають магазин «Рубін» («Козак Мамай») та естраду дитячого парку («Скоморохи»), 1986р. Він є автором найбільшого в Україні портретного зображення Тараса Шевченка виконаного  у 1989 р. у монументальному мозаїчному панно на фасаді школи с. Будище Черкаського району. Митець є автором меморіальних знаків (хрестів), встановлених на могилі гетьмана України Петра Дорошенка (село Яропольче Московської області) та на символічній могилі Нестора Махна у Гуляйполі (1990-і роки), і співавтором пам’ятника жертвам Чорнобильської трагедії у Соборному сквері Черкас, 2006 р. Багатогранність таланту художника проявилась і в створенні гербів Черкащини, Звенигородщини, Кам’янщини.

Микола Теліженко – автор пам’ятників учасникам антибільшовицького повстання в с. Легедзине Тальнівського району та жертвам голодомору 1932-1933 рр., що споруджений у Бельгії, у місті Генк. Художник є автором першого в Україні пам’ятника Небесній Сотні, встановленого в Холодному Яру (2014 р.), та скульптурної композиції на честь героїв АТО в місті Тальне (2015 р.).

Особливою сторінкою творчості Миколи Теліженка є витинанка. Саме він здійснив справжній прорив у розвитку цього виду мистецтва, піднявши його від хатнього рукомесла до образотворчої монументальності. Микола Матвійович Теліженко визнаний майстер модерної української витинанки. Фаховий митець, що чудово володіє тонкощами композиції, ритму, символіки, маючи розвинену уяву, він створив у техніці витинанки серії творів, в яких вирішує складні історичні теми: «Холодний Яр», «Велесові перевесла», «Трипільські ритми», «Листи з Майдану» та інші. Першим серед колег він відобразив і найгарячіші події Революції Гідності («Майдан у вогні», «Козак Михайло, беркутня і всяка чортівня», «Різдво на Майдані», «П’єта на Грушевського»…) та війни на Донбасі («Кіборги», «Туга за Іловайськом»…). За свою плідну працю Микола Матвійович Теліженко нагороджений Орденом за Заслуги ІІІ ступеня.

Для художника не існує технологічних обмежень у роботі: однаково віртуозно він володіє ножицями, різцями, долотом, рванням, морщенням, застосуванням кольорових підкладок та накладок, залежно від того, чого потребує вирішення задуму. Роботи Миколи Теліженка, кожна з яких унікальна, вражають глибоким проникненням у сутнісні основи буття українського народу і національну самобутність його культурної спадщини

З МОЄЇ КНИГОЗБІРНІ:

ГАСТРОНОМІЧНІ УПОДОБАННЯ УКРАЇНЦІВ 

Шалімов С.А. Сучасна українська кухня. Вид. 3-тє / С.А. Шалімов, О.А. Шадура. -  К.: Техніка, 1979. - 271 с.: іл.

Чабан, А. Ю. Щедрий стіл Середньої Наддніпрянщини : монографія / Анатолій Чабан. – Черкаси: Вертикаль, 2017. – 319 с.: іл. – Бібліогр.: с. 299–306.

Закарпатські народні страви / упоряд. М. А. Мицько . - Ужгород.: Карпати, 1990. - 247 с.:  іл.

Кравець В.С. Страви з картоплі /  В.С.  Кравець. - К.: Час, 1991. - 294 с.: іл.

Степанович, Є. П. Страви української кухні в піст [Текст] / Є. П. Степанович. - К. ; Житомир : Льонок, 1998. - 104 с.

АНГЕЛА ЗА ТРАПЕЗОЮ!

НА ШПАЛЬТАХ МІСЦЕВИХ ЗМІ:

Бурій В. Ватутінська ОТГ: Трипільське поселення в Чичиркозівці / Валерій Бурій // Місто робітниче : громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 5 березня. - С. 6. - (Вивчаючи громаду).

Бурій В. Григорію Іванченку - 60!  / Валерій Бурій // Місто робітниче : громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 5 березня. - С. 6. - (Особистості).