Неможливо уявити традиційне весілля без короваю - великого, пишного, багато прикрашеного квітами та пташечками з тіста. Без шишок, з якими молода з дружками кликала на весілля, іншого обрядового весільного печива. Хліб посідає особливе місце в структурі традиційного весільного обряду. Процес випікання короваю - річ дуже відповідальна, адже яким вдався коровай, таким буде майбутнє нової родини. Важливими і шанованими учасницями весільного обряду є коровайниці і це зовсім не випадкові жінки! Весілля - це красивий обряд, супроводжуваний безліччю пісень, прикмет тощо. Давайте поговоримо про хліб на весіллі, згадаємо разом, як це було в різних куточках України.

Весільні звичаї села Легедзине Тальнівського району Черкаської області.
 Отже, весілля в Легедзиному - краї, який чарує красою і вабить до себе усіх закоханих в Україну і її традиції.

На сватання в родину дівчини йшли два старости з дружинами, молодий з батьками і боярин - обов'язково парне число людей, щоб молоді цілий вік жили в парі. Брали з собою хліб. Старостів просили сісти, вони клали хліб на стіл і, якщо дівчина згодна була йти заміж, вона розрізала хліб на дві частини. За тиждень до весілля пекли подарки - так тут називали весільні шишки. Скільки хат мали просити на весілля, стільки пекли подарків - для рідних робили більші, іншим менші. Десь з вівторка починали кликати молодий свою рідню, молода свою. Йшли в кожну хату, клали на стіл подарок і казали:

Просили тато, мама, і я просю на хліб, на сіль, до нас на весілля. Носила подарки дружка, а на стіл клала молода.

У суботу після обіду жінки брали яйця, борошно і йшли до молодих на коровай. Коровай рано вчиняли дві коровайниці. Брали таких жінок, які були в першому шлюбі і гарно жили з чоловіками. Мати молодої (молодого) перев'язували старших коровайниць хустками, благословляли місити коровай. Іншим давали фартухи. Старша дружка в молодої чи боярин в молодого казали:

Пані старости, пані підстарости, благословіть молодим коровай місити!

Староста: Хай Бог благословля!

Другий раз: Хай Бог благословля!

Третій раз: Хай Бог благословля!

Коровайниці співали:

Благослови, Боже, і отець, і мати

Своєму дитяті коровай місити

І другий раз у божий час благослови!

І третій раз благослови, Боже!

Коровайниці місили коровай, додавали яйця, цукор, ваніль. Жінки, сидячи за столом, співали:

Дві сестриці коровай місять,

Вони його не замісять,

Без скрипки, без сопілки, без чарки горілки!

Їм наливали по чарці, клали на стіл пиріжки і пригощали. Грали музики - бубон і гармошка, а ті співали:

На коровай ішла, коробочку яєць несла,

Передибали хлопці та й побили яйця в коробці.

Зробили мені біду, з чим же я на коровай піду?

Додому вернулася, по горі шатнулася,

Півкопи яєць найшла, та й на коровай пішла.

Вийду я на могилоньку, крикну я на родиноньку:

Прибувай, родино, прибувай, до Іванка в суботу на коровай.

А ми коровай місили, з Дунаю воду носили

Не так з Дунаю - з криниці, місили коровай сестриці.

Як вже тісто готове, коровайниці викидають його на стіл по шматку кожній жінці, щоб робити з нього квітки та квітчати коровай. Співають:

Ніхто не вгадає, що в цьому короваї:

Із трьох криниць вода, із трьох млинів мука,

З-під трьох курок яйця, що нанесли місяця майця.

А до цього короваю мати обіцяла горілочки дати,

Обіцяла солоденької, хоч би дала хоч гіркенької!

Весільна мати чи хресна пригощають коровайниць горілкою та вином, дають цукерки закушувати.

По цьому кладуть короваї на деко, їх пекли два. Під низ кладуть копійки, щоб молоді жили багато, та співають:

Короваю-раю, я тебе вбираю

В рожевії квіти, щоб любились діти.

Із тіста, поки сходив коровай, жінки робили качок по кількості коровайниць - їх також випечуть і кожна візьме собі йдучи додому.

Дуже важливо, щоб коровай вдався високим, рівним, красивим, адже це означає, що життя нової родини буде гарним, як цей весільний хліб. Після весілля кожному гостеві дістанеться по шматку  смачного весільного короваю, бо створення нової сім'ї - важлива і знакова подія для всієї громади, яка є і буде тут, у цьому селі, в Україні, на своїй землі.

І в день весілля не обходилося без хліба. У хату молодої старости заходили з хлібом, хліб тримав тато молодої, благословляючи доньку на шлюб, а мама в цей час тримала образи. Хлібом на вишитому рушнику зустрічали невістку в своєму домі і батьки нареченого. Дружки молодої у цю мить співали:

Ввійду я в світлицю, гляну на полицю,

На полиці паляниці, здрастуйте, зовиці.

Здрастуйте, зовиці, як рідні сестриці.

3 березня виповнюється 100- років од дня загибелі Семена Гризла.
Семен Гризло – військовий і громадський діяч часів УНР, організатор Вільного козацтва, Генеральний осавул Вільного козацтва, повстанський отаман. Народився приблизно 1887-го року в містечку Кальниболоті (тепер Катеринопіль )на Черкащині. 

Семен Гризло — гордість Черкащини, його можна поставити в один ряд з такими воєначальниками, як Андрій Гулий-Гуленко, Матвій Григорьєв, Нестор Махно, отаман Зелений і Кость Блакитний-Пестушко. 

Отаман Іван Лютий-Лютенко характеризував Гризла як “дуже толкового, розумного чоловіка”. 

Працював писарем, учителем сільської школи. Боровся проти неграмотності. Служив на Чорноморському флоті. Брав участь у повстанні на панцернику «Потьомкін», за що був засланий до Сибіру. На початку 1917 р. повернувся на батьківщину. Член Української партії соціалістів-революціонерів.

Активний учасник культурного життя с. Гусакове Звенигородського повіту.

Один із перших організаторів Вільного козацтва. Отаман Кальниболотського куреня Вільного козацтва (березень 1917).

У квітні 1917 року на першому з'їзді Вільного Козацтва Звенигородського повіту обраний Кошовим Звенигородського коша.

Одночасно продовжував очолювати й Калниболотський козацький курінь.

Делегат 2-го Всеукраїнського військового з'їзду від Звенигородщини (Київ, червень 1917).

Один з організаторів Першого Всеукраїнського з'їзду Вільного Козацтва, що відбувся 3 жовтня 1917 р. у м. Чигирин.

На з'їзді був обраний Генеральним осавулом Вільного козацтва (з 3.10.1917).

Отаман Звенигородського коша Вільного козацтва.

У кінці 1917 — на початку 1918 рр. під його проводом знаходилось до 20000 козаків.

У другій половині лютого 1918 р. козаки Гризла примусили скласти зброю та військове майно гарматні частини 2-го корпусу російської гвардії, а пізніше — 6-й та 7-й драгунські полки російської кавалерійської бригади: 14 лютого за активну підтримку гетьмана Скоропадського на з'їзді в Чигирині та під час виборів до Українських Установчих Зборів отамана Семена Гризла заарештовано, Вільне Козацтво Звенигородщини тимчасово обрало командиром Звенигородського коша Вільного Козацтва Юрка Тютюнника.

Взяв участь у розгромі частин 8-ї російської армії в районі станції Бобринська 21-22 лютого 1918 р.

Після поразки першого більшовицького походу в Україну Гризло намагається налагодити зв'язки з Павлом Скоропадським, що не знаходить схвалення у частини козацтва.

Наприкінці 1918 р. у складі армії УНР Гризло керував бронепотягом на Волині. В 1919 р. воював на Волині у складі Північного фронту Армії УНР під командуванням отаман Володимира Оскілка. Сотник Армії УНР.

Брав участь у перевороті, який вчинив Володимир Оскілко в ніч на 29 квітня 1919 року. Після невдачі — повернувся на Черкащину.

Активний учасник боротьби проти присутності більшовиків в Україні 1919—1921 рр.

З 1919 р. — керівник одного з повстанських загонів Вільного Козацтва у Звенигородському повіті.

Як повстанський отаман діяв у Холодному Яру, на Черкащині, Уманщині, Звенигородщині, в районі Мокрої Калигірки, де разом з отаманом Іваном Ґонтою (Іван Лютий-Лютенко) розгромив червону «каральну дивізію».

Наприкінці 1920 року об'єднався із загонами отаманів Цвітковського (Квітковського) та Петра Дерещука під загальним командуванням отамана Андрія Гулого-Гуленка.

Об'єднана частина (3000 багнетів та 600 шабель) вела бої проти 45-ї і 47-ї піших совєтських дивізій, частин Першої кінної армії, бригади Григорія Котовського.

Співпрацював з отаманами Пилипом Хмарою, Яблочком, Ларіоном Загороднім, Жуйводою та ін.

На кінець 1920 р. його загін (спільно із відділом Цвітковського) нараховував до 4000 бійців.

Загинув 3 березня 1921 біля с. Новоселиця Звенигород. повіту, потрапивши в оточення, внаслідок проведення підрозділами Червоної армії каральної операції.

 Ось як це було.Під час тактичного відходу з захопленої цукроварні й винокурні села Іванківці, Гризло прорвав більшовицьке кільце. Половина козаків загинула, частина розсіялась, а частина на чолі з Гризлом продовжувала прорив. Не зважаючи на несприятливі погодні умови та нічний час, ймовірно, більшовики розпочали переслідування і удосвіта обстріляли козаків. Семен Гризло отримав смертельне поранення у коліно, його коня було вбито. Він приймає вольове рішення залишитися та прикривати відступаючих козаків від каральних загонів Червоної армії. Давши змогу більшовикам підійти на максимально допустиму відстань, відкриває прицільний вогонь, вбиває декілька ворогів і щоб не датися живим, пускає собі кулю в чоло. “Так завершив шлях кошовий Семен Гризло, який від перших днів Лютневої революції оформлював українську збройну стихію в організаційні рамки” - Роман Коваль.

ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Нові дослідження доводять, що Великий піст не є релігійним пережитком, а утримання від їжі приносить користь не тільки тілу, але і розумовим здібностям, і до того ж подовжує життя.

В американському науковому журналі Lancet були опубліковані дані Національного інституту геронтології США. У дослідженні брали участь лабораторні миші, яких вчені намагалися зробити довгожителями шляхом змін в їхньому раціоні.

Миші з групи, яких годували двічі на день, але досита, прожили значно довше своїх родичів, які дотримувалися звичайного раціону. Однак крім цього, вчені помітили у них й інші зміни. 'Дієтичні' миші виявилися менш схильними до стресів, а також більш стійкими до різних інфекцій.

Учені пішли далі і провели такий же дослід на здорових мишах і хворих на цукровий діабет. У цьому випадку тривалість життя другої групи виявилася на третину більше, а діабет фактично зникав, зазначають дослідники.

При зниженні калорійності харчування головний мозок, як і решта тіла, переживає помірний стрес, який стає тренуючим чинником, - пояснили автори дослідження.

Організм навчається справлятися з помірним стресом і пізніше, коли в ньому з'являється сильний стрес, джерелом якого може стати серйозне захворювання, мозок і тіло в цілому легше переносять його.

Отримавши результати досліджень, деякі медичні видання США поквапилися змінити свої дієтичні рекомендації, радячи своїм читачам не тільки знизити калорійність дієти, але й харчуватися не три, а два рази.

Професор Коду Міцуо, один з авторитетних фахівців з голодування, вважає, що між результатами таких досліджень і ідеєю посту існує прямий зв'язок. Короткі голодування (які, так чи інакше, відбуваються, коли людина збільшує інтервали між прийомами їжі) можуть бути настільки ж ефективними, як і тривалі пости, вважає він.

'Якщо ви будете голодувати в кінці кожного тижня, а потім акуратно виходити з голодування, то вже за рік станете здоровим до невпізнання', - говорить Міцуо.

На думку групи учених з Гарвардського і Корнелльського університетів, у цього ефекту може бути й інше пояснення, крім 'тренувального'.

У людини, яка дотримується посту, відбуваються зміни в роботі мітохондрій - джерел енергії в клітинах. Коли надходження калорій в організмі знижується, клітини переходять в режим енергетичного голодування, який мобілізує мітохондрії, а разом з ними і весь процес вироблення енергії в клітинах. У таких умовах мітохондрії починають працювати набагато ефективніше, ніж коли людина харчується звичайним чином.

Підвищена віддача при виробництві енергії на внутрішньоклітинному рівні уповільнює процес старіння клітин. Фактично на цьому етапі організм відключає природний механізм самогубства старих клітин, стверджують дослідники.

Нещодавно до армії вчених, чиї дані підтверджують корисність посади, приєдналися і нейробіологи.

Медики констатували, що обмеження раціону і тим більше голодування виступає в ролі організатора підсвідомих розумових процесів.

Кожен з таких процесів може бути пов'язаний з якоюсь думкою, ідеєю, емоцією або занепокоєнням. Це означає, що свідомість в значно меншій мірі контролює особистість, емоції і думки людини, ніж сама вона уявляє, пояснює автор дослідження Девід Іглмен.

Піст впливає на ці підсвідомі процеси набагато більше, ніж на свідомі. В першу чергу це стосується сили волі. Це поняття більше не можна вважати поетичною абстракцією, говорять вчені.

Незалежно від того, чи вірить людина у вищі сили, пост зміцнює психіку, продовжує життя і приносить масу інших позитивних наслідків для здоров'я, вважають експерти.

РЕЦЕПТИ СТРАВ

Пшенична каша з морквою

1 скл. пшеничної крупи, 2 скл. води, 2 моркви,

2 цибулини, 2-3 ст. ложки олії, сіль.

У підсоленому окропі зварити пшеничну кашу. Окремо потерти на великій терці моркву. Нарізати кубиками цибулю та підсмажити до напівготовності. Моркву і цибулю викласти у кашу, додати півсклянки води, посолити за смаком й поставити на 20-30 хв. у духовку.

Картопля із кукурудзяним борошном

500 г. картоплі, 1 скл. кукурудзяного борошна, 2-3 ст. ложки олії, 2 цибулини.

Картоплю помити, почистити та зварити. Не проціджуючи, потовкти і всипати борошно, вимішати, посолити, додати олію і поставити на 1-1,5 год. пекти у духовку при температурі 180°С.

Подавати теплою, поливши її підсмаженою кубиками цибулею.

Пікантна картопля

1,5 кг. картоплі, 2 зубчики часнику,

3-4 шт. лаврового листка, 1 ч. ложка меленого перцю (можна менше), 1 ч. ложка меленого коліандру, 0,5 скл. олії, 1 ч. ложка солі.

Картоплю помити, почистити і нарізати соломкою, додати всі спеції, перемішати і залишити на 30 хв. Після чого викласти на бритванку і запекти при температурі 200°С протягом 30-40 хв.

Крижавки

4 капустини середнього розміру, 5-6 головок часнику, 2-3 невеликих червоних буряки, перекип’ячена вода, сіль.

Капусту почистити, розрізати на четверо і відварити до напівготовності, злити воду і дати вистигнути.

На дно посудини, у якій буде киснути капуста, нарізати часник (не дуже дрібно) і покласти капусту із буряком, який теж порізати грубшими шматочками.

Окремо перекип’ятити воду із додаванням солі (щоб вода була пересолена), коли вистигне, залити нею капусту. Зверху на капусту покласти вантаж.

Щоб капуста швидше вкисла, можна додати кілька шматочків бородинського хліба.

Салат із капусти

1 середня білокачанна капуста,

1 морква, 1 червоний буряк (невеликий),

1 лимон, сіль, перець за смаком,

3-4 ст. ложки олії.

Капусту посікти, моркву і буряк потерти на дрібній терці (тільки не на такій, як картоплю для дерунів), усе добре вимішати. Із лимону видушити сік, додати сіль, перець і вилити до капусти, перемішати і заправити олією.

Картопляники з начинкою

600 г. картоплі, 250 г. грибів, 70 г. цибулі, 2 ст. ложки борошна, 70-100 г. олії (для смаження і до грибів ), сухарі для обкачування сформованих картопляників, сіль та спеції за смаком.

Почищену картоплю зварити і перекрутити через м’ясорубку, додати сіль, борошно та добре вимішати. Окремо протушкувати гриби із цибулею. Сформувати картопляники, вклавши всередину начинку з грибів, обкачати у сухарях і смажити на олії. Ще можна на 30 хв. покласти у духовку.

Великий піст: кілька

 простих та смачних рецептів на кожен день 

Великодній піст є найсуворішим та найголовнішим постом, у період якого варто утримуватися від веселощів, радощів і приділити час на духовний розвиток. Розпочнеться він 2 березня і триватиме аж до 18 квітня, але це не означає, що у цей час слід відмовитися від смачних страв.   Ми розповімо, як приготувати смачні та ситні страви не порушуючи посту. 

  Картопля по-селянськи

 Інгредієнти: 1 кг картоплі, 2 зубки часнику, 3 ст. ложки духмяної нерафінованої соняшникової олії, сухі трави (розмарин, кріп, петрушка, базилік, чебрець), чорний мелений перець за смаком, сіль за смаком.   

Спосіб приготування: 

Картоплю ретельно промити під проточною водою, але не очищати шкірку. Велику картоплю порізати на кілька частин, а дрібну достатньо розрізати навпіл. Скласти в миску. Часник дрібненько порізати або пропусти через часничницю. Змішати подрібнені сухі трави, часник, сіль, перець і олію. Залити отриманим маринадом картоплю, гарненько перемішати і дати настоятися 15-20 хвилин, періодично перемішуючи. Викласти картоплю вниз шкіркою в один шар на деко, застелене пергаментом, і відправити у розігріту до 250°С духовку. Картопля по-селянськи буде готова приблизно за 25-30 хвилин. Час запікання залежить від розміру скибочок. Орієнтуватися варто на зовнішній вигляд страви ? готова картопля по-селянськи має стати золотистого кольору.

 Гречані котлети з грибами

 Інгредієнти: 1 склянка гречаної крупи, 200-300 грамів грибів (шампіньйони), 1 цибулина, 1 морква, 100 грамів житнього хліба, часник, зелень, сіль, спеції за смаком. 

Спосіб приготування:  Варену гречку остудити. Гриби обсмажити на рослинній олії з цибулею і морквою. З’єднати гречку і обсмажені гриби, додати розмочений хліб, спеції і зелень, перемішати (можна в блендері). Зробити з гречаного фаршу котлети і обваляти їх у сухарях для панірування. Обсмажити на рослинній олії.

 Хек по-галісійськи 

Інгредієнти: 2 порції 500г  хека 6-8 картоплин 1 цибулина 2 зубчики часнику 1 ч. л. паприки 1 лавровий лист пара гілочок петрушки оливкова олія сіль чорний перець   

Спосіб приготування: 

Зніміть з хека філе – ця риба не кістлява, тож це буде неважко; втім, можна зробити готування ще простішим, нарізавши тушку поперечними стейками – по одному на порцію. Приправте рибу сіллю, при бажанні збризніть лимонним соком, і відкладіть в сторону. Розігрійте на сковороді або в жароміцній формі пару ложок оливкової олії і обсмажте до золотистого кольору подрібнені цибулину і зубчик часнику. Наріжте картоплю «шайбами» товщиною 1,5-2 см і додайте їх на сковороду, давши трохи обсмажитись з обох сторін. Залийте водою настільки, щоб вона покривала картоплю, додайте лавровий лист, посоліть і варіть на невеликому вогні протягом 15-20 хвилин, до розм’якшення картоплі. Злийте воду (або перекладіть овочі в іншу форму), приправте картоплю чорним перцем, зверху розмістите хека і поставте в духовку, розігріту до 180 градусів, на 12-15 хвилин. Тим часом візьміть сотейник, додайте пару ложок оливкової олії і тонко нарізаний зубчик часнику і грійте на найменшому вогні, щоб часник не смажився, а томився, повільно віддаючи олії свої аромати. Коли риба буде готова, зніміть сотейник з вогню, додайте паприку і розмішайте. Розкладіть по тарілках картоплю, зверху розкладіть рибу і полийте гарячою олією  з паприкою. Прикрасьте дрібно нарізаною петрушкою і негайно подавайте. 

 Салат "Вінегрет"

 Інгредієнти: картопля - 400 г буряк - 300 г морква - 200 г ріпчаста цибуля - 150 г квашена капуста (без соку) - 200 г квашені огірки - 200 г червона квасоля - 2 / 3 склянки соняшникова олія сіль, чорний мелений перець 

Спосіб приготування: 

Квасолю відварити до готовності. Також зварити буряк, картоплю з морквою. Цибулю очистити, порізати дрібними кубиками. Картоплю, буряк, моркву очистити і порізати кубиками. Квашені огірки також порізати кубиками. Квашену капусту відтиснути від зайвої рідини. У велику посудину викласти всі підготовлені овочі (картоплю, цибулю, капусту, моркву, квасолю, огірки) крім буряка, заправити олією і перемішати.                   Буряк також в окремій посудині заправити олією, перемішати і викласти в посудину до всіх овочів, посолити, поперчити і знову все ретельно перемішати. Вінегрет готовий.       

Пісний капусняк з грибами Інгредієнти:  300-350 г квашеної капусти 250-350 г печериць 1 морквина 2-3 картоплини 1-2 стебла селери пів цибулини 3-4 зубці часнику 1-2 ст. ложки оплатної пасти 2,5 л овочевого бульйону або води 2 ст. л. олії, лавровий лист, зелень мелений коріандр, сіль, чорний мелений перець за смаком. Спосіб приготування: Капусту кілька разів промити холодною водою. Печериці порізати пластинками, моркву соломкою, картоплю брусочками. У каструлі розігріти олію, додати порізану цибулю і смажити приблизно 5 хвилин. Додати гриби і готувати на великому вогні приблизно 4-5 хвилин. Покласти подрібнений часник і готувати 30-45 секунд. Додати капусту, залити бульйоном і довести до кипіння на великому вогні. Варити приблизно 5 хвилин. Додати картоплю, порізану селеру, томатну пасту і спеції. Довести до кипіння, прикрити кришкою і варити 15 хвилин або до готовності овочів. Дати настоятися приблизно 10 хвилин і подавати.

А на кінець, щоб усе Вам вдалося і смакувало для інших, потрібно: Божої мудрості, багато любові, терпеливості, стриманості, твердої і непохитної віри, доброти, милосердя, лагідності, побожності, радості у Святому Дусі й надії на Бога

ЩО ЧИТАТИ У ВЕЛИКИЙ ПІСТ

ПОСТУЄМО ПОСТОМ ПРИЄМНИМ!

* Біблія: Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту: четвертий повний переклад з давньогрецької мови / переклад ієромонаха о. Рафаїла (Романа Турконяка). — К.: УБТ, 2011.

* Жукалюк М. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою / Жукалюк М., Степовик Д. — К.: УБК, 2003.

* Костів К. Біблійний довідник / К. Костів. — Торонто, 1971.

* Костів К. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів / К. Костів. — К., 1995.

* Геллей Г.Г. Біблійний довідник Геллея / Г.Г. Геллей. — Торонто, 1985.

* Библейская энциклопедия / архимандрит Никифор. — М., 1894 (переизд., 1990).

* Полная Симфония на канонические книги Священного Писания. — 7-е изд. — СПб., 2006.

* Новый библейский минисправочник. — Б.м.: б.и., б.г.

* Нюстрем Э. Библейский словарь / Эрик Нюстрем. — Торонто, 1989.

* Словарь библейского богословия / под ред. К. Леон-Дюфура. — Брюссель,1990.

* Прайм Д. Библейский справочник / Дерек Прайм. — Минск, 1998.

* Как возникла Библия… — CLV, 1993.

* Геце Б. Краткий библейский справочник / Б. Геце. — Варшава, 1939.

* Эби Э. Краткое введение в Библию / Эрнст Эби. — Корнтал, 1989.

* Грейм Б. и Р. Путешествие по Библии / Билли и Руфь Грейм. — СПб., 1992.

* Буйе Л. О Библии и Евангелии / Луи Буйе. — Брюссель, 1988.

* Біблія: Божий путівник життям. — Тернопіль, 1999.

* Книга Правил Святих Апостолів, Вселенських помісних соборів і святих отців / перекл. С.М. Чокалюк. — К., 2008.

* Православний молитвослов. — Львів, 1990.

* Сулима В.І. Біблія і українська література / Віра Сулима. — К., 1998.

* Большая православная энциклопедия / сост. И.Ю. Левашова. — Донецк, 2013.

* Лазебный А. Самые почитаемые иконы. Праздники Православной Церкви / священник Александр Лазебный. — Донецк, 2008.

* Павел. Как мы веруем / архиепископ Павел. — Париж, 1990.

* Шмеман А. Великий пост / прот. Александр Шмеман. — Париж, 1990.

* Синичкин В. Православное целебное питание в будни, посты, праздники / о. Вадим ( Синичкин ). — Донецк: ООО ''ПКФ ''БАО'', 2011. — 384 с.: ил.

Оригінальні рекомендації православного священика щодо харчування, молитви, свідчення тих, хто постив і отримав зцілення від хвороб, дієти, вегетаріанство і ставлення до них церкви…

Смолянский Б.Л. Религия и питание. – К., 1995.

Смолянський Б.Л. Харчуваня в православному християнснові – К., 1997.

Степанович Є.П. Страви української кухні в піст. – К., 1998.

Энциклопедия православной кухни. – Полтава, 1998.

Православная кухня: постная трапеза. – К., 2002.

Шимандерска Х. Постная кухня. – Х., 2008.

Описанные в книге постные блюда не являются ни диетическими, ни лечебными. Автор выбрала несложные в приготовлении кушанья, увеличивающие количество крупяных, рыбных и овощных блюд в меню. Приведенные рецепты, несомненно, помогут разнообразить стол в дни, когда вам захочется последовать традициям поста.

3 березня - Всесвітній день дикої природи

20 грудня 2013 року Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН) на своїй 68-й сесії проголосила 3 березня - день підписання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), у 1973 році – Всесвітнім днем дикої природи з метою підвищення обізнаності про диких тварин та рослин у світі. При цьому Секретаріат CITES було визначено координатором з дотримання цього особливого дня для дикої природи в календарі ООН.

Зараз Всесвітній день дикої природи став найважливішим щорічним глобальним заходом, присвяченим дикій природі.

Тема цьогорічного Всесвітнього дня дикої природи «Ліси та засоби до існування: підтримання людей та збереження планети» відзначає центральну роль лісів та їх екосистемних  послуг у забезпеченні добробуту сотень мільйонів людей у всьому світі, і особливо корінних та місцевих громад, які історично пов’язані з лісами та прилеглими до них територіями. Це узгоджується з цілями сталого розвитку ООН у частині зобов'язань щодо подолання бідності, забезпечення сталого використання ресурсів та збереження життя на землі.

Ліси та екосистемні послуги, що надаються ними, в даний час опиняються на перехресті безлічі планетних криз, з якими стикається людство, від змін клімату до втрати біорізноманіття та наслідків пандемії COVID-19 на здоров'я, соціальну та економічну ситуацію.

Цьогорічний Всесвітній день дикої природи має на меті підвищити обізнаність про величезну цінність лісів та видів дикої природи, що мешкають у лісах, їх невід’ємний зв’язок із рівнем життя корінних народів і місцевих громад, пропагувати цінність традиційних практик та знань, що сприяють встановленню більш стійких відносин із цими важливими природними системами та просування моделі і практики управління лісами та лісовими ресурсами, які враховують як добробут людини, так і довгострокове збереження лісів, видів дикої фауни, що мешкають у лісах, флори і екосистем, які вони підтримують.

Секретаріат Конвенції у своєму зверненні з нагоди відзначення Всесвітнього дня дикої природи серед іншого закликає всі держави-члени та організації ООН, інші глобальні, регіональні та субрегіональні організації, неурядові та молодіжні організації і всіх заінтересованих осіб: підвищувати обізнаність щодо теми Всесвітнього дня дикої природи 2021, організовувати кампанії на підтримку збереження та сталого використання лісової дикої природи та екосистем, з особливим акцентом, коли це можливо, на традиційні знання та засоби існування корінних народів і місцевих громад, пропонує якомога ширше використовувати логотип Всесвітнього дня дикої природи. Логотип та плакати цьогорічного Всесвітнього дня дикої природи українською мовою доступний на сайті Міндовкілля за посиланням:

      Також закликає керівників держав, державних органів та організацій надсилати до Секретаріату Конвенції повідомлення про заходи з нагоди Всесвітнього дня дикої природи для їх розміщення на вебсайті, присвяченому цьому дню, за адресою: https://wildlifeday.org/content/eve....

3 березня ц.р. о 14:00 (за центральноєвропейським часом) Секретаріат організовує віртуальний захід високого рівня, який буде транслюватися для перегляду для широкого загалу.

Інформація щодо відзначення Всесвітнього дня дикої природи та повідомлення Секретаріату Конвенції з цієї нагоди розміщені на веб-сайті Всесвітнього дня дикої природи за адресою https://wildlifeday.org .

Дика природа — це  невід’ємна частина нашої планети. Адже неможливо уявити світ без неповторних диких тварин та неймовірних рослин, непідвладних людині. Саме захищати тварин  і рослин в природному  середовищі — завдання кожного з нас.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України закликає приєднатися до відзначення Всесвітнього дня дикої природи.

Ковтун Олена Василівна 

Народилася 2 березня 1993 року у м. Черкаси. Закінчила Ватутінську ЗОШ №1.  Під час навчання в школі зайняла призове місце із зарубіжної літератури у Малій академії наук. Заочно студіювала  діловодство у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту (філія м. Звенигородка) та юриспруденцію – у Черкаській філії національного університету «Одеська юридична академія». Працювала коректором, фотокореспондентом у Ватутінській міській газеті «Місто робітниче», юристом-діловодом  Ватутінського міського відділу освіти.

Має ряд публікацій у періодиці. Дипломантка літературного конкурсу «Гранослов» (2018) у номінації «Визвольна боротьба українців від часів козацтва до сьогодення».

Літературний конкурс «Гранослов» — щорічний міжнародний конкурс найкращих творів молодих українських літераторів. Започаткований у 1991 році Національною спілкою письменників України та Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту. Відновлений у 2015 після семирічної перерви.

На конкурс представляються твори дітей та молоді віком до 30 років, що мешкають в Україні та за її межами.

ПРОЗА ОЛЕНИ КОВТУН (м. Ватутіне) у літературних альманахах:

Ковтун О. З Днем народження, Україно! / Олена Ковтун // Серце Європи : літ. альманах. – Хмельницький, 2017. – С. 194-197.

Ковтун О. Мандруючи Україною / Олена Ковтун // Сонячна палітра : літ. альманах. – Хмельницький, 2016. – С. 59-61.

Ковтун О. Герої / Олена Ковтун // Дух землі : літ. альманах. – Хмельницький, 2015. – С. 92-94.

Ковтун О. Ковтун О. Перед образом Святого Миколая / Олена Ковтун // Листи до Миколая: літ. альманах. –– Хмельницький, 2014. – С. 180-182. 

Ковтун О. Моя Батьківщина – рідна Україна / Олена Ковтун // Софія : літ. альманах. – Хмельницький, 2014. – С. 109-111.

Прощена неділя

В останню неділю перед початком Великого посту Свята Церква встановила особливий день, коли ми просимо пробачення за свої провини і самі прощаємо образи ближнім. Адже Великий піст, зокрема, є і часом примирення з Богом, яке неможливе без виконання настанови Писання щодо миру з ближніми: «Якщо можливо i залежить вiд вас, перебувайте в мирi з усiма людьми» (Рим. 12: 18). Цим, а також молитвою та духовним і тілесним очищенням ми оновлюємо себе для зустрічі Воскресіння Христового.

Святий апостол Павло також навчає нас: «Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа» (Євр. 12: 14). Тобто, якщо ми хочемо, щоб Господь прощав нас, то й самі маємо прощати ближнім. Якщо чекаємо від Нього милосердя – то й самі маємо бути милосердними. Про це ми просимо у молитві Господній: «Прости нам провини наші, як ми прощаємо винуватцям нашим» (Мф. 6: 12). Пам’ятаймо, що прагнення помсти й осудження отруює нас зсередини. Крім того, немає людини, яка не чинила б гріха, тому ми самі маємо визнати і розкаятися, коли завинили.

Людське життя полягає у єдності душі і тіла. Тож і піст має бути духовним і тілесним. У цю неділю ми відмовляємося не лише від м’яса, а й від молочних продуктів, тому її називають сиропусною. Проте одне лише обмеження в їжі не має сенсу, якщо ми не дбаємо про духовне очищення. Через молитву, покаяння і добрі вчинки ми повертаємося до Бога.

Тож нехай Господь допомагає нам пройти Великий піст достойно, дарує мудрість, щоб примиритися з ближніми і не бути байдужими до проявів гріха. Шукаймо нагоди допомогти ближньому, а не засудити за його вчинки чи слова. Своєю стриманістю, смиренням, неосудженням і милосердям ми очищуємося духовно, і стаємо причасниками Царства Божого, яке «не їжа i питво, але праведнiсть, i мир, i радiсть у Святому Духовi» (Рим. 14: 17).

Бурій В. Іван Гірник - археолог та краєзнавець / Валерій Бурій // Місто робітниче: громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 26 лютого. - С. 2.: фото.

Бурій В. Іван Гірник - винахідник, археолог, краєзнавець / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська громадсько-політична газета . - 1998. - 25 липня. - С. 4.: фото.

Бурій В. Іван Гірник - винахідник, археолог, краєзнавець / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 1998. - 15 липня. - С. 3.: фото.

***

Бурій В. Гірник Іван Павлович: біографія // Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. - С. 61-65.: фото.

субота поминальна (м’ясопусна)

Церква Христова від самого Її заснування молиться за померлих. Наша пам’ять і молитва про них – свідчення справжньої любові, яка є основою усього сущого в цьому світі та якої навчав Господь наш Ісус Христос. Саме любов робить нас небайдужими до тих, хто закінчив свій земний шлях та перейшов у життя вічне.

Пам’ятаймо, що у Бога всі люди живі, і любить Він усіх однаково, адже «Бог не є Бог мертвих, а живих» (Мф. 22: 32). Наші молитви підносяться і за померлих, які у Бога живі та перебуваючи у світі духовному, так само продовжують любити всіх, хто супроводжував їх упродовж земного життя, так само можуть страждати за свої гріхи і не знаходити спокою. Життя вічне може них бути блаженнним або вічними муками.

В земних справах людина може виявляти і чесноти, і підвладність гріху, чинити добро і зло. Господь прагне спасти і привести до Істини кожну людину. Тому ми, як члени духовного Тіла Христового – Церкви, які стяжають благодать Божу, допомагаємо одне одному: живі моляться за померлих. Ми просимо у Господа прощення їхніх гріхів та дарування їм Царства Небесного, де немає ні страждань, ні журби, а блаженне життя.

Церква переконана у можливості спасіння душ після смерті, тому молиться за їхнє упокоєння на кожній літургії. Крім цього, у церковному році є особливі дні поминання померлих, коли ми молитовно згадуємо всіх спочилих одвіку християн – вселенські, або батьківські поминальні суботи. Щороку за тиждень до Великого посту Свята Церква, як любляча матір, поминає спочилих отців, братів і сестер наших. Сьогоднішній день зветься м’ясопусною суботою.

Напередодні, у п’ятницю ввечері, у храмах звершується особлива поминальна служба «парастас», під час якої ми молимося за тих, чий земний час життя було вичерпано. У суботу звершується Божественна літургія та Панахида, під час якої ми молитовно згадуємо душі померлих. Віряни приносять у храм записки з іменами спочилих родичів, які зачитуються за богослужінням. У цей день прийнято творити справи милосердя та приносити пожертви, які після богослужінь роздаються потребуючим.

ДРУГ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА ОСВАЛЬД СІФЕР МЕШКАВ І ПРАЦЮВАВ У ВАТУТІНОМУ НА ЧЕРКАЩИНІ…

Минуло 90 років від дня народження Сіфера Освальда Освальдовича  (1 серпня 1930 р. - 5 листопада 1978 р.) - літературного працівника Черкаської обласної газети "Черкаська правда" (нині "Черкаський край") протягом 1966-1978 рр.

У кінці 1950-х років він познайомився з Василем Симоненком, коли той був з редакційним завданням у місті гірників Ватутіному.

Талановитий журналіст написав дуже гарну статтю про молодого гірничого інженера Освальда Сіфера, про його поетичний талант, про широкий світ захоплень та занять (шахи, альпінізм), про енциклопедійність та унікальну пам'ять, а також про високі людські якості та чесноти.

З того часу молоді люди стали близькими друзями та однодумцями.

До речі, саме Василь Симоненко після того, як почитав поезію та статті Освальда, порадив йому професійно займатися журналістикою. З 1966 року Освальд Сіфер почав працювати в

обласній газеті "Черкаська правда" (до 1978 р.).

Важкими було дитинство та юність Освальда. Батька було репресовано у 1938 р. Лише у 1956 році відбулася повна його реабілітація. Разом з молодшою сестрою закінчив Дніпропетровський гірничий інститут та почав працювати у

шахтоупрвлінні м. Ватутіне.

На жаль, його життя обірвалося дуже рано...  Залишилися двоє малолітніх синів та добра пам'ять про прекрасну людину, товариша, талановитого журналіста, поета, шахіста, який двічі був чемпіоном Черкаської області з шахів!..