ВАТУТІНСЬКА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

МЕЦЕНАТОМ, НАШИМ ЗЕМЛЯКОМ, ЯКИЙ НИНІ МЕШКАЄ У США, ДЛЯ БІБЛІОТЕКИ ПЕРЕДПЛАЧЕНО НАСТУПНІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ:

ГАЗЕТА ПО - УКРАЇНСЬКИ

ГОЛОС ПРАВОСЛАВ'Я

ЖИВЕ ДЖЕРЕЛЬЦЕ

ЖУРАВЛИК

КОЛОСОЧОК

ЛIТЕРАТУРНА УКРАЇНА

НЕЗБОРИМА НАЦIЯ

'СIЛЬСЬКI ВIСТI' газета захисту iнтересiв селян України'

СЛОВО ПРОСВIТИ

СТЕЖИНКА

УКРАЇНА МОЛОДА

ЖУРНАЛИ, ЧАСОПИСИ

БДЖОЛЯР

ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА. ГЕРОЇ УКРАЇНИ

ВСЕСВIТ

ДЗВIН

ДIМ, САД, ГОРОД

ДНIПРО

КВIТИ УКРАЇНИ

КИЇВ

КОЛОСОК

КРАЇНА ЗНАНЬ

ОДНОКЛАСНИК

ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ. НАУКОВИЙ АЛЬМАНАХ

ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ. IСТОРIЯ ТА КУЛЬТУРА

НАРОДНА БIБЛIОТЕКА 'ПАМ#ЯТКИ УКРАЇНИ'

ВІЧНИЙ МАНДРІВНИК 'ПАМ#ЯТКИ УКРАЇНИ'

ПАТРIЯРХАТ

ПОЛЮВАННЯ ТА РИБОЛОВЛЯ

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ДУХОВНО - ПРОСВIТНИЦЬКИЙ ЧАСОПИС 'СЛОВО ВЧИТЕЛЮ'

УКРАЇНСЬКА РОДИНА (з CD)

ВАТУТІНСЬКА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ

МЕЦЕНАТОМ, НАШИМ ЗЕМЛЯКОМ, ЯКИЙ МЕШКАЄ У США, ДЛЯ БІБЛІОТЕКИ ПЕРЕДПЛАЧЕНО НАСТУПНІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ:

В ГОСТЯХ У КАЗКИ

ВЕСЕЛКА

ВОДОГРАЙ

ДОЛОНЬКА

ЖИВЕ ДЖЕРЕЛЬЦЕ

ЖУРАВЛИК

КЛАСНА ЛIТЕРАТУРА

КОЛОСОК

КОЛОСОЧОК

КУЛЯ

НЕЗБОРИМА НАЦIЯ

ОДНОКЛАСНИК

ПАРОСТОК

СКАРБИ

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ДУХОВНО - ПРОСВIТНИЦЬКИЙ ЧАСОПИС 'СЛОВО ВЧИТЕЛЮ'

СТЕЖИНКА

ЯБЛУНЬКА

У Твоїх берізках заблукаю,

Голову на груди їм схилю.

О святий Звенигородський краю!

Тихий і пекучий мій жалю!

Ген Чернячка і Піски вже лічать

Сонця перші щирі промінці,

А в лугах іще дрімає Тікич

І дзеркалить тугу осоці.

Уві сні я плеса ті пізнаю,

Мов кохання перше, й усміхнусь…

О святий Звенигородський краю!

Ти сумуєш, батьку мій, чомусь…

Я до Тебе птахою полину,

Вирвавшись з життєвого сильця.

Ти – душі стозоряна Святиня,

Де любов'ю святяться серця.

Пилип ЮРИК

Бурій В. М. Твоє Ватутіне від А до Я: корот. словник — довід. / Валерій Бурій. — Ватутіне — Черкаси: Витоки, 2003. — 20 с.

Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. — 272 с.

Бурій, В.М. Вулиці міста Ватутіне та села Скаливатка / Бурій Валерій Михайлович; Валерій Бурій. - Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2019. – 30 с. – Містить бібліогр.

Бурій, В.М. Календар-2020: природа м. Ватутіне та його околиць / Валерій Бурій та ін. – Львів, 2019. – 13 с.: фото.

Бурій В.М. Рослини-екзоти міста Ватутіне та його околиць [Текст] / В. М. Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2017. - 32 с.

Бурій, Валерій Михайлович. Дикорослі отруйні рослини міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г. [вид.], 2017. - 30 с. : іл. - Бібліогр.: с. 17-28.

Бурій, Валерій Михайлович. Інвазійні види у флорі міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Чабаненко Ю. А. [вид.], 2020. - 63, [1] с. - Бібліогр.: с. 56-60 .

12 липня (29 червня за ст. ст.) — великий недванадесятий празник святих первоверховних апостолів Петра і Павла, коли під час служби згадують про їхню роль для церкви як «скарбників Святого Духа». Апостоли проповідували Слово Боже язичникам та іудеям і навернули до Христа тисячі людей. За це Петро загинув на хресті, а Павлу відтяли голову мечем. Обидві страти сталися 12 липня, близько 67 р. Дехто з дослідників вважає, що в один день, дехто — що з річним проміжком.

Саме ревність у служінні Господові об’єднує цих різних за походженням і вдачею угодників, кожен із яких прийшов до християнства своїм шляхом. Петро (дохристиянське ім’я — Симон) народився в бідній сім’ї, залишився неписьменним, заробляв на прожиття рибальством, був одружений і мав двох дітей. Став учнем Христовим завдяки своєму братові Андрію (святий апостол Андрій Первозванний). Першим сповідав Ісуса як Бога Живого. Відтоді за особливу вірність Учителеві сподобився дару чудотворення. Натомість Павло (Савл) — виходець зі знатної заможної родини, швидше за все, не одружувався. Попри слабке здоров’я, отримав хорошу освіту й готувався стати рабином. З Христом за Його земного життя не зустрічався. Мав твердий характер і допитливий розум. Спершу ці риси привели юнака до войовничих гонителів християн, навіть до участі в прилюдних стратах. Однак згодом посприяли тому, що Господь покликав його до Себе і наповнив благодаттю. Між собою святі почали спілкуватись лише наприкінці життя.

Святкове богослужіння апостолам Петрові й Павлу присвятили вже в IV ст. У народі їх вважають небесними покровителями пастухів, молитовниками за свійських тварин та вдале збирання врожаю. Тому селяни намагаються зустріти празник якнайкраще: заздалегідь прибирають і прикрашають обійстя, готують для відвідування церкви найошатніший одяг. Винахідливі господині ще в сиву давнину здогадались, як можна водночас розговітися після Петрового посту і вшанувати подвиги святих Петра й Павла: на честь тривалих проповідницьких мандрівок почали пекти із сиру «мандрики», котрими особливо щедро пригощали юних пастушків.

ЛІТЕРАТУРА

Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009. — С. 45-46.

© Валерій БУРІЙ

 святих славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла. Це свято знаменує завершення Петрового посту і слугує для вірян важливим прикладом як покаяння, так і життя за заповідями Божими.

Шляхи до Господа у відданих Йому учнів були різними. Святий апостол Павло спочатку був фарисеєм на ім’я Савл, він був високоосвіченим та походив із заможної юдейської родини та мав римське громадянство. Він жорстоко переслідував християн. Вони, рятуючись від переслідувань, втікали в інші краї, залишаючи свої помешкання. Якось йому з’явився Господь Ісус Христос і сказав, що він іде не тим шляхом. Після цього апостол Павло увірував, покаявся і став проповідником Євангелія.

Апостол Петро був звичайним рибалкою, мав просту вдачу, не боявся роботи – годував родину та старих батьків. Серед усіх інших апостолів Петро відзначався ревністю у служінні та навчанні Слова Божого. Він перший визнав Ісуса Христа істинним Сином Божим, за що був удостоєний імені «Петро», що означає «камінь».

Їхні історії – це приклад того, що в людини є шанс на спасіння, навіть якщо вона зараз ще не з Богом чи відійшла від Церкви. Головне – відчути поклик Божий та відгукнутися на нього. Ісус Христос простив і фарисея Савла, і апостола Петра, який тричі відрікався від Нього.

Апостоли Петро і Павло як мученики загинули у Римі в один день з різницею в рік. Вони були різними в житті, проте єдиними у Христі. Їхнє життя може бути прикладом того, що, якою б не була людина, якщо вона шукатиме Господа, духовної досконалості, то отримає розуміння істини та стане на правильний шлях, який веде до Бога та вічного й блаженного життя.

14 серпня 2021 року  в с. Красенівка, на рідній землі  І.М.Піддубного, буде  проведено свято козацької сили на честь 150 річниці з  дня народження відомого українського борця, шестиразового Чемпіона світу, непереможного богатиря і силача Івана Максимовича Піддубного.

Спортивна програма цього дня :

- фінальні зустрічі турніру з греко-римської боротьби між відомими спортсменами-борцями світового рівня;

- турнір з гирьового спорту серед всіх бажаючих;

- показовий виступ від майстрів східних єдиноборств «Білий лотос» м.Черкаси, які будуть демонструвати вправність ударної техніки та надможливості людського організму;

- потужній показовий виступ від «СК Вікінг» смт.Чорнобай та «СК Черкаські богатирі» м.Черкаси. Спортсмени продемонструють силу, характер і витривалість;

- виступ багаторазового рекордсмена України – Дениса Гончарова, відомого, як «Людина-Мураха», разом з командою майстрів віртуозів екстремальних вправ з гирями, спортсменів з м.Суми, м.Харків та м.Київ  продемонструють вправність рухів та майстерність роботи з гирями. Будуть спроби встановлення нових Рекордів України;

- шоу богатирської сили на призи І.М.Піддубного, де найсильніші спортсмени з екстремального спорту зійдуться в боротьбі за головний титул "Найсильніша людина свята".

Не пропустіть можливість відчути колосальний заряд емоцій і зробити особистий внесок в організацію проведення свята, відвідавши рідний край славетного українського борця І.М.Піддубного .

 Яскравості і різноманітності у проведенні свята, цікавого відпочинку додадуть  майстер- класи, виставки, презентації, художня самодіяльність майстрів і майстринь,  активістів і аматорів Іркліївської та Чорнобаївської територіальних громад.

Запрошуються шанувальники спорту,  всі бажаючі  жителі громад.

Наша молодь не читає Святого Письма! Коли б я мав вам подати якусь пораду, то це… - наближуватися до Бога!

Івн ФРАНКО

***

Біблію я почав читати близько тридцяти років від мого народження, але ця найпрекрасніша для мене Книга над усіма моїми найулюбленішими верх взяла, задовольнивши мою довгочасну спрагу й голод водою й хлібом солодшої понад мед Божої правди й істини.

Григорій СКОВОРОДА

***

Не з нашим розумом осягнути, як виглядає Бог. Я тільки знаю, що Той, Хто запустив моє серце, запустив і Всесвіт

Ліна КОСТЕНКО

ЩО ЧИТАТИ У ПІСТ

(З моєї книгозбірні)

Смолянський Б.Л. Харчуваня в православному християнснові – К., 1997.

Смолянский Б.Л. Религия и питание. – К., 1995.

Степанович Є.П. Страви української кухні в піст. – К., 1998.

Блюда православных постов и праздников / авт.- сост. Л. Дмитренко. - Донецк, 2009. - 287 с.

Лущинская М.М. Православная кухня на каждый день года: рецепты недорогих блюд согласно Уставу Церкви / Мария Лущинская. - Х.: Виват, 2017. - 223 с.

Синичкин В. Православное целебное питание в будни, посты, праздники / о. Вадим ( Синичкин ). — Донецк: ООО ''ПКФ ''БАО'', 2011. — 384 с.: ил.

Оригінальні рекомендації православного священника щодо харчування, молитви, свідчення тих, хто постив і отримав зцілення від хвороб, дієти, вегетаріанство і ставлення до них церкви…

Рецепты православной кухни во дни поста. - Иваново, 1996. - 207 с.: ил.

Энциклопедия православной кухни. – Полтава, 1998.

Православная кухня: постная трапеза. – К., 2002.

Шимандерска  Х. Постная кухня. – Х., 2008.

7 липня за новим стилем (24 червня ст. ст.) святкуємо Різдво чесного славного Пророка, Предтечі й Хрестителя

Господнього Іоанна

Серед численного сонму угодників Божих цей святий перевершує всіх, і Сам Ісус Христос казав про нього, що немає людини славнішої поміж народжених жінками.Батьками Іоанна були священик Захарія і дружина його Єлизавета, люди доброчесні й праведні. До самої старості не мали дітей і благали Господа, щоби послав їм дитину. І одного разу архангел Гавриїл за велінням Божим явився Захарії у храмі й сповістив, що в нього народиться син, назвати якого треба Іоанном, тобто милістю Божою, і син цей стане великою людиною у Бога, буде Предтечею, або попередником, Христовим. Захарія не повірив і просив архангела засвідчити провісництво. Тоді архангел сказав, що позаяк Захарія не вірить словам його, то стане німим доти, доки не народиться в нього син. Так і сталося. Коли ж народився хлопчик, то й батько знову почав говорити і багато пророкував про свого сина.Докладно про ті дивовижні події розповідається в Євангелії від Луки, у першому розділі. Тут же скажемо лише, що виріс з Іоанна чоловік доброчесний і святий. По смерті своїх батьків пішов у пустелю, де жив у печері. Не боявся ні звірів, ні лихих людей, вірячи, що Бог захистить його. Весь час проводив у молитві й пості, харчувався диким медом та акридами (сараною).Бог звелів Іоаннові проповідувати, що Христос уже народився і незабаром почне Сам навчати людей. Іоанн ходив по селах і містах, котрі розташовувалися поблизу Йордану, і скрізь промовляв: «Покайтеся, бо гряде Царство Небесне... Не можна вам залишатись грішниками, бо прийшов Христос». З усіх усюд стікався народ і каявся у гріхах. На знак того, що Бог прощає їм, Іоанн хрестив їх у Йордані.Усіх навчав Іоанн любити одне одного і допомагати один одному. «У кого дві одежини, — казав він, — той нехай дасть злиденному, і в кого є їжа, зроби те ж, поділися з голодним».Багатьох людей хрестив Іоанн, багатьох грішників навернув до Бога. Дехто запитував його, чи не Месія він. Іоанн відповідав: «Ні! Я хрещу вас водою, але йде сильніший за мене, Котрому я не годен і ременя розв’язати на взутті». Пророк говорив про Ісуса Христа.

* * *

А В НАРОДІ цей день відзначають ще як празник Івана Купала. У старих писаних джерелах Купало — поганський бог земних плодів, якого вшановували в день літнього сонцевороту. Празникування відбувалось (і нині відбувається в оновленому вигляді) з багатьма своєрідними обрядами та піснями. Головними атрибутами є Купало та Марена, яких у різних місцевостях України готували по-різному. Але майже скрізь відбувалися ворожіння дівчат, пускання вінків на воду, щоб узнати, хто суджений дівчини, стрибання через вогонь (зазвичай парами). Головне ж — пошуки чарівної квітки папороті. Хто має таку, може бачити, як мандрують дерева і чути, як ведуть вони свою тиху розмову; може розуміти мову всякого створіння; може навіть бачити, де в землі заховано скарби. Певна річ, папороть, як і інші спорові рослини, квіту не має. Але від цього стародавні повір’я та обряди не стали менш гарними й зворушливими.Купальські ж пісні — це окрема частина народної творчості, чи й не найкраща.

Ой, на Івана, ой, на Купала

Красна дівчина зілля копала,

Квіти збирала, віночка плела,

Далі водою його пускала.

— Плинь, віночку,по синій хвилі,

Поплинь, віночку,де живе милий!..

***

Бурій В. Пророка Іоана Хрестителя // Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009. — С.44-45.

Максим Рильський казав, що Остап Вишня, «світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники». Людина незміряного таланту, засновник жанру «усмішки», автор фейлетонів і гуморесок, які робили рекордний наклад газетам, де їх друкували. Ім’я Остапа Вишні стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шевченка.

 

 

…Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу.

Остап Вишня

Найкращі взірці самобутнього жанру — у повному обсязі й без купюр! Твори Павла Михайловича Губенка, відомого під псевдонімом Остап Вишня, виходили мільйонними накладами, їх знали навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського автора було репресовано. У радянські часи значна частина «усмішок» Остапа Вишні була заборонена чи понівечена редакторами від влади. До цієї збірки увійшли найпопулярніші та найвідоміші твори автора, які здатні викликати щиру усмішку навіть у найсумніші дні.

Петрів піст

Щороку через тиждень після Трійці починається Петрівський піст, який закінчиться на свято апостолів Петра і Павла 12 липня. Цей літній піст, що зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці. Церква призиває нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Подвиг Петровського посту менш суворий, ніж Чотиридесятниці: під час Петрівки (так у народі називають цей піст) устав Церкви передбачає утримуватися від риби, вина й олії лише у понеділок, середу і п’ятницю. В інші ж дні утримуватися тільки від риби.

У суботу та неділю цього посту, а також у дні пам’яті великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

Церква, вшановуючи апостолів Петра й Павла, які просвітили західний морок, прославляє Петрову твердість і Павлів розум і вбачає у них образ навернення грішників: в апостолі Петрі – образ того, хто відвернувся від Господа й покаявся, в апостолі Павлі – образ того, хто спочатку противився проповіді Господній, а потім увірував.

Встановлення Петрового посту

Установлення Петрового (Апостольського) посту належить до перших віків Церкви. Про церковне установлення цього Посту згадується в Постановленнях Апостольських: “Після П’ятдесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться, справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і поститися після полегшення плоті”. Але особливо цей піст утвердився, коли у Константинополі й Римі, який тоді ще не відпав від Православ’я, були зведені храми на честь первоверховних Апостолів Петра і Павла. Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті Апостолів 29 червня ст. ст. (12 липня н. ст.), і з того часу цей день став урочистим і на Сході, і на Заході. У Православній Церкві закріпилося приготовлення благочестивих християн до цього свята постом і молитвою.

Святий Афанасій Великий, описуючи у своїй промові до імператора Констанція нещастя, заподіяні аріанами православним християнам, зазначає: “Народ, що постився в тиждень наступний за П’ятдесятницею, пішов для молитви на кладовище”. Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або Апостольським, раніше називали Постом П’ятдесятниці. Церква закликає нас до цього посту за прикладом Апостолів, які прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, в пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Тривалість посту

Тривалість Петрового посту залежить від того, рано чи пізно буває Пасха. Він завжди починається з закінченням Триоді, або після седмиці П’ятдесятниці, і закінчується 28 червня ст. ст. (12 липня н. ст), якщо свято святих Апостолів Петра і Павла не припадає на середу або п’ятницю. Найбільш тривалий Петрів піст – шість тижнів, а найкоротший – тиждень й один день. Антиохійський патріарх Феодор Вальсамон у ХІІ ст. наказав: “За сім днів і більше до свята Петра і Павла всі вірні, тобто миряни і монахи, повинні поститися, а ті, що не постяться, нехай будуть відлучені від спілкування православних християн.”

За словами святителя Іоанна Златоуста, піст із вірою надає міцності, укріплює проти сил безтілесних; і той, хто молиться як слід, і разом поститься, не багато потребує; а хто потребує не багато, той не буде сріблолюбцем і подаватиме милостиню. Хто поститься, той стає легким і окрилюється і з бадьорим духом молиться.

Чому Петрів піст настає після П’ятдесятниці?

Ми не постимося під час П’ятдесятниці, бо в ці дні Господь перебуває з нами. Не постимося, бо Сам Спаситель сказав: “Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?” Спілкування з Господом є немовби їжею для християнина. Отже, під час П’ятдесятниці ми живимося Господом, Який з нами спілкується. “Після тривалого свята П’ятдесятниці піст особливо потрібен, щоб його подвигом ми очистили наші думки і зробилися гідними дарів Святого Духа, – пише святий Лев Великий. – За цим святкуванням, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно настає всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі й тіла, і тому слід проводити його з належним благоволінням. Бо те, що є насолодою для нашої зовнішньої людини, для внутрішньої є загибеллю і руйнуванням, і навпаки, розумна душа тим більше очищується, чим більше вбиває плоть.” Тому вчителі, що просвітили прикладом і настановленням усіх членів Церкви, початок битви за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на битву з духовним розбещенням, мати для цього добру зброю. Адже невидимі наші супротивники і безтілесні вороги не зможуть побороти нас, якщо ми не догоджатимемо плотським пристрастям.

Святий Лев Римський пише: “З апостольських правил, які навіяв Сам Бог, первостоятелі церковні, за напученням Святого Духа, найпершим постановили, щоб усі подвиги добродійства починати з посту. Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре лише тоді, коли воїнство Христове буде захищене від усіх спокус гріха святим утриманням. Таким чином, любі брати і сестри у Христі, ми повинні вправлятися в пості переважно в теперішній час, коли заповідається піст, із закінченням п’ятдесяти днів після Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа, проведені нами у особливій урочистості. Цей піст було заповідано, щоб уберегти нас від безпечності, в яку легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувались. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростають терни, і приноситься такий плід, який не збирають до житниці, а прирікають на спалення. Тому ми повинні нині з усією старанністю зберігати те насіння, яке прийняли у наші серця від небесного Сіяча, і остерігайтеся, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом, і в раю чеснот не зросли терни пороків. А відвернути це зло можна лише милістю й постом.”